Предмет та методологія теорії держави та права

На протязі довгого часу в науці йде боротьба між ідеалістичним і матеріалістичним методом пізнання, метафізикою й діалектикою. Філософською основою теорії держави і права служить діалектичний метод. До філософських законів і категорій безпосередньо близькими є: метод відштовхування від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного. Існує ще історичний метод і системний метод. Далі детальніше розглянемо конкретні методи.

Історичний і логічний методи. Суть історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ відтворюється у всій багатогранності, враховується все позитивне, накопичене історичним досвідом. При логічному дослідженні держави і права необхідно відволікатись від усіх випадковостей окремих чинників, особливостей, несуттєвого. [8, с.38]

Метод сходження від абстрактного до конкретного. Згідно з цим методом пізнання здійснюється у два етапи. На першому етапі пізнання об'єкт сприймається як єдине ціле. На другому - за допомогою аналізу об'єкт явно розділюється на частини й описується за допомогою багатьох абстрактних визначень.

3. Актуальні питання предмету та методології держави та права

3.1 Сучасні класифікації методів теорії держави та права в Україні

Методи юридичного пізнання являють собою дуже складну систему. Питання їхньої класифікації належать до найскладніших у державно-правовій теорії і є дискусійними. В підручниках з теорії держави і права можна знайти різні погляди на класифікацію методів наукового дослідження.

Зокрема К.Г. Волинка у своєму підручнику Теорія держави і права поділяє методи теорії держави та права на: загальнонаукові, часткові, спеціальні, спеціально-юридичні. [4, с.28]

До загальнонаукових методів пізнання він відносить діалектичний метод, який, на його думку є філософською основою теорії держави і права. Основою матеріалістичної діалектики є визнання первинності матеріального базису суспільного життя (економіки) відносно надбудови -- політики, права, культури. Ідеалістична діалектика -- це діалектика річних ідей, їх розвиток.

Часткові методи наукового пізнання, на думку автора - це методи, що застосовуються всіма науками, включаючи теорію держави і права, конкретизують загальний метод пізнання, співвідносяться з ним як ціле й частка. До них належать: системно-структурний, функціональний, кількісного й якісного аналізу, порівняльний, моделювання, експериментальний.

До спеціальних методів, згідно цієї класифікації відносяться методи, розроблені певними суспільними і технічними науками, які використовуються теорією держави і права, це зокрема психологічний метод, конкретно-соціологічний метод, статистичний метод, тощо.

Спеціально-юридичними методами теорії держави і права К.Г. Волинка вважає методи розроблені цією наукою і які нею насамперед використовуються, це зокрема Спеціально-юридичний метод Порівняльно-правовий метод Метод державно-правового моделювання метод судової статистики, державно-правового експерименту, вироблення державно-правових рішень, тлумачення правових норм та ін.

Дещо іншу класифікацію пропонують О. В. Зайчук та Н. М. Оніщенко. У своїй роботі вони поділяють вищеназвані методи теорії держави та права на загальнонауковий, діалектико-матеріалістичний метод, загальні методи, спеціальні, а також приватно-наукові методи. Також вони вважають, що теорія держави і права у процесі пізнання державно-правових явищ використовує наступні групи методів:

-- загальнонаукові методи (формально-логічний, соціологічний, системний, структурно-функціональний, конкретно-історичний, статистичний тощо);

-- загальні логічні методи теоретичного аналізу (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, аналогія, моделювання);

-- приватно-наукові методи (порівняльного правознавства, техніко-юридичного аналізу, конкретизації, тлумачення тощо). [7, с.58]

Названі методи, що використовуються у теорії держави і права, можна певним чином поділити на емпіричні, спрямовані на виявлення, фіксування, збирання, систематизацію інформації про факти та явища, і теоретичні, функціональне призначення яких -- тлумачення, пояснення зібраних даних, побудова понять, концепцій, прогнозів.

Російський науковець В. С. Нерсесянц у своїй праці "Проблеми загальної теорії держави та права", взагалі вважає, що у теорії держави та права існує лише один юридичний метод. Юридичний метод, на його думку, як шлях пізнання - це нескінченний шлях поглиблення та розвитку знання про право і державу, безперервний рух від вже накопиченого знання про ці об'єкти до його збагачення та розвитку, від емпіричного рівня знань до теоретичного рівня, від досягнутого рівня теорії до більш високого рівня, від уже сформованого поняття права до нового, теоретично більш змістовного і багатого поняття. Юридичний метод, як і всякий метод, тільки тому є шляхом пізнання, що він і є юридичне знання (юридична теорія) в русі, у формуванні, зміні, поглибленні і розвитку. [9, с.25]

Схожу думку висловила і О.Ф. Скакун, у своєму підручнику "Теорія Держави та права". Автор вважає, що метод юриспруденції являє собою засіб юридичного пізнання, створення та організації юридичного знання. За допомогою юридичного методу предмет юриспруденції конкретизується і оформлюється у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) як єдину систему знань про державу і право, висловлену в поняттях. [11, с.23]

Основний метод юридичної науки -- філософська діалектика (матеріалістична та ідеалістична).

Як бачимо думки науковців на рахунок того, за допомогою чого юридична наука пізнає свій предмет дуже різняться і варіюються від гіпотези про існування лише одного загально юридичного методу до наявності цілої системи методів, які включають в себе не лише власне юридичні, а й запозичені із інших наук.

Проте не варто забувати, що розробка нових методів і оволодіння ними - питання нелегке, але розвиток теорії держави і права в Україні слід починати саме з методології цієї науки.

Усі названі методи безумовно необхідні для проведення повноцінного, всебічного завершеного державно-правового дослідження; кожен з них може знадобитись на якомусь етапі - тому навіть з цієї причини методологія мусить бути множинною.

3.2 Проблеми визначення предмету теорії держави та права в українській науці

Предмет науки "Теорія держави і права" не лишається незмінним. Навпаки, він постійно розвивається. Тому ця наука повинна працювати на збільшення знань про свій предмет, розробляти систему наукових підходів до дослідження його розвитку в умовах об'єктивної реальності, бути спроможною швидко реагувати на всі зміни у сучасній динамічній державно-правовій дійсності.

Оскільки предмет дослідження будь-якої науки є основою розуміння її суті, специфіки і призначення, його чітке визначення має бути одним з головних завдань, яке повинна виконати та чи інша наука. Що стосується безпосередньо предмета теорії держави і права, то він визначений у багатьох підручниках, посібниках, академічних курсах, монографічних та інших виданнях. Так у статті "Загальна теорія держави і права" П. Рабіновича зазначається, що цю науку вирізняє серед інших своєрідність предмета, яким є державно-правові закономірності, тобто об'єктивний, необхідний, "суттєвий, для певних умов загальний і сталий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими феноменами, який безпосередньо обумовлює якісну визначеність цих явищ, що виявляється в їх юридичних властивостях. Інакше кажучи, це такий зв'язок, який юридично опосередковує соціальну детермінованість, структуру, функціонування і розвиток, соціальну дієвість державно-правових явищ. Наявність специфічних державно-правових закономірностей об'єктивно виокремлює юриспруденцію у самостійну науку, а сукупність таких загальних закономірностей становить предмет загальної теорії держави і права". [8, с.38]

У своєму підручнику "Проблеми загальної теорії держави та права" В. С. Нерсесянц дає наступне поняття предмету теорії держави та права: "Предметом єдиної науки про право і державу, може бути або поняття права, що включає в себе правове поняття держави (тобто правове вчення про державу, юридичну теорію держави), або поняття держави, що включає в себе поняття права ( державне вчення про право, державну теорію права). Третього шляху до понятійно-предметного єдності однієї теоретично послідовної науки про два різних об'єкти (право і державу) немає і логічно не може бути. Без логічної первинності одного з цих двох понять ми будемо мати справу не з єдиною наукою (єдиною теорією), а з еклектичним, внутрішньо суперечливим конгломератом характеристик і визначень різних понять і предметів.

О. В. Зайчук та Н. М. Оніщенко у своїй роботі так висловлюють своє бачення даної проблеми: "Предметом теорії держави і права є держава і право як специфічні суспільні явища, загальні закономірності їх виникнення, призначення і функціонування, їх сутність, типи, форми, функції, структура і механізм дії, взаємовідносини між собою та правовідносини з іншими суб'єктами суспільного життя, основні державно-правові категорії, спільні для всіх галузей юриспруденції, а також особливості державно-політичної і правової свідомості та правової культури. Фундаментальні проблеми, які покликана досліджувати теорія держави і права, мають величезне методологічне значення як для всієї юридичної науки, так і для правотворчої та правозастосовчої практики." [7, с.59]

О.Ф. Скакун визначає предмет держави та права наступним чином: "Предмет юридичної науки -- об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності." [11, с.65]

Як ми бачимо єдиної думки, що до предмету даної дисципліни серед науковців немає, проте можна виокремити певні, характерні для більшостей визначень, закономірності. Так під предметом теорії держави та права розуміють сталі закономірності виникнення розвитку та функціонування держави та права, понятійний апарат, проблеми правосвідомості та правової культури, прогноз подальших змін у державі та праві. Проблемним моментом визначення предмету загальноюридичної науки є наявність певного дуалізму (держави та права, як двох ріхних, хоча і пов'язаних між собою явища) даної категорії, який породжує питання, що ж саме є первинним у науці: держава чи право. Особисто я вважаю, що дані поняття є настільки тісно зв'язаними між собою, що вивчати їх можна лише комплексно.

Висновок

Держава і право як суспільні явища вивчаються багатьма суспільними науками, які досліджують їх з точки зору свого предмета. Теорія держави і права, будучи юридичною наукою, вивчає не суспільство взагалі, а саме державу і право як суспільні явища.

Система юридичних наук складалася поступово, відповідно до потреб практики. Хоча перші знання про державно-правову дійсність розвиваються вже в стародавніх державах, проте юридична наука виникає значно пізніше. Вона формується на базі перших європейських юридичних університетів, які створюються у ХІ-ХІІ ст. Історично першими виникають галузеві юридичні науки. У Новий час поряд зі становленням галузевих наук думки про право розвиваються у двох напрямках: з одного боку, формується філософія права як наука про належне право, а з другого -- енциклопедія права як узагальнення нагромаджених юридичних знань.

Теорія держави і права -- наука, що має відносну самостійність щодо інших юридичних наук завдяки безпосередньому зв'язку з державно-правовою дійсністю. Всі галузеві юридичні науки -- емпіричні. Це означає, що усі вони ґрунтуються на фактах, тобто на даних або явищах, що спостерігаються і піддаються перевірці. Завдання теорії держави і права полягає у тому, щоб систематизувати, витлумачити та узагальнити факти державно-правової дійсності.

Вона вносить порядок і смисл до набору фактів, налагоджує належні взаємозв'язки між ними і виводить із них певні узагальнення. Теорія без фактів може бути порожньою, але факти без теорії -- нісенітні.

Теорія держави та права - це наука, яка вивчає державно-правові явища суспільного життя. З її допомогою досліджуються причини виникнення держави і права, їх форми й типологія, основні закономірності побудови системи органів держави і системи права, їх функціональний вплив на суспільне життя. Вона є: суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право; юридичною наукою, адже досліджує тільки державний та правовий аспекти суспільного життя; загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні закономірності розвитку держави і права. Як і будь-яка наука, теорія держави і права виконує певні функції, що свідчать про її теоретичне та практичне значення для процесів реформування суспільного життя.

Теорія держави і права, яка входить до загальної системи юридичних наук, має свій предмет і метод досліджень. Предметом цієї науки є такі явища суспільного життя, як держава і право, загальні та специфічні закономірності їх виникнення, розвитку і функціонування, сутність та прояви їх у різних державно-правових системах, системи об'єктивних і суб'єктивних прав, у тому числі система природних прав людини, правова культура тощо.

Метод -- це прийом теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого, який випливає із знання закономірностей розвитку об'єктивної дійсності і досліджуваного предмета, явища, процесу.

Теорія держави і права, активно використовуючи загальні методи, що напрацьовані суспільними та природничими науками, розробляє власні методи дослідження державно-правових явищ.

Думки науковців на рахунок того, за допомогою чого юридична наука пізнає свій предмет дуже різняться і варіюються від гіпотези про існування лише одного загально юридичного методу до наявності цілої системи методів, які включають в себе не лише власне юридичні, а й запозичені із інших наук.

Список використаних джерел

1. Венгеров А. Теория государства и права - М. 1999. с. 400 с. 280

2. Загальна теорія держави і права За редакцією проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина. Підручник Харків "Право" 2002 ББК67 3-14

3. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА // НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК // За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова Юрінком Інтер 2009

4. К.Г.Волинка: Теорія держави і права. Підручник / Київ 2003

5. Комаров С.А. Загальна теорія держави і права. Підручник - М.: Юрайт, 1997.

6. Молдован В. В., Чулінда Л. І. Правознавство. 2-ге вид. Навч. посіб. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 184 с.

7. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко Теорія держави і права Академічний курс Підручник Київ Юрінком Інтер 2006

8. Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник/ П.М.Рабінович. -К.:ШСДО,2010.

9. Проблемы общей теории права и государства. Под ред. Нерсесянца В.С. М.: Норма, 2004. -- 832 с.

10. Теорія держави і права - Кириченко В.М. Бібліотека українських підручників

11. Теорія держави і права. Скакун О.Ф. Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

12. Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. Навчальний посібник для вищих учбових закладів /Під ред. проф. Стрекозова В.Г. - М.: Отчизна, 1993.

13. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. -- К.: "Укр. енцикл.", 1998. -- Т. 2: Д - Й. 744 с.: іл.

Размещено на Allbest.ru