Озброєння часів Київської Русі

За часи Данила Галицького активно використовувалися пращі - судячи по всьому легкі машини, які можна було розібрати і зібрати безпосередньо перед битвою. Надзвичайно мобільні та маневрені так як за літописами військо Данила Галицького рухалося доволі-таки швидко і не було обтяжене важкими та неповороткими машинами. Данило був надзвичайно мудрим воєначальником і його міста були еталоном могутності. Саме Данило поставив на башти своїх городів (серед яких і Холм) оборонні «пороки», що мали завданням знищувати аналогічні машини противника, а крім того по можливості стріляти по скупченнях противника. [6. C 260-265]

Археологи досі не можуть знайти на території Київської Русі жодної метальної машини і пояснити це дуже просто. Майже повністю вони виготовлялися з дерева, яке не зберігається так, як того хотілося би, а металеві деталі з катапульт, через цінність матеріалу переплавлялися на щось потрібніше. Цю тему досить таки детально дослідив Кірпічніков. А.М. [6. C 260-265]

Б) Самостріли та драбини. Скорострілом на Русі називали такий пристрій, який тотожний терміну баліста. Перша згадка про даний тип озброєння датується ще 1184 роком. Але не Руським воїнам належав цей зразок озброєння, а полякам. Відомо, що самострілами, як і пороками обладнували міста, які мали важливе стратегічне значення, а отже потребували надійної охорони. Так Леву не вдалося взяти Краків через те, що був він укріплений метальною артилерією, серед якої були і балісти (самостріли). [6. C 260-265]

Драбини були життєво необхідними для штурму стін ворога, а згадка про них датується ще штурмом Константинополя хрестоносцями 1204 року. Тоді згадано, що хрестоносці користувалися бочками з смолою та численні драбини. Так само і оборона міста Рязань 1237 року, коли для взяття міста Батий застосував разом із пороками, ще і велику кількість штурмових драбин. 1262 року також маємо згадку про цей пристрій. Це рік, коли татари штурмували містечко Сандомир та штурмом здобули його. Тоді після артпідготовки «пороками» татари приставили до стін драбини і штурмом взяли цей город. [6. C 260-265]

Про метальні машини, що використовувалися русичами відомо нам вкрай мало, але і те, що є ми можемо класифікувати є лише згадки в писемних джерелах так як до наших днів не збереглися певні решти каменеметальних «пороків» чи чого іншого в такому роді. Разом з тим ми помічаємо, що самі машини були відомими ще і до нашестя монголо-татар, що поширили цей вид наступального озброєння. Відповідно Русь перейняла знов-таки кращі традиції виробництва машин для облоги та оборони як від європейського заходу, так і від сходу. Але разом з тим ми не можемо говорити про популярність такого озброєння в ранньому середньовіччі на Русі.

Висновок

Отож ми дослідили тему «Озброєння часів Київської Русі і тому можемо зробити висновки по цій темі:

З самого свого зародження Київська Русь повинна була боротися за своє існування і в цьому озброєння відіграло не останню роль. Як і великі європейські країни як Франція, Англія чи Італія - Русь пройшла довгу та криваву епоху становлення державності саме в період середньовіччя і це змушувало руських ковалів постійно удосконалювати свої вироби, для більшої їх ефективності. Тому ми спостерігаємо дуже повільну і поступову уніфікацію озброєння так як до уваги бралися лише найкращі зразки, що добре проявили себе в бою, були доволі зручними та надійними. Ми мали справу з оборонним озброєнням таким як: броня(кольчуга), броні дощаті (пластинчата оборона воїна), металеві суцільні обладунки, шоломи та щити. Також ми вивчали і вдаряючи зброю, поширену на Русь як із скандинавських країв, так і зі сходу. Це є: бойові сокири, списи, мечі, булави, кистені, шаблі та інше. Під час виконання роботи ми ознайомилися і з облоговою артилерією, яка за літописами також використовувалася в руських князів.

Ми можемо говорити про виконання поставлених на початку дослідження завдань а саме:

Ш Ми висвітлили історичні умови в яких відбувався розвиток військової справи та озброєння зокрема;

Ш Дослідили специфічність та унікальність процесу розвитку зброї на території Київської Русі;

Ш Ми описали основні зразки озброєння та класифікували їх за типами;

Ш Порівняли зразки озброєння в Західній Європі та в Київській Русі

Ш Описали регіональні особливості кожного типу озброєння;

Тому ми можемо сміливо говорити про те, що основну мету дослідження за допомогою методів історичного дослідження, а саме: дедуктивного методу, класифікації. Спостереження та систематизації, було досягнуто і ми в повній мірі описали основні зразки озброєння. Поширені на території Київської Русі та частково Галицько-Волинської держави. При цьому всьому ми суворо дотримувалися основних принципів наукового історичного дослідження: науковості, об'єктивності та історизму.

Зброя - це не лише засіб для того, щоби боронити свою землю, а й показник значущості людини. Воїн в нашій державі завжди цінувався, так як був опорою та захистом не лише для князівської влади, а й для вільних землеробів-русичів, кожен з яких на випадок небезпеки і сам міг встати на захист свого дому та своїх угідь. Тому ми і бачимо на території Русі велику кількість знахідок, які краще нам дають зрозуміти суть самої війни в середньовіччі та її специфіку.

Список джерел та літератури

1. Я.Д. Ісаєвич «Історія української культури» том. (2 Українська культура ХІІІ - першої половини ХVІІ) Київ

2. Кирпичников А.Н. «Древнерусское оружие Вып. 1 Мечи и сабли ІХ-ХІІІ веков»;

3. Кирпичников А.Н. «Древнерусское оружие Вып. 2 копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени ІХ-ХІІІ веков»;

4. Кирпичников А.Н. «Древнерусское оружие Вып. 3 Доспех, Комплекс боевых средств ІХ-ХІІІ веков»;

5. Котляр «Військова справа в Галицько-Волинській Русі»;

6. Котляр М.Ф. Нариси воєнного мистецтва Давньої Русі / М.Ф. Котляр. - К.: Наш час, 2010. - 280 с. - (Сер. «Стратегікон»).

7. Іван Крип'якевич «Галицько-Волинське князівство»;

8. І. Крип'якевич «Історія українського війська» том 1 (с. 24-38);

9. Кучинко М.М. «Історія населення західної Волині, Холмщини і Підляшшя в Х-ХІV століттях» (с. 257-278);

10. А.Ф. Медведев «Луки, и стрелы, самострелы»; жави»;

11. А.Ф. Медведев «Русское метательное оружие»;

12. Окшотт Еварт «Рыцарь и его доспехи. Латное облачение и вооружение»

13. Разин Евгений Андреевич «История военного искусства» Том ІІ (Гл. - 2)

14. Терський «Українська історіографія розвитку зброї доби Галицько-Волинської держави»

Размещено на Allbest.ru