Земельні відносини в середньовічній Англії і їх правове регулювання

Інститут копігольдера стає найбільш безправною формою селянського землеволодіння. Маноріальні лорди зазіхають на власницькі права копігольдерів, і це спонукало останніх зверстатися за захистом у суди загального права. Однак, згідно юридичній традиції, суди загального права до початку XVIст. розбирали лише скарги вільних власників.

У долі копігольда найбільшою мірою відбилися інтенсивність і наслідок капіталістичної перебудови в селі, відміченої специфічними рисами в кожнім з регіонів Англії.

Найбільш відсталим в економічних відносинах відрізнявся північний район. Безліч міст мали швидше адміністративно-військове значення, ніж промислове. Положення північного селянства визначалося прикордонним значенням цих територій. Поземельні податки були замінені тут службою у війську. Тому юридична забезпеченість їх земельної власності була більш значною, чим в інших районах Англії. Однак вплив капіталістичних змін досягнув і цих віддалених районів. Вільності північного селянства починають поступово занепадати під впливом обгороджень, підвищенням файнів і твердих рент.

Захід і південний захід Англії відрізнялися особливою стійкістю відношень феодальної залежності, малорухомістю аграрних структур протягом усього середньовіччя. Можливо, тому в XVI-XVIIст. тут розвивається процес не стільки відкритого ламання поземельних відносин, скільки більш руйнівний і дійсно масовий процес схованого збезземелювання селян, експропріація "мирними" засобами, у рамках маноріального права.

На південному-заході Англії незважаючи на розвиток пасовищного господарства і вовняної мануфактури в XVI-початку XVIIст. у селі збереглися ще традиційні відносини, які виражалися в доменіальному господарстві лорда, довгостроковому характері оренди і саме головне -- у значній стабільності капігольдерского тримання, як ведучої форми землекористування. Маноріальні описи володінь Пемброків в Уілтширі - найбільших лендлордів, що зосередили у своїх руках 30000 акрів землі -- показали, що площа копігольда до початку XVIIст. складала близько 65% усіх тримань. Ці ж описи відбили перехід частини копігольдів у руки неселянських станових елементів (городян). Проникнення на селянський копігольд представників суспільних прошарків, які прагнули перетворити землю в джерело рентних доходів (шляхом здачі її субдержателям) або комерційного прибутку, означало зламати стійкість селянського землеволодіння. Особливості господарського розвитку села в південно-західному і західному районах Англії в цей період проявилися в тому, що огородження, що традиційно вважаються в історіографії основним фактом, який підриває селянське господарство, не відрізнялися тут масовістю і не мали таких згубних наслідків для селян, як у Центральній Англії. У якості основного, хоча і схованого, методу експропріації селянства на заході Англії використовувалося підвищення файнів за допуск до тримання.

Трохи інакшою була справа в Центральній і Східній Англії, де на ряді з підвищенням файнів основним важелем цього процесу були обгородження.

Півторавікова історія Англії епохи первісного накопичення знає два основних етапи різкого посилення процесу обгородження: 40-50-і р. XVIст. і кінець XVI-початок XVIIст. Перший з них був зв'язаний з наслідками закриття монастирів у ході Реформації, коли, одержавши секуляризовану церковну землю, нові хазяї з формально-юридичної точки зору не зобов'язані були дотримуватися маноріального звичаю, що охороняв селян. Вони могли за своїм розсудом змінювати терміни тримання, підвищувати вступні файни і ренти, перетворювати копігольд у набагато більш вигідну їм короткострокову оренду, а то і просто зганяти власників із землі, пускаючи ріллю під пасовища для овець. Це значно сприяло росту попуризму, явища, що стало дійсним бичем для Англії XVIIст. Питання про боротьбу з обгородженнями привернуло увагу уряду, про що свідчать численні статути і прокломації Тюдорів, спрямовані проти цього руху... [7, 412]

Друга хвиля обгороджень, обумовлена, крім постійно економічних причин, що діяли, ще й послабленням контролю за дотриманням королівських статутів у другій половині XVIст., піднялась в основному, в графствах Центральної Англії наприкінці XVI-початку XVIIст.

XVIст. бурхливе, це століття яскравих контрастів, відкритих пограбувань селянства, історично було відправною віхою в процесі становлення капіталізму в Англії.

ВИСНОВОК

Таким чином, підводячи підсумок даній роботі, можна зробити наступні висновки.

Земельні відносини в Англії в період середньовіччя розвивалися досить складним, часом суперечливим шляхом.

Будучи основним інститутом загального права, земельні відносини самі випробували на собі досить сильний вплив соціально-економічних змін, що відбувалися в країні й особливо бурхливо проявилися в пізнім середньовіччі - XV -XVI ст.

Cтавши y VIII - IX ст. на феодальний шлях розвитку, Англія до XIV століття залишалася аграрною країною. Але вже наприкінці XIV - початку XV ст., а у деяких районах ще раніш, феодальна система господарства починає розкладатися. На зміну їй в економіку приходить капіталістичний лад. Цей процес характеризувався утворенням двох основних елементів капіталістичного виробництва: вільної робочої сили і вільного капіталу.

У ході розвитку товарно-грошових відносин і промисловості, збільшення попиту на англійську вовну відбувається перетворення більшості феодальних маєтків у товарні господарства (в основному маєтків нового дворянства, джентри). Це сприяло початковому нагромадженню капіталу і росту мануфактур. До того ж у селі цей процес полегшувався і прискорювався відсутністю цехової системи, що гальмувала в силу своєї замкнутості розвиток капіталістичних відносин.

Розвиток капіталістичних елементів у селі раніше, ніж у місті, стало однією з особливостей розвитку Англії періоду становлення ринкових відносин.

Також необхідно відзначити, що земельні відносини аж ніяк не були однорідними по всій території Англії. Вони відрізнялися один від одного не тільки через географічні розходження, але і через місцеві особливості, традиції, що склалися найчастіше ще до нормандського завоювання.

Однак, незважаючи на такі регіональні розходження, усе-таки можна у більшому або меншому ступені говорити про аграрну систему Англії як про єдине ціле, що розвивається в одному і тому ж напрямку під впливом економічних змін, що поступово, часто нерівномірно і неодночасно, але неминуче переводили англійське село, разом з ним і все право, а отже, і всю країну, на капіталістичні рейки розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

земельний аграрний вотчинний рента

1. Аннерс Е. Історія європейського права / Переклад зі шведської. - М.: Наука, 1994.

2. Віппер Р.Ю. Історія Середніх віків. - К.: Либідь, 1998.

3. Всесвітня історія держави і права. Посібник для юридичних вузів. Ч. 2. М.: Юрисдат, 1974.

4. Гончаренко В.Д. Хрестоматія з історій держави і права зарубіжних країн: у 2-х т.. Навчальний посібник для вищих юридичних закладів. - К.: Ін Юре, 1988.

5. Джужа О.М. Првові джерела. К.: НАВСУ, 2000.

6. Иванов К.А. Моноголикое средневековье. - 2-е изд. М.: Алтэя. - №12

7. Історія Європи. Т. 2. Середньовічна Європа. - М.: Наука, 1992.

8. Історія Європи. Т. 3. Від Середньовіччя до нового часу. - М.: Наука

9. Киселева Л.И. О чем говорят средневековые рукописи в Западной Европе. - Ленинград: Наука, 1978.

10. Косминский Е.А. Исследования по аграрной истории Англии XIII в. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1974.

11. Крижанівська О.О., Крижанівський О.П. Історія Середніх віків. Курс лекцій. - К.: Либідь, 2004.

12. Люблинская А.Д. Источниковедение истории Средних веков. М., 1965.

13. Страхов М.М. Істоія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник для вузів. - 2-ге видання перероблено та доповнено. К.: Ін Юре

14. Страхов Н.Н. Государство и право феодальной Англии. Конспект лекций для студентов Харьковского юридического института. - Харьков

15. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник. - 2-ге видання перероблене і доповнене. - К.: Магнолія плюс, 2004.

16. Ястрибицкая А.Л. Западная Европа XI - XIII веков: эпоха, быт

Размещено на Allbest.ru