Петро Могила та "могилянська доба"

Аналіз діяльності Петра Могили - одного із найвідоміших церковних, культурних і громадських діячів України, велич якого позначена в історії терміном "могилянська доба". Початок церковної кар’єри, ідея єдності церков, видавнича та просвітницька діяльність.

Рубрика История и исторические личности
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.06.2010
Размер файла 64,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Коли і в яких умовах відбулася висвята Петра Могили на архімандрита Печорської лаври? Точне визначення дати вступу Могили в сан архімандрита звільняє молдавського воєводича від обвинувачень, що їх робили історики.

Відомо, що питання вибору нового архімандрита Печерської лаври стало актуальним після смерті Захарія Копистенського, яку дехто визначав датою 8 квітня 1626 р., а вступ на його місце Петра Могили - на 1628 р., і навіть на 1629 р. Таким чином, печорська архімандрія залишилася від двох до двох з половиною років незайнятою через опір ченців Лаври.

У дійсності архімандрит З. Копистенський помер 21 березня 1627 р., як це компетентно доводить С. Голубєв. Розпочата боротьба за вакантний пост архімандрита велася між чотирма претендентами.

Природно, що всі ці претенденти вели серед ченців кампанію проти вибору Петра Могили, висуваючи такі аргументи:

а) у той час молдавському воєводичу минуло тільки 30 років - досить молодий вік, щоб здобути досвід і авторитет;

б) поважнішим був закид, що Могила походив із «землі чужої», тобто не був уродженцем Київщини, як цього вимагала усталена традиція і вимоги польських королів;

в) його приязнь з архієпископом Мелетієм Смотрицьким, якого ченці Лаври підозрювали в католицьких симпатіях.

Роль чималої перешкоди для Петра Могили відіграло і його соціальне походження, про яке він згадував навіть після переходу в чернечий стан. Але, незважаючи на подані вище закиди, Печорською капітулою був скликаний провінційний сеймик у Житомирі 6 вересня 1627 р. для нового вибору, на якому «все духовенство і обивателі обрали на архімандрита печерсько-київського вельможного Петра Могилу, воєводича земель молдавських, людину вельми знану...» [21; С. 19].

Цей вибір був затверджений королівською грамотою Сигізмунда III від 29 листопада 1627 р., а сам «акт висвяти Петра Могили на Києво-Печерську архімандрію був здійснений у грудні 1627 року: або в день його народження (21 грудня 1627), або на Різдво Христове». [21; С.20]

Своїм успіхом Могила завдячував насамперед митрополитові Іову Борецькому, який мав великий вплив на лаврську братію, а особливо на київську шляхту. Але не менше спричинилися до цього успіху і впливові польські магнати, які перебували у дружніх відносинах з родичами Петра Могили, про що згодом згадував сам митрополит Могила («Тріодіон»). Завдяки саме останнім була одержана невдовзі королівська грамота.

Але не треба забувати й про особистісні риси Петра Могила: вольовий, авторитетний, досвідчений організатор, мудрий наставник, твердий керівник, покликаний своєю добою та її звичаями. Беручи на себе відповідальність перед Богом і людьми за гнану світською владою православну Церкву, він мимоволі зрікався задоволення світських своїх потреб на користь духовних. Вже в цьому одному факті бачимо ми не диктат обставин (вони якраз, швидше всього грали проти такого рішення молодого молдавського аристократа), а вищеобраність Петра Могили для своєї долі й усвідомлення ним самим цієї вищеобраності. Саме зі свого свідомого рішення взяти участь у боротьбі за найвищий щабель у тодішній православній ієрархії й починається видений і з кількосотлітньої відстані шлях молдавського аристократа до висот православної аскези й упокорення в душі світських зваб.

Висновки

З моменту проголошення Берестейської унії головним прагненням православних у Речі Посполитій було повернення всіх прав неуніатській Церкві. Ці прагнення реалізувалися лише після смерті Сигизмунда III, котрий до кінця життя непохитно підтримував унію. Розпочатий в 1632 році період безкоролів'я підніс значення конвокаційного та елекційного сеймів, які проходили в той період. Під час засідань сеймів виступали і православні зі своїми вимогами. Вони зустрілись з прихильністю королевича Владислава, який прагнув отримати корону. Королевич старався робити все, аби зберегти спокій в державі і не відкладати термін коронації, Тому-то православні і отримали обіцянки виконати їхні вимоги. Обіцянки ті, хоча з певним спротивом, справді були виконані. У 1633 році була затверджена православна ієрархія, а в 1635 році сейм погодився і на часткову передачу православним статків, які належали до тих пір уніатам. На політику поступок православним вплинула, мабуть, війна з Росією (1632--1634) рр., яка живила надії Владислава на владу в цій державі. Але коли ці плани зруйнувалися, король почав менш прихильно ставитися до православних у Речі Посполитій. Проте це не загальмувало процес відродження Православної Церкви. Ця Церква була реорганізована. Перевагу набули тенденції централізіції. Дійшло до прямого підпорядкування духовенства і братств митрополитові. Важливу роль у цьому відіграла особистість нового керівника православних -- митрополита Петра Могили. Приймаючи від попередників розхитану Церкву, в якій часто вирішальний голос мали світські особи, він розпочав дії, спрямовані на зміну тогочасної ситуації. Зразком для нього були порядки в тогочасному Католицькому Костелі. Він не зупинився на реорганізації самої церковної адміністрації Дбав він і про піднесення морального рівня та освіченості духовенства і світських вірних. Для цього він провів реорганізацію православних шкіл та видавничої діяльності. При цьому митрополит Петро Могила використав специфічне розташування тогочасного Києва. Місто віддалене від головних осередків католицизму, розміщене на периферії Речі Посполитої неподалік козацьких центрів, переживало в 1632 -- 1646 роках справжній розквіт. Петро Могила, вносячи свій вклад у відновлення київських святинь і підтримуючи місцеву колегію, перетворив Київ на справжню столицю православ'я в Речі Посполитій. Власне тому за часів Владислава IV православ'я в його державі пережило період дійсного розквіту, якого вже після смерті митрополита Петра Могили воно не знало аж до падіння польської держави.

Постать Петра Могили ніколи не переставала цікавити як його сучасників, так і пізніше істориків, викликаючи при тому полярні думки й судження. Але на яких би рисах характеру чи особливостях діяльності вони не зупинялися, всі одностайні в тому, що це був вольовий, авторитетний, твердий керівник, покликаний своєю добою та її звичаями. В той же час неодмінно відзначаються і його здібності досвідченого організатора, доброго порадника, мудрого наставника.

Член-кореспондент НАН України, визначний філософ Мирослав Попович має всі підстави стверджувати, що втрата П.Могили мала згубні наслідки для подальшої історії України, оскільки запропонована митрополитом ненасильницька альтернатива захисту православ'я реалізована не була... [33, 12]

Історик церкви, єпископ Сильвестр Гаєвський писав про Могилу: «Не просто український патріот, а велетень-патріот, що запліднив українську культуру на цілі віки вперед». [1, 14] Тут немає перебільшень. А найкраще, мабуть, сказав про нашого героя його послідовник, відомий письменник і проповідник Лазар Баранович: «Могила скрила од нас Могилу. При тому пастирю прийнялась у нас добра нива. Не можна досить оплакати Могилу: був він нам отець і пастир любий». [12, 45]

Список використаної літератури

1. Білодід О. Загадка Петра Могили // Київська Старовина. -- 1993. -- №3. -- С.5-39;

2. Бобынэ Г. О. Гуманизм в философии и общественной мысли Молдавии в XVII -- начале XVIII веков. -- Кишинев, 1988;

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. -- К.: Ірпінь; ВТФ “Перун”, 2004. - 1440 с.;

4. Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети/ В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин, Ю.О. Калінцев та ін. -- К.: Вища шк., 2002. -- 358 с.;

5. Возняк М. С. Історія української літератури: У 2 кн. -- Львів, 1992;

6. Головащенко С. І. Образ Христа в богословсько-катехітичній, літургійній та моралістичній творчості митрополита Київського Петра Могили // Образ Христа в українській культурі. -- К., 2001;

7. Голубев С. Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники (Опыт ист. исследования). -- Т. 1. -- Киев, 1883, Т. 2. -- Киев, 1898;

8. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. -- К.: Освіта, 1992. -- С.94-102;

9. Грушевський М. Історія української літератури. -- Київ, 1995. -- Т. 6;

10. Жиленко І. Історія знайдення мощей святого рівноапостольного князя Володимира святителем Петром Могилою за різними джерелами // Жиленко І.В. Синопсис Київський. Лаврський альманах . -- Київ, -- 2002;

11. Житецький П. Петр Могила // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Эфрона, -- СПб., 1898. -- Полутом 46;

12. Жуковський А.П. Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997. - 429 с.;

13. Зеньковский В. Основы христианской философии. -- Москва, 1992. -- Т. 1;

14. Ісаєвич Я. Освітній рух в Україні XVII ст.: східна традиція і західні впливи // Київська старовина. -- 1995. -- №1;

15. Історія України в особах ІХ-ХVІІ ст. --К.: Вид-во Укр., 1993. -- С. 255-265;

16. Костомаров М. Історія України в життєписах визначних її діячів. -- Львів, 1918, -- 493 с. К.: Україна (репринт) -- С. 193-234;

17. Костомаров М. Київський митрополит Петро Могила // Хроніка 2000. -- 2004. -- Вип.60. -- С. 10-49;

18. Костомаров Н. И. Киевский митрополит Петр Могила // Костомаров Н, И. Исторические произведения. Автобиография. -- К., 1989;

19. Краснов О. Неизвестный святой // Кишиневский обозреватель. - 2004. - № 29 (29 июля). -- С.9-15;

20. Крижанівський О. П., Плохій С. М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3 кн. -- Київ, 1994. -- Кн. 3;

21. Левицький І. Унія і Петро Могила, Київський митрополит. - К.: М.П. Фриц, 1875. - 40 с.;

22. Липинський В. Релігія і церква в історії України. -- Нью-Йорк, 1956;

23. Лупейко В. Великий митрополит // Освіта. - 1997. - 8-15 січня. -- С.5-8;

24. Матковська І. Я., Козачинська В. В. В. М. Нічик. Петро Могила в духовній історії України //Український історичний журнал. -- №5. --2000;

25. Нічик В. М. Гуманістичні тенденції в творах членів гуртка друкарні Києво-Печерської лаври // Нічик В. М., Литвинов В.Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. -- Київ. -- 1991;

26. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. -- К.: Укр.центр духовн. культури, 1997. -- 321с.;

27. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. - Т. 2 / Укладачі: проф. В.В. Яременко, к.філол.н. О.М. Сліпушко. - К.: Вид-во “Аконіт”, 2000. - 911 с.;

28. Острозька давнина: Дослідження і матеріали. -- Львів, 1995.- Т.І;

29. Острозькі просвітники XVI- XX ст. -- Острог, 2000;

30. Панасюк В.В. Митрополит Петро Могила - фундатор національно-культурного відродження в Україні / Авт. кол. Панасюк В.В. та ін. - Львів, 1995. - 29 с.;

31. Перетц В. H. "Книга души, нарыцаемая злото". Неизданное сочиение митрополита Петра Могилы // Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI -- XVII вв. -- Москва-Ленинград, 1962;

32. Садовяк Д. Петро Могила - митрополит Київський. - К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2000. - 160 с.;

33. Семчинський С. Петро Могила -- митрополит, учений // Пам'ять століть. --1997. -- № 3. -- С. 114-159;

34. Слабошницький М. З голосу нашої Кліо. -- К.: Фірма “Довіра”; 1993. -- С. 202-205;

35. Толочко П. Феномен Петра Могили: (Із виступу на Міжнародному колоквіумі в Парижі) // Київська старовина. - 1996. - № 6. - 77 с.;

36. Феномен Петра Могили. Біографія. Діяльність. Позиція. -- Київ., 1996;

37. Флоровский Г. Пути русского богословия. -- К., 1991;

38. Франко І. Історія української літературири // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. -- Київ, 1976. -- Т. 40;

39. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. - 2-е вид., перероб. і доп. -- К.: Вища школа, 1981 -- С. 39-53;

40. Хижняк З. Освіта в релігійних, культурних, політичних діяннях П. Могили // Україна: людина, суспільство, природа. -- К., 23-24 січня, 1997. -- 84 с.

41. Чижевський Д. Історія української літератури. -- Тернопіль, 1994;

42. Шевченко В. Петро Могила: Штрихи до портрета людини, діяча, богослова: (Дворіччю канонізації присвячується) // Українська мова та література. -- 1999. -- 14 квітня. -- С. 3-4;

43. Шевченко І. Сутність людини у працях професорів Києво-Могилянської Академії (XYII-XYIII сторіччя): Могила Петро // Філософська думка. -- 2000. -- № 5. -- С. 123-135;

44. Яковенко Н. М. Розтятий світ: культура України-Руси в добу Хмельниччини // Сучасність. -- 1994. -- №10.


Подобные документы

  • Оцінка національного аспекту, культурної та церковної діяльності Петра Могили та його ставлення до інших віровизнань. Контакт українського народу з молдавським. Київський обласний собор 1640 року. Ідея церковної єдності в творчості Петра Могили.

    научная работа [624,0 K], добавлен 15.07.2009

  • Життєвий шлях Петра Могили, його видавнича та просвітницька діяльність. Роль митрополита у заснуванні Києво-Могилянської колегії. Внесок П. Могили у розвиток книговидавничої справи. Філософський зміст праць "Требник", "Катехізис", "Тріадіон", "Літос".

    курсовая работа [75,6 K], добавлен 14.04.2013

  • Історія створення бібліотеки Києво-Могилянської академії. Київська братська школа як основа академії. Петро Могила - засновник київської Академії і його внесок в розвиток бібліотеки. Основні напрямки діяльності бібліотеки на сучасному етапі розвитку.

    реферат [42,7 K], добавлен 29.09.2009

  • Дослідження церковної та просвітницької діяльності Петра Могили, а також чинників, які сприяли його становленню, як особистості. Визначення його ролі у розвитку православної церкви, культури та освіти. Отримання освіти у Львівській братській школі.

    реферат [48,0 K], добавлен 11.11.2013

  • Дослідження з історії України XIX ст. Ястребова Ф.О. Праці А.Ю. Кримського з історії та культури арабських країн. Українське наукове товариство у Києві. Роль друкарства у розвитку історії у XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія - осередок їх розвитку.

    контрольная работа [36,7 K], добавлен 29.01.2014

  • Письменники і поети-вихованці Києво-Могилянської академії. Навчання і життя студентів Києво-Могилянської академії. Бібліотека Києво-Могилянської академії. Козацькі літописці-вихованці Києво-Могилянської академії. Випускник КМА Петро Прокопович.

    контрольная работа [45,0 K], добавлен 20.11.2008

  • Письмові відомості про унікальну пам’ятку історії і природи - Кам'яну могилу в Україні поблизу Мелітополя смт. Мирне у Запорізькій області над річкою Молочною. Гроти Кам’яної могили, петрогліфи (наскальні зображення). Історія досліджень, сучасний стан.

    реферат [31,0 K], добавлен 28.01.2014

  • Дослідження діяльності краєзнавчих, історичних та історико-філологічних товариств, які виникають на території України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Видавнича та наукова робота наукових історичних товариств, при вищих навчальних закладах.

    реферат [23,4 K], добавлен 12.06.2010

  • Петро Дорофійович Дорошенко був людиною, чиї життя та діяльність знайшли відображення в документах, хроніках і літописах, вкарбувалися в пам'ять народну. Серед інших політичних діячів тогочасної епохи він вирізнявся глибоким аналітичним розумом.

    реферат [19,8 K], добавлен 08.06.2003

  • Проблеми історії України та Росії в науковій спадщині Ф. Прокоповича. Історичні погляди В.Г. Бєлінського, його концепція історії України. Наукова діяльність Преснякова, Безтужева-Рюміна. Роль М.С. Грушевського і В.Б. Антоновича в розробці історії України.

    учебное пособие [274,2 K], добавлен 28.04.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.