Правовий режим здійснення холдингових правовідносин

Наступною проблемою при визначенні холдингових компаній є питання, що слід розуміти під поняттям дочірнього підприємства холдингової компанії. Після прийняття Закону про холдинги вийшла плутанина з термінологією. Справа в тому, що Закон не використовує поняття дочірнього підприємства, а натомість - корпоративного, під яким розуміють господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. Фактично це і є дочірнє підприємство, тому зрозуміло, чому законодавець запропонував такий термін .

Виходячи з викладеного вище, пропонуємо, викласти поняття дочірнього підприємства в Державному класифікаторі класифікації організаційно-правових форм господарювання у відповідності до ст. 126 ГК наступним чином: «Дочірнє підприємство - це суб'єкт господарювання, який контролюється холдинговою компанією».

Підбиваючи підсумок викладеному вище, можна виділити такі основні ознаки холдингової компанії:

- наявність головної (відносно до дочірніх) компанії, яка справляє на них свій контроль у межах, визначених у законодавстві;

- холдингова компанія стоїть на чолі групи компаній;

- холдингова компанія здатна впливати на рішення, які приймаються дочірньою компанією;

- між холдинговою компанією і дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю;

- у випадках, прямо передбачених законом, холдингова компанія несе відповідальність за збитки, спричинені дочірньому підприємству.

Виходячи з цього, можна запропонувати таке визначення холдингової компанії - господарська організація (головна компанія), яка в групі підприємств контролює дочірнє(і) підприємство(а) або через переважну участь в його статутному фонді, та/або утримання більшості голосів в його органах управління, або в інший, визначений в законодавстві спосіб, здійснює контроль над дочірнім підприємством.

2.3 Моделі управління діяльністю холдингової групи

Відомо, що управління будь-яким суб'єктом господарювання базується на нормах законодавства та його локальних документах (статуті, наказах тощо). Підприємства, що входять до складу холдингової групи неоднорідні за своєю структурою, а їх взаємовідносини потребують чіткого як економічного, так і правового регулювання. Кожна група виробляє для себе свою стратегію, тактику побудови управлінських зв'язків, а також оформлює їх у рамки права.

Безумовно, кожна холдингова компанія має свою систему методів корпоративного управління, що не заважає провести типологію найуживаніших моделей управління діяльності холдинговими групами. Під моделями управління діяльності холдингової групи розуміють систему правових зв'язків, за допомогою яких холдингова компанія здійснює управління діяльністю своїх дочірніх підприємств .

Можна виділити вісім основних моделей управління холдинговою групою.

1. Управління в силу володіння контрольним пакетом акцій. Товариство може здійснювати контроль у силу того, що холдингова компанія має переважну участь у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління дочірнього підприємства. Така компанія може здійснювати управління через безпосередню участь в органах управління і таким чином впливати на діяльність дочірнього підприємства.

У холдингової компанії є три шляхи здійснення управління дочірнім підприємством в силу володіння контрольним пакетом акцій: 1) участь у вищих органах товариства, 2) членство у наглядовій раді; 3) членство в ревізійній комісії.

Рішення холдингової компанії можуть прийматися представницьким органом дочірньої компанії (загальними зборами чи зборами учасників). Потрібно пройти всі процедури з скликання відповідного вищого органу (ст. 41-45, ст. 57-61 ЗУ «Про господарські товариства»). На зборах холдингова компанія має переважну кількість голосів, а отже може обирати та відкликати членів виконавчого органу та ревізійної комісії (п. «г» ч. 5 ст. 41, ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про господарські товариства»).

Реальнішим і швидшим видом здійснення управління дочірнім підприємством у силу володіння контрольним пакетом акцій є членство в наглядовій раді. Таким чином, у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, через раду акціонерів у холдингової компанії з'являється реальна змога контролювати і регулювати діяльність правління(ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про господарські товариства») .

З числа акціонерів обирається ревізійна комісія для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства. Зрозуміло, що, маючи контроль у загальних зборах дочірнього підприємства, холдингова компанія може мати більшість членів у ревізійній комісії.

Не зупиняючись довго на аналізі її функцій в системі корпоративного управління холдинговою групою, зауважимо, що без висновку ревізійної комісії по річних звітах і балансах загальні збори не можуть затверджувати баланс (ч. 7 ст. 49 ЗУ «Про господарські товариства»). Це повноваження є важливим у діяльності товариства, оскільки на основі балансів і звітів суб'єкта господарювання формується його інвестиційна ціна. І від того, наскільки буде точним і чесним баланс, складається доля компаній, які публічно виступають на ринку.

Замість підсумку зауважимо, що незважаючи на всі незручності такого виду управління, чинне законодавство поки закріплює лише таку модель управління дочірніми товариствами. Однак це не означає, що підприємці не можуть використовувати той арсенал побудови холдингових зв'язків, який розроблений економістами і не суперечить законодавству. До того ж управління підприємством має здійснюватися у відповідності до вимог об'єктивних економічних законів.

2. Безпосереднє управління органами холдингової компанії діяльністю дочірнього підприємства через дачу обов'язкових для виконання приписів.

Механізм дачі обов'язкових для виконання приписів може реалізовуватися двома шляхами. Згідно з першим холдингова компанія дає обов'язкові для виконання вказівки, що автоматично вважаються рішеннями того органу управління дочірнього підприємства, до компетенції якого рішення даних питань належало б у випадку відсутності таких вказівок.

Згідно з другим підходом, який, на нашу думку, є більш прийнятним, холдингова компанія дає вказівки, а дочірнє підприємство забезпечує прийняття відповідних рішень. Однак така модель має один суттєвий недолік, який полягає в тому, що виконання рішень холдингової компанії прямо залежить від її авторитету. В іншому ж випадку у неї немає ніяких правових важелів впливу на дочірні підприємства.

3. Затвердження положень про показники дочірнього підприємства. Цей вид управління справами дочірніх підприємств є сьогодні досить популярним на практиці, але він не передбачений в українському законодавстві.

4. Укладення договору про підпорядкування між холдинговою компанією та дочірнім підприємством. Цей договір не передбачений ні ГК, ні ЦК, що дає деяким авторами підстави стверджувати, що «оскільки такі договори прямо не передбачені законодавством України, їх укладення не є легітимним».

5. Укладення договору на право давання обов'язкових для виконання вказівок. Такий договір також не передбачений законодавством, але він може існувати як самостійно, так і бути частиною іншого договору. На основі цього договору холдингова компанія наділяється функцією видачі обов'язкових для виконання дочірнім підприємством вказівок.

Таким чином, на основі договору можна закріпити принципи та механізми дачі і виконання обов'язкових для виконання приписів, а також випадки настання відповідальності для холдингової компанії.

6. Управляюча компанія в холдинговій групі. Ця модель побудови холдингових зв'язків має місце тоді, коли в холдинговій групі обирається суб'єкт господарювання, який буде управляти та координувати діяльністю всієї групи в цілому. В літературі таке підприємство дістало назву управляюча компанія, вона може бути двох видів.

Перший вид коли материнська компанія, яка має контроль над діяльністю дочірніх підприємств, займається і питаннями управління. Такий вид побудови холдингових зв'язків є характерним для групи, учасники якої ведуть однорідну господарську діяльність .

Другий вид - це суб'єкт господарювання, який створюється спеціально для управління вже існуючими дочірніми структурами, але він не є материнською компанією щодо інших дочірніх підприємств. Холдингова компанія в статуті такого підприємства закріплює низку його повноважень щодо управління діяльності дочірніми підприємствами. Причому, положення про те, що дочірнім підприємством буде управляти управляюча компанія, має бути закріплено і в статутах дочірніх підприємств. За такою моделлю пішла група компаній «Фокстрот», до структури якої входять підприємства, що працюють у 12 напрямках, серед яких продаж побутової техніки (магазини «Фокстрот»); магазини з продажу годинників («Секунда», «Noblesse»); продаж та обслуговування автомобілів «Lexus» и «Toyota» («Фокстрот-Авто»). Для того, щоб узгоджено здійснювати управління такими різними структурними одиницями бізнесу, була створена управляюча компанія.

7. Договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу. Такого виду договору не передбачено чинним законодавством України. Натомість деякі російські юристи вважають, що він є ключовим елементом в юридичних взаємодіях управляючої компанії і товариств, що управляються.

Суть його зводиться до того, що управляюча компанія має право вчиняти правочини від імені товариства, розпоряджатися його майном, відкривати рахунки в банках і здійснювати інші управлінські функції. Разом з цим вона несе майнову відповідальність за результатами діяльності товариства, що управляється, та надавати останній щоквартально встановлену договором звітність.

Цей вид управління дозволяє максимально перебрати холдинговій компанії всі функції з управління дочірнім підприємством і разом з тим захищає інтереси останнього. Тому доцільно було б у Законі України «Про акціонерні товариства» внести положення щодо укладення договору про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу.

8. Надання консультаційних послуг. Холдингова або управляюча компанія можуть укласти з дочірніми підприємствами договір про надання консультаційних послуг. Його підписання - це спосіб перерозподілу прибутку між учасниками холдингової групи. За такі консультативні послуги дочірні підприємства сплачують холдинговій компанії певну суму.

Така операція входить до валових витрат, що робить її вигідною для холдингової компанії. Однак її валові витрати, як платника податку, понесені зі сплати процентів з депозитів, орендних платежів, цивільно-правових договорів, пов'язаним з платником податку особам, визначаються, враховуючи договірні ціни, але не вищі за звичайні ціни.

Специфічним видом консультаційних послуг є договір аутсорсингу, який полягає в тому, що виконання певних завдань, бізнес-функцій або бізнес-процесів покладається на стороннього суб'єкта господарювання, що зазвичай не є частиною основної діяльності компанії-замовника, проте необхідних для повноцінного функціонування бізнесу. На жаль, на сьогодні цей договір не врегульовано в українському праві.

Таким чином, холдингові відносини є господарськими відносинами і мають ознаки організаційно-господарських відносин. Холдингові правовідносини можна визначити як врегульовані нормами права господарські відносини, які виникають у сфері взаємодії учасників холдингової групи, що випливає з контролю холдингової компанії над її дочірніми підприємствами, а також відносини учасників холдингової групи з іншими особами, що характеризують їх належність до холдингової групи. Холдингові відносини можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Залежне підприємство в холдинговій групі - це субсидіарний суб'єкт, тоді як холдингова компанія і дочірнє підприємство є достатніми і необхідними елементами суб'єктного складу холдингових правовідносин.

Пропонуємо в законодавстві для позначення всіх суб'єктів господарювання, що контролюють інші підприємства, називати холдинговими компаніями, а підконтрольні підприємства - дочірніми.

Є декілька шляхів управління дочірніми товариствами, які реалізуються на практиці. Особливого поширення набуло видання локальних нормативних актів, які нормативно регулюють діяльність холдингової групи. Для того, щоб забезпечити права та інтереси як холдингових компаній, так і їх дочірніх підприємств, доцільно на законодавчому рівні закріпити, у яких випадках, у якій спосіб і на основі чого можуть видаватися такі акти. В іншому разі, кожна сторона може вільно тлумачити норми ГК і ЦК. Однак, незважаючи на відсутність таких норм, учасники холдингової групи вже сьогодні можуть укладати між собою договори, які були висвітлені в цьому підрозділі, для того щоб їх дії були юридично закріплені, а права та інтереси захищені .

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження фінансово-правової характеристики холдингових компаній в Україні дозволило сформулювати наступні висновки:

1. В українській юридичній науці комплексного дослідження правовідносин у холдинговій групі не здійснювалося. Зокрема, поза межами наукового пошуку залишилися проблеми визначення критерію відмежування холдингових компаній, їх видів, проблеми управління в холдинговій групі та особливостей правового становища державних холдингових компаній. Недостатньо досліджено поняття холдингових правовідносин та їх місце в системі правовідносин.

2. При проведенні дослідження були використані: формально-логічний метод - для вивчення законодавства про холдингові компанії в Україні; системно-логічний метод - при визначенні поняття та ознак холдингової компанії, управління холдинговою групою; на основі історичного методу було простежено процес становлення холдингових компаній в України; порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі законодавства України про холдингові компанії, законодавства зарубіжних країн та міжнародних документів; методи аналізу та синтезу використовувалися при формулюванні пропозицій щодо удосконалення правового становища холдингових компаній.

3. Холдингові компанії є популярними у світовій економіці. Поява холдингових компаній в Україні зумовлена низкою причин економічного характеру і привабливістю організаційно-правових форм, а також необхідністю модифікації старої моделі вертикального управління державними підприємствами на засадах ринкової економіки та загальною тенденцією країн з перехідною економікою до високої концентрації капіталів.

4. Прототипи холдингових компаній в Україні існували у вигляді синдикатів, картелів та трестів у дореволюційні Росії, об'єднань підприємств і виробничих трестів у СРСР.

5. На основі комплексного дослідження правової природи холдингових компаній можна виділити такі їх основні ознаки: наявність головної, відносно дочірніх, компанії, яка здійснює щодо них контроль у межах, визначених у законодавстві; холдингова компанія стоїть на чолі групи компаній; холдингова компанія здатна впливати на рішення, що приймаються дочірньою компанією; між холдинговою компанією і дочірніми підприємствами встановлюються відносини вирішального контролю; у випадках, прямо передбачених законом, холдингова компанія несе відповідальність за збитки, спричинені дочірньому підприємству.

6. Холдингова компанія відрізняється від об'єднань підприємств відсутністю статусу юридичної групи в холдинговій групі та встановленням контролю над дочірніми підприємствами.

7. В роботі класифіковано холдингові компанії за такими критеріями: 1) залежно від ступеня контролю, який холдингова компанія справляє на залежні і дочірні підприємства (впливова, контролююча, батьківська); 2) залежно від мети створення холдингової компанії (чисті та змішані); 3) залежно від галузевої приналежності холдингової компанії (галузеві та міжгалузеві); 4) за напрямом інтеграції: (вертикальні та горизонтальні); 5) за шляхом виникнення контролю в холдинговій групі: (статутні, за договором, фактичні); 6) за шляхом справлення контролю (холдингові компанії з прямим і непрямим контролем); 7) залежно від титулу власності, на якому за холдинговою компанією закріплюється майно (державні, комунальні та приватні); 8) залежно від складності побудови та наявності рівнів у холдинговій групі (основна та проміжна холдингова компанія (субхолдинг); 9) залежно від територіальної діяльності (національні та міжнаціональні холдингові компанії).

8. Холдингові правовідносини можна визначити як врегульовані нормами права господарські відносини, які виникають у сфері взаємодії учасників холдингової групи, що випливає з контролю холдингової компанії над її дочірніми підприємствами, а також відносини учасників холдингової групи з іншими особами, які характеризують їх належність до холдингової групи. Холдингові відносини можуть бути внутрішніми і зовнішніми.

9. Пропонуємо в законодавстві для позначення всіх суб'єктів господарювання, що контролюють інші підприємства називати холдинговими компаніями, а підконтрольні підприємства - дочірніми.

10. В роботі виділено та досліджено вісім основних моделей управління холдинговою групою: управління в силу володіння контрольним пакетом акцій, безпосереднє управління органами холдингової компанії діяльністю дочірнього підприємства через дачу обов'язкових для виконання приписів, затвердження положень про показники дочірнього підприємства, укладення договору про підпорядкування між холдинговою компанією та дочірнім підприємством, укладення договору на право давання обов'язкових для виконання вказівок, управляюча компанія в холдинговій групі, договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу, надання консультаційних послуг.

11. Пропонуємо викласти поняття дочірнього підприємства в Державному класифікаторі класифікації організаційно-правових форм господарювання у відповідності до ст. 126 ГК: «Дочірнє підприємство - це суб'єкт господарювання, який контролюється холдинговою компанією».

Внести зміни до ст. 126 ГК щодо визначення поняття холдингової компанії «Холдингова компанія - господарська організація (головна компанія), яка в групі підприємств контролює дочірнє(і) підприємство(а). Холдингова компанія разом з дочірнім(и) підприємством(ми) утворює холдингову групу».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України: Прийнята Верховною Радою 28.06.1996 р. // ВВР України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // ВВР - 2003. - № 18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.

2/1. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // ВВР. - 1992. - № 6. - Ст. 56.

Цивільний кодекс України від 16.012003 р. // ВВР - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

Закон України від 20.03.1991 р. «Про банки і банківську діяльність» (в ред. Закону від 7 грудня 2000 р.) // ВВР. - 1991. - № 25. - Ст. 281.

Закон України від 19.09. 1991 р. «Про господарські товариства» // ВВР України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

Закон України від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні»// ВВР. - 2006. - № 34. - Ст. 1253.

Указ Президента України від 11.04.1994 р. №224/94 «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» // УК. - 1994. - 19 травня.

Бейцун І. Дискусійні питання поняття холдингу у законодавстві та у правовій науці [Текст]. - Вісник господарського судочинства. - 2004. - № 1. - С. 366-371.

Бейцун І. Правова природа холдингових правовідносин [Текст]. / І. Бейцун // Вісник академії правових наук України. - 2004. - № 3. - С. 228-238.

Берзон Н. Современные тенденции развития холдингов [Текст] / Н. Берзон // Управление компанией. - 2013. - № 4. - С. 6-8.

Блюмгардт А. Модели корпоративного управления [Текст]. / А. Блюмгардт - К.: Наук. думка. - 2010. - 160 с.

Вінник О. М. Правове становище дочірніх підприємств [Текст] / О.М. Вінник // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 1. - С. 3-7.

Вінник О.М. Корпоративна конфліктологія як новий напрямок науки господарського права [Текст] / О.М. Вінник // Вісник Вищого господарського суду України. - 2010. - № 4. - С. 110-114.

Віхров О. Роль і місце організаційно-господарських зобов'язань у сучасній економіці [Текст] / О. Віхров // Право України. - 2004. -№ 4. - С. 53-56.

Винслав Ю. Становление холдинговых компаний: правовое и организационное обеспечение [Текст]. / Ю. Винслав, В. Лисов. // Российский экономический журнал. - 2011. - № 5-6. - С. 57-69.

Винслав Ю. Холдинговые отношения и правообеспечени их становления в России и СНГ (вариант содержания модельного закона о холдингах и комментарии к нему) [Текст]. / Ю. Винслав, И. Германова // Российский экономический журнал. - 2012. - № 4. - С. 19-32.

Воловик О. Організаційно-господарські відносини у системі корпоративного управління [Текст] / О. Воловик // Право України. - 2004. - № 7. - С. 58-61.

Гончарова І. Холдинг у країнах перехідної економіки як специфічне об'єднання підприємств [Текст] / І. Гончарова // Підприємництво, господарство, право. - 2012. - № 7. - С. 13-16.

Гриненко Р. Коментар до Закону України «Про холдингові компанії в Україні» [Текст] / Р. Гриненко // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2013. - № 6. - С. 21-24.

Жданов Б. Стратегии развития холдингов [Текст] / Б. Жданов // Корпоративные системы. - 2013. - № 2. - С. 28-31.

Задихайло Д.Р. Корпоративне управління. Навчальний посібник [Текст]. / Д.Р. Задихайло, О.В. Кібенко, Г.В. Назарова - Х.: Еспада, 2010. - 688 с.

Зиновьева М. Холдинги, финансово-промышленные группы [Текст] / М. Зиновьева // Право и экономика. - 2013. - № 4. - С. 10-18.

Ильичев А.Г. Направления исследования персонала холдингов [Текст] / А.Г. Ильичев, П.Л. Алтухов // Економіка промисловості. - 2011. - № 3. - С. 149-156.

Кібенко О. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України [Текст]./ О. Кібенко - Х.: Страйд, 2005. - 432 с.

Кузнєцова Н.С. Актуальные вопросы законодательного регулирования корпоративного управления группой холдингового типа и холдингов [Текст] / Н.С. Кузнєцова // Финансовая консультация. - 2012. - № 7-8. - С. 19-21.

Кузьмін О. Економічні проблеми злиття підприємств/ / Економіка України. / О. Кузьмін, Р. Шуляр - 2010. - № 12. - С. 27-33.

Лукач І.В. Правове становище холдингових компаній за законодавством деяких зарубіжних країн (порівняльний аналіз) [Текст] / І.В. Лукач // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2011. - № 1. - С. 75-89.

Мамутов В.К. Экономика и право: Сб. науч. тр. [Текст] / В.К. Мамутов - К.: Юринком Интер, 2003. - 544 с.

Молотников А. Холдинги: причины создания и способы образования [Текст] / А. Молотников // Юрист. - 2012. - № 5. - С. 36-39.

Музичук В. Дочірні підприємства. Право на життя [Текст] / В. Музичук // Галицькі контракти - 1998. - 21 листопада. - С. 9.

Нагай И. Холдинги: создание и управление [Текст] / И. Нагай // Юридичний радник. - 2011. - № 1. - С. 42-45.

Нізков О. Холдингові компанії в Україні: нові особливості діяльності [Текст] / О. Нізков // Цінні папери України. - 2011. - № 21 (1 червня). - С. 8-9.

Омельянчик Н. Государственные акционерные и холдинговы компании в Украине: проблемы и перспективы [Текст] / Н. Омельянчик, А. Рудченко // Акціонер. - 2013. - № 3. - С. 34-41.

Панченко П. Холдинги и финансово-промышленные группы: точка зрения Антимонопольного комитета Украины [Текст] / П. Панченко // Юридическая практика. - 01.12.2009. - № 9-10

Пасічник Т. Перспективи розвитку інтегрованих корпоративних структур [Текст] / Т. Пасічник // Фінанси України. - 2012. - № 12. - С. 123-131.

Пєсков В.Г. Правові аспекти організації дочірніх підприємств [Текст] / В.Г. Пєсков // Право України. - 2009. - № 10. - С. 22-24.

Поєдинок В. Правові питання здійснення корпоративнх прав держави [Текст] / В. Поєдинок // Українське комерційне право. - 2011. - № 7. - С. 78-86.

Портной К. Проблемы холдинговых правоотношений [Текст] / К. Портной // Юрист. - 2013. - № 6. - С. 9-14.

Потюк М. Дочірні підприємства як юридичні особи [Текст] / М. Потюк // Право України. - 2008. - № 1. - С. 123-125.

Рабинович А. Управление в холдинге: возможны варианты [Текст] / А. Рабинович., Г. Адамович // Хозяйство и право. - 2013. - № 9. - С. 51-61.

Саніхметова Н.О. Підприємницьке право: навчальний посібник [Текст]. / Н.О. Саніхметова - К.: А.С.К., 2009. - 704 с.

Сафаров Ю. Основные принципы управления холдингом [Текст] / Ю. Сафаров // Управление компанией. - 2013. - № 7. - С. 58-61.

Уманців Г.В. Холдингові компанії та фінансово-промислові групи у сучасній економіці [Текст]. / Г.В. Уманців. - К.: ВІРН, 2010. - 429 с.

Уманців Ю. Холдингові компанії - сучасні форми інтеграції підприємств [Текст] / Ю. Уманців, Г. Уманіців // Підприємництво, господарство, право. - 2011. - № 3. - С. 107-111.

Хєда С. Особливості правового статусу дочірнього підприємства (порівняльно-правовий аспект) [Текст] / С. Хєда // Підприємництво, господарство, право. - 2011. - № 4. - С. 65-67.

Цаленчук И. Управляющая компания холдинга: инструментальные средства [Текст] / И. Цаленчук, Д. Фомин // Корпоративные системы. - 2013. - № 5. - С. 5-9.

Чевичалова Ж. Правовий статус дочірніх підприємства як самостійної організаційно-правової форми юридичної особи [Текст] / Ж. Чевичалова // Підприємництво, господарство, право. - 2011. - № 5. - С. 72 - 75.

Шиткина И. С. Холдинги: правовое регулирование и корпоративное управление: научно-прак. издание [Текст]. / И.С. Шиткина - М.: Волтерс Клувер, 2006. - 648 с.

Щербина В.С. Правова природа корпоративних відносин [Текст]. / В.С. Щербина // Українське комерційне право - 2006. - № 7. - С. 10-15.

Размещено на Allbest.ru