Стратегія зовнішньої політики Великої Британії складається із двох складових: спадкоємності, яка враховує попередні здобутки та мінливості, і безперервної адаптації до змін світового порядку. Під спадкоємністю маються на увазі такі визначальні риси британського Форін-офісу як професіоналізм дипломатичної служби, глобальний характер інтересів країни, особлива роль Великої Британії у системі міжнародних відносин, принцип постійних інтересів і тимчасових союзників, а також принцип "розділяй і володарюй". Зворотний бік зовнішньополітичної стратегії - можливість до прояву гнучкості, постійне тактичне лавірування, пристосування до трансформації геометрії міжнародних відносин Громыко А. А. Внешняя политика Великобритании: от империи к "осевой державе" [Электронный ресурс] / А. А. Громыко - Режим доступу: http://www.gromyko.ru/Russian/Brit/brit13.htm. - Название с экрана..

В свою чергу, варто відзначити, що британська зовнішня політика ніколи не була застрахована від "зовнішніх впливів": громадської думки, ЗМІ. Сьогодні це ще більше посилилося, зокрема через ерозію впливу Форін-офісу і появою цілої низки нових суб'єктів - внутрішніх та зовнішніх, державних та недержавних, які впливають на ведення зовнішньої політики та через збільшення складності ведення зовнішньої політики Bevir M, Oliver Daddow O. and Ian Hall I. 'Interpreting British Foreign Policy' [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.academia.edu/2132063/Interpreting_British_Foreign_Policy_British_Journal_of_Politics_ and_International_Relations_15_2_2013_. - Title from the screen..

Кожний новостворений уряд зобов'язаний виробити свою зовнішньополітичну стратегію, від якої залежатиме імідж держави на міжнародній арені та стабільність всередині країни. Коли у Великої Британії до влади прийшла лейбористська партія у 1997 року, то зовнішньополітична стратегія безперечно стала поєднанням традиційних та інноваційних рис у дусі "нового лейборизму". Однак, необхідно відмітити, що сама стратегія та реалізація не завжди співпадали на практиці, що є поширеним явищем у зовнішній політиці. В загальному, зовнішньополітична концепція "нових лейбористів" керувалася ціллю підтримувати авторитет Великої Британії у світі як важливого гравця на міжнародній арені.

Консервативна партія відіграла важливе значення для створення зовнішньополітичного курсу Великої Британії. В 1979 році розпочався якісно новий етап у розвитку Великої Британії, що отримав назву "тетчеризм", відбулося зміцнення позицій Великої Британії на міжнародній арені та відновлення її впливу. Саме під керівництвом М. Тетчер Велика Британія повернула свою могутність. Трансатлантичний і західноєвропейський напрямки складали основу зовнішньої політики Великої Британії. Однак з часом твердість і безкомпромісність М. Тетчер, особливо в європейських справах, знаходили протиріччя у суспільстві, що й спричинило повну поразку торі на виборах 1997 року. Навіть подальші спроби Дж. Мейджора не змогли підняти позиції консервативної партії. Однією з причин різкого падіння правлячої партії буди невдачі саме на зовнішньому напрямку: складний процес ратифікації Маастрихтського договору, протиріччя в самій партії Громыко А. А. Великобритания Эпоха реформ [Текст] / А. А. Громыко М.: Весь мир, 2007 - С. 339.

Традиції Лейбористської партії розвивалися з плином часу, безперечно враховуючи досвід своїх попередників. Що стосується зовнішньополітичної концепції, то представники "нового лейборизму" чудово продемонстрували формування концепції під впливом різних політичних традицій Bevir M, Oliver Daddow O. and Ian Hall I. 'Interpreting British Foreign Policy' [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.academia.edu/2132063/Interpreting_British_Foreign_Policy_British_Journal_of_Politics_ and_International_Relations_15_2_2013_. - Title from the screen..

Політичні традиції у британській зовнішній політиці тісно взаємопов'язані із культурними традиціями. Зокрема, сформувалося 3 найбільш очевидних культурних традиції у зовнішній політиці: Атлантизм, європеїзм, ідеї Співдружності націй. Атлантисти надають перевагу відносинам із США, європеїсти - глибока прихильність до ЄС. Прихильники Співдружності націй у зовнішньополітичних пріоритетах Великої Британії закликають більш серйозно ставитись до свого зв'язку із колишніми володіннями та домініонами, однак їх сьогодні значно поменшало у порівнянні з 1950-60-ми роками Bevir M, Oliver Daddow O. and Ian Hall I. 'Interpreting British Foreign Policy' [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.academia.edu/2132063/Interpreting_British_Foreign_Policy_British_Journal_of_Politics_and_ International_Relations_15_2_2013_. - Title from the screen..

Як зазначає українська дослідниця Т. Кандуба традиційну основу зовнішньополітичної доктрини "нових лейбористів" становлять такі атрибути британської державності, як:

- володіння ядерним потенціалом;

- постійне членство в Раді Безпеки ООН;

- "особливі відносини" із США;

- місце Великої Британії в Єдиній Європі;

- участь у "Великій вісімці" й провідних угрупованнях Заходу (НАТО та ЄС);

- солідний вплив у своїх колишніх колоніях Кандуба Т. Ю. Зовнішньополітичні аспекти нового лейборизму Тоні Блера (1997-2007 рр.) [Електронний ресурс] / Т. Ю. Кандуба - Режим доступу до статті : http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php. - Заголовок з екрану..

Безперечно, основа зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів" містить у собі в основному традиційні елементи, адже, як відомо, кожен новостворений уряд прагне видозмінити та вдосконалити внутрішню та зовнішню політику. У контексті діяльності "нових лейбористів" прослідковується традиційна зовнішня політика із інноваційними елементами, які, в свою чергу, сформульовані через зміни світового порядку.

"Особливі відносини" із США, участь у ЄС та Співдружності націй, НАТО, ООН стали основою концепції зовнішньої політики Великої Британії, здійснюваної "новими лейбористами". Дані елементи зовнішньої виокремились в контексті реалізації зовнішньої політики, адже імідж, який створили для себе "нові лейбористи" та реальна політика, яку вони проводили були відмінними.

Таким чином, однією з ключових засад зовнішньої політики британських лейбористів залишився військовий потенціал Великої Британії, основою якого є ядерна зброя. В липні 1998 р. була прийнята державна програма будівництва збройних сил, що передбачає проведення ряду організаційних заходів, спрямованих на зміну структури, чисельності, переоснащення з метою розширення можливостей національних збройних сил по виконанню бойових завдань. Ціль перебудови - не тільки вирішувати проблеми, що з'явилися в контексті нової геополітичної ситуації, але й дозволити британському керівництву вчасно й адекватно реагувати на проблеми, які можуть виникнути в ХХІ ст. Кандуба Т. Ю. Атлантизм в зовнішній політиці урядів Тоні Блера.) [Електронний ресурс] / Т. Ю. Кандуба - Режим доступу до статті : http://klio.ngoua.org/2011/12/atlantyzm-v-zovnishnij-politytsi-uryadiv-toni-blera. - Заголовок з екрану

За два десятиліття істотно змінилося становище Великої Британії на міжнародній арені. Переміщення "зони зосередження інтересів" в Західну Європу поставило перед Лондоном питання про долю його "особливих відносин" з США. І все ж, незважаючи на зростання ролі західноєвропейського компонента в системі зовнішніх зв'язків Лондона, модифікований варіант англо-американських "особливих відносин" продовжує діяти. У ряді сфер зв'язки Великої Британії з США залишаються тіснішими, ніж з континентальними сусідами Внешняя политика Великобритании на современном этапе [Электронный ресурс]. - Режим доступу : http://www.xserver.ru/user/vpvns/.

Саме тому, не дивно, що лейбористи продовжували активно розвивати "особливі відносини" із США. Відносини, які ще почали складатися під час Другої світової війни і, незважаючи на складний шлях еволюції, продовжують розвиватися особливим чином. Майже кожен керівник англійського уряду по-своєму визначав ці "привілейовані" відносини. У.Черчілль і Г. Макміллан називали їх "особливими", Г. Вільсон говорив про "тісні відносини", а М. Тетчер називала їх "екстраординарними". Для Т.Блера ці відносини були "базовими" та "особливими". Лише прем'єр-міністр Е. Хіт називав їх "звичайними", коли Велика Британія прагнула приєднатися до Європейського економічного співробітництва, відповідно демонструючи певне дистанціювання від США Пик С. М. вказ пр. С. 12-13..

Однак закінчення "холодної війни" і зникнення "радянської загрози" поклали початок процесу трансформації "особливих відносин" між США і Великою Британією, ослаблення позицій і впливу останньої в порівнянні з іншими європейськими континентальними державами. Не останню роль у цьому відіграють двозначна позиція Великої Британії в справі європейської інтеграції. Однак при "нових лейбористах" проявилася беззастережна підтримка політики США, зокрема після подій 11 вересня 2001 р., коли Тоні Блер послідкував за США.

Наступною складовою зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів" є участь Великої Британії в НАТО. Зміцнення зв'язків Західної Європи із США в рамках НАТО залишалось однією із важливих завдань усіх британських урядів.

Будучи однією із країн-засновниць блоку, Велика Британія сприймає НАТО як один з інструментів гарантованого захисту власної незалежності та територіальної цілісності. В цьому контексті слід зазначити, що етапи розвитку оборонної стратегії Великої Британії досить точно збігаються з еволюцією стратегічних концепцій НАТО, ініціатором яких було американське керівництво. В цьому контексті не стала винятком і Стратегічна оборонна програма, прийнята "новими лейбористами" у 1999 р., адже в цей час була прийнята нова концепція Північноатлантичного альянсу Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період : навчально-методичний посібник з курсу / С. О. Рудько. - Острог : Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2012. - С. 50-51..

Що стосується європейської складової зовнішньополітичної концепції Великої Британії, то це є складним питанням, яке викликає дебати як у консерваторів, так і в лейбористів. Як зауважує В. Крушинський, європейська політика Великої Британії являє собою специфічний комплекс внутрішньополітичних і зовнішньополітичних принципів, норм і стратегій, реалізованих в умовах динамічного європейського інтеграційного середовища. Така складність європейської політики Великої Британії як об'єкта дослідження зумовлює різноманітність підходів: аналітичних - до вирішення конкретних наукових завдань та методологічних - до розв'язання складних наукових проблем, які водночас не виключають один одного Черінько І. Європейський Союз у зовнішній політиці лейбористського уряду Великої Британії: уроки для України [Електронний ресурс] / Т. Ю. Кандуба - Режим доступу до статті: http://www.viche.info/journal/1514/. - Заголовок з екрану..

Вступ Великої Британії в ЄС відбувся через 16 років після підписання шістьма західноєвропейськими країнами Римського договору про створення Спільного ринку. "Спізнившись" з підключенням до західноєвропейського інтеграційному процесу, Лондон знехтував можливістю внести в структуру ЄС на першому етапі його розвитку елементи, які б найбільшою мірою відповідали історично сформованій структурі британського господарства. Затримка "повороту до Європи" обернулася для Великої Британії в наступні роки досить істотними ускладненнями відносин з партнерами по спільноті Внешняя политика Великобритании на современном этапе [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.xserver.ru/user/vpvns/. - Название с экрана..

Таким чином, стосовно ведення європейської політики у британській науковій думці є поширеними два напрямки: єврооптимістичний і євроскептичний. Отже, якщо принципом ЄС є його поглиблення та розширення, то Великої Британії в її відносинах зі спільнотою - розширення замість поглиблення Черінько І. Європейський Союз у зовнішній політиці лейбористського уряду Великої Британії: уроки для України [Електронний ресурс] / Т. Ю. Кандуба - Режим доступу до статті: http://www.viche.info/journal/1514/. - Заголовок з екрану..

Представники "нового лейборизму" першочергово обрали єврооптимістичний шлях ведення зовнішньої політики, що є цілком зрозумілим. Оновлення поглядів щодо європейської політики Великої Британії чудово вписувалося у новий формат Лейбористської партії, плюс це було чудовою стратегією протиставити себе євроскептичним представникам Консервативної партії.

При здійсненні своєї зовнішньої політики "нові лейбористи" прагнули врахувати відносини із Співдружністю націй, яка бере свій початок із Вестмінстерського статуту 1931 р. В Співдружність націй входять 54 держави і територій з населенням, яке складають близько 30% населення світу. Як зазначив Т. Блер: "Співдружність націй являється важливим міжнародним інститутом для Великої Британії в плані підтримання відносин в рамках "північ-південь". В області економічної політики можливості Великої Британії звузились через членство в ЄС Ломакин В. К. Внешнеэкономическая политика Британии [Текст] : [моногр.] / В. К. Ломакин. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - С. 227-228.

Важливість Співдружності націй як традиційного елемента зовнішньополітичної складової Великої Британії полягає у можливості збереження відносин із країнами, що розвиваються в рамках різних партнерств та ініціатив, щорічних зустрічей на високому рівні. Таким чином, це є взаємодоповнюючим фактором британської зовнішньої політики.

В даний час Співдружність не виступає як єдиний актор на міжнародній арені. Зв'язки між його державами-членами носять скоріше символічний характер, при цьому кожна країна користується беззаперечним правом одностороннього виходу з об'єднання. Особливе становище Великої Британії в Співдружності визначається не юридичними нормами, а політичними та економічними відносинами між нею та відповідними країнами Громыко А. А. Великобритания: после захода солнца [Электронный ресурс] / А. А. Громыко - Режим доступу: http://www.ieras.ru/gromyko_ar16.htm. - Название с экрана.. Однак, все таки, при "нових лейбористах" Співдружність націй не була на рівних із американським та європейськими напрями. Основна ціль зовнішньополітичної концепції полягала у пропагуванні ролі Великої Британії як моста між США та ЄвропоюOborne P. The Commonwealth is vital to our interests [Electronic resource]. - Mode of access : http://blogs.telegraph.co.uk/news/peteroborne/100056876/the-commonwealth-is-vital-to-our-interests. - Title from the screen..

Незважаючи на гадану розпливчастість цього об'єднання, ослаблення економічних зв'язків між його учасниками, Співдружність, як міжнародний інститут, все ж не варто ігнорувати і скидати з рахунків. За своєю площею Співдружність є найбільшим міжнародним об'єднанням - вона займає близько чверті земної суші, тут проживає третина населення планети (більше 1,6 млрд. людей). Англійська мова в ряді багатонаціональних регіонів грає роль інтегруючого фактора, залишаючись "нейтральним" і загальновживаним Содружество наций: прошлое и настоящее [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://press-post.net/sodruzhestvo-nacii-proshloe-i-nastojaxhee. - Название с экрана.

У рамках проголошення курсу на посилення ролі Великої Британії у глобальних справах "нові лейбористи" використали традиційні елементи зовнішньої політики Великої Британії, які перевірені часом. Правильно розставлені акценті та взаємодоповнення їх новими складовими в підсумку створили прогресивну стратегію ведення зовнішньої політики.

2.2 Інноваційні нововведення зовнішньополітичної концепції "нового лейборизму"

В вузькому значенні процес вироблення зовнішньої політики держави - це розробка і узгодження в рамках державного апарату основних напрямків і пріоритетів зовнішньої політики країни, які відповідають національним інтересам держави. Основний контроль зовнішньої політики Великої Британії зосереджений в руках виконавчої влади. Центральним інститутом виконавчої влади в політичній системі Великої Британії є прем'єр-міністр як головний координуючий інститут уряду Годованюк И. Механизм принятия внешнеполитических решений Великобритании [Электронный ресурс] / И. Годованюк - Режим доступу: http://www.rau.su/observer/N2_2012/081_091.pdf. - Название с экрана.

При нових лейбористах склалася процедура прийняття зовнішньополітичних рішень, і закріпила за кабінетом міністрів ключову роль. В той же час, це привело до того, що міністр закордонних справ та Форін-офіс відігравали чисто технічну роль в визначенні ключових напрямів зовнішньої політики і практично не мали впливу на прийняття рішень Годованюк И. Механизм принятия внешнеполитических решений Великобритании [Электронный ресурс] / И. Годованюк - Режим доступу: http://www.rau.su/observer/N2_2012/081_091.pdf. - Название с экрана..

Таким чином, прихід "нових лейбористів" до влади ознаменувався трансформацією зовнішньополітичних пріоритетів. У контексті оновлення внутрішньополітичних цілей, по-новому зазвучали і цілі зовнішньої політики. Можна констатувати той факт, що оновлення Лейбористської партії є наслідком взаємопов'язаних факторів, а поява "нового лейборизму" була невідворотним процесом у політичному житті Великої Британії.

В основу зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів" було покладено традиційні напрямки зовнішньої політики, наповнені новим змістом та термінами. Зокрема, "нові лейбористи" додали такі інноваційні складові до концепції ведення зовнішньої політики як:

- етичний аспект зовнішньої політики;

- гуманітарний інтервенціонізм;

- набір ідей та цінностей "третього шляху";

- новий підхід до європейської політики Великої Британії;

- врахування впливу глобалізації на міжнародні відносини.

Проте, проаналізувавши реалізацію зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів", то можна простежити зміни пріоритетів та риторики, адже лише на початку прослідковується якесь нове віяння, бажання дійсно повернутися в Європу, а далі - ми бачимо беззаперечне партнерство з США, що показали події після 11 вересня 2001 р. Це говорить про пріоритетність "особливих відносин" із США як безпрецендетного феномену політичної співпраці, що підсилюється силою особистої співпраці між лідерами двох держав.

Якщо ж говорити про складові зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів", то розробка ідей "третього шляху" дозволила Великій Британії вибудувати чудові відносини з США і Німеччиною. Її всебічна підтримка країнами "нової Європи" примножувала ряди її прихильників. До кінця 1990-их рр. Т. Блер, здавалося, повернув країні почуття впевненості та лідерські амбіції. Не дивно, що саме він виступив з ідеєю "доктрини міжнародного співтовариства" і актуалізував принцип "гуманітарної інтервенції". Вони покликані були підтвердити і закріпити уявлення про те, що моральна мета стає орієнтиром у міжнародних відносинах, а Велика Британія - її ведучий носій Куликов А.А. Внешняя политика Великобритании: основные итоги (1997-2009) Великобритании [Электронный ресурс] / А. А. Куликов - Режим доступу: www.ieras.ru/pub/bulleten/250.docэ. - Название с экрана..

Заяву Робіна Кука про те, що британська зовнішня політика буде мати етичний аспект "з правами людини в серці" було визнано радикальною трансформацією вченими та засобами масової інформації. Р. Кук зазначив, що британська зовнішня політика повинна підтримувати також демократичні права інших народів, на які ми наполягаємо для себе Robin Cook's speech on the government's ethical foreign policy [Electronic resource] - Mode of access : http://www.guardian.co.uk/world/1997/may/12/indonesia.ethicalforeignpolicy. - Title from the screen..

Р. Кук виокремив наступні стратегічні цілі зовнішньої політики "нових лейбористів":

- забезпечення для Великої Британії статусу одного з провідних гравців у Європі;

- зміцнення Співдружності націй;

- реформування ООН в цілях підвищення її ефективності;

- активізація дипломатичної діяльності, скоординована робота дипломатичних відомств;

- етичний аспект зовнішньої політики Ibidem..

Однак, якщо проаналізувати зовнішню політику, то можна простежити, що ідеї етики та моральності не обмежуються лише політикою у Великій Британії. Наприклад, дискусії про етичну зовнішню політику розпочалися в Австралії в кінці 1980-их - на початку 90-их років, подібні дискусії розпочалися і в Канаді. США теж намагались реалізувати зовнішню політику, посилаючись на її моральне наповнення New Labour's Foreign Policy: A New Moral Crusade? [Electronic resource]. - Mode of access : http://books.google.com.ua/books?id=l1x-0d6IR8sC&pg=PA33&hl=ru&source=gbs_toc_r&cad=3#v= onepage&q&f=false. - Title from the screen..

На практиці етичні заяви виконувалися зовсім у іншому контексті і як наслідок етична тема у зовнішній політиці країни не протрималася і року. Незважаючи на конфлікти в Східному Тиморі і Курдистані, які супроводжувалися масовими порушеннями прав людини, Велика Британія продовжувала постачати військову техніку до Туреччини та Індонезії, а також Колумбії і Саудівської Аравії. Варто сказати і про те, що в 1997 р. Велика Британія вийшла на третє місце в світі з експорту звичайних озброєнь. У вересні 1999 р., коли в Джакарті відбувалися масові сутички з силами правопорядку, що спричинили людські жертви, до Індонезії були продані британські винищувачі "Хоук". Справа ускладнювалася тим, що за тиждень до відправки літаків до Індонезії, ООН наклало ембарго на постачання військової техніки в цю країну. На свій захист британський уряд заявив, що контракти були підписані ще при консерваторах, і вони не підпадають під дію ембарго. Робін Кук, зі свого боку, стверджував, що уряд не постачає до Індонезії зброю, яка може бути використане для придушення демократії. Але факт залишається фактом: наприкінці 1999 р. лише близько 3% заявок на продаж зброї Індонезії були відхилені британським урядом Громыко А. А. Внешняя политика Великобритании: от империи к "осевой державе"? [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.gromyko.ru/Russian/Brit/brit13.htm. - Название с экрана..

В свою чергу, Т. Блер був яскравим провідником гуманітарного інтервенціонізму. У своєму виступі в Економічному клубі в Чикаго в 1999 році, Т. Блер виклав п'ять критеріїв, що дозволяють вдатися до гуманітарної інтервенції: чіткість та конкретність справи; вичерпання дипломатичних рішень; військові можливості; життєздатність перебування в довгостроковій перспективі і, нарешті, відсутність національних інтересів. Однак дану заяву критикували через "кричуще упущення" з цього списку критеріїв питання повноважень ООН. Натомість прем'єр-міністр використовує таке твердження "У доктрині міжнародного співтовариства існує переконання, що партнерство і співпраця мають важливе значення для просування власних інтересів для забезпечення глобальної безпеки та роззброєння" Groves A. What have been the Central Objectives of British Foreign Policy since the end of the Cold War? [Electronic resource] / Groves A. - Mode of access : http://www.e-ir.info/2007/12/03/what-have-been-the-central-objectives-of-british-foreign-policy-since-the-end-of-the-cold-war. - Title from the screen..

Існує небезпека, думаючи, що у Великій Британії існує лише одна стратегія ведення зовнішньої політики. Як стверджує П. Вільямс, є кілька стратегій зовнішньої політики, що охоплюють широкий спектр питань і режимів. Тим не менш, один з інтригуючих аспектів десятиліття Т. Блера була поява доктрини ліберального інтервенціонізму. Така доктрина була розроблена із прагнення до морального прогресу у світі, в якому є багато ворогів лібералізму. У цьому відношенні Ірак не було відхиленням. Шлях до війни був закладений як місіонерський - відмінності між поміркованою або фундаменталістською релігією, терпимі або деспотичні уряди, товариство, сповнене рішучості викорінити загрозу тероризму Dunne T. Blair's Britain and the road to war in Iraq [Electronic resource] / T. Dunne - Mode of access : http://timjdunne.files.wordpress.com/2012/10/dunne-in-smith_foreignpolicy-copy2.pdf. - Title from the screen..

Таким чином, "нові лейбористи" на доктринальному рівні активно пропагували гуманітарний інтервенціонізм, як необхідну основу забезпечення добробуту та стабільності у світі. На практиці втілення ідей гуманітарного інтервенціонізму було здійснено під час конфлікту в Косово у 1999р. та Сьєрра-Леоне. Як зазначив Т. Блер: "Пробудження до зовнішньої політики було раптовим. Воно сталося через Косово" Блер Т. Шлях [Текст] / Т. Блер - К.: Темпора, 2011. - С. 237..

Натхнена очевидними успіхам в Косово та Сьєрра-Леоне, прихильність Т. Блера до інтервенціонізму підсилилася після терористичних атак у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, невдовзі реалізувавшись на практиці в участі у військових діях проти "Аль-Каїди" та руху "Талібан" в Афганістані. Але після 11 вересня 20001 р. мотивація Т. Блера на підтримку інтервенціонізму все частіше виражається через парадигми "міжнародної безпеки" та "війни з терором". Критики його політики стверджують, що повага до прав людини та міжнародного права на практиці нерідко стають факторами другого та навіть третього порядку. Як доказ наводяться співучасть в створенні в'язниці на американській військовій базі Гуантанамо, надмірно жорсткі обмежувальні (щодо громадянських прав та свобод) заходи по боротьбі з тероризмом всередині самої Великої Британії Кандуба Т. Ю. Етичні засади зовнішньої політики урядів Тоні Блера.) [Електронний ресурс] / Т. Ю. Кандуба. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npifznu/2009_27/27/kanduba.pdf. - Заголовок з екрану..

Кінцевим результатом є те, що доктрина гуманітарної інтервенції смертельно дискредитована, і, ймовірно, буде залишатися такою протягом покоління, з жахливими наслідками для деяких з найбільш вразливих людей у світі. Модель втручання розроблена в 1990-их роках, хоча і не ідеально, еволюціонувала від цинічної політики національних інтересів на користь універсалізму. Вплив війни в Іраку, і зловживання Т. Блером гуманітарних аргументів спричинило як наслідок, те, що однин з важливих напрямків ліберального інтервенціонізму був забруднений у зв'язку з інтересами американської потужності Chartist - on Labour's foreign policy [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.chartist.org.uk/articles/britpol/jul06clark.htm. - Title from the screen..

Інтервенціонізм мав як своїх прихильників, так й критиків. Критику інтервенціоністської зовнішньої політики "нових лейбористів" можна звести до трьох ключових тез: наміри були щирими, але принципово помилковими; в цілому наміри хороші, але їхнє втілення було іноді непослідовним; цинічна димова завіса прагматичної політики. Критиками виступили як консервативні "ідеалісти", так й традиційні "реалісти". На захист інтервенціонізму також висовувалися достатньо переконливі аргументи: неефективність ООН, недооцінка "жорсткої сили"; послаблення "м'якої сили", недооцінка масштабів порушень прав людини, загрози розповсюдження зброї масового знищення та міжнародного тероризму Кандуба Т. Ю. Атлантизм в зовнішній політиці урядів Тоні Блера.) [Електронний ресурс] / Т. Ю. Кандуба - Режим доступу до статті : http://klio.ngoua.org/2011/12/atlantyzm-v-zovnishnij-politytsi-uryadiv-toni-blera. - Заголовок з екрану..

Якщо ж говорити чи була зовнішньополітична концепція "нових лейбористів" успішною, то тактичні та стратегічні прорахунки в політиці "нових лейбористів" призвели до того, що багато з тих, хто спочатку з ентузіазмом їх підтримував і вніс вагомий внесок у ідейне забезпечення їх повернення до влади, зазнали розчарування Громыко А. А. "Третий путь" - что дальше? [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.ieras.ru/gromyko_ar23.1.htm. - Название с экрана.

В свою чергу, варто відзначити, що в рамках політики "нового лейборизму" виділяють різні "фази": конструктивні або ж деструктивні, а часом і дестабілізуючі суперечки між двома творцями лейборизму Т. Блером та Г. Брауном. Також, невдачі у зовнішній політиці не варто накладати лише на події в Іраці, адже це була лише одна з найпомітніших точок Daddow O. A retrospective of New Labour: the Blair-Brown years [Electronic resource] / O. Daddow. - Mode of access : http://www.publicserviceeurope.com/article/3281/a-retrospective-of-new-labour-the-blair-brown-years. - Title from the screen..

Значне місце у зовнішньополітичній концепції "нових лейбористів" займає використання терміну "осьова держава", коли йде мова про можливості Великої Британії. Під терміном осьовий, Т. Блер мав на увазі головну країну, яка знаходиться в центрі альянсу, формує світ та його майбутнє. Якщо ж використовувати термінологію теорії міжнародних відносин щодо категорій держав, то можна стверджувати, що осьова держава означає такі ж повноваження і права як і в великої держави, однак дещо обмежені. Осьова держава - це регіональна велика держава із здатністю проектувати свої збройні сили у близькому зарубіжжі. Це відрізняє її від категорії середніх держав, у яких немає шансів стати провідним військовим гравцем у своєму регіоні. Прикладами інших осьових держав можуть бути Австралія, Бразилія, Ізраїль, Індія,Індонезія, Іран, Франція, Японія тощо Dunne T. Blair's Britain and the road to war in Iraq [Electronic resource] / T. Dunne. - Mode of access : http://timjdunne.files.wordpress.com/2012/10/dunne-in-smith_foreignpolicy-copy2.pdf. - Title from the screen..

Обговорення з приводу того, які ж важелі влади повинна застосовувати Велика Британія, щоб досягнути змін у світовій політиці призвели до виділення трьох цілей зовнішньої політики при "нових лейбористах". Першою ціллю, що лягла в основу зовнішньої політики лейбористів стає принцип багатосторонніх відносин. Принцип мультилатералізму цілком сумісний із вірою лейбористів у інтернаціоналістські цінності та інститути, які їх підтримують. Крім того, враховуючи підтримку щодо застосування м'якої сили в країні, в цьому є сенс, щоб використовувати дипломатичні ресурси країни, для того щоб формувати міжнародний порядок Dunne T. Blair's Britain and the road to war in Iraq [Electronic resource] / T. Dunne. - Mode of access : http://timjdunne.files.wordpress.com/2012/10/dunne-in-smith_foreignpolicy-copy2.pdf. - Title from the screen..

Поряд із багатосторонньою політикою та інноваційними елементами у зовнішній політиці, а іноді в протиріччя з ними, лейбористський уряд під керівництвом Тоні Блера (1997-2007) і Гордона Брауна (2007-2010) продемонстрував чітке уявлення, що інтереси Великої Британії в найкращій мірі реалізуються, підтримуючи особливі відносини з США. Однак історики по дві сторони Атлантичного океану довго сперечалися про те, що у Великій Британії значно більше розмов з приводу "особливих відносин", ніж у США. У літературі існує широке та вузьке тлумачення "особливих відносин" між США та Великою Британією. Вузьке тлумачення базується на тісному співробітництві в сфері оборони, включаючи обмін військовими технологіями та об'єднання інформації спецслужбами двох країн. Широке тлумачення виходить за рамки військової співпраці, яке визначає "особливі відносини" як спільні цінності та історичні зв'язки Ibidem..

Третя ж характеристика зовнішньої політики Великої Британії це прихильність до неоліберальних поглядів у політичній економіці. На міжнародному рівні, це означає підтримання позиції з питань торгівлі, економічного розвитку та допомоги в рамках співпраці у ключових міжнародних інституціях як Всесвітній Банк та Світова організація торгівлі. З самого початку Т. Блер взяв до уваги реалії глобалізації та необхідність для Великої Британії тримати курс між послідовним світовим ринком при збереженні достатнього соціального захисту щоб попередити суспільство від наслідків економічної недостачі Dunne Tim Blair's Britain and the road to war in Iraq [Electronic resource]. - Mode of access : http://timjdunne.files.wordpress.com/2012/10/dunne-in-smith_foreignpolicy-copy2.pdf. - Title from the screen.. Таким чином, на практиці зовнішня політика "нових лейбористів" базувалася на досить традиційних і часто суперечливих зобов'язаннях щодо багатосторонності, атлантизму та неолібералізму.

Центральною темою лейбористського уряду були заяви про глобалізацію та взаємозалежність, які поставили багато питань, вирішення яких не залежить лише від зусиль національного уряду. У цьому контексті, "нові лейбористи" наслідували ідеї Р. Кохена та Дж. Ная щодо взаємозалежності, яка полягає у спільній чутливості та вразливості до подій, які відбуваються в іншому місці у міжнародній системі. Як результат, для "нових лейбористів" мультилатералізм став необхідною умовою для досягнення зовнішньополітичних цілей Великої Британії Williams P. Who's making UK foreign policy? [Electronic resource] / P. Williams. - Mode of access : http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1468-2346.2004.00425.x/abstract. - Title from the screen..

Як з'ясувалося, "нові лейбористи" створили більше гасел у зовнішній політиці, ніж це навіть могли передбачити найточніші політологи під час передвиборчої кампанії 1997 року. "Нові лейбористи" стверджували: уряд Великої Британії буде силою добра, другом демократії, Велика Британія в серці Європи. Ми чули як етичний аспект буде виходити за рамки вузької реальної політики, як він вплине на просування прав людини у серце дипломатії, як знайде третій шлях між соціалізмом та капіталізмом. Це дозволить усунути бідність у світі, це змусить глобалізацію працювати на благо бідних, Велика Британія є осьовою державою, мостом між США та Європою, чемпіон нової доктрини міжнародної спільноти, це буде боротьба за цінності, а не за території, скасування боргів для бідних країн, боротьба з тероризмом, кроки для покращення становища Африки. Однак, ці гасла більшою мірою трактуються як прагнення, а не як політика. Більше того, багато з них використувалися короткий проміжок найбільшого сприяння у зовнішній політиці лейбористів Williams P. Who's making UK foreign policy? [Electronic resource] / P. Williams. - Mode of access : http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1468-2346.2004.00425.x/abstract. - Title from the screen..

Після закінчення епохи тетчеризму Велика Британія знову задалася питанням: чи може вона одночасно бути і європейською, і англосаксонською країною? На початку XXI століття, особливо на тлі ситуації в Іраку, значна частина інтелектуальної та ділової еліти Великої Британії гостро відчуває хиткість становища країни, однією ногою стоїть в США, а іншою - в Європі. Європеїзації Великої Британії чинять опір в основному праві кола політичної еліти і частина військового істеблішменту. Більшість британських політиків вважають "особливі відносини" з США проектом, який себе вичерпав. Однак проблема полягає в тому, що англійці, що складають 80% населення країни, насторожено відносяться і до Європи. Це посилює нерішучість лейбористів і підживлює антиєвропейські настрої Консервативної партії. Зростає попит на популістські рухи, що спираються на два взаємовиключних властивості англійської самоідентифікації: з одного боку, нездатність змиритися з падінням глобальної ролі Великої Британії, з іншого - комплекс вразливої "маленької Англії" Громыко А. А. Великобритания: после захода солнца [Электронный ресурс] / А. А. Громыко - Режим доступу: http://www.ieras.ru/gromyko_ar16.htm. - Название с экрана..

І якщо перший уряд "нових лейбористів", принаймні, намагався робити вигляд, що Велика Британія дійсно має намір стати ближче до Єдиної Європи, трансформувати зовнішньополітичні цілі, то другий термін правління поступово переносить акцент з європейської політики на іншій - мова йде, зрозуміло, про розвиток "особливих відносин", всілякої підтримки інтересів США. Якщо ж говорити про діяльність третього уряду Т. Блера, то очевидно, що зовнішня політика "нових лейбористів" у Європі остаточно втрачає чіткі контури. Пріоритети Великої Британії в Європі поступаються місцем глобальним темам і проблемам Валуев А. В. Европейское направление внешней политики Великобритании при "новых лейбористах" [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/evropeiskoe-napravlenie-vneshnei-politiki-velikobritanii-pri-novykh-leiboristakh#ixzz2aLe7Kxa0. - Название с экрана..

Безперечно, міжнародна стратегія "нових лейбористів" була безумовно прогресивною та своєчасною. Творці зовнішньополітичної концепції зуміли створити ореол могутньої Великої Британії, яка прагне розширити свої пріоритети зарази досягнення добробуту процвітання нації та громадян у світі. В цілому, інноваційні складові у концепції зовнішньої політики "нових лейбористів" були успішними в теорії та на початкових етапах їх реалізації.

Висновки до розділу 2

У другому розділі здійснено аналіз основних складових зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів". В ході здійснення дослідження було розглянуто оригінальну стратегію зовнішньої політики, яка полягала у поєднанні традиційних елементів зовнішньої політики Великої Британії та інноваційних нововведень, таких як моралізм у міжнародній політиці, гуманітарний інтервенціонізм, взаємодія реалістичної та ідеалістичної традицій зовнішньої політики.

Особливістю зовнішньополітичної концепції "нових лейбористів" є вміння видозмінювати традиційні зовнішньополітичні пріоритети Великої Британії та підлаштовувати їх під геополітичні зміни на міжнародній арені. В процесі формування концепції зовнішньої політики, у свою чергу, прослідковувалася зміна акцентів та ключових пріоритетів.

РОЗДІЛ 3. "ПЕРШЕ КОЛО" ПРІОРИТЕТІВ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ "НОВИХ ЛЕЙБОРИСТІВ"

У 70-ті роки, після довгоочікуваного вступу Великої Британії в ЄС, Європа у зовнішньополітичних пріоритетах Лондона перемістилася на друге місце. У 90-ті роки, після приходу до влади уряду лейбористів на чолі з Т.Блером, активізувався європейський напрям зовнішньої політики Великої Британії. ЄС і США стали розглядатися як рівні величини з точки зору національних інтересів Великої Британії. Пояснень цьому було достатньо. ЄС з часом все більше перетворювався на провідний світовий центр сили. За кількістю населення, як і по ряду ключових соціально-економічних показників, він перевершив США. Після розвалу СРСР західні країни перестали бути пов'язаними спільним завданням з протистояння радянському блоку. Крім того, з часів Рональда Рейгана в США набирали обертів ідеологія і практика американського консерватизму, принципи якого істотно розходяться з європейськими постулатами соціального ринку Громыко А. А. Англия перед выбором [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.gromyko.ru/Russian/Brit/brit1.htm. - Название с экрана..

Аналізуючи накопичений європейський досвід Великої Британії до "нових лейбористів", можна припустити, що з 1979 року і аж до поразки на виборах 1997 року британським консерваторам, загалом і в цілому, вдалося сформувати універсальну антифедералістську системну стратегію щодо ЄЕС, а потім і Європейського Союзу Валуев А. В. Европейское направление внешней политики Великобритании при "новых лейбористах" [Электронный ресурс] / А. В. Валуев. - Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/evropeiskoe-napravlenie-vneshnei-politiki-velikobritanii-pri-novykh-leiboristakh#ixzz2aLe7Kxa0. - Название с экрана. Серед тих, хто займається проблемами Європейського Союзу, і в ньому самому, існує ряд стійких стереотипів, наприклад, що Велика Британія є євроскептиком та гальмом європейської інтеграції. "Незручний партнер" - так називається книга відомого британського вченого Стефана Джорджа Бабынина Л. О. "Великобритания - удобный партнёр?" [Электронный ресурс] / Л. О. Бабынина. - Режим доступу: www.ieras.ru/pub/doc/114.doc. - Название с экрана..

Дійсно, уже багато років європейське питання стоїть на порядку денному у зовнішньополітичних дискусіях Великої Британії. Європа розділяла Лейбористську партію Великої Британії протягом більшої частини останніх 60 років. На відміну від консерваторів, які м'яко підтримували початковий процес інтеграції, прем'єр-міністр К. Еттлі був явно проти, тоді як Х. Гейтскелл стверджував, що тисячі років британської історії буде відкинуто, якщо Велика Британія приєднається до Спільного Ринку. До кінця 1960-х років інший лейбористський прем'єр-міністр Г. Вільсон, був готовий приєднатися до Спільного Ринку, хоча, по суті, з прагматичних міркувань: Велика Британія втратила свою роль як світового лідера і її економіка перебувала в занепаді Smith J. A missed opportunity? New Labour's European policy 1997-2005 [Electronic resource] / J. Smith. - Mode of access : http://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/International%20Affairs/ Blanket%20File%20Import/inta_480.pdf. - Title from the screen..

Програвши консерваторам на виборах 1970 року, лейбористи не змогли перешкодити уряду Е. Хіта подати третю заявку на участь Великої Британії в "Спільному ринку". З січня 1973 р. Велика Британія стала повноправним членом ЄЕС. Щоб заспокоїти противників інтеграції в лавах лейбористів, Г.Вільсон пообіцяв, що як тільки лейбористська партія повернеться до влади, умови участі Великої Британії в "Спільному ринку" будуть переглянуті. Вигравши вибори в 1974 році, Г. Вільсон дотримав обіцянку і вступив у переговори з європейськими партнерами. Однак, хоч і країна проголосувала 2:1 на користь залишатися у Спільноті та погодилась з умовами вступу, питання щодо ставлення до європейської інтеграції було суперечливим. На думку британського дослідника Ендрю Гембла, причина полягала в тому, що в 1970-ті роки поглиблюється економічна і політична криза, яка відбивалася на розстановці сил у партії: політику диктували ліві, які були затятими супротивниками інтеграції Кузьмичева Л. О. Великобритания и европейская интеграция: подход британских лейбористов [Электронный ресурс] / Л. О. Кузьмичева. - Режим доступу: http://cheloveknauka.com/velikobritaniya-i-evropeyskaya-integratsiya-podhod-britanskih-leyboristov. - Название с экрана.

До середини 1980-их років Лейбористська партія переглянула свої погляди, так як консерватори під керівництвом М. Тетчер ставали виразно євроскептичними. Плюс до того Лейбористська партія була добре представлена у Європарламенті - на виборах 1984, 1989 роках - виграли 62 із 87 місць. Так само, лейбористські європарламентарі мали більший вплив, адже були головами ключових комітетів Smith J. A missed opportunity? New Labour's European policy 1997-2005 [Electronic resource] / J. Smith. - Mode of access : http://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/International%20Affairs/Blanket% 20File%20Import/inta_480.pdf. - Title from the screen..

Лейбористська партія прийняла прагматичну проєвропейську позицію під керівництвом Ніла Кіннока. Еволюцію європейської політики партії було здійснено у зв'язку з виборами в якості лідера Джона Сміта, який був глибоко прихильний європейським ідеалам, як ніхто із його попередників. Після передчасної смерті Дж. Сміта в 1994 році, "нова" лейбористська команда Т. Блер, Г. Браун і П. Мендельсон вийшли на перший план. Г. Браун і П. Мендельсон були помічені як проєвропейські; у Т. Блера статус проєвропейського політика був одразу менше помітний, однак він швидко проявив прагматичну підтримку європейської інтеграції Ibidem..

Як зазначає російська дослідниця Л. Кузьмичева позитивний підхід лейбористської партії до процесу європейської інтеграції склався під впливом кількох чинників:

1. З кінця 1988 років відбулися істотні зміни в політичній платформі партії, особливо з питань економічної політики.

2. Структурні зміни в організації лейбористської партії. Лідери партії ставали основними фігурами у визначенні партійної платформи.

3. На рубежі 1980-90-х років настає і новий, динамічний етап європейської інтеграції. Країни-члени ЄЕС рухалися до завершального етапу складання єдиного ринку, включалися нові сфери компетенції та постало питання про розширення Спільноти.

4. Розбіжності консерваторів з проблем європейської політики наростали з кінця 1980-х років. Розкол торі, який ставав все очевидніший, сприяв впевненому поводженню лейбористів до питань англо-європейського співробітництва в міжпартійних публічних дебатах. У кожному разі, лейбористська партія виглядала більш вигідно і організовано на тлі консерваторів.

5. Після серії поразок на національних виборах для лейбористів ставало вкрай важливо здобути перемогу і сформувати уряд. Європеїзація лейбористської партії була частиною широкої виборчої стратегії.

6. Нарешті, проєвропейський компонент добре вписувався в загальну риторику "нових лейбористів", які постійно говорили про оновлення, нової Великої Британії, соціальному добробуті, розвитку освіти, лідируючої ролі у світі Кузьмичева Л. О. Великобритания и европейская интеграция: подход британских лейбористов [Электронный ресурс] / Л. О. Кузьмичева. - Режим доступу: http://cheloveknauka.com/velikobritaniya-i-evropeyskaya-integratsiya-podhod-britanskih-leyboristov. - Название с экрана..

Саме тому, прийшовши до влади "нові лейбористи" намагалися з різним ступенем успіху і далі балансувати між двома потенційними геополітичними конкурентами. Т. Блер закликав не попадатися в пастку міфології про необхідність вибору між ЄС і США і вважав, що тісний зв'язок Великої Британії з Європою означає тісний зв'язок з США. На тлі глибоких особистих симпатій між М. Тетчер і Р. Рейганом, а пізніше між Т. Блером і Б.Клінтоном, подібні побажання здавалися обґрунтованими Громыко А. А. Великобритания - евроамерика западного мира[Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.ng.ru/world/2001-06-07/6_euroamerica.html. - Название с экрана..

В 1996 році Т. Блер опублікував памфлет "Нова Британія", в якому детально висловив свої думки з приводу того, яка переформатувати країну на європейський лад і впевнено крокувати в епоху глобалізації та високих технологій. В памфлеті Т. Блер виділяє стратегічні пріоритети, які повинна відстоювати Велика Британія в Європі:

- розширення Європейського Союзу;

- скоріше включення в орбіту впливу Європейського Союзу "молодих" демократій країн Центральної та Східної Європи;

- реформа Спільної аграрної політики;

- економічний зріст, зайнятість, освіта, охорона здоров'я, боротьба з міжнародною злочинністю Касымов И. В. Проблемы евроинтеграции в политическрй концепции "нового лейборизма" [Электронный ресурс] / И. В. Касымов. - Режим доступу: http://www.vestnik.vsu.ru/pdf/pravo/2009/01/2009-01-44.pdf. - Название с экрана..

Таким чином, коли у 1997 році перемогу здобула лейбористська партія на чолі з Т. Блером зміни у баченні європейської політики були завершені. Лейбористська партія розглядалася як проєвропейська, а Т. Блер постав як найбільш проєвропейський прем'єр-міністр після Е. Хіта Smith J. A missed opportunity? New Labour's European policy 1997-2005 [Electronic resource] / J. Smith. - Mode of access : http://www.chathamhouse.org/sites/default/files/public/International%20Affairs/Blanket% 20File%20Import/inta_480.pdf. - Title from the screen..

У Вашингтоні із задоволенням була сприйнята перемога лейбористської партії на виборах і її зовнішньополітична платформа. Проголошений новим урядом відхід від позицій дистанціювання в ЄС і прагнення Великої Британії відігравати провідну роль в інтеграційних процесах ЄС зустріли схвалення американської адміністрації, оскільки за правління консерваторів саме неконструктивна позиція уряду Дж. Мейджора у питаннях європейської інтеграції вносила деякий дисонанс в "особливі відносини" Великої Британії і США, позаяк Вашингтон завжди хотів бачити свого стратегічного союзника серед лідерів ЄЄ Пик С. М. вказ пр. С. - 194.

Лондон постарався зберегти своє реноме медіатора, але цього разу між Європою і США. Від посередництва на міжцивілізаційному просторі Велика Британія перейшла на внутрішньоцивілізаційний кордон. Було проголошено гасло - "Чим Велика Британія сильніша в Європі, тим вона потрібніше США, чим Велика Британія ближче до США, тим вона потрібніша Європі" Громыко А. А. Англия перед выбором [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. - Режим доступу: http://www.gromyko.ru/Russian/Brit/brit1.htm. - Название с экрана..

Отже, працюючи над реалізацією оновленої зовнішньої політики у напрямку відносин з ЄС, "нові" лейбористи зіткнулися з низкою проблем, які перейшли до них від консерваторів, і вимагали невідкладних дій. Т. Блер і кабінет міністрів розробили нову стратегію європейської політики. Ставка була зроблена на залучення особливої уваги до проблем глобального характеру, які зачіпають політичні інтереси всіх держав ЄС, серед яких новий британський лідер окремо позначив: боротьбу з безробіттям, спільне протистояння організованій злочинності; захист навколишнього середовища; активне транскордонне співробітництво; завершення будівництва єдиного внутрішнього ринку; розширення ЄС (країни Центральної та Східної Європи); реформи спільної аграрної та загальної рибальської політики; співробітництво у сфері спільної зовнішньої політики (СЗБП) Валуев А. В. Основные итоги внешней политики правительств "нових" лейбористов в Великобритании [Электронный ресурс] / А. В. Валуев. - Режим доступу: http://www.politex.info/content/view/773/30/. - Название с экрана..

В цілому, можна виокремити такі основні питання, які намагалися врегулювати "нові лейбористи" на чолі з Т. Блером на європейському напрямку:

- підписання Амстердамського, Ніцького договорів;

- Економічний та Валютний союз;

- розширення Європейського Союзу;

- головування у Європейському Союзі;

- становлення зовнішньої політики та політики безпеки ЄС.

Однак, прийшовши до влади в 1997 р. уряд лейбористів на чолі з Т.Блером продовжив двозначний курс консерваторів. Його позиція зводилась до того, що Велика Британія повинна активно приймати участь в європейських інтеграційних процесах і в той самий час зберігати достатньо суверенний політичний та економічний курс. Ще до парламентських виборів лейбористський уряд висловлювався за те, щоб Велика Британія відігравала провідну роль в ЄС. Через місяць після виборів уряд підписав Амстердамський договір, в якому були розширені положення про Європейський Союз. В ньому було зафіксовано приєднання Великої Британії до Соціальної глави Європейського Союзу The treaty of Amsterdam [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.eurotreaties.com/amsterdamtreaty.pdf. - Title from the screen..