Функціонування застарілої лексики в романі Ю. Мушкетика "Яса"

Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, одні слова зникають, інші - з'являються. Саме ці процеси і відбиваються на словниковому складі української літературної мови. Словниковий склад мови умовно поділяють на активний і пасивний. В активний словник входять слова, що часто вживаються та добре відомі носіям мови. Пасивний словник складається зі слів або застарілих, або, навпаки, тих що тільки з'явилися і тому не ввійшли в активний словник та не стали загальновживаними. Серед застарілих слів розрізняють історизми та архаїзми. Як активна, так і пасивна лексика відіграє важливу роль у житті людини. Вона відбиває зв'язок минулого з майбутнім, допомагає чіткіше збагнути зміст тих чи інших слів, підносить культуру та історію народу.

Історизми - це застарілі слова, що позначають назви зниклих із сучасного життя предметів, явищ, понять. Вони можуть бути пов'язані з досить віддаленими епохами та з подіями, що відбулися нещодавно. Причини появи історизмів у зміні побуту, звичаїв, у розвитку науки, техніки, культури. На зміну одним речам приходять інші, а разом з ними і слова.

Історизми не обслуговують сучасні сфери життя українців, а тісно зв'язані з історичною долею нації, відбивають її суспільне життя, розвиток культури, ідеологію, побут; відтворюють реалії минулого, цим самим допомагаючи збагнути поведінку, думки та емоції кожного з героїв роману Ю. Мушкетика «Яса».

Історизми можна класифікувалися на такі семантичні групи: - слова, що характеризують класову структуру суспільства, соціальний стан, місце людини в суспільстві та суспільні взаємовідносини представників різних верств населення минулих часів; - назви колишніх урядових і військових чинів, адміністративних посад; - назви не існуючих у наш час установ і організацій; - назви колишніх професій; - назви зниклих побутових звичаїв, старих обрядів, релігійних свят; - назви старовинної зброї, амуніції, військових регалій; - назви старовинного чоловічого та жіночого одягу, взуття, головних уборів, які вийшли з ужитку та інші.

Проаналізувавши роль історизмів у романі Ю. Мушкетика «Яса», ми змогли переконатися, що переважаючі їх функції в літературному творі - це репрезентативна, експресивна та функція стилізації мови.

Застарілі слова, у яких є сучасні синоніми, що замінили їх у мові, називаються архаїзмами. Архаїзми принципово відрізняються від історизмів. Якщо історизми - це назви застарілих предметів, то архаїзми - це застарілі найменування цілком звичайних предметів і понять, з якими ми постійно зустрічаємося в житті. Як стилістичний засіб архаїзми традиційно використовуються в художній літературі для відтворення історичної реальності й тогочасної мови героїв, для надання мові урочистості, піднесеності, для характеристики негативних явищ, як засіб створення іронії, сатири та сарказму. Архаїзми, що поповнили пасивний склад лексики, додають мові піднесене, урочисте звучання. Їх було поділено на наступні групи: - власне лексичні; - лексико-словотвірні; - лексико-фонетичні; - лексико-морфологічні; - лексико-семантичні.

Найбільш численну групу у творі складають власне лексичні архаїзми, що виконують репрезентативну функцію. Архаїзація одного зі значень слова - дуже цікаве явище. Результатом цього процесу є виникнення семантичних, або значеннєвих, архаїзмів, тобто слів, вжитих у незвичайному для нас, застарілому значенні. Знання семантичних архаїзмів допомагає правильно розуміти мову письменника. Застаріли слова відрізняються один від одного за ступенем архаїчності: одні ще зустрічаються в мові, а є й такі, що зовсім забуті. Аналізуючи стилістичні функції застарілих слів у художній мові, не можна не враховувати і того, що їх вживання в окремих випадках може бути обумовлено особливостями авторського задуму, індивідуальними уподобаннями письменника. Причини появи архаїзмів (на відміну від історизмів) - у розвитку мови, у відновленні її словника: на зміну одним словам приходять інші.

Статистичний метод показав, що стилістичні архаїзми відіграють не менш важливу роль, ніж власне лексичні. Вони складають 20 % від загального складу, відображають колорит мови та висвітлюють певні події та явища старовини.

Усі архаїзми, як стилістичні, так і лексичні, виконують такі функції: репрезентативну, тобто позначають та називають речі та предмети; емотивну, що відображає почуття та емоції головних героїв та переживання автора за них, та експресивну, що створює образ мовця. Усі вони допомагають краще зрозуміти головних героїв, їхні думки та переживання, почуття та дії.

Аналіз твору Ю. Мушкетика показав, що при описі далеких часів та відтворенні колориту давніх епох історизми виконують функцію спеціальної лексики: виступають як певні значення, що не мають конкуруючих еквівалентів. У даному творі підкреслюється домінування функції історичної стилізації, виконуваної всіма розгляненими історизмами. Настільки ж часте звертання до власне-лексичних архаїзмів. Це дозволяє стверджувати, що вони усвідомлювались Ю. Мушкетиком як один з головних засобів створення більш виразних індивідуальних художніх образів.

На основі досліджених архаїзмів та історизмів ми уклали картки, що послугували основою для словника, який на конкретних прикладах ілюструє функціонування застарілої лексики у романі Ю. Мушкетика «Яса».

Отже, досліджуючи архаїзми та історизми в романі Ю. Мушкетика, ми довели, що існування подібних слів в художній літературі необхідне та важливе, оскільки підтримує колорит описаних епох, допомагає емоційно виділити важливі подій та стилізує мову художніх творів. З появою нових значень застарілі слова можуть набувати нової емоційної або функціонально-стильової забарвленості, і тоді їх вживання у мові зумовлене не тільки семантичною, а й стилістичною парадигматикою. Можливість використання застарілих слів залежить від їх експресивності, внаслідок рідшої вживаності вони вносять у мову деяку незвичайність, виразність. Головною причиною звернення письменників до застарілих слів є здатність цих слів набувати у контексті мовленнєвої стилістичної забарвленості, а також здатність сполучатися в деяких випадках з нейтральними лексемами різних функціональних стилів.

Список використаних джерел

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. 2-ге видання, доповнене і перероблене. - Харків.: Вища школа, 1988.

2. Аврорин В. А. Функции языка. В кн.: Совр. проблеми литературоведения и языкознания. М., 1974.

3. Архаїзми та неологізми / Домбровський В. Українська стилістика, ритміка. Українська поетика. - Дрогобич: Відродження, 2008.

4. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. - М., 1957.

5. Баженова А.А. Принцип историзма в эстетическом исследовании. / Эстетика, искусство, человек: Сб. статей. - М., 1977.

6. Бацевич Ф.С., Космеда Т. Очерки по функциональной лексикологии. - Львов, 1997.

7. Бевзенко С.П., Грипас Н.Я., Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: Вища школа, 2000.

8. Білодід І.К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної і естетичної функцій мови// В кн.: Мова. Людина. Суспільство. - К., 1977.

9. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. Стилістика. - К.: Наукова думка, 1973.

10. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові / Мовознавство. - 2002. - № 2-3.

11. Бондар О.І. Лексикологія: Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М.Л. Микитин-Дружинець. - К.: Видавничий центр «Академія», 2006.

12. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусея. - К.: Ірпінь, Перун, 2003.

13. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений: Избр. труды. Лексикология и лексикография. - М., 1977.

14. Гайдученко Г.М. Архаїчна лексика на позначення назв спорідненості як засіб формування ментальності українців (на матеріалі українських історичних романів). // Педагогічні науки. -- № 2. -- Херсон, 1998.

15. Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1985.

16. Гумбольдт В. «Избранные творы по мовознавству». - М., 1984.

17. Доленко М., Дацюк І., Іващук А. Сучасна українська мова. - Вид. 3-тє перероб., доп. - К.: Вища школа, 1987.

18. Диб'як Н. Дещо про формування сучасної української літературної лексики / Дивослово. - 1996. - № 1.

19.Дубина М.І. Українська ліература.- К.:Освіта, 1997.

20. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. 4-е видання. - К.: Вища школа, 1972.

21. З історії української лексикології - К.: Наук. Думка, 1980.

22. Зубков М.Г. Українська мова: універсальний довідник. - Х.: Школа, 2005.

23. Історія української мови: Лексика і фразеологія / Жовтобрюх В. М., Русанівський В.Г. - К.: Наук. Думка, 1983.

24. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. К. -- О., 1983.

25. Кириченко Г.С. Нариси загального мовознавства: навч. посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.: у 2 ч. / Кириченко Г. С., Супрун А. П.; за ред. Супрун А.П. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008.

26 Кочерган М. П. Вступ до мовознавства / Підручник / Видавн. «Академія» - К., 2004.

27. Курс сучасної української літературної мови /за ред. Л. А. Булаховського / Видавн. «Радянська школа». - К., 1951.

28. Левковская К.А. Теорія слова, принципи її побудови й аспекти вивчення лексичного матеріалу. - М., 1962.

Додаток 1

Словник історизмів

БАНДУРА - 1. Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми. 2. Про який-небудь громіздкий предмет.

БАЮРА - 1. Велика, глибока калюжа. 2. Яма, вибій. // Ямка в земляній підлозі.

БЕЙЛЕРБЕЙ - У 15 - 19 ст. - султанський намісник краю в Османській імперії, воєначальник усіх військ провінцій.

БОЯРИН - 1. У Росії до Петра 1 - особа, що мала найвищий сан, звання серед службовців. // У Київській Русі - великий землевласник, що належав до князівського двору і входив до складу військової дружини князя. 2. Товариш молодого (жениха), який є головним розпорядником на весіллі; шафер.

БРАТЧИК - 1. Член товариства, компанії; товариш. 2. Заможний ремісник, повноправний член цеху.

БУЛАВА - 1. Кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін. 2. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю. // Така ж палиця як символ влади. 3. Символ влади, який урочисто вручався найвищій посадовій особі в Україні - обраному або наказному гетьману - за часів гетьманату. Гетьманська булава.

БУНЧУК - 1. Булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) та Україні (як ознака влади гетьманів). 2. У деяких військових оркестрах - шумовий музичний інструмент (з дзвіночками), прикрашений волоссям із кінських хвостів.

ВАРВАРИ - 1. Назва, яку стародавні греки і римляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації та, за їхнім переконанням, перебували на нижчому рівні культурного розвитку. 2. Некультурні, малосвідомі люди.

ВАТАГА - 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група. // Стрій козачих загонів у поході. 3. Артіль рибалок. // Група людей, які разом наймалися на сезонні роботи. 4. Отара овець або стадо дрібної худоби; зграя звірів.

ВАТАГ - 1. Той, хто керує ватагою; ватажок, верховода. 2. Старший чабан.

ВЕРОНІКА - Одно- чи багаторічна трав'яниста рослина з дрібними квітками, окремі види якої культивуються як декоративні.

ВОЄВОДА - 1. У давній Русі та інших слов'янських державах - вождь, полководець, а також правитель міста, округу в 16 - 18 ст. 2. У Польщі - голова воєводства.

ГАКІВНИЦЯ - Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у 15 - 16 ст.

ГАЛЕРА - Старовинне вітрильне багатовеслове військове судно.

ГЕНДЕЛЬ - Торгівля, комерція з метою наживи.

ГОНЕЦЬ - 1. Особа, яку посилають з терміновим дорученням, повідомленням; посланець. 2. Назва доброго гончака.

ГЯУР - У магометан - назва іновірця; "невірний пес".

ДЖУРА - В Україні в 16 - 18 ст. - зброєносець у козацької старшини.

ЄФИМОК - Російська назва грошової монети талер - західноєвропейської срібної монети, що в 16 - 18 ст. ввозилася в Росію і служила сировиною у монетному та ювелірному виробництві.

ЖУПАН - 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. 2. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. 3. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин.

ЗАБРОДЧИК - Рибалка, який ловить рибу неводом, волоком.

ЗАГРЕБА - 1. Місце заховання, загрібання чого-небудь. 2. Корж, випечений у жару. 3. Жадібна людина.

КАЙДАНИ - 1. Залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в'язня. 2. Те, що зв'язує людину, позбавляє її волі.

КАЛГАНІВКА - Горілка, настояна на калгані.

КВЕСТІЯ - Проблема; питання.

КІШ - 1. У Київській Русі в 11 - 13 ст. і в Україні в 14 - 18 ст. - військовий табір, обоз. 2. Місце перебування запорізьких козаків; Запорізька Січ. 3. Літнє житло кочовиків; кибитка. 4. Місце розташування під час тимчасових робіт; табір, стан.

КНЯЗІВНА - Незаміжня дочка князя.

КОБЗА - Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент.

КОБЗАР - Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі.

КОБКА - Відлога.

КОЗАК - 1. У 15 - 18 ст. - вільна озброєна людина, що жила на півдні України та брала участь у військових діях проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини. // Вільна, незалежна людина, основні засоби існування якій надходили від військової справи (участь у війнах, охорона маєтків і торгівців). Вперше козаки згадуються в письмових джерелах кінця 15-го ст. Поява козаків відіграла визначну роль в історичній долі України; козаки були представниками соціального класу вільних людей, які охороняли свою землю та захищали її кордони від турецько-татарської агресії; У середині 16-го ст. козаки створили свою військово-політичну організацію, Запорізьку Січ. Вона мала власну військово-адміністративну систему, засновану на принципах козацької демократіїю. Козаками було сформовано специфічні політичні інституції, такі як військові ради, Кіш Запорізької Армії та вищі виконавчо-законодавчі органи з відповідними юридичними процедурами. Городові козаки - козаки, що жили по селах і містах України (крім Запорізької Січі). Запорізькі козаки - те саме, що запоріжці 2. Реєстрові козаки - козаки, занесені до полкового реєстру і об'єднані у полки (Лубенський, Ніжинський та ін.). 2. У дореволюційній Росії з 18 ст. - представник військового стану, уродженець військових областей (Кубанської, Оренбурзької, Війська Донського та ін.). // Рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників. 3. Уродженець колишніх військових областей. 4. Парубок, юнак взагалі. // Молодецький, ставний парубок. 5. Відважний, завзятий, хоробрий чоловік; молодець.

КОЗЕЛЬЦІ - Рід багаторічної трав'янистої рослини родини складноцвітих.

КОЛЬЧУГА - Частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець.

КУЛІШ - В українців - пшоняний густий суп зі шкварками й цибулею; насправді це рідка каша або так звана юшка з солониною з горохового толокна і з салом. Його придумали козаки Великого Лука, які варили його в походах, а чумаки готували на привалах, у ті часи він заміняв цілий обід, адже куліш складався з картоплі, цибулі й сала, заправленого зеленю. Донині обов'язковим компонентом куліша є вода й сало, а крупу можна використовувати різну, але якщо вона добре розварюється й перетворюється у своєрідну розмазню.

КУГА - Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом.

КУРІНЬ - 1. Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.). 2. Вбоге житло. 3. Окрема частина Запорізького козацького війська. // Одиниця адміністративно-територіального поділу на Січі в межах паланки. 4. Житло козаків, які складали таку частину війська. 5. У період громадянської війни - військова частина контрреволюційного козацтва.

ЛАНЕЦЬ - 1. Одягнена в лахміття людина; старець. // Уживається як лайливе слово. 2. Старі, поношені речі хатнього вжитку (звичайно одяг, білизна); ганчірки. // Зневажлива назва речей хатнього вжитку; барахло.

ЛИКО - Внутрішня частина кори молодих листяних дерев, переважно. липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки; лубок. // Стрічки з такої частини кори дерева, що використовуються для виготовлення різних побутових предметів. // Виріб з такої частини кори.

ЛЮЛЬКА - Приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну.

МАШТАЛІР - Конюх, кучер.

МІСЮРКА - Кільчаста сітка шолома.

МОСЬПАНЕ - Уживається як звертання в значенні "Милостивий пане добродію!".

МУЖ - застар. 1. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. 2. Чоловік

НАЙМИТ - 1. Робітник, що працює за наймом у приватного власника, підприємця; батрак. 2. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів.

ОКЛИЧНИК - Те саме, що оповісник. ОПОВІСНИК - Той, хто оповіщає кого-небудь про щось.

ОРДИНЕЦЬ - Той, хто належав до орди.

ОСАВУЛ - 1. Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні в 17 - 18 ст. Генеральний осавул. 2. Офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії.

ОСЕЛЕДЕЦЬ - 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. Застар. 2. Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (переважно у козаків); чуприна.

ОТАМАН - 1. Виборний або призначений ватажок козацького війська. // Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17 - 18 ст. Курінний отаман. Наказний отаман. 2. У дореволюційній Росії - начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман. 3. У роки громадянської війни - верховода контрреволюційних формувань. 4. Ватажок, керівник. // Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей. 5. На Правобережній Україні і в Галичині - сільський староста.

ПАЛАМАР - Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник.

ПАН - 1. Поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. // перен., ірон., зневажл. Людина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. 2. Той, хто мав привілейоване становище в дореволюційному суспільстві, належав до забезпечених верств міського населення, інтелігенції. // Той, хто має владу над іншими; володар, хазяїн. 3. В Україні та деяких інших країнах - ввічлива форма звертання або називання стосовно до осіб чоловічої статі. // У сучасній дійсності - ввічлива форма згадування або звертання. Пан посол. Пан міністр. // ірон. Особа, яка не користується в кого-небудь повагою або викликає презирство своєю поведінкою. // Звичайно зі словом-прикладкою - шаноблива форма звертання до чоловіка в усній народній мові. Пане-брате, - формула звертання до чоловіка, вживана в усній народній мові.

ПЕРЕЛАЗ - Певним чином обладнана частина огорожі; місце, де перелазять або переступають, перескакують і т. ін. через неї.

ПІДОСАВУЛ - Офіцерський чин в козачих військах російської армії.

ПІХВИ - Футляр для шаблі, кинджала, меча і т. ін.

ПОПОНА - Покривало для коня та деяких інших тварин; використовується також для покривання возів, саней.

ПОРОХІВНИЦЯ - Металева, дерев'яна і т. ін. посудинка або шкіряна торбинка для зберігання й перенесення пороху.

ПОСТОЛИ - М'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками (волоками).

ПРИЗЬБА - Невисокий, переважно земляний насип вздовж стін хати знадвору.

РЕГУЛА - Правило. // Статут.

РУШНИЦЯ - Вогнепальна ручна зброя. Мисливська рушниця.

РИБЕЦЬ - Риба родини коропових.

САЛАМАХА, САЛОМАХА - 1. Старовинна козацька кашоподібна страва з гречаного борошна, смальцю та товченого часнику. 2. Страва, приготована з товченого часнику з сіллю і хлібом, а також квасолі. 3. Відварена квасоля зі смаженою цибулею. 4. Гостра підлива до борщу з нерафінованої олії, солі й часнику.

САГАЙДАК - 1. Шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. 2. Те саме, що лук. 3. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо.

САП'ЯНЕЦЬ - Чоботи або черевики, пошиті із сап'яну.

СВОЛОК - Балка, яка підтримує стелю в будівлях. // Така балка, де є місце схову різних предметів. // Поперечна балка в деяких спорудах. // Балка, що відігравала символічну захисну роль від блискавок, пожеж, внаслідок чого оздоблювалася різьбленими магічними знаками.

СІЧ - 1. Запорізька (Запорозька) Січ: а) суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. - першій половині XVI ст. у пониззі Дніпра за дніпровими порогами у районі острова Хортиця. Виникнення Запорозької Січі було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, необхідністю протистояти колонізації на освоєних козаками землях та постійній турецько-татарській небезпеці, посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу. б) місце розташування цієї організації. 2. Окремий городок, що входив до складу козацької організації в 16 - 18 ст

СІНИ - Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або ділить будинок, хату на дві половини.

СІРЯЧИНА - 1. Те саме, що сіряк // Благенький, поношений сіряк. 2. Домоткане грубе нефарбоване сукно.

СПИС - Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку. // Мисливська зброя; рогатина. // Гімнастичний снаряд у легкій атлетиці. Метальник списа.

СТАРШИНА - 1. В Україні та Росії в 16 - 18 ст. - керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Генеральна старшина. 2. Взагалі привілейована верхівка.

СТАРШИНА - 1. Старше військове звання сержантського складу української армії, а також особа, що має це звання. // Старше сержантське звання в міліції. Старшина міліції. 2. Звання молодшого командного складу військово-морського флоту, відповідне сержантові. Трюмний старшина. 3. іст. Виборна особа, що керувала, відала справами якого-небудь колективу. // розм. Особа, що обіймала яку-небудь керівну посаду взагалі; начальник.

СУЛТАН - У країнах Сходу - титул монарха, а також особа, що носить цей титул.

СУПОСТАТ - 1. Ворог, недруг, супротивник. 2.Негідник, мерзотник.

ТИН - 1. Огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля; пліт. // Огорожа з очерету тощо. // Огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями. 2. Оборонна стіна з щільно розташованих поруч колод, які вертикально вриті у землю і загострені вгорі.

ХАН - 1. Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул. 2. Родовий дворянський титул у деяких країнах Сходу, а також особа, що має цей титул.

ЦАР - 1. Володар якої-небудь країни (як загальна назва, не титул). // Титул монарха в деяких країнах; монарх, що має цей титул. // 2. Повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник.

ЧАБАК - Лящ.

ЧАЙКА - Бойовий довбаний човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога.

ЧАТИ - Сторожовий загін війська; група перев. озброєних людей, які охороняють щось, несуть варту.

ЧАУШ - Правовий служитель, збирач податків, розпорядник у Туреччині.

ЧЕЛЯДНИК - 1. Той, хто належав до челяді. 2. Той, хто належав до челяді. 3. Ремісник, який працював під керівництвом майстра аж до здобуття звання майстра; підмайстер.

ЧУМАК - 1. В Україні у 15 - 19 ст. - візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу; чому саме так називали торговців, історики сперечаються до цього часу; одні вважають що “чумак” - похідне від “чум” (так називався закритий дерев'яний ящик, який використовувався для перевезення солі та риби); інші вважають, що “чум” - мірна ложка для солі або ківш, з якого подорожуючі пили воду; треті пов'язують слово з чумою; у перекладі з татарської “чумак” означає “перевізник”, а в перській мові так називався кийок (отже, чумак - це подорожній, який відправлявся у далеку дорогу з кийком для захисту від розбійників).

ЧУМАРКА - Те саме, що чемерка. ЧЕМЕРКА - Старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду.

ЧИНШ - Натуральний або грошовий податок, що його платили поміщикам чи на державу у феодальній Європі.

ШАБЛЯ - 1. Холодна, перев. кавалерійська, зброя з зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем. 2. Один боєць-кавалерист (при вказуванні на кількість бійців). 3. Те саме, що еспадрон.

ШТОФ - 1. Старовинна міра рідини (переважно вина, горілки), яка дорівнювала 1/8 або 1/10 відра. 2. Чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою, яка вміщує таку кількість вина, горілки тощо

ШИНКАР - Власник шинку або продавець у ньому.

ШИНКВАС - Прилавок (переважно в шинку).

ШИНОК - Невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртні напої; корчма.

ЩЕРБА - 1. Відвар з чого-небудь, рідкий суп. // Юшка з риби. 2. Навариста козацька юшка на борошні.

ЯНИЧАР - У султанській Туреччині - солдат регулярної піхоти, створеної в 14 ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство.

ЯНИЧАРКА - Вид старовинної вогнепальної зброї.

Додаток 2

Словник архаїзмів

БАРИЛО - 1. Невелика діжка для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами. Застар. 2. Про великий живіт у людини; пузо.

БЕЗВІК - Вічність. <> На безвік - на вічні часи.

БЕРЕЗІЛЬ - Березень.

БРЕЗКЛИЙ - Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). // Який має набрякле тіло чи обличчя.

БУДА - 1. Невелика будівля для господарських потреб, для захисту від негоди та ін.; будка. 2. Простий екіпаж із верхом. 3. Невеличке крите приміщення для собаки; будка, конура.

ВАЛАСАТИСЯ - Тинятися, блукати.

ВЕРГУНИ - Смажене в смальці чи олії солодке печиво, що має форму смужечки, через отвір усередині якої протягається один із кінців.

ВІДАТИ - 1. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. 2. Розвідувати, збирати відомості. 3. Керувати, розпоряджатися чим-небудь.

ВІТЦІВЩИНА - Батьківщина.

ВИПАЛ - 1. Випалювати, випалити. 2. Одночасний постріл із кількох рушниць, гармат; залп.

ВИШПЕТИТИ - Дуже вилаяти.

ГАСЛО - 1. Висловлена у стислій формі ідея, політична вимога, завдання; заклик. // Плакат із таким закликом. // Провідний принцип. Застар. 2. Умовний знак для дії; попередження, сигнал.

ГАСПИД, АСПИД - Те саме, що чорт; диявол, дідько, біс. // Уживається як лайливе слово. <> До гаспида - дуже багато.

ГОРЛИЦЯ - 1. Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб. 2. Ласкаве звертання до дівчат і жінок. 3. Давній український народний танець і музика до нього. 4. Українська сольна народна пісня.

ДАЛЕБІ, ДАЛЕБІГ - Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді (ж, бо).

ДАЛЕЧІНЬ - 1. Далекий простір. // Далекий край, далека дорога. 2. Далеке минуле або майбутнє. Що-небудь віддалене в часі; давнє.

ДОЛІВКА - 1. Уторована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні; взагалі підлога. 2. Те саме, що земник.

ДОКІЛ, ДООКОЛА - З усіх боків; навкруги, навколо.

ДОКОНЕЧНИЙ - Обов'язковий, неодмінний; неминучий. // Остаточний.

ДОП'ЯСТИ, ДОПНУТИ - Дістати що-небудь.

ДРЮК - Велика товста дерев'яна палиця.

ДЯДИНА - Жінка дядька.

ЖОВНІР - 1.Солдат польської армії. 2. Солдат.

ЗАГАЧУВАТИ, ЗАГАТИТИ - 1. Загороджувати, перекривати чим-небудь (річку, канал). // Закладати, лагодити (гатку, греблю). // Прокладати, робити (гатку, греблю). 2. Заповнювати цілком, до краю якийсь простір, прохід.; запруджувати. // Заповнювати великою кількістю чого-небудь. 3. Почати бити, стукати в щось, по чомусь із силою. // Ударити сильно, навідліг.

ЗАЙМАНЩИНА - Земельна власність, придбана правом першого зайняття вільної землі. // Ділянка, розчищена і оброблювана зазвичай далеко за межами села і поза громадськими землями.

ЗАКРОПЛЯТИ, ЗАКРОПИТИ - 1. перех. Оббризкувати, поливати. 2. Вливати що-небудь краплями. 3. Почати бризкати.

ЗАМЛОЇТИ - 1. Почати млоїти; занудити. 2. Почати відчуватися (про біль); защеміти.

ЗАНИКУВАТИ, ЗАНИКНУТИ - Заходити, навідуватись куди-небудь на короткий час.

ЗВОРОТ - 1. Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. 2. Місце, в якому дорога, стежка повертає в інший бік; заворот. 3. Зміна у розвитку життя, відносин, розмови. 4. Бік, протилежний лицьовому, видимому бокові чого-небудь.

ЗОРИТИ - 1. Дивитися на кого-, що-небудь; пильно вдивлятися. 2. Стежити очима за ким-, чим-небудь.

ЗГУК - Звук.

КАРАФА -Те саме, що графин.

КВИЛИТИ - 1. Жалібно стогнати, стиха плакати. // Плачучи, тихенько пищати (про дитину). // Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2. Жалібно кричати.

КЕБЕТЛИВИЙ - Здібний, умілий; розумний.

КОБ, КОБИ - 1. Якби, коли б. 2. Коли б, хоч би.

КОВНІР - Глибокий перехват, западина у нижній частині бані над дерев'яним зрубом.

КПИТИ - Те саме, що кепкувати.

МАЙВО, МАЄВО - 1. Повільне, плавне коливання тонких, легких предметів під дією вітру. 2. Те саме, що мерехтіння.

МАСНИЙ - 1. Який містить багато жиру, масла; жирний. // Який містить краплинки жиру, насичений ними. // Укритий шаром жиру, масла; просякнутий жиром. Масне волосся. Масне лице. Масна сковорідка. // Вимазаний, заяложений жиром, маслом. // Змащений жиром, мастилом. // Укритий жирною плівкою (про воду). // Який залишається від жиру, масла. 2. Схожий чимось на масло; м'який, жирний (про землю, ґрунт). // Багатий на корисні речовини; родючий. Застар. 3. Те саме, що підлесливий; облесливий. 4. Який виражає хтивість; хтивий (про очі, погляд і т. ін.). // Непристойний, цинічний.

МЕНТ - Дуже короткий проміжок часу; момент, мить. В один мент.

МО - Може.

МСТА - Помста.

МУДРАГЕЛЬ - Той, хто багато роздумує, обмірковує.

МУРМИЛО - 1. Груба, невихована людина. 2. Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько.

НАНОВО - 1. Знову, ще раз. // Від самого початку. 2. По-новому, інакше; не так, як раніше.

НАОКОЛО, НАОКІЛ - Те саме, що навколо.

ОКОВИТА - Міцна горілка високого ґатунку.

ОСКОРОМЛЮВАТИСЯ, ОСКОРОМИТИСЯ - Їсти скоромну їжу (у піст або пісний день).

ОСМУТА - Смуток.

ОСТЕНЬ - Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби.

ОСТУПАТИ, ОСТУПИТИ - Те саме, що обступати.

ОСУШОК - Шматок, окраєць сухого хліба.

ОЧУТИТИСЯ - 1. Прийти до пам'яті; опритомніти. 2. Повернутися до стану душевної рівноваги.

ПАНТРУВАТИ, ПАНТРИТИ - 1. Дивитися пильно, уважно. // Стежити за ким-, чим-небудь, спостерігати щось або дотримуватись чогось. // Виглядати кого-, що-небудь; чекати на когось, щось. 2. Доглядати кого-, що-небудь; дбати про когось, щось.

ПАСІЯ - Любов, пристрасть. Предмет кохання, пристрасті; коханий, кохана.

ПРАВИТИ - 1. Говорити, здебільшого повторюючи ту саму думку, наполягаючи на чомусь; повторювати думку, що склалася про когось. <> Правити своєї - настирливо наполягати не рахуючись з іншими. // Продовжувати розповідь. // Говорити таке, що не зовсім відповідає дійсності або повністю суперечить їй. Правити теревені. 2. Вимагати з кого-небудь щось (здебільшого податок, борг.). // Встановлювати ціну на щось.

ПІДПАСИЧ, ПІДПАСАЧ - Те саме, що підпасок.

ПІДГОРТАТИСЯ, ПІДГОРНУТИСЯ, - 1. Загинатися під що-небудь, всередину чогось. 2. Те саме, що пригортатися.

ПІРИТИ - 1. Дуже лити (про дощ). 2. Сильно бити, завдавати побоїв кому-небудь.

ПОВЕДЕНЦІЯ - 1. Те саме, що звичай 2. Манера поводження. 3. Те саме, що мода.

ПОВСТЬ - Виготовлений із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття, капелюхів. // Шматок такого матеріалу, що використовується як килим, покривало. // Що-небудь схоже на такий матеріал, збите в щільну масу.

ПОЙМАТИ, ПОЙНЯТИ - 1. Покривати собою (про воду); заливати, затоплювати. // Поширюватися по всій поверхні, виступати на чомусь. 2. Охоплювати кого-, що-небудь. // Огортати, окутувати, настаючи або наступаючи. // Закривати, заволікати (про імлу, туман.). // Проймати, викликаючи які-небудь фізичні відчуття (про холод, тепло). // 3. Опановувати, оволодівати ким-небудь (про почуття, думки). // Сповнювати, охоплювати собою що-небудь. //

ПОМЕЖИ - 1. Уживається на означення просторового розташування предмета або вияву дії посередині чого-небудь. 2. Уживається на означення місця, куди спрямована або де відбувається дія. 3. Уживається на означення явищ, подій, у проміжок часу між якими відбувається, здійснюється або має місце що-небудь. 4. Уживається на означення осіб, предметів, які вступають у взаємодію, в якісь відношення одне з одним або перебувають у якихсь стосунках.

ПОКАРА - Те саме, що покарання.

ПОКУТА - 1. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття. 2. Покарання за вчинений злочин, провину, поганий учинок. 3. Церковне покарання за злочини або гріхи; епітимія. Накласти покуту. Нести покуту.

ПОНУКА - 1. Те саме, що понукання. 2. Поштовх до дії; спонукання.

ПОПАС - 1. Місце для випасання худоби; пасовисько, випас. 2. Те саме, що випасання. // Випасання худоби як спосіб годівлі. 3. Дармові харчі, їжа, пожива.

ПОПУСК - Надмірна поблажливість; потурання. Не давати попуску.

ПОРАЯТИ, ПОРАЇТИ - 1. Дати пораду, порадити. // Допомогти радою, надати якусь допомогу в скрутних обставинах. // Підказати, до кого звернутися, кого, що обрати, узяти. // Знайти вихід із скрутного становища.

ПОСТЕРЕГТИ - Стерегти якийсь час.

ПОТІПАХА - 1. Людина розпусної поведінки. 2. Підлабузник.

ПОТУРНАК - Зневажливе звертання. Потуречений чоловік.

ПРАВИЦЯ - Права рука.

ПРЕЦІНЬ - 1. // Все-таки. 2. Принаймні.

ПРІЧ - 1. Невідомо куди; геть. 2. Геть.

ПРОБІ - 1. Уживається як волання про допомогу, порятунок; ґвалт, караул. // Уживається для вираження незгоди. // Уживається для вираження великого бажання. // Уживається для вираження переляку, здивування, розпачу.

ПРОЧУМУВАТИСЯ, ПРОЧУМАТИСЯ - Приходити до пам'яті.

ПРИПАРКА - 1. Лікувальна процедура, що полягає в прикладанні до тіла чого-небудь гарячого, перев. вогкого. // Ліки, що використовуються при такій процедурі. Застар. 2. Тілесне покарання різками, киями. // Бій із значними втратами. // Дошкульні докори, зауваження.

ПРЯ - 1. Спір, змагання. 2. Боротьба, бій, борня. <> Ставати на прю - вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь.

ПИТУН - Посуд для пиття.

РАЯТИ - Радити.

РВІЙНИЙ - 1. Те саме, що ревний. 2. Рвучкий, неспокійний.

РОЗМИР - 1. Розрив мирних відносин, порушення миру; війна. 2. Замирення, мир.

СІКОНУТИ - Підсилення до сікнути.

СКОЛУПНУТИ - 1. Сколупувати. Застар. 2. Змусити піти, залишити займане місце, прогнати.

СМЕРК - Те саме, що смеркання <> До смерку - до настання темноти. На смерку - коли смеркає.

СОБКАТИ - 1. Вигукувати "соб", повертаючи волів або коней ліворуч. 2. Те саме, що помикати.

СПОТИНЬГА - 1. Нишком. 2. Несподівано.

СТРІЛ - Те саме, що постріл.

СТРІЧА - Те саме, що зустріч.

СТРУП - Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється.

ТІЛЬ-ТІЛЬ - Те саме, що тільки-тільки.

ФІЛЬВАРОК - 1. У феодальній Польщі, Литві, Білорусі та Україні - комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство. 2. У Польщі, Західній Україні та Західній Білорусі (до 1939 р.) - панський маєток із господарчими будівлями. 3. Хутір або виселок.

ФОТЕЛЬ - Крісло.

ХАВТУР, ХАВТУРА - 1. Побори натурою, які брало духівництво. // Милостиня, подаяння. 2. Хабар.

ХЛОП - 1. Селянин, мужик взагалі або кріпак. 2. Чоловік, мужчина, хлопець.

ХЛОПКА - Зневажливе звертання до жінки.

ХЛЬОРКА - Те саме, що повія.

ЦИДУЛКА - Коротенький лист; записка.

ШАРВАРОК - 1. Додаткова до панщини феодальна повинність із будівництва і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків. 2. Напружена робота, здійснювана спільними зусиллями, гуртом; час, пора виконання такої роботи. Спільними зусиллями; гуртом. // рідко. Велике, гомінке скупчення людей. 3. Безладна метушня; розгардіяш. // Галас, гамір.

ШКВАРИТИ - 1. перех. і без додатка. Те саме, що смажити. Застар. 2. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (уживається замість певного дієслова); жарити. // Сильно жалити (про комах); тяти.

ШКВИРЯ - Снігова буря; хуртовина.

ШПАРКИЙ - 1. Який відбувається з великою швидкістю (про рух, дію.); швидкий. // Який швидко переміщується у просторі. // Меткий, спритний. // Те саме, що хвацький. // Сильний, інтенсивний. // Негайний, пильний. Шпаркий до діла. 2. Гарячий, палючий. // Дошкульний (про мороз). 3. Палкий, пристрасний, жагучий. // Дошкульний, різкий (про мову, слово, відповідь і т. ін.). // Спритний, гострий на язик.

ШПЕТИТИ - Лаяти, сварити кого-небудь. // Суворо вичитувати, ганити кого-небудь.

ШТАНДАРТ - 1. У дореволюційній російській та іноземних арміях - прапор кавалерійської частини, ескадрону. // Назва прапора взагалі. 2. У дореволюційній Росії та деяких інших державах - прапор царської особи, глави держави, якого піднімають у тому місці, де ця особа перебуває.

ЯКО - Якомога.

ЯТАГАН - Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.

Размещено на Allbest.ru