Форми міжнародних економічних відносин

Сьогодні Україна як суверенна держава є членом таких міжнародних економічних організацій, як МВФ, Світовий банк, ЮНКТАД та ін. У цих організаціях Україна не тільки може проводити політику захисту своїх економічних інтересів, але й сама впливати на хід подій у світовій економіці. Але головні причини стримування руху України до світових ринків сьогодні - це, насамперед, наслідки глибокої загальної кризи, яка сьогодні долається інтегрування з державами СНД, що об'єктивно зумовлено існуванням традиційних зв'язків між ними; низький рівень якості продукції, яка випускається та неконкурентоспроможність її на світових ринках; недосконалість системи управління зовнішньоекономічними відносинами і відсутність чіткої й сталої правової бази для них; відсутність кваліфікованих кадрів[11, с.172].

Україні на її нелегкому шляху становлення реальної господарської самостійності та суверенітету, створення ефективної ринкової економіки, необхідно забезпечити нову якість зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на швидке її входження до світового господарства. Ще зовсім недавно, в умовах надзвичайної політизації всього зовнішньоекономічного співробітництва колишнього СРСР, шлях на міжнародні ринки, особливо передових країн, Україні був закритий. Внаслідок цього вона постійно відставала від рівня розвитку передових держав. В останні роки країна крокує у напрямі відкритості зовнішньому світові, проте процес становлення національного зовнішньоекономічного механізму йде суперечливо і з великими труднощами. І це пояснюється не лише внутрішніми проблемами самої України, а й наявними у світі складними зовнішньоекономічними умовами, гострою конкуренцією на світових ринках. Щоб витримати значну конкуренцію, зберігати та історично розширити ринки збуту своєї продукції, Україні насамперед необхідно:

нарощувати ефективність економіки, що базується на ринкових відносинах;

вдосконалювати концепцію розвитку зовнішньоекономічних зв'язків держав;

забезпечити впровадження ціноутворюючих принципів на базі світових цін;

підсилювати експортну спрямованість у зовнішній торгівлі, особливо у сфері поставок продукції машинобудування, галузей високих технологій;

вдосконалювати механізм валютно-фінансових відносин з іншими державами;

приділити серйозну увагу підготовці кадрів для зовнішньоекономічної сфери [17, с.5].

Але щоб Україна зайняла належне їй місце у міжнародному поділі праці, в цих сферах національної економіки неминуче доведеться провести велику роботу щодо підвищення конкурентоспроможності всієї виготовленої продукції та послуг. Більше того, сьогодні високим критеріям світового ринку повинні відповідати не тільки окремі товари, підприємства, а й національна виробнича система і господарський механізм країни.

Отже, так як Україна не може уникнути втягнення у глобалізаційні процеси, тому політичну та економічну політику держави треба формувати відповідно до факторів розвитку глобалізації, аби знешкодити можливі негативні наслідки та максимізувати вигоди від процесу глобалізації. Тому що Україна поступово інтегрується до міжнародних організацій та ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутнішими для української економіки. Також на сучасному етапі становлення незалежної держави законодавча та виконавча влади країни повинні у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності національної економіки бачити одну з найважливіших цілей економічної політики держави на найближче десятиріччя.

ВИСНОВКИ

Міжнародні економічні відносини становлять собою сукупність економічних відносин між країнами світу з приводу обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, формування механізмів міждержавного нагляду та регулювання. Міжнародні економічні відносини охоплюють усі фази процесу відтворення - виробництво, розподіл, обмін та споживання. У сфері виробництва міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства у безпосередньо матеріальному виробництві. До цих відносин належить спільне будівництво господарських об'єктів, спільні підприємства, міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, прямі виробничі зв'язки.

У сфері розподілу міжнародні економічні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Найбільш повно вони проявляються в процесі розвитку спільного виробництва, міжнародного руху капіталів та робочої сили.

У сфері обміну міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили та послуг. Найбільш повно вони проявляються у міжнародних торгових відносинах.

У сфері споживання міжнародні економічні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу покриття їх потреб за рахунок взаємних поставок або за рахунок продукції, виробленої на спільних підприємствах. Ці відносини проявляються як результат функціонування усієї сукупності різноманітних форм міжнародного економічного співробітництва.

Об'єктом міжнародних економічних відносин виступає світове господарство, тобто сукупність національних економік країн світу, що взаємозв'язані мобільними факторами виробництва. В повсякденній практиці об'єкт міжнародних економічних відносин це експорт (імпорт) товарів, послуг і факторів виробництва, міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, господарська діяльність за кордоном, фінансові операції, спільне підприємництво тощо.

Суб'єктами міжнародних економічних відносин виступають фізичні та юридичні особи, які беруть участь в здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів та угод.

В сучасних умовах окремі фізичні особи, як правило, не беруть участі у розвитку міжнародних економічних відносин. Вирішальну роль у формуванні економічних зв'язків на інтернаціональному рівні відіграють юридичні особи.

Міжнародні економічні відносини визначаються рівнем зрілості продуктивних сил і виробничих відносин у національних господарствах і, крім того, обумовлюються особливостями економічної політики держав.

Сучасні міжнародні економічні відносини склалися в результаті тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового включення національних економік у загальну систему світових господарських зв'язків.

Таким чином, можна констатувати, що сучасні міжнародні економічні відносини інтенсивно розвиваються, трансформуються, змінюють свої географічні пріоритети й усе більш набувають рис єдиної системи, де окремі форми не тільки тісно взаємозалежні, але і взаємообумовлені.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Указ Президента України «Про міжнародну технічну допомогу» (5 червня 1999 року)

Постанова №153 Кабінету Міністрів України «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (15 лютого 2002 року)

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: СНД; Конвенція, Міжнародний документ від 07.10.2002

Женевської конвенції 1958 р. «Про відкрите море»

Амеліна І.В., Попова Т.Л., Владимиров С.В. Міжнародні економічні відносини Київ: Центр учбової літератури, 2013. -- 256 с.

Білоцерківець В. В., Завгородня О. О., Лебедева В. К. та ін. Міжнародна економіка. Підручник./ За ред. А. О. Задої, В. М. Тарасевича -Київ: Центр учбової літератури, 2012. - 416 с.

Лазебник Л.Л. Міжнародна економіка: Курс лекцій: навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 218 с.

Мозговий О.М., Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць. Міжнародні фінанси. Навчальний посібник -- Київ: КНЕУ, 2005. -- 557 с.

Мочерний С.В. Політична економія. Навчальний посібник. - Київ, 2002.- 687 c.

Оганян Г.А., В. О. Паламарчук, А. П. Румянцев та ін. Політична економія: Навчальний посібник Г; За заг. ред. Г. А. Оганяна. -- Київ: МАУП, 2003. -- 520 с.

Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. -- Видання друге, перероблене і доповнене. -- Київ: КНЕУ, 2003. -- 311с.

Сахаров В.Є., Будкін В., Єрохін С., Завґялова О., Белінська Я., Павлюк О. Міжнародна економіка. Навчальний посібник. - Київ: Національна академія управління, 2008.- 432c.

Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.А. та інші. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. - Київ “Либідь”, 2002. - 470 с.

Співробітництво між Україною та країнами ЄС у 2011 році: статистичний збірник / Державна служба статистики України. - Київ, 2012. - 241с.

Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України //Фінанси України. - 2005 - № 5, с.29-35

Савелко Т.В. Уточнення економічного змісту й особливостей глобалізації // Фінанси України. - 2004. - № 7,с.20-26

Червінський А., Шутиш М. Глобалізація: Україна залишається напіввідкритою і напівпрозорою // Україна Business. - 2004 - № 16, с.4-5

ДОДАТОК 1

Основні структурні елементи міжнародних економічних відносин

Размещено на Allbest.ru