Міжнародне трудове право

Основні права людини у сфері праці та трудових відносин стосуються передусім заборони примусової праці, заборони дискримінації у сфері праці та прав на асоціацію.

У правових документах МОП На проблемах примусової чи обов'язкової праці зосереджена значна увага, а основними серед них є «Конвенція № 29 Про примусову чи обов'язкову працю» (1930 р.) та «Конвенція № 105 Про скасування примусової праці» (1957р.) і дві рекомендації № 35 «Про непряме примушення до праці» (1930 р.) та № 36 «Про регламентацію примусової праці» (1930 p.).

Окрему групу складають норми щодо дискримінації у сфері праці і трудових відносин, які сформульовані «Конвенцією № 111 Про дискримінацію в галузі праці і занять» (1958 p.), «Конвенцією № 100 Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності» (1951 p.).

Основу правового регулювання у сфері свободи асоціацій складають «Конвенція N° 87 Про свободу асоціації і захист права на організацію» (1948 p.), «Конвенція № 98 Про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів» (1949 p.), «Конвенція № 135 Про захист прав представників трудящих на підприємствах і про можливості, які їм надаються» (1971 p.).

У 1921 р. було прийнято «Конвенцію № 11 Про право на організацію і об'єднання трудівників у сільському господарстві», у 1947 р. -- «Конвенцію № 84 Про право на об'єднання та регулювання трудових конфліктів на територіях поза метрополіями».

Характерною особливістю всіх цих конвенцій та рекомендацій з огляду на їх нормативний зміст є те, що вони, стверджуючи основні права людини у сфері праці, стали правовою основою прийнятої у 1998 р. Міжнародною конференцією праці «Декларації про основоположні принципи та права у сфері праці». На їх основі сформульовано три принципи: свобода об'єднань і визнання права на ведення колективних переговорів; ліквідація всіх форм примусової праці; заборона дискримінації у сфері праці та занять.

Значна увага у діяльності МОП зосереджена на проблемах правового регулювання праці дітей та підлітків. Передусім, це норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на роботу у різних галузях господарства, регламентують умови праці молоді на різних роботах, нічну працю та медичне обстеження. Такими є, зокрема, конвенції № 10 «Про мінімальний вік допуску дітей на роботу у сільському господарстві» (1921 р.),№ 15 «Про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами на флоті» (1921 p.), № 16 «Про обов'язковий медичний огляд дітей і підлітків, зайнятих на борту суден» (1921 p.), N° 59 «Про мінімальний вік прийняття дітей на роботу в промисловості» (1937 p.), № 60 «Про вік прийняття на роботу дітей на непромислові роботи» (1937 p.), № 77 «Про медичний огляд дітей і підлітків з метою з'ясування їх придатності до праці у промисловості» (1946 p.), № 112 «Про мінімальний вік для прийняття на роботу рибалок» (1959 p.), № 123 «Про мінімальний вік допуску на підземні роботи у шахтах та рудниках» (1965 p.). Основною і найбільш загальною щодо багатьох цих питань є «Конвенція № 138 Про мінімальний вік прийому на роботу» (1973 p.).

Норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на роботу та регулюють її умови, стали правовою основою для формування четвертого принципу у декларації 1998 р. -- принципу дієвої заборони дитячої праці.

Використані джерела

1. Аметистов Э. М. Международное трудовое право и рабочий класс. -- М., 1970. -- С. 7.

2. Иванов С. А. Проблемы международного регулирования труда. -- М., 1964. -- С. 8.

3. Зенгер А. Права человека и контроль за их осуществлением в Международной организации труда // Советское государство и право. -- 1991. -- № 10. -- С. 106.

4. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право. -- М., Наука, 2009, С. 448--449.

5. Колосов Ю. М., Кузнецов В. И. Международное право. -- М., Высшая школа, 2009, С. 57.

6. Скрипка В. И. Трудовое право. -- М., 2007. -- С. 80.

Размещено на Allbest.ru