Здоровий спосіб життя

Принцип неприпустимості вживання алкоголю дітьми і підлітками є стратегічною основою всієї протиалкогольної роботи серед підростаючого покоління. При цьому варто підкреслити, що в умовах, коли велика частина населення вживає алкоголь, проведення протиалкогольної профілактичної роботи серед неповнолітніх на основі принципу неприпустимості вживання алкоголю підлітками -- тривалий процес. Одні з головних труднощів -- існуючі сьогодні в суспільній свідомості поблажливо-добродушне відношення до вживання алкоголю взагалі і думка про необразливість вживання алкоголю підлітками зокрема. Як справедливо відзначає Г.Г. Заіграєв: «у повсякденній свідомості міцно вкоренилося відношення до алкоголю як до предмета, що має визначену соціальну цінність, як до невід'ємного атрибута численних подій в особистому і громадському житті, відношення, при якому розпиття спиртних напоїв розглядається як прояв привітності, гостинності і поваги». Це відношення засвоюється дітьми і підлітками. Більш того, самі батьки, як ми показали раніше, найчастіше є першими «алкогольними вихователями» своїх дітей. Саме вони прищеплюють їм «питні традиції», підносячи першу чарку і вважаючи цілком припустимим вживання алкоголю підлітком. Змінити існуюче в суспільній свідомості спокійно-поблажливе відношення до вживання алкоголю неповнолітніми, насторожити суспільну думку у відношенні небезпеки вживання спиртного молоддю -- справа складна, важка, але вкрай необхідна. Формування таких суспільних відносин зажадає, як справедливо вважає Г.Г. Заіграєв, застосування комплексу культурно-виховних, адміністративно-правових, медичних мір, спрямованих на поступове витиснення з повсякденного життя людей того, що викликає в них потребу в алкоголі. Широко і глибоко вкоріненим «питним» звичаям необхідно протиставити широко поставлену пропаганду здорового способу життя, протиалкогольна освіта мас, свідоме, активне формування тверезих установок у підростаючого покоління.

Основну роботу з формування таких установок у підростаючого покоління, на наш погляд, необхідно сконцентрувати в загальноосвітніх школах шляхом введення в програму школи протиалкогольного виховання як частини морального виховання учнів. Для проведення такого роду роботи школа є оптимальною установою. По-перше, тому що система загальноосвітніх шкіл охоплює практично все підростаюче покоління. По-друге, прищеплювати погляди, формувати відношення краще в дитячому і підлітковому віці. По-третє, виховання учнів -- могутній стимул і для протиалкогольної освіти їхніх батьків, яке можна проводити паралельно.

Як свідчать дослідження останніх років, протиалкогольна робота в школах зводиться до рідких лекцій і охоплює тільки старших школярів. Однак прочитані лекції не завжди адаптованих по віку учнів і не викликають інтересу в школярів, скоріше навпаки, породжують негативне відношення до будь-яких заходів подібного роду. Біля половини учнів 10-х класів вважають, що проводити подібні лекції не потрібно: «Нудно» і «Не допоможе!». Природно, що такого роду просвітня робота не може дати гарних результатів.

Проведене нами обстеження учнів 8--10-х класів показало, що знання підлітків про вплив алкоголю на організм є загальними і поверхневими. По нашим даним, більшість школярів вважають алкоголь шкідливим для здоров'я, однак це не зупиняє їх від його вживання, причому чим старше школяр, тим менше він з цим вважається. Однієї з причин слабкої поінформованості і формального знання про шкоду пияцтва й алкоголізму є, як ми вже говорили вище, низький рівень протиалкогольної пропаганди серед населення взагалі і підлітків зокрема. Спеціальні дослідження, проведені Центральним науково-дослідним інститутом санітарної освіти, показали відносно невисокий відсоток поінформованості населення про шкідливі наслідки пияцтва і про міру боротьби з алкоголізмом. Так, наприклад, за даними Д. Н. Лоранського, В. Д. Афанасьєвої,

Л. В. Орловського, більш половини міських жителів не знали про неприпустимість вживання алкоголю неповнолітніми, більш того майже 15% батьків допускали випивки дітей до 16-літнього віку. От чому «правильно піднесену, переконуючу аудиторію інформація про шкідливу дію надмірних доз алкоголю вже сама по собі є одним із засобів боротьби з пияцтвом і алкоголізмом» [3, 38].

Розробка діючої системи протиалкогольного виховання учнів, яка б не тільки подавала інформацію про алкоголь, наслідки його впливу, але і формувала б активне негативне відношення до нього, є сьогодні насущною актуальною проблемою в справі формування тверезих установок у підростаючого покоління.

Основою протиалкогольної роботи серед неповнолітніх є юридичне закріплення принципу неприпустимості вживання алкоголю дітьми і підлітками.

Протиалкогольна робота серед неповнолітніх повинна бути спрямована на усунення або ослаблення факторів, що сприяють вживанню алкогольних напоїв неповнолітніми. Нагадаємо, що вживанню алкоголю підлітками сприяє цілий комплекс взаємозв'язаних факторів мікросоціального середовища. Несприятливі соціальні фактори (алкогольні звичаї в родині й ін.) сприяють ранньому первинному прилученню дитини до алкоголю і формування в неї позитивної установки на вживання алкоголю. Друзі і товариші, що схвально відносяться до вживання алкоголю, і тривале, беззмістовно проведене дозвілля на базі вже сформованої позитивної установки на вживання алкоголю сприяють розвитку і закріпленню звички до частого вживання спиртного.

Для ефективного впливу на ці «фактори ризику» вимагаються комплексні зусилля на різних рівнях: культурно-виховному, соціальному, медичному, правовому. Насамперед це оздоровлення сімейно-побутового середовища дітей і підлітків (боротьба з внутрішньо сімейним прилученням дітей і підлітків до алкоголю, робота з підвищення культури родини, посилення сімейного контролю за дітьми і т.д.), організація вільного часу дітей і підлітків. Як ми показали раніше, несприятливі сімейні фактори в значній мірі обумовлені зловживанням алкоголем батьками. Тому успішна боротьба з алкоголізмом і зловживанням алкоголем дорослих може істотно сприяти поліпшенню сімейної обстановки і зниженню тих психічних відхилень у дітей, що обумовлені впливом алкоголю, що ушкоджує, на генеративну функцію батьків. Визначену роль у поліпшенні сімейного виховання може зіграти і проведення протиалкогольної освіти серед батьків учнів у школі. Але найпильнішої уваги вимагає організація вільного часу дітей і підлітків, оскільки беззмістовно проведене дозвілля є ведучим «фактором ризику» у розвитку зловживання алкоголем підлітками. Потрібні активні форми залучення дітей і підлітків у різного роду секції, клуби, особливо це стосується педагогічно «запущених», важких дітей. І родина, і класний керівник повинні знати, чим займається школяр у вільний час, допомогти йому організувати змістовне дозвілля з врахуванням його схильностей і інтересів. У силу психологічних особливостей підліткового віку -- інтенсивного прагнення до створення підліткових груп -- важливо розвивати для підлітків колективні групові форми змістовного дозвілля. Варто враховувати, що «важкі» підлітки найбільшу схильність і інтерес виявляють не до інтелектуальної діяльності, а до фізичних занять і вправ, вони охоче беруть участь у різного роду спортивних змаганнях, походах і т.д. Тому необхідно всіляко заохочувати захоплення таких дітей і підлітків спортом, організовувати різні види колективного відпочинку зі спортивним нахилом.

Застосування комплексу спеціальних заходів вимагають підлітки, що часто вживають алкоголь. Ці підлітки мають потребу в особливих методах виявлення, обліку, активного спостереження і застосування нових методів лікування.

Важливим аспектом первинної профілактики пияцтва й алкоголізму є формування тверезих установок у підростаючого покоління. Одним з основних шляхів формування тверезих установок є введення в школах системи протиалкогольного виховання, що варто розглядати як складову частину загального морального виховання учнів. В основу протиалкогольного виховання, як показує проведений нами експеримент у декількох школах по організації протиалкогольної освіти учнів, повинні бути покладені наступні принципи:

-- протиалкогольна освіта як цілісна система протиалкогольного виховання проводиться протягом усіх 12 років навчання і спрямована на формування у свідомості дітей нетерпимого відношення до будь-яких проявів пияцтва й алкоголізму;

-- програма протиалкогольного виховання повинна передбачати поступове з обліком вікових і психологічних особливостей сторін негативного впливу алкоголю на здоров'я людини і життя суспільства в цілому;

-- протиалкогольна робота в школі повинна проводитися переважно силами вчителів із запрошенням для читання окремих лекцій фахівців (медиків, юристів і ін.);

-- протиалкогольна освіта повинна поширюватися і на батьків учнів.

Зміст протиалкогольного виховання не тільки в розширенні знань молодого покоління про вплив алкоголю на організм, але й у тому, щоб виробити в нього негативну установку на вживання спиртного. Виховання установок, відносин -- складний і трудомісткий процес. Сучасна психологія вважає, що формування будь-яких понять, відносин, суджень, установок у дітей проходить складний шлях. Жодне поняття не можна «внести» у свідомість дитини в готовому виді. Дитина, підліток може запам'ятати слово, висловлене судження, але це не його судження. Поняття повинне скластися в дитини в процесі нагромадження їм самим почуттєвого, життєвого і спеціального досвіду.

Процес формування відносини починається з нагромадження фактів, спостережень і поступового, спочатку грубого, потім все більш тонкого аналізу цих фактів і спостережень, виділення з них головного, істотного. Поняття повинне складатися поступово при активній роботі самого учня. Для того щоб це сформоване поняття, що сформувалося відношення до чого-небудь, стало дійсно «внутрішньо своїм», необхідний досвід практичного використання даного поняття, відносини, судження, установки, тобто, як говорив А.С. Макаренко, необхідна «гімнастика поводження». Щоб знання про шкоду алкоголю «працювало», необхідно не стихійне поширення час від часу інформації про шкоду алкоголю шляхом читання лекцій, а єдина цілеспрямована спадкоємна система протиалкогольного виховання (навчання) учнів, що представляє собою поступове, багаторазове, що ускладнюється розкриття перед учнями (з огляду на їхній вік) впливу алкоголю шляхом послідовного сходження від показу найпростіших, елементарних досвідів з алкоголем, демонстрації наочних прикладів до розкриття глибоких взаємозв'язків між алкоголем і збитком, що наноситься суспільству його вживанням. Досвід подібного протиалкогольного виховання був отриманий у нас у деяких передових школах. Протиалкогольне навчання починали з 1-го класу. З врахуванням віку школярів і в тісному зв'язку з дисциплінами, що вони проходили, їм розповідали про дію алкоголю, економічних і соціальних наслідках його вживання. У молодших класах дітям показували досвіди про вплив алкоголю на тварин і рослини. Більш старші школярі брали участь у збиранні інформації про число нещасливих випадків у зв'язку з пияцтвом, про вплив витрат на бюджет родини , зв'язаних із вживанням алкоголю. По цим даним учні складали таблиці, малювали плакати. Зі школярами старших класів лікарі проводили бесіди про алкоголізм.

Спираючи на досвід подібного навчання в минулому і результати нашого дослідження з вивчення стану протиалкогольної роботи в сучасних школах, нами була розроблена програма організації і методики протиалкогольного навчання в школі. Ця програма містить у собі два напрямки: 1) протиалкогольне навчання і виховання дітей з метою формування в них негативного відношення до вживання алкоголю і 2) просвітню роботу серед батьків з метою оздоровлення побуту родини, тобто того середовища, у якій живе школяр [2, 64].

З батьками першокласників проводять бесіду про роль і значення родини у вихованні негативних установок до алкоголю в дітей, про те, як пагубний і чреватий наслідки звичай давати школярам спиртне на свята. Надалі з батьками регулярно проводять лекції по протиалкогольній освіті. Їм читають лекції: «Про вплив алкоголю на дитячий організм», «Малі дози алкоголю і здібності», «Алкоголь і здоров'я», «До чого може привести сильне однократне сп'яніння неповнолітнього», «Алкоголь і порушення правопорядку підлітками» і т.д. Тематика лекцій для батьків повинна підбиратися з врахуванням віку дітей по актуальним для цього віку питанням протиалкогольного виховання. У цих лекціях і бесідах використовують матеріали і інформація, звичайно, у загальному виді, якими розташовують вчителя про учнів відповідного класу. У старших класах до проведення лекцій залучають фахівців: лікарів, юристів, і лекції нерідко проводять у формі питань і відповідей.

У 7-8-х класах лікарі і вчителі читають лекції про вплив алкоголю на різні органи і системи організму людини: на роботу легень і серця, органів травлення, на нервову систему, «алкоголь і здібності», «алкоголь і спорт» і т.д. При проведенні даного циклу лекцій у 7-8-х класах бажано влаштовувати письмові анонімні опитування учнів з метою з'ясування, що ж вони засвоюють з лекцій. Потім ці матеріали можна використовувати в загальному виді в спеціальній лекції для батьків: «Знання ваших дітей про шкідливий вплив алкоголю». Одночасно учнів варто залучати до самостійної роботи. Підбирати матеріали до тем: «Алкоголь і нещасливі випадки», «Алкоголь і порушення правопорядку», «Алкоголь і захворюваність», виготовляти таблиці, наочні приладдя по даній тематиці.

У 8-10-х класах читають лекції лікарі і юристи: «Алкоголь і потомство», «Збиток, що наносить суспільству алкоголь», «Відповідальність за порушення правопорядку в нетверезому стані» і т.д. Демонструються кінофільми. Тривалість лекцій і бесід у 5-8-х класах не повинна перевищувати 25-30 хвилин.

Крім спеціальних лекцій і бесід, необхідно проводити протиалкогольне виховання і під час предметного навчання, проведеного педагогами. Широке коло дисциплін, досліджуваних школярами 5--10-х класів, цілком допускає використання такої методики. При всякому зручному випадку на уроках літератури, історії, географії, фізкультури, ботаніки і т.д. необхідно розкривати різні аспекти негативного впливу алкоголю. Так, при вивченні правил правопису використовувати як приклади висловлення відомих вчених, письменників щодо зла, заподіюваного вживанням алкоголю.

При вивченні історії древнього світу рекомендується загострити увагу учнів на звичаях найсуворішого стримування від алкоголю ще в Древній Спарті, Карфагені і т.д. Потрібно звернути увагу хлопців на відображення в давньоримській міфології уявлень про пагубний вплив алкоголю (Юнона родила від п'яного Юпітера хромоногого Вулкана і т.д.). При вивченні епохи середньовіччя звернути увагу хлопців на те, що в завоюванні і поневоленні народів Америки, Африки, Азії алкоголь зіграв далеко не останню роль. Можна привести на цю тему численні приклади з художньої літератури, наприклад розповідь Проспера Меріме «Таманго» і т.д.

Висновки до другого розділу

Вивчення психолого-педагогічних особливостей підлітків дає можливість правильно підібрати види роботи з ними в напрямку свідомого ставлення до згубного впливу нікотину, наркотиків, алкоголю.

Потрібно зазначити, що успішне рішення задачі сучасного протиалкогольного виховання й освіти дітей і підлітків можливо тільки при постійному, цілеспрямованому і багатоплановому впливі: родина -- школа, батьки -- діти. Активна протиалкогольна установка повинна стати невід'ємною частиною педагогічного процесу в середній школі з першого до останнього року навчання. Протиалкогольну роботу в основному варто направляти на розрив зв'язку між алкогольними традиціями мікросоціального середовища (родини, груп) і породженими ними установками на вживання алкоголю в дітей.

Успіх цієї роботи залежить від об'єднаних зусиль педагогічних і медичних установ, забезпечення чіткої взаємодії і наступності в роботі всіх соціальних інститутів і зацікавлених органів, координації всіх протиалкогольних заходів.

Таким чином, головними профілактичними напрямами є гуманізація системи навчання і виховання, що дасть змогу реалізувати кожній дитині, а також просвітницька робота серед батьків, покликана попередити негармонійні типи виховання. Звичайно, у формуванні адиктивної поведінки відіграють роль і фактори спадковості та стану здоров'я. Цей бік проблеми достатньо висвітлений у науковій літературі.

Загальні висновки

Вивчення і аналіз філософської, соціологічної, медичної, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст і сутність понять, що характеризують здоровий спосіб життя. Зокрема, визначено, що здоровий спосіб життя підлітка є такою організацією його життєдіяльності, яка забезпечує оптимальний за даних умов рівень збереження й розвитку його фізичного, морального та психічного здоров'я.

Структура здорового способу життя підлітків містить такі змістові елементи:

раціональна навчальна і трудова діяльність з елементами наукової її організації;

самовдосконалення особистісно важливих якостей учня (сили волі, цілеспрямованості, активності, самодисципліни);

самоорганізація, що базується на повноцінності розпорядку дня, раціональному відпочинку та розумному поєднанні різних форм оздоровчої діяльності;

оптимальний руховий режим для підтримки розвитку органів біологічних систем людини, її життєдіяльності та профілактики захворювань;

психологічна підготовка як основа профілактики стресів, вироблення позитивних емоцій, навчання методикам психорегуляції свого стану;

особиста поведінка, спрямована на попередження та боротьбу зі шкідливими звичками;

раціональне й збалансоване харчування як основа правильного розвитку систем організму;

повноцінний сон, який попереджує фізичну й розумову перевтому.

Переважна більшість підлітків мають недостатньо змістовні уявлення про сутність, компоненти і структуру здорового способу життя.

Дієвий вплив на ефективність виховання в учнів здорового способу життя мають психолого-педагогічні умови:

забезпечення позитивного мотиваційного налаштування вчителів і учнів на організацію життєдіяльності на засадах здорового способу життя;

формування ціннісних орієнтацій школярів на здоровий спосіб життя;

побудова системи виховання здорового способу життя підлітків засобами фізкультурно-оздоровчої діяльності на засадах пріоритету потреб та інтересів особистості.

Ефективність процесу виховання в підлітків здорового способу життя залежать від педагогічних умов:

гуманізації навчально-виховного процесу в школі, що полягає у визнанні учня та його прав на вибір видів фізкультурно-оздоровчої діяльності;

здійснення особистісно орієнтованого підходу;

реалізації суб'єкт-суб'єктної парадигми виховання, яка розглядає формування здорового способу життя як взаємодію, співпрацю та співтворчість зацікавлених сторін;

дотримання принципу природовідповідності, врахування типологічних, вікових і статевих особливостей школярів;

здійснення навчально-виховного процесу на засадах діагностичного підходу, який передбачає вивчення рівнів пізнавальної активності, навченості, фізичного розвитку, здатності до навчання і самовдосконалення;

інтегрованого підходу, взаємопроникнення і взаємодоповнення освітніх ланок за змістом і педагогічними технологіями, що сприяє формуванню у підлітків цілісного уявлення про фізичну культуру особистості, здоров'я і здоровий спосіб життя;

здійснення диференційованого підходу до процесу формування знань;

забезпечення взаємозв'язку й синтезу процесів навчання і учіння, виховання і самовиховання, розвитку і саморозвитку;

впровадження нових технологій виховання, сучасних підходів до підбору засобів, методів і способів організації діяльності школярів на засадах здорового способу життя;

оптимального поєднання методів виховання здорового способу життя з впливом на свідомість, почуття і волю школярів;

цілеспрямованого формування у підлітків знань і умінь самопізнання, саморозвитку й підвищення резервів свого здоров'я засобами фізичної культури;

дотримання єдності й наступності педагогічних вимог, впливів і оцінок у процесі виховання здорового способу життя підлітків.

Список використаної літератури:

Бойко О.В. Становлення та розвиток поняття “здоровий спосіб життя” // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах: Зб. наук. праць. Книга I. - К., 2000. - С. 117?124.

Войтенко В.М. Здоровий спосіб життя і рухова активність підлітків // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості: Зб. наук. праць. - К., 2001. - С. 64

Ведмеденко Б.Ф. Основні принципи організації виховного процесу спортсменів // Проблеми науково-методичного забезпечення розвитку у молоді інтересу до футболу: Всеукраїнська наук.-практич. конф. ? Чернівці, 2000. - С. 38

Вакульська Н.А. Батьки очима дітей // Матеріали V науково-практичної конференції “Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України”. - Кіровоград, 1999. - С. 197-199.

Гріневич І.І. Сутність здорового способу життя: історично-педагогічний аналіз проблеми // Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. - Ніжин, 2001. - № 1.- С. 92-99.

Жабокрицька О.В. Гуманізація освіти і виховання основ здорового способу життя підлітків // Збірник “Наукові записки”. - Випуск 38. - Серія: Педагогічні науки. Засоби реалізації сучасних технологій навчання - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. - С. 66-69.

Жабокрицька О.В. Самопізнання як засіб виховання у підлітків основ здорового способу життя // Наукові записки. - Випуск 45. Частина І. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2002.- С. 129-134.

Закопайло С.А. Компоненти здорового способу життя старшокласників // Фізичне виховання в школі. - 2001. - №3. - С. 52-53. - 2002. - №1. - С. 54-55.

Закопайло С.А. Мотивація старшокласників до оздоровчих занять // Наука і сучасність. Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2002. - Т. ХХХ. - С. 16

Зубалій М.Д., Гурман Л.Д. Соціокультурні фактори фізичного виховання шкільної молоді // Шляхи оптимізації практичної результативності процесу фізичного виховання школярів: Зб. теорет. та метод. матеріалів. - Хотин - Кам'янець-Подільський, 2000. - С. 26

Копельчук Я.В. Виховання в учнівської молоді здорового способу життя // Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. - Ніжин, 2002. - № 3. - С. 92?93.

Кравчук О.В. Нетрадиційні методи й системи оздоровлення. Навчальний посібник. - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. - 2002. - 196 с.

Кузьменко В.Ю. Проблеми самоактуалізації особистості в контексті виховання здорового способу життя // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. Книга I. - К., 2002. -С. 153?158.

Кузьменко В.Ю. Виховання у підлітків позитивного ставлення до здорового способу життя // Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. - Ніжин, 2002. -№ 4. - С. 102?104.

Козак Є.П. Самовиховання як шлях до здорового способу життя підлітків // Шляхи оптимізації практичної результативності процесу фізичного виховання школярів: Зб. теорет. та метод. матеріалів. - Хотин -Кам'янець-Подільський, 2000. - С. 26

Левківська О.П. Психологічні засади формування у підлітків здорового способу життя // Психологічні стратегії в освітньому просторі: Зб. наук. праць. - К.: Київський міжрегіональний інститут удосконалення вчителів імені Бориса Грінченка, 2000. - С. 24

Мельник С.В. Теоретичні основи формування у підлітків здорового способу життя // Теоретико-методичні проблеми навчання і виховання: Зб. наук. праць. - К.: Фенікс, 2000. - С. 52?60.

Новицька О.В. Рухова активність у системі здорового способу життя підлітків // Теорія і практика фізичного виховання. - 2001. - № 1?2. - С. 76?82.

Охрімчук С.Ю. Рухова активність як основний компонент соціально здорового способу життя // Соціологічна наука і освіта в Україні: Зб. наук. праць / Укл. В.І.Судаков, М.В.Туленков. - К.: МАУП, 2000. - Вип. I. Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. - С. 13

Потапенко С.В. Девіантна поведінка, духовність і здоров'я учнівської молоді //Матеріали ІІ міжвузівської науково-практичної конференції “Духовний світ людини і сучасність”. - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999.- С.27-30.

Фесюк О.П. Самооцінка школярами власної вихованості і культури здоров'я //Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах // Збірник наукових праць, Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. - С. 32

Щербак П.І. Інтегрований підхід до організації уроків фізичної культури як засіб оптимізації здорового способу життя учнів // Реалізація здорового способу життя - сучасні підходи: Зб. наук. статей ІІ Між-народної конф., 22?23 травня 2003 р. - Дрогобич: Коло, 2003. - С. 281?287.

Язловецька О.В. Самооцінка школярами духовного розвитку й культури здоров'я // Збірник “Наукові записки” - Випуск ХХV. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград, Центрально-Українське вид-во, 2000. - С.185 -195.

Язловецька О.В, Язловецький В.С. Учням про здоров'я. - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. - 212 с.