Основи міжнародного приватного права

Оскільки ці норми не знайшли широкого застосування, зазначені питання сьогодні регулюються іншими міжнародними договорами. Після прийняття цього Кодексу було констатовано, що досягти всесвітньої уніфікації неможливо. Проте міжнародне співтовариство й до сьогодні шукає шляхи гармонізації та уніфікації норм приватного права. Зокрема, ефективною є праця у вузьких його сферах. Так, у 1976 р. датський вчений, професор О. Ландо запропонував підготувати Європейський Звід Контрактного Права (European Restatement of Contract Law). Ця ідея стала реалізовуватися шляхом створення документа за назвою "Принципи Європейського Контрактного Права".

У 1989 р. Європейський Парламент приймає резолюцію про початок підготовчих робіт, спрямованих на створення Європейського Кодексу Приватного Права. Було запропоновано обмежити предмет регулювання майбутнього Кодексу тільки контрактами, квазіконтрактами, деліктами та речовим правом. Передбачалося, що у Кодексі не буде різниці між цивільним, комерційним та споживчим правом. Передбачалося також, що Кодекс, принаймні на першому етапі його формування, не регулюватиме правовий статус фізичних осіб, не матиме норм сімейного та спадкового права. Європейський Кодекс Приватного Права поділятиметься на дві частини: Загальні принципи (сфера, загальні принципи, джерела, тлумачення) та Загальні положення (строки й позовна давність, правочини, представництво, речі та права, грошові вимоги, фідуціарні відносини, виконання, невиконання, залік, відповідальність тощо). Згадані "Принципи Європейського Контрактного Права" є першим кроком у напрямі створення зазначеного Кодексу. Робота над створенням зазначеного Кодексу призвела до того, що нині йдеться про Кодекс Контрактного права.

Акти регіонального характеру приймаються в ЄС. Наприклад, стосовно підсудності тут діє Регламент від 29 травня 2000 р. про процедуру неспроможності. Остання чверть XX ст. ознаменована прийняттям чималої кількості конвенцій на Американському континенті. Мова йде, зокрема, про Міжамериканську конвенцію про право, застосовуване до міжнародних контрактів (Мехіко, 1994 p.).

Аналіз стану прийняття міжнародних договорів та питань, які регулюють норми цих договорів, дозволяє стверджувати таке: міжнародні договори набувають характеристики основних джерел врегулювання приватноправових відносин з "іноземним елементом".

Висновок

Міжнародне приватне право - правова система, яка об'єднує норми внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів і звичаїв, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, ускладнені іноземним елементом, за допомогою коллизионно-правового та матеріально-правового методів. Норми міжнародного приватного права регулюють цивільно-правові, трудові, сімейні та інші майнові та особисті немайнові відносини з іноземним елементом. Міжнародне приватне право визначає природу норм міжнародного приватного права, способи подолання колізійних ситуацій, цивільно-правове становище іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб і держав, зовнішньоекономічні угоди, порядок розгляду спорів з іноземним елементом і ін Міжнародне приватне право на даний момент - єдина галузь права, яка регулює відносини з іноземним елементом, тому вивчення її джерел, суб'єктів, об'єктів регулювання, способів подолання виниклих ситуацій необхідно в наші дні.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30. ст.141.

2. Цивільний кодекс України. - К.: Атіка, 2003.

3. Господарський кодекс України. - Атіка, 2003.

4. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV // Урядовий кур'єр, - 31.06. 2005 р., № 163.

5. Закон України «Про режим іноземного інвестування» // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 19, ст.80.

6. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України 1991, № 47, ст.646.

7. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Курс вибр. лекцій. - К.: Юрінком Інтер, 1997.

Размещено на Allbest.ru