Османська імперія в першій половині ХІХ століття

Втручання в турецько-єгипетський конфлікт дозволило державам придбати нові позиції в Туреччині. Розширився і закріпився режим капітуляцій. Завдяки торговим конвенціям 1838 року Англія і Франція отримали ще більші можливості без перешкод наповнювати ринки Османської імперії своїми фабричними товарами. Посилюється і політична залежність Туреччини. Лондонська конвенція 1840 року узаконила вплив великих держав в її внутрішні справи.

В 1841 році Росія, Англія, Франція, Австрія, Прусія, з одного боку, і Туреччина - з іншого боку, підписали Лондонську конвенцію про міжнародну регламентацію режиму Чорноморських проток.

Між іншим ще в 20-30 роках ХІХ ст. значно посилилося проникнення іноземного капіталу в Туреччину. Імпортні фабричні товари завоювали турецький ринок. Турецькі мануфактури та ремесло занепадало. За перші сорок років ХІХ ст. в 10 раз зменшилося виробництво тканини в містах Бурсі Діярбакірі. Різко скоротилося виробництво шовкової тканини. Майже весь шовк-сирець вивозився тепер за кордон.

Політика великих держав перешкоджала створенню в Туреччині необхідних умов для заміни феодального способу виробництва капіталістичним. Проникнення іноземного капіталу, правда, стимулювало росту товарно грошових і капіталістичних відносин в турецькій економіці , але вини носили однобокий характер. Однак росла торгівля. Хоч повільно , але розширявся натуральний устрій турецького села. Значно виросли великі портові міста (Стамбул, Ізмір) , які стали центрами зовнішньої торгівлі. Губер А. Новая история стран Азии и Африки - 3-е издание - М.,1982 - С. 192

Ці економічні процеси мали великі соціальні наслідки. Частину земель почали скуповувати купці. З'явився новий тип поміщика, який збував на ринок свою продукцію. Землі, які вважалися державними, фактично перетворились на приватну власність. В Туреччині почала утворюватися буржуазія, яка формувалася головним чином із облич не турецької національності , переважно компрадорської.

Проникнення іноземного капіталу, багато численні війни визвали різке погіршення становища населення. Посилювалося невдоволення селян і ремісників , яке могло вилитися у відкритий протест.

Таким чином, і в Туреччині проявилися спільні закономірності і наслідки втягування країн Азії в орбіту світового капіталістичного ринку того часу, поступового колоніального закабалення цих країн капіталістичним Заходом. Але тут цей процес мав свої особливості, адже основною проблемою внутрішнього розвитку Османської імперії була боротьба пригнічених народів за ліквідацію османського гніту і створення національних держав. На цьому фоні розгорталася колоніальна агресія європейських держав, яка супроводжувалася гострою боротьбою між ними за перевагу на Балканах і Близькому Сході. В Їх політиці тісно перепліталися дві тенденції: використати занепад імперії для її розчленуванні і захопленню окремих частин і спроба штучно зберегти Турецьку державу над іншими народами і підчинити своєму впливу всю Османську імперію. Туреччина мала ще відоме самостійне військове значення, її втягували у військові союзи і коаліції європейських держав. Однак участь у таких союзах сприяло подальшому закабаленню країни. Багаточисельні війни, участь турецької армії в придушенні визвольних рухів пригноблених народів сприяли збереженню сильного впливу воєнного мусульманського фанатизму на селян і ремісників Туреччини. В економічному і політичному відношенні турецьке населення відставало від деяких пригноблених національностей імперії. В турецькому народі не було ще суспільних сил, спроможних об'єднати його боротьбу з боротьбою інших народів імперії. Губер А. Новая история стран Азии и Африки - 3-е издание - М.,1982. - С.193

Отже, Османська імперія - аграрна країна. Основну частину населення становили селяни, які несли величезні повинності. Верховним власником землі в першій половині ХІХ ст. залишався султан.

Торгівля мала великий влив на розвиток економіки. Значно виросли великі портові міста (Стамбул, Ізмір) , які стали центрами зовнішньої торгівлі. Економічний розвиток Османської імперії в першій половині ХІХ століття характеризується проникненням іноземного капіталу, що стимулювало росту товарно грошових і капіталістичних відносин в турецькій економіці , але вони носили однобокий характер.

Втручання в турецько-єгипетський конфлікт дозволило державам придбати нові позиції в Туреччині. Розширився і закріпився режим капітуляцій. Завдяки торговим конвенціям 1838 року Англія і Франція отримали ще більші можливості без перешкод наповнювати ринки Османської імперії своїми фабричними товарами. Посилюється і політична залежність Туреччини. Лондонська конвенція 1840 року узаконила вплив великих держав в її внутрішні справи.

Політика великих держав перешкоджала створенню в Туреччині необхідних умов для заміни феодального способу виробництва капіталістичним.

Проникнення іноземного капіталу, багато численні війни визвали різке погіршення становища населення. Посилювалося невдоволення селян і ремісників , яке могло вилитися у відкритий протест.

Таким чином, і в Туреччині проявилися спільні закономірності і наслідки втягування країн Азії в орбіту світового капіталістичного ринку того часу, поступового колоніального закабалення цих країн капіталістичним Заходом.

Висновки

Отже, ми можемо зробити висновок, що для Османська імперія в перша половина ХІХ ст. один із найголовніших періодів її історії. З правління Селима ІІІ починається процес розпаду імперії, визвольна боротьба на Балканах і першими у цю боротьбу вступили серби.

Відсталість і внутрішня слабкість Туреччини полегшили завдання західноєвропейських держав, які намагалися використати Порту в якості розмінної монети. Російсько-турецька війна 1806-1812 років знову продемонструвала безнадійну слабкість Туреччини. А за Бухарестським мирним договором російсько-турецький кордон в Європі посунувся до річки Прут, і підтвердив право російського протекторату над Дунайськими князівствами. Слідом за сербами піднялися греки на національно-визвольне повстання. Султан не зміг сам придушити повстання і тому звернувся за допомогою до єгипетського паші Мухаммеда-Алі. Важливу роль у вирішенні Грецького питання мало втручання великих держав. 6 липня 1827 року в Лондоні було підписано англо-франко-російський договір, який передбачав, що Греція повинна отримати автономію. Російсько-турецька війна 1828-1829 років остаточно показала слабкість Османської імперії. За Адріанопольським мирним договором Сербія отримала автономію та Греція незалежність.

Реформи Махмуда ІІ почали якісно міняти обличчя Оттоманської імперії, однак їхня результативність у плані реального зміцнення воєнно-політичного потенціалу Порти залишалася мізерною, тому зовнішня політика Османської держави дедалі більшою мірою залежала від зовнішніх чинників. Ункяр-Іскелесійський договір посилив вплив Росії на Туреччину.

Проблема державної, воєнно-економічної та культурно-технологічної модернізації оттоманського імперського організму лишалася актуальною. Спробою її розв'язання стала нова хвиля масштабних нововведень, епоха яких дістала назву Танзимат. Гюльханейський гатті-шеріф містив програму справді епохальних за масштабами нововведень, які будучи реалізованими, мали якісно змінити обличчя Оттоманської Порти. Результативність першої хвилі танзиматських реформ лишалася доволі скромною. Танзимат зачепив лише поверхнісну сферу законодавства не торкнувшись ні до одної із глибоких проблем державного і суспільного устрою. До того ж проти танзимату виступили європейські держави, які разом із Росією були зацікавлені в подальшому ослабленні Османської імперії.

Отже, перша половина ХІХ століття в Османській імперії насичена великою кількістю подій, що неминуче відіграли роль у подальшому історичному розвитку Турецької держави.

Використана література та джерела:

Джерела

1. Хрестоматия по новой истории. В 3-х томах,- М., 1965. Т - 2

2. Сборник документов по истории нового времени : Под редакцией В. Г. Сироткина - М., 1990

Монографії

1. Внешние связи Османской империи в новое время (конец ХVIII - начало ХХ вв.) - М.,1989

2. Витол А. Османская империя - М., 1987

3. Гачечиладзе Р. Г. Турция - М., 1983

4. Гаспарян М. Очерки истории Турции - М., 1983

5. Дулина Н. Османская империя в международных отношениях (30-40-е годы ХIХ в.) - М , 1980

6. Еремеев Д., Мейер М. История Турции в средние века и новое время - М., 1992

7. Кинросс Лорд Рассвет и упадок Османской империи - М., 1999

8. Миллер А. Мустафа паша Байрактар. Оттоманская империя в начале ХIХ в. - М., 1947

9. Османская империя: Государственная власть и социально-политическая структура - М., 1900

10. Османская империя: система государственого управления, социальные и етнорелигийные поблемы / под ред. С. Оршекова - М., 1986

11. Петросян И., Петросян Ю. Османская империя реформы и реформаторы ( конец ХVІІІ - начало ХІХ векав) - М, 1993

12. Фадеева И. Османская империя и англо-турецкие отношения - М, 1982

Статті

1. Годеридзе Н. Граф А.Ф. Орлов и Адрианопольский мир // Вопросы истории -2006 - № 10 - С.145-148

2. Оршикова С. Росия и Османская империя в свете их геополитицеского розграничения // Вопросы истории -2005 - № 3 - С. 43-44

3. Петросян И., Петросян Ю. К оценке опыта борьбы за реформы в Османской империи ( конец ХVІІІ - начало ХІХ векав) // Народы Азии и Африки - 1989- №6 - С. 40-49

Чеучева А. Торговая политика Османской империи на Семеро-Западном Кавказе в конце ХУІІ - первой половине ХІХ в. // Восток - 2007 - №2 - С. 111-117

Підручники та навчальні посібники

1. Бродський Р. Нова історія країн Азії і Африки: період дипломатичного капіталізму (1642-2870 рр.) - К., 1979

2. Васильев А. История Востока в 2-Т, Т-2 - М, 1994

3. Всемирная история Т-6 / Под ред. А. Смернова - М., 1959

4. Губер А. Новая история стран Азии и Африки - 3-е издание - М ,1982

5. Кириченко В. Нова історія країн Азії, Африки, Латинської Америки - К., 2002

6. Новоя история стран Азии / Е. Куртинян, В. Овсянников - М., 1983

7. Новая история стран зарубежного востока Т -1 / Под ред. И. Гейснера, Б. Рубцова - М., 1952

8. Рубель В.А. Нова історія Азії і Африки. Пост середньовічний Схід (ХVІІІ - друга половина ХІХст.) - К., 2007

9. История Востока. Т. 4, Восток в новое время (конец ХУІІІ - начало ХХ вв.) - М., 2004

Размещено на Allbest.ru