Реформи Столипіна в Україні. Брест-Литовський мирний договір. Директорія: її політика і наслідки

Отже, про зміцнення тоталітаризму в Україні, як і в СРСР загалом, у 20-30-х рр. свідчать утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології; монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; зрощення правлячої партії з державним апаратом; одержавлення суспільства, блокування державою розвитку громадянського суспільства; встановлення партійно-державним апаратом монопольного контролю над економічною сферою, зміцнення централізованого керівництва економікою. Масові репресії 20-30-х рр. різних форм були важливою умовою функціонування тоталітарного режиму.

війна гетьманський визвольний індустріалізація

Приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР у роки другої світової війни

23 серпня 1939 р. був підписаний пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР. У таємному протоколі Гітлер і Сталін до мовилися про розподіл Європи на відповідні сфери впливу та окупації. За ним Радянському Союзові передавалися майже всі західноукраїнські землі.

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, поклавши цим самим початок Другій світовій війні. Кваплячись оволодіти «своєю» частиною польської держави, 17 вересня 1939 р. радянські війська перейшли кордон і зайняли майже всі землі, населені українцями і білорусами. Розмежувальна лінія між СРСР і територією, окупованою німецькими військами, була уточнена в радянсько-німецькому договорі про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 р. Українські землі Лемківщина і Холмщина були зайняті Німеччиною, а Закарпаття -- Угорщиною. У червні 1940 р. СРСР змусив Румунію віддати Бессарабію та Буковину. Таким чином, до УРСР було прилучено понад 7 млн. мешканців Західної України.

На початку жовтня 1939 р. на західноукраїнських землях відбулися вибори до Народних Зборів, а 26-28 жовтня 1939 р. у Львові пройшли і самі Українські Народні Збори, які прийняли декларацію про встановлення радянської влади на Західній Україні і про возз'єднання з УРСР. У складі УРСР були утворені 8 нових областей. Деякі політичні та економічні заходи, які вживалися новим режимом після возз'єднання, принесли українцям конкретні поліпшення. Сотні тисяч безземельних і малоземельних селянських господарств отримали понад мільйон гектарів землі, значну кількість худоби, що були конфісковані в поміщиків, монастирів та великих державних чиновників. Були створені машинно-тракторні станції, різні обласні та районні установи й організації, які надавали послуги в розвитку рослинництва і тваринництва. Однак усе це відбувалося в умовах тоталітарного режиму, що призвело до поширення репресій, депортацій і на західноукраїнських землях. Були розпущені українські політичні партії, а їх лідери депортовані. Ліквідовувалось багато кооперативів, а інші реорганізувались на радянський зразок. Припинили свою діяльність читальні та бібліотеки товариства «Просвіта».

Утисків зазнавала греко-католицька церква. Священиків зобов'язували мати спеціальні паспорти, а за використання церков уряд вимагав платити високі податки. Викладання релігії в школі заборонялося, церковні землі конфісковувалися. Таким чином, входження західноукраїнських земель до складу СРСР було подією величезної історичної ваги і мало прогресивне значення, оскільки вперше за багато століть українці з'єдналися в межах однієї державної структури. Але здійснено це було тоталітарним режимом з порушенням норм міжнародного права, за допомогою секретних угод. Радянська влада була поширена і на західноукраїнські землі.

Охарактеризуйте Напад Німеччини на СРСР. Оборонні бої 1941р

22 червня 1941 р. почалась гітлерівська навала на СРСР. Відповідно плану "Барбаросса» німецькі війська на Східному фронті ставили за мету здійснення блискавичної війни - "бліцкрігу". За два тижні вермахт планував за допомогою раптових комбінованих ударів танкових і механізованих військ та авіації оточити і знищити головні сили Червоної армії в західних районах СРСР, просуваючись вглиб країни, вийти на лінію Архангельск-Астрахань.

Група армій Північ одержала завдання розгромити радянські війська в Прибалтиці, захопити Ленінград і північні порти. Група армій "Центр" повинна була оточити і знищити радянські війська в Білорусії і розпочати наступ на Москву.

На київському напрямку була розгорнута група армій "Південь". На території Норвегії і в Фінляндії була розгорнута німецька армія "Норвегія" і 2-а фінська армія. Армія "Норвегія" повинна була оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська - сприяти групі армій "Північ" в захопленні Ленінграду. Внаслідок важких боїв з переважаючими силами ворога радянські війська, зазнавши великих втрат, відступили.

Найбільший опір гітлерівці зустріли на південно-західному напрямку . В ході напружених прикордонних боїв 22-29 червня 1941 р. ворог поніс великі втрати і змушений був ввести в бій резерви. Могутні контрудари радянських механізованих корпусів, героїчні зусилля всіх військ Південно-Західного фронту дали досить вагомі оперативні результати: вони загальмували наступ німецько-фашистських військ на Київському напрямку.

Можна виділити такі причини поразок Червоної армії влітку-восени 1941 p.:- при всіх обставинах, політичних і військових, напад фашистської Німеччини на СРСР носив раптовий характер;

- військовий потенціал гітлерівської Німеччини та її союзників напередодні війни перевищував потенціал СРСР; тільки в Європі нацистами був захоплений арсенал, яким можна було озброїти 200 дивізій;

- німецькі війська мали значну чисельну перевагу: в 1,8 рази в живій силі, за сучасними танками і літаками відповідно в 1,5 та 3,2 рази;

- вермахт мав дворічний досвід ведення війни в Європі і переважав радянські війська у професійній підготовці.

Суб'єктивні фактори, які призвели до трагічних наслідків літа-осені 1941 р. Вся відповідальність за військові поразки лежить на керівництві партії, армії й держави, особисто на Сталіні:

- боротьба між різними угрупованнями в Червоній армії загальмувала переозброєння військ новою технікою;

- помилковою виявилась військова доктрина про "війну малою кров'ю на території ворога";

- було допущено грубі прорахунки у визначенні часу війни, оперативній побудові і розташуванні військ в три ешелони, що дало можливість вермахту завдати удару по кожному угрупованню окремо;

- напередодні війни Сталін відмовився привести війська західних округів в бойову готовність, хоч мав точні дані про початок війни від розвідки та військових;

- репресії 1937-1938 pp. знищили кращі офіцерські і командні кадри Червоної армії.

Охарактеризуйте нацистський «новий порядок» в Україні

Нацисти установили на окупованих територіях жорстокий окупаційний режим. Вони перетворили Україну в німецьку колонію, що входила в «німецький життєвий простір» і стала джерелом сировини, продовольства, робочої сили для «третього рейха». 85% усіх продуктів, вивезених у роки війни зі СРСР до Німеччини, були з України. Нацистами була створена ціла система грабіжницьких заготівельних органів. Найбільшим серед них було «Центральне товариство Сходу», що мало 30 комерційних відділів із 200 філіями в містах.

Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України в аграрно-сировинний придаток рейху, життєвий простір для колонізації представників «вищої раси». Протягом 30 років планувалося виселити 65% населення України, на «землі, що звільнилися», переселити німців, а тих місцевих жителів, які залишаться живими, поступово «онімечити». Нацисти в ідеологічній роботі використовували як негативні приклади діяльність більшовиків проти народу України. Окупанти обіцяли провести аграрну реформу, розвивати українську культуру, повернути солдатів додому, але це були способи морально-психологічного тиску, на тлі якого жителі України оголошувалися громадянами «третього сорту», їхнє життя строго регламентувалося правилами і наказами, порушення яких призводило до концтаборів або розстрілу.

Великою трагедією для України стало вивезення людей, у першу чергу молоді, на роботу в Німеччину. У 1941-1944 pp. 2,8 млн чоловік були вивезені зі СРСР у нацистське рабство і 2,4 млн із них були з України. Десятки тисяч із них загинули на чужині від виснаження, хвороб і травматизму. Частина остарбайтерів, боячись репресій з боку радянської влади, не повернулися на Батьківщину після завершення війни. Крім цього, і на окупованих територіях була організована примусова праця населення з метою зміцнення економічної могутності «третього рейху».

Майже 3 тис. мирних жителів нацисти знищили в Н. Берестечку. Очевидці розповідали, що гітлерівці закопали в землю напівживих людей, над якими ще довго ворушився ґрунт. У вересні 1941 p. у Львові для масово знищення населення окупанти вперше застосували автомобілі, що стали газовими камерами, у яких жертви умертвлялись під час руху відпрацьованими газами.

Охарактеризуйте визволення України Радянською Армією від німецько-фашистських загарбників

Можливість звільнення України від німецько-фашистських загарбників з'явилася після перемоги Червоної Армії під Сталінградом. На початку 1943 року радянські війська почали вигнання загарбників з території України, а після перемоги у битві під Курськом - перейшли у наступ, який закінчився 23 серпня 1943 року визволенням Харкова. Так почався новий, визвольний період бойових дій на території України.

З кінця літа 1943 року розгорнулася стратегічна операція по звільненню Лівобережної України, Донбасу і форсуванню Дніпра. Наприкінці вересня радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра майже на 750-кілометровому фронті. Почалася битва за Дніпро - наступальні операції, проведені силами п'яти фронтів, результатом наступу яких стало майже повне звільнення Лівобережної України, захоплення плацдармів на Правобережжі, просування на західному і південно-західному напрямках. 06 листопада 1943 року був звільнений Київ. З кінця грудня 1943 р. розпочався другий етап по звільненню України. В процесі наступальних операцій було визволено Правобережну та Західну Україну, Крим. Третій етап у звільненні України розпочався у липні 1944 року. Радянські війська оточили та розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік. Після цієї перемоги радянські війська швидко пройшли Галичину, а в результаті Карпатсько-Ужгородської операції, 28 жовтня 1944 року Україна була остаточно визволена від німецько-фашистських

Отже, зазнавши в роки Другої світової війни величезних людських і матеріальних втрат, Україна зробила неоціненний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною і її союзниками.

Охарактеризуйте відбудову народного господарства у повоєнний період. Голод 1946-47 рр

Відбудова господарства України розпочалася уже з 1943 року, після початку визволення частини території від фашистської окупації. Вона мала ряд особливостей, які відрізняли її від післявоєнної ситуації на інших територіях СРСР і західних держав

1. Війна завдала величезних людських і матеріальних втрат. Загинув кожен п'ятий і постраждав кожен третій житель республіки . Близько 4 млн. людей знищено фашистами під час окупації, 2,3 млн. чоловік вивезено до Німеччини, 5 млн. солдат загинуло на фронті. Столиця України - Київ втратила 300 тис. чоловік, стільки ж втратили США за всю 2Св.В

2. Процес відбудови господарства в республіці ускладнився голодом 1946-1947 років. Загроза голоду, викликана посухою і післявоєнною розрухою, не була своєчасно попереджена, нейтралізована державою, а навпаки, посилена негативними суб'єктивними факторами. Державні хлібозаготівлі не зменшились, а збільшились (у липні 1946 року план хлібозаготівель зріс з 340 млн. пудів до 360 млн. пудів). Зросли обсяги експорту хліба і продуктів харчування за кордон (так званим "братнім державам" вивезено 1,7 млн. пудів хліба). Одночасно посилилось кримінальне переслідування "розкрадачів хліба", які кваліфікувались як "вороги народу", державні позики зерна із запасів були мінімальними. Таким чином, повторювався сценарій 1933 року. Від голоду в 1946-1947 роках померло понад 800 тис.людей. Голодомор в Україні 1946-1947 -- масовий голод (третій голодомор), який влаштувала народам СРСР російсько-більшовицька (комуністична) диктатура 1946-1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі.

Реформи 50-60 рр. та їх здійснення на Україні

Проаналізуйте реформи 50-60-х років. ХХ ст.. та їх здійснення на Україні.

Радянська економіка після смерті Сталіна являла собою осередок складних і взаємозалежних протиріч. Гігантська модернізація почата в 1930-х й продовжена в 1950-ті роки змінила вигляд величезної країни, але не привела до істотного поліпшення життя людей. Виявлялися, звичайно, катастрофічні наслідки воїни.

Не менше значення мали й протиріччя закладені в самій економічній моделі розвитку, і проблеми зросли як сніжний кім рік у рік у міру її втілення. Твердий централізм, прив'язка до московських директив будь-якого мало-мальськи значимого рішення ніяк не відповідали зрослій складності виробництва, породжували й консервували регіональні протиріччя, вели до вибудовування часом безглуздих господарських зв'язків. Економіка не могла гнучко реагувати на загальносвітові тенденції в розвитку технологій і науково-технічного прогресу. З держпланівських кабінетів було важко вловити всі перспективні напрямки розвитку, тому прорив відбувався на тих галузях, де вдавалося зосередити фінансові, технологічні й людські ресурси. Економічний розвиток продовжував бути залежним від ідеологічних установок.

Гонка озброєнь спричинила істотне прискорення розвитку воєнно-промислового комплексу і в країнах Заходу. Ще з останніх років війни у США і Великій Британії стали розвиватися нові галузі хімії, кольорової металургії, приладо- і машинобудування. Поява їх засвідчила початок науково-технічної революції. В міру поширення її на інші країни світове господарство стало набувати іншого вигляду. Рівень видобутку вугілля і виплавки сталі перестав бути основним показником економічної сили держав. Індустріальне суспільство стало перетворюватися на постіндустріальне.

За цей період збільшилася кількість радгоспів (з 935 у 1950 р. до 1343 у і 965 р.). За розмірами вони були більшими, ніж колгоспи, у 2--3 рази. Посівна площа їх становила у 1965 р. 16 % загальної посівної площі. Концентрація виробництва поєднувалася з спеціалізацією. У 1965 р. в Україні займалися відгодівлею худоби близько 800 колгоспів і 500 радгоспів, на вирощуванні овочів спеціалізувалися 223, яєць і м'яса птиці -- 139 радгоспів. Колгоспи і радгоспи України був рентабельними. Рівень рентабельності коливався від 29,7 % у 1960р. до 44 % у 1965р. У березні 1962 р. розпочалася перебудова управління сільським господарством.

Охарактеризуйте дисидентський рух на Україні кінця 50-х першої половини 80-х рр.

Дисидентський рух мав специфічну соціальну базу виношував у собі зародок альтернативного суспільства; концентрував опозиційні інтелектуальні сили, створював осередки майбутніх масових рухів; викристалізував ідейні засади майже всього сучасного політичного спектра.

Суперечливе і динамічне «хрущовське» десятиріччя підштовхнуло оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у 60-70-х роках у радянському суспільстві виникає нова форма духовної опозиції -- дисидентство.

В Україні дисидентський рух було започатковано ще у 50-х роках.

Від середини 50-х років національний рух розвивався одночасно і в підпіллі, і легально. Останній пройшов шлях від культурно-просвітницької діяльності до політичного руху. Об'єктом, проти якого спрямовувався національно-визвольний рух, був тоталітарний комуністичний режим.

В Україні, переважно на Заході, існували антирадянські підпільні групи. Тільки за період з 1954 по 1959 р. влада виявила 46 антирадянських груп із числа інтелігенції та молоді. Стало відомо про 5500 випадків виготовлення і розповсюдження антирадянських документів. Деякі з груп уже не належали до оунівського підпілля, але були його ідейним спадкоємцями.

Охарактеризуйте русифікацію 70-80 рр

В Україні 70-х - 80-х рр. русифікація була поставлена на широку ногу, введена в ранг загальнодержавної політики. Їй були підпорядковані масові політико-пропагандистські; освітня політика; культурна політика. Особливою формою русифікаторства став широкомасштабний процес штучного об'єднання націй в єдину інтернаціональну спільність “радянський народ”. Посилення русифікаторського курсу за часів Брежнєва західні політологи пов'язували зі зміною в демографічній ситуації в СРСР у 1960 - 1970-х роках. Швидке зростання населення в республіках Середньої Азії вело до зменшення питомої ваги росіян серед жителів Радянського Союзу. За даними перепису 1979 р., цей показник становив лише 52,9%, й тенденції подальшого розвитку народонаселення в СРСР спричинилися б у найближчому майбутньому до стану, коли неросіяни за своєю кількістю могли перевищити чисельність російського населення. Це створювало загрозу для міцності радянської імперії, яка засновувалася, зокрема, на чисельній перевазі росіян, найпривілейованішій національній групі, над своїми сусідами - неросійськими народами Радянського Союзу. У свою чергу, ця перевага впливала на здатність СРСР зберігати панівну роль у всьому соціалістичному блоці. Подолати цю загрозу можна було шляхом асиміляції українців і білорусів - з етнічного погляду найближчих до росіян народів. Обом народам, як “молодшим братам” росіян, відводилася особлива роль у “радянізації” й “русифікації” Середньої Азії й Прибалтики. Тому радянська національна політика, як писав Джон А. Армстронґ, пішла “головне в напрямі притягнення молодших братів до нерозривного підлеглого партнерства з росіянами як з панівною етнічною групою”.

Охарактеризуйте поглиблення кризи у промисловості і сільському господарстві у 70-80-х рр.. на Україні

Негативно позначилася на Україні й економічна політика центру, орієнтована на т. зв. валові показники виробленої продукції, що призводило до суттєвого зниження її якості . Зрештою, саме в центрі приймалися рішення про будівництво підприємств атомної енергетики на території республіки, в результаті яких проводилася злочинна політика будівництва реакторів у густозаселених і мало пристосованих до цього місцевостях. В Україні, на яку припадало лише 2,6% території Радянського Союзу, було побудовано бл. 40 % атомних енергоблоків СРСР. Причому значна частина з них працювали не на Україну, а виробляли енергію для європейських країн РЕВ.

Охарактеризуйте перебудову на Україні та її наслідки

Після смерті Л.Брежнєва в 1982 р. нове керівництво партії - Ю.Андропов (1982-1984 рр.) та К.Черненко (1984-1985 рр.) - виявилося неспроможним належно відреагувати на вимоги часу.

Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося на питання життя чи смерті радянської системи. У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства.Періодизація перебудови

- 1985-1988 рр. -здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.

в 1988-1991 рр. - період активних політичних перетворень під лозунгом побудови д соціалізму. Проведення економічних реформ

Етапи:

- Квітень 1985 р. - програма прискорення соціально-економічного розвитку країни, яка передбачала: - до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за 70 років радянської влади; - вирішити проблеми - продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку.

Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку продовжувалося їхнє падіння, загострювалися соціальні проблеми. Червень 1987 р. - реформа М.Рижкова - Л.Абалкіна. Сутність реформи виражена в трьох "С" - самостійність, самоокупність, самофінансування.

Було прийнято "Закон про державне підприємство"Закон про кооперацію" тощо, передбачали: - переведення підприємств на госпрозрахунок - прямий зв'язок заробітної плати з результатами господарської діяльності;- сприяння запровадженню досягнень науково-технічного прогресу та ін.

У результаті реформа проводилася невпевнено і зазнала провалу. У1990 р. уперше за багато років спостерігалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний дохід України скоротився на 1,5%. Непродумана фінансова політика призвела до вибуху інфляції у країні.

Стало зрозуміло, що тільки перехід до ринкової економіки зможе вивести країну з глибокої економічної кризи. Червень 1990 р. - Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки . Інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зростали. Безсистемна перебудова вела до розвалу народного господарства.

Реформа політичної системи XIX партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на гласність.

Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства, політика гласності прискорила процеси десталінізації, реабілітацію жертв репресій. Перебудовчі процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості українського народу. Аварія на Чорнобильській АЕС Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС у ніч з 25 на 26 квітня 1986 р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч Чорнобильська АЕС після аварії людей, появі на території України мертвої 30-кілометрової зони. Аварія на ЧАЕС була справжнім потрясінням для республіки.

Дайте оцінку проголошення незалежності України

Проголошення незалежності України радикально змінило умови її історичного розвитку. Перед українським суспільством постали нові завдання: будівництво правової демократичної України, трансформація адміністративно-командної економіки в багатоукладну ринкову, національне відродження і консолідація суспільства, встановлення рівноправних відносин з країнами світу, утвердження на міжнародній арені. Ці процеси визначають сучасний етап історії України.

Складні та суперечливі процеси відбувалися в Україні в цей період: хрущовська «відлига», застій та криза радянського суспільства, активізація суспільно-політичного життя в період «перебудови».

1 грудня 1991 р. на виборчі ділянки з'явилися близько 32 млн жителів України. За підтвердження Акту про незалежність України виступили 90,3 % опитаних. Таким чином, абсолютна більшість українського народу однозначно висловилися за існування української держави. Перемогу на президентських виборах отримав Л. Кравчук .24 серпня 1991 р. Верховна Рада України переважною більшістю голосів (346 з 450) прийняла Акт про проголошення незалежності України.

Охарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику укр. На сучасному етапі

Зовнішня політики української держави. 1. основними напрямком зовнішньополітичної діяльності України є робота ООН,. Україна бере участь у роботі практично всіх органів та установ ООН. Наприклад, Україна є членом Дитячого Фонду ООН та вносить свій вклад у вирішення проблем розвитку дітей у сучасному світі.

Україна входить в Економічну та Соціальну Раду ООН (ЕКОСОС), що створена у 1946 році та здійснює міжнародні економічні й соціальні відносини.

2. Наступний напрямок це зовнішньополітична дипломатична діяльність.

Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.

Дипломатичні відносини з Україною встановили понад 100 країн з 226. Одразу після проголошення незалежності Україна означила 23 держави

3. Важливим напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за винятком країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада. Міжнародні економічні відносини із закордоном налагоджуються Міністерством економічних зв'язків України. А Міністерство іноземних справ працює над створенням сприятливої політико-дипломатичної атмосфери для економічних, культурних та інших відносин.

4. Четвертий напрямок зовнішньої політики України - це участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу. Глобальні проблеми сучасності - це сукупність найгостріших світових проблем, вирішення яких потребує об'єднання зусиль всіх народів та держав. Головна їх особливість полягає в тому, що кожна з них має загальний характер, що зумовлено цілісністю сучасного світу.

Охарактеризуйте народне господарство на етапі незалежності

Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, НТП зумовлюють виділення все нових галузей народного господарства. В останні десятиліття XX ст. виникла електронна промисловість, виробництво комп'ютерної техніки, роботів. Складовою частиною промисловості є військово-промисловий комплекс (ВПК), який дістався Україні у спадок від військового комплексу СРСР. ВПК використовував найкваліфікованішу робочу силу, спеціалістів. Переважаючий розвиток галузей важкої промисловості, ВПК потребували максимального залучення до виробництва місцевих мінерально-сировинних ресурсів і використання їх для задоволення загальносоюзних потреб. Через це їхній видобуток постійно зростав. Екстенсивне і марнотратне використання цих ресурсів призвели до їх швидкого виснаження, до звуження природної бази для розвитку промисловості та інших галузей народного господарства. За короткий час зменшилися запаси нафти, газу, вугілля, лісу, інших ресурсів, видобуток і заготівля різко зменшилися, що спричинило в Україні дефіцит енергоносіїв, зробило її народне господарство залежним від Росії. Аналіз структури промисловості України у складі колишнього СРСР свідчить, що її індустріальний комплекс спеціалізувався на виробництві капітало-, матеріало-, енергомістких видах продукції. В загальному обсязі промислової продукції на групу «А» (виробництво засобів виробництва) у 1990 припадало 72%, а на групу «Б» (виробництво предметів споживання) - 28%. У групі «А» переважала продукція ВПК. Ситуація ускладнювалася тим, що підприємства ВПК були повністю виведені з республіканського підпорядкування й управлялися з центру. Для потреб ВПК працювали інші галузі народного господарства, зокрема нафтопереробна, хімічна, машинобудівна. Таким чином, незалежна Україна успадкувала від колишнього СРСР деформований і неефективний промисловий комплекс. Тому потрібна його докорінна структурна перебудова на якісно новій матеріально-технічній базі. Водночас впродовж 90-х промислове виробництво в Україні скоротилося на 49%, що значною мірою було спричинено нераціональною зовнішньоекономічною політикою держави і невиваженою внутрішньою політикою У структурі народного господарства країни важливе місце належить сільському господарству, в Україні воно є провідним. На АПК припадає 40% валового суспільного продукту і більше половини національного доходу. В самому АПК частка сільського господарства в 1990 перевищувала 50%. У сільському господарстві України панувала малоефективна колгоспно-радгоспна система господарювання. Для розвитку сільського господарства в Україні загалом сприятливі умови: достатньо висока землезабезпеченість, великі площі родючих чорноземних ґрунтів.

Размещено на Allbest.ru