Засоби візуалізації тексту в сучасних жіночих журналах (на прикладі журналів "Elle", "Cosmopolitan", "Joy" за 2013-2014 роки)

Особливу увагу варто зосередити на тому, як відбувається передача контенту (змісту) аудиторії. Першою формою подання контенту є предмет видання, тобто тема, співвіднесена з інтересами аудиторії. Тема - основна думка, предмет розповіді публіцистичного твору, коло явищ і проблем, які становлять його зміст.

Однією з форм подання контенту є характер тексту, який залежить від жанру, стилю та характеру ілюстрування. Жанр у журналістиці - історично сформований стійкий тип медіатвору з відповідною структурою, способом фактичного матеріалу та функціями. Журналістським жанрам властивий передусім суспільно-політичний зміст, водночас вони відрізняються один від одного різним ступенем узагальнення фактичного матеріалу, конкретною роллю, яку відіграють у системі ЗМІ. У формуванні жанрів взаємодіють кілька складових: публіцистика, інформація, художні елементи, образотворчий ряд. Різне їх поєднання й створює конкретні жанри (інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні) [37] .

Стиль - притаманна творам публіцистики, літератури, мистецтва система засобів (зображальних, мовностилістичних), які підкреслюють оригінальність, характерність, своєрідність авторської праці. До основних журнальних стилів належать: науковий, діловий, публіцистичний, художньо-публіцистичний, науково-популярний, інформаційний. Автору потрібно залучати всі шість органів чуття читача для того, щоб у нього виник інтерес до твору. Автор не повинен навіть починати думати про слова, поки не уявить собі почуття, які має відчути споживач інформації, вивчаючи текст.

Останнім часом з'явився так званий постмодерністський стиль, який можна охарактеризувати як інформаційно-іронічний, коли про все говориться з усмішкою, без пафосу і певних оцінок. У його основі - світоглядна позиція: у житті все відносне, тому нічого не варто сприймати серйозно. Іронія у такому разі використовується як засіб захисту від складнощів життя.

Висновки до розділу

Зображальний контент займає важливу роль в оформленні сучасного журнального видання, але це мало досліджена галузь журналістської науки. Досі ще не розроблено сучасні видавничі стандарти України в повному обсязі. Більшість учених аналізували оформлення книги, а застосування основних принципів та методів архітектоніки до сучасного журналу залишилося поза їх увагою. Посібники з технічного оформлення журналів застаріли, а окремі наукові статті не дають ґрунтовних наукових положень щодо зображального контенту сучасного українського видання.

Спираючись на думки вітчизняних та зарубіжних дослідників, вдалося з'ясувати, що поняття «контент» включає, насамперед, зміст, сутність досліджуваного об'єкта. Також вдалося визначити основні форми подання контенту в періодичних виданнях журнального типу. До основних із них належать тематика видання, характер журналістських матеріалів, а саме: жанрова та стильова специфіка, ілюстрування, добірка матеріалів, які формують видання в цілому.

Архітектоніка - наука про структуру і композицію видання. Структура - внутрішньозмістова будова журналу, виділення елементів, пов'язаних у єдине ціле, визначення місця кожного з них на сторінці та у виданні. Композиція - вираження структури, розташування та взаємопідпорядкування елементів. Архітектоніка охоплює структуру і композицію, поєднує смисловий, структурний та зображальний аспекти видання через змістові та конструктивні зв'язки. Композиційно-графічна модель і зв'язки між архітектонічних елементів є основою класифікації журналів.

Методологія - вчення про загальні закономірності, принципи та способи наукового пізнання, про підходи до вивчення об'єктів, про вибір адекватних методів і їх комбінацій. Серед методів, застосовуваних для аналізу журналів, слід назвати загальнонаукові: аналіз і синтез, індукція і дедукція, класифікація, порівняння, узагальнення. Наголошується на винятковій важливості застосування системного підходу, використання можливостей системно-структурного аспекту дослідження та системно-функціонального аналізу зображальної журналістики.

З урахуванням початкового характеру дослідження, гострої необхідності цілісного моделювання процесу становлення зображальної журналістики, наявним є переважання описових засобів, що пояснюється їх технічною простотою, тематичною універсальністю і можливістю заповнювати фактологічні лакуни, обумовлені відсутністю відповідних даних щодо ранніх етапів розвитку зображальної журналістики. При цьому дані образотворчих джерел і зображальних публікацій переводяться в мовну, тобто описову форму, що є нормою у практиці сучасних історичних досліджень.

РОЗДІЛ 2. ЗОБРАЖАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ. ІЛЮСТРАТИВНЕ ОФОРМЛННЯ ЖУРНАЛУ

2.1 Роль і види зображальних матеріалів у журналі та їхній дизайн

На журнальному ринку завжди точилася боротьба за «місце під сонцем», а в наші дні - в період горезвісної економічної кризи - ця боротьба загострилася . Крім того, за останні роки друковані ЗМІ потіснила лавина електронної інформації: телебачення та Інтернет. Журнали намагаються вижити, і виживають найсильніші, тобто ті, у кого усталений імідж, велика читацька аудиторія, напрацьовані зв'язки з рекламодавцями.

Величезну роль у цій боротьбі відіграє імідж редакційного колективу. Він залежить від позицій і поглядів, тематики та змісту, а також від особливостей подачі матеріалів - дизайну і верстки. І, звичайно, в різних виданнях формування номера розраховане на свою цільову аудиторію, яка шукає «свій» журнал, що відповідає її смакам та інтересам.

Читачам та засновникам журналів догодити дуже складно. Мерехтливі картинки на екранах телевізорів і комп'ютерів роблять свою справу - читач насамперед звертає увагу на фотоілюстрації. У зв'язку з цим, працівникам журналів доводиться постійно стежити за розвитком електронних ЗМІ, мати електронну версію свого видання в Інтернеті, а найголовніше - поліпшувати і оновлювати форму і зміст свого друкованого видання, в якому дедалі більшу роль починає відігравати використання фотографії.

Сьогодні фотоілюстрації стали невід'ємною частиною графічного вигляду журнальної сторінки і самі по собі мають художню цінність. Вони несуть додаткову інформацію, передають настрій або атмосферу подій, описаних у статті, привертають увагу до неї, розбивають текст, зупиняють мить і дозволяють вивчити її так, як не дозволив би цього зробити рухомий образ. Фотографія може виконувати в журналі різні функції, вона супроводжує, ілюструє текстовий матеріал - кореспонденцію, статтю, хроніку і нерозривно пов'язана з текстом.

Ілюстрації - неодмінний елемент будь-якого видання. «Опис за допомогою слова не порівняти з адекватністю передавання наочного, тобто сприйнятого зорового уявлення про предмети через їх зображення». Проте термін «ілюстрація» не зовсім точний. Прийшов він у теорію журнального дизайну з книжкового оформлення, де означає зображення, яке пояснює, доповнює, ілюструє текст: «у точному, або вузькому, значенні - це виявлення засобами образотворчого мистецтва образного змісту, яке за допомогою слова відображається в літературі» [32, с. 20].

Таке тлумачення цілком відповідає характерові зображального матеріалу в книзі або в журналі, але в журналі ілюстрація має нове призначення - повідомлення, що несе основний зміст. Значна частина журнальних ілюстрацій (до 60%) - самостійні матеріали. Важливість зображального матеріалу в періодичних виданнях підкреслює Б. Черняков: перевага слова - здатність абстрагуватися від конкретного, перевага зображення - його подібність до об'єкта відображення [44,с. 34].

Якщо проаналізувати публікації з ілюстраціями в журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013 рік, виявляється, що більша частина фотографій і малюнків ілюструє текст, але близько 13% - незалежні матеріали (фотографії, малюнки, карти, діаграми). Текст у таких матеріалах пояснює і коментує зображення, яке передає основний зміст. Лише 20% зображальних елементів на сторінці журналу є однорідними, подібними за тематикою та призначенням, хоча за змістом вони не обов'язково пов'язані. Такими бувають частіше портрети або зображальний ряд нарису. Нариси також більшою частиною передають основний зміст, який коментується текстовим матеріалом.

Отже, термін «ілюстрація» відображає характер фотографій і малюнків лише в теорії книжкового оформлення, але стосовно контенту журналів доцільно використовувати термін «зображальний матеріал» («зображальні елементи»). Таке тлумачення дає змогу розглядати зображальні елементи у двох аспектах: як елемент оформлення і як підсистему, тобто окрему публікацію, самостійне інформаційне повідомлення. «У журналістських формах єдності тексту та зображення фотографія стає рівноправним засобом передачі змісту» [44, с. 49]. Тобто, зображальні елементи є не тільки елементом зовнішньої форми журналу, а й її змістовим наповненням. А це потребує одночасного розгляду, оскільки оформлювальні функції й зміст взаємопов'язані і мають загальне призначення: характер відображення зображальних елементів впливає на їх сприйняття читачем, привертає увагу до публікації, а змістове наповнення - задовольняє потребу в інформації.

Зображальна мова аналогічна мові слова, оскільки зображення відображає об'єкти зовнішнього світу, тому й належить до семіотичної знакової системи - на відміну від семантичної системи, в якій елементи не співвідносяться з позамовними даними, а їх значущість виникає в процесі мовної діяльності. У фотодобірках, композиціях зображальні елементи створюють послідовний ланцюг і, отже, внутрішньо зв'язані не лише з текстом та іншими архітектонічними елементами, а й між собою. Такого роду зображальний ряд створює другу, подібну до текстової, інформаційну систему [44]. У цьому сенсі зображальний матеріал відрізняється від інших архітектонічних елементів - він або має другорядне значення щодо тексту, або є єдиним виразником змісту.

Каркас архітектонічної будови журналу складається з рубрикаційних членувань (структурний ряд) та зображальних елементів (наочно-значеннєвий ряд). Велика кількість зображальних елементів різних видів значно ускладнює структуру журналу саме через їх подвійне змістове навантаження. Композиційно-просторові та конструктивні завдання також розширюються при складному оформленні врізів, заголовків. Деякі сторінки сучасних журналів взагалі побудовані переважно на зображальних елементах.

До теми ілюстративного оформлення неодноразово звертався дослідник оформлення друкованих видань Н. Гончарова, яка називає ілюстрації «виразниками логічно-смислового членування і супідрядності частин літературного твору» [12, с.62].

Наприклад у жіночих журналах типу «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» таке співвідношення: 80% фотографій (і малюнків) - самостійні матеріали. Якщо рахувати не ілюстрації, а публікації, у складі яких є зображальні елементи (скажімо, фоторепортаж - це одиниця виміру, хоча в ньому шість фотографії), то і тоді виявиться, що половина знімків і малюнків ілюструє текст, решта - самостійні твори (фотозамітка, фоторепортаж, фотонарис), а текст пояснює і коментує ці зображальні матеріали, що несуть основний зміст.

Важко уявити собі пресу без фотографії. Як у паперовій пресі, так і в інтернет-виданнях фотографії супроводжують текст, доповнюють і візуалізують тему, про яку йдеться. Часто саме гарно зроблена і підібрана фотографія визначає рівень журналістського матеріалу. Це не означає, що ті, хто пише, не мають дбати про зміст і стилістику статті. Варто тільки підкреслити рівнозначну роль слова і зображення в медіях.

Існує багато видів преси і журналістських методів. Така ж ситуація з фотографіями у ЗМІ, де ми бачимо розмаїття форм, засобів і видів.
Пригляньмося до кожного з них. 

Фоторепортаж. Призначення фоторепортажу - розповісти якусь історію за допомогою серії фотографій. Оскільки він розповідає, то (так само як розповідь формується словами) , мусить мати початок, розвиток і закінчення. Добре зроблений репортаж має викликати у глядача емоції, примусити його задуматися і розширити знання про тему, яку порушує фотограф.

Фоторепортаж має стислу форму, він повинен складатися з 6-8 фотографій, не більше. Відбір фотографій - це нелегке завдання, оскільки готуючи фоторепортаж, автор зазвичай робить від кількох сотень до кількох тисяч фотографій. Не всі пізніше буде опубліковано. Відкидають кадри, які не додають важливого змісту, наприклад не публікують двох подібних фотографій, які говорять про те саме.

Добре підготовлений фоторепортаж характеризується однорідною стилістикою. Якщо вирішують використовувати чорно-білу фотографію, усі світлини, які остаточно увійдуть до опублікованого фоторепортажу, мають бути чорно-білими. Якщо обирають колір, ставку відповідно потрібно робити на кольорові фото. Звичайно, існують винятки, адже фотографія - це візуальне мистецтво, яке неможливо пов'язати правилами. Інколи суміш чорно-білих і кольорових фотографій виправдовує себе, але це важче поєднання і його рідше використовують, оскільки воно має бути повністю обґрунтоване концепцією фоторепортажу. У такому випадку дотримуються однорідного, спільного естетично ефекту, щоб репортаж залишився єдиним витвором з першої і до останньої фотографії.

У журналі «Elle» фоторепортаж можна побачити на останніх сторінках, у рубриці «Elle подія», де подано репортажі з різних вечірок. Наприклад, у номері за листопад висвітлюється фоторепортаж з нічного клубу «Dante Park», де відбувся показ одягу дизайнера Карен Міллєн [56]. Також є фоторепортажі з чемпіонату з жіночих боїв у шоколаді та з презентації нової колекції бренду «L'UVE».

У журналі «Joy» є рубрика, яка так і називається «Репортажі». У кожному номері їх приблизно п'ять. Але фотографії там зовсім не схожі на репортажні. Скоріше їх можна назвати портретними фото, або фотопейзажами. Наприклад, у вересневому номері є репортаж, який називається «Курс на північ: Французький берег». Тут ми бачимо фотопортрети кореспондента журналу Наталії Беркової, яка подорожує по регіонах Франції, а також фотопейзажі цих самих регіонів [58].

А от у журналі «Cosmopolitan» фоторепортажів немає зовсім.

Зазвичай репортаж проводять зі згоди і за погодженням осіб, яких фотографують. Слід поглиблено вивчити героїв репортажу - як місця, так і людей. Фотограф, який хоче розповісти історію, має знайти час і бути готовим до розмов зі своїми героями, бо тільки тоді зможе наблизитися до них з об'єктивом і навіть «увійти» у світ, який збирається фотографувати.

Іншим видом фотографії для ЗМІ є репортерська фотографія, яку називають також прес-фото або фотоновинами. Її часто сплутують з фоторепортажем. Однак різниця між ними принципова, її видно з першого погляду. Завдання фотоновин - відобразити в одному хорошому кадрі тему, висвітлити яку доручила редакція, наприклад, на світлині відомі особи під час якоїсь урочистості або звіт з події. Сюди також зараховують вуличну фотографію, тобто цікаву несподівану фотографію, зроблену випадково.

У досліджуваних журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» фотоновина трапляється рідко. Адже слово новина саме по собі означає те, що щойно відбулося, а на видання глянцевого журналу потрібен мінімум місяць, тобто цей вид фотографії частіше друкують у газетах.

Фото для новин використовують у щоденних виданнях, тижневиках, які формують думку, в поточних інформаційних повідомленнях в інтернет-виданнях.

У пресі часто можна натрапити на фото папараці. Зазвичай вони з'являються у «жовтій» пресі, в таблоїдах. Це фотографії відомих осіб - зірок, селебриті, політиків, відомих журналістів, зроблені без їх згоди, найчастіше приховано або несподівано. Показуючи публічну особу в якійсь особистій, навіть інтимній ситуації, папараці хоче викликати сенсацію і шокувати читача. Цей однозначно контраверсійний і зазвичай неетичний вид фотографій можна зустріти у журналах - «Joy», «Cosmopolitan».

У журналі «Joy» фото папараці зазвичай друкують у рубриці «Зірки». Наприклад, у номері за серпень 2013 року є фото таких зірок, як Брітні Спірс, Дженіфер Лопез, Лєді Гаги та Мадонни, яких несподівано сфотографували під час прогулянки без макіяжу, на побаченні з невідомим хлопцем або на відпочинку без купальнику [60] .

У журналі «Comopolitan» так само є рубрика, яка називається «Зірки». Приміром у грудневому номері ми бачимо поцілунок акторки Енн Хеттуей із Адамом Шульманом, фото з вечірки на честь розлучення із чоловіком співачки Кеті Перрі, а також фото акторки і співачки Ліндсей Лохан, яка явно перебуває у стані алкогольного сп'яніння [62].

А от журнал «Elle» не використовує фотографії папараці. Натомість повною протилежністю до фотографії папараці є фотосесія. Зазвичай це фотосесія відомої моделі, співачки, акторки тощо. Її можуть виконати у фотостудії, на пленері або в якомусь іншому місці, яке обере видавець. Фотосесія може стосуватися моди (моделі представляють колекцію одягу), краси (демонструються різні типи зачісок або макіяжу). У січневому номері використовують три фотосесії. Перша фотосесія стосується рубрики «Elle мода», тут використовуються фотографії моделі Шарлотти Каліпсо, яка показує на собі новинки одягу та прикрас від відомих італійських дизайнерів. Друга фотосесія стосується рубрики «Elle обкладинка», де можна побачити фотосесію акторки Наталі Портман, зроблені спеціально для журналу «Elle». Третя фото сесія - це фотосесія дівчат з різними зачісками у рубриці «Elle краса».

Так, наприклад, у журналі «Joy» в жовтневому номері є рубрика «Мода», в якій подають по дві-три фотосесії. Тут також зображена фотосесія однієї моделі у різному одязі. А в рубриці «Краса», моделі з різним макіяжем [59].

У журналі «Cosmopolitan» фотосесій виявилося найбільше. Практично в кожному номері є по п'ять різних фотосесій. У липневому номері «Cosmopolitan» так само, як і в журналі «Joy», під рубрикою «Мода», ми бачимо фотосесії декількох моделей, знятих у студії в різному одязі та взутті [63]. У рубриці «Краса» увага приділяється модним зачіскам та макіяжу. А у рубриці «Зірки» вміщено фотосесію актора Джерарда Батлєра, який позує перед камерами спеціально для репортажу журналу «Cosmopolitan».

Фотосесії часто роблять, щоб показати самі предмети. Тоді роблять так звані пек-шоти, тобто окремі фото предмета, який потім використовує дизайнер для потреб публікації або фотокомпозицій - зображень декількох предметів, скомпонованих разом у вишуканому форматі на одній фотографії. 

Що стосується пек-шотів, то в журналі «Elle» їх можна зустріти в рубриці «Краса», де показано предметну зйомку різної косметики. Також вони є і на сторінках журналів «Cosmopolitan» та «Joy». Всі три журнали зорієнтовані на жіночу аудиторію. Тема краси та моди є неодмінною частиною їх контенту, отже, практично на кожній сторінці журналу можна побачити фотографії одягу, взуття, косметики, парфумів та зачісок. Пек-шоти є у всіх випусках журналів «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» за 2013 рік.

Щомісячно зустрічається також фотоілюстрація. До цієї групи зараховують фото, які ілюструють текст, показують моделей у якійсь ситуації або тільки природу, архітектуру, інтер'єри і предмети.

Наприклад, стаття про подорожі у грудневому номері журналу «Joy», яка не є репортажем з якоїсь події, ілюструється фотографіями міста Венеція, фотографіями птахів, що сідають на голови туристам, гондоли з гондольєрами, що співають пісні, музеїв та просто перехожих цього міста.

Такі фотоілюстрації є і в журналі «Cosmopolitan» за квітень, тут у рубриці «Подорожі» бачимо фотоілюстрації готелів о.Кріт, на світлинах також море, туристи, природа тощо. Фотографії такого типу не роблять на конкретне замовлення редакції і видавництва, але вони є ключовими елементами пропозицій фото агенцій

А от у березневому номері журналу «Elle» бачимо статтю про те, як носити джинсовий одяг, на фотоілюстраціях показано моделей у різних ситуаціях, а також предмети одягу.

Актуальною для сучасних видавців та дизайнерів є проблема формування задуму оформлення, який ураховує всі необхідні компоненти майбутньої публікації , які б задовольняли потреби читача та видавця. Перед тим, як почати розробляти проект оформлення, необхідно дати відповіді на питання, від яких залежить не лише форма подання інформації, але й сам зміст видання, і, зрозуміло, його успішність: мета, призначення, вид видання, читацька аудиторія та її інтереси, очікуване враження, відповідність публікації певним вимогам, стилю, основні елементи макету, постійні елементи, ілюстративний ряд, види текстових матеріалів, друкарські процеси, терміни виготовлення, способи розповсюдження, витрати на видання і можливі шляхи отримання фінансів [39] .

2.2 Жанри та особливості розміщення зображальних елементів

Специфіка журналів полягає в тому, що від моменту свого виникнення вони мали заповнити прогалину між «оперативними» журналами та «серйозними» книжками. На сторінках журналів інформація розважального характеру (модні новинки, реклама товарів і послуг) чергується з матеріалами з історії, мистецтва.

На відміну від газет та книжок, в яких переважає текст, а малюнки та фотографії становлять лише ілюстративний матеріал до текстів, у журналах візуальні та вербальні засоби співіснують як рівні частини цілого. Відповідно до концепції журналу та його типу часописи бувають однокольорові та повнокольорові. Однокольоровими, як правило, є журнали літературно-художні, тобто такі, більшу частину яких займають тексти.

Зображення в журналі є не лише естетичною прикрасою й доповненням до тексту, вони наділені самодостатніми функціями: є документальним свідченням, що беззастережно підтверджує правдивість наведеної інформації. Фотографія на сторінках більшості журналів виконує зазвичай дві функції: самостійного, оригінального твору та допоміжного елемента, який виконує ілюстративні завдання. Журнальні фотографії неупереджено відображають події як міжнародного, так і місцевого життя. Такі фотографії у сукупності становлять зріз суспільства, його інтересів і потреб у конкретний час. Сучасні поліграфічні і фотографічні технології дозволяють розширити та збагатити не тільки форми, а й функції будь-якої ілюстрації. Ілюстрація взагалі й фотографія зокрема може бути унікальним підтвердженням друкованого слова [38] .

В. Шевченко зазначає, що існує два аспекти, які визначають зображальні функції журналів, -- жанри фотографій та композиція зображального ряду [48, с. 65].

У сучасних журналах трапляються майже всі жанри фотожурналістики: фотоновина (інформація), фоторепортаж, документальні фото, фотонарис. Систематизація жанрів сучасної фотожурналістики, пропонована багатьма вітчизняними й закордонними авторами, надзвичайно різноманітна за рівнем розуміння функцій візуальної комунікації. Деякі класифікації містять виокремлені з основних публіцистичних і художніх фотографічних жанрів нових жанрів. Канонічними жанрами фотографії є: портрет, пейзаж, натюрморт і контекстна (жанрова) фотографія, які відрізняються об'єктом знімання.

Звичайно, жанри фотожурналістики значно розширюють жанри звичайної фотографії. Приміром, В. Тулупов стверджує, що історично склалися три канонічні жанри: фотоінформація (фотозамітка), фотопортрет і фоторепортаж [39, с.14]. До них він долучає публіцистичні жанри: фотоплакат (портрет, етюд, жанр та ін.), монтаж, колаж, реклама.

Основою для виділення фотозамітки як самостійного жанру виступає предмет відображення, яким є якась сімейна, любовна, професійна чи інша життєва інтрига, побудована на взаєминах людей.

У публікації «Штеффі Граф: закуповує повзунки...» у вересневому номері журналу «Elle» ми бачимо фотозамітку, на якій видно актора Андре Агассі, який лається з колишньою дружиною Брук Шилдс, а потім фотографії, де він цілує іншу дівчину Штеффі Граф, після чого ми бачимо серію фотографій, де вони разом відвідали магазин товарів для новонароджених [55] .

У фотозамітці «Лідія Іванова: новий чоловік до Нового року» у номері за листопад 2013 року журналу «Cosmopolitan» ми бачимо фотографії шоу-вумен 63-річної Лідії Іванової, та 23 - річного музиканта, який пропонує їй одружитися. Також є фотографії з весілля [61] .

 Якщо порівняти ці дві фотозамітки, то можна зауважити, що незважаючи на те, що вони розповідають про абсолютно різних людей, їх об'єднує одне - вони обмежені межами подій (або події) з особистого життя, а також не мають помітних суспільних наслідків.

Жанри сучасної фотожурналістики мають різні характеристики: структурні, концептуальні, «перформативні» (від англ. performance -- дійство). Міжнародна ж поняттєва система існує лише в тій частині фотожурналістики, що охоплює її технічний і технологічний аспекти [48].

Тематика сучасних журналів дає змогу широко застосовувати фотографії різних жанрів, сприяє формуванню нових.

Розглянемо ті жанри фотожурналістики, які характерні для сучасних журналів. З часом змінюються не лише структура й пріоритетність жанрів фотожурналістики, а й якісне наповнення кожного жанру. Приміром, у журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» надзвичайно популярний жанр фотопортрета -- всі відомі зірки фотографуються в різних ракурсах і демонструють свою красу, модний одяг та прикраси.

Дослідник В. Валуєнко пише, що в основу фотоінформації покладено одиничний факт, повідомлення про те, де, коли і з якими наслідками він стався. Фотоінформація -- найбільш оперативна форма відображення позитивних і негативних аспектів реальності. Новина може бути візуальною (відкриття пам'ятника), вербально-візуальною (театральна прем'єра) чи лише уточненням вербальної новини (портрет людини, що оприлюднила сенсаційну новину). Найбільше застосування фотоінформації -- у суспільно-політичних журналах, хоча цей жанр є в усіх видах журнальної продукції. Фоторепортаж -- фотографія конкретної події у конкретному місці, її мета -- повідомити про подію, тому будь-яке інсценування неможливе. Фоторепортаж розтягнутий у часі й може складатися з серії знімків, які змальовують подію у фазах її зміни, поступового чи динамічного розвитку. «Гарний репортаж -- це історія, а фотограф повинен уміти розповісти цю історію досить захопливо й яскраво, не забуваючи при цьому про деталі, інакше вийде досить загальний і нудний фотонарис» [8, с. 42].

Класичний фоторепортаж у журналах «Elle», «Cosmopolitan» складається із загального, середнього та великого планів, які розповідають про важливу для суспільства подію. У журналі «Joy» фоторепортажів немає.

Документальна фотографія, по суті, є тим самим репортажем, але без чітких часових і редакторських рамок, об'єктивним свідченням дійсності. Уже сам термін вказує на те, що фотографії мають відображати характерні властивості події і супроводжуватися текстом, який ідентифікує предмет зображення, місце та час події. Видатний американський фотограф Ричард Аведон стверджував, що «…фотографія -- не факт, а думка. Всі знімки документальні, жоден -- неправдивий» [8,с. 57]. Тобто будь-яка фотографія документальна, неможливо сфотографувати те, чого не відбувалося насправді. Але фотограф інтерпретує події по-своєму, відповідно до власного бачення й задуму добирає фотографії певного змісту й вилучає такі, що не збігаються з його концепцією. Крім того, при розміщенні в журналі виникає певна композиція документальних фотографій, з яких також складається суб'єктивна оцінка. Це означає, що в документальній фотографії правда неповна. Так, нерідко фон, обставини знімаються окремо від події, або ж замість панорамного знімка береться фрагмент (наприклад, щоб показати масштабність акції, на якій було з десяток осіб). Тобто в ідеалі документальний журналістський знімок -- це отримане за допомогою фотоапарата зображення реальних героїв і подій, не організованих фотожурналістом (автором знімка) без фактичних змін після знімання, компонування кадру, і у поважних журналах вони мають виконувати інформаційну чи репрезентативну функцію.

Останні кілька років дедалі частіше в журналах з'являються секвенції (від лат. sequentia -- послідовність) -- кілька кадрів, що розповідають про подію з кінематографічною динамікою. Це справжня інформація-репортаж. Наприклад, у журналі «Cosmopolitan» у номері за січень 2013року репортаж про звільнення заручників, замах на Рейгана, терористичні акції 11 вересня, трагедії на автогонках. «Секвенції з'явилися значно пізніше багатокадрових репортажів, проте їх можна вважати як би проміжною формою між репортажем в одному кадрі і жанром, що давно міцно завоював собі позиції під назвою «фоторепортаж» [8, с. 13].

Як зазначає дослідник Л. Афанасьєв, «… із фоторепортажу та жанрової фотографії вичленовуються художньо-публіцистичні жанри: фотозамальовка, фотонарис, фотопортрет, фотоплакат,фотосеріал, фотомонтаж, фотокореспонденція, фотозамітка, фотозвіт, фотообвинувачення, репортаж в одному кадрі, фотоколаж » [3, с. 10].

Попередником фоторепортажу була фотозамальовка. Як зазначає С. Морозов, джерела жанру пов'язані з соціальною фотографією, коли фотографи вийшли з фотопавільйонів і стали знімати реальність з усіма її соціальними контрастами та суперечностями [27, с. 46].

Людина та її проблеми, основні етапи її долі є об'єктом фотонарису. Він найчастіше складається з кількох фотографій, привертає увагу до деталей.

Так, наприклад, у журналі «Elle» за березень 2014року у рубриці «Elle блог» є великий матеріал-інтерв'ю, який супроводжує серія фотографій героя публікації Адама Сендлэра, які з різних боків показують його характер [54] .

Нарис може бути портретним, проблемним і подорожнім (фотопейзаж, екологічна тематика). Портрет у журналістиці відрізняється від звичайного портрета тим, що виражає емоції, жести, характер людини. У журналах фотопортрет - (індивідуальний чи груповий) - це автор публікації, герої публікації, інтерв'ю, репортажні фотографії людських емоцій. Фотонатюрморт, інтер'єрні фото є обов'язковими в журналах з мистецтва, тематичних, для масового читача та розважальних -- це зображення меблів, автомобілів, нових електронних пристроїв, інтер'єрів, косметики, тощо. У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» ми бачимо фото косметики, одягу та прикрас. У суспільно-політичних та популярних журналах види фотонарисів обмежуються лише видавничими та графічними стильовими особливостями подання матеріалів. При цьому текстовий матеріал може бути у вигляді текстівок, або ж давати інформаційний чи редакторський коментар.

Фотомонтаж, фотоплакат і фотоколаж -- це такі жанри фотожурналістики, які поєднують в одному кадрі кілька сюжетів з метою досягнення певного художнього й рекламного ефекту. У фотомонтажі ці сюжети виконані фотозасобом, у фотоколажі й фотоплакаті -- синтетичним зображувальним засобом, за допомогою малюнка, комп'ютерної графіки, які в сукупності дають художній образ, символ. Усі ці жанри синтетичні, в них активно працюють як візуальні зображення, так і експресивний вербальний текст. З цих жанрів отримують фоторекламу, яка трапляється в усіх видах журналів. Без зображень таких жанрів сучасні журнали втратили б можливість зацікавлювати читачів. У спеціалізованих журналах з дизайну та інтер'єру часто використовують фотомонтаж та фотоколаж для створення цікавих ілюстративних шпальт з різноманітними предметами інтер'єру чи оригінальних композицій на певну тему. У суспільно-популярних виданнях ці жанри фотожурналістики використовуються для надання повідомленням про факти та явища дійсності, імідж зірок комічного та сатиричного забарвлення.

У журналі «Joy» у номері за листопад ми бачимо фотоколаж у публікації «Без правил», де поєднано ілюстрації акторів та співаків, яких сфотографували із смішним виразом обличчя [ ] .

Важливою складовою журналістської фотографії є інформативність. Зрозуміло, важко домогтися однозначного тлумачення фотографій усіма читачами, кожен прочитує будь-яке візуальне повідомлення по-своєму. На сприйняття фотографій у журналі впливають насамперед тільки власний ментальний, освітній, національний, професійний, віковий, культурний, інтелектуальний, естетичний досвід, пристрасті, симпатії й антипатії читачів, тому кожен із них враховує запити своєї читацької аудиторії. Зображальний ряд журналу може поліпшити чи погіршити оформлення журналу. Якісні фотографії опрацьовуються задля поліпшення якості, а невдалі (якщо без них неможливо обійтися) -- обрізаються по контуру чи до меж потрібного об'єкта (наголошуючи на очах, руках, предметах). У зображенні знаходять найважливішу ділянку й прибирають усе непотрібне, особливо «порожні» простори. Щоб сфокусувати увагу на дії можливо навіть обрізати руки та ноги.

Темні й світлі ділянки зображення можуть утворювати цікаве геометричне тло. Головне, щоб у будь-якому зображенні відчувалася ідея та дія. Фотографія, що демонструє рух, майже завжди переважає над статичним зображенням. Наприклад, у грудневому номері журналу «Elle» футболіст, що просто тримає м'яч, цікавить менше, ніж гравець, що прагне забити гол.

Дизайнери та науковці нерідко дають поради щодо застосування зображень у періодиці. Наприклад, М. Картер вважає, що публікувати можна лише якісні фотографії, хоча іноді погана фотографія краще, ніж її відсутність. Гарна фотографія стає домінантою сторінки. Але при цьому важливою є композиція сторінки: всі тексти та інші зображальні та декоративні елементи групуються навколо фотографії [20, с. 4].

Журнальні видання, відповідно до свого типу, містять певну кількість зображень (пропорційно до текстової частини). Композиція їх закладена в шаблон журналу. При великій кількості зображень і відносно невеликому обсязі тексту буває доцільним формувати так звані зображальні сторінки, тобто сторінки, цілком зайняті кількома ілюстраціями. Науковці, практики, дизайнери та верстальники виокремлюють різні варіанти розміщення ілюстрацій у виданні [47] .

В. Шевченко виокремлює чотири види зображальної верстки. Перший вид -- це інтегрована верстка. Вона буває відкрита (коли зображення розміщаються вгорі чи внизу сторінки й стикаються з текстом однією чи двома сторонами), закрита (коли зображення розміщаються посередині сторінки й стикаються з текстом двома чи трьома сторонами) та глуха (коли зображення розміщаються всередині тексту й стикаються з ним усіма чотирма сторонами).

Другий вид -- це сторінкова верстка: коли зображення займають повну сторінку, коли зображення займають розворот та коли зображення окремо від тексту зібрані в окремий блок на висоту, ширину сторінки чи на широких полях.

Третій вид -- це коли зображення у межах формату набору чи навиліт.

Четвертий вид -- це взаємодія з текстом: коли зображення є підкладкою під текст, коли зображення є окремим блоком із чіткими межами та коли зображення вирізані по контуру і врізані в текст.

Проміжними варіантами сторінкових зображень є перехід їх на сусідню сторінку розвороту поряд із текстом на неповний формат -- розгорнута верстка. При цьому важливо, щоб у корінець не потрапив значущий елемент зображення [47, с. 54].

Якісне, красиве зображення в журналі завжди привертає увагу читача, особливо якщо воно великого розміру -- це приверне увагу до сторінки й безпосередньо до статті. Гарний знімок буде головним моментом у дизайнерському оформленні. У фотонарисі у квітневому номері журналу «Joy» одна фотографія є головною, вона удвічі більша, ніж інші - інакше б одноманітність зображального ряду розпорошувала увагу читачів. У цілому всі фотографії на журнальному розвороті зв'язані між собою -- тому їх вплив збільшується. Текст статті гарно сприймається, якщо «огортає» зображення.

Зображення врозріз із текстом, ширина яких дорівнює формату набору чи трохи менша, при відкритій верстці розміщуються вгорі чи внизу журнальної сторінки. Щоб не порушувалась прямокутність сторінки, їх ширина дорівнює формату набору чи текстової шпальти. При закритій верстці врозріз зображення розміщується на оптичній середині сторінки, тобто так, щоб над ним було приблизно три восьмих, а під ним -- п'ять восьмих усіх текстових рядків. Зображення, вужчі за формат набору, розміщуються врозріз по центру сторінки або відповідно до загальної концепції видання -- всі по лівій межі. У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» ця межа точно відповідає лінії текстового набору.

Два зображення врозріз тексту краще не розміщувати на одній сторінці, на розвороті ж зверху лівої сторінки розміщують одне, а знизу правої -- інше. Якщо такі зображення мають стояти на одній сторінці, тоді між ними має бути не менше трьох рядків тексту і вони верстаються на оптичній середині сторінки. Два зображення, що разом по ширині займають формат набору, розміщують поряд урозріз до тексту. При цьому, якщо вони не займуть повної ширини набору, тоді вертикальний проміжок між ними збільшують, але він не може бути більшим за ширину полів.

Два вузьких зображення можуть стояти на одній сторінці в оборку: перше -- до зовнішньої межі, а друге -- до корінцевого поля (на парній сторінці: перше зображення -- вліво, друге -- вправо, на непарній: перше -- вправо, друге -- вліво). Між такими ілюстраціями має бути не менше трьох повноформатних рядків (при закритій верстці); при відкритій верстці перше зображення розміщають вгорі, друге -- унизу сторінки.

При цьому зважають на закони композиції та дизайну, принципи тривалості або обмеженості.

Вибір фотографії для конкретного номера чи статті -- важливе завдання. Звичайно, найкраще, коли зображення унікальне і містить яскравий фрагмент, який може зацікавити читача. Журнальні стаття -- синтетичне явище, в якому текст та зображення взаємодоповнюють одне одного. Фотоісторія так само, як і текст, повинна бути закінченою. Звісно, велика журнальна стаття розтягується на кілька розворотів і може супроводжуватися 5--10 зображеннями, які послідовно висвітлюють зміст матеріалу, йдуть паралельно до тексту. Це означає, що сюжетно зображення мають розкривати різні аспекти змісту, не повторюватися ракурсами і змістовно, особливо перша та остання [47] .

У композиції журнальної сторінки важливо, щоб кожне зображення було чітко визначених розмірів і мало певну форму. У березневому номері журналу «Elle» для демонстрації дрібних деталей, суттєвих характеристик зображення максимально збільшують і обрізають усі зайві задні плани (кадрують). Яскраві кольорові зображення можна мінімізувати, якщо вони дають загальне уявлення про суть події, але сприйняття таких зображень поліпшується, якщо на сторінці є повітря.

Форма зображень також впливає на їх сприйняття читачами. Замкнена квадратна форма статична й мало приваблює читачів. Вона символізує порядок, методичність, тому й застосовується найчастіше для фотопортретів чи зображень статичних об'єктів. У прямокутнику відчувається рух, який і задає динаміку сторінки. Адже прямокутна форма зображення, витягнута по горизонталі, викликає відчуття спокою, а горизонтальна -- притягує погляд до верхньої частини і, відповідно, до тексту, розміщеного поряд. Овальна форма зображень сприймається як дещо неспокійне, неврівноважене, а в цілому -- динамічне. Коло, навпаки, сприймається статично, але погляд людини завжди спрямовується в центр і тому все, що розміщується не в центрі залишається поза увагою [10].

Напрям усередині фотографії визначається зображуваними елементами -- погляд живої істоти, дія, збільшення чи зменшення елементів, тоновий перехід (темне-світле). Дизайн сторінки журналів «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» формується в такий спосіб, щоб усі зображення «дивилися» на сторінку, на текст статті, пов'язували композицію розвороту чи сторінки. У фотонарисі окремі фотографії також спрямовуються одна до одної, чим і пов'язуються.

У журналі «Cosmopolitan» часто використовується виокремлення зображень без чітких меж, і здійснюється ще за допомогою тонкої лінійки чи рамки. У такий спосіб навіть тривіальній фотографії можна надати драматизму. Лінія для виокремлення фотографії повинна проходити точно на межі знімка, білий простір між фотографією і контурною лінією розпорошує увагу, робить зображення незамкненими.

Звичайно, найбільш яскраве та емоційне зображення виноситься на обкладинку журналу й стає акцентом номера. При цьому іноді власне текстовий матеріал може бути невеликого розміру, головне -- цікава для визначеної читацької аудиторії тема і відповідно заголовок статті.

Щодо зображального ряду журналу, то не можна обминути проблему підписів під зображеннями -- текстівок. На жаль, у сучасних журналах нехтують текстівками, адже вважають, що читачеві й так з тексту матеріалу буде зрозуміло, хто й що зображено на фотографії. Але це неправильна думка. Людина на сторінці перш за все бачить зображення, і якщо воно цікаве -- читає текстівку. З цього випливає, що текстівка може бути прочитана ще до заголовка статті й саме своїм змістом привернути увагу. Текстівки допомагають читачеві розшифрувати і зрозуміти не лише саме зображення, а й ідею, образ, відображені в ньому.

Текстівка підказує напрям для розуміння змісту й виконує такі функції: зв'язок тексту з зображеннями, можливість посилання на зображення в тексті, розуміння змісту зображення без читання тексту, основа для довідкового елемента видання -- списку чи покажчика зображень, привернення уваги до тексту через зображення, пояснення деталей зображення [19].

У склад текстівки включаються інформація про саме зображення, його зв'язок з текстом, пояснення відповідності темі, розшифрування певних деталей, тлумачення умовних позначень, авторство та джерело інформації. Усі ці відомості не є обов'язковими, але один раз обрана форма текстівки зберігається для всіх зображень журналу (або хоча б у межах однієї статті). Зміст текстівки залежить від призначення видання. Текстівка може складатися з однієї назви (тобто короткої фрази, яка повідомляє, що саме зображено на малюнку) чи містити розгорнуте пояснення до ілюстрації. З тексту має бути зрозуміло навіщо опубліковано це зображення, хто там зображений, також звертається увага на цікаві моменти зображення (якщо читач їх раптом не помітить).

Для документальних зображень текстівка обов'язково, крім теми і виду зображення, містить відомості про джерело, автора та дату створення. При першому друці документального зображення в наукових журналах у легенді повідомляють пошукові дані (де зберігається оригінал), відомості про матеріал, розміри оригіналу, техніку виконання, масштаб відтворення, тощо. Якщо зображення не дуже чітке, у поясненні можуть бути розшифровані фрагменти, яких не вистачає [47] .

У журналах «Ellle», «Cosmopolitan», «Joy» текстівки розташовуються: під зображенням, над зображенням, збоку, на полях біля зображення, поверх зображення, в окремому місці на відстані від зображення.

Під зображенням текстівки розміщують найчастіше. Якщо зображення мають заокруглену форму, як наприклад у деяких рубриках журналу «Elle» за грудень, тоді текстівка заповнює вільний простір біля зображення. Назву зображення залишають над ілюстраціями переважно у двох випадках: коли кілька фотографій має загальну тематичну назву чи коли ілюстрація (наприклад, карикатура), крім загального найменування, має підпис, що пояснює сюжет зображення. У журналі «Joy» текстівка нерідко розміщується або на підкладці, або поверх зображення, але в цьому випадку білий текст буде непомітний на світлих ділянках зображення, а чорний -- на темних.

Підвищення ролі візуальної інформації, збільшення обсягу малюнків, інфографіки і фотографій у структурі більшості сучасних журналів викликані багатьма причинами. Звичайно, видавці прагнуть привернути увагу читачів до матеріалів, розміщених у номері, оскільки подібну інформацію можуть містити журнали подібної тематики. З іншого боку, щодня відбувається величезна кількість подій, і зацікавленість читача потрібно утримати -- це допомагає зробити образна ілюстрація про звичайну подію, що викликає очікувані асоціації. Зображення в журналі обов'язково має надати самостійну інформацію, яка не просто доповнює текст, допомагає його осмислити, проаналізувати, дочитати до кінця, а й дає читачеві право на аналіз події, на власні висновки, допомагає зберегти впевненість у власній значущості в осмисленні того, що відбувається.

Отже, вимоги до зображального контенту журналу можна звести до таких: для привернення уваги треба застосовувати зображення різних жанрів; публікувати тільки якісні фотографії, за браком якісного зображення або обрізати, або максимально опрацювати необхідну фотографію, зробити монтаж -- у будь-якому випадку читач повинен розуміти, що ж відбувається в кадрі; з метою переконання застосовувати зображення дії; верстати сторінку навколо якісного зображення; максимально збільшити якісне зображення; кадрувати зображення з урахуванням найбільш вагомого його фрагмента; у фотонарисі виокремити одне зображення та групувати навколо нього інші; позначати напрям (обличчя, стрілки, руки, дія...); не розбивати текст зображеннями без необхідності; обов'язково вміщувати текстівки -- вони не лише пояснюють зображення, а й привертають увагу іноді більше, ніж заголовок.

Реальні проблеми сучасної фотожурналістики багатопланові, вони є результатом не лише змін у суспільстві, технологіях, а й удосконаленням самої людини, її запитів.

2.3 Єдність шрифтових, пробільних, декоративних та зображальних елементів

Елементи оформлення журналу можна розподілити на такі основні групи: шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова журналу належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до групи декоративних елементів, діаграма -- до зображальних, назва рубрики -- до шрифтових. Н. Гончарова [12] користується більш детальною класифікацією, наприклад, до різних груп відносить текстові та титульні шрифти, тонові та штрихові ілюстрації, таблиці. "Елемент оформлення -- одна з складових частин зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак, які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення. До елементів оформлення відносять, наприклад, текстовий шрифт, міжколонкові пробіли, лінійки тощо" [12, с. 5].

Коротко охарактеризуємо роль кожної групи елементів оформлення журналу. Велике значення в архітектоніці журнального видання має "повітря", тобто пробільні елементи. Простір значно пожвавлює композицію журналу, він присутній на кожній сторінці, розвороті, всередині журналу та навколо кожного його елемента, на фоні білого будується модель журналу. В усіх періодичних виданнях знаходимо такі види пробілів, як міжлітерні, міжслівні, міжрядкові, міжколонкові, навколо заголовків, резюме, колонтитулів, зображальних елементів і підписів, поля.

Текст і зображення сприймаються по-різному. Розгляд фотографії потребує більшого часу для сприйняття, рух очей від ковзання текстовими рядками переходить на складніший рух, що диктується змістом зображення, його композиційним ладом, простором і часом. Тому дослідники журнального оформлення приділяють багато уваги художнім та естетичним якостям зображальних матеріалів і їх взаємодії з іншими елементами сторінки, зокрема з текстом. Активність, з якою увага читача переключається з тексту на зображення, повертається до тексту, має різну міру. Зображальний матеріал збагачує композицію журналу. Просторово зображення або локалізується, відокремлюється від текстових та інших елементів різко окресленим форматом, рамкою, проміжками, або включається в загальний простір розвороту.

Хоча фотографія статична, але в ній присутні простір і час, спрямованість щодо текстового матеріалу. Приміром, малюнок з рухом на текст надає всьому матеріалу особливого значення, утворює повільний перехід із зображення на текст, при спрямованості зображення від текстового матеріалу виникає протилежне, навіть негативне відчуття.

Тексту і зображення в журналі нерівнозначні. По-перше, зображення може бути самостійним матеріалом, навіть коли воно ілюструє текст. По-друге, контрастуючи із сірим полем тексту, зображення привертає увагу читача до всієї сторінки, текстового повідомлення, розташованого біля нього. Сучасна семіологія протиставляє зображення і слово, обґрунтовуючи це тим, що вони є різними знаками за онтологією . У знаковому розумінні текст визначається як символ, зображення - як ікон. Зв'язки ікон та символа з відповідними об'єктами відрізняються. Символ подібний до об'єкта, ікон же служить знаком «лише тому, що йому трапилося бути схожим на свій об'єкт» [45]. Символ цієї подоби не має і здійснює свої знакові функції незалежно від подібності чи аналогії зі своїм об'єктом і так само незалежно від фактичного зв'язку з ним. Зображення пов'язане зі словом передусім відношеннями внутрішнього споріднення та взаємодоповнення, і вже потім - контрастом та протидією.

У ритмічному ряді зображальних та текстових матеріалів велике значення мають їх розміри, розташування на сторінці, кількість, однорідність або різнорідність. Розмір зображальних матеріалів, їх масштабне відношення до інших ілюстрацій і тексту вказує на ступінь важливості, створює ритм. Шрифт при об'єднанні з зображенням, отримує третій вимір, йде у глибину сторінки. Ритміка тексту і зображення, інтонаційна і пластична виразність шрифту об'єднуються у складне ціле. До ритмічних властивостей тексту й заголовка належить щільність шрифту. Чергування літер і проміжків встановлюється відповідно до композиційної цілісності слова чи рядка, ритмічна організація підпорядковується значенню та змісту. Шрифт може бути статичним або динамічним, декоративно-орнаментальним або чіткої геометричної форми.

В.Скоробогатько пише, що в архітектоніці журналу неабияку роль відіграє логічний зв'язок зображення із текстом і заголовними компонентами [34, с. 17]. Приміром, у журналі «Cosmopolitan» незамкнений малюнок оточений двома різними текстовими матеріалами, заголовки обох цих матеріалів розташовані поверх зображення. У такому випадку неможливо зрозуміти, якої з цих статей стосується малюнок - чи обох одночасно. Навіть складається враження, що один із цих матеріалів підпорядкований іншому.

У структурі журналу властивості, подібні до зображення, мають більшість декоративних елементів (підкладки, рамки). У журналі «Joy», приміром, зображальні елементи нерідко об'єднуються з лідом рамкою, підкладкою, вивороткою. Таке оформлення змушує розглядати зображення та лід як єдиний зображальний елемент, хоча тексту в ньому більше, ніж зображення. Взагалі досить часто текстові блоки на підкладці за архітектонічним призначенням подібні до зображальних. Так само, як і рекламні оголошення. Хоча більшість із них має зображальні елементи, але навіть текстова реклама наповнена кольором та темними плямами, що робить її подібною до зображень.

Важливе значення для формування журнальної сторінки має рівновага графічних плям. На сторінках насамперед привертають увагу зображення і заголовки великих публікацій, які й розглядаються як графічні плями. У журналах «Elle», «Cosmopolitan», «Joy» заголовки середніх і дрібних матеріалів, набрані шрифтами напівжирних і жирних накреслень, виглядають як лінії. Підкреслюють такі заголовки жирними лінійками, і це доповнює їх. Фотографії розташовують таким чином, щоб вони врівноважували одна одну. В деяких випадках рівновага досягається встановленням великих заголовків. Графічні плями, утворені зображальними елементами, обов'язково врівноважуються одна з одною, а також білими і чорними ділянками заголовних комплексів.