Четверте покоління школи "Анналів"

Характеристика філософських напрямків, які найбільше вплинули на формування французької історіографії 90-х рр. - постмодернізм та "лінгвістичний поворот". Особливості культуральної історії, розроблюваної Р. Шартьє, та інтелектуальної історії (Ж. Ревель).

Рубрика История и исторические личности
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.06.2010
Размер файла 64,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

CRPRA веде дослідження в царині історії та філософії політики, а також слугує як архів для всіх рукописів Раймона Арона. Центр очолює П'єр Росанваллон (Pierre Rosanvallon), його членами, окрім інших, є також Клод Лефор (Claude Lefort) та Мона Озуф (Mona Ozouf).

Надзвичайно плідним у сенсі створення нових науково-дослідних груп виявився 1993 р. Перш за все з ініціативи GAHOM створена невелика за кількістю (лише 7 осіб) Група схоластичної антропології (Groupe d'anthropologie scolastique - GAS). Відповідальним за неї було призначено Алена Буро. Останній - відомий вчений у галузі історичної антропології, автор праць про папесу Іоанну та сакралізацію королівської влади в модерну епоху Найвідоміші праці А. Буро: Золота легенда. Наративна система Жака де Воражина. - Париж, 1984; Орел. Політичні хроніки емблеми. - Париж, 1985; Єдине тіло короля. Неймовірна сакралізація вищого француза. ХV-ХVІІІ ст. - Париж, 1988; Папеса Іоанна. - Париж, 1988; Історії історика. Канторовіч. - Париж, 1990; Інша історія. Есе експериментальної історії. / За ред. А. Буро і Д. Міло. - Париж, 1991; Священне королівство у християнського народу / За ред. А. Буро і К. Інгерфлома. - Париж, 1992; Подія без кінця. Розповідь і християнство в середні віки. - Париж, 1993; Листування. Моделі написання листів від середніх віків до ХІХ ст. / А. Буро, Р. Шартьє, С. Дофін. - Кембрідж, 1997; Камінь Жана Оліві. Схоластична думка, францисканське інакомислення і суспільство / За ред. А. Буро і С. Пірона. - Париж, 1999; Теологія, наука і цензура в ХІІІ ст. Випадок Жана Пекама. - Париж, 1999.

Інші два інститути, створені того ж таки 1993 р., є осередками розвитку нових історичних напрямків - міської та інтелектуальної історії.

Групу міських досліджень (иtudes urbaines) очолює Крістіан Топалов (Christian Topalov). Як відомо, простір як предмет історичного дослідження почав вивчатися раніше, дана ж група зосереджує свою увагу саме на міському просторі як організуючій складовій сучасного суспільства та оцінює в цілому значення цього простору для формування цивілізації Про міську історію розмірковує історик Бернар Лепті в праці «Міська історія у Франції: 20 років досліджень» в збірнику «Європейська міська історія: Перспективи та ретроспективи» за редакції Р. Роджера (Лондон, 1993). . У Франції міська історія зародилася з соціальної історії. Зокрема, вона мала передумови в дослідженнях Жана-Клода Перро: його праця «Генезис модерного міста. Сасп у ХVІІІ ст.» (у 2 частинах, видана в Парижі в 1975). На даний момент члени Групи міських досліджень займаються проблемами торгівельних просторів (Мішель де Ла Прадель - Michиle de La Pradelle), міських професіоналів (Каролін Варле - Caroline Varlet), простору економічної діяльності (Жером Бордьє - Jйrome Bourdieu і П'єр-Поль Заліо - Pierre-Paul Zalio), місто в соціальних науках (Крістіан Топалов) тощо.

Новітній напрямок історичних досліджень представляє інтелектуальна історія. Відносна її новизна зумовила ще певну невизначеність щодо предмету досліджень цієї течії. З цього приводу в Корнельському університеті в 1980 р. збирався спеціальний колоквіум. Виступаючи на ньому, Р. Шартьє зазначав, що у Франції предмет інтелектуальної історії кожен дослідник розуміє по-своєму, однак в загальному можна відзначити, що це всі форми думки Шартье Р. Интеллектуальная история и история ментальностей: двойная переоценка? // НЛО. - 2004. - №66. Однак вже в кінці 80-х рр. інтелектуальна історія у Франції утверджується у формі «історії інтелектуалів». Остання отримує інституційне оформлення у 1985 р. завдяки створенню за ініціативи Ж.-Ф. Сірінеллі міждисциплінарної (історики, політологи, соціологи, літературознавці) Групі з вивчення історії інтелектуалів. Спочатку теоретики напрямку дистанціювалися як і від історії ідей, так і від інших проявів інтелектуальної чи культурної історії. Однак пізніше - на базі дослідження і роботи над колективним проектом «Порівняльної історії інтелектуалів» (Париж, 1997) - велике значення в цьому напрямку отримали концепції «політичної культури» і «публічної сфери», центральне місце зайняло вивчення ролі інтелектуалів в конструюванні національної ідентичності і проблема символічної самореалізації інтелектуала на політичній арені Репина Л. «Второе рождение» и новый образ интеллектуальной истории // Историческая наука на рубеже веков / Отв. ред. А. А. Фурсенко. - М., 2001. - С.180.

Певна кількість прихильників цього напрямку зосереджується навколо Групи досліджень сучасного інтелектуального життя (Groupe de recherches sur la vie intellectuelle contemporaine - GREVIC), заснованої в межах Центру історичних досліджень. GREVIC працює над розробкою соціальної історії інтелектуального життя ХІХ-ХХ ст. Окрім власне досліджень життєвого та творчого шляху представників інтелектуальної еліти, Група цікавиться проблемами історії інтелектуального обміну, інтелектуального в політиці, культуральною історією наук, мистецтв та літератури. Праці дослідників охоплюють як матеріальні умови інтелектуального життя, так і історію ідей (історія запозичень, феномен впливу, поняття інтердисциплінарності, механізми підтримки, аналіз різночитань тощо). Деякі члени GREVIC брали участь у підготовці «Словника французьких інтелектуалів», виданого в Парижі в 1996 р. за редакції Ж. Жуліара та М. Вінока.

Очолює групу Крістоф Прошассон Основні праці К. Прошассона: К. Прошассон, Л. Герверо Образи 1917 року. - Нантер, 1987; Роки електрики, 1880-1910 рр. - Париж, 1991; Інтелектуали, соціалізм і війна, 1900-1938 рр. - Париж, 1993; К. Прошассон, Л. Герверо Справа Дрейфуса і поворот століття. - Нантер, 1994; Словник інтелектуалів. Особистості, зв`язки, миті. / К. Прошассон, Ж. Жуліар, М. Вінок, П. Балман. - Париж, 1996; К. Прошассон, Е. Расмуссен В ім`я батьківщини. Інтелектуали і Перша світова війна, 1910-1919 рр. - Париж, 1996; Інтелектуали і соціалізм, ХІХ-ХХ ст. - Париж, 1997; Париж 1900 року. Есе культурної історії. - Париж, 1999; Вступ до історії Франції ХХ ст. - Париж, 2000; К. Прошассон, В. Дюклер Критичний словник Республіки. - Париж, 2002; Політика як культура // Соціальні рухи. - 2002. - липень-вересень. - С. 123-128 (Christophe Prochasson). Займаючись історією сучасної Франції ХІХ-ХХ ст., К. Прошассон також спеціаліст з культуральної історії політики. Його роботи охоплюють історію Першої світової війни, сферу, де він керує декількома дисертаціями. Його перші роботи присвячені історії французьких інтелектуалів. З кінця 90-х область його досліджень посувається в сферу історії французьких лівих сил та ролі емоцій в політичному житті. Вчений активно співпрацює з деякими журналами, наприклад, «Соціальні рухи», «1109. Журнал інтелектуальної історії», «Зошити Жана Журе» тощо. Дослідник керує виданням серії книг «Історичний простір», а також є членом керівної ради науково-дослідного центру Історії Великої війни. Веде семінари в EHESS - «Історія політичних практик в сучасну епоху ХІХ-ХХ ст.», «Культурна історія Першої світової війни», «Підходи та методи в інтелектуальній та політичній історії».

В цілому сьогодні інтелектуальна історія займає все більш широке дослідницьке поле і не є напрямом, що спирається лише на одну наукову парадигму. До найбільш загальних теоретичних та методологічних принципів цього напрямку відноситься:

1) визнання активної ролі мови, тексту, нарративних структур в конструюванні історичної реальності;

2) інтерес до історичних категорій мислення, інтелектуальної діяльності та продуктів людського інтелекту, а також до історії розвитку інтелектуальної сфери в рамках її загальнокультурної парадигми;

3) концентрування уваги на проблемі репрезентації авторського тексту та сприйнятті його читачем.

Предмет сучасної інтелектуальної історії включає в себе як історію досягнень людського інтелекту, тобто результати інтелектуальної, творчої діяльності, так й історію самої цієї діяльності в її процесуальній незавершеності, й культурне середовище, що задає їй свої умови, й біографії самих творців, й їх міжособистісні зв'язки, й історію поширення і сприйняття нових ідей та знань Репина Л. «Второе рождение» и новый образ интеллектуальной истории // Историческая наука на рубеже веков / Отв. ред. А. А. Фурсенко. - М., 2001. - С.175-192; Зверева Г. И. Реальность и исторический нарратив: проблемы саморефлексии новой интеллектуальной истории // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. - М., 1996.

Окрім вищезгаданого Центру іспанських студій виникають ще два осередки вивчення історії певних народностей: Центр єврейських штудій (Cetnre d'йtudes juives) та Центр дослідження історії вірмен (Centre de recherche d'histoire armйnienne), створені відповідно в 1995 та 1999 роках. Власне, на нашу думку, дослідження історії цих народів відбувається саме у відділі «Історія», а не «Культурні ареали» як практично всіх інших, тому що це нації мігрантів, вивчити які в рамках певної національної історії просто неможливо, вони потребують ширшого світового контексту як необхідної передумови їх історичного пізнання.

В січні 1997 р. в межах CRH утворюється Група міжгалузевих досліджень історії літератури (Groupe de recherches interdisciplinaires sur l'histoire du littйraire - CRIHL). Група займається вивченням політичної історії, соціополітичної історії культури та історією літератури, охоплюючи період переважно ХVІІІ-ХХ ст. Дослідники використовують герменевтичні практики аналізу тексту та контексту. Членами групи є відомі вчені Жан-П'єр Кавайє (Jean-Pierre Cavaillй), Стефан Ван Дамм (Stйphane Van Damme), Ален Віала (Alain Viala), Даніель Рош (Daniel Roche), Ніколас Шапіро (Nicolas Schapira) тощо. Ведеться активна співпраця з представниками університетів Парижу, Діжону, Марселю, Орлеану, Гарварду, Невади, Пенсільванії, Венеції, Монреалю, Лозанни, Квебеку, Тель-Авіву та ін. Керівні функції в GRIHL виконує Крістіан Жуо (Christian Jouhaud).

2000 р. відзначився заснуванням Центру філософського та історичного архівів та архіву наукового видавництва (Centre d'archives de philosophie, d'histoire et d'edition des sciences - CAPHES). Щоправда, таку назву Центр отримав лише в 2004 р., до цього він називався АСТА і входив до спільного союзу служб (unite mixte de services). Нарівні з EHESS участь у роботі Центру беруть CNRS та Вища нормальна школа. Опікується CARHES фонд „За науку”, започаткований ще Анрі Берром. Центром керує Ерік Бріан (йric Brian) і Мішель Блаі (Michel Blay). Певні акції проходять також за підтримки Національної бібліотеки Франції.

Завдання Центру має скоріше прикладний характер: впорядкування праць з історії філософії та науки, розширення бази періодичних видань, монографічних праць і критичних оглядів. В першу чергу це видання „Журнал синтезу”, „Журнал історії наук”, серія „Еволюція людства”, публікації щодо історії європейських академій наук тощо. На думку засновників, така діяльність дозволить зосередити в одному місці фонди, розпорошені раніше по різних місцях, та активізувати оновлення як загальної історіографії, так й історіографії інтелектуального життя.

Останні два центри - наймолодші - створені щойно в 2005 р. Перший, в межах CRH, Соціальні та політичні дослідження населення, соціального захисту та здоров'я (йtudes sociales et politiques des populations, de la protection sociale et de la santй - ESOPP), є підтвердженням зацікавленості французьких істориків в розвитку окремих питань щодень популярнішої історії тіла. Відповідальний у групі - Поль-Андре Розенталь (Paul-Andrй Rosental). Колектив складається з істориків, політологів, соціологів, що, керуючись досягненнями історичної демографії, переосмислюють суспільні явища в контексті соціальної політики держави, культури тіла, суспільної гігієни тощо. Серед дослідників можна виділити Жерара Беора, Ноель Бонней (Noel Bonneuil), Лору Ле Довн (Laura Lee Downs) тощо. Наприклад, остання є автором ряду праць з соціальної та гендерної історії Останні праці Л. Ле Довн: Франція у воєнний період: Віші та історики / За ред. Л. Ле Довн та ін. - Берг Паблішес, 2000; Нерівність в ланцюгах. Розподіл праці за статевими ознаками в металургійній промисловості Франції та Англії. - Альбін Мішель, 2002; Дитинство в обіцяній землі: міграції робітничого класу та поселення безробітних у Франції, 1880-1960. - Дюк універсіті прес, 2002; Гендер і написання історії. - Арнольд прес, 2004 .

Візуальна історія як напрямок історичних досліджень поставила питання про новий вид джерел візуального характеру. Розробники візуальної історії вводять поняття «образ» як значно ширше зазвичай використовуваного дотепер поняття «образотворчого мистецтва». Але на практиці до поля уваги нового напряму потрапили всі ті образи, що традиційно не входять в поняття високого мистецтва типу архітектури, скульптури, живопису Гаскелл А. Візуальна історія // Нові перспективи історіописання / За ред. П. Берка. - К., 2004. - С. 230-268 (до речі, співвідношення понять «історія мистецтва», «візуальна історія» та «історія образу» - а так називається перша редакція статті А. Гаскелла - може стати вельми цікавою темою окремого дослідження.). У Франції Лабораторія сучасної візуальної історії (Laboratoire d'histoire visuelle contemporaine - LHIVIC) заснована в межах Центру історії та теорії мистецтва. Дослідники LHIVIC займаються іконографічними практиками нашого часу, зокрема здійснюваними й технічними засобами (кіно, відео, фотографії, ілюстрації). Найбільше вони цікавляться взаємозв'язком між різними зображальними методиками та усталеними в цій сфері звичаями (документальними, художніми, приватними, промисловими тощо). Вирішуються питання іконографічних джерел в соціальних науках, їх еволюції, збереження та використання.

Лабораторію очолює Андре Гутнер (Andrй Gunthert), співробітниками її є Енн Картьє-Брессон (Anne Cartier-Bresson), директор Майстерні реставрації і збереження міста Парижу; Клемен Шеру (Clйment Chйroux), член Французької академії в Римі; Крістіан Делаж (Christian Delage), викладач Паризького університету; Сильвіан Мареска (Sylvain Maresca), професор Нантського університету тощо.

Наявність значної кількості науково-дослідних центрів, груп, розробка найновіших історіографічних напрямків значно урізноманітнює роботу Школи, робить її своєрідною базою розвитку історичної науки не лише у Франції, але й в світовому масштабі. Члени EHESS мають зв`язки з вченими країн Європи, Америки та частково Азії, контактують зі своїми колегами на міждержавному рівні. Школа дбає про спадковість та наступність високих наукових стандартів, пропонованих ще її засновниками, тому виховує нове покоління істориків-науковців в стінах свого закладу. Віддаємо належне Школі також в галузі досліджень глобалізаційних процесів та міждисциплінарних розробок, тематика яких надзвичайно актуальна в наш час.

Список використаних джерел та літератури

І. Джерела

Дюби Ж. Европа в средние века. - Смоленск, 1994

Емар М. Фах і покликання історика (сучасні підходи) // Філософська і соціологічна думка. - 1995. - №5-6. - С. 72-84

Ле Гофф Ж. Другое средневековье: Время, труд и культура Запада. - Екатеринбург, 2000

Ле Гофф Ж. История Европы, рассказанная детям. - М., 1998

Лє Гофф Ж. Праця і свято // Історія європейської ментальності / За ред. П. Дінцельбахера. - Львів, 2004. - С. 385-397

Шартье Р. Post scriptum, или Двадцать лет спустя // НЛО. - 2004. - №66

Шмітт Жан-Клод Сенс жесту на середньовічному Заході. - Харків, 2002

ІІ. Література

Афанасьев Ю. Н., Блуменау С. Ф. Современные споры во Франции вокруг Великой революции // Вопросы истории. - 1989. - № 3. - С. 18-34

Афанасьев Ю. Н. Вчера и сегодня французской «новой исторической науки» // Вопросы истории. - 1984. - №8. - С. 32-51

Бернштейн А. Апология Марка Блока // История. - 2005. - 1-15 апреля (№ 7). - С. 29-32

Бессмертный Ю. Д. Херлихи «Средневековое домохозяйство» // Вопросы истории. - 1988. - № 2. - С. 160-163

Бессмертный Ю. Как же писать историю? Методологические веяния во французской историографии 1994-97 гг. // Новая и новейшая история. - 1998. - №4. - С. 29-42

Визгин В. П. Постструктуралистская методология истории: достижения и пределы // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. - М., 1996. - С. 39-59

Гергилов Р. Е. Норберт Элиас и французская школа «Анналов» // Клио. - 2004. - № 1. - С. 19-21

Гобозов И. А. Критический анализ современной французской буржуазной философии истории: Автореферат дис… докт. филос. наук. - М., 1980

Гобозов И. А. Современная французская философия истории. - М., 1978

Гуревич А. Я. «Территория историка» // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. - М., 1996

Дубин Б. Мишель де Серто, летописец вычеркнутого // www.ruthenia.ru

Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія ХХ ст. - Львів, 2001

Жук С. І. Західна історіографія та епістемологічні проблеми історичної науки // Український історичний журнал. - 1994. - №1. - С. 45-53

Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. - Львів, 1999

Исламов Т. М. Европейские историки об европейской истории // Новая и новейшая история. - 2003. - № 5. - С. 3-22

Историки и история: Жизнь, судьба, творчество: В 2 томах. - Т. 2. - М., 1998

Историография истории нового времени стран Европы и Америки / Под ред. проф. И. П. Дементьева. - М., 1990

Кром М. М. Историческая антропология. - СПб., 2004

Купченко В. О попытках «завершить» Французскую революцию // Новый мир. - 1999. - №4

Могильницкий Б. Г. Тенденции развития современной буржуазной исторической мысли // Вопросы истории. - 1987. - № 2. - С. 60-77

Нові перспективи історіописання / За ред. П. Берка. - К., 2004

Присяжнюк Ю. П. Вплив ментальності українського селянства на рівень його освіченості у другій половині ХІХ ст. // Історія України. - 2000. - січень (№ 3)

Репина Л. П. Выделение сферы частной жизни как историографическая и методологическая проблема // Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени. / Под ред. Ю. Бессмертного. - М., 1996. - С. 20-34

Репина Л. П. Вызов постмодернизма и перспективы новой культурной и интеллектуальной истории // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. - М., 1996

Репина Л. «Второе рождение» и новый образ интеллектуальной истории // Историческая наука на рубеже веков / Отв. ред. А. А. Фурсенко. - М., 2001. - С. 175-192

Репина Л. П. Историческая память и современная историография // Новая и новейшая история. - 2004. - №5. - С. 39-51

Репина Л. П. История женщин сегодня. Историографические заметки // Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени. / Под ред. Ю. Бессмертного. - М., 1996. - С. 35-73

Семенов Ю. И. Философия истории: Общая теория, основные проблемы, идеи и концепции от древности до наших дней. - М., 2003

Сергейчик Е. Философия истории. - Харьков, 2002

Собуцький М. Ще один вимір знакового простору // Український гуманітарний огляд. - Вип.. 8. - К., 2002. - С. 75-86

Согрин В. В. История исторической мысли ХХ в. // Новая и новейшая история. - 2004. - № 5. - С. 153-159

Стельмах С. У пошуках утраченої правди: теоретичні дискусії в сучасній українській історіографії // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка: Серія. Історія. - 2002. - Вип. 63-64. - С. 12-14

Сухоруков В. Д. География и екология в ХХІ в. // География и экономика в ХХІ в. - 2004. - № 1. - С. 9-16

Сучасна українська історіографія: проблеми методології та термінології: Матеріали Всеукраїнського науково-методологічного семінару (Київ, 17 червня 2004 р.). - К., 2005

Таран Л. В. Школа „Анналів”: погляд з кінця ХХ ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - Чис. 3. - К., 1999

Тельвак В. Історіософія та методологія історії. - Ч. 1. Історіософія. - Дрогобич, 1999

Уваров П. История, историки и историческая память во Франции // www.strana-oz.ru

Шевардин В. Н. А. Шнап, П. Видаль-Наке «Дневник студенческой коммуны» // Вопросы истории. - 1989. - № 7. - С. 162-163

Эмар М. Один Бродель или несколько // Историческая наука на рубеже веков / Отв. ред. А. А. Фурсенко. - М., 2001. - С. 193-208


Подобные документы

  • Аналіз зародження, тенденцій розвитку та значення Школи Анналів в історіографії Франції. Особливості періоду домінування анналівської традиції історіописання. Вивчення причин зміни парадигми історіописання: від історії тотальної до "історії в скалках".

    курсовая работа [69,8 K], добавлен 05.06.2010

  • Дослідження радянської і пострадянської історіографії школи "Анналів", яка у перший період свого існування була модерним явищем в історіографії, акумулювала новаторський досвід історичного дослідження, який повною мірою був визнаний науковими колами.

    курсовая работа [63,9 K], добавлен 10.06.2010

  • Сербська та чорногорська історіографія. Просвітницький та романтичний напрямки в історичній науці. Розвиток критичного та позитивістського напрямків. Наукові школи в історіографії першої половини ХХ ст. Розвиток історіографії в другій половині ХХ ст.

    реферат [26,4 K], добавлен 24.05.2010

  • Предмет історіографії історії України. Основні етапи розвитку історіографії історії України. Місце історіографії в системі історичних наук. Зародження знань про минуле в формі культів. Поява писемності і її значення для накопичення історичних знань.

    контрольная работа [27,3 K], добавлен 28.01.2012

  • Філософія історії М. Хайдеггера: погляди на "субстанціалізм", викладені в праці "Буття та час"; представники "філософії життя". Концепція єдності світового історичного процесу К. Ясперса. Неотомістська історіософія; "драма історії" в неопротестантизмі.

    реферат [27,3 K], добавлен 22.10.2011

  • Розробка історії голодоморів. Головні особливості зародження і формування наукового дискурсу з історії голоду 1932-1933 рр. на першому історіографічному етапі, уточнення його хронологічних меж. Аналіз публікацій з історії українського голодомору.

    статья [22,4 K], добавлен 10.08.2017

  • Особливість школи "Анналів" як явища феноменального і багатовимірного. Труди багатьох представників цієї школи як дослідження людини. Характерна особливість істориків-анналістів - це прагнення до нового в історіософських поглядах і в методології.

    реферат [18,5 K], добавлен 23.05.2010

  • Сутність та особливості формування й розвитку теорії історичного процесу в матеріалістичній концепції. Основні парадигми марксистської історіософії. Суспільство як предмет історії у філософії позитивізму. Аналіз психолого-генетичної методології історії.

    контрольная работа [22,7 K], добавлен 04.12.2010

  • Проблеми історії України та Росії в науковій спадщині Ф. Прокоповича. Історичні погляди В.Г. Бєлінського, його концепція історії України. Наукова діяльність Преснякова, Безтужева-Рюміна. Роль М.С. Грушевського і В.Б. Антоновича в розробці історії України.

    учебное пособие [274,2 K], добавлен 28.04.2015

  • Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.

    реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.