Новотвори Хмельницької області

“Фізичний стан людини” складається з 19 найуживаніших фразеосемантичних рядів, що виражають різні аспекти розуміння людьми своєї внутрішньої природи: 'народитися', 'вмерти', 'втрачати або набирати вагу', 'спати' тощо. До “вмерти” входять такі семантичні ряди: 'померти'; 'насильно померти'; 'вчинити самогубство'. Зазначимо, що фраземи цієї групи, як правило, відбивають не тільки ритуальні дії похоронного обряду, а й передають конкретні народні уявлення про смерть як перехід людини чи душі в інший світ, до Бога. Найпродуктивнішим у названій є семантичний ряд 'померти'. До його складу входять лексеми певної поняттєвої сфери: Бог, душа, дух, земля, світ тощо: попрош|чатиeс'а с':|в'ітом; п'і|ти на тоi с'в'іт; в'і|д:ати Богов'і |душу / в'і|д:ати |Богу |душу / от|дат' |Богу |душу / от|дат' |Богови |душу / от|дат' |Бого(y)в'і |душу; преидс|тавиeлас' ду|ша |божа; п'і|ти до |Боз'і; зеим|л'а приei|нала; п'і|ти |земл'у г|ризсти. Домінуючими є дієслова у формі минулого часу. Виразно виявляються діалектні морфологічні ознаки: іменник чоловічого роду Бог у дав. відм. має закінчення -ови.

За структурно-семантичною моделлю “простягти (віддати) + кінцівки = померти” утворилися такі фраземи: в'іт|кинути |ноги; прос'т'аг|нути |ноги / прот'аг|нути |ноги / в'іт|кинути |ратиeц'і; в'іт|кинути ко|пита; ск|ласти |капц'і. Отже, у поданих фраземах компонент “ноги” може замінюватися асоціативно-експресивними синонімами із значенням кінцівки або того, що на кінцівках. У фраземах цього ряду виявляється структурно-семантична модель “піти / відправитися + асоціативна назва місця поховання = померти”: п'і|ти ўвиeшеин'|ки; п'і|ти п'ід му|раву.

“Втратити або набрати вагу” складається з 9 семантичних рядів, окремі з яких мають антонімічні зв'язки: 'схуднути' - 'погладшати'; 'дуже худий' - 'дуже гладкий'. Як правило, в аналізованій групі переважають адвербіальні й ад'єктивні фраземи з компонентами, що називають різні людські органи. Як і в українській літературній мові, серед фразем західноподільського ареалу надзвичайно поширені компаративні конструкції. Досить продуктивним є семантичний ряд 'дуже худий', який помітно вирізняється широкою варіативністю компонентів. Серед компаративних фразем представлена структурно-семантична модель “худий + як + назва тонкого або вузького і довгого дерев'яного предмета = дуже худий”. Утворені внаслідок порівнянь та ототожнень, ці вислови вживаються на позначення осіб - жінок і чоловіків. Наприклад: ху|диi йак |дошка; су|ха йак |доска, су|ха йак т|р'іска; |тошча йак т|р'іска; ху|да йак |тичка; ху|да йак д|римба; ху|диi йак т|р'іска / ху|диi йак т|р'ісочка; ху|диi йак патиe|чок; су|хиi йак |г'іл'а; ху|диi йак бадиe|лина; худий як дошка (або: скіпка) [Номис]. Фіксація у давньому джерелі засвідчує архаїчний характер моделі.

У семантичному ряді 'голодувати' виявлено структурно-семантичну модель “покласти зуби + на + назва місця зберігання = голодувати”: пок|ласти |зуби на по|лиц'у; пок|ласти |зуби на |полку; к|ласти |зуби на |банти / к|ласти |зуби на |банта; в'і|ш'ети |зуби ў |банта. Структурно-семантичну модель “голодний(а) + як + тварина = дуже голодний(а)” виділено серед фразем семантичного ряду 'дуже голодний': го|лодниi йак пес; го|лодниi йак воўк.

Структурно-семантична модель “неїстівне + їв би (їла б) = дуже голодний(а)” характеризується високим ступенем експресивності завдяки образним конкретизаторам: |терн'а би |зара з'іў; ц'|в'ашки |жаран'і |йіла б; |р'ішча б йіў; тр'іс|ки би гриз. Модель “велику тварину + з'їв би (з'їла б) = дуже голодний(а)” має прозору внутрішню форму: |воўка би зйіў; во|ла б ж:ер; во|ла би з'іў; ко|н'а з'іў би / ко|н'а б с'а з'іў; |цапа з'іў би; з'іў би пса. Прозоро мотивованим є значення структурно-семантичної моделі “напхати + назва органу травлення = наїстися”: нап|хати |кен'д'юх, на|бити |кен'д'юх / на|бити киeн'|д'уха; на|бити жиe|лудок; на|бити жиeво|та; на|бити |пел'ку; на|бити |писоук; нап|хати |кишку; нап|хати |ґелиeво; нап|хати жиeво|та; начиe|нити |мац'ок; на|жерти жиe|в'іт.

Однією з найпоширеніших у слов'янських мовах є виділена в західноподільських говірках модель “товстий(а)+ як + велика свійська тварина” семантичного ряду 'дуже гладкий(а)': г|рубиi йак бу|гаi / бик; |тоўста йак ко|рова. Структурно-семантична модель “як + назва будівлі (або частини будівлі) = гладка” репрезентована мовними одиницями, що чітко прикріплені до жіночої статі: йак сто|дола; йак ко|шара (КК).

Прагнення мовців дати оцінку певному явищу, образність мислення та висока емоційність відбилися в численних висловах з мотивованими і немотивованими значеннями. Сформовані на основі спостережень, конкретних уявлень і відчуттів, фраземи “Спати” характеризуються різноманітністю внутрішньої форми та структури, що своєю чергою ускладнює виділення певних моделей.

Фраземи |писок р|вец'а; |оч'і злиe|пайуц'а / |очи злиe|пайуц'а / |воч'і злиe|пайуц'а; |вочи |тулац'і; |X'обати |носом; кл'у|вати |носом на позначення відчуття 'хотіти спати' утворилися внаслідок спостережень над зовнішнім виглядом людини, а тому один із компонентів називає якийсь орган, а інший (дієслівний) гіперболізує дію. Значення інших висловів може мотивуватися значенням кореня -сліп-: с'л'іпа|ка ло|вити; с'л'і|пиi за |оч'і |ловит'; с'л'і|па с|ватайе / с'л'і|пиi с|ватайе; с'л'і|п'і приe|йіхали; с|ватайут' с'|л'іпчиeки (Зн). Ознака стану 'міцно спати' може відтворюватися в чималій кількості зворотів із видільною часткою хоч. Так, спостережено дві семантичні моделі: 1. “Не прокинутися від сильного шуму”: хоч |танком стр'і|л'аi; хоч |танком йід'; хоч ў X'в'ін биi; хоч с |пушки стр'і|л'аi; хот' з гар|мати стр'і|л'аi; хот' гар|мати кие|даi / хоч гар|мати ка|чаi; хоч гр'ім з неи|бес. 2. “Не прокинутися від фізичної дії над тілом”: хоч с'ір|ник на |пал'ц'і па|ли; хоч с |хати виe|нос' (Зн).

До складу ФСП “Положення тіла в просторі” входять “Стояти” та “Рухатися”. Наприклад, за структурно-семантичною моделлю “стояти + як + дерево, дерев'яний предмет = непорушно стояти” утворені такі одиниці: сто|йати йак дуб; сто|йати йак пен'; стоў|бичиeти йак пен'; сто|йати йак пеи|н'ок; стиeр|чати йак пеи|н'ок; сто|йіт' йак слуп (стовп); сто|йати йак стоўп (Цк).

“Розумові здібності людини” в досліджуваних говірках складається з трьох ФСГ. Зауважимо, що кількісно переважають фраземи з негативною характеристикою розумових здібностей людей. Окремі семантичні ряди мають між собою антонімічні відношення: 'розумний' - 'дурний'; 'збожеволіти' - 'порозумнішати'.

Семантичний ряд на позначення поняття 'розумний' виявляє різні мотиваційні характеристики. Частина фразем цієї групи може взагалі засвідчувати наявність голови (синонім до розум) і реалізовуватися в лексичних та фонетичних варіантах: |мати |голову на п|лечах; |мати |голову на ў|йазах / |мати |голову на ў|йазох; |мати жиe|д'іўс'ку |голову; голо|ва |добре |варит'; с'|в'ітла голо|ва; |добра голо|ва д'іс|талас'; |мати голо(y) |вуси на п|лечах. Інші фраземи входять до складу моделі “мати (в голові) + іменник або його перифраза зі значенням розум = розумний”: |мати глузд / |мати г|лузди / |мати г|лузда; |мати к|лепку; |мати |розум; |мати тоўк; |мати |т'аму; |мати |т'амку. Опорний компонент виступає в численних морфологічних: глузд, г|лузди, г|лузда - та лексичних варіантах: к|лепка, |т'амка, |т'ама. Решта фразем цієї підгрупи має індивідуальну внутрішню форму: |добре м'із|ґуйе; |вибиeўс'а ў |л'уди; виe|ходиeти ў |л'уди; голо|ва |добре |варит'; с'|в'ітла голо|ва.

Поширеними в аналізованому є компаративні фраземи пейоративного характеру. Виділено структурно-семантичні моделі: “мати + щось непотрібне + в голові = дурний”: |в'ітеир ў голо(y)|в'і; ка|пуста ў голо(y)|в'і; |пул'і ў голо(y)|в'і; дур|ман ў |голову посеи|лиўс'а; “дурний + як + тварина = дуже дурний”: великий, як світ, а дурний, як кіт [Номис], дур|ниi йак ба|ран; дур|не йак теи|л'а; “дурний + як + назва продукту харчування = дуже дурний”: дурний як сало [Номис], дур|ниi йак |сало беис х| л'іба; дур|ниi йак бара|бол'а; “дурний + як + назва взуття (частина взуття) = дуже дурний”, що наповнена такими фраземами: дурний як чобіт [Номис], дур|ниi йак с'і|б'ірскиi |вал'інок. Отже, фраземи більшості моделей мають давню фіксацію і є загальновживаними.

Розумова неповноцінність може пояснюватися фізичною дією на голову: ў |голову ў|дареиниi;; ўпаў з |дуба; т|р'існуўс'а до |дереив; |вишиeбло моз|ги; приe|било |м'ізги (Нг). Спостерігаються також фраземи з числівниковими компонентами: бра|куйе два до |дес'іт'; с'ім до |в'іс'ім неи хва|тайе; неи хва|тайе йеид|ного до деивеи|носто |дев'іт'.

“Мовленнєва діяльність” виявлено, наприклад, структурно-семантичну модель “молоти язиком + як + тварина (птах) + хвостом = базікати”: мо|лоти йак ко|била хвос|том / та|лапати йа|зиком йак ко|рова хвос|том; мо|лоти йазиe|ком йак пес фос|том / мо|лоти йазиe|ком йак пес хвос|том; плеис|кати йа|зиком йак со|рока хвос|том. Виділено також семантичну модель “робити щось із шумом = базікати, багато говорити”: гово|рити йак го|рох мо|лоти; та|лапати йак |камеинем ў |воду. Семантичний ряд 'говорити дурниці' презентований моделлю “говорити + ніби + отруйної рослини + наїстися = говорити дурниці”: мо|лоти |н'іби блеико|ти об|йістиeс'а; п|лести |н'іби бузиe|ни об|йістиeс'а / дур|ману об|йістиeс'а.

“Психічний стан людини”, як свідчать спостереження, складається з найуживаніших ФСГ, що через певні відтінки метафоризації та емоційно-експресивного забарвлення передають найрізноманітніші душевні переживання людей: “Відчувати страх”; “Відчувати сором”; “Інтимні почуття людини” та ін. Виділено ССМ “зуби + виставляти = сміятися”, яка представлена такими виразами: су|шити |зуби / |сушиeт |зуби; ш|к'іриeти |зуби / ш|к'іриeт'; |зуби прода|вати; |зуби с|калиeти; |зуби |вишч'іриeти; ш|чириeти |зуби; |вискалиeти |зуби; ш|к'іриeти |зуби йак пес до со|ломи; |зуби ш|ч'іриeти / |зуби ш|чириeт'; |зуби ш|к'іриeти; |зуби с|калеити; |зуби на|верха / |зуби на|верхе; |зуби показу|вати; |вишк'іриeти |зуби; |вишк'іриeти |зуби йак пес до |шушлаўка / |вишк'іриeти |зуби йак пес до куку|рузи; ш|чириeт |зуби йак пес до куку|рузи; ш|к'іриeти шчеирба|ки; по|казувати теисла|ки; по|казувати |кут'н'і. ССМ “надутися + як + птах + на негоду = сердитися” має архаїчний характер: надувсь, як той сич [Номис], надувся, як сич на мороз [там само], надувся, як индик [там само]; з|дутиeс'а йак сич; на|дутиeс'а йак сич / на|дутиeс'а йак сич на мо|роз; на|дутиeс'а йак ін|д'ук / на|дутиeс'а йак йеин|дик / на|дутиeс'а йак |йендик; набур|мосиeтиeс'а йак ін'|д'ук; с'|п'іриeўс'і йак ко(y)|гут.

“Відчувати страх” класифікується у 2 семантичні ряди, що відрізняються часовими характеристиками: 'дуже боятися' (у довготривалому часі), 'злякатися' (у минулому або теперішньому часі). Треба зазначити, що фраземи на позначення почуття страху витворилися на основі асоціативних переосмислень, спостережливості, образності мислення. Так, українці, як і багато народів світу, вважають зайця боягузливою твариною (що відбито в народних легендах, казках, анекдотах), тому гострі людські відчуття або риси характеру передаються через особливості негативної поведінки цієї тварини. У всіх семантичних рядах відбито такі спостереження: 1) 'боятися': бо|йатиeс'а йак |зайец |бубна; він так боїцця, як заяць бубна [Номис]; 2) 'злякатися': |зайачу ш|к'іру нат'аг|; 3) 'боягузлива людина': |мати за|йачу |душу; |майе |зайачу кроў . ССМ “частини тіла + трусяться = дуже боятися”: ко|л'іна т|рус'ац'а / ко|л'іни т|рус'ац'а кому; аш киeш|ки с'а т|рус'ат кому; аж |ноги тр'а|суц'а кому; ш|к'іра т|русиeц'а; |руки страс|лис'а . Аналізований семантичний ряд представлений і фраземами компаративної структури, де порівняння витворені на основі спостережень над навколишнім світом, природою: треим|т'іти йак о|сика; сто|йіт йак ў|копаниi; сто|йіт' йак ў|копаниi; білыі як смерт' [Шейковський], побілів як смерт' [там само], побілів, як смерть [Номис], побіліла, як хустка [там само].

Аналіз “Інтимні почуття” засвідчив переважання давніх висловів і відсутність новотворів, а тому помітна знижена активність уживання цих фразем у говірковому мовленні подолян.

У “Суспільна поведінка людини” виділено семантичну модель “ходити в неприродному положенні = бешкетувати”: на ву|хах хо|дити; на |головах хо|дити / на голо(y)|в'і хо|дити / на голо(y)|вусах хо|дити. Щоб охарактеризувати ще більшу активність бешкетування, мовці вдаються до антонімічного відповідника надзвичайно енергійних дій дієслова стояти: сто|йати на |головах / сто|йати на голо(y)|вусах; аж на у|хах сто|йіт'. Окремі вислови виявляють семантику через значення кореня -дур- (порівняймо з рос. дурачиться): |дурка на|пала; |дуркойу |майітиeс'а; ду|р'іiка на|пала.

За структурною моделлю “ходити + прислівник = бешкетувати” утворені такі фраземи: хо|дити |фертом; хо|дити пеи|ревеирти; хо|дити |дипки; хо|дити ходу|ном; хо|дити |ходором. Два останні вислови є яскравим прикладом творення деяких фразем шляхом інтеграції, коли поєднуються тавтологізми (у наведеному прикладі дієслово та прислівник). “лізти (ставати) + на + гострий предмет = ризикувати” виявлено в таких висловах: |л'істи на |вила; |л'істи на |роги / |л'істи |д'іт'ков'і на |роги; |л'істи |чортов'і на |роги; |л'істи на ро|жен / |л'істи на ро|; сту|пати на н'іж; ста|вати на б|ритву.

У “Трудова діяльність людини” презентована семантична модель “виконувати марну роботу = ледарювати”: тоўк|ти |воду ў с|туп'і;пеиреилиe|вати с пус|того ў по|рожн'е; гороп|ц'ам |дул'і да|вати / гороп|ц'ам |дул'і |тиц'ати / гороп|ц'ам |дул'і по|казувати; гороп|ц'іў шчиe|тати; пл'у|вати та ло|вити / пл'у|вати і ло|вити; пл'у|вати ў с|тел'у; |бити б|ринз'у. За семантичною моделлю “зовсім нічого не робити = ледарювати” утворені: неиб|ратиeс'а за |зимну |воду / неиб|ратиeс'а за хо|лодну |воду / за |зимну |воду неиб|ратиeс'і; н'і т|р'іс'ц'а ў |руки неи б|рати. У семантичному ряді 'дуже лінивий' виділено семантичну модель “не в змозі виконати найлегшу роботу = дуже лінивий”: через губу не плюне [Номис], по |лаўц'і неи по|сунеиц'а; |лошки во|ди ў |хату неи ў|нести.

Отже, вживання в мовленні фразем даного поля зумовлене потребою дати конкретну й образно-емоційну оцінку діяльності людини. Виділено 4 семантичні ряди фразем, у межах яких відзначено переважання семантичних моделей порівняніо з іншими ФСП.

Фраземи “Соціальний стан людини” належать до найменш уживаних у сучасному мовленні подолян і характеризуються прозорою мотивацією. Серед компонентів найбільш варіативними є іменники, напр.: біда, горе, злидні, скрута, лихо. Семантичний ряд 'бідувати' презентований “піти + попід + будівлю (частину будівлі) = бідувати”: п'і|ти п'іт |церкву; п'і|ти п'іт пл'іт / п'і|ти |поп'іт пло|ти; iти |поп'ід чу|ж'і во|рота; п'і|ти |поп'ід ти|ни . ССМ “бідність + учепилася = бідувати”: з|лид'н'і приe|с'іли; з|лид'н'і на|пали; з|лид'н'і оп|с'іли; б'і|да ўч'і|пилас'а.

До “Характеристика людини” входять ад'єктивні фраземи західноподільських говірок, що називають певні ознаки, притаманні особі. Об'єднані пошуком яскравішого образу, фраземи характеризуються численними синонімами з широкою поняттєвістю й неоднорідною структурою. За “злий + як +назва тварини = сердитий” утворені такі одиниці: сердитий, як собака [Номис]; неи|добриi йак пес; злиi йак пес; ска|жене йак пес; йак |гадиeна; йак га|д'ука. За іншою “злий + як +назва комахи = сердитий ” утворені такі фраземи: |л'ута йак о|са; йак |муха ў с|пас'іўку,.

“Стосунки між людьми” складається з 9 семантичних рядів, що називають або характеризують різні людські взаємовідносини. В межах зафіксованого матеріалу виділено 13 структурно-семантичних моделей, у яких чітко виявляються різноманітні синоніми іменникових компонентів. Наприклад, за семантичною моделлю “чинити фізичне насильство = допікати” утворені такі вислови: кроў |с:ати кому; по|лошчиeти |м'ізґи; пеи|ч'інку |йісти кому; |бити пеич'ін|ки кому; |йісти пеич'ін|ки кому / |йісти пеи|ч'інки; г|рати по пеич'ін|ках кому; ў пеич'ін|ках г|рати кому; |вимотати ўс'і пеич'ін|ки кому; аш пеич'ін|ки пеиреивеир|тати кому; ў|сипати ў пеич'ін|ки в'іў|са кому; завеир|тати |голови; аж в |оч'і н'іж ўстро|мити кому; |сипати |сол'і на |рану кому; |сипати |с'іл' на |рану кому. За ССМ “набриднути + як + гірка рослина = докучати” утворені: надойі|дати йак г'ір|ка |ред'ка; надойі|дати йак г'ір|киi хр'ін.

“лизати + посуд = улещувати когось” презентована в таких висловах: миeс|ки лиe|зати кому / лиe|зати |горшчиеки .

Активність побутування фразем названих груп пояснюється загальною типологічною рисою фраземних систем: переважання фразем для лінгвалізації трагічних подій, негативних рис характеру, гострих переживань людини.

Висновок

Кінець ХХ - початок ХХІ століття пов?язаний з критичними дебатами навколо процесу глобалізації. Що це: загроза чи веління часу, перспектива для виживання і збереження людської цивілізації, “інформаційна інтервенція” чи ідея формування нового синтезу цінностей, моральних абсолютів, ідея “єдиної, загальнопланетарної моральності”? Радикальні зміни в економічному, політичному, мовно-культурному житті нашої держави, світові процеси інформатизації і інтеграції значно збільшують запит на практикоорієнтованих фахівців, підвищують вимоги до фундаментальних знань, багатофункціональних умінь і навичок.

Хоч інтенсивне словотворення та зростання кiлькостi лексичних запозичень є явищем об'єктивним та iсторично зумовленим, це приводить до зрушень у системi української мови. Hавала нового лексичного матерiалу може мiстити в собi загрозу до порушення рiвноваги в мові, яка може втратити можливість бути універсальним засобом спілкування.

У “Нормах української літературної мови” (1931 р.) Олекса Синявський, у розділі, присвяченому запозиченням з інших мов, говорить, що “з давніх-давен до словника української мови заходили слова з інших мов, найбільше, звичайно, від тих народів, що були в якихось стосунках з українським... Переймаючи від них певні вироби, звичаї, умілість, український народ разом переймав і слова, і таких слів у нас, запозичених від різних народів і в різні часи, багато, тільки вони вже так унатурилися в мові, що їх ніхто й не відчує як чужі” 3. Безперечно, серед найновіших запозичень завжди є багато “тимчасових, недовговічних, бо невдатних новотворів”, які літературна мова звичайно уникає, однак “чимало й таких, що вже цілком унатурилися і навіть переходять в народню мову”

Словотворення в українській мові на межі ХХ та ХХІ ст. відображає не лише потреби в найменуванні нових реалій життя, а необхідність освоєння засобами української мови численних запозичень. Із неологізмів сучасності близько 22 % є найновішими запозиченнями, не враховуючи при тому дериватів, що утворені від іншомовних основ, а також тих, що вийшли за межі вузькоспеціальних терміносистем. Значна частка неологізмів-входжень з інших мов зумовлена тим, що у життя пересічного мовця входить багато предметів і понять, які є новими лише для нього (та й для українського суспільства в цілому).

Велика кількість нового в предметному (у широкому розумінні слова) світі часто приводить до того, що певна реалія приходить до нас уже з готовим найменуванням, яке закріпилось за нею у мовах тих країн, де вона виникла або була створена. Українська мова не встигає запропонувати таку назву для нового предмета, яка б базувалася на національній основі й уводила номінацію в лексичну систему. Таким чином, система української мови, не маючи змоги освоїти саму предметну реалію, намагається освоїти, натуралізувати її іншомовну назву. У процесі освоєння формуються граматичні значення роду і числа в словах (відео, пейджер, сканер, клон, шоу, плеєр, хакер, лобі тощо), утворюються деривати за допомогою власне українських чи спільнослов'янських словотворчих афіксів (пейджерний, сканувати, клонований, лобіювати тощо), зрештою, вичленовуються нові словотворчі елементи із запозичень (відео-, -инг, веб-, -нет, шоу- тощо), іншомовні основи поєднуються із питомими словами чи “натуралізованими” запозиченнями у складних словах (інтернет-кафе, відеоряд, євроремонт, веб-сторінка тощо). Цей процес є об'єктивним і закономірним, бо пріоритет у створенні нової реалії зумовлює пріоритет у її номінації, що веде до “експортування” назви.

Використана література

1. Актуальні проблеми філології та перекладознавства [Текст] : зб. наук. пр. Вип 3. Ч. 1 / Хмельниц. нац. ун-т. - Хмельницький : ХНУ, 2007. - 339 с.

2. Булаховський Л.А. Нариси українського мовознавства.- К.,1956.

3. Єрмоленко С. Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов'янських стилістик // Мовознавство. -- 1998. -- № 2

4. Єфремов О.М. Тлумачний словник - мімімум української мови. - К.: Довіра, 1999.

5. Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. - К.: Факт, 1999.

6. Карпова В.Л., Гринчишин Д.Г., Гумецкая Л.Л. Короткий тлумачний словник української мови. - К.:, 1978.

7. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів. - К.: Українська Радянська енциклопедія, 1977.

8. Мушкетик Ю.М., Олійник Г.І., Коваль В.К., Кононенко П.П., Наєнко М.К. Слово про Олеся Гончара. - К.: Радянський письменник, 1988.

9. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. --К.: Наук. думка, 1988.

10. Русанівський В.М. Культура української мови. Довідник. - К:. Либідь, 1990.

11. Синоніміка фразеологізмів у західноподільському діалектному мовлення // Збірник наукових праць викладачів Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Серія філологічна. Випуск ІІ. - Кам'янець-Подільський, 1998.

12. Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. - К.: Криниця, 1999.

13. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература [Текст]: РЖ. Сер. 6, Языкознание . - ISSN 0202-2087. -
2001г. N 2

14. Структурно-семантичні моделі фразем у західноподільському діалектному мовленні // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 1999. - Ч. ІV.

15. Шевельов Ю. Українська мова в І половині ХХ століття.: Стан і статус. - Чернівці, 1998.

16. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині XX століття. Стан і статус. -- Сучасність, 1987.

17. Шевченкова фраземіка у “Словарі української мови” Бориса Грінченка // Тарас Шевченко і українська культура ХХІ століття: Науковий збірник за матеріалами Всеукраїнського наукового симпозіуму. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000.

18. Яременко В.В., Сліпушко О.М. Новий тлумачний словник української мови (у чотирьох томах). - К.: Аконіт, 1999.