Це сталося у квітні 1921 року, коли під ударами більшовицьких військ махновщина вже перебувала у занепаді. Не дивлячись на активну участь махновців у Кримській операції проти Збройних Сил Півдня Росії М.Фрунзе видав наказ по арміях фронту: "У зв'язку з ліквідацією Врангеля необхідно в найкоротший термін очистити територію України від бандитських зграй". Червоне командування кинуло проти Махно кращі з'єднання 1-ї Кінної армії С.Будьонного [13;162].

Махновський рух, котрий свого досягнув апогею у 1919-1920р., поступово пішов на спад і в силу об'єктивних умов, після оголошення так званої "нової економічної політики". Соціальна база руху стала різко звужуватися після того, як більшовики скасували "продрозверстку" і дозволили селянам продавати залишки хліба на ринку.

Одного разу Нестор Іванович повідомив соратників про те, що написав чергову декларацію махновського руху. Незабаром він прочитав своїм бойовим друзям її текст, де вже фігурували необхідні з точки зору Махна Всеукраїнський з'їзд рад, Всеукраїнський центральний виконавчий комітет й інші органи центральної та місцевої влад, участь у виборах до яких мали взяти представники усіх лівих партій. Але якщо "батько" серйозно розраховував на схвалення декларації з боку соратників, то він жорстоко прорахувався. У відповідь вони піддали його досить суворій (і до того ж -- цілком справедливій) критиці за відхід від "священних принципів анархізму" [29;72].

Можливо, це походить на суто випадковий крок з боку Махна. Але на думку деяких дослідників, це не було випадковістю, а суто закономірним, і в останній декларації махновського руху Нестор Іванович просто набагато ясніше і впевненіше сказав про те, до чого він схилявся вже досить тривалий час. "Анархічний експеримент" Нестора Махна і махновців був насправді спробою створення в Україні своєрідної махновсько-селянської держави [25;37].

Протягом квітня - серпня 1921 р. Махно з невеликим з'єднання проводи рейди по півночі України. Крім того було проведено волго-донський похід, з надією широкої мобілізації населення. Але його сподівання не увінчались успіхом, а ті частини, що були у наявності потроху розсіювались. У 1921 р. Махно переконавшись у повній відсутності підтримки його місцевим населенням у багатьох регіонах України і Росії, прийняв рішення про виїзд за кордон, втіливши його 28 серпня 1921 р. перейшовши румунський кордон. А рештки повстанської армії були розбиті будьоновською кіннотою у 1921 році. Після еміграції Махна та приходом радянської влади, яка почала впроваджувати свої порядки, не було вже ніякого сенсу у діяльності організацій анархістів. Вони почали само розпускатися або при допомозі влади. Таким чином, повстансько - селянський рух анархо - комуністів потерпів поразку, але назавжди залишився в історії феноменальним явищем [30;92].

Отже, розглянувши другий розділ, ми можемо зробити наступний висновок. Зародження та діяльність Махновського руху нерозривно пов'язане з ім'ям його організатора, ідейного надихателя Н. Махно, який ще з часів революції 1905 - 1907 рр. захопився ідеями анархістів, спрощено трактованих його однодумцями з "Союзу бідних хліборобів". Революційну діяльність почав у 1917 р. в рідному с. Гуляйполе. Перебуваючи у тісному зв'язку з анархістами з Набату, Махно починає формувати збройні загони з молодих односельців і веде боротьбу з усіма владними режимами, що мали місце в той період. У Гуляйполі утворилася своєрідна анархо - комуна на чолі з гуляйпільською радою. Н. Махно очолює всі нові владні органи і проводить свою політику.

У 1918 р. було проголошення Гуляйпільської республіки, на чолі з Реввійськ радою і Н. Махно. У вересні 1919р. проголошено утворення РПАУ (м) і опубліковано Декларацію РПАУ(м), де було викладено всі політичні ідеї та зразки суспільного устрою, які пропагував Махновський рух. Махно та його прибічники втілювали у життя свою внутрішню політику. Яка на ділі не відрізнялась від державницьких заходів. У кожній сфері суспільного життя та виробництва були утворені свої владні структури, що загалом протиставляється всім анархістським гаслам руху. На цій основі доцільним буде вважати, що Махновщині були притаманні здеформовані селянським прагматизмом і спрощеним розумінням класичних теорій анархізму, власні погляди, які сформувалися вже у процесі війни у "батька" Махна. Але у подальшому вони не отримали підтримки у селян в силу наступу радянської влади та НЕПу і виснаження власних матеріальних та людських ресурсів, відсутності підтримки у населення. У серпні 1921 р. під дошкульними ударами з'єднань Червоної Армії Махно втік до Румунії, а рештки загонів були розгромлені, анархістські організації само розпустилися до кінця 1921р.

Висновки

Отже, розглянувши заявлену проблему, ми можемо зробити наступні висновки. В історії ХХ ст. в період Національно - демократичної революції найбільш яскравою постаттю є Н. І. Махно, який в силу власних ідейних поглядів започаткував феноменальне в історії явище - Махновський рух. На рахунок характеру руху існують різні погляди: домінуючим фактором в махновській ідеології були бандитсько-погромницькі настрої (Д.Лебедь, А.Денікін); ідеологія руху була анархо-комуністичною (А.Тимощук); псевдоанархістською (М.Кубанін); становила перехідний етап до анархізму (П.Аршинов, В.Волін); була регіональним проявом загальноукраїнської ідеології "селянського анархізму" (А.Адамс, І.Лисяк - Рудницький); "неокозацького анархізму" (Р. Пайпс); являла собою "запорізьку фракцію" національно-визвольного руху (В.Дубровський). Дехто з дослідників вважає ідеологію махновського руху окремим варіантом анархізму, а саме: махновським анархізмом (О.Шубін), "анархо-патріотизмом" (В.Комін), "анархізмом дії" (В.Єрмаков). Сучасні дослідники В.Волковинський і В.Верстюк зводять сутність ідеології махновського руху до пошуків селянством "третього шляху" в революції.

Для повного розуміння цієї проблеми ми звернулися до визначення сутності ідеології анархізму.

Анархізм займає особливе місце в соціалістичному напрямі політичної та правової думки. Анархізм - ідеологія, яка пропагує бездержавний лад. Ця свобода базується на суспільній рівності, яка можлива тільки за раціонально сформованого справедливого суспільного ладу, за який необхідно боротися всіма допустимими засобами. Це лад, що базується на вільних зв'язках виробників, який не потребує держави, так само як не потребує і релігії. Як ідеологія анархізм справив суттєвий вплив на розвиток робітничого руху в середині та другій половині XІX ст.

Щодо ставлення до права власності, то в анархізмі можна виділити три головні напрями: анархоіндивідуалізм, основоположником якого був Прудон, анархоколективізм М.Бакуніна та анархокомунізм П.Кропоткіна. Саме завдяки П. Кропоткіну ідеї анархізму стали популярними і стрімко розповсюджувалися в Росії. Рух анархістів у Росії ніколи не був єдиним і діяв у вигляді багатьох течій та угрупувань. На межі ХІХ - ХХ століть почалося організаційне оформлення анархізму в Україні. Ідеї анархізму набували швидкого розповсюдження і в народних низах. Але на відміно від видатних теоретиків та членів організацій анархізму, народні маси, особливо селянські, мали власне розуміння цього ладу.

Вони і стали прибічниками Махна.

Починаючи з 1918 р., опанувавши значну територію, створивши власну політичну систему, збройні сили та ідеологію, махновський рух досягає стану державності. Її головними характеристиками стали: республіканська форма правління, що сполучалася з певними авторитарними тенденціями, декларована колективна власність на землю, використання системи ринкового товарообміну, товарне зернове землеробство, а також відсутність чітких кордонів і самоназви. Характерною її рисою також стала мілітаризація життя та сповідування ідеології, спрямованої на здолання в майбутньому державного стану суспільства.

Проведені махновцями революційні перетворення в різних сферах життєдіяльності суспільства виявили тенденцію поступового зникнення соціального утопізму в політичній практиці махновського руху, що відкривало шляхи до подальшого одержавлення "вільного району". Махновський рух -- широкомасштабна спроба побудови особливої форми суспільного устрою, що витікав сутністю своїх традицій з козацької епохи.

Незважаючи на ряд недоліків, особливості військової організації руху дали йому можливість створити чисельну, боєздатну армію. Внісши ряд новацій у військове будівництво, РПАУ(м) витворила військову інфраструк-туру і тактику ведення бойових дій, що не мали аналогів на той час. Це дозволило їй тривалий час успішно протистояти чисельно більшим і краще озброєним арміям супротивників.

Але такому стані справ існує пряме протиріччя анархії - це явні спроби утворення власного державного утворення Гуляйпільської республіки, яка у планах мала перетворитися на Махновію. Для цього існували всі задатки, формувалися владні структури, проголошувались політична програма. Таким чином, Н. Махно свідомо зійшов зі стезі анархіста. І цілком впевнено має право на життя думка, що "анархічний експеримент" Нестора Махна і махновців був насправді спробою створення в Україні своєрідної махновсько-селянської держави.

Але незважаючи на такі серйозні протиріччя, Махновський рух мав можливість стати конструктивним явищем у загальнонаціональному масштабі, за допомогою якого український народ міг здобути волю, державність та демократичний лад. Махновська потуга могла бути складовою ланкою загального національно-визвольного процесу як регіональний осередок з власною політичною специфікою. Але цей шанс, через ряд суб'єктивних та об'єктивних обставин, не був реалізований. Позбавлений загальнонаціональної підтримки, махновський рух опирався лише на власні сили, що обумовило його поразку і важливе місце в історії та популярність та шану у суспільній свідомості.

Список джерел та літератури

1. Агитационные материалы анархистов и штаба Повстанческой Армии Махновцев / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т. Шанина. - М.: РОССЭН., 2006. - 1000 с.

2. Воззвание главнокомандующего Советской революционной рабочей - крестьянской армии Екатеринославского района Н.И. Махно к гражданам Екатеринослава и губернии о борьбе с грабежами, разбоями и насилием / Нестор . Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000с.

3. Газета Махновцев "Путь к свободе" / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

4. Декларация "Южной организации анархистов" / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

5. Докладная записка Екатеринославского губернского старосты министру внутренних дел Украинской державы о действиях в районах Александровска и Гуляй - Поля шаек анархистов и их ликвидации / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

6. Документы повстанцев махновцев о прекпащении п'янства и укрепления дисциплины / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

7. Письма председателя Гуляй - Польского профсоюза Н. И. Махно владельцам и администрации завода "Богатырь" / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

8. Предписание "Военно - революционного полевого районного штаба с. Гуляй - Поле и окресностей Гуляй - Польскому волостному совету о проведении мобилизации мужского населения 1912 - 1915 гг. призыва в ряды повстанцев" / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

9.Протоколы заседаний правления профсоюза металлистов, деревообделочнеков и других профессий с. Гуляй - Поле под. председательством Н. И. Махно / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

10. Протоколы крестьянских съездов в Александровске и Гуляй - Поле / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

11. Приказы, распоряжения , предписания командиров штабов повстанцев / Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В. Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

12. Резолюция 3 - го съезда представите лей волостей и уездов Екатеринославской губернии, повстанческих фронтових частей в поддержку действий Махна

/ Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921. Документы и материалы/ Под ред. В Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

13. Статья Л.Троцкого "Махновшина"/Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 - 1921.Документы и материалы/ Под ред. В.Данилова, Т.Шанина. - М.:РОССЭН., 2006. - 1000 с.

14. Аршинов П. История махновского движения (1918-1921 гг.) / Аршинов П. -- Запорожье: Дикое поле, 1995. -- 195 с.

15. Белаш А. Дороги Нестора Махно: исторические повествования / А. Белаш , В. Белаш - К.: Знання, 1993. - 592 с.

16. Махно Н. Воспоминания. В 3 т. Мятежная юность / Махно Н. - Париж.: Громада, 2006. - Т.1. -- 104 с.

17. Махно Н. Воспоминания. В 3 т. В огне революции / Махно Н. - Париж.: Громада, 2006. - Т.2. -- 156 с.

18. Махно Н. Воспоминания. В 3 т. На чужбине / Махно Н. - Париж.: Громада, 2006. - Т.3. -- 98 с.

19. Махно Н. Азбука анархиста / Махно Н. - М.: РОССПЭН, 2005. - 572 с.

20. Беспечный Т. Нестор Махно: правда и легенды / Беспечный Т. -Донецк : Донетчина , 1996. - 178 с.

21. Верстюк В. Махновщина: селянський протестантський рух на Україні / Верстюк В. - К.: Знання, 1991. - 368 с.

22. Волковинський В. Нестор Махно: легенди і реальність / Волковинський В. - К.: Знання ,1994. - 262 с.

23. Волковинський В. Батько Махно / Волковинський В. - Київ: Знання, 1992. - 480 с.

24. Горак В. Про социально - классовую суть анархо - махновщины / Владимир Горак // УЇЖ. - 1989. - № 4. - С. 28 - 41.

25. Горак В. Махновська держава та "анархіст" Махно / Володимир Горак // Схід. - 2006. - № 5. - С. 14 - 37.

26. Коновальчик П. Коротка історія анархізму / Петро Коновальчик // Схід. - 2006. - № 5. - С. 34 - 40.

27. Комнин В. Нестор Махно: Мифы и реальность / Комнин В. - М.: Госполитиздат , 1990 - 487 с.

28. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: в 2-х томах. - Т.2./ Лисяк-Рудницький І. - К.: Наукова думка , 1994. - 556 с.

29. Мармазова Т. Ідейні передумови і спрямованість махновського руху/ Тетяна Мармазова // Схід. - 2001. - № 6 (43). - С.73-76

30. Мармазова Т. Періодизація та історичне значення махновського руху / Тетяна Мармазова // Схід. - 2003. - № 4 (54). - С.89-92

31. Мармазова Т. Історіографія повстанського руху під проводом Н. Махна : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. .іст. наук .: спец. 05. 02. 08. " Історичне джерелознавство" / Мармазова Т. - Донецьк, 2003. - 20 с.

32. Семанов С. Нестор Махно. Вожак анархистов / Семанов С. - М.: Вече, 2005. - 384 с

33. Тимощук А. Анархо-коммунистические формирования Н.Махно / Тимощук А. Сентябрь 1917 - август 1921. -- Симферополь: Таврия, 1996. - 75 с.

34. Чоп В. Нестор Иванович Махно/ Чоп В. -- Запорожье: РА "Тандем" , 1998. - 84 с.

35. Чоп В. Махновський рух на Україні 19717 - 1921 рр.:проблеми ідеології, суспільного та військового устрою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. .іст. наук .: спец. 05. 02. 08. " Історичне джерелознавство" / Чоп В. - Запоріжжя , 2002. - 25 с.

36. Шубин А. Махно и махновское движение / Шубин А. - М.: МИК, 1998. - 665 с.

37. Шубин А. Анархия - мать порядка / Александр Шубин // Дружба народов. - 1993. - №4. - С. 179-198.

38. Яруцкий Л. Махно и махновщина / Яруцкий Л. - Мариуполь: Б. и, 1995. - 365 с.