Юридична природа форм співучасті у злочині

3. Стійкість, яка полягає у здатності організації забезпечити стабільність і безпечність свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати: як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього) і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів зі злочинного середовища тощо). Про здатність об'єднання протидіяти внутрішнім дезорганізувальним факторам свідчать, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності й чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» визначають характерною для злочинної організації ознакою, поруч зі спеціальною метою та ієрархічністю об'єднання, зовнішню (окрім внутрішньої, властивої також і організованій групі) стійкість.

Так, ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв'язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо.

Таким чином, під стійкістю злочинної організації пропонується розглядати здатність такого об'єднання успішно протистояти зовнішнім (діяльність конкурентів по злочинному середовищу, різноманітні заходи правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю тощо) та внутрішнім (наприклад, прояви непокори волевиявленню керівника у самому такому ієрархічному об'єднанні) чинникам, що можуть посягати на безпеку її існування (функціонування) [23, с. 558].

4. Зорганізованість на основі попередньої змови членів або структурних компонентів організацій для спільної діяльності. Така змова відбувається в процесі створення означеної організації. Термін «спільна діяльність злочинної організації» слід розуміти як безпосереднє вчинення злочинів, а також діяльність, спрямовану на підтримання можливості існування такої організації. Кожний учасник змови усвідомлює, що разом із іншими він долучається до здійснення злочинної мети, для чого створено організацію, і бажає цього. Це характерно також для тих осіб, які приєднуються до такої організації після її створення.

5. Наявність однієї з таких цілей її діяльності:

- безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації;

- керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, що може полягати в організації сходки злочинців, у спеціальних закликах, взятті під «контроль» певних сфер злочинної діяльності, вирішення конфліктів між окремими підконтрольними групами чи злочинцями тощо;

- забезпечення функціонування злочинної організації, а також інших злочинних груп, тобто створення необхідних умов для існування цих формувань (фінансування злочинної діяльності, її приховування, побутове, інформаційне, охоронне забезпечення, легалізація прибутків тощо).

Кримінально-правові наслідки такої форми співучасті - створення або участь у злочинній організації як формі співучасті є закінченим злочином, який передбачений ст. 255 КК України.

Таким чином, розгляд якісних ознак, притаманних злочинній організації, дозволяє зробити висновок, що ними є: ієрархічна структура; спеціальна мета, передбачена ч. 4 ст. 28 КК України, та стійкість. Зазначені ознаки характеризуються як взаємопов'язані та взаємообумовлені і визначають злочинну організацію як найбільш небезпечну форму співучасті у злочині.

Висновки

Відповідно до поставленої мети в даній курсовій роботі було досліджено поняття та суть співучасті у вчинення злочину; виявлено об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті; проаналізовано співучасть у формі вчинення злочину групою осіб та групою осіб за попередньою змовою; визначено характерні ознаки організованої групи як форми співучасті у злочині; досліджено поняття злочинної організації.

На основі вищевикладеного можна зробити наступні висновки:

1. На сьогодні, чинне законодавство, а саме ст. 26 Кримінального кодексу України (далі - КК України) визначає співучасть як умисну спільну участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину

2. Обов'язковими умовами співучасті у злочині є: наявність двох або більше осіб (співучасників); спільність дій співучасників у вчинені одного і того самого злочину; наявність умислу всіх співучасників на вчинення такого злочину; наявність причинного зв'язку між діями кожного співучасника і єдиним злочинним результатом. За сукупністю цих умов настає кримінальна відповідальність осіб, які спільно вчинили злочин, за правилами про співучасть і за статтею Особливої частини Кодексу, яка передбачає відповідальність за конкретний злочин

3. Як особлива форма злочинної діяльності співучасть характеризується об'єктивними і суб'єктивними ознаками, відповідно до яких можна відрізнити співучасть від простого випадкового збігу дій декількох осіб при вчиненні того самого злочину (наприклад, при крадіжці інструментів з охоронюваного складу, вчиненій декількома працівниками, що мають доступ до цих інструментів по роботі).

4. Форми співучасті - це об'єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю суб'єктивних зв'язків між ними.

5. Співвиконавство без попередньої змови полягає у спільному вчиненні злочину двома чи більше особами, які діють як виконавців злочину, без попередньої (тобто до початку вчинення злочину) змови між собою. У КК України ця форма співучасті передбачена ч. 1 ст. 28 та має назву «група осіб». Про відсутність попередньої змови свідчить той факт, що виконавці злочину до моменту його вчинення не приймають спільного рішення про вчинення такого злочину, не домовляються про спільність своїх дій. У таких випадках до діяльності одного виконавця своїми діями приєднується інший виконавець уже під час вчинення злочину, але до його закінчення.

6. Співвиконавство з попередньою змовою полягає у спільному вчиненні злочину двома чи більше особами, які діють як виконавці та заздалегідь домовились про спільне його вчинення. У КК України ця форма співучасті передбачена ч. 2 ст. 28, але прямо не виділена, а охоплена більш широким терміном «група осіб за попередньою змовою». Для цієї форми співучасті необхідна наявність попередньої згоди виконавців злочину на його спільне вчинення. Така згода повинна бути наявна до початку злочину, тобто до замаху на злочин.

7. Складною формою співучасті є злочинне угрупування у вигляді організованої групи та злочинної організації (ч. 3 і 4 ст. 28 КК). Такі угрупування утворюються за взаємною згодою його учасників і об'єднуються на основі спільного плану їхньої діяльності, спрямованої на вчинення, як правило, ряду злочинів. Злочин визнається учиненим організованою групою, якщо в його підготуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися в стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

8. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

9. Злочинну організацію відносять до найнебезпечніших форм співучасті у вчиненні злочину. Зокрема, це обумовлено, такою метою її створення та діяльності як вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, у багатьох випадках наявністю міжнародних зв'язків, тривалістю існування, поширенням сфери впливу на найважливіші сектори економіки та суспільного життя. Також відсутніми є чіткі критерії розмежування злочинної організації від інших форм співучасті, насамперед від оганізованої групи, свідченням чого є офіційні звіти правоохоронних органів, що відображають спільні показники злочинів, скоєних організованими групами та злочинними організаціями.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-вр // Відомості Верховної Ради - 1996- №30, ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III // Відомості Верховної Ради - 2001- №25-26, ст. 131.

3. Абакумова Ю.В. Уточнення природи співучасті у злочині / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право. - 2012. - Вип. 1. - с. 143-149.

4. Абакумова Ю.В. Проблеми визначення ознак співучасті в теорії сучасного кримінального права / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право. - 2011. - Вип. 4. - с. 113-119.

5. Абакумова Ю.В. До проблеми визначення суб'єктивних ознак співучасті / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право. - 2012. - Вип. 2. - с. 143-148.

6. Абакумова Ю.В. До уточнення сутності спільності вчинення діяння як ознаки співучасті / Ю.В. Абакумова // Держава та регіони. Сер. Право та державне управління. - 2012. - Вип. 1. - с. 94-98.

7. Анохіна Л.С. Деякі аспекти класифікації співучасті у злочині згідно Кримінального кодексу України / Л.С. Анохіна // Учёные записки. - Симферополь, 2007. - Т. 20, N2 (59): Серия: Юридические науки. - С. 118-122.

8. Єфремов С.О. Організоване злочинне угруповання як вид злочинного об'єднання / С.О. Єфремов ? ? Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2003. - №1 (20). - С. 11-16.

9. Іванова Л.О. Юридична природа форм співучасті у злочині та питання їх кваліфікації за кримінальним законом України / Л.О. Іванова // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна №945. Серія «Право». - 2011. - Випуск №9. - с. 324-329.

10. Ільїна О.В. Особливості тлумачення кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб» корисливих злочинів проти власності / О.В. Ільїна // Часопис Київського університету права. - 2009. - №4. - с. 287-291.

11. Біла Ю.В. Проблемні питання кваліфікації злочинів, вчинених групою осіб за попередьою змовою / Ю.В. Біла // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - №4. - с. 167-175.

12. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.

13. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / [Ю.В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. - 455 с.

14. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; Заред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 480 с.

15. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. - [3-тє вид., перероб. та доп.]. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 496 с.

16. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / [Ю.В. Александров, В.І. Антіпов, М.В. Володько та ін.; за ред. М.І. Мельника, В.А. Климента]. - [5-те вид., перероб. та доп.]. - К.: Атака, 2009. - 408 с.

17. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 4-те видання, перероблене та доповнене. - К.: Юридична думка, 2007.

18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. ? [Відп. ред. С.С. Яценко]. - К.: 2006. - 848 с.

19. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2-е вид., змін. і доп.). - К.: Видавничий дім «Скіф», 2006. - 492 с.

20. Сахнюк С.В. До питання про виділення форм співучасті у кримінальному праві України / С.В. Сахнюк // Держава та регіони. Сер. Право. - 2012. - Вип. 2. - с. 202-205.

21. Ткаченко В.В. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину організованою групою: проблеми розмежування і кримінальному праві / В.В. Ткаченко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2011. - Т. 24 (63), №1. - с. 337-344.

22. Фесенко Є.В. Форми вчинення злочину за співучасті: проблемні питання / Є.В. Фесенко // Проблеми правохнавства та правоохоронної діяльності. - 2009. - №3. - с. 95-99.

23. Щедров І.В. Кримінально-правова характеристика конститутивних ознак поняття «злочинна організація» / І.В. Щедров // Державо і право. - 2010. - Вип. 49. - С. 556-561.

Размещено на Allbest.ru