Сучасні концепції регулювання міжнародних відносин

Угода про утворення ВТО носить чисто інституціональний характер і визначає такі організаційні параметри, як функції, сфера діяльності, структура, бюджет, формування секретаріату, механізм прийняття рішень і ін., але як додатки в нього включені всі основні угоди, підписані в рамках Уругвайського раунду ГУТТ. Таких додатків - чотири, причому документи, що утримуються в перших трьох з них, є обов'язковими для виконання всіма членами ВТО, тоді як документи, що утримуються в четвертому додатку, обов'язкові для тих країн-членів ВТО, що їх підписали. З правил ВТО можливі вилучення - тимчасове звільнення країн-членів на їхнє прохання і за згодою інших країн від окремих зобов'язань, що накладаються багатосторонніми торгівельними угодами в рамках ВТО. Найбільш розповсюджені вилучення зв'язані зі зміною тарифної класифікації або введенням нової класифікації, що робить необхідним знову провести переговори з торгівельними партнерами про надання взаємних торгівельних поступок, а також про вступ країн у регіональні інтеграційні угруповання.

На основі сукупності угоди про утворення ВТО і додатків до нього регулюється міжнародна торгівельна система. У даний час ВТО є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами й інтелектуальною власністю. Це регулювання полягає в реалізації погоджених принципів поводження країн у міжнародній торгівлі і комплексі заходів, проведених під егідою ВТО за участю більшості країн світу. Найбільш важливі принципи, на яких будується багатобічна торгівельна система:

Ш Торгівля без дискримінації - країни не повинні надавати кому-небудь кращий торговельний режим у порівнянні з тим, який вони надають всім іншим країнам, і не повинні надавати кращий режим своїм національним товарам у порівнянні з іноземними. У рамках ВТО передбачається взаємне надання всіма країнами режиму найбільшого сприяння, РНБ, закріплене в ст. 1 ГУТТ, так само як і в угодах по торгівлі послугами й інтелектуальною власністю, правило, що означає зобов'язання поширити на треті країни пільги і привілею, надані одному з торгівельних партнерів. Це фундаментальна для багатобічної торгівельної системи вимога ВТО спрямована проти дискримінації товарів у міжнародній торгівлі на основі країни їхнього походження або країни призначення. Вилучення з РНБ, зі схваленням ВТО, можливі, якщо країна є членом інтеграційного об'єднання, якщо країна-партнер проводить несправедливу торговельну політику, що наносить збиток національним виробникам. Як тільки іноземний товар потрапив на внутрішній ринок, йому відповідно до правил ВТО повинний бути наданий національний режим, що означає, що на внутрішньому ринку, як на національні, так і на іноземні товари повинні накладатися однакові податки, пред'являтися однакові технічні, санітарно-гігієнічні й інші вимоги. Національний режим повинний застосовуватися до імпортних товарів, що пройшли через митницю. Тому зміна митної ставки не є порушенням національного режиму.

Ш Лібералізація міжнародної торгівлі - проведення багатобічних переговорів по зниженню митних тарифів і усуненню інших перешкод на шляху міжнародної торгівлі. Середній рівень митного обкладання імпорту в результаті восьми раундів багатобічних торгівельних переговорів знизився з 35 до приблизно 6%. Останній раунд таких переговорів - Уругвайський - привів до домовленості про зниження тарифів на більш ніж 120 товарів, що буде здійснено поступово протягом п'яти років. У результаті середній рівень імпортних тарифів на промислові товари знизиться з 6,3 до 3,8%, або на 40%, що приведе до росту імпорту промислових товарів, на які поширюється режим безмитного ввозу в країни, що розвиваються, з 30 до 44%.

Ш Застосування мір, що обмежують імпорт, тільки на основі правил ВТО - відмовлення країн від використання протекціонізму як засобу торгівельної політики. Однак лібералізація торгівлі і дотримання правил ВТО не означають, що країна цілком позбавляється законної можливості захищати в разі потреби свій внутрішній ринок. Арсенал захисту внутрішнього ринку, передбачений правилами ВТО, досить широкий. Він включає:

1. Захисні міри - тимчасове обмеження імпорту визначеного товару у випадку, коли його масштаби наносять або загрожують завдати серйозної шкоди вітчизняним товаровиробникам;

2. Антидемпінгові мита - застосовувані проти джерела демпінгу захисні мита;

3. Компенсаційні мита - застосовувані проти експорту товару, експорт якого субсидіюється в явній або схованій формі.

Для використання захисних мір у кожнім конкретному випадку спочатку визначається серйозність наносного збитку на основі даних про масштаби росту імпорту, зміни обсягів національного виробництва, завантаження потужностей, продажів, рівня зайнятості й ін. Процедурні правила застосування захисних мір передбачають публікацію повідомлення про початок розслідування, розслідування компетентними органами країни причин, що імпортує, і масштабів наносного збитку, проведення консультацій із країною-експортером, публічні слухання, публікацію доповіді, що містить рекомендації. Захисні міри встановлюються у відношенні всіх країн, що експортують даний товар, на термін не більш чотирьох років. Західні країни активно користуються мірами захисту внутрішнього ринку. За даними ВТО, у 1950-1993р. захисні міри вводилися 151 разів 23 країнами, у тому числі США 22 рази; розслідування за обвинуваченням інших країн у демпінгу тільки в 1993-1994 р. проводилися 812 разів, у тому числі в США 262 рази; розслідування по використанню іншими країнами експортних субсидій проводилися в ті ж роки 125 разів, у тому числі в США 85 разів.

Ш Передбачуваність торгівельної політики - проведення торгівельної політики відповідно до встановлених правил і недопущення однобічного порушення прийнятих на себе зобов'язань. Країни, інвестори, корпорації повинні бути упевнені, що тарифи, нетарифні обмеження, інші інструменти торгівельної політики застосовуються країнами відповідно до визначеного ВТО правилами. Головним механізмом забезпечення передбачуваності торгівельної політики є зв'язування тарифів - прийняте країною зобов'язання не збільшувати ставку імпортного тарифу понад установлену межу. Країни можуть змінити рівень зв'язаного тарифу, але тільки після переговорів з її торгівельними партнерами і компенсації їх за нанесений збиток. Одне з головних досягнень Уругвайського раунду ГУТТ полягає в тім, що удалося домовитися про збільшення кількості зв'язаних тарифів з 78 до 98% у країнах, що розвиваються, з 21 до 73% у розвитих країнах і з 73 до 98% у країнах з перехідною економікою. В області торгівлі сільськогосподарською продукцією всі 100% тарифів зв'язані. Передбачуваність торгівельної політики також означає її максимальну транспарентність і відкритість, що означає насамперед спонукання країн до відмовлення від використання яких-небудь інших, крім опублікованого митного тарифу, методів захисту внутрішнього ринку, будь то квоти, внутрішні податки або субсидії місцевим виробникам.

Ш Сприяння конкуренції - принцип ВТО, що означає відмовлення країн від використання несправедливих методів торгівельної політики, таких як демпінг (експорт за цінами нижче справедливих ринкових), експортні субсидії. Багатосторонні угоди в рамках ВТО передбачають санкції, застосовувані до експортерів і країн, що користуються несправедливими методами торгівельної політики. Однак саме тлумачення поняття справедливих методів у міжнародній торгівлі досить складно і заплутано. З метою визначення проблем на шляху вільної конкуренції у світовій торгівлі в рамках ВТО діє механізм перевірки торгівельної політики - детальний аналіз торгівельної політики країн-членів секретаріатом ВТО з метою визначення її відповідності вимогам угод ВТО і винесення рекомендацій з усунення їхніх порушень. Перевірка торгівельної політики чотирьох країн з найбільшою часткою у світовій торгівлі, включаючи ЄС у цілому на правах однієї з країн, здійснюється кожні два роки, що випливають 16 країн перевіряються кожні чотири роки й інші країни - кожні шість років. У рамках такої перевірки кожна країна, що перевіряється, надає на розгляд ВТО детальна доповідь про стан її зовнішньоторговельної політики, включаючи торгівлю товарами і послугами. Секретаріат, зі своєї сторони, також готує доповідь, що висловлює його оцінку торгівельної політики країни-члена. Обидві доповіді, так само як і запису всіх бесід, проведених співробітниками секретаріату з офіційними особами країни, публікуються і передаються на розгляд міністерської конференції, що приймає них до зведення.

Прийом до членів ВТО складається з трьох етапів. На першому країна надає у ВТО меморандум про свою торговельну політику, ВТО створює робочу групу по вивченню меморандуму на предмет визначення відповідності регулювання зовнішньої торгівлі в країні, що бажає стати членом ВТО, її правилам. На другому ВТО проводить двосторонні переговори з країною з питань доступу на її ринок товарів і послуг інших країн. Якщо переговори привели до прийняття країною умов, визначених у багатосторонніх угодах ВТО, робоча група складає доповідь для міністерської конференції ВТО, до якого прикладається протокол про приєднання країни до ВТО. Після голосування на черговій міністерській конференції країна вважається прийнятої у ВТО. На початок 1997 року більш 30 країн подали заява на вступ у ВТО.

Якщо країни вступають у ВТО і підписують його основні документи, це означає, що вони зобов'язуються дотримувати закладені в ньому принципи. Розбіжність у трактуванні багато сторінкових і досить складних документів ВТО може привести до виникнення торгівельної суперечки. Для їхнього дозволу в рамках ВТО діє механізм врегулювання торгівельних суперечок - процедура рішення на багатобічній основі під егідою ВТО і при участі її експертів розбіжностей, що випливають через невиконання іншою країною - членом ВТО прийнятих на себе зобов'язань по багатосторонніх торгівельних угодах, а також через застосування іншою країною мір торгівельної політики, не відповідним правилам ВТО, або з будь-якої іншої ситуації в торгівлі. Розглядом суперечок займається створений у рамках ВТО Орган по розгляду споровши, у задачу якого входить рішення всіх розбіжностей, що виникають у зв'язку з розходженнями в інтерпретації документів ВТО. Процес врегулювання торгівельних суперечок складається їхніх консультацій між сторонами, що протягом 60 днів намагаються знайти рішення проблеми. Якщо це зробити не вдається, створюється комісія з трьох кваліфікованих фахівців, обраних ВТО. Ця комісія протягом 3-6 місяців підготовляє незалежну від сторін, що сперечаються, доповідь, що ґрунтується на аргументах, наданих кожної зі сторін, і містить точку зору експертів. Доповідь комісії схвалюється Органом по розгляду споровши, після чого країни повинні виконати його рекомендації. Країна, не згодна з висновками доповіді, може апелювати рішення Органа по розгляду споровши, що розглядається Органом по розгляду апеляцій; його рішення знову виноситься на схвалення Органа по розгляду споровши, рішення якого вважається остаточним і подальшим апелюванням не підлягає. Якщо країна, що визнана винною в порушенні правил ВТО, не приймає дій по виправленню цих порушень, країна, що подала скаргу, може подати прохання у ВТО скасувати у відношенні країни-порушника пільги і привілеї, надані їй відповідно до правил ВТО.

Незважаючи на те, що процедура врегулювання торгівельних суперечок відносно нова, мабуть, що процес переговорів і примирення може затягуватися на роки. За станом на середину 1997 року ВТО була прилучена в розгляд більш 100 споровши, велика частина з яких між промисловими і країнами, що розвиваються, що висувають претензії з приводу обмеження доступу їхніх товарів на західні ринки. Прикладами торгівельних суперечок, розглянутих у ВТО, є претензії Південної Кореї до США з приводу корейського експорту сільськогосподарської продукції, що піддається, з погляду корейської сторони, зайвому інспектуванню й аналізові, що утрудняє експорт.

У числі інших функцій ВТО:

§ сприяння розвиткові міжнародної торгівлі шляхом розробки стандартної зовнішньоторговельної документації і систематичної раціоналізації зовнішньоторговельних процедур;

§ технічне сприяння в області зовнішньоторговельної політики і регулювання через проведення семінарів, «круглих столів», посилку місій експертів у країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою.

Новим напрямком діяльності ВТО є дослідження взаємозв'язку світової торгівлі і проблем навколишнього середовища з метою забезпечення стабільності процесів росту і розвитку.

Розділ 4. Україна і ВТО: чи слід поспішати?

Інтерв'ю з Тетяною Кисельовою, головою Держстандарту України.

- Україна дуже активно прагне здійснити всі процедури, щоб вступити до ВТО. Що характерно для нинішнього етапу наближення нашої держави до цієї впливової міжнародної організації?

- Справді, відчувається істотний прогрес на шляху вступу України до Всесвітньої торгівельної організації (ВТО). Але не все тут, як то кажуть, йде гладенько. Адже деякі економічно розвинені країни - члени ВТО все ще продовжують займати дискримінаційну позицію, вимагаючи від нашої країни в односторонньому порядку піти на поступки у торгівлі, лібералізувати свій внутрішній ринок товарів та послуг. Виграють від цього лише імпортери, на шкоду вітчизняним товаровиробникам. Будь-яка дискримінація у сфері зовнішньої торгівлі становить дуже серйозну загрозу для економічної безпеки й суверенітету України.

Офіційна делегація нашої країни зайняла тверду позицію на 5-му засіданні Робочої групи з питань вступу України до Всесвітньої торгівельної організації, яке відбувалося наприкінці минулого року в штаб-квартирі ВТО у Женеві. Це стосувалось, насамперед, основоположних проблем, таких як відповідність національних вимог взаємопов'язаним положенням угод про технічні бар'єри у торгівлі, а також санітарним та фітосанітарним еталонам. Очолював делегацію перший заступник міністра зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі А. Гончарук.

- Якими ж були основні питання порядку денного цієї зустрічі?

- Під час засідань, які вів заступник постійного представника США у ВТО, голова Робочої групи з питань вступу України до цієї організації Ендрю Столер, розглядались такі основні питання: стан переговорів щодо вступу на ринок товарів та послуг України; інформація про підтримку й субсидії у сільськогосподарському секторі; податкове законодавство; системи стандартизації та режим сертифікації. Слід зазначити, що напередодні засідання група українських експертів влаштувала ряд двосторонніх зустрічей, під час яких представники Болгарії, Японії, Південної Кореї, Чехії, Словаччини та деяких інших країн заявили, що не мають зауважень щодо виконання Україною угоди про технічні бар'єри у торгівлі (ТВТ) ВТО. Переговори ж із представниками інших держав виявили, що не всі вони мають вичерпну й достовірну інформацію щодо проведення національної політики у галузі стандартизації, метрології й сертифікації відповідно до принципі та положень угоди ТВТ ВТО. Так, наприклад, представникам Канади довелось давати пояснення щодо процесу гармонізації нормативної бази із міжнародними стандартами, процедури визнання результатів випробувань закордонних лабораторій у нашій країні, основних напрямів діяльності Національної ради з питань якості при Президенті України.

Гру в „одні ворота” повели на переговорах представники Швейцарії. Вони забажали отримання можливості одностороннього визнання Україною швейцарських сертифікатів. Швейцарська сторона заявила, що не вважає за доцільне укладення двосторонньої угоди щодо взаємного визнання оцінки відповідності (сертифікатів). Такої позиції, що суперечить статтям 5,6 та 9 Угоди ТВТ ВТО, дотримуються й деякі країни Східної Європи.

- Але ж без взаємного визнання оцінки відповідності товарів певним міжнародним вимогам щодо їх якості та безпечності при споживанні українські товари на ринках багатьох країн наштовхуються на своєрідні дискримінаційні бар'єри.

- Так, гра повинна йти на „всі ворота”. Учасників 5-го засідання Робочої групи було поінформовано про те, що національна політика у галузі стандартизації та сертифікації, передусім у справі захисту безпеки здоров'я людей, а також охорони довкілля, повною мірою відповідає цілям угоди ТВТ. Підтвердження тому - оцінка експертів Світового банку. Вивчаючи протягом багатьох місяців українську систему сертифікації (УкрСЕПРО), вони дійшли висновку, що вона відповідає вимогам ВТО, має недискримінаційний характер, достатньо прозора й продовжує удосконалюватись.

Було визначено також, що Україна, будучи членом міжнародних організацій із стандартизації, бере активну участь у підготовці ними нормативних документів і технічних регламентів із оцінки відповідності. Незважаючи на те, що Україна не є членом ВТО, вона добровільно приєдналась до Кодексу встановленої практики, що стосується розробки, затвердження й застосування міжнародних стандартів. Таке рішення прийняли лише 67 держав, хоча членами ВТО є 124 держави.

- А чи не містить національна система оцінки відповідності якихось дискримінаційних норм щодо імпортних товарів?

- Якщо вести мову про оцінку відповідності нормам міжнародних стандартів, що вона здійснюється з урахуванням вимог статті 5 угоди ТВТ, забезпечуючи режим найбільшого сприяння стосовно імпортних товарів. Відповідно до статті 5 угоди укладено вже близько 40 двосторонніх договорів про співробітництво й взаємне визнання результатів оцінки відповідності, а відповідно статті 9 Україна є членом Міжнародної системи сертифікації електрообладнання. Крім того, створено Національний фонд стандартів, на базі якого ведуться роботи щодо організації Національного інформаційного центру із стандартизації й сертифікації, що передбачено статтею 10 угоди ТВТ ВТО.

- Але ж, у кінцевому підсумку, кожна держава повинна захищати свій внутрішній ринок від імпортних товарів, споживання яких небезпечне для життя та здоров'я людей?

- Про це також йшлося під час засідань у Женеві. Увага учасників засідань Робочої групи акцентувалось на узгодженні позиції у взаємодії українських органів з оцінки відповідності та органів санітарного контролю. Вона полягає в тому, що українські санітарні та фітосанітарні заходи, а також оцінка відповідності обов'язковим вимогам нормативних документів (сертифікація) не є засобом дискримінації у торгівлі, а застосовуються лише в тих цілях, які окреслено угодами ВТО про технічні бар'єри у торгівлі, а також щодо санітарних та фітосанітарним заходів.

Товари, які вперше завозяться чи вперше виробляють на Україні, підлягають обов'язковій санітарно-гігієнічній експертизі. Експертиза відбувається на переконтрольній стадії як дослідження, під час якого встановлюється наявність у товарі небезпечних факторів, з'ясовується ступінь їх впливу й оптимально допустимий зміст. Результати фіксуються у державному реєстрі висновків санітарно-гігієнічної експертизі й публікуються.

Висновок слугує основою для ухвалення рішення щодо можливості і ввезення (виготовлення) товару й проведення відповідних випробувань окремих партій цього ж товару в Україні. При митому їх оформлені необхідно мати сертифікат відповідності виданий за результатами випробувань. Національні ж контролюючі органи здійснюють вибірковий контроль (нагляд) у торгівлі за дотриманням санітарних вимог.

- Саме така практика застосовується у промислово розвинених країнах світу.

- Звичайно, і результати 5-го засідання Робочої групи підтвердили, що наша позиція аж ніяк не суперечить умовам угоди про технічні бар'єри у торгівлі (ТВТ) і Угоди про санітарні та фітосанітарні заходи. Жодна із країн ВТО не висловила своїх зауважень з цього приводу. Звідси випливає, що позиція, яку захищає Держстандарт, а нас підтримують Верховна Рада України, УСПП, Мінпромполітики, МінАПК, є зваженою й цілком прийнятою для ВТО.

У цілому ж жодна із країн-членів ВТО, які брали участь у 5-му засіданні Робочої групи, не висловила критичних зауважень з приводу недотримання Україною вимог угоди ТВТ ВТО. Питання, що порушувались, зводились до одного: отримання односторонніх переваг у торгівлі з Україною та лобіювання інтересів окремих фірм.

Зокрема, делегація ЄС, яка конкретно не мала зауважень по статтях угоди ТВТ, у той же час всіляко прагнула лобіювати інтереси своїх компаній, які поставляють у нашу країну будматеріали, електрообладнання, дорожно-траспортні засоби, продукти харчування. Держстандарт не раз давав пояснення з цього приводу представництву ЄС в Україні. Але жодні вагомі аргументи не беруться до уваги, оскільки вони не задовольняють ті європейські компанії, які хочуть із мінімальними витратами поставляти свою продукцію в Україну й отримувати при цьому односторонні переваги порівняно із імпортерами з інших регіонів. Принагідно варто відзначити, що до апеляційної комісії Держстандарту не надійшло поки що жодної скарги від імпортера, котрий діє на українському ринку.

На необхідність чітко розмежувати вимоги угоди ТВТ ВТО та комерційні інтереси окремих фірм на ринку України довелося звернути увагу й швейцарської делегації. Її представникам нагадали, що за ініціативою швейцарської компанії „Філіп Моріс” у серпні 1997 року відбулися переговори щодо укладення двосторонньої угоди про взаємне визнання результатів робіт із оцінки відповідності, в якій брав участь і керівник швейцарської делегації на 5-му засіданні Робочої групи ВТО. З боку органу з акредитації Швейцарії було отримано угоду, але, як було заявлено, для угоди такої угоди необхідне політичне рішення уряду Швейцарії. Втім, подібну політичну „сміливість” не поспішають виявити і уряди кількох країн Східної Європи.

- Що ж, складається враження, що і у ВТО, так само, як і на світових ринках, Україну не особливо й чекають.

- Не можна було не помітити й ту напружену атмосферу, яка панувала на засіданнях та в кулуарах цього чергового раунду обговорення питань щодо вступу України до ВТО. Делегації деяких країн, з якими наша країна не уклала двосторонніх угод щодо взаємного визнання робіт по сертифікації, виявляли до України певну упередженість та зарозумілість. Вони, як і колись, бачать Україну в тіні Росії й не помічають місця нової незалежної та суверенної держави в європейській та світовій політиці, міжнародній торгівлі.

І не дивно, що під час засідання Робочої групи до української делегації іноді звертались не з особливо тактовними запитаннями. Так, представник канадської делегації поцікавився: наскільки широко буде відкрито ринок України для сільськогосподарської продукції із Канади, якщо вона стане членом ВТО. При цьому й слова не було сказано про зустрічні поступки, зокрема, про те, наскільки відкритим і широким буде в цьому разі канадський ринок для українських товарів.

- Деякі українські фахівці вважають, що Україні не варто поспішати із вступом до ГУТТ/ВТО, оскільки основна маса її промислової та сільськогосподарської продукції ще не досягла відповідного рівня конкурентоспроможності.

- Справді, на думку багатьох фахівців, Україні не варто стрімголов бігти до ВТО. Потрібен час, щоб адаптуватись до умов угоди ВТО. Позиція нашої країни має полягати в тому, щоб відповідно до вимог міжнародної торгової організації здобути право на власне технічне регулювання й пропонувати всім країнам-членам ВТО рівноправні та взаємовигідні умови для співробітництва на шляху укладення робіт із оцінки відповідності. Такий підхід цілком обґрунтований, що й визнав під час зустрічі з нашою делегацією голова Робочої групи Ендрю Столер.

Висновок

Державне регулювання міжнародної торгівлі може бути однобічним, двостороннім і багатобічним. Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі поділяються на тарифні - ті, що засновані на використанні митного тарифу, і нетарифні - всі інші (квотування, ліцензування, «добровільне» обмеження експорту). У результаті введення тарифу будь-якою країною виникає кілька економічних ефектів (наприклад, ефекти захисту і споживання, що представляють собою в сукупності ефекти втрати економіки від введення тарифу). Поряд з тарифними методами держави використовують нетарифні методи торгівельної політики, для кількісної кваліфікації яких використовуються індекси частотності, покриття торгівлі і впливу на ціни.

Найбільш важлива сфера міжнародної економіки - міжнародна торгівля товарами і послугами - регулюється декількома міжнародними організаціями, у числі яких головною є Всесвітня торгівельна організація (ВТО).

Деякі українські фахівці вважають, що Україні не варто поспішати із вступом до ГУТТ/ВТО, оскільки основна маса її промислової та сільськогосподарської продукції ще не досягла відповідного рівня конкурентоспроможності. Позиція нашої країни має полягати в тому, щоб відповідно до вимог міжнародної торгової організації здобути право на власне технічне регулювання й пропонувати всім країнам-членам ВТО рівноправні та взаємовигідні умови для співробітництва на шляху укладення робіт із оцінки відповідності. Підбиваючи підсумки 5-го засідання, Е.Столер відзначив значний прогрес України у здійсненні заходів щодо вступу до ВТО. Він не висловив жодного критичного зауваження щодо нашої країни й порекомендував їй продовжувати консультації й двосторонні переговори із зацікавленими членами ВТО, визначити перехідний період за кожною угодою ВТО у рамках вступу до цієї впливової міжнародної організації.

Список використаної літератури:

1. Грис Т. Світова економіка: Підручник для вузів / Грис Т., Леусский А.И.; Ред. Тарасевич Л.С. - Спб.: Питер, 2001. - 318с.

2. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Міжнародні економічні відносини: Учеб. посібник / Під ред. Н.Н. Ливенцева. - 2-і изд. - М.: Фінанси і статистика, 1999. - 159с.

3. Ломакин В.К. Світова економіка: Підручник для вузів. - М.6 Фінанси, ЮНИТИ, 1998. - 727с.

4. Світова економіка. Економіка закордонних країн: Підручник для вузів / Ред. Колесов В.П.; Академія пед. і соц. Наук; Московський Гос. ун-т ім. М.В. Ломоносова. - 3-і изд. - М.: Флінта, 2001. - 479с.

5. Новицкий В.Е. Зовнішньоекономічна діяльність і міжнародний маркетинг. - К.: МП « Изд-во Либра», 1994. - 190с.

6. Тэор Т.Р. Світова эк-ка: Посібник для підготовки до іспиту. - Спб.: Питер, 2001. - 218с.

7. Косалапов Н. Розвиток міжнародного спілкування і координація міжнародних відносин // Світова економіка і міжнародні відносини. - 1999. - №10. - с.105-104.

8. Мадиссон В.В., Шахів В.А. Міжнародні відносини і світова політика // Політологія міжнародних відносин. - К.: «Либідь», 1997. - с.34-52.

9. Хозин Т.С. Яким бути міжнародним відносинам у ХХ столітті // Міжнародне життя - 2001. - №2. - с.73-86.

Додаток 1.

Таблиця 1. Види митних мит

Таблиця 2. Розходження імпортного тарифу й імпортної квоти