Військове мистецтво таборитів
Проблема військового мистецтва таборитів в історіографії, виявлення джерел для дослідження. Чеська, українська та російська історіографія. Джерела до військової історії гуситів. Хроніки та літописи, офіційні джерела. Листи Яна Жижки, гуситські пісні.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.04.2014 |
| Размер файла | 106,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Характерними рисами "Старих літописів" - є простота викладу, патріотизм авторів, позитивне ставлення до Гуса, осуд релігійних суперечок, які на думку хроністів стали причиною війни, автори описують ті чи інші події з певних класових позицій. Цінним є те, що ті літописи носять неофіційний характер. Їм не притаманна традиційна вченість і вони передають ті враження про гуситські війни, які склалися в дрібних землевласників, інтелігенції та в бюргерства (прихильників помірних гуситів).
Найцінніша для нас інформація зі "Старих чеських літописів" це окремі замітки очевидців та учасників війн, які можуть стосуватися окремих аспектів військового мистецтва, інформація про боротьбу, відносини та порядки в середині гуситського табору, про ліквідацію німецького засилля та поразку хрестоносців в чеських землях загалом. Джерелами для хроністів були насамперед їх особисті спостереження, повідомлення учасників та очевидців подій та в якісь мірі пам'ятки писемності. Щоправда достовірність та правдивість "Старих чеських літописів" значно менші за хроніку Лаврентія з Бжезової. Зазвичай автори цих літописів не вловлюють і не пояснюють причинних явищ.
З числа хронік, які несуть інформацію про військове мистецтво таборитів велике значення має "Історія Богемії" Енея Сільвія Пікколоміні (1403-1464). Італійський гуманіст, публіцист, поет, історик, географ, філософ, оратор, Еней Сільвій розпочав свою кар'єру в 1432 р. на Базельському соборі, після цього служив у папській та імперській канцелярії. Пізніше він прийняв сан священника і скоро став єпископом та представником курії при дворі Фрідрха ІІІ. В 1451 р. Еней був посланий імператором на сейм в Бенешове, де спілкувався з Іржі з Подебрал. Тоді він двічі відвідав укріплення Табор та спілкувався з таборитським єпископом Мікулашем з Пелгржимова та старим Вацлавом Карандою, який з 1419 р. разом з Жижкою був провідним борцем таборитів. Свої враження від здійсненої поїздки Еней Сільвій виклав у листах до своїх друзів. Крім цього, Сільвій робив записи в щоденнику та збирав документи про події гуситського періоду. Весною 1458 р., будучи кардиналом, Еней Сільвій завершив свою "Історію Богемії”, а в серпні того ж року його обрали папою під іменем Пія ІІ. Ще з часів Базельського собору, де він був присутній при виступі гуситських послів на чолі з Прокопом Голим, Сільвій цікавився чеською історією, вивчав чеські хроніки. "Історія Богемії" написана елегантною латиною. Але твір створено, ніби, нашвидкоруч, без ретельної перевірки різноманітних свідчень на їх достовірність, і через це містить ряд неточностей і навіть грубих помилок Наприклад в одному з епізодів, де Еней Сільвій розповідає про стратегію і тактику таборитів, ми дізнаємося про те, що таборити вели активні наступальні дії за допомогою зв'язаних возів, захоплюючи вороже військо невеликими частинами, при цьому рухаючись наперед спланованими фігурами, або про те, як гусити атакували все тими ж зв'язаними возами, спускаючись з крутої гори. А що б трапилося з цим укріпленням якби хоча б один кінь впав? І невже лицарі були настільки безпорадними, і спокійно дивилися на те, як гусити їх частинами відділяють і знищують. А наліз ще декількох цікавих епізодів міститься в Ганса Дельбрюка. . Неточності та помилки виникли також з тієї причини, що автор хотів представити читачам матеріали для захопливого читання і зосереджував увагу довкола найзнаменитіших постатей та найвидовищніших епізодів. Говорячи про гуситів, він нерівномірно описує різні аспекти. Наприклад, він говорить багато цікавого про Табор, але не згадує в творі про вчення таборитів, хоча в одному приватному листі 1451 р. описав це вчення досить детально та об'єктивно. Кардинал римської церкви, Еней Сільвій оцінює гуситський рух як велику помилку, як єресь та божевілля, як прокляття боже. Він не бачить відмінності між лівими та правими гуситами. Хроніст детально описує історію створення Табору, пише про адамітів та оребатів, про перемоги Жижки та про його смерть. Багато інформації є про військове мистецтво таборитів, зокрема папа пише про стратегію та тактику, особливості побудови табору, про перебіг самої битви, дещо є про озброєння, склад війська та ін., так що важливість твору безперечна. Ще однією грубою помилкою Енея Сільвія є те, що він пише нібито Ян Жижка в 1426 р. брав участь в битві на Усті (Жижка помер в 1424 р.). Про воїнів Жижки Еней пише як про розбійників, але детально описує "великі перемоги єретиків” в битвах біля Гахова і Домажліц. Прокопа Голого саме Еней назвав "Великим" за його полководницький талант. Битва біля Ліпан описана Енеєм драматично і розцінюється як боже покарання єретиків за осквернення віри. Виклад подій доводиться до обрання королем Іржі з Подебрад.
Незважаючи на тенденцію суб'єктивних намірів Сільвія, його твір свідчить про велику історичну роль чеського народу в Європі в першій половині XV ст. З твору Сільвія в багатьох країнах вперше дізналися про героїзм, військову могутність та великі перемоги "чеських єретиків” над "правовірними католиками”. Через це "Історія Богемії" була дуже відомою і через пів століття після її видання (1475) стала опорою реформації в німецькому середовищі, найпоширенішою книгою в протестантських колах. У XVIII ст. цей твір було внесено католицькою контрреформацією в число заборонених книг. В 1510 р. хроніка видана на чеській мові в Празі Мікулащем Коначем з Годишткова, в 1585 р. цей же текст надрукував Велеславін Piccolomini Eneas Sylvius. Historia Bohemica. Ed. Schurner de Bopar - dia. Romae, 1475; Kroniky Dwe - Martina Kuthena y Eneasse Sylvia... Vytesstena a dokonana jest Kronika tato w Starem meste Prazskem od M. Danyele Adama Weleslawijna Leta Pene 1585. .
Збереглося також джерела про гусизм, зокрема і про військове мистецтво гуситів, які відображають ставлення до нього ворожого феодально-католицького табору. Серед них - чисельні постанови, булли та інструкції римської курії спрямовані проти гусизму. Феодально-католицький табір розгорнув широку ідеологічну боротьбу проти впливу гусизму в Європі. З цією метою видавалися різні богословські трактати, писалися хроніки, антигуситські сатири та пісні. З нарративних джерел чеського походження і феодально-католицького спрямування треба згадати про "Хроніку" Бартошка з Драгоніц Kronika Bartoska z Drahonic, "FRB”, dil 5. , лицаря та учасника війн проти гуситів. Вона охоплює період 1419-1443 рр. Рукопис з цією хронікою відносять до кінця XV ст. Автор писав в першу чергу на основі власних спостережень та вражень і розповідей товаришів по боротьбі з гуситами. Особливу його увагу привертали військові операції. Події викладаються досить правдиво, але антигуситська позиція автора проявляється як в підборі фактів, так і в їх висвітленні.
Власне таборитське літописання збереглося лише в формі хроніки Мікулаша Біскупца з Пелгржимова. Автор - офіційний представник таборитської партії в ідеологічній боротьбі. Відомо, що в 1409 р. він став бакалавром, з 1415 р. - священником, активно боровся з партією пражан-чашників, а після падіння Табору в 1452 р. його як представника радикального таборитства, посадили в тюрму, де він і помер 1459 р. З-під його пера вийшло чимало полемічних трактатів на латинській мові на захист ідеології таборитів. "Таборитська хроніка" Мікулаша - важливе історичне джерело. Вона написана на латинській мові і являє собою виклад історії розвитку таборитської ідеології. Складена вже після Ліпан, хроніка поділяється на три частини, при цьому власне викладу подій відведена тільки десята частина від загального розміру. Решта - документи і твори полемічного характеру, а в більшості випадків - таборитські. В значній мірі вони належать самому Біскупцу. Текст хроніки виданий в 1865 р. у Відні К. Гефлером. На чеській мові твір надрукований тільки в уривках. Hofler K. Geschichtsschreiber der hussitischen Bewegung in Bohmen. II. Wien, 1865; VCLDH, II, s. 264-283.
Великий інтерес викликає "Прекрасна хроніка про Яна Жижку, челядина короля Вацлава”, написана чеською мовою одним з полковників знаменитого ватажка. Невідомий автор, напевно, молодший сучасник Жижки, писав про нього з розповідей інших осіб в апологічних тонах, називав його переможцем і в тих битвах, до яких полководець не мав відношення. В хроніці багато фактичних помилок, деякі з них свідчать про недуже високу освіченість хроніста та ненадійність джерел його інформації. Але твір містить ряд невідомих з інших джерел деталей, а сам факт його існування свідчить про велику повагу, яку мав Жижка в очах народу. "Прекрасна хроніка" відома науці досить давно. В 1877 р. її виявив Я. Голл, та через рік опублікував її Vypsami o mistru Jeronymovi. Kronika o Janu Zizkovi. Podle stareho rukopisu vydal J. Goll. Praha, 1878. . Пізніше вона друкувалася ще декілька разів Kronika velmi pekna o Janovi Zizkovi celedinu krale Vaclava. Vyd. V. Novotny, Praha 1923; Staroceske vojenske rady. Praha, 1952, s. 28-35/
Цьому видатному полководцеві присвячений також невеликий "Літопис про Яна Жижку”, написаний Мартіном Кутним в 30-х роках XV століття. Літописець залишив опис багатьох походів Жижки, розповів про багато битв, облог замків та міст. Отже, можемо сказати, що це джерело є дуже цінним з точки зору військової історії.
В 1856-1866 роках професор Гефлер видав три томи письмових пам'яток гуситського періоду під загальною назвою "Літописці гуситського руху” K. Hofler: '' Geschichtsschreiber der hussitischen Bewegung'', Wien, 1856-1866. . В цій праці зібрано багато літописів гуситського періоду, серед яких потрібно виділити "Теребонську хроніку”, яка описує події 1419-1439 років. Окрім загального матеріалу в цій хроніці також зустрічаємо інформацію, яка входить в сферу наших інтересів.
Можна також згадати про "Малі Богемські аннали XV ст. ” Текст наведений з видання Scriptores Rerum Prussicarum Bd. 3. Leipzig 1866. стр. 430. , в яких під 1433 р. згадується лише один військовий епізод. Коротка хроніка королівства Богемії Ein "Chronicon breve regni Bohemiae saec. XV" // Mittheilungen des Vereines fuer Geschichte der Deutschen in Boehmen, Jahrgang XXXVII. Prag. 1899 вибірково охоплює період 1310-1453 рр. Про таборитів тут є небагато, зокрема це особливості формування табору та деяка інформація щодо перших битв війни.
2.3 Джерела офіційного характеру
З юридичних джерел найбільш важливим є "Книга страт панів з Рожмберка” Popravci kniha panuv z Rozmberka, ed F. Mares, Praha, 1978. , найбагатших магнатів південної Чехії. Оригінал рукопису складений на чеській та частково на латинській мовах. Це протоколи допитів таборитів та інших людей, які потрапили до рук Рожмберків, які були суддями в Пльзенській і, напевно, також в Бехінській областях. Значна частина записів відноситься до 1420-1429 рр., особливо до 1423 р. З метою характеристики соціального складу таборитів її вперше і досить грунтовно використав Й. Мацек J. Macek, Tabor v husitskem revolucnim hnuti, dil I, kapitola 6, Praha, 1952. В рос. видавництві: Й. Мацек, Табор в гуситском революционном движении, том І, гл. 6, Москва, 1956. . Величезну цікавість викликає таборитський "Військовий статут”, який виявив Й. Мацек J. Macek, Nejstarsi husitsky bojovy rad, ''Historie a vojenstvi'', 2, Praha, 1953. . Він був написаний чеською мовою. Датування встановлено по його змісту, автори документа невідомі. Статут складається з двох частин: в першій перераховується дев'ять настанов для тих, хто хоче справедливо воювати та захистити гуситські ідеї, аргументовані посиланнями на Ветхий завіт. Друга частина присвячена організації гуситського війська.
Про військову організацію таборитської армії збереглися важлива інформація у військовому статуті 1423 р. Staroceske vojenske rady, Praha, 1952. , в переліку авторів якого названі Ян Жижка, Ян Рогач з Дуба та інші військові керівники гуситів. Статут зберігся в оригіналі. Після короткого вступу, в якому обгрунтовуються ідеї справедливості гуситських воєн дається характеристика військової організації таборитів. Статут 1423 р. свідчить про демократичний характер і високі ідеали, за які боровся чеський народ в особі таборитів.
2.4 Листи Яна Жижки
Важливою складовою частиною успішної військової діяльності полководця є його дипломатичні здібності. Про здібності Яна Жижки як дипломати ми можемо говорити на основі опрацювання його листувань, маніфестів, указів та ін.Нам вдалося знайти декілька листів цього військовго діяча, більшість з них було опубліковано в Празі в 1946 р. на чеській мові Їх опубліковано в Naљe vojsko, Praha 1946. (Listy Jana Ћiћky - Smlouva o pшнmмшн (1420)
Listy Jana Ћiћky - Manifest urиenэ plzeтskйmu landfrэdu (1421) ; Listy Jana Ћiћky - Domaћlickэm (1422) ;
Listy Jana Ћiћky - Vyhlбљenн obecnйho smншenн (1422) ; Listy Jana Ћiћky - List Prachatickэm (1422) ; Listy Jana Ћiћky - Pozvбnн na sjezd do Nмmeckйho Brodu I. (1423) ; Listy Jana Ћiћky - Pozvбnн na sjezd do Nмmeckйho Brodu II. (1423) ; Listy Jana Ћiћky - Ћiћkщv vojenskэ шбd (1423) .
2.5 Гуситські пісні
Важливим джерелом для характеристики військового мистецтва гуситів є також гуситські духовні то бойові пісні. Автором багатьох з них був таборитський священник Ян Чапек. Припускають що він є автором пісні-гімну "Ktoz jsu bozi bojovnici" ("Хто є божі воєни? ”), яка мала велике значення для таборитів та підносила їх бойовий дух "История западноевропейской музыки до 1789 года: Учебник" в 2-х тт.Т. 1, М., Музыка, 1983. . Важливою також була пісня "Повстань, повстань, велике місто Прага”, автор якої невідомий Там само. .
Лаврентій з Бржезовой відомий також як видатний поет. Його перу належить "Пісня про битву при Домажліцах” Vavrinec z Brezove, Pisen o bitve u Domazlic, Praha, 1951. , яку він написав після розгрому хрестоносців в останньому хрестовому поході проти гуситскої Чехії. Зберігся оригінал пісні на латинській мові. Цей твір прославляє перемогу чеського народу над хрестоносцями. Лаврентію належить також велика кількість віршів, які відображають військове та духовне життя таборитів в революційному русі.
2.6 Речові джерела
Цінність речових джерел для дослідника полягає в тому, що вони дають змогу побачити речі або частини речей такими якими їх зробила людина в певний період історії. Речові джерела до військового мистецтва таборитів для зручнішого оперування ними можна згрупувати в декілька груп.
Безперечно що найбільше значення з-поміж речових і, вочевидь, з-поміж усіх інших джерел до військової історії гуситів, займають предмети озброєння. В зброєзнавстві весь масив предметів озброєння поділяють на декілька груп, переважно за призначенням.
Холодна зброя таборитів представлена рублячою (мечі, алебарди, сокири), ріжучою (тисаки, кинджали, палиці з серпами), колюча (шидло, списи, списи з гаками, вила), ударна (бойові ціпи, кістені, шестопери) та метальна (арбалети, луки, сулиці) та ін.
Вогнепальна зброя включає ручну (пищалі, гаківниці, чотириствольні рушниці, тарасниці які опиралися на щити) та артилерію (тарасниці, фоглежи, гуфниці, фрондіболи, бріцолі, бомбарди).
Захисні обладунки, з огляду на те що вони не були однорідними і представлені великою кількістю зразків, ми детально розглядати не будемо. Слід тільки сказати, що обладунок в частини війська був подібний до німецького, в простих селян його могло взагалі не бути або бути частково, але з часом виробився і характерний гуситський.
До елементів озброєння також треба віднести гуситські бойові вози або їх залишки, зв'язані з возами захисні пристосування, елементи кінської збруї.
Хоча одяг зазвичай розглядається як окрема група речових джерел, ми про нього згадаємо поряд з елементами зброї (та й одяг окремо як такого значення для військового мистецтва немає), оскільки велика кількість війська була простолюдом і відповідно була одіта в звичайний одяг, або мала якісь окремі металеві вставки.
Згадані нами речові джерела, як правило, знайдені в результаті археологічних розкопок, тому їх ще можна називати археологічними джерелами. Зберігаються вони тепер переважно в музеях Чеських міст та замків. Наприклад в гуситський музеї в м. Табор, де експонатам гуситського періоду відведено немало уваги. Окрім музейних експонатів музей охоплює і архітектурні споруди. Елементи озброєння таборитів є в музеї в Чеськім Броді. Речові пам'ятки гуситського руху також зберігаються в музеї міста Плезнь, в Національному музеї Чехії, в Празі, який складається з цілого ряду музейних установ - бібліотеки, замки, різні виставки та ін.
Серед архітектурних пам'яток потрібно в першу чергу згадати про місто Табір в цілому, як головний осередок таборитів. В цьому місті і до сьогодні збереглися споруди, які нагадують про ті славетні часи. З-поміж архітектурних споруд особливе місце займають замки - це замок Корлштейн, заснований 1348 р. Карлом VI, в ньому під час гуситських воєн зберігалася казна чеських королів. Гусити сім місяців тримали його в облозі, а взяти не змогли. Замок Конопіште, біля міста Бенеша, побудований в XIII ст. Під час гуситських воєн пережив облогу королівських військ. В 1240 р. збудовано замок Ческі-Штернберг, який протягом всього свого існування перебував у власності однієї династії Штернбергів. Під час гуситських воєн його власник відкрито виступив проти чеського короля, незважаючи на потужні укріплення королівське військо його захопило і частково зруйновало.
З певним сумом та негативом асоціюється замок Рабі, при облозі якого Ян Жижка втратив друге око. В 1424 р. Їржі з Подебрад зруйнував замок Доажніце. Крім згаданих пам'яток в Чехії існує ще багато інших та не менш цікавих.
2.7 Зображальні джерела
Зображальні джерела несуть інформацію, яка є зашифрованою в певних зорових образах. Інформація, яка міститься в цих джерелах дає дослідникові змогу доповнити, проілюструвати певні історичні факти та поглянути на них в буквальному розумінні цього слова. Однією з найважливіших властивостей зображальних джерел є безпосередня фіксація інформації в той момент коли вона відбувається, але це не означає, що інформація зображального джерела завжди є об'єктивною.
Є декілька класифікацій зображальних джерел. В нашому випадку найдоцільніше скористатися класифікацією за розміром: великі (монументальні), середні та малі (мініатюрні) твори. Найчастіше зустрічаються мініатюри та барельєфи.
Письмові джерела до військового мистецтва таборитів чудово доповнюються та ілюструються мініатюрами, якими гуситський період представлений доволі рясно. В нашій роботі ми коротко розглянемо найяскравіші та найхарактерніші зразки цих джерел.
Одне з найважливіших зображень періоду гуситських воєн це зображення вагенбурга (див.: Додаток №1, мал.1). Його утворюють чотири зв'заних між собою вози; всередині табору стоять намети та гуляють коні; на наметі зображений герб з чашею, над наметом прапор з гусем. В двох передніх возах сидять воїни, можна розгледіти елементи їх обладунку. Вони озброєні бойовими ціпами, арбалетами, короткоствольними пещалями та камінням. Ніяких додаткових дощок зі сторони суперника над драбинами возу не розміщено, проте між колесами прикріплено дошки з трикутними бійницями. Справа зображено віз зверху - в ньому пищалі та мечі; на возі ззаду розміщені чотири гармати.
Цінним є малюнок XV ст., на якому зображено облогу міста гуситів німецькою армією (див.: Додаток №1, мал.2). На верху зображено бомбарду, біля неї стрілець прилаштовує пищаль до щита, який тримає його товариш. Великі луки використовуються паралельно з арбалетами. Внизу зліва група хрестоносців, озброєних алебардами, списами та арбалетами прикрилася великим мантилетом. Справа засіли гусити, за мантилетом з зображенням чаші та гуся, та з характерним озброєнням.
Уваги заслуговує також малюнок 1430 рр. (див.: Додаток №1, мал.3), оригінал якого зберігається в Луврі. Сцена бою гуситів, незважаючи на певну неясність містить багато цікавих елементів, наприклад, зліва можна побачити гуситську хуфницю, розміщену на польовому верстаті, добре помітно механізм вертикального наведення. Зображено багато різновидів зброї та ін.
Окрім згаданих зображень існує ще багато інших які містять цінну інформацію про військове мистецтво гуситів. Для полегшення опрацювання та сприйняття їх можна згрупувати (за чеським сайтом http://husitstvi. cz/): зображення до феодальної армії передгуситської Чехії; до організації і тактики гуситських військ; до зображення возових укріплень; до зображення зброї гуситів; до зображення фортифікаційних споруд А точніше це буде звучати так: feudalni armada predhusitskych Cech; organizace, vyzbroj a taktika husitske armady; vozova hradba; zbrane husitskych valek; fortifikace a pevnostni valka. . Кожна з перелічених груп включає в себе масу цікавих зображень яким при вивченні нашої теми слід відвести увагу. Але на жаль в нашій роботі з суто технічних міркувань ми не можемо собі дозволити детального аналізу кожного зображення.
Гуситській добі присвячено не так багато барельєфних зображень Барельємф (фр. bas - низький і фр. relief) - скульптурна композиція, виконана на площині і пов'язана з тлом. Як один з різновидів мистецтва барельєф існує, десь, на межі скульптури, архітектури та образотворчого мистецтва. Що до барельєфів треба зробити одне зауваження, їх ми можемо розглядати як історичне джерела за умови, що вони створені, або з синхронними їх створенню подіями, або незадовго після них. як мініатюр, але їх також є вдосталь. Розглянемо найважливіші з них. Це в першу чергу група гуситів (див.: Додаток №2, мал.4), де досить точно передано характерні риси гуситських воїнів. Помітно шолом-казанок, салід, капюшони та кольчуги, спис, моргенштерни, бойовий ціп. Жінка зліва озброєна шипованою палкою.
Інші цікаві барельєфи розміщені на Меморіалі Жижки на Жижковім холмі в Празі. Центральним є зображення самого Яна Жижки з шестопером та щитом із зображеною на нім чашею. На тому ж Меморіалі зображено два хрестоносця, типових представники багатонаціонального війська, зібраного Сигізмундом для боротьби з гуситами. Є там і зображення одного гуситського воїна, зі зброї в нього помітно меч, а на ногах - чоботи для верхової їзди. Також зображено епізод з битви біля Домажліц (див.: Додаток №2, мал.5), 14 серпня 1431р. На цьому фрагменті видно багато елементів озброєння, а також те як кардинал Чезаріні втрачає свого кардинальського капелюха.
Є декілька свідчень, що в гуситському війську служили жінки на рівні з чоловіками і використовували ту ж зброю. На одному з барельєфів з цього приводу зображену жінку яка замахується бойовим ціпом (див.: Додаток №2, мал.6).
Слід згадати про рельєфи на стіні м. Табор. Ці рельєфи сильно пошкоджені дією природних умов. Проте можна розгледіти головні елементи - це шоломи воїнів, бойовий ціп, арбалет, пищаль, великий щит, алебарда та ін.
Висновки
Провівши, наше невеличке дослідження ми дійшли певних висновків. Перш за все вони стосуються ступеня дослідженості нашої теми. На жаль таких праць, які були би по-справжньому комплексними, об'ємними і охоплювали б усі аспекти військового мистецтва таборитів є дуже мало. І трохи дивним видається те що така важлива тема, перш за все для історії Чехії залишається недостатньо дослідженою в цій країні. Там хіба треба відмітити доробок Я. Дурдіка та Г. Томана. В інших європейських країнах дослідження в основному стосуються окремих аспектів (в працях Ганса Дельбрюка, Макса Вульфа), або становить складову частину в працях про гуситський рух, і не є комплексними (в Пйотера Марчака). В українській історіографії також немає окремих досліджень на цю тему, в основному українські автори торкаються аспектів пов'язаних з історією України. В російській науці це питання розвинене ширше, проте окремих праць немає. Незважаючи на те, що праць по самому гуситському русі багато, все що стосується військового мистецтва часто обмежується переписуванням одних авторів іншими і є незначним для науки. Отже, ми можемо говорити про те, що на сучасному етапі розвитку європейської історичної науки питання військового мистецтва таборитів є дослідженим не повністю і ця тема чекає свого дослідника.
Деякі висновки ми можемо зробити і стосовно джерельної бази. Джерел до військової історії на нашу думку є достатньо. І нас тішить те, джерела представлені різними типами, що дає можливість більш повно охопити різні сторони військового мистецтва таборитів, та виявити нові, ще недосліджені аспекти. Іншою проблемою є ступінь вивченості, кут погляду та правильність результатів опрацювань давно відомих науці джерел. Багато джерел з військової історії гуситів опрацьовувалися не під кутом погляду дослідника саме цієї теми, а інших, суміжних їй, або гуситського руху загалом. Саме тому подальші дослідження військового мистецтва таборитів вимагатимуть повторного опрацювання вже давно відомих джерел. І результат таких досліджень та погляд на джерела під іншим кутом ніж у попередників, можливо, дасть змогу виявити та дослідити ще невідомі аспекти цієї проблеми.
Список використаних джерел та літератури
Джерела
1. История средних веков (XV-XVII века). Хрестоматия. Пособие для учетилей. Сост.В.Е. Степанова и В.Я. Шевеленко. Ч II. Москва, "Просвищение", 1974.320 с.
2. Лаврентий из Бржезовой. Гуситская хроника. Москва, 1962.
3. Лаптева Л.П. Письменные источники по истории Чехии периода феодализма (до 1848 г.). Москва, 1985.
4. Хрестоматия по истории средних веков: В 3 т. / Под ред. С.Д. Сказкина. Москва, 1963. Т.2.
5. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. / Отв. ред.М. М. Фрейденберг. Минск, 1987. Т.1.
Література
6. Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання: метод. рекомендації з впровадження / уклали: Галевич О.К., Штогрин І.М. - Львів, 2008. - 20 с.
7. Войтович Л. Зародження професійного війська // Scripta manent. Ювілейний збірник на пошану Богдана Якимовича / Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Вип.21. - Львів, 2012. - С.164-175.
8. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX - початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. - Львів: Інститут українознавства ім.І. Крип'якевича, 2000. - 649 с.
9. Все войны мировой истории. Кн.2.1000 - 1500 гг.: По Харперской энциклопедии военной истории Р.Э. Дюпюи и Т.Н. Дюпюи / Коммент. Н.Л. Волковского, Д.Н. Волковского. - М.: ООО "Издательство АСТ"; СПб.: ООО "Издательство "Полигон", 2004. - 517, [3] с.: ил.
10. Галямичев.А.Н. Гуситское движение в освещении либеральной немецкой медиевистики второй половины XIX века. / Под ред. проф.С.М. Стама / Издательство Саратовского университета. 1988. - 86с.
11. Гуситское движение в освещении современников. Источники и материалы для практических занятий / Сост. и пер. Л.П. Лаптева. Москва, 1992.
12. Жарков С. Средневековая пехота в бою. "Эскимо”. 2008г.
13. Історичне джерелознавство: Підручник. / Я.С. Калакура, І.Н. Войцехівська, С.Ф. Павленко та ін. - К.: "Либідь", 2002. - 488.
14. Історія української культури. Том 2 (Українська культура XIII - першої половини XVII століть). КИЇВ - 2001.
15. Ивашын И. Гуситские войны и тобориты / И.П. Ивашын // Исторический журнал. - 1938. - № 2. - С.87-102.
16. Историография истории южных и западных славян. М.: Издательство Московского университета, 1987. - 132с.
17. "История западноевропейской музыки до 1789 года: Учебник" в 2-х тт. Т.1, Москва, Музыка, 1983.
18. Ковальченко И. Методы исторического исследования. Москва: "Наука", 1987.
19. Контамин Ц. Война в Средние века / Пер. с фр. Ю.П. Малинина, А.Ю. Карачинского, М.Ю. Некрасова; под ред. Ю.П. Малинина. - СПб.: Ювента, 2001. - 416с.
20. Косенко Л.О. Козаки: Лицарський орден України: Факти. Міфи. Коментарі. - Вид.2-ге, доопр. / Леонід Косенко. - Х.: ВД "ШКОЛА”, 2013. - 608 с., [8] арк. кол. Вкл.
21. Кривизюк Л. Криза лицарства і початки формування професійного війська // Actes testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича / Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2011. - Вип. 20.
22. Кубай І.М. Вплив гуситської революції на інституційні та етнонаціональні процеси в чеських землях наприкінці XIV - у першій половині XVI ст.: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: спец.23.00.02 - політичні інститути та процеси / І.М. Кубай. - Чернівці, 2008. - 19 с.
23. Лаптева Л.П. Гуситское движение в Чехии XV века: Учеб. - метод. пособие. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1990.
24. Лаптева. Л.П. Русская историография гуситского движения (40-е годы XIX в. - 1917 г.).М., Изд-во Моск. Ун-та, 1978.340с.
25. Любченков Ю.Н. Все полководцы мира. Древний мир. Среднии века. - Москва: Вече, 2001. - 432, ил.
26. Мацек Й. Гуситское революцеонное движение. Москва, 1954.
27. Мацек Й. Табор в гуситском революционном движении. Том 1-2. М.: Изд-во иностранной литературы, 1956.
28. Меринг Ф. История войн и военного искусства. - Санкт-Петербург: ООО "Издательство Полигон", 1999 - 528 с., ил.
29. Микитишин В. Військова справа в Україні у другій половині XIV - першій половині XV ст. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - Військова історія. Львівський регіональний інститут державного управління Української академії державного управління при Президенті України. - Львів, 2003.
30. Новый СОЛДАТ: военно-исторический альманах. / Выпуск. Артемовским военно-историческим клубом Ветеран; глав. ред Киселев В.И. - 1998-. - Артемовск.: Книга, 2002. № 96.
31. Озолин А.И. Из истории гуситского движения. Саратов, 1962.
32. Пузыревскій А. История военного искусства вь Средніе вька (V-XVI стол.). Часть І-ІІ.С. - Петербургь.1884.
33. Разин Е.А. История военного искуства VІ - XVI вв.С. - Пб.: ООО "Издательство Полигон"; 1999. - 656 с.
34. Рубцов Б. Гуситские войны (Великая крестьянская война XV века в Чехии). Государственное издательство политической литературы. Москва, 1955.
35. Рубцов Б. Подвиги таборитов. Издательство АН СССР. Москва, 1961.
36. Урбанек Р. Гуситское военное искусство и Европа. - Прага: Орбис, 1946.
37. Френсіс Дворнік. Словяни в Європейській історії та цивілізації. / Пер. з англ. - К.: Дух і Літера, 2000. - 528с.
38. Функен Ф. Средние века. VІІІ - XV века: Доспехи и вооружение - Крепости и осадные машины - Рыцарские турниры и гербы / Ф. Функен, Л. Функен; Пер. с фр. Н.П. Соколова. - М.: ООО "Издательство АСТ": ООО "Издательство Астрель", 2002. - 151с.: цв. ил. - (Энциклопедия вооружения и военного костюма).
39. Функен Ф. Средние века. Эпоха Ренессанса: Пехота - Кавалерия - Артиллерия / Ф. Функен, Л. Функен; Пер. с фр.М.Б. Ивановой. - М.: ООО " Издательство АСТ": ООО "Издательство Астрель", 2002. - 146с.: цв. ил. - (Энциклопедия вооружения и военного костюма).
40. Яковенко Н. Вступ до історії / Наталя Яковенко. - К.: Критика, 2007. - 375с.
41. Durdik J. Husitske vojenstvi, Praha, 1954, Druhe vydani.
42. Piotr Marczak. "Wojny husyckie”. Agencja Wydawnicza "Ergos”. Warszawa.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розгляд військового мистецтва чашників та таборитів на тлі соціально-економічного розвитку передгуситської Чехії, подій гуситських воєн і в порівнянні з феодальними арміями Європи. Аналіз соціального складу гуситських військ, принципів їх організації.
реферат [269,8 K], добавлен 17.05.2019Класифікація письмових джерел по всесвітній історії: документальні матеріали (грамоти, договори, протоколи, циркуляри, стенограми), оповідні пам'ятки (літописи, спогади, щоденники, листи, публіцистичні, літературні твори). Визначення їх вірогідності.
контрольная работа [27,7 K], добавлен 13.06.2010Предмет історіографії історії України. Основні етапи розвитку історіографії історії України. Місце історіографії в системі історичних наук. Зародження знань про минуле в формі культів. Поява писемності і її значення для накопичення історичних знань.
контрольная работа [27,3 K], добавлен 28.01.2012Дослідження виникнення козацтва, його соціальний склад. Адміністративний і військовий устрій Запорозької Січі. Військова організація запорожців, їх озброєння. Прояв військового мистецтва в Національно–визвольній боротьбі. Війна під проводом Хмельницького.
курсовая работа [2,8 M], добавлен 26.10.2014Сербська та чорногорська історіографія. Просвітницький та романтичний напрямки в історичній науці. Розвиток критичного та позитивістського напрямків. Наукові школи в історіографії першої половини ХХ ст. Розвиток історіографії в другій половині ХХ ст.
реферат [26,4 K], добавлен 24.05.2010Загальна характеристика комплексу історичних джерел, за допомогою яких дослідникам вдалося вивчити історію народів Східного Середземномор’я. Особливості кумранських рукописів, біблійних текстів та апокрифічної літератури. Джерела з історії Угариту.
контрольная работа [43,7 K], добавлен 19.07.2013Історичні джерела як носії інформації, яка є основою для реконструкції минулого людства, методи отримання, аналізу та зберігання. Археологія та оцінка її значення для вивчення історії стародавнього світу. Етапи дослідження історії Стародавнього Єгипту.
реферат [28,1 K], добавлен 22.09.2010Характерні особливості розвитку військового мистецтва Римської імперії. Організація армії, основний рід військ. Найголовніша наступальна зброя легіонера. Поділ бойових кораблів в залежності від кількості рядів весел. Дисципліна і медицина в армії.
курсовая работа [370,1 K], добавлен 26.08.2014Зародження чеської історичної науки. Просвітницька історіографія, романтична школа. Наукові школи в чеській історіографії другої половини XIX ст. - 30-х років XX ст. Народ - виразник національної ідеї. Історія чеських земель. Гуситський демократичний рух.
реферат [40,2 K], добавлен 24.05.2010Становлення історичної науки у Польщі в період національного відродження. Просвітницька і романтична історіографія. Наукові школи позитивістської історіографії, інші напрямки польської історіографії другої половини XIX-початку XX ст. та їх представники.
реферат [46,0 K], добавлен 24.05.2010
