Умисне вбивство потерпілого не охоплюється ст. 149 КК і має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею та ст. 115 КК України Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; Харків: Право, 2002. - С. 249. .

Якщо йдеться про відповідальність за суміжні з торгівлею людьми злочини, то слід враховувати, що злочинні дії вчинені відносно неповнолітніх необхідно розглядати у сукупності зі ст. 304 КК України (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність), виходячи з предмету його доведення.

Окрім цього, важливе значення для відмежування від суміжних складів злочину є мета. Це повинно бути не спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника (ст. 147 КК), не для незаконного позбавлення волі (ст. 146 КК) чи незаконного поміщення до психіатричного закладу (ст. 151 КК), а з метою: експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

Необхідно також враховувати, що відповідно до чинного законодавства "торгівля людьми" полягає у заволодінні особою (встановлення контролю за поведінкою останньої всупереч її волі, за допомогою примушування, обману, зловживання довірою), тоді як "звідництво для розпусти" - у посередництві (сприянні) саме добровільним статевим зносинам (ст. ст. 149 та 302 КК України) Лизогуб Я.Г. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних злочинів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 2. - С. 113..

Тому організація або сприяння у тій чи іншій формі добровільному виїзду жінок за кордон для зайняття проституцією за умови відсутності будь-яких елементів примушування, обману, зловживання довірою стосовно останніх з боку інших осіб (коли такі обставини заздалегідь усвідомлювалися, обговорювалися кожною стороною), може кваліфікуватися лише за ст. 302 КК України.

Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди щодо людини можуть бути вчинені як із переміщенням потерпілого через державний кордон України, так і без такого переміщення. Якщо зазначені діяння супроводжуються незаконним переправленням осіб через державний кордон України, вони додатково кваліфікуються ще й за ст. 332 КК України Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; Харків: Право, 2002. - С. 249..

У разі, якщо винний продає людину для трансплантації її органів чи тканин, що явно матиме наслідком заподіяння потерпілому смерті, то дії мають бути кваліфіковані як торгівля людьми і пособництво у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Висновки

Таким чином, нова стаття 149 КК України зазнала суттєвих змін, якими цілком враховано обов'язок України щодо імплементації положень міжнародного законодавства до національного.

Назва статті зазнала незначних змін. Стару назву "торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини" було змінено на "торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини". Отже, новий текст закону не визнає передачу людини обов'язковою ознакою цього злочину. Проблемним тут представляється той факт, що назва статті є дещо вужчою від її змісту, та не охоплює частину ознак об'єктивної сторони.

Стаття залишилась на старому місці - у розділі ІІІ КК України. Отже, законодавець не відмовився від позиції визнання волі, честі та гідності об'єктом цього злочину, незважаючи на те, що означеним цінностям далеко не завжди заподіюється шкода при вчиненні торгівлі людьми. Нажаль, обґрунтована нами позиція щодо необхідності визнання громадської моральності об'єктом торгівлі людьми та відповідного перенесення цього складу злочину до розділу XII КК України не була втілена в життя при внесенні змін до КК України.

Головним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 149 КК, є суспільні відносини, що гарантують право на свободу та особисту недоторканність особи. Окрім головного, додатковим факультативним об`єктом даного злочину можуть виступати життя і здоров`я особи, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень.

Замість трьох у старій редакції, нова стаття містить шість форм торгівлі людьми. Отже, об'єктивна сторона диспозиції норми передбачає шість альтернативних дій: 1) торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування людини; 4) переміщення людини; 5) переховування людини; 6) передача або одержання людини.

Так само як і способи, мета вчинення цього злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони лише для останніх чотирьох форм цього злочину. Такою метою є експлуатація. Поняття експлуатації наводиться у примітці 1 до ст. 149 КК України. Його розкрито більш повно ніж у старій статті та Протоколі. Крім того, перелік видів експлуатації не є вичерпним, що дозволятиме застосовувати цю норму при виникненні нових форм експлуатації. Оскільки для перших двох форм злочину мета не є обов'язковою ознакою - торгівля чи інша незаконна угода є закінченими з моменту їх вчинення, без необхідності її доведення.

Суб'єктивна сторона торгівлі людьми характеризується виною у формі прямого умислу.

Мета вчинення цього злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони лише для останніх чотирьох форм цього злочину. Такою метою є експлуатація. Поняття експлуатації наводиться у примітці 1 до ст. 149 КК України. Його розкрито більш повно ніж у старій статті та ніж у Протоколі. Крім того, перелік видів експлуатації не є вичерпним, що дозволятиме застосовувати цю норму при виникненні нових форм експлуатації. Оскільки для перших двох форм злочину мета не є обов'язковою ознакою - торгівля чи інша незаконна угода є закінченими з моменту їх вчинення, без необхідності її доведення.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16 річного віку на момент вчинення злочину. Відповідно до нової редакції статті, суб'єктом є як особа, що передає людину так і особа, що її одержує.

Таким чином, оновлена норма містить багато позитивних новел, які працюватимуть на користь підвищення ефективності протидії торгівлі людьми. Разом з тим, нова стаття виявилась небездоганною з точки зору юридичної техніки, що породжуватиме певні проблеми при її застосуванні.

Використані джерела

1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.

2. Кримінальний кодекс України. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2001. - 240с.

3. Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 18, ст.101.

4. Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст.377.

5. Закон України №3316-1 "Про внесення змін у Кримінальний кодекс України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми й залучення в заняття проституцією" //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 17, ст.147.

6. Постанова КМУ №987 "Про затвердження Типового положення про реабілітації для осіб, що потерпіли від торгівлі людьми" - Законодаство "ЛІГА".

7. Протокол про запобігання і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї (995_791), що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН від 15.11.2000 р. // http://www.un.org/russian.

8. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (995_789), прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН від 15.11.2000 р. // http://www.un.org/russian.

9. Акімов М. До питання про об'єкт злочину захоплення заручників // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 6. - С. 16-18.

10. Алихаджиева И. Недостатки законодательной регламентации уголовно-правовой борьбы с торговлей людьми // Уголовное право. - 2006. - № 5. - С. 4-6.

11. Ахметшин Р., Гафурова Э. Момент окончания длящегося преступления (на примере захвата заложников) // Уголовное право. - 2007. - № 2. - С. 9-11.

12. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. - 128 с.

13. Іщенко В.О. Торгівля жінками та дітьми (кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби): Монографія. - К.: Атіка, 2004. - 247 с.

14. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щоріч. доп. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - К., 2000. - 378с.

15. Козак В.А. Деякі питання стосовно аналізу ознак складу злочину, передбаченого ст. 1241 Кримінального кодексу України (торгівля людьми) // Проблеми законності. Вип. 47: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - С. 154-158.

16. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми по новому Кримінальному кодексу України // Проблеми законності. Вип. 56: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 144-151.

17. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: деякі питання об'єкта злочину // Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2001. - С. 170-172.

18. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: проблема об'єкта злочину // Проблеми законності. Вип. 52: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 193-198.

19. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: чи рухаємось у вірному напрямку? // Кримінальне право України. - № 1. - 2006. - с. 56-61.

20. Козак В.А. Уголовная ответственность за торговлю людьми: международно-правовые нормы и законодательство Украины // Проблеми законності. Вип. 43: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 145-151.

21. Козак В.А. Уголовная ответственность за торговлю людьми: некоторые проблемы признаков состава преступления // Злочини проти особистої волі людини: Зб. мат. міжн. наук.-практ. сем. (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) / Під ред. В.В. Сташиса. - Харків: "Книжкове видавництво "Лествиця Марії", 2002. - С. 88-92.

22. Кримінальне право України. Особлива частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін. / За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 896 с.

23. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер; Харків: Право, 2002. - 496 с.

24. Кримінальне право: Особлива частина / Відп. ред. В.І.Шакун. - К.: НАВСУ - Правові джерела, 1998. - 896с.

25. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. Ред.. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2004. - 1152 с.

26. Лизогуб Я.Г. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних злочинів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 2. - С. 112-121.

27. Лизогуб Я.Г. Еволюційний процес міжнародно-правової боротьби з торгівлею людьми як злочином, що посягає на волю та недоторканність людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2000. - № 4. - С. 85-97.

28. Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: Монографія / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. д-р юрид. наук, проф. С.С. Яценко]. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. - 206 с.

29. Лизогуб Я.Г. Норма про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: можливий спосіб її удосконалення // Український часопис міжнародного права. - 2002. - № 1. - С. 66-68.

30. Лизогуб Я.Г. Особливості кримінально-правової заборони торгівлі людьми в пам'ятках права досоціалістичного періоду: порівняльно-правовий аспект // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 4. - С. 94-105.

31. Лизогуб Я.Г. Про врахування обману як способу вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2002. - № 1. - С. 127-133.

32. Лизогуб Я.Г. Стаття 124-1 Кримінального кодексу України: проблеми правової термінології та необхідність її вдосконалення // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2001. - № 2. - С. 115-122.

33. Лизогуб Я.Г., Карчевский Н.В. Группа лиц по предварительному сговору с позиций нового Уголовного кодекса Украины // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2001. - № 4. - С. 48-52.

34. Мамина Ю. Куплю младенцев // Труд. - 1999. - 27 март.

35. Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. - К.: Т-во Знання, 2000. - 771с.

36. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2005. - 1064 с.

37. Обзор механизмов, средств и правоохранительных мер для борьби с торговлей людьми в Украине / С. Кривошеев, В. Куц, В. Соболев. - К.: МОМ, 2002. - 111 с.

38. Орлеан А. Нова редакція статті, що передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми: аналіз складу злочину // Юридичний журнал. - 4. - 2006. - С. 21-25.

39. Орлеан А.М. Кримінально-правова характеристика торгівлі людьми. - Харків: СІМ, 2005. - 180 с.

40. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путём обмана или злоупотребления доверием. - Х.: Вища школа, 1977. - 128 с.

41. Підгородинський В.М. Актуальні проблеми аналізу складу злочину торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 16. - С. 620 - 623.

42. Романов С.Ю. Обман как способ преступной деятельности: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Х., 1998. - 199 с.

43. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность - под охраной уголовного закона. - Симферополь: Таврида, 1996. - 236с.

44. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков: Выща шк., 1988. - 198с.

45. Торгівля людьми в Україні. Оцінка заходів, спрямованих на протидію. ЮНІСЕФ, ОБСЄ, АМР США, Британська Рада. Київ. 2004. - 247 с.

46. Уголовное право России: Учебник для вузов в 2-х т. / Под ред. А.Н. Игнатова, Ю.А. Красикова. - М.: НОРМА - ИНФРА М, 1998. - Т.2. - 808с.

47. Хавронюк М. Работоргівля в Україні: чи здатне чинне законодавство ефективно протидіяти їй ? // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 3. - С. 23-31.

Размещено на Allbest.ru