Вбивство через необережність

З наведених визначень найповнішими видаються визначення П.С. Матишевського та КК Республіки Білорусь, оскільки в них присутні як ознака не усвідомлення суспільно небезпечного діяння, так і ознака не передбачення суспільно небезпечних наслідків, які характеризують інтелектуальну ознаку казусу. Вольова ж ознака казусу зводиться до того, що особа не бажає і свідомо не припускає настання суспільно небезпечних наслідків.

Отже, невинне заподіяння смерті іншій людині (казус, об'єктивний випадок) має місце тоді, коли особа, яка його вчинила, не усвідомлювала і за обставинами справи не могла усвідомлювати суспільної небезпечності свого діяння, або за обставинами справи не передбачала, не повинна була чи не могла передбачити можливості настання смерті цієї людини. За таких обставин особа, що заподіяла смерть іншій людині, не підлягає кримінальній відповідальності за відсутністю складу злочину.

Суб'єктом вбивства через необережність є фізична осудна особа, яка до вчинення цього злочину досягла віку 16 років.

Відтак, вбивство через необережність - це протиправне заподіяння смерті іншій людині при вчиненні якого суб'єкт або передбачав можливість настання смерті іншої людини, проте легковажно розраховував на її відвернення, або не передбачав можливості настання смерті іншої людини, хоча повинен був і міг передбачити її настання.

3. Покарання за злочин вбивство через необережність

В період з 01.01.2014 по 23.03.2014 р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень знайдено 231 документ за злочини проти життя та здоров'я особи - вбивство через необережність. З 231 справи, яка зареєстрована, тільки по 53 винесено обвинувальні вироки, інші направлені на додаткове розслідування або повернення на новий судовий розгляд, або було прийнято постанову про закриття провадження по справі. Так, наприклад, звернемо увагу на останню справу від 20.03.2014 року Голосіївського районного суду м. Києва. ОСОБА_1 визнається винним за ч.1 ст. 119 КК України, - вбивстві вчиненому через необережність. Обвинувачений визнав себе винним. Смерть особи настала від закритої черепно-мозкової травми з пошкодженням м'яких покровів голови, переломом потиличної кістки, крововиливів в тканини і шлуночок головного мозку, які спричинили виникнення вторинних порушень мозкового кровообігу і розвиток набухання головного мозку. Виходячи з характеру і особливостей виявлених пошкоджень, в момент падіння з положення стоячи, потерпілий знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенні і був повернутий лівою половиною обличчя до джерела травмування. Послідуюче за цим падіння, супроводжувалося співударом з тупим предметом з більшою поверхнею потиличної області голови Єдиний державний реєстр судових рішень Електронний ресурс. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/.

При призначенні покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо за місцем проживання. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визначає: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які знайшли своє відображення в обвинувальному акті та підтверджені судом. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Суд ухвалив, що обвинувачений винний за ч. 1 ст. 119 ККУ та призначив покарання, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Проаналізувавши кримінальні справи за зазначений період констатуємо, що більшість злочинів вчинялась за ч. 1 ст. 119 ККУ та сновним видом покарання за вбивство через необережність продовжує залишатися позбавлення волі, як правило, на три роки.

Автор погоджується з думкою О.В. Гороховської Гороховська О.В. Про покарання за вбивство через необережність / О.В. Гороховська // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К. : КІВС, МП «Леся». - 2002. - № 7. - С. 161-165., що зниження верхніх меж санкцій за вбивство через необережність є перспективним напрямком удосконалення кримінального законодавства України в цій сфері.

У 8% від загальної кількості вивчених автором кримінальних справ вбивству через необережність передував вчинений раніше особою злочин, у результаті якого настала смерть іншої особи з необережності. З урахуванням цього у ч. 2 ст. 119 КК України пропонується виділити таку кваліфікуючу ознаку злочину, як повторне заподіяння смерті з необережності.

Висновки

За результатами роботи можна зробити наступні висновки:

В теорії кримінального права немає єдиного розуміння поняття вбивства. За Кримінальним кодексом України, вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вбивству притаманні ознаки, які включають суб'єктивну та об'єктивну сторони, суб'єкт та об'єкт складу злочину, а також предмет.

Склад злочину, передбачений ст. 119 КК, від усіх інших видів вбивства відрізняється лише ознаками суб'єктивної сторони. При цьому можливі обидві форми необережності - злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.

Вбивство через злочинну самовпевненість має місце тоді, коли винний передбачає абстрактну можливість настання смерті, але розраховує її усунути, відвернути, вважаючи, що в даному випадку вона не настане. Винний розраховує на якісь певні реальні обставини (на своє вміння, свою фізичну силу, на властивості машин, механізмів, на поведінку тварин тощо). Але, як виявляється, цей розрахунок негодящий, невдалий. Вина особи, яка діяла таким чином, полягає у тому, що вона не була більш уважною, що покладалася на ненадійне. Найчастіше таке трапляється при порушенні різних правил - використання машин, зброї, вогню, вибухових речовин тощо.

У тих же випадках, коли винна особа передбачала хоч би й абстрактну можливість настання смерті потерпілого і розраховувала на те, що вона не настане, але цей її розрахунок був на якусь випадковість, а не на щось реальне, то таке вбивство визнається умисним.

Вбивство при злочинній недбалості вчиняється тоді, коли винний не передбачає, що від його дій може статися смерть, але за обставинами події він повинен був і міг передбачити такі наслідки своїх дій чи бездіяльності.

Виходячи з такого буквального розуміння назви і змісту диспозицій норм статті 119 КК, її застосування стало проблемним для правоохоронних органів, оскільки одночасно наявність умисної та необережної форм вини під час вчинення одного конкретного вбивства унеможливлюється. Вихід з такої ситуації бачиться в двох варіантах: а) визначити в ч.1 ст.115 КК України вбивство як винне протиправне заподіяння смерті іншій людині, або б) змінити назву і диспозиції норм ст. 119 КК України, вилучивши з них поняття «вбивство» та замінивши його на поняття «позбавлення життя». Другий варіант видається доцільнішим. Вбивство через необережність вважається закінченим з моменту настання смерті іншої людини (потерпілого). Факультативні ознаки об'єктивної сторони (місце, час, спосіб, знаряддя (засоби), обстановка вчинення вбивства) не є обов'язковими ознаками вбивства через необережність, а тому на його кваліфікацію не впливають.

Невинне заподіяння смерті іншій людині (казус, об'єктивний випадок) має місце тоді, коли особа, яка його вчинила, не усвідомлювала і за обставинами справи не могла усвідомлювати суспільної небезпечності свого діяння, або за обставинами справи не передбачала, не повинна була чи не могла передбачити можливості настання смерті цієї людини. За таких обставин особа, що заподіяла смерть іншій людині, не підлягає кримінальній відповідальності за відсутністю складу злочину.

Суб'єктом вбивства через необережність є фізична осудна особа, яка до вчинення цього злочину досягла віку 16 років.

Відтак, вбивство через необережність - це протиправне заподіяння смерті іншій людині при вчиненні якого суб'єкт або передбачав можливість настання смерті іншої людини, проте легковажно розраховував на її відвернення, або не передбачав можливості настання смерті іншої людини, хоча повинен був і міг передбачити її настання.

Список використаних джерел

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року. - Х. : ТОВ «Одиссей», 2012. - 64 с.

2. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

3. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30. - Ст. 142.

4. Актуальні проблеми кримінального права : навч. посіб. / В.М. Попович, П.А . Трачук, А.В. Андрушко, С.В. Логін. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 256 с.

5. Ахметшин Х.М. Современное уголовное законодательство КНР : Уголовный кодекс КНР / Х.М. Ахметшин, Н.Х. Ахметшин, А.А. Петухов. - М. : Издательский Дом «Муравей», 2000. - 428 с.

6. Баулін Ю.В. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш, С.В. Гізімчук та ін. - 4-те вид., перероб. та доповн. - X. : Одиссей, 2008. - 1208 с.

7. Бережний В. Умисні вбивства на замовлення / В. Бережний // Право України. - 2007. - №11. - С. 100-105.

8. Бородин С.В. Преступления против жизни / С.В. Бородин - М. : Юристъ, 1999. - 356 с.

9. Гороховська О.В. Про покарання за вбивство через необережність / О.В. Гороховська // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К. : КІВС, МП «Леся». - 2002. - № 7. - С. 161-165.

10. Грищук В. Злочини проти життя та здоров'я // Науково-практичний коментар. - 2004. - № 8. - С. 8-13.

11. Грищук В. Юридичний аналіз основного складу вбивства за Кримінальним Кодексом України / В. Грищук // Юридический вестник. - 2002. - №4. - С. 99-107.

12. Єдиний державний реєстр судових рішень Електронний ресурс. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/

13. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / М.Й. Коржанський. - Вид. 3-тє доповн. та переробл. - К. : Атіка, 2007. - 592 с.

14. Кримінальне право України : Загальна частина : Підручник / За ред. М.І Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.-Х. : Юрінком Інтер-Право, 2002. - 494 с.

15. Кримінальне право України : Особлива частина : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / [Ю.В. Баулін та ін.]; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - 4-те вид., пере-робл. і допов. - X. : Право, 2010. - 605 с.

16. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка - К. : Юрінком Інтер. - 1997. - 512 с.

17. Кузнецов В.В. Кримінальне право України / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко. - К., 2006. - 636 с.

18. Кузнецов В.В. Кримінальне право України : питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

19. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина / П.С. Матишевський. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - 272 с.

20. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації : [навч. посіб.] / В.О. Навроцький. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 512 с.

21. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / С.С. Яценко, Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, В.А. Клименко. - К. : А.С.К., 2002. - 968 с.

22. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть : Курс лекцій / А.В. Наумов. - М. : БЕК, 1996. - 560 с.

23. Правничий довідник для професійних суддів / за ред. С.В. Ківалова. - 2-ге вид., випр. та допов. - О. : Юрид. л-ра, 2005. - 640 с.

24. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки : комплексне порівняльно-правове дослідження : [монографія] / А.В. Савченко. - К. : КНТ, 2007. - 596 с.

25. Савченко А.В. Сучасне Кримінальне право України / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько. - К., 2005. - 378 с.

26. Селецький С.І. Кримінальне право України / С.І. Селецький. - К. : ЦУЛ Мова, 2008. - 496 с.

27. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. А. И. Лукашов. - Минск : Тесей, 2000. - 191 с.

28. Хомич В.М. Уголовный кодекс Республики Беларусь 9 июля 1999 г. №275-З / В.М. Хомич. - Минск : Амалфея, 2010. - 352 с.

29. Шарапов Р.Д. Физическое насилие в уголовном праве / Р.Д. Шарапов. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. - 295 с.

Размещено на Allbest.ru