Причини та наслідки транспозиції в англо-українському перекладі

Інший тип словотворчих значень пов'язаний з набуттям словом не тільки нового значення частини мови, але і значення лексичного класу. При іншому підході до інтерпретації значень цього типу увага акцентується на зміні структури лексичного значення одиниці, що транспонується, на підставі чого ці значення називають мутаційними. Cлова з мутаційним словотворчим значенням позначають «субстанцію, ознаку або дію, відмінні від того, що назване мотивуючим словом (білий-біліти)».

Таким чином, значення результативної одиниці транспозиції можуть бути або суто транспозиційними, або ускладненими зміною лексичного значення. Перші часто відносять до синтаксичної деривації, а другі - до сфери лексичної деривації.

Зазначимо, що транспозиція знаків переконливо доводить існування у кожної частини мови свого власного категоріального значення, яке зберігається, не дивлячись на здійсненний перехід в іншу частину мови, в змістовій структурі похідного слова. Встановлюючи зв'язки між окремими частинами мовами, процес транспозиції сприяє визначенню загального значення класу одиниць, що переходять в інший клас, а також загального значення того класу, в який транспонується вихідна одиниця деривації. Транспозиція в клас іменників призводить до домінуючої позиції значення предметності, транспозиція в клас прикметників призводить до набуття словом атрибутивного значення. «Домінуюча позиція значення результативного класу, - стверджує Т.А. Казакова [11; 255], - легко знаходить своє пояснення в змістовому завданні акта номінації та його конкретній спрямованості на створення визначення для предмета, дії або ознаки».

Лінгвіст Т.А. Казакова підкреслює момент збереження в процесі транспозиції значень вихідної одиниці і порушує проблему того, яка саме частина значень вихідної структури зберігається результативною одиницею, а які значення, навпаки, зникають або елімінуються.

Існує ствердження, що «мотивуюче значення вихідного слова перед тим, як перетворитися в слово похідне, зазнає як мінімум дві семантичні зміни: 1) словотворче значення, котре похідне слово має матеріалізувати; 2) частина мови, в яку воно повинне перейти». Цей процес визначає характер відносин між вмотивованим та мотивуючим словами. Зазвичай семантичний зв'язок між ними зберігається однак, в деяких випадках значенні вмотивованої та мотивуючої основ відбуваються семантичні зміни, які мають різний характер та до яких призводять різні причини.

3. Причини та наслідки транспозиції в англо-українському перекладі

До причин застосування транспозиції у перекладі належать граматичні, словотвірні, жанрово-стилістичні та мовленнєві причини. Транспозиція у перекладі українською мовою зумовлена, перш за все, мовносистемними розбіжностями англійської й української мов. Мається на увазі відтворення мовними засобами синтетичної української мови відсутніх або менш функціональних у ній англійських дієслівних структур і елементів, що є характерними рисами аналітизму англійської мови. Як засвідчує практика, синтетичні засоби української мови виявляються більш номінативними порівняно з аналітичними засобами англійської мови, утвореними на основі дієслова.

Проведений аналіз транспозиції частин мови у перекладі з англійської мови українською засвідчив, що застосування транспозиції у перекладі є результатом потреби аналітичної англійської мови у структуруванні синтаксису речення за допомогою складних лексико-граматичних конструкцій, що формуються навколо дієслівного центру, і, відповідно, відсутності такої потреби в синтетичній українській мові. Теоретичною підставою такого спостереження є твердження Сепіра, Ярцевої. Наприклад, Е. Сепір стверджує, що в аналітичних мовах навантаження припадає на речення, тоді як у синтетичних - на слово: «В аналітичній мові найважливіше значення має речення, слово ж становить менший інтерес. У синтетичній мові… поняття щільніше між собою групуються, слова обставлені багатше, але разом із тим виявляється загальна тенденція обмежувати вужчими рамками діапазон конкретного значення певного слова».

Також до системно-граматичних причин слід віднести невідповідність категорій числа і граматичного роду. Категорія числа іменників є як в англійській, так і в українській мовах. Однак, у вживанні іменників в однині й множині спостерігаються досить значні розбіжності як обчислюваних, так і необчислюваних іменників. Даний факт приводить до граматичних трансформацій при перекладі, зокрема, заміни множини англійського іменника одниною українського, і навпаки.

Існує чимало випадків, коли формі однини в українській мові відповідає форма множини в англійській мові, порівняємо: овес - oats, цибуля - onions, картопля - potatoes, окраїна (міста) - outskirts і ін.; і навпаки, українській формі множини нерідко відповідає англійська форма однини, наприклад: гроші - money, новини - news, відомості - information, двері - door та ін. Звідси необхідність заміни форм числа. Наприклад:

I shut the hall door behind me. (A.C. Doyle, Sherlock Holmes).

Вхідні двері я замкнув за собою. (А.К. Дойл).

Обчислювані іменники мають форми однини й множини, які збігаються в обох мовах, проте у ряді випадків їхнє вживання буває різним. Так, наприклад, в англійській мові іменники, що позначають частини тіла (eye, lip, ear cheek, hand, foot та ін.) іноді вживаються в однині для більшої виразності. Таке вживання викликане стилістичними міркуваннями.

Наприклад: «Her cheek blanched».

Дієслово «to blanch» виражає більшу інтенсивність цього поняття в порівнянні з дієсловом «to pale». Крім того, воно має певне стилістичне забарвлення, будучи словом високолітературним. У наведеному вище прикладі спостерігається деяка стилістична відповідність: дієслово «to blanch» більш виразне, ніж «to pale», воно вимагає вживання іменника «cheek» в однині, що є менш звичайним. І навпаки, іменник «cheek», який був ужитий в однині, вимагає вибору відповідного дієслова. Таке явище можна було б назвати «стилістичним узгодженням» (термін Т.Р. Левицької). Наприклад:

Young Jolion's eye twinkled. (J. Galsworthy).

В очах молодого Джоліона спалахнув вогник. (Ж. Галсуорсі).

Аналогічне явище спостерігається, коли лексичне значення словоформи в однині має узагальнюючий характер.

Наприклад:

When he arrived at Treddanick Warmer he found an extraordinary state of things. (A.C. Doyle, Sherlock Holmes).

Прибувши туди, вони побачили жахливу картину. (А.К. Дойл).

Таким чином, при перекладі певних словоформ в однині або множині перекладач змушений вдаватися до такого виду морфологічної трансформації, як внутрішньо категоріальна заміна (заміна форми слова).

Також художньому стилю притаманні питальні слова, що часто підсилюють експресивність речення - такі вирази найчастіше за все закінчуються знаком оклику, наприклад:

How English you are, Basil! (The Picture of Dorian Grey, Oscar Wild)

Ну ти достоту англієць, Безіле! (О. Вайлд. Портрет Доріана Грея).

The harmony of soul and body - how much that is! (The Picture of Dorian Grey, Oscar Wild)

Гармонія душі й тіла - які вагомі ці слова! (О. Вайлд. Портрет Доріана Грея).

В обох прикладах автор використовує слово «how» для підвищення емоційності висловлювань. Також дуже частотним є використання питального слова «what», яке виконує подібну функцію. В усіх реченнях подібного характеру автор ставить знак оклику, щоб акцентувати увагу читача на важливість цих висловлювань.

Активно використовуються словотвірні трансформації при перекладі англійських новотворів, властивих, насамперед, художнім творам фантастичного характеру, пародіям, каламбурам, перифразам і т.д. Для даних жанрів особливо характерна авторська словотворчість, тобто «наявність оказіональної лексики й оказіонально-перетвореної фразеології».

Під жанрово-стилістичними причинами застосування транспозиції у перекладі маються на увазі процеси переходу частин мови при перекладі текстів до різних стилів та жанрів. Аналіз перекладу виявив, що залежно від стилю, жанру та особливостей мови письменника та перекладача може застосовуватися стилістична транспозиція. Такі заміни звичайно викликані особливостями вживання слів і різними нормами сполучуваності в англійській і українській мовах, а в деяких випадках - відсутністю частини мови з відповідним значенням в українській мові.

Ця морфологічна трансформація найчастіше застосовується у разі перекладу іменника. Досить типовою заміною у перекладі з англійської мови українською є заміна віддієслівного іменника на дієслово в особовій формі, наприклад:

In March of that year Dr. Moore Agar, Harley Street, whose dramatic introduction to Holmes I may someday recount… (A.K. Doyle. The Adventures of Sherlock Holmes)

У березні лікар Мур Едер із Харлі стріт, який познайомився з Холмсом за досить драматичних обставин… (А.К. Дойл. Пригоди Шерлока Холмса).

Дуже часто в текстах можна спостерігати заміну іменника на означення, така і заміна є дуже розповсюдженою, наприклад:

My participation in some of his adventures was always a privilege which entailed discretion and reticence upon me. (A.C. Doyle. The Adventure of the Devil's Foot).

Адже для мене участь у деяких пригодах завжди була честю, і це покладало на мене обов'язок бути обачним і стриманим. (А.К. Дойл. Дияволова нога).

Прикметник у предикативній функції (з дієсловом-зв'язкою «be» або іншим) часто замінюється простим дієсловом: to be glad - радіти, to be angry - сердитися, to be silent - мовчати та ін., наприклад:

But he felt faint again. (E. Hemingway. The Old man and the Sea).

Але в голові його знову запаморочилось. (Е. Хемінгуей. Старий і море).

Дієприкметник часто перекладається особовою формою дієслова, наприклад:

… and it seemed to me for a moment that 1 saw something moving among them. (E. Hemingway. The Old man and the Sea).

… й на мить мені здалося, ніби між них щось рухається. (Е. Хемінгуей. Старий і море).

У цьому випадку змінюється синтаксис речення. Говорячи про трансформації частин мови, не можна не сказати про заміну дієслова. Воно теж достатньо часто замінюється. Так, дієслово може переходити в іменник, наприклад:

Не had received a consignment of books upon philology and was settling down to develop this thesis… (A.C. Doyle. The Adventure of the Devil's Foot.)

Він виписав поштою купу книжок з філології і вже збирався був засісти за розробку цієї тези…. (А.К. Дойл. Дияволова нога).

Транспозиція відбувається не через відсутність в українській мові прямого відповідника дієслова «to develop» (розвиватися) і не через невживаність останнього в розмовно-побутовому стилі української мови, а через те, що в цьому контексті буквальний переклад дещо змінив би смисл українського перекладеного речення разом із його стильовим забарвленням.

У художніх текстах російської мови та спорідненої до неї української мови, навпаки, панує дієслівний характер. Те саме можна й сказати про художні тексти англійської мови, оскільки як англійське, так і українське дієслово характеризується більшою семантичною наповненістю порівняно з номінативними частинами мови. Завдяки дієслівності та динамічності художнього тексту досягається «образна конкретизація», яка «полягає у тому, що письменник називає кожний рух (фізичний та психологічний) та зміну стану… поетапно».

Український художній стиль також вирізняється дієслівністю, однак при застосуванні міжмовної трансформації в українському перекладі англійських художніх текстів відбувається в певних випадках повна або часткова номіналізація англійської особистої форми дієслова у складі підрядних речень.

Іноді англійські й українські дієслівно-іменні та інші словосполучення збігаються, але у більшості випадків між різними мовними й культурними просторами існують певні лакуни, що спричиняють застосування різних видів лексико-граматичних трансформацій, зокрема транспозицій. Існування міжмовних і міжкультурних лакун проілюструємо у наступному прикладі:

«Will you come indoors; or would you rather sit out here whilst we talk?» (Show B. Mrs. Warren's Profession)

Може, хочете увійти, чи волієте далі вести нашу розмову тут.

Тут англійське повнозначне дієслово «to talk», що вживається у стилізованій розмовно-побутовій мові, замінюється в тексті перекладу дієслівно-іменною фразою «вести розмову». Транспозиція відбувається не через відсутність в українській мові прямого відповідника дієслова «to talk» (розмовляти) і не через невживаність останнього в розмовно-побутовому стилі української мови, а через те, що в цьому контексті буквальний переклад дещо змінив би смисл українського перекладного речення разом із його стильовим забарвленням.

Отже, до причин застосування транспозиції у перекладі ми віднесли граматичні, словотвірні, жанрово-стилістичні та мовленнєві причини. Транспозиція у перекладі українською мовою зумовлена, на наш погляд, мовно-системними розбіжностями англійської та української мов.

Проведений аналіз транспозиції частин мови у перекладі засвідчив, що застосування транспозиції є результатом потреби аналітичної англійської мови у структуруванні синтаксису речення за допомогою складних лексико-граматичних конструкцій.

Під жанрово-стилістичними причинами застосування транспозиції маються на увазі процеси переходу частин мови при перекладі текстів до різних стилів та жанрів. Такі заміни здебільшого викликані особливостями вживання слів і різними нормами сполучуваності в мовах оригіналу та перекладу, а в деяких випадках - відсутністю частини мови з відповідним значенням в мові перекладу.

4. Особливості транспозиції частин мови в художньому перекладі

У сучасних наукових працях, присвячених теорії і практиці перекладу, звертається особлива увага на врахування належності текстів вихідної мови і цільової мови до певного функціонального стилю. «Найрозвиненішою з-поміж стильових теорій, - підкреслює В.В. Коптілов [19; 125], - є теорія художнього перекладу. Мета цієї галузі перекладознавства - виходячи з найвищих досягнень перекладацької практики, шукати шляхів подальшого вдосконалення мистецтва перекладу, всебічно досліджувати особливості творчого процесу перекладу літературних творів та розробляти принципи його аналізу й критерії його оцінки».

Особливості транспозицій у перекладі художніх текстів багато в чому відрізняються від особливостей транспозицій у перекладі текстів інших стилів і жанрів. Це, насамперед, пов'язане з тим, що художній літературі притаманна не тільки функція повідомлення, але й функція експресивно-ємоційного впливу на читача. Тенденцію взаємодії інтелективної і експресивної функції мови зазначав у своїх працях Ш. Баллі. Саме художні твори не обмежуються інтелективною стороною повідомлення, яке передається у тексті, а вони пов'язані з певним впливом на почуття шляхом створення особливих ефектів і вражень, що створює експресивно-емоційна забарвленість контексту.

Вчений-лінгвіст Л.В. Щерба, відокремлюючи стиль художньої літератури від наукового стилю викладу, поділяє різні форми писемної мови на дві великі групи: різні форми мови художньої літератури і різні форми ділової мови. На протиставлення цих двох функціональних стилів вказували В.В. Виноградов, Р.О. Будагов та багато інших дослідників.

Аналізуючи особливості мовного оформлення художніх текстів, вже О.О. Потебня звертав увагу на зовнішню форму, зміст і внутрішню форму як на три компоненти, з яких складається структура художніх творів. І саме ці три компоненти, які містить оригінал, повинні зберігатися у перекладі. За визначення В.Н. Комісарова [16,17,18], художнім перекладом можна назвати вид перекладацької діяльності, основне завдання якої полягає у створенні на цільовій мові аналогічного твору, який може здійснити той же художньо-естетичний вплив, що і текст оригіналу. Порівнюючи тексти вихідної і цільової мов, можна розкрити внутрішній механізм перекладу, виявити еквівалентні одиниці, а також виявити, які трансформації треба здійснити, щоб досягнути не тільки смислової, але й стилістичної адекватності перекладу, що є особливо цінним при перекладі художніх текстів.

Дослідник В.І. Карабан [3], виділяючи граматичні проблеми науково-технічного перекладу, зазначає: «Обов'язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу».

Беручи до уваги спостереження В.І. Карабана, слід зазначити, що переклад художньої літератури становить набагато складнішу проблему, ніж переклад текстів інших стилів. Оскільки художня література - це мислення образами, саме образність створюється письменником найрізноманітнішими мовними засобами з використанням усіх існуючих виражальних багатств мови. Тому перекладач повинен враховувати всі деталі художнього твору, щоб у перекладі якомога більше зберегти особливості індивідуального стилю твору оригіналу та його автора. Мова кожного твору відрізняється за своїм семантичним планом, стилістичним оформленням та граматичними особливостями. Тому перекладач, усвідомлюючи напрямки та шляхи творчого пошуку в складних ситуаціях перекладу, знаходить конкретні можливості для вияву своєї творчої індивідуальності, становлячись свого роду співавтором твору, в той же час намагаючись підпорядкувати всі мовні засоби конкретного художнього твору вихідної мови відповідним мовним засобом цільової мови.

Робота над мовним оформленням тексту перекладу ставить особливі вимоги до роботи перекладача. І саме для перекладів художніх творів типовими є різного роду відхилення від максимально можливої точності передачі оригіналу з метою забезпечення художності перекладу. До таких відхилень відносяться різного роду трансформації, серед яких виділяється і транспозиція частин мови.

Вчений-лінгвіст В.В. Коптілов[19], аналізуючи питання творчої взаємодії індивідуальностей автора оригіналу і перекладача, пише, що «талановитий перекладач, яких має власну індивідуальність, скеровує її на те, щоб якнайглибше зрозуміти і якнайповніше втілити засобами рідної мови оригінал». Використовуючи прийом транспозиції, перекладач художнього тексту досить часто допускає різного типу відхилення від тексту оригіналу. Неминучою є транспозиція у тих випадках, коли у цільовій мові немає прямого аналога слову тексту оригіналу, порівняємо:

It is difficult to imagine, then how an outsider could have made so terrible an impression upon the company (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes).

Важко уявити, як людина, що була на дворі, змогла справити на товариство, таке жахливе враження (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс).

Англійське слово outsider можна було б перекласти як стороння людина, сторонній спостерігач. Перекладач ж передає слово, якому немає абсолютного відповідника в українській мові, поширюючи склад речення підрядним означальним реченням: людина, що була на дворі, дещо відхиляючись від прямої передачі змісту слова outsider з метою дати зрозуміти читачеві, що саме так налякало компанію.

Таким чином, принцип адекватності перекладу як максимального наближення до оригіналу за відсутності прямого відповідника у тексті перекладу може бути досягнутим замінами різного типу. Пам'ятаючи про те, що характер точності перекладу змінюється від приналежності тексту до відповідного жанру (наукового, художнього тощо) слід зазначити, що навіть за максимального наближення тексту перекладу до тексту оригіналу саме у художньому перекладі найменше спостерігається буквалізм, оскільки він може призвести або до порушення норм цільової мови, або до перекручення смислу. Саме тому переклад художнього тексту можна вважати відповідним оригіналу, коли він не є точним, буквальним перекладом, а відповідає вимогам адекватності перекладу. Адекватність або рівноцінність оригіналу може бути досягнутою за допомогою граматичних, лексико-семантичних та стилістичних змін, які в результаті перекладу створюють ефект, рівноцінний оригіналу, порівняймо:

We had heard of his presence in the district, and had ones or twice caught sight of his tall figure upon the moorland paths (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes).

Ми чули, що він перебуває десь у цих краях, і раз чи два бачили здаля на вересових пустощах його високу постать (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс).

У цьому прикладі іменник presence (присутність) транспонується в дієслово перебуває. The district (якийсь конкретний район) перекладач передає більш розпливчастим за змістом сполученням десь у цих краях. Також в оригіналі словосполучення tall figure стоїть в середині речення, а відповідне сполучення перекладу високу постать перенесене на кінець речення. Разом із тим зміст речення в цілому не страждає від цього ряду перетворень.

Творча індивідуальність перекладача найбільш яскраво виявляється у тих випадках, коли при перекладі використовуються різні мовні засоби з метою надання тексту більшої емоційної забарвленості, наприклад:

I was the goddam manager of the fencing team (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye).

Я, бачте, капітан тої розтриклятої команди (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі).

Речення перекладу є емоційнішим за речення оригіналу. З метою надання стилістичної забарвленості перекладач вводить у текст перекладу вставне слово бачте, яке належить до розмовного стилю, а також вживає стилістично-знижене слово розтриклятої, відповідник якого в оригіналі (goddam) вживається для позначення капітана, а не команди.

Різного типу заміни мовних елементів, які використовує перекладач у своїй творчій лабораторії, є досить характерними для мовного оформлення перекладів. І хоча перекладач, як правило, використовує ці трансформації у своїй практичній діяльності здебільшого інтуїтивно, вони є виправданими, і результат їх використання - створення високохудожнього літературного відповідника тексту оригіналу.

Комплексні типи транспозицій спостерігаємо у наступному перекладі художнього тексту:

The other had been silent all the time, but I had observed that his more controlled excitement was even greater than obtrusive emotion of the clergymen (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes).

Весь цей час пожилець священика мовчав, проте я помітив, що він хвилюється навіть більше, ніж балакучий і метушливий священик, хоч і намагається тримати себе в руках (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс).

У цьому прикладі займенник other (інший, другий) транспонується в іменник пожилець, прикметник silent (мовчазний) в дієслово мовчав, іменник excitement (хвилювання, збудження) у дієслово хвилюється. Для надання повнішої емоційної забарвленості перекладач додає в український переклад підрядне речення хоч і намагається тримати себе в руках, якого немає в тексті оригіналу.

Оскільки матеріалом нашого дослідження є англомовні художні твори та їх українські переклади, то слід зауважити, що характерно рисою як англійських, так і українських художніх творів є дієслівність, тому що саме дієслово створює динаміку контексту і, як правило, представляє один із головних членів речення - присудок. Тому у дієслова переходять при перекладі слова інших частин мови, наприклад, іменники:

I want to be out before it is light (E. Hemingway. The Old Man and the Sea).

Хочу вийти з бухти, поки не розвидніє (Е. Хемінгуей. Старий і море).

У цьому реченні іменний складений присудок is light змінюється на дієслово-присудок розвидніє.

У дієслова переходять також прикметники:

I'm tireder than I have ever been, he thought, and now the trade wind is rising (E. Hemingway. The Old Man and the Sea).

З роду я ще так не стомлювався, - подумав він, - а тут і вітер дужчає (Е. Хемінгуей. Старий і море).

Прикметник у порівняльному ступені tireder у перекладі транспонується у дієслово стомлювався.

З іншого боку, дієслівність загалом є характерною рисою англійського мовлення. А оскільки українська мова є більш номінативною, ніж англійська, то не рідко у перекладі дієслова переходять в іменники, наприклад:

You sit here and discuss your sports and your young ladies and your… (F.S. Fitzgerald. The Great Gatsby).

У вас свої розмови - про спорт, про дівчат, про… (Ф.С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі).

У перекладі дієслово discuss (обговорювати) переходить в іменник розмови. Речення перекладу стає також компактнішим, ніж речення оригіналу, за рахунок того, що у перекладі вилучено уточнюючі займенники your (sports), your (young ladies). Процес вилучення подібних уточню вальних слів, що є характерними для аналітичної англійської мови, теж є регулярним в українських перекладах англомовних художніх текстів.

Таким чином, дієслівність як характерна риса художніх текстів зумовлює взаємоспрямовані транспозиції: різні частини мови текстів вихідної мови транспонуються у дієслова цільової мови, а також дієслова вихідної мови транспонуються в інші частини мови в цільовій мові.

Оскільки англійська мова є більш аналітичною, ніж українська, у художніх перекладах діє постійна тенденція до більш синтетичного, ніж в оригіналі, оформлення речення. Цю тенденцію ми спостерігаємо у наступному прикладі:

There were never many girls at all at the football games (J.D. Salinger. The Catcher in the Rye).

На футбол у нас дівчата не ходили (Дж.Д. Селінджер. Над прірвою у житі).

Речення, які починаються з there were (there is, there are) перекладається за існуючим правилами з кінця, що дотримується у перекладі. Але перекладач не передає декілька слів оригіналу: never (ніколи), at all (зовсім, взагалі), many (багато), від чого дещо страждає емоційне забарвлення перекладу. Тобто речення На футбол у нас дівчата не ходили можна було б передати так: На футболі ви взагалі ніколи не побачили б багато дівчат.

Трапляються випадки, коли переклад художнього тексту зовсім не збігається у лексичному та граматичному планах з оригіналом, чого, звичайно, не можна допускати у перекладах текстів інших стилів, особливо в науковому перекладі, наприклад:

It would be premature to say more (A. Conan Doyle. Sherlock Holmes).

Оце поки що й усе (А. Конан Дойл. Шерлок Холмс).

He hasn't much faith (E. Hemingway. The Old man and the Sea).

Він зневірився (Е. Хемінгуей. Старий і море).

У перекладі першого речення можна було б передати текст дослівно: було б зарано говорити більше, але перекладач обирає свій, скорочений варіант передачі змісту контексту; у перекладі другого речення спостерігається транспозиція сполучення слів hasn't much faith у дієслово зневірився, що теж робить речення перекладу більш компактним, ніж речення оригіналу. При цьому можна зазначити, що від цих перетворень розуміння тексту в цілому і у першому, і у другому перекладі не страждає.

She was a beauty (Ch. Dickens).

Вона була чарівна. (Ч. Діккенз).

В цьому прикладі спостерігаємо транспозицію англійського іменника beauty в український прикметник чарівна.

Наступні приклади транспозиції в англо-українському перекладі художньої літератури були взяті нами з книги Рафаеля Сабатіні «Одисея капітана Блада». В цих прикладах ми використовували, здебільшого, власні варіанти перекладу тексту оригіналу.

On her way she met a tall, lean man dressed in a sober, gentlemanly fashion. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

По дорозі вона зустріла чоловіка, вдягненого як і подобає людині шляхетного походження. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

В даному прикладі нами було використане транспонування виразу in a sober, gentlemanly fashion в словосполучення вдягненого як і подобає людині шляхетного походження, що створює відповідний стилістичний ефект.

Sure, now, any but a fool would have asked his name. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Звісно, будь-хто, якщо він не дурень, спитав би його ім'я. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

В даному випадку ми використовуємо дослівний переклад будь-хто, окрім дурня, а використовує варіант якщо він не дурень, поширюючи цим речення.

If all were as stubborn as your two fellow-rebels, there would never be an end. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Якби всі пручалися так, як ваші спільники-бунтарі, то ми б ніколи не довели справу до кінця. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

В англійській мові слово stubborn є прикметником, в той час як в українському перекладі це слово перекладене дієсловом пручатися.

I can smell one at forty miles. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Я відчуваю повстанця за сорок миль. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

У цьому прикладі займенник one використовується як слово-замінник замість слова protestant.

But let it pass. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Але не будемо про це говорити. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

Тут нами було обрано свій варіант перекладу, який дещо поширює речення але не будемо про це говорити.

The Captain broke into protestations as to Pitt's health and strength. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Але Капітан почав жваво обстоювати свою думку щодо Пітового здоров'я. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

В цьому прикладі ми замінили іменник protestations на його український відповідник - дієслово обстоювати, задля надання тексту перекладу стилістичного забарвлення та динамічності.

Her sex knows a man when it sees one. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Жінка одразу впізнає справжнього чоловіка. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

При перекладі даного речення ми використали транспонування англійського словосполучення her sex в його український відповідник - слово жінка.

Do you, by God! If you had done that, you wouldn't now be here. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Клянуся богом, невже! Якби ти займався своєю справою, то не потрапив би сюди. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

Дієслово be під час перекладу було транспоноване в дієслово потрапив, замість його буквального перекладу був.

If only he had the ten pounds for the security, it was possible that the thing might be done quickly. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Якби він тільки мав ці десять футів для внесення застави, то міг би швидко виконати всі формальності. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

При перекладі іменник thing ми не перекладали його буквальним відповідником, натомість використали лексичну форму всі формальності для збереження стилістичного забарвлення тексту оригіналу.

Why, what difference could it have made? - he asked. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Хіба це могло би щось змінити? (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

В цьому випадку замість англійського іменника difference ми використали дієслово змінити.

Thus, he left the decision entirely with the youth. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Він дав змогу юнакові самому прийняти рішення. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

В подібних прикладах перекладач зазвичай використовує дієслово для перекладу іменника decision - прийняти рішення.

You are like to be in another sea-fight. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Схоже, вам доведеться пережити ще один бій. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

Тут дієслово to be in another ми переклали як доведеться пережити з метою збереження стилістики оригіналу.

I should have known it for a sick man's dream. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Я мав би знати, що це мрія хворої уяви. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

There's a great deal to be gained by delaying. (R. Sabatini. Captain Blood. His Odyssey).

Якщо почекати, можна багато чого досягти. (Р. Сабатіні. Одисея капітана Блада).

Як ми зазначали раніше в нашому дослідженні, в українській мові відсутня форма герундія, яка досить часто використовується в англійській мові. Тому герундіальну форму delaying ми переклали дієсловом почекати.

Таким чином, художній переклад є більш вільним, ніж переклад текстів інших жанрів. Нерідко перекладач відходить від прямої передачі оригіналу з метою посилення художньо-естетичного ефекту. Серед розглянутих засобів різного типу перетворень художніх текстів при перекладі транспозиція частин мови є досить частотною.

Висновки

В ході нашого дослідження ми дійшли висновку, що головною метою будь-якого перекладу є досягнення адекватності (еквівалентності) тексту перекладу щодо тексту оригіналу. Головне завдання перекладача при досягнення адекватності перекладу - це вправне застосування перекладацьких трансформацій для того, щоб текст перекладу передавав інформацію, яку несе в собі текст оригіналу, з дотриманням всіх відповідних норм мови перекладу.

Обов'язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу. Зрозуміло, що перекладач повинен бути добре обізнаним з граматичними особливостями вихідної та цільової мов, основами теорії перекладу взагалі, а також із перекладними відповідниками у галузі граматики і лексики, перекладацькими трансформаціями, способами перекладу різних мовних та мовленнєвих явищ. Все це становить частину загальної компетенції перекладача, яка, звичайно, значно ширша від означеної нами.

Для перекладача особливо важливе знання предмета перекладу - він повинен орієнтуватися у тій предметній галузі, до якої належить призначений для перекладу текст. Під час перекладу потрібно правильно зрозуміти зміст речень, смислові відношення між реченнями та значення мета текстових елементів, що беруть участь в організації тексту. Природно, що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що є безпосередніми носіями предметної інформації.

Як відомо, англійська та українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша - до германської, друга - до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша - переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга - флективна мова, де граматичні значення і відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем - флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять першу велику групу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкцій, а в англійській мові - дієприслівників, категорії роду іменників та прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі.

Друга група граматичних труднощів перекладу пов'язана з різним обсягом подібних у двох мовах форм і конструкцій. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає

за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite, Present Continious та частково Present Perfect, а форма родового відмінка українського іменника може відповідати за своїм граматичним значенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції «of + N» або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника.

Третю групу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: наприклад, форми однини і множини іменника наявні і в українській, і в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське evidence вживається тільки в однині, але може перекладатися формою і однини, і множини).

Вправне застосування перекладацьких трансформацій не можливе без використання транспозиції частин мови як одного із найпоширеніших типів такого виду трансформацій.

Транспозиція - це явищ переходу слів із однієї частини мови в іншу в процесі перекладу. Це явище загалом та пов'язані з ним граматичні перетворення в цілому вивчені ще недостатньо.

Проведений аналіз причин застосування транспозиції в англо-українському художньому перекладі дозволяє зробити наступні висновки.

Мовними причинами застосування транспозиції в англо-українському напрямку перекладу є граматичні, словотвірні, жанрово-стилістичні та мовленнєві особливості англійської та української мов. До граматичних причин належить особлива аналітичність англійської мови, де майже відсутні флективні зв'язки між словами, через що синтаксис речення організовується навколо дієслівного центру; функціональна невідповідність між англійськими та українськими частинами мови, а саме модальними дієсловами, неособовими формами дієслова тощо.

Головною словотвірною причиною застосування англо-української транспозиції є прагнення носіїв англійської аналітичної мови компенсувати надмірну дієслівну структурованість свого синтаксису за допомогою різних компактних лексичних одиниць з динамічними семами, які часто бувають оказійними новотворами.

У межах жанрово-стилістичних причин застосування транспозиції в англо-українському перекладі переважно відбуваються такі різновиди транспозиції:

типовою заміною при перекладі з англійської на українську є заміна віддієслівного іменника на дієслово в особовій формі та на означення;

прикметник у предикативній функції часто заміняється дієсловом, а дієприкметник часто перекладається особовою формою дієслова;

говорячи про трансформації частин мови, не можна не сказати про заміну дієслова. Воно теж достатньо часто змінюється. Дієслово може переходити в іменник, дієприкметник та прикметник.

До мовленнєвих причин застосування у перекладі трансформації транспозиції слід віднести такі чинники, як відмінності у традиціях спілкування англійською та українською мовами.

Досліджені нами особливості транспозиції у перекладі художніх текстів багато в чому відрізняються від особливостей транспозиції у перекладі текстів інших стилів і жанрів. Це пов'язане з тим, на нашу думку, що художній літературі властива окрім функції повідомлення, ще й функція експресивно-емоційного впливу на читача. Саме тому переклад художнього тексту можна вважати відповідним оригіналу, коли він не є буквальним перекладом, а відповідає, насамперед, вимогам адекватності перекладу.

Таким чином художній переклад є більш вільним, ніж переклад текстів інших жанрів. Серед усіх видів перекладацьких трансформацій при перекладі художніх текстів транспозиція частин мови є досить частотним, хоча і недостатньо вивченим явищем.

Перелік використаної літератури

1. Андрієнко Л.О. Науково-технічний переклад. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - 92 с.

2. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. - Львів, 1983. - 169 с.

3. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. - Вінниця: Нова книга, 2001. - 272 с.

4. Кияк Т.Р., Науменко А.М., Огуй О.Д. Теорія і практика перекладу. - Вінниця: Нова книга, 2006. - 592 с.

5. Ковганюк С. Практика перекладу. - К.: Дніпро, 1986. - 276 с.

6. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. - К., 2003. - 278 с.

7. Коптілов В.В. Стилізація в перекладі // Українська мова: Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - 600 с.

8. Рильський М.Л. Мистецтво перекладу. - К.: Радянський письменник, 1975. - 343 с.

9. Алексеева И.С. Профессиональное обучение переводчика. - СПб.: Союз, 2001. - 288 с.

10. Алимов В.В. Теория перевода: Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. - М., 2004.

11. Аполлова М.А. Грамматические трудности перевода. - М.: Международные отношения, 1977. - 136 с.

12. Арнольд И.В. Лексикология современного английского язика. - М: Высшая школа, 1991. - 140 с.

13. Бархударов Л.С. Процесс перевода с лингвистической точки зрения. - М., 1964. - 89 с.

14. Бархударов Л.С. Язык и перевод. - М., 1983. - 530 с.

15. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского язика на английский. Учебное пособие. Изд. 3-е. - М.: Изд-во УРАО, 2002.

16. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. - М., 1978. - 74 с.

17. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. - М., 1977. - 340 с.

18. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка. - М., 1981. - 336 с.

19. Жуковский В.А. Русские писатели о переводе. - М.: Советский списатель, 1991.

20. Казакова Т.А. Практикум по художественному переводу. - СПб.: Союз, 2003. - 362 с.

21. Казакова Т.А. Практические основы перевода: Учебное пособие. - М.: Союз, 2002. - 356 с.

22. Калинина В.Д. Теория и практика перевода. - М.: РУДН, 2008.

23. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. - М.: Международные отношения, 1980. - 166 с.

24. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. - М.: Высшая школа, 1990. - 127 с.

25. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). - М.: Высшая школа, 1990. - 252 с.

26. Комиссаров В.Н., Коралова А.Л. Практикум по переводу с английского язика на руський. - М.: Высшая школа, 1991. - 258 с.

27. Крылова О.А. Лингвистическая стилістика. - М.: Высшая школа, 2006. - 319 с.

28. Львовская З.Д. Теоретические проблемы перевода. - М., 1985. - 340 с.

29. Морозов М.М. Пособие по переводу. - М, 1988. - 430 с.

30. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Валент, 2004. - 240 с.

31. Сабатини Р. Удачи капитана Блада. - М.:Титул, 1992. - 416 с.

32. Селинджер Дж.Д. Над пропастью во ржи. - М.: Правда. - 1981. -328 с.

33. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). - М.6 Изд. Дом «Филология», Филологический факультет СПбГУ.:2002.

34. Хемингуей Э. Старик и море. - М.: Правда. - 1989. -576 с.

35. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. - М., 1973. - 430 с.

36. Швейцер А.Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. - М., 1988. - 530 с.

Размещено на Allbest.ru