Індоіранські мови на карті світу

Давньоіндійське мовознавство першої половини IV -- другої половини III ст. до н. е. досягло такого високого рівня, що вплинуло на розвиток порівняльно-історичного мовознавства в XIX ст.

2. Розкрито склад індоіранських мов та діалектів та визначити їх мовний та діалектний статус. За допомогою комплексу методів лінгвістичного дослідження був проведений аналіз індоіранських мов, їх спільні та відмінні риси, які проявляються в їхньому словниковому складі, у граматичній будові, простежується, як за допомогою порівняльно-історичного методу стає можливим наукове зіставлення не тільки близькоспоріднених мов, а й таких генетично пов'язаних мовних груп, які вже втратили зовнішні ознаки спорідненості. Аналіз кожної із складових дозволяє нам зробити певні узагальнення та висновки.

3. За допомогою порівняльно - історичного методу виявлено закономірність розвитку мов, на прикладі індоіранської групи, від минулого до теперішнього часу. Цей метод є важливим засобом історичного вивчення різних сторін структури індоіранських мов, особливо фонетики, морфології і лексики. За допомогою порівняльно-історичного методу здобуто дані про стан окремих елементів досліджуваних мов у різні історичні періоди.

Просторове розміщення мовних явищ вивчають й інтерпретують за допомогою методу лінгвістичної географії. Метод лінгвістичної географії (ареальний) -- сукупність прийомів, які полягають у картографуванні елементів мови, що розрізняють її діалекти. Зв'язок методу лінгвогеографії з порівняльно-історичним полягає у тому, що він також має на меті відтворення картини діалектного членування прамовних спільнот і виявлення ареальних зв'язків між мовами, які становлять ці спільноти. Крім того, про тісний зв'язок цих двох методів свідчить і те, що в тих мовних групах або сім'ях, у яких відсутні старописемні пам'ятки, порівняльно-історичний метод спирається на дані сучасних мов і діалектів. Метод лінгвістичної географії дав змогу матеріально обґрунтувати контури індоіранського мовного союзу, виявити субстратні явища в певній мові, повніше використати топонімічні й гідронімічні дані в дослідженнях історії мов та їх носіїв (наочно показати шляхи розселення певних етносів).

4. Описано різні точки зору на методи дослідження індоіранських мов. Проведене дослідження відповідає вимозі сучасного загального мовознавства систематизувати і класифікувати науковий матеріал щодо індоіранських мов. Тому в дослідженні, як уже зазначалося, проведений аналіз індоіранських мов в порівняльно-історичному висвітленні та за допомогою методу лінгвогеографії.

Під час дослідження встановлено, що загальний лексичний склад індоіранських мов включає найменування ключових понять індоіранської культури (перш за все в області міфології), релігії, соціальних установлень, предметів матеріальної культури, імен. Спільним є самоназва *агуа-, що відбилося в багатьох іранських та індійських етнічних термінах (від форми цього слова походить назва держави Іран).

5. Розкрито соціолінгвістичну ситуацію у співвідношенні носіїв індоіранських мов на карті світу. Прекрасну картину розподілу мов на поверхні планети дає мовна карта світу. Вона візуалізує мовну картину світу показує, як мови розташовані відносно одна одної. Такі карти дають ясну картину розподілення мов на поверхні планети. На лінгвістичній карті більшість великих мовних родин займають власну закриту територію (Додаток Г).

В ході дослідження визначено мовний та діалектний статус індоіранських мов. Відсутність у переважної більшості мов будь-якої старої писемної традиції і, отже, розробленої літературної (або "стандартної") наддіалектної норми, зробило важким вирішення питання "мова чи діалект" для цілого ряду локальних мовних одиниць. Надзвичайно складне питання класифікації малих та безписемних мов і/або діалектів, які ще недостатньо вивчені і внутрішнє угрупування яких ще багато в чому залишається неясним. Але наявність певних літературних мов, навколо яких групуються безписемні локальні одиниці, допомагає в членуванні ареалу.

Таким чином, в даній роботі нами було розглянуто індоіранські мови: види мов, їх функції, склад, ступінь їх самостійності відносно одна одної та їх географічне розповсюдження. Вивчення мовних явищ, їх поширення, генетичної спорідненості та інших якостей дало змогу краще пізнати етногенез народів, що є носіями тих чи інших мов. А це розширює наші пізнавальні можливості, дає змогу краще зрозуміти світ і себе в ньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. - К.: Вища школа, 1996. - 224

2. Головин Б.Н. Введение в языкознание. - М.: Просвещение, 1983. - 312 с.

3. Камчатнов А.М., Николина М.А. Введение в языкознание. -- М.: Просвещение, 1999. - 232 с.

4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К., Одеса: Вища школа, 1991. - 279 с.

5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. - М.: Просвещение, 1987. - 291 с.

6. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. - К.: ВЦ "Академія", 2002. - 368

7. Левицький Ю.М. Мови світу: Енциклопедичний довідник. - Львів: Вид-во ЛНУ, 1998. - 312 с.

8. Левицкий Ю.А., Боронникова Н.В. История лингвистических учений. М.: Логос, 2005. - 246 с.

9. Мечковская Н.Б. Общее языкознание: Структурная и социальная типология языков. - М.: Флинта: Наука, 2003. - 312 с.

10. Мурат В.П. Введение в языкознание: Методические указания для студентов филологических факультетов университетов. -- М.: Просвещение, 1988. - 110 с.

11. Николаева Т.М. Теория происхождения языка и его эволюции - новое направление в современном языкознании // Вопросы языкознания. - М.: Знание, 1996. - 176 с.

12. Плунгян В.А. Почему языки такие разные. -- М.: Просвещение, 1996. - 272 с.

13. Потапенко О. І. Цікаве мовознавство. -- К.: Наука, 1996. - 211 с.

14. Реформатский А.А. Введение в языковедение. - М.: Просвещение, 1967. 536 с.

15. Широков О.С. Введение в языкознание. -- М.: Просвещение, 1985. - 264

16. Ющук І.П. Вступ до мовознавства. -- К.: Наука, 2000. - 112 с.

17. Языкознание // Большой энциклопедический словарь / гл.ред. В.Н. Ярцева. - 2-е изд. / статьи «Индоиранские языки», «Индийские (индоарийские) языки», «Иранские языки», «Дардские языки» - М.: Большая Российская Энциклопедия, 1998. - 687 с.

18. Якушин Б.В. Гипотезы о происхождении языка. - М.: Знание, 1984. - 136 с.

ДОДАТОК А

Найбільш великі індоіранські мови [10, с. 96]

ДОДАТОК Б

Індоарійські мови станом на травень 2010-го року [10, с. 98]

ДОДАТОК В

Іранські мови [10, с. 100]

Размещено на Allbest.ur