Конверсія як спосіб збагачення словникового складу мови

До класу прислівників можуть переходити і складні слова: anderseits, niemals, innerhalb, damals, mittlerweile, sonntags - ніколи, посеред, напередодні, будь- коли, а також прийменникові конструкції: ьberhaupt, aufwдrts, zurьck, bisweilen - на добраніч, на зло, без краю, в далеч, в цілому.

Таке написання ілюструє лиш те, що написання відстає порівняно з розвитком усної мови. Про це ж свідчать і випадки роздільного й нероздільного написання одних і тих же прислівників: an Stelle anstelle; auf Grund aufgrund; в далину вдалину; в цілому вцілому і т. д. 1 .

Якщо підсумувати вищесказане, можемо дійти висновку, що німецькі слова мають більше можливостей перейти до іншої частини мови, особливо це стосується субстантивованого інфінітива, ніж українські.

Вербалізацію слід розглядати як зворотній процес до субстантивації, який також доволі поширений в німецькій мові. Якщо мова збагачується новими слова-іменниками (найчастіше - це іншомовні запозичення чи слова, що виникають внаслідок розвитку науки та техніки), то з них швидко виникають дієслова: der Film - filmen, das Programm - programmen u.a. В українській мові для створення дієслів найчастіше додають до основи слова суфікси -ати, -ити: фільмувати, маскувати тощо.

Деякі слова однієї частини мови можуть мати ознаки іншої, “віддалятися від однієї частини мови і наближатися до іншої, причому входження в нову частину не обов'язково має передумовою повний вихід із початкового класу слів”. Таке уявлення про частини мови можна охарактеризувати як польове, де кожна частина мови становить лексико-граматичне поле як міжрівневе явище із властивими йому ознаками:

а) загальна основна ознака компонентів, які конститують поле;

б) неоднорідний склад поля, яке включає граматичні та лексичні компоненти;

в) структура, яка складається із ядра та периферії із поступовими переходами між цими частинами поля, а також між різними полями.

Ядрами таких полів можна вважати відповідні лексико-граматичні категорії: для іменника “предметність”, для дієслова “процесуальність”, для прикметника “ознаковість”. Неоднорідність складу поля визначається наявністю у класі частин мови слів із різним узагальненим лексичним значенням. Так, до складу класу іменників уходять слова, що означають і предмети, і дії чи ознаки. Ці іменники відрізняються один від одного своєю граматичною характеристикою 23.

Підійшовши до результатів нашого дослідження конверсії із позицій теорії поля, можна зробити висновок, що слова, які перейшли з однієї частини мови до іншої, містяться в сегментах периферії мови, до яких вони перейшли, але ще не “надбали” всіх ознак нової категорії, не втративши проте ще деяких ознак частини мови, із якої вони перейшли. Так, субстантивований інфінітив дієслова, зберігаючи лексичне значення “процесуальності”, вступаючи у протиріччя з його іменниковим категоріальним лексико-граматичним значенням “предметність”, утрачає дієслівні ознаки абсолютного часу, способу дії, стану, зберігши в ослабленому вигляді (імпліцитно), сему “темпоральності”, яка проявляється в позитивній реакції на сполучення із прийменниками часу: nach dem Essen, vor dem Aufstehen. Крім того, він зберігає сему транзитивності (за наявності її в базового дієслова): Nach dem Besprechen unserer Aufgabe, тобто яка виражається у валентному зв'язку з об'єктом дії, що позначається інфінітивом, зберігає також валентний зв'язок із носієм дії. Перейшовши до класу іменників, субстантивований інфінітив набирає його категоріальних ознак, окрім категорії числа. Цікаво відзначити, що субстантивований інфінітив надає помітну перевагу вживанню в синтаксичних функціях обставин часу, способу дії тощо, тобто не в основних функціях іменника підмета чи додатка.

В українській мові цей сегмент відсутній. Субстантивований прикметник, зберігши свою початкову форму в обох мовах, набуває іменникової категорії означеності/неозначеності та синтаксичне функціонування. Так, проаналізувавши й інші слова обох мов, які виникли в результаті конверсії, можна дійти висновку, що хоча це явище характерне і для української, і для німецької мов, і багато розрядів слів як, наприклад, флективні прикметники, дієприкметники при субстантивації, дієприкметники при ад'єктивації та всі структури при адвербіалізації адекватно “переносять” транспозицію до іншого класу слів, зберігаючи та втрачаючи ті самі ознаки і в німецькій, і в українській мовах, проте в німецькій мові є “сегменти” периферії іменника субстантивований інфінітив та коротка форма прикметника й на периферії прикметника “сегмент”, створений іменниками, які в українській мові відсутні.

ВИСНОВКИ

У мові все направлено на певну мету вираження думки. Тому освіта мови можна уявити собі як взаємодія духовного прагнення позначити матеріал, необхідний внутрішніми цілями комунікації. Поява нового слова, диктується, однак, і прагматичними потребами. Відправник повідомлення вибирає з наявного лексичного репертуару те, що найкращим чином відображає його думки і почуття. Якщо в лексиконі відправника такого слова немає він відозмінює стару або створює нову лексичну одиницю. Задля здійснення певного комунікативного наміру.

У сучасній німецькій мові визначається роль і значення конверсії як одного із способів вирішення складних комунікативних завдань когнітивної лінгвістики, що знаходиться на стику двох наукових парадигм антропоцентричної та лінгвістичної.

Дослідивши процес конвертування, можна відзначити набагато активніше його використання у німецькій мові, ніж в українській. Проте вживання конверсії як засіб мовної економії чи стильовий засіб цілком очевидний в обох мовах. І враховуючу темпи розвитку сучасних технологій, медицини, мистецтва та швидкий ритм життя сьогоднішньої молоді - конверсія постає тут доволі перспективним словотвірним елементом.

Існують різні підходи щодо принципів розгляду та класифікації конверсії. Найбільш поширеними є субстантивація, адвербіалізація, адєктивація та вербалізація. В роботі наведено також таблиця найпоширеніших моделей конверсії та їх опис.

Вивчення конвертованих неологізмів є як ніколи актуальним на сучасному етапі розвитку німецької мови, так як вони проникають в різні сфери життя суспільства: спорт, медицина, комп'ютерна техніка, освіта, політика. Конверсія набуває важливе значення також при навчанні студентів вузів німецької мови. Конвертованість слова дає можливість, вивчивши одну лексичну одиницю, фактично поповнити словниковий запас двома або трьома, а то й більшою кількістю слів. Таким чином, бачиться доцільним складання окремого словника конвертованих слів, а також комплексу вправ для розвитку і зміцнення умінь та навичок їх ефективного використання.

Унікальність конверсії полягає в тому, що зберігаючи семантичний інваріант висловлювання, носій мови може варіювати різні синтаксичні структури та способи вираження в залежності від комунікативного завдання і власних інтенцій. У цьому сенсі конверсія, що виражає зворотні відносини в мові і містить у собі поняття протилежності на глибинному рівні, поряд з іншими засобами відіграє важливу роль у вербальній поведінці людини.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

конверсія мова словотвірний

1. Алефиренко Н. Ф. Современные проблемы науки о языке: учеб. пособ. / Н. Ф. Алефиренко. М.: Флінта ; Наука, 2005. 416 с.

2. Бондаренко А. В. К системным основам концепции «Русской граматики» // Вопр. языкознания. / А. В. Бондаренко. - 1987. - № 4. - С. 315.

3. Вашунин В. С. Субстантивные сложные слова в немецком языке./ В. С. Вашунин. - М.: Высшая школа. 1991. - 169 с.

4. Гаврин С. Г. Фразеологія сучасної російської мови: навч. пб. зі спецкурсу для філологів./ С. Г. Гаврин. - Перм: Русский дом, 1974 - С. 158.

5. Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь: синтаксис и лексика. / В. Д. Девкин. - М.: Международные отношения, 1989. - 254 с.

6. Зандберг Б. Н. Классификация немецких отглагольных существительных. Иностранные языки в школе. / Б. Н. Зандберг. 1994. -№ 6. С. 12-17.

7. Зиндер Л. Р. Пособие по теоретической граматике и лексикологии немецкого язика. / Л. Р. Зиндер, Т. В. Строева. Л.: Просвещение, 1962. 148 с.

8. Искос А. Хрестоматия по лексикологии немецкого языка. / А. Искос, А. Ленкова. - Л.: Просвещение, 1975. - 279 с.

9. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. / Е. С. Кубряков. - М.: Наука. 1981. - С. 194-195.

10. Леонтьєв О. М. Общие понятия о деятельности // Основы теории языковой деятельности / О. М. Леонтьев. М.: 1974 С. 123.

11. Любчук Н. В. Зіставна граматика німецької та української мов: Морфологія: Посібник для перекладацьких відділень вищих навчальних закладів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - 134 с.

12. Мурясов Р. З. Топонимы в словообразовательной системе современного немецкого языка// Вопр. языкознания. / Р. З. Мурясов. - 1986. - №4. - С. 7082.

13. Ольшанский И. Г. Лексикология: современный немецкий язык. / И. Г. Ольшанский, А. Е. Гусева. М.: Академия, 2005. 416 с.

14. Павлов В. М. Понятие лексемы и проблемы отношений синтаксиса и словообразования. / В. М. Павлов. - Л.:Наука. 1985. - С. 242.

15. Плющ М. Я. Сучасна українська мова. / М. Я. Плющ. К. : Вища шк., 1994. - 486 с.

16. Полякова Л. В. Словообразовательные способы наименования совокупного множества предметов и лиц в современном немецком языке/ Автореф. дис. … канд. филол. наук. / Л. В. Полякова - Калинин. 1982 - С. 8-9.

17. Сахарчук Л. И. Методологические проблемы словообразовательного анализа: Семантикапроизводного слова в немецком языке. / Л. И. Сахарчук. Киев: Вища школа. 1987. - С. 46.

18. Синкевич Е. Н. Префиксадьные и полупрефиксальные десубстантивные глаголы в современном немецком языке / Автореф. дис. …канд. філол. наук. / Е. Н. Синкевич. - М., 1977. - 28 с.

19. Степанова М. Л. К вопросу о семантическом моделировании в словообразовании: на материале немецкого языка// Вопроссы семантики стиля/ Межвуз. науч. сб. / М. Л. Степанова. - Уфа: Узд-во Башк. ун-та, 1979. - С. 3-9.

20. Степанова М. Д. Теоретичні основи словотвору німецької мови / М. Д. Степанова, У. Фляйшер. М.: Вища школа, 1984. 367 с.

21. Суслов И. Н. Немецкое словообразование в моделях и заданиях / И. Н. Суслов, П. И. Фролова. - Омск: СибАДИ, 2010. - 80 с.

22. Харитонова И. Я., Вопросы взаимодействия лексики и грамматики: на материале немецкого языка. / И. Я. Харитонов - К.: Вища школа. 1982. - 159 с.

23. Щур Г. С. Теории поля в лингвистике. / Г. С. Щур М. : Высш. шк., 1974. 238 с.

24. Brinkmann H. Die Deutsche Sprache. Gestalt und Leistung. / H. Brinkmann . - Dьsseldorf: Pдdagogischer Verlag Schwann, 1971. - S. 223 - 224.

25. Eichinger L. Deutsche Wortbildung. / L. Eichinger. - Tьbingen: Gunter Narr, 2000. - 269 S.

26. Eisenberg P. GrundriЯ der deutschen Grammatik. / P. Eisenberg. - Stuttgart-Weimar: Metzler, 2006. - 520 S.

27. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache / W. Fleischer, I. Barz. - Tьbingen: Max Niemeyer Verlag, 1995. - 382 S.

28. Krammer G. Phraseologie und Aspekte der Sprachverдnderung / G. Krammer. - Karl-Marx Universitдt Leipzig, 1976 - S. 178-182.

29. Oguy O. D. Lexikologie der gegenwдrtigen deutschen Sprache. / O. D. Oguy Winnyts'a Nowa Knyha, 2003. - 416 S.

Размещено на Allbest.ru