Розглядаючи основні проблеми, що перешкоджають подальшому розвитку експорту потенціалу як Росії, так і України можна відмітити:

- Поступове виснаження старих родовищ і зростання витрат на розвідку і розвиток технологій для підвищення ефективності видобутку, необхідність будівництва нових трубопроводів (насамперед, нафтова і газова галузі);

- необхідність модернізації основних фондів (характерна для всіх галузей);

- неефективна структура виробництва за рахунок продукції з низькою доданою вартістю (нафтова галузь, металургія, лісопромисловий комплекс);

- високі транспортні витрати (для більшості експортно-орієнтованих галузей).

Для цих країн необхідно різко підвищити статус державної зовнішньоторговельної політики шляхом надання їй комплексного багаторівневого характеру, що дозволяє об'єднати профільні функції промислової, інвестиційної, інноваційної, валютної політики, а також зусилля федеральних і місцевих органів влади, громадських і ділових кіл.

Тепер, що стосується експортного потенціалу Білорусії і того, як могла б використати цей досвід у своїх цілях Україна.

Для Республіки Білорусь зовнішньоекономічний потенціал має важливе значення, оскільки частка експорту становить близько 2/3 валового внутрішнього продукту. Тобто, країна є ще більш експортно-орієнтовно.

Обсяг зовнішньої торгівлі товарами і послугами за методологією платіжного балансу за 2012 рік склав 100,9 млрд. доларів США, у тому числі експорт - 51,9 млрд. доларів, імпорт - 49 млрд. доларів. У 2012 році сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами склалося позитивне в розмірі 2 915,1 млн. доларів. Частка експорту товарів складає 87,2%., а послуг (12,8%). Збільшення вартісних обсягів експорту та імпорту товарів у 2012 році обумовлено зростанням фізичних обсягів поставок.

Що стосується географічної структури,то Із загального обсягу експорту республіки в 2012 році на частку Росії припадало 35,4%, інших країн СНД - 16,1%, країн ЄС - 38,2%, інших країн - 10,3%[23]. Див.рис.2.4.2.

У товарній структурі експорту Білорусі найбільшою питому вагу має продукція машинобудування, нафтопереробної, хімічної та нафтохімічної промисловості. Значна питома вага продукції чорної металургії, легкої, харчової лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, будівельних матеріалів.

На частку продукції машинобудівного комплексу припадає близько чверті всього білоруського експорту. Зовнішньоекономічний потенціал тут визначають найбільші підприємства з виробництва вантажних автомобілів, тракторів, металообробних верстатів, сільськогосподарських машин, холодильників і морозильників, велосипедів, мотоциклів та ін. Білоруські підприємства володіють певними конкурентними перевагами, використання яких дозволяє змінювати спеціалізацію в міжнародному поділі праці і підвищувати ефективність зовнішньоекономічної діяльності . Наприклад, Мінський тракторний завод десятиліттями випускав в основному один тип колісного трактора в декількох модифікаціях (відомі марки МТЗ 50/52, МТЗ 80/82). В даний час кількість моделей обчислюється десятками.

Рис.2.4.2. Географічна структура експорту Білорусі в 2012 р.,%[23]



Якщо з виробництва ВВП на душу населення Республіка Білорусь поступається всім країнам Євросоюзу, то за питомою вагою експорту товарів і послуг у ВВП вона значно перевершує більшість з них, окрім Бельгії, Ірландії, Словаччині, Естонії, Люксембургу та Мальти.

Білорусь експортує понад 90% вироблених в країні калійних добрив, нафтопродуктів, металокорду, металообробних верстатів, газових плит, велосипедів і тракторів. Країна утримує 7-8% світового ринку тракторів і 10-15% - ринку великовантажних самоскидів. Білоруський металургійний завод в 2007 р. зайняв 7% ринку металокорду у світі[23].

Роль і значення зовнішньоекономічного потенціалу для розвитку національної економіки визначаються сукупністю факторів і умов. Для Республіки Білорусь це насамперед:

* вигідне економіко-географічне положення;

* розвинена система транспортних комунікацій та виробнича інфраструктура в цілому;

* багатогалузевий промисловий комплекс;

* створений науковий та інноваційний потенціал;

* досить потужна будівельна база;

* значні лісові та водні ресурси, наявність ряду важливих корисних копалин (калійних і кам'яних солей, сировини для виробництва будівельних матеріалів тощо);

* високий загальноосвітній рівень населення і сформована система підготовки фахівців;

* багатовекторні зовнішньоекономічні зв'язки, що сприяють розширенню зовнішніх ринків.

Для реалізації зовнішньоекономічного потенціалу Білорусі необхідно більш ефективно використовувати можливості галузі авіатранспорту. У країні функціонують сім аеропортів і один аеродром спільного базування, які мають статус міжнародних: два в Мінську і по одному в кожному обласному центрі.

Значним зовнішньоторговельним потенціалом розташовують лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість, виробництво будівельних матеріалів, легка промисловість, а також агропромисловий комплекс країни.

Для зміцнення зовнішньоекономічного потенціалу країни необхідні більш активне залучення іноземних інвестицій, створення спільних та іноземних підприємств, формування сприятливого інвестиційного клімату.

Найбільш перспективними галузями для іноземного капіталу є електроніка, автомобілебудування, нафтохімічний комплекс, лісопереробка, виробництво товарів народного споживання і продуктів харчування, переробка вторинної сировини, виробництво медичного обладнання тощо.

Вирішальну роль у розвитку зовнішньоекономічного потенціалу країни повинна забезпечити промисловість за рахунок пріоритетного розвитку наукомістких виробництв, що, до-речі, необхідно зробити й Україні. Зміцнення науково-виробничого потенціалу, перехід на сучасні наукомісткі технології дозволять машинобудуванню значно збільшити експорт продукції і зайняти лідируюче положення серед виробників-експортерів.

Роблячи підсумок, відмітимо, що експортний потенціал Росії, Білорусії та України до розпаду Радянського Союзу був досить схожим. Головною відмінністю стало його використання. Росія та Україна вдались до методів екстенсивного нарощення експорту за рахунок використання сировинних ресурсів. Кращим прикладом для України все ж таки є Білорусь, оскільки вийшовши з СРСР, вона взялась за модернізацію старого матеріально-технічного забезпечення та створення принципово нового, інноваційного потенціалу для країни. Маючи обмеженні ресурси вони зберегли матеріальну базу и грамотно її використовують.



Розділ ІІІ. Шляхи реалізації експортного потенціалу України

3.1 Проблеми експортної політики України

Як вже було доведено вище, експортна політика відіграє величезну роль у формуванні та реалізації експортного потенціалу будь-якої країни. Україна не є винятком.

Основними факторами, що стримують розвиток експортного потенціалу нашої держави на даний момент є:

- нестабільність законодавчої бази, відсутність прописаних нормативів по захисту вітчизняного виробника;

- невідповідність окремих норм українського законодавства міжнародним;

- складні митні процедури, тарифне та нетарифне регулювання;

- штучне стримування курсу гривні, яке звужує можливості використання курсового фактора з метою просування експорту певного типу продукції;

- недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості;

- зростання цін на експортні послуги й експортні поставки (20% ПДВ);

- нестача кваліфікованих кадрів і досвіду роботи у сфері експорту на більшості українських підприємств.

- низький рівень розвитку фінансового сектора та ринкових інституцій, що не дає можливості достатнього фінансування перспективних галузей [33].

Всі ці сфери регулює саме експортна політика країни.

Також, важливо зазначити, що однією з проблем експортної орієнтації України є її тяжіння до експорту продукції металургійної, хімічної та нафтохімічної промисловості, сільського господарства. Залишається невисоким питома вага продукції машинобудування. А саме вона має найбільший потенціал до розвитку. Україна виступаючи переважно як експортер продукції чорної металургії та інших товарів з невисоким рівнем доданої вартості, є малопомітною на ринках високотехнологічних товарів. Це робить її малоперспективним партнером для регіональної інтеграції, як на Заході, так і на Сході. Адже саме високотехнологічні галузі і технічно складні виробництва, що здатні оперувати в режимі міжнародної кооперації, і є основними сферами інтеграції в сучасній світовій економіці.

В таких умовах українським підприємствам непросто знайти своє місце у світовому господарському комплексі, тим більше що світові ринки основних товарів вже сформувалися.

Традиційно, вирішення цього питання відбувається через лібералізацію зовнішньої торгівлі. Але лібералізація, яка сталася в Україні у зв'язку зі вступом до Світової організації, має неоднозначні результати. З одного боку, Україна отримала:

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ;

- скасування квот на експорт продукції української металургії до ЄС;

- доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини;

- забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

З іншого боку:

- запровадження правил СОТ у сфері стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розроблення та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур, яких Україна зараз не може собі дозволити;

- українська промисловість не захищена від впливу дешевої конкурентної продукції ззовні. Це призведе до того, що доведеться перепрофільовувати українські промислові підприємства;

- заборона використання певних механізмів регулювання економіки;

- щодо фінансової підтримки пріоритетних галузей, проблема тут полягає в тому, що правилами COT регламентовані суттєві обмеження фінансової підтримки підприємств чи цілих галузей. Це ускладнює фінансування пріоритетних галузей країни[31].

Отже, вступ України до СОТ мав як свої переваги, так і велику кількість недоліків як для країни з недостатнім економічним розвитком.

Щодо розвитку експортної політики України, то, як вже було зазначено в розділі 2, в діючих нормативно-правових документах та існуючих законопроектах стосовно державної підтримки експортної діяльності підприємств на теперішній час тільки розроблюються конкретні заходи для побудови цілісної системи регулювання та підтримки національних товаровиробників на зовнішніх ринках збуту.

Всі ці заходи по удосконаленню нормативно-правового забезпечення мають бути спрямовані на подальшу гармонізацію національного права з міжнародним та європейським правом із обов'язковим дотриманням вимог COT, а також на створення сприятливого регуляторного середовища для суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності.

Отже можна говорити, що для оптимізації експортної політики України на даних умовах слід здійснити наступні заходи:

- зберігаючи присутність України у традиційних сегментах експортних ринків, життєво необхідно забезпечити нарощування обсягів експорту високотехнологічної продукції з високим вмістом доданої вартості. У протилежному випадку зростає загроза відчутних економічних втрат для національної економіки. З цих причин пошук ефективних механізмів та інструментів вдосконалення структури українського експорту стає першочерговим державним завданням. Одним з найефективніших інструментів реалізації комплексної стратегії диверсифікації, спрямованої на підвищення питомої ваги секторів з високою часткою доданої вартості в структурі виробництва та експорту, таких як аерокосмічна та суднобудівна галузь, може стати саме державна підтримка експорту;

- розбудова аграрно-індустріальної моделі української економки. Висока ймовірність втрати експортного ринку частиною промисловості невідворотно зумовить болюче рішення про згортання певних напрямків "надлишкових" фондів. Компенсація можлива за рахунок розвитку національного аграрного потенціалу, значущість якого посилюється в умовах світової продовольчої кризи;

- запровадити системну інформаційно-правову та організаційно-технічну допомогу сільськогосподарським виробникам в питаннях розширення присутності та захисту інтересів на зовнішніх ринках. Розробити державно-приватні ініціативи стосовно розвитку аграрного сектору України, де передбачити механізми забезпечення домовленостей між державою та сільгоспвиробниками у принципових питаннях регулювання зовнішньоторговельної діяльності, динаміки цін на паливно-мастильні матеріали, ціни на добрива, тарифи на перевезення тощо;

- реструктуризація переробної промисловості є необхідним напрямком забезпечення конкурентоспроможності в посткризовому світі;

- розширення номенклатури продукції, що вивозиться, насамперед, за рахунок готових виробів;

- спростити митні процедури;

- створити умови для застосування підприємствами-експортерами результатів наукових досліджень в повній мірі, як це робиться в розвинених країнах, а також впровадження технологічних інновацій;

- провести повну модернізацію вітчизняної промисловості, для поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції;

- збільшити можливості використання курсового фактору з метою просування експорту;

- створення механізму фінансової підтримки експорту, насамперед, кредитування, гарантування, страхування експортних поставок і кредитів й субсидування процентних ставок за експортними кредитами.

Під час реалізації зазначених заходів потрібно враховувати, що нині держави здійснюють підтримку експорту в межах правового поля СОТ (відповідно до Угоди по субсидіях і компенсаційних заходах). Тому останнім часом поступово скорочується значення прямих експортних субсидій - СОТ забороняє пряме субсидування експорту і диференційовано ставиться до різних непрямих форм субсидування. Це пов'язано з тим, що у багатьох випадках субсидується не тільки експорт, але і виробництво товарів у цілому, створюючи при цьому приховані протекціоністські бар'єри. Такі заходи розглядаються як такі, що порушують умови торгівлі й перешкоджають її розвитку з іншими країнами-членами СОТ, так само, як і різні форми нетарифних обмежень.

А взагалі вочевидь, що реалізація перерахованих вище та інших заходів у контексті розвитку експортного потенціалу України стане можливою тільки при проведенні синхронних реформ в усіх сферах економіки країни.

3.2 Перспективи та шляхи реалізації експортного потенціалу України

У попередній частині було показано, що Україна має досить великий експортний потенціал, але його реалізація обумовлена виконанням низки обов'язкових організаційно-технічних заходів на рівні усієї країни.

Для здійснення запропонованого комплексу заходів необхідні бюджетні державні асигнування та іноземні інвестиції, обсяг яких слід визначити з урахуванням існуючої світової практики, а також сучасного стану національної економіки і сформованої структури експорту.

Також значення експорту як основного джерела валютних резервів і фактора стимулювання вітчизняного виробництва особливо зростає в умовах звуження внутрішнього платоспроможного попиту (приблизно 39% ВВП України сьогодні реалізують на зовнішніх ринках).

Окрім того, в Україні ще є можливості для розвитку внутрішнього ринку високих технологій, потреби якого можна задовольняти за рахунок вітчизняного виробництва. Завдяки цьому може нарощуватися і експортний потенціал високотехнологічної та наукомісткої продукції, насамперед на ринки країн з досить розвиненою економікою (Близький Схід, Латинська Америка та країни Азійсько-Тихоокеанського регіону тощо).

На даний момент Україна здійснює зовнішньоекономічні операції з партнерами із 182 країн світу.

Провідну роль у розвитку зовнішніх зв'язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами є Росія, Білорусь, країни Європи, Близький Схід, Латинська Америка та інші.

Для реалізації цих інтересів необхідно невідкладно визначити заходи зі стимулювання експорту високотехнологічної вітчизняної продукції і забезпечити їхню реалізацію.

Взагалі Україна входить до п'ятірки країн, які володіють передовими аерокосмічними технологіями, і до десятки найбільших суднобудівних держав світу. Потенціалореалізуемими є позиції України у суднобудуванні, біо- та інформаційних технологіях, технологіях з розробки нових матеріалів, ядерній фізиці, електрозварюванні, технологіях у галузі інформатики, зв'язку, які здатні забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні світових стандартів. Наприклад державне підприємство "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Олега Антонова "(Київ) оцінює загальну потребу світового ринку в літаках Ан-148 у 600 одиниць, в тому числі приблизно 200 машин - до 2015 року[47].

Науково-технологічна сфера України понад десять років функціонує за умов перехідної економіки, проте істотних зрушень у створенні ринкових механізмів, які забезпечують перетворення науки на ефективний чинник економічного зростання, ще не відбулося, незважаючи на наявний потужний потенціал науково-технологічної сфери та значну кількість завершених наукових досліджень, доведених до унікальних технологій і зразків продукції.

Пріоритетним мають також стати ресурсозберігаючі технології та науково-технічні розробки, пов'язані з реалізацією досліджень, спрямованих на збереження та розвиток природних і виробничих ресурсів країни. Високотехнологічні розробки за умови їх впровадження можуть забезпечити значний економічний ефект і підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції на міжнародному ринку.

Проте недостатнє фінансування науки і відсутність об'єктивної оплати праці вчених призводять до розпаду багатьох наукових колективів, до переходу найкваліфікованішої частини наукового потенціалу України - докторів і кандидатів наук - в інші сфери або до виїзду за межі України. Тенденція до цього характеризує всі роки незалежності.

Україна продовжує залишатися помітним гравцем у питаннях військово-технічного співробітництва. Експорт зброї в 2007 році склав 700 мільйонів доларів, у 2008-му - близько 800 мільйонів. Україна останнім часом зробила певний прорив у плані розширення географії поставок. Дуже важливий підписаний контракт з Індією про ремонт і модернізацію літаків Ан-32 на суму 400 мільйонів доларів. Позитивно розвивається в'єтнамський напрямок. З цією країною укладені контракти на постачання засобів пасивної (близько 54 мільйонів) і активної (приблизно на 50 мільйонів) радіолокації.

Йде робота з Китаєм з акцентом на нові науково-технічні розробки і створення ремонтних потужностей.

Як відомо, США, надаючи фінансову допомогу Іраку на розвиток силових структур, контролюють витрати, намагаючись вибирати, наприклад, більш вигідних постачальників. У даному контексті мова йде про те, що американська сторона, виділивши Іраку 2,4 млрд. дол. на придбання нової військової техніки та озброєнь, з потенційних країн експортерів - Польщі, Чехії, Болгарії, Словенії, України вибрала саме українських спецекспортерів. Це один з найбільших проектів, що включає ряд окремих контрактів на постачання нових бронетранспортерів і танків, авіатехніки, високоточних засобів ураження, а також послуги з ремонту та модернізації військової техніки.

Протягом найближчих п'яти років більшість підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) України стовідсотково переорієнтуються на експорт ОВТ. Перш за все дана тенденція обумовлена хронічним недофінансуванням українських збройних сил, яке не дозволяє в належному обсязі здійснювати програми модернізації та переозброєння. Так, 12 лютого директор Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міноборони України Андрій Артюшенко заявив: "ОПК завантажений військовими замовленнями всього на три-чотири відсотки від його можливості"[50].

Реалізація згаданих проектів для України означає прорив на міжнародному ринку озброєнь і гарантована присутність у першій десятці світових лідерів протягом приблизно трьох років. За оцінками експертів, це завантажить замовленнями більш 80 підприємств ОПК, що дозволить розширити нинішнє, так зване стійке ядро ОПК країни. Хоча, як це часто буває, українські реалії можуть зірвати цей вигідний проект - важко забезпечити виконання зобов'язань за термінами, якістю та ціною, маючи стільки проблем у галузі.

Також стала тенденцією поява проектів нового формату - спільні розробки. Причини цього цілком очевидні: недостатні можливості українського ОПК з переозброєння армії на сучасному рівні і в повному обсязі, а також бажання Заходу заощадити на тому, що вже створено України по найбільш критичною оборонної тематики на гідному рівні (наприклад по засобах захисту літальних апаратів від ПЗРК)[47].

Диверсифікація експорту в географічному розрізі передбачає вихід на нові перспективні зарубіжні ринки та зміцнення (розширення) позицій на існуючих.

Незважаючи на те, що зараз декларується розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з орієнтацією на економічно розвинуті західні країни, важливим напрямом і надалі буде торгівля з країнами Близького Сходу (БС), Північної Африки, Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР).

Нині просування інтересів України на Близькому Сході здійснюється цілеспрямовано та на системній основі. Регіон БС попри несприятливі наслідки глобальної фінансової кризи та смуги політичної нестабільності залишається важливим для збуту української продукції. Україні на БС доцільно просувати свої інтереси, в першу чергу, у високотехнологічних сферах, як авіабудування, використання космосу у мирних цілях, ВТС, нафтогазове видобування та нафтопереробка, продукція військового та подвійного використання. На даний момент ведеться активна співпраця з БС у сфері будівництва та обслуговування літаків сімейства "Антонов" ("Ан-148", багатоцільового сімейства "Ан-74", військово-транспортного літака короткого зльоту і посадки "Ан-70" та "Ан-32"); Не залишається без уваги і передача досвіду арабським фахівцям у впровадженні новітніх технологій в авіабудівній промисловості та залізничному транспорті.

Цьому сприяє те, що Україні вдалося частково зберегти, а подекуди навіть певною мірою зміцнити ядро науково-технічного потенціалу. Це стосується насамперед літакобудування. Лише 7 країн світу (в тому числі й Україна) мають повний цикл проектування та виробництва літаків. Також зберігає світовий рівень й ракетно-космічна галузь

Ці ж напрямки експорту можуть бути цікаві й багатьом країнам з динамічною потужною економікою - Китаю, Бразилії, Індії тощо.

Продукція українських підприємств ще за радянських часів була широко відома та популярна в країнах Латинської Америки, Близького Сходу та Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Тому вони вже досить добре знають наших виробників, і ми маємо перспективи у подальшому розвитку зовнішньоекономічної співпраці з ними.

Одним з таких партнерів України є Індія, з якою налагоджені давні зовнішні зв'язки. Тут можлива співпраця в машинобудуванні, суднобудуванні, легкій промисловості, гірничій промисловості, можливі спільні проекти в металургії, сталеливарній промисловості, коксовій промисловості, побудові шляхів та залізниць на території Індії, тощо. Україна є відомим виробником газових турбін світового класу для тепло-, гідро- та атомних електростанцій, компресорів, трансформаторів, насосів, електродвигунів змінного та постійного току для проведення ліній електропередач і т.д. Україна готова розглянути нові можливості спільних розробок проектів електростанцій. Проте це все у перспективі, а на сьогоднішній день 35% всього торгового балансу між Україною та Індією становить аграрний сектор (торговий баланс аграрного сектору в 2012 році становив 1400 млн. доларів). В основному Україна експортує соняшникову олію, насіння соняшнику і починає експортувати зернові[48]. (Див. додаток З)

Табл.3.2.2.Динаміка розвитку торгівлі між Україною та Індією(млн. дол. США)

Показники	2006	+/- %	2007	+/- %	2008	+/- %	2009	+/- %	2010	+/- %	Січень-червень 2011	+/- %
Товарообіг	1218,0	+15,1	1208.7	- 0,8	1655,5	+36,9	1629,3	-1,6	2107,0	+29,3	1263,1	+ 33,3
Експорт	850.1	+15,4	744.1	- 12,5	1005,6	+35,1	1152,5	+14,6	1426,2	+23,8	905,1	+43,1
Імпорт	367.9	+14,5	464.6	+26,3	649.9	+39,9	476,8	-26,6	680,8	+42,8	358,0	+13,7
Сальдо	+482.2	+16,1	+279.5	- 42,0	+355.6	+12,7	+675,7	+90,0	+754,4	+11,6	+547,1	- 27,

Джерело: Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

З України до країн АТР експортується здебільшого продукція чорної та кольорової металургії. Незважаючи на наявні відносні експортні переваги української промисловості, можливості подальшого істотного зростання саме за цими позиціями експорту нині практично вичерпані. Географічну структуру експорту до країн АТР наведено в Додатку Ж.

Україна має вдалий досвід у експортуванні військового озброєння та продукції подвійного призначення і на даний час має досить непогані перспективи для експорту зброї до країн Латинської Америки.

Ці перспективи пов'язані з двома великими, самостійними напрямками: до першого можна віднести ремонт і модернізацію вітчизняної техніки, друге становлять поставки принципово нових озброєнь.

Як зазначає експерт з даними "Укрспецекспорту" (за 2012 р.), "якщо частка азіатських держав в структурі збройового експорту України становить майже половину всіх оборотів (47%), африканських - майже чверть (23%), а СНД споживає більше п'ятої частини (21%), то на обидва американських континенти припадає лише 3%".

Вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та інфраструктура, наявність наукового й освітнього середовища робить нашу країну потенційно привабливою для залучення в систему міжнародних транспортних коридорів.

Транспортний ресурс є найбільш реальним в сформованих економічних умовах і тому має для України виключно важливе значення.

Технологічні потужності національної транспортної інфраструктури дають можливість щороку перевозити залізницями, внутрішнім водним та автомобільним транспортом і переробляти в портах понад 60 -- 70 млн. тонн та доставляти трубопровідним транспортом близько 200 млн. тонн транзитних вантажів. Однак фактичні обсяги транзиту становлять лише 200 млн. тонн, тобто наявний транзитний потенціал України використовується на 70 відсотків, а на транспорті загального користування (без трубопроводів) -- лише на 50 відсотків.

У 2010 р. Кабінет міністрів України затвердив транспортну стратегію до 2020 р. Реалізація цієї стратегії дасть можливість підвищити якість, доступність, рівень комфортності та безпеки поїздок громадян, збільшить пропускну спроможність, підвищить швидкість руху[46].

Ще з часів СРСР Україна володіє потужною ремонтною базою військової техніки та техніки подвійного призначення. В даний час значна кількість озброєнь і військової техніки (ОВТ), виробленого в СРСР, знаходиться в ряді країн Африки, Азії та Південної Америки. Від 30 до 70% імпорту зброї цих країн припадало на ОВТ радянського виробництва. Вказаними країнами придбано ОВТ радянського виробництва приблизно на 70 млрд. $ з яких лише 20% припадає на боєприпаси.

Наприклад сьогодні тільки в Африці експлуатують близько 600 одиниць гелікоптерів різних марок виробництва СРСР-Росії. [49].

З другої половини 90-х років проблема проведення модернізації озброєння, закупленого раніше в колишньому СРСР, стала неминучою реальністю. Такий стан речей надає рідкісну, виняткову можливість зайняти ключові позиції в модернізації озброєнь за кордоном, шляхом продажу їм розроблених і виготовлених в нашій країні принципово нових вузлів і блоків інтелектуальних систем для ОВТ.

Вважаю, в наш час що це єдино правильне рішення для реанімування ВПК нашої держави.

Взагалі цей напрямок є одним з найперспективніших у світовій сфери надання послуг (для порівняння, експорт сервісних послуг, наданих російськими оборонними підприємствами в 2011 році, склав близько 2,5 мільярда рублів, що складає 18% від загальних обсягів всього військового експорту Росії) [50].

Туристична галузь є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки: транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо.

Україна має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Але, на жаль, на фоні світового туризму, який набирає потужностей фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. Проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів, сьогоднішній рівень розвитку туристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу.

Тому за два останні роки в нашій державі робляться спроби перетворення туристичної галузі в одну із провідних галузей економіки України. Це, перш за все, пов'язано з прийняттям Державної Програми розвитку туризму в Україні на 2004-2010 рр., Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм", низки Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України про підтримку розвитку туризму.

Також важливу роль в розвитку туризму та готельного бізнесу відіграло Євро-2012. Була відновлена та розширена транспортна інфраструктура (почали функціонувати швидкісні потяги між великими містами України, в багатьох містах були суттєво модернізовані аеропорти та багато іншого). Була розширена мережа існуючих готелів по всій країні. Також були підготовлені численні туристичні та екскурсійні маршрути, оновлено багато різноманітних пам'яток тощо.

Вагомим недоліком для експортного потенціалу України залишається повільне впровадження енергозберігаючих технологій. Через низьку ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів (до того ж у більшості випадків ще й імпортованих) український ВВП є дуже енергоємним. Тому значне залучення ресурсів для виготовлення продукції автоматично підвищує її собівартість, ускладнює тактичне фінансове планування на вітчизняних підприємствах, а, отже, не гарантує стабільного співробітництва з іноземними партнерами.

На незадовільний стан енергозбереження перш за все впливають неврегульовані механізми економічного стимулювання та самофінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній і виробничій сферах. Пріоритетними напрямками скорочення енергоспоживання в галузях економіки є запровадження нових й удосконалення існуючих енергозберігаючих технологій та устаткування, зменшення матеріалоємності продукції; підвищення рівня та якості використання вторинних ресурсів. Для забезпечення прориву, враховуючи стратегічні пріоритети української промислово-інноваційної політики, необхідно не тільки активізувати якісні чинники зростання на рівні виробництва і забезпечення фінансовими ресурсами, але й сконцентрувати можливості держави і приватного сектору економіки на забезпеченні подальшого проведення структурних реформ.

Наукові установи України ще зберігають таку важливу перевагу в торгівлі наукомісткою продукцією, як дешева, проте кваліфікована, робоча сила. Потенційна місткість ринку такої продукції у країнах АТР набагато перевищує місткість ринку чорних металів, мінеральних добрив та інших продуктів нашого традиційного експорту.

Таким чином впровадження усіх вищенаведених заходів не тільки поліпшить структуру експорту товарів та послуг, але й посилить зовнішньоекономічну безпеку України, розширить межі її ринків збуту.



Висновок

З усього вищенаведеного можна зробити висновки, що маючи високий експортний потенціал, Україна поки що використовує його недостатньо ефективно порівняно з іншими державами. Так, за обсягами експорту товарів на душу населення, Україна поступається не лише розвинутим країнам, але й більшості країн Центральної та Східної Європи.

Розвиток зовнішньої торгівлі України відбувається під дією комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, причому доля негативних чинників переважає. Низька конкурентоспроможність виробників товарів і послуг є одним з визначальних факторів, що стримує ефективне просування українських товарів на міжнародні ринки.

Вона визначає першочергові завдання щодо розвитку експорту: створення експортно-орієнтованих виробництв для виготовлення продукції з комплектуючих виробів, що надходять з-за кордону; підвищення в експорті питомої ваги продукції машинобудування; реалізація переваг, отриманих у результаті створення унікальних високих технологій, зокрема в авіакосмічній промисловості, виробництві зброї та продукції подвійного призначення, енергетичній галузі, енергомашинобудуванні, електрозварюванні тощо; надання різних видів наукоємних послуг у галузях, де Україна має висококваліфікованих спеціалістів і досягнення світового рівня; відкриття торговельних представництв українських підприємств за кордоном; створення сучасного механізму інформаційного забезпечення експортерів щодо кон'юнктури зовнішніх ринків.

Можна зазначити, що для українських підприємств важливо посилити їх позиції на тих ринках, де вони сильніші, і одночасно намагатися поступово диверсифікувати ринки збуту. Важливо вчасно направити зусилля підприємців у ті ніші, де Україна має потенціал, щоб реструктуризувати підприємства і перевести їх на нові технології. При цьому, на державному рівні подальше покращання торговельного режиму (стосується, зокрема, зменшення тарифних і нетарифних бар'єрів, спрощення адміністративних процедур, вдосконалення митного регулювання, створення інфраструктури підтримки експортера) сприятиме інтенсифікації і диверсифікації зовнішньої торгівлі. Також вважаємо дуже важливим покращення умов для інвестування з метою сприяння залученню нових технологій, розвитку передових галузей промисловості, у тому числі шляхом реалізації спільних інвестиційних проектів.

На жаль, економіка України характеризується високою матеріало- та енергомісткістю продукції, низьким рівнем продуктивності праці та екологічності виробництва, великою часткою застарілого устаткування і технологій, які потребують модернізації.

Стрімкі світові економічні процеси, характерні для сьогодення, суттєво впливають на розвиток самої країни. Процеси глобалізації у світовій економіці впливають на структуру промисловості України, але значною перешкодою є її застаріла інституційна будова. Промислові підприємства зазвичай мають предметну спеціалізацію із жорсткими технологічними лініями, що не дає змоги ефективно використовувати весь науково-технічний потенціал. Саме запровадження інноваційної моделі розвитку реального сектору економіки створить умови для суттєвого підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу, вдосконалення його організаційної структури відповідно до умов ринку, сприятиме активізації інноваційної діяльності промислових підприємств і, як наслідок, підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках.

Географічна диверсифікація українського експорту є не стільки цілеспрямованим процесом, скільки результатом втрати Україною традиційних ринків збуту, виштовхуванням продукції на нові зовнішні ринки та стагнації її внутрішнього ринку.

Аналіз структури експорту й імпорту України у 2000-2011 рр. свідчить про те, що входження економіки України у світове господарство поки що відбувається за сировинним і низькотехнологічним сценаріями. Ріст сировинної складової експорту України призвів до формування іміджу України як "сировинного придатку" у світовому господарстві. За багатьма товарними позиціями зовнішня торгівля України все більше перетворюється в односторонній потік.

Проте в Україні зберігаються передумови для створення конкурентоспроможної економіки і зміцнення позицій на міжнародних ринках. Це насамперед багаті природні ресурси, вигідне географічне розташування, кваліфікована і порівняно дешева робоча сила, потенціал ВПК, високі технології, наука і система освіти. За сумарними запасами своїх ресурсів, Україна посідає одне з провідних місць в Європі (наприклад мінеральних, грунтових, рекреаційних).

Існуючі темпи інноваційного та науково-технічного розвитку майже не дозволяють створювати для України новітні конкурентні переваги. В Україні втрачається науково-технічний базис, цілі наукові напрями і школи фундаментальної науки, відродження яких - вельми тривалий та дорогий процес. Вимиваються кваліфіковані виробничі кадри (старі спеціалісти йдуть на пенсію, а зміна їм не готується вже на протязі десятиріч).

Водночас склалися об'єктивні передумови для позитивних зрушень у сфері зміцнення національної конкурентоспроможності. Підставою для такого твердження є формування засад ринкової економіки, фінансової системи, наявність великих підприємств, які активно розвиваються та можуть стати основою для економічного зростання. Нагромаджено національний капітал, сформовано базову платоспроможність споживчого ринку. Інтеграція в глобальну торговельну систему гарантуватиме Україні такий необхідний для неї доступ на світові ринки, на яких її товари і послуги зустрінуть так само прихильно, як товари і послуги більшості країн-членів СОТ. Доступ на ринки стимулюватиме економічне зростання і сприятиме підвищенню рівня життя.

Скорочення розриву України із провідними країнами в рівнях розвитку економіки та соціальної сфери має спиратися на використання національних конкурентних переваг, міжгалузевих виробничих комплексів і макротехнологій, які відповідають потенціалу вітчизняної економіки, широке залучення інвестицій до реального сектору економіки та впровадження інновацій як пріоритетної складової загальної стратегії модернізації економіки. Результатом зміни політики економічних реформ має стати переорієнтація соціально-економічних відносин у країні на запровадження високоефективної моделі розвитку, яка зміцнить економічний потенціал України, забезпечить стабільне і прискорене економічне зростання, виведе національну економіку на якісно новий рівень та перетворить її на інноваційну і конкурентоспроможну країну. В інтересах підвищення експортного потенціалу країни необхідно сконцентрувати ресурси на тих технологічних напрямках, на яких уже наявні суттєві набутки для випуску конкурентоспроможної продукції.

Забезпечення всіх цих умов дасть можливість вийти Україні на зовсім новий рівень життя. Покращити стан економіки. Розширити базу ринків збуту. Отримати довіру провідних країн та організацій світу. Адже саме цього прагне Україна.



Анотація

Горна М.В. Експортний потенціал України та шляхи його реалізації. - Курсова робота. ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", Київ, 2013.

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів поняття експорту та експортного потенціалу у рамках глобального економічного середовища. Досліджено сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку експортного потенціалу України. Запропоновано оптимальні шляхи його реалізації.

Ключові слова: потенціал, експорт, експортний потенціал, конкурентоспроможність.



Список використаних джерел

1. Морозов С.М., Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов, Л.М. Шкаралупа - К.: Наук. Думка, - 2000. - с.192.

2. Самуэльсон П., Нордхауз В. Экономика: Пер. с англ. - М.: БИНОМ, 1997. - с.699.

3. Воблий К.Г., Радянський Енциклопедичний словник / К.Г. Воблий - 1988.

4. Экономический словарь. Современная рыночная экономика.Государственное регулирование экономических процесов / Общ.ред.: д.э.н., проф. Кушлин В.И., д.э.н., проф., член-корр. РАН Чичканов В.П. - М.: Изд-во РАГС, - 2004.- с.744

5. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т1/За ред.. С.В. Мочерного . - Львів: Світ, - 2005.- с.616

6. Сутність поняття "експортний потенціал" у економічній науці / Т.О. Бабан // Таврійський державний агротехнологічний університет. - 2009. - с.7-16

7. Кукуш О., Семантика та економічний зміст категорії "експортний потенціал" / Оксана Кукуш // Економічний аналіз.-2008.-№3 (19). - с.173-176

8. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

9. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України // Державна підтримка експорту України "Товарна структура зовнішньої структури України" [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://ukrexport.gov.ua/ukr/vnishno_t_balans//7034.html

10. Тепла М.М., Аналіз експорту товарів у структурі зовнішньої торгівлі України / М.М.Тепла // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.18- с.276-284.

11. Клименко І.В., Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період./ І.В. Клименко, О.А. Федірко// - К.: НІСД, 2011. - 72 с. Режим доступу:

http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/sot_chl-b062d.pdf

12. Андрусенко І.В., Експортний потенціал України - один з основних чинників розвитку зовнішньоекономічних відносин/ В.Ф. Грищенко, Андрусенко І.В.,- с.121-122.-Режимдоступу:

http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/22866/1/67.pdf

13. Міністерство закордонних справ України //Зовнішня торгівля України товарами І півріччя 2012 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/economic-cooperation/foreign-trade

14. Коротаєва Ю., Перспективи та проблеми машинобудування [Електронний ресурс] / Ю. Коротаєва // Бібліотечний вісник. Соціально-економічні проблеми і держава. -- 2012. -- Вип. 1 (6). -- С. 82- 90. -- Режим доступу до журн.: http://sepd.tntu.edu.ua/images /stories/pdf/2012/12k yvtpm.pdf.

15. Селезньова К.В., Аналіз використання експортного потенціалу машинобудівного комплексу в контексті світових інтеграційних процесів / К.В. Селезньова// Економічний часопис ХХІ/ - 2010. - с. 68-73. - Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ech/2010_1112/15_Selezneva.pdf

16. Закон України // Про визнання галузі машинобудування однією з пріоритетних у промисловості України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF76M00A.html

17. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи / [Н.В. Тарасова, І.С. Калініченко, В.А. Романенко та ін.] ; під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б. М. Данилишина. Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - с.308

18. Іванова Т.В., Аналіз передумов проведення реструктуризації машинобудівних підприємств / Т.В. Іванова, //Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка". - №2-05/3.

19. Плахотнік О. Дослідження сучасних тенденцій розвитку вітчизняного машинобудування / О. Плахотнік // Економічний аналіз. - Випуск 4. - 2009. - с. 58 - 61.

20. Шифріна Н.І. Стан та перспективи розвитку машинобудівного комплексу України / Н.І. Шифріна // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. -№29. - с. 394-399.

21. Світова організація торгівлі [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.wto.in.ua

22. Федеральна митна служба Росії [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.customs.ru/index2.php?option=com_content&view=article&id=17055&Itemid=1981

23. Міністерство економічного розвитку Російської Федерації [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ved.gov.ru/

24. Григорова-Беренда Л.І., Основні положення державної програми підтримки експортної діяльності підприємств / Л.І. Григорова-Беренда // Журнал "БізнесІнформ" - 2011. - №12.- с.16-23.- Режим доступу:

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/bi/2011_12/16-23.pdf

25. Проект національної стратегії розвитку експорту України [Електронний ресурс] - 2010. - Режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/zed/strategy/ukr/4589.html

26. Законом України від 06.09.2012 №5205-VI ,//Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць, [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://lv.sts.gov.ua/media-ark/news-ark/71639.html

27. Проект Закону України "Про державну фінансову підтримку експортної діяльності" [Електронний ресурс] - 2010. - Режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/zed/strategy/ukr/4611.html

28. Стеценко Ж.В. Державне регулювання експорту в Україні. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. nbuv.gov.ua/p ortal/ Soc_Gum /Evkpi/2009/48.pdf.

29. Осташко Т.О., Вплив ЗВТ з ЄС на првідні експортоорієнтовані галузі економіки України / Осташко Т.О., член-кор. НААН, д-р. екон. наук, Точилін В.О., д-р. екон. наук, професор, Венгер В.В., канд. екон. Наук// Інститут економіки та прогнозування НАН України. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/NacGosp/2011/Ostashko_Tochilin_Venger.pdf

30. Баєва О.В., Розвиток зовнішньої торгівлі України в умовах її членства у СОТ / О.В. Баєва// Донецький національний університет, - 2012. - с.18-21.- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2012/018.pdf

31. Данилишин Б., Навіщо Україні СОТ, або що змінилося за 5 років / Богдан Данилишин//Журнал "Галицкие контракты", - 2012. Режим доступу: - http://kontrakty.ua/article/55130

32. Стеценко Ж.В. Державне регулювання експорту в Україні. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. nbuv.gov.ua/p ortal/ Soc_Gum /Evkpi/2009/48.pdf.

33. Онищенко О.А., Механізм регулювання зовнішньої торгівлі / Онищенко О.А//Теорія та практика державного управління - 2009.- Вип. 2 (25). - 7 с. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpdu/2009_2/doc/3/15.pdf

34. Лісова Л.О., Державна підтримка українського експорту / Л.О. ЛІСОВА //Вісник Хмельницького національного університету,- 2010. - №2,T1-с.228-231.-Режим доступу:

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2010_2_1/228-231.pdf

35. Щодо розбудови механізмів державної підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні /Аналітична записка// [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/910/

36. Каульбарс А., Экспортный потенциал отечественной промышленности/ Алексей Каульбарс // Журнал "Экономика России: ХХI век".- №17" - Режим доступу: http://www.ruseconomy.ru/nomer17_200410/ec06.html

37. Світова організація торгівлі [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.wto.in.ua

38. Гладкова О., Россия поставила рекорд по експорту оружия / Олена Гладкова, Вадим Козюлін// Журнал "Однако" [Електронний ресурс] - 2012.- Режим доступу: http://www.odnako.org/blogs/show_22630/

39. Крайніков І.М., Проблемні питання реалізації експортного потенціалу України / І.М. Крайніков // Вісник Української академії банківської справи, - 2002.-№1(12).- Режим доступу:

http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/3487/1/Export%20potential%20of%20Ukraine.pdf

40. Пелехань Д.А., Экспортный потенциал Украины: проблемы развития и их пути решения / Д.А. Пелехань, Е.И. Авраменко // Кременчугский государственный университет имени Михаила Остроградского.- Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2010/Economics/64896.doc.htm

41. Розпорядженням КМ №492-р від 11.07.2012, Про план заходів з розвитку та реалізації експортного потенціалу України і розширення зовнішніх ринків збуту товарів вітчизняних товаровиробників на період до 2015 року, [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1206-2011-р

42. Марченко Т., Проблеми реалізації експортного потенціалу України/ Тетяна Марченко// Журнал інтелектуальної еліти " Персонал" - Режим доступу: http://www.personal.in.ua/article.php?ida=142

43. International Trade Statistics 2009. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wto.org/ english/ res_e/ statis_e/i ts2009 _e / its2009_e.pdf.

44. Данилишин Б., Сприяння ефективній реалізації експортного потенціалу України є одним з найважливіших елементів політики Уряду/ Данилишин Б.// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.me.gov.ua

45. Белінська Я.В., Державна підтримка експорту: зарубіжний досвід та уроки для України / Я.В. Белінська // Стратегічні пріоритети, - 2008 .- №3(8),- с.120-131. Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/8/16.pdf

46. Закон України "Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002 -- 2010 роках" від 7.02.2002. [Електроний ресурс]. - Режим доступу http://www.asko.kiev.ua/

47. Петров И., Тихое угасение ОПК Украины / Игорь Петров // Журнал "Военное обозрение" [Електронный ресурс] - Режим доступа: http://topwar.ru/1150-tixoe-ugasanie-opk-ukrainy.html

48. Присяжнюк Н., Украина увеличит экспорт зерна в Индию / Н. Присяжнюк // Статья [Електронный ресурс] - Режим доступа:

http://servis-agro.com.ua/news/a-749.html

49. Черноиванова А., ЮАР может начать закупки российской военной техники / Алина Черноиванова // Журнал " Газета Ру" [Електронный ресурс].-2013. - Режим доступа:

http://www.gazeta.ru/business/2013/03/26/5117789.shtml

50. Люлько Л., Наше вооружение лучшее в мире / Любовь Люлько // Журнал "Правда Ру", [Електронный ресурс] - Режим доступа: http://www.pravda.ru/world/restofworld/18-12-2012/1139225-oruzhie-1/

Додаток А

Товарна структура зовнішньої торгівлі за січень 2013 року

Таблиця 2.1.1. Товарна структура зовнішньої торгівлі за січень 2013 року

Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД	Експорт	Імпорт
	тис. дол. США	у % до січня 2012р.	у % до загального обсягу	тис. дол. США	у % до січня 2012р.	у % до загального обсягу
Усього	5126278,8	96,3	100	5110451,9	94,9	100
I. Живi тварини; продукти тваринного походження	69090,6	108,7	1,3	138015,6	162,2	2,7
01 живi тварини	46,3	17,3	0	8093,4	123,7	0,2
02 м'ясо та харчові субпродукти	26608,3	188,4	0,5	36547,2	193,8	0,7
03 риба i ракоподібні	1260	53,6	0	74514,2	177,8	1,5
04 молоко та молочнi продукти, яйця; мед	40391,7	87,2	0,8	17158,9	101,6	0,3
05 інші продукти тваринного походження	784,2	152	0	1702	190,9	0
II. Продукти рослинного походження	796853,7	117,2	15,5	267514,9	173,7	5,2
06 живі дерева та інші рослини	37,5	159,5	0	8601,2	133,1	0,2
07 овочі, коренеплоди	7421	255	0,1	13873	186,8	0,3
08 їстівні плоди i горіхи; цитрусовi	15469,4	95,2	0,3	133148,9	210,6	2,6
09 кава, чай, прянощi	779,5	101,8	0	24661,2	116,5	0,5
10 зерновi культури	555081,3	106,2	10,8	41990,7	152,7	0,8
11 продукцiя борошномельно-круп'яної промисловості	11566,3	264,3	0,2	1791	94,4	0
12 насiння і плоди олійних рослин	206186,8	155,5	4	40346,5	167,9	0,8
13 камеді, смоли	18,6	58,9	0	3089,1	135,3	0,1
14 інші продукти рослинного походження	293,1	306,8	0	13,4	145	0
III. 15 Жири та олії тваринного або рослинного походження	343411,3	121,8	6,7	26608,7	115,7	0,5
IV. Готові харчовi продукти	291309,9	141,7	5,7	186107,7	99,4	3,6
16 продукти з м'яса, риби	4520,5	172,4	0,1	10329,7	117	0,2
17 цукор і кондвироби з цукру	22041,8	122	0,4	5363,1	151,6	0,1
18 какао та продукти з нього	46536,9	94,8	0,9	29628,4	79,9	0,6
Продовження Табл.1.1.
19 продукти із зернових культур	26199,4	126,4	0,5	13020	144,6	0,3
20 продукти переробки овочів, плодiв	28519,5	178,2	0,6	18342,8	119	0,4
21 різні харчовi продукти	14566,9	131,4	0,3	37303,2	125,1	0,7
22 алкогольнi i безалкогольнi напої та оцет	21407,2	136,2	0,4	29124,1	110	0,6
23 залишки і вiдходи харчової промисловості	116382,9	198,9	2,3	16548,7	95,9	0,3
24 тютюн	11134,8	81,4	0,2	26447,8	66,5	0,5
V. Мінеральнi продукти

Подобные документы

• Зовнішня торгівля України як провідна ланка міжнародних економічних відносин

  Теоретичні основи організації зовнішньої торгівлі. Еволюція поглядів на міжнародну торгівлю. Сучасні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Напрямки розвитку зовнішньої торгівлі України.
  
  курсовая работа [76,1 K], добавлен 10.04.2007
  

• Тенденції та перспективи розвитку товарної структури зовнішньої торгівлі України

  Теоретичні аспекти торгової політики України. Система показників розвитку міжнародної торгівлі. Поняття та методи торгової політики. Особливості товарної структури зовнішньої торгівлі України. Тенденції і суперечності розвитку зовнішньої торгівлі України.
  
  курсовая работа [75,0 K], добавлен 18.03.2007
  

• Зовнішня торгівля України

  Дослідження особливостей зовнішньої торгівлі України. Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку держави. Проблема залучення України до міжнародного поділу праці і напрямки її вирішення. Процес входження країни у світові господарські структури.
  
  реферат [245,3 K], добавлен 24.02.2015
  

• Удосконалення зовнішньої торгівлі України

  Поняття, класифікація та основні форми зовнішньої торгівлі. Регулювання зовнішніх торгових відносин. Роль зовнішньої торгівлі для економічного розвитку країни в умовах глобалізації. Місце і роль розвинутих країн у міжнародному товарному обміні.
  
  курсовая работа [293,8 K], добавлен 14.10.2014
  

• Вплив умов торгівлі на окремі сектори економіки України

  Зовнішньоторговельна сфера України. Формування стратегії, спрямованої на стимулювання розвитку експортного потенціалу. Напрями інтеграції економіки України у світове господарство. Вплив умов торгівлі на розвиток виробництва в окремих секторах економіки.
  
  курсовая работа [87,6 K], добавлен 27.02.2013
  

• Аналіз зовнішньої торгівлі Тунісу та рейтингові позиції держави у міжнародній торгівлі

  Оцінка привабливості Тунісу для бізнесу та рівня конкурентоспроможності країни. Характеристика абсолютних показників розвитку зовнішньої торгівлі Тунісу. Товарна та регіональна структура експорту та імпорту товарів. Співробітництво України та Тунісу.
  
  реферат [1,1 M], добавлен 11.05.2019
  

• Науково-технічний потенціал України

  Сучасний стан науково-технічного потенціалу України, його структура, елементи та особливості територіальної організації. Роль провідних проектних інститутів у розміщенні об’єктів народного господарства. Поняття науково-технічного процесу та його сутність.
  
  реферат [21,5 K], добавлен 03.02.2009
  

• Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі України

  Сутність міжнародної торгівлі та її види. Динаміка експорту та імпорту товарів і послуг України за 2003-2007 роки. Основні перспективи розвитку міжнародної торгівлі в умовах її інтеграції. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі.
  
  курсовая работа [137,6 K], добавлен 06.10.2010
  

• Міжнародний розподіл праці Ізраїлю

  Місце Ізраїлю в системі міжнародних економічних відносин. Розгляд найбільш важливих для економіки і експорту Ізраїлю галузей. Об'єм міжнародної торгівлі, тенденції її розвитку, найбільш значущі статті експорту країни. Міжнародний обмін технологіями.
  
  реферат [19,7 K], добавлен 19.01.2010
  

• Функціонування світового ринку рибної продукції

  Теоретико-методологічні основи розвитку і функціонування світового ринку: країни-постачальники і країни-імпортери. Місце України на світовому ринку рибопродуктів. Реформування механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі України, його перспективи.
  
  научная работа [367,0 K], добавлен 15.02.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам