Умови і порядок укладення шлюбу
Поняття шлюбу та його специфічні ознаки. Необхідні умови вступу в шлюб. Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов’язками. Особливості реєстрації шлюбу із засудженою особою. Недійсність шлюбу та її правові наслідки.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.03.2009 |
| Размер файла | 75,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Про кожен факт реєстрації шлюбу органами реєстрації актів громадянського стану видаються відповідні свідоцтва про одруження (забезпечення бланками свідоцтв проводиться Мін'юстом). Законом також встановлено розмір ставки державного мита за реєстрацію шлюбу у розмірі 0,05% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
В разі втрати свідоцтва про шлюб можна звернутися до органу РАЦСу з проханням про видачу повторного документу. Якщо ж в актових книгах органу реєстрації актів цивільного стану не зберігся запис про реєстрацію шлюбу, й у відновленні такого запису відмовлено, факт реєстрації шлюбу може встановити суд.
З моментом реєстрації шлюбу сімейне законодавство пов'язує момент виникнення прав та обов'язків подружжя. При цьому Сімейний кодекс встановлює принцип неможливості надання одному з подружжя пільг чи переваг, обмеження прав та свобод, гарантованих Конституцією і законами України, внаслідок реєстрації шлюбу (стаття 36). Справа в тому, що вступ у шлюб породжує зміну сімейного статусу особи, однак не веде до зміни її правового статусу як громадянина України.
2.5. Особливості реєстрації шлюбу із засудженою особою
Реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, провадиться відділом РАЦСу за місцезнаходженням таких установ на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України, з дозволу відповідного управління юстиції.
Питання реєстрації шлюбу із засудженою особою висвітлюються у Правилах реєстрації актів громадянського стану.
Особа, яка бажає зареєструвати шлюб із засудженим, заповнює заяву про шлюб за встановленою формою (у частині, яка торкається її) і представляє її до відділу реєстрації актів цивільного стану.
Відділ РАЦСу звіряє зазначені в заяві відомості з паспортом / паспортним документом, який посвідчує особу заявника, засвідчує його підпис та правильність зазначених у заяві відомостей і повертає заяву заявнику, який направляє її адміністрації виправно-трудової установи для передачі засудженому.
Адміністрація виправно-трудової установи при надходженні заяви про одруження із засудженим передає її засудженому для заповнення тієї частини, яка стосується його. Правильність зазначених у заяві відомостей та підпис засудженого перевіряються та засвідчуються підписом начальника і гербовою печаткою виправно-трудової установи, в якій він відбуває покарання, після чого заява надсилається до органу РАЦСу, який проводитиме реєстрацію шлюбу.
Якщо питання про реєстрацію шлюбу ініціює засуджений, то адміністрація виправно-трудової установи забезпечує його бланком заяви про шлюб за встановленою формою. Після заповнення засудженим тієї частини заяви, яка торкається його, адміністрація виправно-трудової установи звіряє вказані в заяві відомості з паспортом / паспортним документом, який міститься в особовій справі засудженого, засвідчує його підпис і правильність указаних у заяві відомостей та направляє цю заяву особі, з якою засуджений бажає укласти шлюб. Одночасно цій особі повідомляється найменування та адреса відділу РАЦСу, у якому може бути проведена реєстрація шлюбу.
При погодженні на укладення шлюбу із засудженим особа, яка отримала таку заяву, заповнює її в тій частині, яка торкається її, та передає до відділу РАЦСу для засвідчення підпису та відомостей, указаних у заяві, після чого направляє заяву до відділу реєстрації актів цивільного стану, який зазначено в повідомленні виправно-трудової установи.
Відділ РАЦСу за місцезнаходженням виправно-трудової установи, який отримав спільну заяву про одруження, призначає дату та час реєстрації шлюбу, про що заздалегідь повідомляє осіб, які бажають одружитися, а також адміністрацію виправно-трудової установи, в якій утримується засуджена особа, яка бажає вступити в шлюб.
Реєстрація шлюбу із засудженим провадиться у присутності осіб, які одружуються, у приміщенні, визначеному адміністрацією виправно-трудової установи.
У паспорті / паспортному документі засудженого відділ РАЦСу проставляє штамп про одруження із зазначенням прізвища, імені, по-батькові та року народження другого з подружжя. Штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням цих самих відомостей проставляється також у паспорті / паспортному документі другого з подружжя.
Якщо засуджений при одруженні змінив прізвище або приєднав до свого прізвища прізвище другого з подружжя, то на першій сторінці його паспорта / паспортного документа проставляється штамп або відмітка про те, що у зв'язку зі зміною прізвища при укладенні шлюбу паспорт / паспортний документ підлягає обміну (але лише після звільнення з виправно-трудової установи).
Реєстрація шлюбу з особами, щодо яких суду як запобіжний захід обрано тримання під вартою, здійснюється відділом РАЦСу в слідчих ізоляторах (тюрмах) тільки з письмового дозволу органу, у провадженні якого перебуває справа, у тому самому порядку і за тими самими правилами, які встановлені для виправно-трудових установ.
Розділ ІІІ. Недійсність шлюбу та її правові наслідки
Зареєстрований у встановленому порядку шлюб вважається укладеним законно і обумовлює настання передбачених законодавством правових наслідків. Проте бувають такі випадки, коли шлюб є недійсним. Це шлюб, зареєстрований в державному органі РАЦСу за відсутності хоча б однієї з передбачених законом умов його укладання або за наявності принаймні однієї зі встановлених законом (і розглянутих нами в першому розділі курсової роботи) перешкод цьому. Такий шлюб не породжує прав та обов'язків подружжя. Визнання шлюбу недійсним означає анулювання останнього з моменту його укладання. Це вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у разі порушення передбачених законом умов укладання шлюбу. У Сімейному кодексі побудовані три правові моделі визнання шлюбу недійсним. Про них, а також про правові наслідки визнання шлюбу недійсним і про можливість санації (оздоровлення шлюбу) і піде мова у заключному розділі курсової роботи.
3.1 Недійсний шлюб - укладений з порушенням необхідних умов
Недійсність шлюбу як такого передбачена статтею 39 Сімейного кодексу. В ній зазначена ціла низка причин, за яких шлюб є недійсним (тобто при укладенні шлюбу сторони допустили такі порушення умов його укладання, що він вважається недійсним уже в силу самих цих порушень, навіть без рішення суду). Такими порушеннями є:
1. реєстрація шлюбу з особою, яка вже перебуває у шлюбі. Українське сімейне законодавство цілком слушно не допускає багатошлюбності. Охорона одношлюбності як однієї із необхідних умов укладання шлюбу здійснюється шляхом визнання недійсним шлюбу, який порушує цю умову і має місце, як правило, тоді, коли зіштовхуються інтереси і права, які випливають із двох шлюбів. Таке зіткнення має місце, коли:
a. з'ясовується, що на момент укладання шлюбу один із подружжя вже перебував в іншому шлюбі. Тут має місце бігамія (одночасне перебування в двох шлюбах). На момент укладання другого шлюбу перший не був розірваний, тому, звичайно, недійсним визнається другий шлюб як укладений з явним порушенням встановленого порядку (більш того, він аж ніяк не може негативно впливати на правову природу першого шлюбу). Недійсність другого шлюбу, як і збереження першого, є безумовним та беззастережним і не може залежати від бажання сторін зберегти чи анулювати той чи інший шлюб. Також не має значення, чи свідомо подружжя порушило вимоги законодавства, чи добросовісно помилялося. Наприклад, подружжя тривалий час не підтримувало між собою стосунків. Дружина могла вважати, що чоловік загинув внаслідок бойових дій, нещасного випадку тощо. Проте ці мотиви правового значення не мають і якщо вона укладе повторний шлюб з іншим чоловіком, то укладений шлюб буде недійсним. Другий шлюб може стати дійсним лише з моменту припинення попереднього шлюбу, і до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу;
b. після укладання шлюбу з'являється той із подружжя, хто раніше у встановленому законом порядку був оголошений померлим. Смерть особи була зареєстрована державним органом РАЦСу на підставі судового рішення про оголошення її померлою. Шлюб був припинений, а перешкод для укладання другого шлюбу не було. Тому другий шлюб від самого початку був правомірним, оскільки принцип одношлюбності не порушувався. Проте у судовій практиці відомі випадки (особливо в післявоєнні роки), коли за позовом одного із подружжя другий шлюб розривався і колишнє подружжя реєструвало новий шлюб на загальних підставах.
2. шлюб, зареєстрований між родичами по прямій ліній спорідненості, а також між рідними братом і сестрою. Більш того, перешкодою до укладання шлюбу є не лише шлюбні родинні зв'язки, а й будь-яка, в т.ч. й позашлюбна, родинність.
Випадки визнання шлюбу недійсним з наведеної підстави в судовій практиці практично не зустрічаються, оскільки суспільна мораль засуджує кровозмішення. Водночас варто зазначити, що вони не можуть бути виключені взагалі, особливо коли мова йде про одруження між братами та сестрами від повторних шлюбів.
3. шлюб з недієздатною особою. Адже особа, яку у встановленому порядку визнано судом недієздатною, не має можливості свідомо висловити свою волю на укладання шлюбу, оскільки внаслідок душевної хвороби чи недоумства не може розуміти значення своїх дій та оцінювати їх. Тому шлюб, укладений із такою особою, вважається укладеним без її згоди і не може вважатися дійсним.
Наведені порушення умов укладання шлюбу обумовлюють його абсолютну недійсність і дають підстави органу РАЦСу за заявою зацікавленої особи анулювати актовий запис про шлюб.
3.2 Шлюб, що визнається недійсним за рішенням суду. Неукладений шлюб
Перелік підстав, за наявності яких суд має визнати шлюб недійсним, перелічені у статті 40 Сімейного кодексу. Це:
1. шлюб, зареєстрований без вільної згоди чоловіка та жінки. Відсутність взаємної згоди при укладанні шлюбу в теорії сімейного права за аналогією з цивільним правом іменують пороком волі при укладанні шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Суд може призначити судово-психіатричну / судово-психологічну експертизу, яка має дати відповідь: чи взагалі розуміла особа, яка укладала шлюб, значення своїх дій і чи могла ними свідомо керувати? Ну от, наприклад: К. уклала шлюб з А. - 76-літнім тяжкохворим пенсіонером, інвалідом І групи, і прописалася на його житлову площу. Проте було встановлено, що А. у період реєстрації шлюбу знаходився в такому стані, що просто не міг усвідомлювати ні своїх дій, ні їх наступних наслідків. За позовом прокурора суд визнав шлюб недійсним і актовий запис про його реєстрацію анулював. А згодом К. була виселена в судовому порядку з квартири А. без наступного надання житлової площі.
Якщо особа уклала шлюб, перебуваючи в такому стані, що не розуміла значення своїх дій, звичайно, вона має право після того, як вилікується, порушити питання про визнання шлюбу недійсним, оскільки нею по суті свідомого бажання щодо укладання шлюбу не виявилось. Однак коли особа все ж бажає зберегти такий шлюб, немає необхідності визнавати укладений шлюб недійсним, а потім реєструвати новий на загальних підставах.
2. фіктивність шлюбу. Дана підстава зазначена у частині 2 вищезгаданої 40 статті Сімейного кодексу України: шлюб є фіктивним, якщо при його укладенні жінка та чоловік (або один з них) не мав наміру створювати сім'ю та набувати права та обов'язки подружжя. Тобто зовнішнє виявлення волі - волевиявлення особи / осіб, які уклали шлюб - суперечить їх справжній волі. Адже, як вже було зазначено в першому розділі курсової роботи, однією з умов дійсності шлюбу є саме наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб. А коли подружжя просто реєструє шлюб з метою досягнення якихось пільг та привілеїв, що випливають із його реєстрації (право на прописку, на житло другого з подружжя (зокрема, з метою переуступки житлової площі), право на майно другого з подружжя у випадку його смерті, право на пенсію з приводу втрати годувальника, на користування пільгами (наданими, наприклад, конкретному пенсіонеру), на страхову суму, можливість ухилення від сплати податку тощо), то це аж ніяк не є може відповідати внутрішній волі осіб укласти шлюб.
Наведемо приклад: між К. і М. був укладений шлюб, про визнання якого недійсним був пред'явлений позов Б. і О. - матір'ю і дочкою К. Було також встановлено, що К., який страждає важкою формою туберкульозу, у момент реєстрації шлюбу знаходився в лікарні у важкому стані. М., до речі, знала про діагноз і важкий стан здоров'я К. І наступного дня після реєстрації шлюбу вона стала клопотатися про прописку на житлову площу К., між іншим, не маючи на те згоди ні самого К., ні його матері, також прописаної на цій площі. Всі ці обставини дали підстави для висновку, що шлюб був укладений не з метою створення родини, а з метою одержання права на житлову площу К.
Ще варто додати, що фіктивним шлюб визнається як у випадку, коли обидві сторони не мали наміру створити сім'ю, так і при відсутності такого наміру тільки в однієї з них. Так, З. (1905 р.н.) і Ч. (1924 р.н.) уклали шлюб. Пізніше З. звернувся до суду з позовом про визнання цього шлюбу недійсним, посилаючись на те, що відповідачка уклала його без наміру створити сім'ю, а лише мала на меті одержати житлову площу в Києві, де проживав З. Прописавшись, відповідачка не раз говорила, що проживатиме з ним тільки в якості опікунки. Подружні відносини між сторонами не підтримувалися взагалі, домашнє господарство велося окремо, спільного майна не надбано було. Шлюб був визнаний недійсним, хоча у З., на відміну від Ч., був намір створити сім'ю.
За правовою природою фіктивний шлюб нагадує мниму угоду. Як при мнимій угоді, так і при укладанні фіктивного шлюбу сторони вчиняють юридичні дії без наміру настання тих правових наслідків, які передбачені законом.
Справи щодо визнання шлюбу недійсним із мотиву його фіктивності хоча й досить часто зустрічаються в судовій практиці, проте все ж спричиняють значні труднощі, особливо в тому разі, коли один із подружжя дійсно бажав створити сім'ю, а інший, отримавши бажане (наприклад, право реєстрації на житловій площі другого з подружжя в столиці, розподіл в аспірантуру, влаштування на престижну роботу тощо), докорінно змінює свою поведінку і звертається з позовом про розірвання шлюбу. У такому разі суд може уважно вивчити і врахувати всі, навіть найнезначніші, обставини справи: стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання і ведення господарства подружжям у шлюбі, наявність чи відсутність дітей, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність. А труднощі у розгляді справ такого роду пов'язані і з тим, що згідно статті 3 Сімейного кодексу, подружжя вважається сім'єю навіть тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Тобто подружжя не зобов'язане проживати разом, тому їх роздільне місце проживання ще не свідчить про відсутність наміру створити сім'ю і не може автоматично розглядатися як доказ фіктивності шлюбу.
Від фіктивних шлюбів, проте, слід відрізняти "шлюби з розрахунку", які укладаються з певних корисливих мотивів (наприклад, молода актриса вирішила укласти шлюб з відомим режисером, який би забезпечив їй творче зростання, аспірантка - з професором, передбачаючи спрощений захист дисертації; дівчина з провінції - із солідним бізнесменом, що дало б їй матеріальне забезпечення тощо). Тобто шлюб з розрахунку - це шлюб, який особа (особи) укладають хоча і з певних корисливих мотивів, але, безперечно, з метою створення сім'ї. І хоч укладання такого шлюбу традиційно викликало осуд у суспільстві, він не може бути визнаний недійсним. І взагалі правовими нормами шлюб "з розрахунку" не регулюється.
Також слід відрізняти від фіктивного шлюбу такий, "який не існує" (це шлюб, якого юридично немає, наприклад, посвідчений особою, яка не має права його посвідчувати) або такий, "який не укладено" (тобто за відсутності нареченої або нареченого, що цілком відповідає положенню статті 34 СК про обов'язковість присутності їх обох в момент реєстрації шлюбу).
В контексті даного питання варто також згадати про шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого (стаття 48 Сімейного кодексу), а також шлюб, який реєструвався за підробленим паспортом, за довіреністю. Він вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі РАЦСу анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.
Наприклад, молоді задовго до реєстрації шлюбу почали "святкувати" і, як наслідок, шлюб був "зареєстрований" між нареченою і свідком. У цьому разі (як і в інших вищевказаних) мова йде не про визнання шлюбу недійсним, адже його як такого не існує взагалі, а про анулювання запису реєстрації шлюбу як помилкового, оскільки він не відбиває дійсного стану речей.
Проте слід відрізняти визнання шлюбу недійсним від визнання його неукладеним. У першому випадку недійсним є шлюб, укладений за відсутності хоча б однієї з позитивних умов його реєстрації або за наявності хоча б однієї з установлених законом перешкод його реєстрації (негативних умов). А от визнання шлюбу неукладеним має місце у разі порушення порядку його укладання. Адже, згідно статті 34 Сімейного кодексу, присутність наречених у момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою. Навіть реєстрація шлюбу через представника не допускається. Шлюб, укладений з порушенням вищезгаданої вимоги, немає необхідності визнавати недійсним, адже в юридичному значенні такого шлюбу просто не існує. Крім того, як вже згадувалося, неукладеним треба також вважати шлюб, зареєстрований за підробленими документами або за документами, що не належать нареченому чи нареченій.
Неукладений шлюб не породжує жодних прав та обов'язків. При цьому не існує презумпції батьківства чоловіка матері дитини. Якщо недійсний шлюб може за певних обставин визнаватися дійсним (про це мова піде дещо пізніше), то неукладений шлюб взагалі не може бути визнаний таким.
3.3 Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
Крім випадків, коли шлюб визнається недійсним за рішенням суду, бувають випадки, коли шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду. Тобто визнання шлюбу недійсним є правом, а не обов'язком суду. Згідно положень статті 41 Сімейного кодексу, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду у тих випадках, якщо він був зареєстрований:
1. між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частинами 4 та 5 статті 26 Сімейного кодексу, згідно яких за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, але лише в разі скасування усиновлення.
За загальним правилом шлюби між усиновлювачем та усиновленою дитиною заборонені з моральних міркувань. Ця заборона традиційно набула характеру етичної норми, оскільки відносини між усиновлювачем і усиновленою дитиною прирівнюються до відносин батьків і дітей за походженням (тобто біологічних).
Водночас цілком природно, що іноді між усиновлювачем і усиновленою дитиною не завжди складаються стосунки, подібні до стосунків між батьками і дітьми, особливо у тих випадках, коли усиновлена дитина від самого початку знала, що усиновлювачі не є її батьками. У цьому разі перешкоди морального характеру не є такими дієвими, і суд може надати таким особам дозвіл на укладання шлюбу. Проте якщо ці особи завчасно не потурбувалися про отримання такого дозволу, то суд має цілковите право визнати такий шлюб недійсним.
2. між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою / дядьком та племінником / племінницею. У більшості цивілізованих країн шлюби між родичами, які перебувають у третьому ступені родинності, заборонені (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швейцарія). Орієнтація на сучасну модель європейського законодавства обумовлює і наявність більш жорстких вимог щодо можливостей укладання шлюбу родичами. Однак у вітчизняному законодавстві такі положення ще належним чином на апробовані, тому суд з врахуванням вагомих і конкретних обставин (тривалості спільного проживання, характеру взаємин) може визнати такий шлюб дійсним.
3. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків.
Поняття "тяжка хвороба" є досить оціночним. Кожен конкретний випадок того з подружжя, хто є хворим, розглядається обов'язково у сукупності з його соціальним станом, професією тощо. Лише детально розглянувши ці обставини, суд може визнати ту чи іншу хворобу "тяжкою". Не варто забувати і про вік, адже 50-60-річна особа не може мати стан здоров'я двадцятирічної.
На думку В.С. Гопанчука, поняття "тяжка хвороба" має поширюватися на осіб, яким у передбаченому порядку встановлена група інвалідності, а також осіб, хвороби яких значаться в Переліку хронічних захворювань, при яких особи, які страждають ними, не можуть проживати в комунальній квартирі чи в одній кімнаті з іншими членами своєї сім'ї, затвердженому наказом Міністра охорони здоров'я УРСР від 8 лютого 1986 р. № 52. До таких хвороб зокрема належать: хронічний бронхіт, емфізема легень, ускладнена гіпертонічна хвороба, тяжкі форми неврозів, при яких хворі підлягають періодичному лікуванню в психіатричних стаціонарах, та ін. Критеріями оцінки поняття "тяжка хвороба" можуть бути також і ті підстави, які використовують страхові компанії при добровільному страхуванні життя. В Правилах добровільного страхування зазначається, з якими саме особами не укладаються договори страхування життя, оскільки вони мають захворювання, зазначені в Правилах.
Доцільнішою, на думку В.С. Гопанчука, є вимога, передбачена ст. 27 Сімейного кодексу Російської Федерації, яка серед підстав визнання шлюбу недійсним конкретно називає приховання яких саме хвороб подружжям може стати підставою визнання шлюбу недійсним - венеричних і СНІДу.
4. з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. Це порушення може бути допущено як працівниками РАЦСу, так і зумовлюватися поданням неправдивих документів особами, які укладають шлюб (підроблені паспорт, рішення суду про дозвіл на шлюб). Визнання шлюбу недійсним у такому разі вимагають інтереси неповнолітньої особи, яка уклала шлюб. Водночас суду надано право, виходячи з інтересів того з подружжя, який не досяг повноліття, відмови в позові про визнання шлюбу недійсним (наприклад, коли майбутня дружина вагітна чи народила дитину).
Буває, що шлюб укладений з порушенням одночасно декількох перешкод: за сприяння працівника РАЦСу особа, що перебуває в нерозірваному шлюбі, укладає новий шлюб з неповнолітньою, котрій не був знижений шлюбний вік у встановленому законом порядку (за рішенням суду). Або, наприклад, шлюб укладений з недієздатною особою при тому, що здорова особа не розірвала попереднього шлюбу. Проте, як вже було сказано, порушення кожної з цих умов призводить до визнання шлюбу недійсним, не говорячи вже про їхню сукупність. Правові наслідки, зв'язані з визнанням шлюбу недійсним, у такому випадку не змінюються (про них мова і піде далі).
І ще одне дуже важливе питання: для визнання шлюбу недійсним можна звертатися лише до суду. Жоден інший орган не має права розглядати подібні справи. Хто може звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним? Відповідь на питання це вже частково дана у наведених вище прикладах. В статті 42 Сімейного кодексу зазначено перелік тих осіб, які можуть звернутися до суду з таким позовом: дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, опікун недієздатної особи, прокурор, а також орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
3.4 Правові наслідки недійсності шлюбу
Правові наслідки визнання шлюбу недійсним визначені в ст. 45 Сімейного кодексу України і полягають у тому, що визнання шлюбу недійсним анулює всі правові наслідки шлюбу, тобто ніякі права та обов'язки між особами, що уклали недійсний шлюб, не виникають. При цьому, як зазначено в статті 44, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації, оскільки вже у момент укладення недійсного шлюбу порушується принаймні одна з умов укладення (позитивна) або наявна хоча б одна з перешкод укладанню шлюбу (негативна умова).
Суть інституту визнання шлюбу недійсним полягає ще й в тому, що він не лише припиняє правовідносини, які можуть виникнути в майбутньому, а й поновлює те становище, яке існувало до укладання шлюбу. Майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить особам, які перебували у такому шлюбі, на праві спільної часткової власності. Але тут вже застосовуються норми відповідних статей Цивільного кодексу.
У статті 45 також зазначено, що якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена. А якщо особа у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, то вона вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої на те правової підстави.
Проте варто відмітити, що визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Щодо таких дітей зберігається презумпція батьківства чоловіка, якщо дитина народиться під час шлюбу чи протягом 10 місяців після визнання такого шлюбу недійсним. Водночас якщо сторони уклали фіктивний шлюб, діяли без наміру створити сім'ю і у шлюбні стосунки взагалі не вступали, то особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство на загальних підставах.
Перебування у недійсному шлюбі - це правопорушення, що триває. Визнання шлюбу недійсним є санкцією за протиправну поведінку. У тих випадках, коли обидва з подружжя або один з них діяли винно, це може бути захід відповідальності. У разі ж відсутності вини осіб, які зареєстрували недійсний шлюб - захід захисту. Вищезазначені правові наслідки застосовуються до особи, яка при реєстрації недійсного шлюбу діяла винно, тобто знала про перешкоди щодо укладання шлюбу, але приховала їх. А от у тих випадках, коли одна з осіб, які перебували у недійсному шлюбі, діяла без вини, була добросовісною, застосування до неї зазначених санкцій суперечило б принципу справедливості, який є одним з основних принципів регулювання сімейних відносин, засадам добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Того з подружжя, який не знав і не міг знати про існування перешкод до укладання шлюбу, в юридичній літературі називають добросовісним подружжям. Норма, яка б захищала інтереси такого з подружжя, вперше з'явилася ще в Кодексі про шлюб та сім'ю УРСР 1969 р. і свідчила про певний гуманізм сімейно-шлюбного законодавства та про недопустимість порушення його основних засад. Так, стаття 49 згаданого кодексу передбачала спеціальні правові наслідки, які наставали для особи, яка не знала і не могла знати про перешкоди до укладання шлюбу. Розглядаючи конкретну справу, суд мав право не застосовувати до подружжя, який є добросовісним, негативних наслідків. Тобто, якщо норми щодо застосування режиму спільної власності більш вигідні для подружжя, який є добросовісним - суд виносив рішення про їх застосування. Якщо ж, навпаки, це більш влаштовувало винного з подружжя - суд застосовував норми цивільного права щодо часткової власності.
Тому в статті 46 Сімейного кодексу України передбачено: якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на наступне:
a. на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
b. на проживання у жилому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
c. на аліменти;
d. на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Окрім того, добросовісний з подружжя має право вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої у зв'язку із визнанням шлюбу недійсним. Вже сама добросовісність однієї з осіб, які зареєстрували недійсний шлюб, як зазначає В. Рясенцев, частково паралізує негативні наслідки визнання шлюбу недійсним.
Треба зазначити, що при визнанні шлюбу недійсним за добросовісною дружиною / чоловіком за її / його бажанням можуть бути збережені лише права, передбачені статтею 46. Інших прав вона / він не має. Наприклад, шлюбний договір при визнанні шлюбу недійсним припиняється незалежно від винності або невинності осіб, які зареєстрували такий шлюб. Збереження ж вказаних в статті прав добросовісного чоловіка, дружини ставить у залежність від його, її волевиявлення.
3.5 Санація шлюбу
Ми розглянули умови, за яких шлюб є недійсним як сам по собі, так і може визнаватися і визнається таким. Проте існують такі обставини, за яких недійсний шлюб все ж таки може визнаватися дійсним. Так, відповідно до статті 40 Сімейного кодексу, шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди на шлюб або небажання особи створити сім'ю. Визнання судом шлюбу, укладеного з порушенням встановлених законом вимог, дійсним в юридичній літературі називається санацією (оздоровленням) шлюбу. Тобто мова йде про такі ситуації, коли особа, з якою уклали шлюб без її згоди, надалі таку згоду дає або коли особи, які уклали фіктивний шлюб, вирішили по-справжньому створити сім'ю.
В частині 5 статті 39 Сімейного кодексу зазначено: якщо шлюб зареєстрований з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу останній стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу. А частина 3 41 статті кодексу встановлює, що шлюб може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини в усиновлювача та усиновленої ним дитини, у двоюрідних брата і сестри, у тітки / дядька та племінника / племінниці, у осіб, які не досягли шлюбного віку, або ж якщо особи вже досягли шлюбного віку чи їм було надано право на шлюб. Проте санація шлюбу неможлива, якщо він був укладений між близькими родичами або ж з недієздатною особою.
Вітчизняний законодавець не дає прямої відповіді, з якого часу шлюб, укладений з порушенням встановлених правил і визнаний судом дійсним, є санованим. В юридичній літературі висловлюються дві протилежні точки зору з цього приводу. Одні фахівці вважають, що шлюб визнається дійсним з моменту його укладання (винятком є реєстрація шлюбу з особою, яка не розірвала попередній шлюб). У такому разі шлюб буде дійсним з моменту припинення попереднього. На думку ж інших, суд може прийняти рішення щодо дійсності шлюбу лише з того часу, коли обставини, що були перешкодою для укладання шлюбу, відпали.
Ще одне важливе питання: чи може суд і в яких випадках просто відмовити у визнанні шлюбу недійсним? Відповідь знаходимо у "Юридичному довіднику": так, може, якщо буде встановлено, що подружні відносини між сторонами все ж склалися. Покажемо це на прикладі. Д. і П. зареєстрували шлюб у 1992 році. До того кожен з них був одруженим і мав дітей: П. - сина, а Д. - сина і дочку. Д. до реєстрації шлюбу проживав з дітьми в 2 кімнатах комунальної квартири загальною площею 20,4 м2, а П. із сином в однокімнатній квартирі розміром у 18 м2. Після реєстрації шлюбу Д. і П. з обопільної згоди обміняли займані приміщення, переселившись в трикімнатну квартиру розміром 40,2 м2.
У квітні 1993 р. П. звернулася з позовом до Д. про визнання шлюбу недійсним, посилаючись на те, що відповідач зареєстрував з нею шлюб не маючи наміру створити сім'ю і на початку квітня 1993 р., припинив з нею подружні відносини. Позивачка стверджувала також, що Д., вступаючи з нею в шлюб, мав на меті лише поліпшити за її рахунок свої житлові умови. Однак ці ствердження позивачки не були підтверджені доказами. Навпаки, зі справи було видно, що і дружина, і чоловік, виховуючи неповнолітніх дітей, мали потребу один в одному й у створенні родини, для чого спеціально зверталися за сприянням у службу знайомств міста. З цією ж метою як П., так і Д. вживали активних заходів щодо обміну своїх квартир, щоб мати загальну житлову площу. Цього позивачка в суді не заперечувала. До того ж, А. і К., з якими був укладений договір обміну, показали в суді, що всі питання, пов'язані з обміном квартир, вирішувала саме вона. До того ж ще й квапила з оформленням договору. Отже, доводи П. про прагнення відповідача до поліпшення своїх житлових умов за рахунок її однокімнатної квартири не підтверджені доказами. Навпаки, як видно зі справи, чоловік у зв'язку з виниклим конфліктом зайняв зі своїми дітьми кімнату розміром 15 м2, тоді як дружині та її сину залишив в користування дві кімнати розміром 25,2 м2. До того ж, у своїх листах, відправлених до суду, відповідач заявив, що він не претендує на житлову площу позивачки. Не знайшли підтвердження і висновки П. про фіктивність шлюбу і в показаннях свідків. Судом же було встановлено, що насправді конфлікт між сторонами виник на ґрунті ревнощів Д., що звинувачував дружину в порушенні подружньої вірності, що аж ніяк не може служити підставою для винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним.
Висновок
Отже, в даній курсовій роботі було зроблено спробу якнайповніше розкрити поняття шлюбу, зазначено необхідні умови для вступу до шлюбу, порядок укладення шлюбу, а також випадки, коли шлюб являється недійсним.
Новий Сімейний кодекс розкриває поняття шлюбу лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами і розглядає його просто як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Але ж в цьому визначенні не зазначено, наприклад, що ґрунтується цей союз обов'язково на вільній згоді осіб поєднати свої долі. Тому доцільніше дати таке визначення шлюбу: шлюб - це вільний, спрямований на створення сім'ї союз рівноправних жінки та чоловіка, укладений з додержанням умов та форми, встановлених законом, який породжує взаємні права та обов'язки подружжя. Шлюб є основою сім'ї, яка, згідно статті 3 Сімейного кодексу, є первинним та основним осередком суспільства.
Будь-який шлюб, якщо до нього підходити з правової точки зору, є в кожному випадку цілком конкретним правовідношенням, тобто відношенням, породжуючим певні права та обов'язки. Реєстрація шлюбу - це юридичний акт. У сукупності зі згодою на вступ до шлюбу він створює шлюбний союз як цілісне і складне правовідношення між жінкою і чоловіком.
Для укладення шлюбу необхідно дотримуватися двох головних вимог: вільної згоди жінки та чоловіка на укладення шлюбу, а також, безперечно, досягнення шлюбного віку. І якщо у останньому випадку ще можна дійти компромісу (наприклад, вагітність жінки, яка не досягла шлюбного віку, і дозвіл суду у такому випадку на укладення шлюбу), то наявність першої умови необхідна для укладення шлюбу (це положення затверджено навіть у Основному Законі нашої держави - Конституції, а саме - у статті 51).
Другий розділ роботи присвячений не менш цікавому та важливому питанню - порядку укладення шлюбу. Спочатку жінка та чоловік, які мають намір створити сім'ю, звертаються до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Він приймає заяву за наявності всіх необхідних документів (паспорту / паспортних документів, а також документів про припинення попередніх шлюбів, якщо такі були; якщо особи не досягли шлюбного віку - свідоцтва про народження, довідки з місця проживання, дозволу суду). Законодавством на орган РАЦСу також покладений обов'язок ознайомити майбутнє подружжя з їхніми правами та обов'язками.
З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану жінка та чоловік вважаються зарученими. Сам же шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу (проте за наявності поважних причин керівник державного органу РАЦСу дозволяє реєстрацію шлюбу як до спливу цього строку, так і після, тобто відкласти реєстрацію за існування відомостей про наявність перешкод до реєстрації шлюбу). Даний час (місяць) дається майбутнім молодятам для того, щоб вони пересвідчилися в правильності рішення поєднати свої долі. А місцем реєстрації шлюбу є зазвичай державний орган РАЦСу, проте Сімейний кодекс встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених та при наявності поважних причин.
Не варто забувати і про те, що існують випадки, коли шлюб є недійсним (наприклад, коли одна з осіб вже перебуває у іншому шлюбі), коли він є таким на підставі рішення суду (фіктивний шлюб, а також укладений без вільної згоди), а також коли він може визнаватися недійсним (наприклад, з особою, яка приховала тяжку хворобу). Якщо наречені були відсутні в момент реєстрації шлюбу, то такий шлюб за статтею 48 Сімейного кодексу взагалі є неукладеним.
Визнання шлюбу недійсним анулює всі права та обов'язки подружжя. Але бувають випадки, коли один з подружжя не знав і не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу. В такому випадку застосовуються норми 46 статті Сімейного кодексу, що зазначає вичерпний перелік прав, які має така особа. Відмітимо, що добросовісність однієї з осіб, які зареєстрували недійсний шлюб, частково паралізує негативні наслідки визнання шлюбу недійсним.
Цікаво, що в юридичній літературі є ще таке поняття, як санація шлюбу, тобто його оздоровлення. Так, відповідно до статті 40 Сімейного кодексу шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Сім'я - дуже важлива, дуже відповідальна справа людини. Сім'я дає повноту життя, сім'я дає щастя, але кожна сім'я, особливо в сучасному житті, є насамперед великою справою, яка має державне значення. І тому цілком природно, що зараз держава все більше уваги приділяє питанням шлюбу та сім'ї. Вона захищає права сім'ї як основної ланки суспільства. І, звичайно, важливе значення для майбутнього подружжя має знання умов та порядку укладення шлюбу, а також обізнаність щодо своїх майбутніх прав та обов'язків.
Додаток
Додаток 14
до пункту 4.1. Правил
реєстрації актів цивільного
стану в Україні
До ________________________
(назва органу реєстрації
__________________________
актів цивільного стану)
від _______________________
(прізвища, імена,
___________________________
по батькові батьків)
Реєстрацію шлюбу призначено
на "____"__________ 20__ р.
о _____ годині _____ хвилин
___________________________
(підпис посадової особи,
яка приймала заяву)
Шлюб зареєстрований
___________________,
(число, місяць, рік)
актовий запис N ____
Місце для квитанції про
сплату державного мита
ЗАЯВА
про реєстрацію шлюбу
|
ВІН |
ВОНА |
||
|
1. Прізвище |
|||
|
2. Ім'я |
|||
|
3. По-батькові |
|||
|
4. Дата народження Вік |
|||
|
ВІН |
ВОНА |
||
|
5. Місце народження (місто, село, район, область, держава) |
|||
|
6. Громадянство |
|||
|
7. Відношення до військової служби: а) де перебуває на обліку б) назва міста та номер поштової скриньки військової частини, де служить |
|||
|
8. Сімейний стан (у шлюбі не перебуває, удівець (удова), шлюб розірвано) Назва документа, що підтверджує припинення попереднього шлюбу, номер та дата складання актового запису про розірвання шлюбу (смерть), назва відділу реєстрації актів цивільного стану, який провадив відповідну реєстрацію |
|||
|
9. Місце постійного проживання (адреса повна) |
|||
|
10. Назва документа, що посвідчує особу: паспорт або паспортний документ (його серія, номер, яким органом і коли виданий) |
Перешкод до укладання шлюбу в нас немає.
Виявляючи взаємну згоду на вступ до шлюбу, просимо зареєструвати його в установленому законодавством порядку.
Після реєстрації шлюбу бажаємо мати прізвище:
|
_______________________________ (чоловік) |
________________________________ (жінка) |
З умовами і порядком укладення шлюбу ознайомлені, взаємно обізнані про стан здоров'я та сімейний стан. Права й обов'язки як майбутніх подружжя і батьків нам роз'яснили.
Про відповідальність за надання недостовірних відомостей відділу реєстрації актів цивільного стану попереджені.
Підписи наречених:
Він ________________________
(дошлюбне прізвище)
Вона ______________________
(дошлюбне прізвище)
"____"__________ 20__ р.
місце реєстраційного
штампа (відмітки)
Список використаної літератури та джерел законодавства
1. Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року
2. Конституція України
3. Сімейний кодекс України, чинний з 1 січня 2004 року
4. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України - К., 2003
5. Кодекс про шлюб та сім'ю України
6. Кодекс о браке и семье Украины / Научно-практический комментарий. - Х., 2001
7. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР 1969 р.
8. Сімейний кодекс Російської Федерації
9. Цивільний кодекс
10. Цивільно-процесуальний кодекс України
11. Закон України "Про державне мито"
12. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану"
13. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
14. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Мін'юсту України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (у редакції наказу міністерства від 18 листопада 2003 року № 140/5)
15. Антокольская М.В. Гражданское право / Учебник. - М., 1999
16. Антокольская М.В. Семейное право / Учебник. - М., 1999
17. Афанасьєва Т.М. Сім'я / Навчальний посібник - К., 1988
18. Гопанчук В.С. Сімейне право України / Підручник. - К., 2002
19. Дзера О.В. Сімейне право України / Навчальний посібник. - К., 1997
20. Иоффе О.С. Советское гражданское право (Ч. 3) - Л., 1965
21. Кузнецов И.М. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации. - М., 1996
22. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР - К., 1960
23. Матвеев Г.К. Советское семейное право. - К., 1982
24. Пчелинцева Д.М. Семейное право России / Учебник для вузов. - М., 2001
25. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. - Л., 1985
26. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Погляд у майбутнє // Право України. - 2001. - № 2
27. Рясенцев В.А. Семейное право. - М., 1971
28. Шахматов В.П. Молодая семья. - К., 1985
29. Газета "Факты", стаття "В Украине стали чаще жениться и реже разводиться"
30. www.kontrakty.com.ua / Бремя семейных уз, 21.04.2004
31. www.liga.net / Мониторинг СМИ, 23.04.2004
32. www.tehnopolis.com.ua / С Нового года - новый Семейный кодекс, 11.12.2003
33. www.virtlib.odessa.net / Юридический справочник, 20.05.2004
Подобные документы
Поняття шлюбу, передумови виникнення сім’ї. Державна реєстрація шлюбу та її переваги. Позитивні та негативні умови, обставини укладення шлюбу. Встановлення шлюбного віку. Перешкоди та заборона на реєстрацію, визнання шлюбу недійсним та фіктивним.
реферат [21,2 K], добавлен 05.12.2010Історичний розвиток інституту недійсності шлюбу. Визнання безумовної недійсності шлюбу рішенням суду. Порушення умови добровільності вступу до шлюбу. Підстави, судовий порядок та правові наслідки (в тому числі и майнові питання) визнання шлюбу недійсним.
реферат [20,4 K], добавлен 02.04.2011Поняття та підстави припинення шлюбу. Правові наслідки його розірвання. Різниці між припиненням шлюбу та визнанням його недійсним. Основні випадки розірвання шлюбу органом РАЦСу. Встановлення моменту його припинення. Розірвання шлюбу за рішенням суду.
реферат [26,6 K], добавлен 19.05.2010Загальні особливості і спеціфічні риси римського права. Перешкоди для одруження. Сім’я і правове походження інституту шлюбу у Давньому Римі. Форми укладання та умови вступу до шлюбу, причини його припинення. Особисті та майнові відносини подружжя.
курсовая работа [24,4 K], добавлен 17.06.2009Необхідні документи та порядок подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану України. Особливості проведення реєстрації розірвання шлюбу. Законодавче регулювання порядку анулювання актових записів цивільного стану.
реферат [24,5 K], добавлен 03.03.2011Шлюб як біологічний, моногамний союз чоловіка та жінки, направлений на створення сім'ї. Особливості укладання законного римського шлюбу. Взаємні права та обов'язки подружжя, їхні майнові відносини. Правила повернення приданого у випадку розірвання шлюбу.
реферат [72,4 K], добавлен 13.03.2011Підстави для розірвання шлюбу органами РАЦСу: за заявою чоловіка і дружини, які не мають дітей; за заявою одного з подружжя, якщо другий визнаний безвісно відсутнім або недієздатним. Відмітка про реєстрацію розірвання шлюбу в паспортних документах осіб.
контрольная работа [16,9 K], добавлен 06.11.2012Загальна характеристика Сімейного кодексу України. Умови та порядок вступу до шлюбу в Україні. Права та обов'язки подружжя. Порядок укладання, виконання та припинення укладення шлюбного договору. Влаштування дітей, позбавлення батьківського піклування.
контрольная работа [25,5 K], добавлен 07.09.2009Демократизація сімейного законодавства в Росії. Пошуки досягнення ефективної державної політики стосовно правового регулювання фактичного шлюбу потребують глибоких і всебічних досліджень. Поняття фактичних шлюбних відносин. Сутность фактичного шлюбу.
реферат [29,6 K], добавлен 01.02.2009Сімейні правовідносини та правове регулювання розірвання шлюбу з іноземним елементом. Колізійні питання укладення шлюбу та проблеми визначення походження дитини, опіки і піклування. Визнання в Україні актів цивільного стану за законами іноземних держав.
контрольная работа [33,9 K], добавлен 01.05.2009
