Зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці України висуває перед органами внутрішніх справ нові завдання, зумовлює необхідність перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям її розвитку.

Органи внутрішніх справ, як і все суспільство, переживають кризу, що негативно позначається на їхній діяльності. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю, що певною мірою пов'язано з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. У зв'язку з цим чисельність працівників МВС досить значна, на їх утримання витрачається багато коштів, тоді як реальною роботою, пов'язаною із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, займається менша їх частина.

Структура органів внутрішніх справ і організація управління нею надто громіздка: численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, через що мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій, звідси - низький вплив управлінських структур на ефективність діяльності системи. Ануфрієв М.І. Реформування ОВС - завдання №1. / Вісник Одеського Інституту ВС.--О., 1998.--Вип. 1.--с. 3-4.

Зростання злочинності, зміни її форм, що відбуваються останнім часом, ставлять перед ОВС нові завдання та зумовлюють необхідність перегляду стратегічних напрямків їх діяльності, пошуку таких підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та ЇЇ тенденціям.

Необхідність реформування ОВС викликана ще й тим, що вони, як і все суспільство, переживають глибоку кризу, обумовлену багатьма факторами, які негативно впливають на їх діяльність. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю ОВС. Відіграючи протягом багатьох років роль важливого інструмента командно-адміністративної системи, вони до цього часу виконують значну частину функцій, які безпосередньо не пов'язані з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю. Тому хоча чисельність працівників досить велика, і на її утримання витрачається багато коштів, реально роботою по захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань займається їх менша частина. Досить сказати, що майже кожний четвертий співробітник системи МВС - це працівник Державної служби охорони, яка здійснює функції охорони установ.

Отже, необхідність реформування системи ОВС України викликана низкою чинників.

По-перше, політичне, економічне та соціальне становлення суспільства в процесі побудови демократичної правової держави зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів державної виконавчої влади України у відповідність до нових умов їхньої діяльності та розвитку. Основними правовими актами, що регламентували діяльність ОВС України в минулому були Указ Президії ВР СРСР від 8 червня 1977 року "Про основні обов'язки і права радянської міліції по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю" та Положення про радянську міліцію, затверджене Постановою КМ СРСР від 8 червня 1973 року №385 (але ці документи для громадян були практично недоступними). Звичайно, що діюча система МВС, яка створена багато років тому, була пристосована до суспільно-політичного ладу колишнього Союзу РСР. Зараз структурна побудова, завдання та функції, форми і методи роботи ОВС, хоч і набули певних еволюційних змін, все ще не повністю відповідають сучасним політичним, економічним та соціальним реаліям в Україні. Як наслідок, діяльність органів внутрішніх справ не завжди встигає за процесами розбудови нової держави.

¹ Кравченко Ю.Ф. Міліція України.--К.,1999.--с.220.

По-друге, структура системи МВС та організація управління нею надто громіздкі. Численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, що спричиняє неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій. Звідси - низький рівень впливу управлінських структур на ефективність діяльності системи.

По-третє, в системі виконавчої влади Міністерство внутрішніх справ з підпорядкованими йому органами і внутрішніми військами є центральною ланкою забезпечення правопорядку і боротьби зі злочинністю в державі, тому воно повинно переорієнтувати свою діяльність на забезпечення насамперед захисту прав і свобод людини. Ця принципова лінія значною мірою вже реалізується на практиці.

З іншого боку, органи внутрішніх справ, як і все суспільство, також переживають кризу. На їхній діяльності негативно позначаються надмірні перевантаження, що певною мірою пов'язані з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Хоча чисельність працівників ОВС досить значна, ефективність їхньої роботи по захисту прав і свобод людини поки ще недостатня.

Реформування має базуватися на таких основних принципах: єдності системи МВС, її максимальної економічності, простоти і гнучкості структурної побудови; першочергового забезпечення діяльності та розвитку низових ланок органів внутрішніх справ як основи системи МВС; доступності для населення інформації про діяльність органів внутрішніх справ; пріоритетної орієнтації кожної служби і підрозділу, незалежно від їхньої функціональної спеціалізації, на вирішення завдань

боротьби зі злочинністю та створення громадської безпеки; тісної співпраці з місцевими органами державної виконавчої влади у забезпеченні правопорядку на їхніх територіях; наступності, поетапності та гласності у здійсненні всіх перетворень, недопущенні або зведенні до мінімуму можливих утисків законних інтересів працівників ОВС.¹⁰

На цей час діє достатньо широка мережа нормативно-правових актів, що регламентують діяльність ОВС. Серед них закони, положення, укази, накази, інструкції і т.п. Таким чином складається цілий комплекс нормативного матеріалу, елементи якого не завжди відповідають вимогам системності, узгодженості, доступності. Серед документів, що регламентують організацію та діяльність ОВС слід назвати: Конституцію /Основний Закон/ України; Закон України про міліцію; Положення про Міністерство внутрішніх справ, затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року №1138/2000; Указ Президента України "Про утворення місцевої міліції" від 22 січня 2001 року №29/2001; Концепцію розвитку МВС, схвалену Постановою КМУ від 24 квітня 1996 року №456; Програму діяльності ОВС щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку третього тисячоліття, схвалену на засіданні Колегії МВС України від 16 грудня 1996 року; Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ; Закон України про оперативно-розшукову діяльність, Державну програму боротьби із злочинністю, Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, Закон України про державну службу, інші нормативно-правові акти.

Слід зазначити, що з участю відповідних комісій Верховної Ради України практично створена нова законодавча база для діяльності правоохоронних органів. Лише з питань, у вирішенні яких приймає участь МВС України, прийнято більше 150 законів та постанов. Із правоохоронними органами іноземних держав підписано більш як ЗО угод з питань взаємодії та правової допомоги.

¹⁰ Ануфріев М.І. Актуальні проблеми реформування системи ОВС України // УАВС. Науковий вісник.--К.,1997. Вип.2.

Виходячи із завдань побудови в Україні демократичної правової соціальної держави, треба проаналізувати комплекс діючих нормативних документів, що регулюють діяльність міліції, з позицій реалізації деяких принципів правової держави: принципу реального забезпечення прав та свобод громадян; принципу взаємної відповідальності держави та особи; принципу високої правової культури членів суспільства. Осмислення діючого законодавства через систему названих при-нципів та порівняльний аналіз із законодавством інших країн допоможе більш ретельно вивірити співвідношення завдань, що виходять із потреби конституційного розвитку України, та якості правових засобів, за допомогою яких будуть вирішуватися ці завдання.

Роботу щодо деуніверсалізації ОВС, а насамперед міліції, слід розпочати з перейменування міліції на поліцію. Слово "міліція" латинського походження і перекладається як "військова служба, військо, яке формується лише під час військових дій". Слово "поліція" грецького походження і перекладається як "управління справами держави, установи, що охороняє життя, здоров'я, майно громадян, громадський порядок."

Серед головних напрямів реформування одним із чільних має стати удосконалення управління та організаційно-штатних структур системи МВС. Розвиток управління потрібно здійснювати з метою забезпечення ефективного функціонування системи у звичайних умовах та в умовах ускладнення оперативної обстановки з урахуванням змін у соціально-політичній та економічній ситуації.

Пріоритетним завданням має бути забезпечення стійкого управління на основі максимально повної інформації про оперативну обстановку, тенденції та перспективи її розвитку.

Це вимагає здійснення низки заходів щодо чіткого розмежування і забезпечення раціонального співвідношення функцій міністерства з підпорядкованими йому органами та підрозділами, забезпечення організаційної єдності системи.

Цілком очевидна необхідність зміцнення штабної функції з метою підвищення ефективності управління (особливо оперативного), усунення дублювання в роботі, делегування частини управлінських функцій від МВС до ГУМВС, зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості.

Необхідно досягти оптимального співвідношення штабних, лінійно-галузевих підрозділів з функціональними підрозділами у структурах управління. На рівнях апаратів МВС-ГУМВС-УМВС повинні залишитися функції координації, методичного керівництва, контролю й інспектування, безпосереднього планування та організації проведення заходів державного і міжрегіонального рівня, а також організації реагування на надзвичайні ситуації та розкриття тяжких злочинів, що викликали широкий громадський резонанс.

З метою усунення паралелізму в управлінні необхідно здійснити перебудову структури апарату міністерств, перерозподілити функції між його підрозділами, об'єднати головні управління та управління, які вирішують однотипні чи подібні завдання, в єдині управлінські блоки або служби.

Зважаючи на особливу роль в управлінській діяльності штабів, у процесі їхньої реорганізації має бути створена дійова система оперативного реагування на зміни в оперативній обстановці, надзвичайні події шляхом об'єднання відповідних сил і засобів у єдиний блок, зміцнення чергових частин як органів оперативного міжгалузевого управління.

За рахунок зменшення аналітичних та контрольних функцій галузевих служб доцільно посилити аналітичні підрозділи штабів, створити підрозділи планування та проведення оперативно-профілактичних і спеціальних операцій, координації дій МВС при надзвичайних ситуаціях.

До речі, штатна чисельність організаційно-аналітичного управління штабу міністерства нещодавно вже збільшена на 18 одиниць і зараз комплектується за цим принципом.

Структурну перебудову апаратів ГУМВС-УМВС в областях слід здійснити з урахуванням нової організаційно-штатної структури центрального апарату міністерства. Начальникам ГУМВС-УМВС необхідно надати право коригувати відповідні організаційні структури і перерозподіляти штатну чисельність підпорядкованих служб і підрозділів у межах номенклатури посад, визначеної МВС України, з урахуванням оперативної обстановки на місцях. Вони також матимуть право передавати частину своїх повноважень начальникам міськрайвідділів і управлінь.

Особливої уваги потребує удосконалення діяльності міськрайлінорганів внутрішніх справ, їхня структурна побудова, правове, організаційне, методичне і матеріально-технічне забезпечення мають бути приведені відповідно до сучасних умов. З цією метою слід розробити і експериментальне випробувати моделі їх структурно-штатної побудови та організації діяльності з урахуванням конкретно; оперативної обстановки, реальних навантажень та умов роботи. Розширити права їх начальників при призначенні та використанні особового складу, маневруванні силами та засобами, використанні ресурсів у межах, визначених нормативними актами МВС.

Для докорінного поліпшення діяльності щодо попередження і розкриття злочинів необхідно здійснити нормативне розмежування функцій у цій сфері між підрозділами кримінальної міліції, міліції громадської безпеки та підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.¹¹

Концептуальний підхід тут такий. На кримінальну міліцію покладаються завдання та функції по попередженню й розкриттю тяжких злочинів шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, їх виконують структурні підрозділи кримінальної міліції: карного розшуку, боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, кримінальної міліції у справах неповнолітніх. У цьому їм сприяють, виконуючи спеціальні завдання, підрозділи кримінального-пошуку, експертно-криміналістичної та оперативно-технічної служб.

Визначаються чіткі межі компетенції кожної зі служб кримінальної міліції, а також між рівнями МВС-ГУМВС-УМВС, міськрайлінорганами. Розробляється та нормативне закріплюється критерій розкриття злочинів, який би відображав реальний стан цієї роботи і стимулював її.

Кравченко Ю.Ф. Міліція України.--К..1999.--с.223.

Карний розшук буде насамперед займатися розкриттям тяжких злочинів, пов'язаних із посяганнями на життя та здоров'я громадян, на їх власність, виявленням каналів і припиненням незаконного обігу зброї та наркотиків, розшуком осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів і тих, котрі переховуються від слідства і суду.

Зусилля підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю необхідно зосередити в найбільш криміногенних і важливих для економіки держави сферах, на посиленні боротьби з хабарництвом, порушенням правил про валютні операції, розкраданням на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, із злочинами у банківській та фінансовій сферах, з легалізацією зло-чинних прибутків, а також на удосконаленні форм і методів викриття злочинної діяльності у сфері економіки.

Спецслужба по боротьбі з організованою злочинністю повинна забезпечувати виявлення і припинення діяльності організованих злочинних груп, банд, інших злочинних формувань з міжрегіональними та міжнародними зв'язками, встановлення їхніх корумпованих зв'язків в органах влади.

Роль міліції громадської безпеки у боротьбі зі злочинністю повинна постійно підвищуватись. Мається на увазі поліпшення роботи її структурних служб, спрямованої на здійснення загальної та індивідуальної профілактики злочинів, не віднесених до категорії тяжких.

Дискусійним поки що є питання про створення муніципальної міліції. З цього приводу до МВС звертаються народні депутати, представники місцевих органів державної влади. Аналізуючи умови політичного та економічного життя в Україні на теперішньому етапі, автор приводить до висновку про можливість створення муніципальних підрозділів та їх забезпечення як в правовому, організаційному, так і в матеріальному аспектах.

Висунуто ряд пропозицій щодо правового статусу муніципальної міліції, основними функціями якої повинні стати:

- несіння патрульно-постової служби на вулицях, площах, парках, скверах, інших громадських місцях;

- участь у розшуку та затриманні злочинців, попередження групових порушень громадського порядку;

- забезпечення безпеки руху;

- виявлення осіб, що ухиляються від суспільно-корисної праці та ведуть антигромадський спосіб життя, займаються пияцтвом, наркоманією, прийняття до них відповідних мір впливу;

- здійснення контролю за дотриманням громадянами рішень місцевих органів самоврядування;

- участь у рятуванні людей під час стихійного лиха та в інших надзвичайних обставинах;

- виявлення причин та умов, що сприяють скоєнню правопорушень в громадських місцях та прийняття відповідних заходів до їх подолання. Муніципальною міліцією мають розслідуватися (у формі проведення дізнання) лише ті злочини, які не складають великої суспільної небезпеки.

Слід підкреслити, що головним елементом у структурі муніципальних підрозділів має стати патрульно-постова служба. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, значної шкоди суспільству завдають правопорушення, що скоюються в громадських місцях. В цьому аспекті патрульно-постова служба є універсальним засобом для виконання різного роду соціальних функцій, особливо такої важливої, як охорона громадського порядку, її чисельність у складі муніципальної міліції може складати до 70% від загальної кількості співробітників. Інші 30% розподіляються між службами дільничих інспекторів, екологічної міліції або Іншими структурними підрозділами, створеними за ініціативою місцевого органу самоврядування. У містах Києві та Харкові передбачається провести експеримент зі створення таких підрозділів. За його результатами можна буде робити певні висновки.

Великий обсяг роботи належить здійснити у напрямі поліпшення ролі внутрішніх військ, особливо спеціальних моторизованих частин з охорони громадського порядку та у боротьбі з проявами тероризму.

Служба дільничних, інспекторів міліції має стати центральною ланкою профілактики правопорушень, їй доцільно надати право приймати рішення щодо окремих адміністративних правопорушень. Такі пропозиції МВС подало, і вони чекають свого законодавчого вирішення.

Вживатимуться заходи шодо звільнення міліції громадської безпеки від деяких не властивих їй функцій - паспортної та візової роботи, медичного обслуговування нетверезих, утримання осіб, які ведуть бродяжницький спосіб життя.

Не можуть залишатися незмінними підходи до забезпечення діяльності Державтоінспекцїї. Деякі функції по організації дорожнього руху необхідно поступово передати державним адміністраціям на місцях. Потребують реорганізації підрозділи дорожньої міліції, робота яких у нинішньому вигляді є неефективною. Такі підрозділи залишаються тільки на найбільших напружених та прикордонних автомагістралях. На решті автошляхів цю роботу слід передати під розділам дорожньо-патрульної служби міліції, а функції розкриття злочинів на автошляхах - територіальним органам.

Потрібно також змінити співвідношення старшого, середнього і молодшого начальницького складу в підрозділах Державтоінспекції, щоб офіцери не займалися регулюванням дорожнього руху, а вирішували важливіші й відповідальніші завдання відповідно своєї фахової підготовки.

У процесі реформування апаратів попереднього слідства передбачається здійснення заходів для зниження навантаження на слідчих до рівня обгрунтованих нормативів, зосередження їхніх зусиль на розкритті тяжких злочинів, посилення правового і соціального захисту слідчих, законодавчого визначення їхнього статусу, зміцнення професійного ядра, їхній подальший розвиток буде здійснюватись у відповідності з Концепцією судово-правової реформи в Україні.

Останнім часом серйозною проблемою стало питаная про реформування системи виконання покарань та її підпорядкування. Новим проектом Концепції судово-правової реформи, що розробляється за дорученням Президента України, передбачається передача функцій виконання покарань до відома Міністерства юстиції. Не заперечуючи в цілому такому рішенню, якщо воно буде затверджено органами влади України, вважаємо, що втілюватися в життя воно має поступово, після глибокого і всебічного опрацювання всіх пов'язаних із цією проблемою питань.

На думку багатьох авторів, також потрібно звільнити МВС від функцій примусового лікування від алкоголізму і наркоманії, передавши їх Міністерству охорони здоров'я.

Пріоритетними напрямами кадрової роботи мають стати поступове доведення штатної чисельності органів внутрішніх справ до рівня наукового обгрунтування нормативів, якісне поліпшення систем відбору і підготовки кадрів, удосконалення нормативно-правової бази кадрової роботи, створення оптимальної системи науково-методичного й інформаційного забезпечення кадрових процесів.¹²

Передбачається впровадити систему контрактного і конкурсного прийняття на службу в органи внутрішніх справ, новий порядок та умови проходження служби, удосконалити кваліфікаційні вимоги до кандидатів і працівників, підвищити ефективність системи службової, бойової, фізичної та морально-психологічної підготовки особового складу.

Для підвищення професійно-освітнього рівня працівників органів внутрішніх справ потрібно розробити й реалізувати перспективні програми розвитку навчальних закладів, наукових установ системи МВС, підготовки спеціалістів.

Кадрові апарати повинні взяти на себе функції соціального захисту працівників, психологічного забезпечення службової діяльності та здійснення культурно-масової роботи. З урахуванням цих нових завдань вони будуть реформуватись. Посади заступників начальників ГУМВС-УМВС, міськрайвідділів, підрозділів та установ по кадрах трансформуються в посади заступників начальників цих підрозділів по роботі з особовим складом.

Для ліквідації «зрівнялівки» в умовах служби оперативних і забезпечуючих підрозділів необхідно розробити новий перелік посад та відповідних спеціальних знань. У підрозділах паспортної служби, фінансово-економічних, охорони здоров'я,

¹² Лаптій В.А. ОВС в умовах надзвичайних ситуацій / УАВС. Науковий вісник.--К.Д996.Вип. І.с.71-75.

ЗО

зв'язку, військового, матеріально-технічного та господарського забезпечення, капітального будівництва, інформаційних бюро та інших службах буде збільшена кількість посад державних службовців, на які поступово переводитимуться і розатестовані працівники. При цьому буде вжито заходів щодо недопущення погіршення їхнього матеріального забезпечення, правового і соціального захисту.

Реформування органів МВС здійснюється в умовах складної економічної ситуації, обмеженості фінансових та матеріальних ресурсів. Останні роки в держбюджеті постійно скорочуються витрати на утримання ОВС. Так, наприклад, в 1998 році міністерство профінансовано лише на 32,1% від потреб. Додаткових коштів на перебудову органів внутрішніх справ виділено не буде. Тому необхідно вишукувати внутрішні можливості та ресурси, проявляти творчу ініціативу, вчитись самостійно заробляти для органів, підрозділів додаткові кошти, але суворо в межах чинного законодавства.

Процес реформування потребує відповідного правового забезпечення. Необхідно розробити і подати до органів влади України низку проектів законодавчих актів, у тому числі Закону «Про органи внутрішніх справ», постанов Уряду з питань удосконалення структури апарату МВС, розширення кола посад державних службовців, звільнення органів внутрішніх справ від невластивих функцій та ін. Нормативна база буде приведена у відповідність до міжнародно-правових стандартів і міжнародних зобов'язань України.

Не викоренені факти грубощів, бездушності, неналежного реагування на заяви громадян. Непоодинокі скарги на перевищення працівниками службових повноважень, зловживання владою, інші неправильні дії. Окремі особи виявилися неспроможними працювати в сучасних умовах, що в значній мірі є наслідком прорахунків в доборі та розстановці кадрів, в тому числі керівної ланки. Тільки з негативних мотивів з ОВС звільнено понад 320 працівників.

Міністерство виважено підходить до параметрів вивільнення особового скла-ду. І визначення відсоткового показника звільнення чисельності відповідно до інтенсивності праці, регіональних умов оперативної обстановки багато авторів вважає вивіреним. Така позиція, такій варіант підтримуються більшістю керівників управлінь та закладів освіти. А саме вони особисто відповідають за належне фун-кціонування підпорядкованих їм підрозділів. І установка міністра щодо розширення в цьому їх самостійності виправдана. Водночас треба попередити й галузеві служби - не припускатись тиску на начальників територіальних управлінь, керуючись вузько-апаратними інтересами - всі служби рівні і різняться лише функціями.

Нинішній етап розвитку нашої держави, як уже неодноразово зазначалося, характеризується високою інтенсивністю суспільних процесів. Трансформація суспільства з одного соціального стану в інший зумовлює появу нових явищ в економічній, соціальній і політичній сферах. Різновидом таких явищ є підвищена криміналізація суспільства, особливий вплив організованої злочинності та корупції на соціальні відносини.

Президент України, Уряд докладають значних зусиль, спрямованих на активізацію протидії злочинним проявам, забезпечення громадського порядку і безпеки громадян. Основним документом, що визначає державну політику боротьби зі злочинністю, є затверджена Президентом Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю.

МВС України є одним із основних виконавців цієї Програми і безпосередньо забезпечує реалізацію 36 заходів як головний виконавець та 96 - спільно з іншими відомствами (із 146 заходів, передбачених Програмою). Хід цієї роботи контролювався, постійно перебував у полі зору колегії, обговорювався на нарадах керівництва міністерства. Всі зазначені Програмою заходи в основному виконані, за винятком 5 заходів, виконання яких за згодою Кабінету Міністрів перенесено на пізніші строки, та трьох заходів, які знято з виконання. Уряд детально проінформовано про реалізацію заходів, передбачених Програмою.

Президент України поставив завдання перед правоохоронними органами посилити боротьбу з організованою та масовою злочинністю, а також відповідальність посадових осіб за наслідки діяльності.

Виходячи з цих вимог, спільно з іншими правоохоронними відомствами МВС реалізувало комплекс оперативно-розшукових та організаційних заходів.

Створені програми оперативного супроводження пріоритетних напрямів розвитку економіки, приватизації, енергозабезпечення зовнішньоекономічної, інвестиційної діяльності, кридитно-банківських систем.

Для ліквідації економічного підґрунтя організованого криміналітету активно вивчається інфраструктура його фінансової підтримки. Спецпідрозділами міліції (БОЗ) виявлено понад 3 тис. підприємств і комерційних фірм, що контролюються двома сотнями злочинних угруповань, 17 фондів, створених під дахом злочинних авторитетів. Вжитими заходами 150 таких фірм-донорів вже нейтралізовано шляхом зняття з реєстрації.

Оперативними службами МВС одночасно по Україні проведена реалізація оперативних справ, у результаті якої знешкоджено майже 600 організованих злочинних груп, із нелегального обігу вилучено понад 3 тис. одиниць зброї, більше 2 тис. стволів вогнепальної зброї, 18 гранатометів, понад 550 гранат, 284 кг вибухівки, 18 тис. набоїв, близько 9,9 тонн наркотичних засобів, ізольовано від суспільства 510 лідерів і авторитетів кримінального світу тощо.

Проблема забезпечення реалізації, охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів громадян на нинішньому етапі розбудови держави набула особливої актуальності. Конституцією України гарантується державний захист прав та свобод людини і громадянина. Для органів внутрішніх справ виконання цього положення Основного Закону є одним з головних завдань.

Аналіз завдань і функцій, що виконуються різними підрозділами системи МВС України свідчить, що в діяльності органів внутрішніх справ питання забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян займають особливе місце. Практично всі служби МВС України: адміністративна, охорона громадського порядку, пожежна охорона, кримінальний розшук, апарати по боротьбі з економічною злочинністю, паспортної служби, ДАЇ - за допомогою різноманітних засобів та методів беруть участь у вирішенні цих завдань безпосередньо на своїх ділянках роботи. Заяць Н. Держава і соціальний захист громадян // Право України.- 1999 - № 9. - с. 27

Вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ - головна задача на етапі побудови правової держави. З метою підвищення ефективності діяльності системи Міністерства внутрішніх справ, спрямованої на боротьбу зі злочинністю, охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 24.04.96 р. "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ", головним завданням якої є визначення на основі наукового аналізу сучасної та прогнозованих тенденцій розвитку соціально-економічної та криміногенної обстановки в суспільстві, шляхів оптимізації діяльності системи МВС з метою максимального забезпечення ефективності її функціонування.

Зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці України висуває перед органами внутрішніх справ нові завдання, зумовлює необхідність перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям її розвитку.

Органи внутрішніх справ, як і все суспільство, переживають кризу, що негативно позначається на їхній діяльності. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю, що певною мірою пов'язано з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. У зв'язку з цим чисельність працівників МВС досить значна, на їх утримання витрачається багато коштів, тоді як реальною роботою, пов'язаною із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, займається менша їх частина.

Структура органів внутрішніх справ і організація управління нею надто громіздка: численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, через що мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій, звідси - низький вплив управлінських структур на ефективність діяльності системи;

Концепцією передбачено такі основні напрями удосконалення і розвитку системи МВС:

- удосконалення управління та організаційно-штатних структур забезпечення організаційної єдності і керованості системи;

- зміцнення штабної функції з метою підвищення ефективності управління, особливо оперативного, раціональної відмови від дублювання в роботі, зменшення на цій основі витрат на утримання управлінського апарату і посилення служб та підрозділів практичної спрямованості;

- забезпечення оптимального співвідношення функцій штабних, лінійногалузевих і функціональних підрозділів у структурах управління;

- збереження на рівнях апаратів МВС, ГУМВС-УМВС функцій координації, методичного керівництва, інформаційно-аналітичного обслуговування, контролю й інспектування, безпосереднього планування та організації проведення заходів державного і міжрегіонального рівня, а також організації реагування на надзвичайні ситуації та розкриття тяжких злочинів, що викликали широкий громадський резонанс,

- делегування частини управлінських функцій від МВС до ГУМВС-УМВС.

За МВС передбачається закріпити насамперед такі функції:

- забезпечення здійснення єдиної політики в галузі побудови і розвитку системи МВС, включаючи кадрову політику;

- аналіз і прогнозування розвитку оперативної обстановки, розроблення стратегії реагування на її негативні зміни;

- оперативне реагування на ті надзвичайні ситуації та події, які потребують втручання центрального апарату і безпосереднього вжиття оперативно-службових заходів;

- організація та здійснення загальнодержавних, міжрегіональних і міжнародних заходів боротьби із злочинністю;

- забезпечення внутрішньої безпеки системи МВС;

- інформаційне обслуговування всіх ланок системи МВС;

_ представництво інтересів системи МВС у центральних органах державної виконавчої влади;

_ організація взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами України, органами правопорядку інших держав;

_ правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ;

_ здійснення заходів щодо правового та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ;

_ фінансове та матеріально-технічне забезпечення органів внутрішніх справ.

Потребують чіткого визначення функції апаратів слідства і оперативно-розшукових служб, а також міліції громадської безпеки, в структурі якої необхідно створити підрозділи охорони громадського порядку (муніципальної міліції), підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади .

Реформування кримінальної міліції

Для корінного поліпшення діяльності, пов'язаної з попередженням і розкриттям злочинів, здійснюється нормативне розмежування функцій між підрозділами кримінальної міліції, міліції громадської безпеки та підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

На кримінальну міліцію покладаються завдання і функції з попередження й розкриття тяжких злочинів шляхом проведення оперативно-розшукових заходів. Їх виконують структурні підрозділи кримінальної міліції: карного розшуку, боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Їм у цьому сприяють, виконуючи спеціальні завдання, підрозділи кримінального пошуку, експертно-криміналістичної та оперативно-технічної служб.

Реформування міліції громадської безпеки

Підвищуватиметься роль міліції громадської безпеки у боротьбі зі злочинністю шляхом поліпшення роботи її структурних служб, спрямованої на здійснення загальної та індивідуальної профілактики злочинів, а також на розкриття злочинів, не віднесених законодавством до категорії тяжких.

У містах Києві та Харкові буде проведено експеримент щодо створення підрозділів міліції з охорони громадського порядку з підпорядкуванням їх місцевим органам державної виконавчої влади та ГУМВС-УМВС (муніципальна міліція). За результатами експерименту вирішуватиметься питання про створення такої міліції повсюдно.

До участі в охороні громадського порядку активніше залучатимуться спеціальні моторизовані частини внутрішніх військ МВС.

Служба дільничних інспекторів міліції повинна стати центральною ланкою профілактики правопорушень. Їй доцільно надати право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності щодо окремих адміністративних правопорушень.

З метою створення більш сприятливих умов для роботи міліції громадської безпеки опрацьовуватиметься питання про виділення із органів внутрішніх справ підрозділів Державної служби охорони з їх наступною реорганізацією у разі прийняття Закону України "Про державну службу охорони" у самостійну структуру і залучення працівників міліції до здійснення заходів охорони за договорами на контрактній основі.

Реформування апарату попереднього слідства

Передбачається здійснити заходи для зменшення навантаження на слідчих до рівня обгрунтованих нормативів, зосередження їхніх зусиль на розкритті тяжких злочинів. У Головному слідчому управлінні Управління по розслідуванню особливо важливих кримінальних справ та слідча частина Управління з розслідування злочинів, вчинених організованими групами будуть об'єднані в єдиний структурний підрозділ. Вживатимуться заходи, спрямовані на посилення правового і соціального захисту слідчих, законодавче визначення їх статусу, зміцнення професійного ядра, створення Інституту з підготовки слідчих при Університеті внутрішніх справ. Подальший розвиток органів попереднього слідства в системі МВС здійснюватиметься відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні.

Реформування внутрішніх військ

Насамперед підвищуватиметься роль внутрішніх військ в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю. Військові частини спеціального призначення використовуватимуться для ліквідації масових безпорядків, актів тероризму. З цією метою проводитиметеся реформування Головного управління внутрішніх військ, управлінь з'єднань і частин, буде сформовано нові спеціальні моторизовані частини міліції та військові частини спеціального призначення, створено навчальний заклад внутрішніх військ. До органів кримінально-виконавчої системи передаватимуться функції охорони установ виконання покарань.

ВИСНОВОК

Процес формування в Україні правової держави об'єктивно приводить до необхідності правової переоцінки соціальної ролі органів внутрішніх справ. Основні аспекти такого перегляду - деуніверсалізація, деетатизація органів внутрішніх справ, що приведе до створення гнучкої законодавчої основи функціонування органів внутрішніх справ, як суто правоохоронного, авторитетного, правозахисного органу, що користується довірою населення.

Правові основи організації і діяльності органів внутрішніх справ посттоталітарної держави, якою у даний час є Україна, потребують серйозного перегляду в напрямку врахування загальновизнаних правових норм і стандартів в області прав людини. Права людини, а не абстрактні "державні інтереси", повинні стати критерієм і пріоритетом у розв'язанні питань юридичного нормування органів внутрішніх справ.

Закон України "Про міліцію", прийнятий 20 грудня 1990 року, з наступними змінами і доповненнями варто визнати законодавчим актом перехідного періоду, покликаним зняти назрілі проблеми організації і діяльності міліції.

Необхідний новий Закон України "Про органи внутрішніх справ", який покладе початок створенню принципово нової правової бази функціонування міліції України.

Завданнями найближчого періоду законотворчої роботи в сфері організації і діяльності міліції є: розробка і прийняття Законів України "Про органи внутрішніх справ", "Про МВС України", "Про охорону громадського порядку", "Про зброю" та інші.

У законах про правоохоронні органи повинні бути більш чітко закріплені принципи правового регулювання в діяльності міліції та їхня реалізація: принцип "дозволено все, що прямо не заборонено законом", принцип взаємної відповідальності держави й особистості, тощо, причому повинні бути зазначені правовий статус кожного з підрозділів міліції, її посадових осіб, зазначені їхня компетенція, межі й обсяг державно-владних повноважень, чітко визначені права й обов'язки посадових осіб. У законі важливо вичерпно визначити межі можливостей міліції використовувати державно-владні повноваження у відношеннях з особистістю. Необхідно закріпити в законодавстві механізм, що перешкоджає їхньому порушенню.

Необхідно законодавчо удосконалити зміст соціально-правового статусу працівників органів внутрішніх справ в області матеріального стимулювання, позаслужбової трудової діяльності, права на службовий і оперативний ризик, на службову помилку, тощо.

Підвищення ролі закону в структурі нормативних актів, присвячених організації і діяльності міліції. Формування правової держави потребує, щоб зовнішня діяльність міліції, тобто та її частина, що стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, повинна бути врегульована законодавчими актами. Відомча нормотворчість тут не повинна мати місце.

Скорочення й упорядкування відомчої нормотворчості. Регулюючи організацію і діяльність міліції у відведених їй межах, МВС України повинна в нормативному порядку визначитися з назвами нормативних актів (накази, інструкції, вказівки, тощо), а також цілями й основами, відповідно до яких вони видаються. Потрібно виключити з нормотворчої практики видання наказів міністра внутрішніх справ, які лише доводять до відома особистого складу, законодавчі й урядові акти. Водночас, бажано видання Міністерством збірника поточних актів, а також збірників чинних актів по основних напрямках діяльності міліції. Корисно було б і кодифікування відомчих правових актів.

Своєчасне й адекватне нормативно-правове реагування на проблеми, що виникають у сфері організації і діяльності міліції: високий динамізм громадського життя приводить до того, що міліція нерідко зтикається з новими явищами, які потребують від неї прийняття юридично значимих рішень, про зміст і форми яких закон поки замовчує. Вважається, що відомча нормотворчість - не кращий варіант надолуження прогалин у законі, оскільки в такому випадку є ризик їхньої консервації. Більш прийнятною вважається активна законопроектна робота МВС, що своєчасно ініціює законотворчий процес. Організаційно функція відслідкування співвідношення закону і практики повинна закріплюватися за Управлінням правового забезпечення Головного Штабу МВС України, а також за аналогічними підрозділами в структурі Головних Управлінь, УМВС в областях і УМВСТ.

Результатом активної законотворчої роботи, що здійснюється протягом останніх років, позбавленої уваги українського законодавця сфери функціонування міліції й інших суб'єктів поліцейської діяльності, явилося утворення достатньо чіткої відокремленої юридичної цілісності, яка заявляє про себе, як про один з підрозділів вітчизняної правової системи, а саме, - поліцейського права. Його можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері діяльності органів виконавчої влади й інших уповноважених на те суб'єктів, поєднаної з безпосереднім вторгненням у права і свободи фізичних і юридичних осіб, що протікає поза рамками кримінального і кримінально-виконавчого процесів. Поліцейське право є підгалуззю адміністративного права, хоча подальший його розвиток може привести до визнання за ним статусу самостійної галузі права.

висновки

Зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці України зумовило потребу в удосконаленні та перебудові організації і діяльності правоохоронних органів, в тому числі ОВС. Трансформації зазнав центральний апарат міністерства. Реорганізовано дорожню міліцію, виведено із складу міністерства пенітенціарну систему, чисельність особового складу у Внутрішніх військах зменшилася від 45 до 20 тисяч осіб. Оптимізація чисельності всіх ОВС характеризується таким формальним показником - 20%. Це понад 50 тисяч співробітників. Взагалі за останні роки ОВС у кадровому відношенні зменшились з 596 тисяч чоловік (у цифру входять абсолютно всі працівники, в тому числі вільний найм і служба ДСО) до 408 тисяч. Взагалі, середньоєвропейський показник для країн, за територією і населенням подібних до України, свідчить, що в них поліцейських сил має бути близько 280 тисяч. В той же час 1995 року міліціонерами вчинено більше 1000 злочинів, заарештовано понад 600 працівників. А 1999 року порушено близько 600 кримінальних справ відносно 125 працівників. Починаючи з 1996 року кількість злочинів зменшувалась у середньому щорічно на 2-4%. Водночас поліпшилось і їх розкриття - з 61,8 % до 77,9 %. Загалом, лише за сім місяців 2000 року міліцією розкрито 36,5 тисяч злочинів економічної спрямованості, що на 40% більше, ніж за весь 1994 рік. В 1999 році міліцією виявлено 42,6 тисячі злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, що майже вдвічі більше ніж в 1994 році.

Перспектива третього тисячоліття - європейська модель функціонування МВС. Шлях до неї вимірюється п'ятьма роками. Основні елементи: власне поліцейський чи міліцейський блок, який буде займатися боротьбою зі злочинністю, організацією громадської безпеки, контролем за дотриманням порядку на дорогах. Паралельно - блок цивільний, який буде розатестованим, і виконуватиме він функції другорядні, тобто забезпечення.

Щодо найближчої перспективи реформування системи МВС, то відбуватиметься подальша оптимізація чисельності особового складу. Не всі служби однаково візьмуть участь у цьому процесі: в першу чергу ДАІ, дільничні, які все більше орієнтуватимуться на регіональний рівень і все менше залежатимуть від центральних органів управління.

Таким чином, для того щоб продовжити позитивні зміни в реформуванні системи та діяльності ОВС, необхідні додаткові заходи з боку держави, і перш за все - економічні. Але сьогодні МВС профінансовано лише на 35% від необхідних потреб. В той же час, як запевнює керівництво МВС України, міліція докладе максимум зусиль для забезпечення безпеки громадян нашої держави.

Реалізація кадрової політики в органах держави забезпечується шляхом видання та застосування вищими органами державної влади та управління, міністерствами та відомствами конкретних правових актів, котрі визначають правове становище державних службовців та регулює роботу з ними, тобто роботу з кадрами.

Поняття "робота з кадрами" означає комплекс робіт ( дій, процедур, операцій), пов'язаних з реалізацією кадрової функції органу управління. До цих робіт, як правило, відносять добір, розстановку, навчання та виховання кадрів. І ї2 ]

Основними елементами роботи з кадрами в органах внутрішніх справ є:

організаційно-штатна робота;

добір кадрів;

розстановка кадрів;

підготовка кадрів;

присвоєння спеціальних звань;

оцінка кадрів;

забезпечення службового просування кадрів;

виховання кадрів;

соціальне забезпечення кадрів;

стимулювання службової активності кадрів;

укріплення законності і службової дисципліни в діяльності

кадрів;

звільнення кадрів;

робота з ветеранами.

Оцінці кадрів керівництво органів і підрозділів внутрішніх справ повинно приділяти постійну увагу. Цей елемент роботи з кадрами дає можливість керівництву скласти загальне системне уявлення про наявний кадровий склад системи, стан роботи з кадрами, виявити проблеми в цій роботі з тим, щоб намітити реальні шляхи їхнього розв'язання. В основному оцінка кадрів здійснюється шляхом їх атестування.

Атестування особового складу органів внутрішніх справ проводиться відповідно до наказу МВС України від 25 лютого 1993 року № 92 "Про створення атестаційних комісій та проведення атестування працівників органів внутрішніх справ України". [20]

Атестація осіб рядового і начальницького складу проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання, підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність обійманій посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).

Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із обійманих посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ України.

3.1. Зміцнення службової дисципліни та законності в діяльності органів внутрішніх справ.

Діяльність міліції спрямована на охорону прав, і законних інтересів громадян, здійснюється для людей і відбувається на очах людей. І тому за всіх часів від співробітників вимагалось невідступне виконання законів та дотримання дисципліни. Гэ-fJ

Зупинімося на співвідношенні цих двох понять: законність та дисципліна.

Дисципліна та законність лише частково співпадають за формою та змістом, але не мають певної тотожності. Принципові розбіжності між ними містяться у їх змісті. Г 6 П

Законність - це політико-правове явище. Зміст державної дисципліни, службової дисципліни, не зводиться до політико-правового елементу, головне в ньому складає соціальне - економічний аспект.

Елементом дисципліни виступають також індивідуальні акти, письмові та усні розпорядження, вказівки керівництва. Часткова подібність і відмінність змісту державної дисципліни і законності обумовлюють подібність і розбіжність в системі засобів і методів їх забезпечення.

Соціальне - економічний зміст дисципліни неминуче висуває на перше місце матеріальне і моральне стимулювання, організаційно-управлінські методи їх підтримання, які не є характерними для законності. Остання ж опирається на більш широкий арсенал засобів державно-правового примусу.

Дисципліна відображає загальний принцип відношення співробітників до своїх службових обов'язків, повноважень, функцій, ступінь виконання юридичних розпоряджень в рамках її вимог, носить загальнообов'язковий характер не тільки тому, що ці вимоги є встановлені державою правила поведінки, але й в зв'язку з об'єктивною потребою використання у службовій діяльності колективної праці та певної упорядкованості в ОВС.

Дисципліна - як соціальне явище, являє собою в житті та діяльності людей встановлений порядок, норми і правила поведінки, завдяки чому забезпечується нормальне функціонування всіх сфер та інститутів суспільства, їх надійний взаємозв'язок і розвиток.

Можна мати найкращі спрямовуючі та організуючі документи, плани, схеми, сили та засоби, але якщо їх не використовувати, якщо буде відсутня єдність слова та діла, висока ділова активність, продуктивність та ефективність праці, то суспільству буде завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди. Тому що жодне суспільство не може існувати без дисципліни.

Органи внутрішніх справ становлять частину державного апарату, в зв'язку з цим дисципліна їх співробітників складає собою одну з форм державної дисципліни. Це означає, що дисципліна особового складу ОВС має такі особливості, які характерні для дисципліни державної.

Дисципліна осіб рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ - як сказано в Дисциплінарному статуті в ст. 1 - полягає в додержанні порядку і правил, установлених законодавством України, Присягою, статутами, нормативними актами міністерства внутрішніх справ України і наказами начальників ОВС, що видаються в межах їх повноважень.

Дисципліна зобов'язує кожного співробітника:

1 .Додержуватись законодавства, виконувати вимоги Присяги, статутів і накази начальників.

2. Захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних присягань.

3. У службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і вільною від рішень політичних партій і масових громадських рухів, людиною.