Джерела радіації. Поняття про дози опромінення. Рівні забруднення. Режими радіаційного захисту

В цій фазі доза зовнішнього опромінення формується гамма і бета - опромінення РР, які знаходяться в хмарі. Внутрішнє опромінення обумовлене інгаляційним надходженням в організм радіоактивних продуктів з хмари.

2. Середня фаза (СФ) - від моменту завершення формування радіоактивного сліду до прийняття всіх заходів по захисту населення.

В залежності від характеру і масштабів аварії тривалість СФ може бути вад декількох днів до року після виникнення аварії.

На СФ джерелом зовнішнього опромінення являється РР, які осіли з хмари на поверхню землі, будівлі, споруди і т.п. і які сформували радіоактивний слід.

Всередину організму РР поступають в основному внутрішнім шляхом при вживанні забруднених продуктів і води.

3. Пізня фаза (ПФ) - триває до завершення необхідності в виконанні захисних мір. Фаза закінчується одночасно з відміною всіх обмежень на життєдіяльність населення забрудненої території і переходом до звичайного санітарно - дозиметричного контролю радіаційної обстановки, яка характерна для умов контролює мого опромінення.

На ПФ джерела зовнішнього і внутрішнього опромінення ті ж, що і на середній фазі.

В перші два місяця після аварії доза внутрішнього опромінення населення, яке проживає на сформованому сліді, обумовлена радіонуклідами йоду (в першу чергу йодом - 131). Основним заходом на даному етапі, який в значній мірі знижує радіаційний вплив за рахунок вживання молока і молочних продуктів від тварин, які пасуться на забруднених радіоактивними речовинами пасовищах, є перевід молочно продуктивних тварин на стійлове утримання.

Основну увагу необхідно звертати на дітей, які являються критичною групою, тому що при одній і тій же кількості надходження (або наявності) радіо йоду в організмі доза, утворена в щитовидній залозі дітей в віці 1-14 років, може бути значно більшою, ніж у дорослої людини (до 10 разів).

В більш пізні терміни головну роль в формуванні дози внутрішнього опромінення починають відігравати довго живучі радіонукліди, перш за все це цезій-134 і-137. Іншими радіонуклідами, які можуть бути в деяких випадках суттєвими для здійснення контролю за забрудненням продуктів харчування є стронцій-89, -90, цирконій-95, рутеній-103, 106, церій-144.

Основним на цьому етапі (С і ПФ розвитку аварії) є заходи, які обмежують надходження в організм довго живучих радіонуклідів (головним чином з молоком, м'ясом і рослинними продуктами місцевого виробництва). Це досягається встановленням допустимих рівнів забруднення харчових продуктів, контролем за їх споживанням, заходами по зменшенням переходу радіонуклідів в сільськогосподарську продукцію, зміною структури сільськогосподарського виробництва.

Додаток №3. Вимоги ДР-97 допустимих рівнів вмісту радіонуклідів в продуктах харчування та питній воді (Бк/кг, Бк/л).

Додаток №4. Тимчасові режими захисту населення у випадку ускладнення обстановки на АЕС.

Додаток №5. Потенційні шляхи опромінювання, фази аварії та контрзаходи, для яких можуть бути встановлені рівні втручання.

Радіаційний контроль об'єктів навколишнього середовища, продуктів харчування та питної води проводиться на всіх фазах аварії, але об'єм та структура цього контролю може бути різною. Це визначається спеціальним методично-регламентуючим документом.

Радіаційний захист - це комплекс заходів, спрямованих на ослаблення або виключення впливу іонізуючого випромінювання на населення, персонал радіаційно небезпечних об'єктів, біологічні об'єкти природного середовища, на електронне обладнання і оптичні системи, а також на охорону природних і техногенних об'єктів від забруднення радіоактивними речовинами і віддалення цих забруднень (дезактивацію).

Забезпечення виконання нормативів щодо радіаційної безпеки, передбачених законодавством, є кінцевою метою заходів радіаційного захисту і його функцією.

Заходи з радіаційного захисту, як правило, здійснюються завчасно, а у разі виникнення радіаційних аварій, у разі виявлення локальних радіоактивних забруднень - в оперативному порядку.

Норми радіаційної безпеки встановлюють критерії у разі виявлення локальних забруднень двох рівнів. Коли ефективна доза становить 0,01-0,3 мЗв/рік, рівню забруднення присвоюють умовне найменування - “рівень досліджень”. Заходи такого рівня обмежуються спостереженням, контролем, дослідженням джерела з метою уточнення оцінки величини річної ефективної дози і визначення дози, яка очікується за 70 років.

У випадку, коли ефективна річна доза перевищує 0,3 мЗв/на рік, локальному забрудненню присвоюється другий рівень - “рівень втручання”. Під втручанням розуміють дії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, органів управління МНС, якими можуть бути введеними обмеження на використання продуктів харчування, переміщення в межах зони забруднення або постійного перебування у ній.

Превентивним порядком проводяться наступні заходи радіаційного захисту:

- розробляються і запроваджуються режими радіаційної безпеки;

- створюються і експлуатуються системи радіаційного контролю за радіаційною обстановкою на території атомних електростанцій, в зонах спостереження і санітарно-захисних зонах цих станцій;

- розробляються плани дій щодо запобігання і ліквідації радіаційних аварій;

- нагромаджуються і утримуються в готовності засоби індивідуального захисту, прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю, засоби йодної профілактики і дезактивації, відповідні технічні засоби, матеріали і майно;

- підтримуються у готовності до застосування захисні споруди на території АЕС, протирадіаційні укриття в населених пунктах поблизу станції;

- здійснюються заходи щодо захисту продовольства, харчової сировини, фуражу і джерел (запасів) води від можливого забруднення радіоактивними речовинами;

- проводиться підготовка населення до дій в умовах радіаційних аварій, професіональна підготовка персоналу радіаційно небезпечних об'єктів і особового складу аварійно-рятувальних сил;

- забезпечується готовність служб радіаційної безпеки радіаційно небезпечних об'єктів, сил і засобів підсистем і ланок системи цивільного захисту, на території яких розташовані АЕС, до ліквідації наслідків радіаційних аварій.

До основних заходів, способів і засобів, які забезпечують захист населення від радіаційного впливу під час радіаційних аварій належать:

- виявлення факту радіаційної аварії і оповіщення про неї;

- виявлення радіаційної обстановки в районі аварії;

- організація радіаційного контролю;

- встановлення і підтримання режиму радіаційної безпеки;

- проведення, у разі необхідності, на ранній стадії аварії йодної профілактики населення, персоналу аварійного об'єкта, учасників ліквідації наслідків аварії;

- забезпечення населення, персоналу аварійного об'єкта, учасників ліквідації аварії необхідними засобами індивідуального захисту і використання цих засобів;

- укриття населення, яке опинилося в зоні аварії, у сховищах і протирадіаційних укриттях, які забезпечують зниження рівня зовнішнього опромінення, а по можливості і захист органів дихання від проникнення у них радіонуклідів, наявних в атмосферному повітрі;

- санітарна обробка населення, персоналу аварійного об'єкта, учасників ліквідації наслідків аварії;

- дезактивація аварійного об'єкта, об'єктів виробничого, соціального, житлового призначення, території, сільгоспугідь, транспорту, інших технічних засобів, засобів захисту, одягу, майна, продовольства і води;

- евакуація або відселення громадян із зон, у яких рівень забруднення або дози опромінення перевищують прийнятні для проживання населення.

Важливішим елементом радіаційного захисту у разі радіаційної аварії є встановлення і додержання режиму радіаційної безпеки. Режим радіаційної безпеки - це обов'язковий порядок і організація діяльності підрозділів ліквідації наслідків аварії, а також поведінки населення в зон аварії з метою максимально можливого і виправданого зниження радіаційного впливу. Цей режим забезпечується:

- встановленням особливого порядку доступу в зону аварії;

- зонування району аварії;

- доцільним відбором учасників ліквідації наслідків аварії з обов'язковим їх медичним освідченням;

- проведенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

- здійсненням радіаційного контролю в зоні і на виходах в “чисту” зону;

- забезпеченням спецодягом, засобами індивідуального захисту і медичної допомоги;

- організацією індивідуального дозиметричного контролю і веденням обліку доз опромінення персоналу і колективних доз опромінення населення;

- проведенням дезактиваційних робіт;

- організацією поводження з радіоактивними відходами.

По суті справи, реалізація режиму радіаційної безпеки забезпечує виконання значної частини заходів щодо радіаційного захисту населення, персоналу об'єкта, учасників ліквідації наслідків радіаційної аварії.

Загальні рекомендації по проведенню йодної профілактики.

Найбільш ефективним засобом захисту щитовидної залози від радіоактивних ізотопів йоду є вживання лікарських препаратів стабільного йоду(йодиста профілактика).

Найкращий захисний може бути досягнутий при по попередньому або завчасному з надходженням радіоактивного йоду вживання стабільного аналогу.

Захисний ефект препарату значно знижується якщо вживати його пізніше 2 год. після надходження в організм радіоактивного йоду.

Але навіть через 6 годин після одноразового надходження йоду-131, вживання препаратів стабільного йоду може знизити потенційну дозу на щитовидну залозу приблизно в 2 рази. Враховуючи ці обставини, йодна профілактика (при необхідності введення цієї міри захисту) повинна бути виконана як можливо скоріше.

Ефективність йодної профілактики в залежності від часу вживання препаратів стабільного йоду показана в таблиці:

Час вживання препаратів стабільного йоду	Фактор захисту
За 6 годин до інгаляції	100
Під час інгаляції	90
Через 2 години після разового надходження	10
Через 6 годин після разового надходження	2

Одноразове вживання 100 мг стабільного йоду(130 мг й одіту калію) забезпечує високий захисний ефект на протязі 24 годин. В зв'язку з тим, що неможливо виключити імовірність повторного викиду, для підтримання такого рівня захисту в умовах тривалого надходження в організм радіоактивного йоду - необхідно повторити вживання препаратів стабільного йоду 1 раз в добу на протязі всього періоду, коли можливе надходження радіо йоду, але не більше 10 діб для дорослих і не більше 2-х діб для вагітних жінок і дітей до 3-х років. Якщо йодова небезпека буде зберігатися більше 10 діб для дорослих і 2 діб для вагітних жінок і дітей до 3-х років, то потрібно застосовувати інші способи захисту, аж до евакуації

Йодистий калій вживають після їжі разом із чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб:

- дітям до двох років - по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим - 0,125г на один прийом.

Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі тричі на день протягом 7 діб:

- дітям до двох років - по 1-2 краплі 5% настою на 100 мл молока (консервованого) або годувальної суміші;

- дітям від двох років та дорослим - по 3-5 крапель на склянку молока або води;

- немовлята, яких годують грудьми одержують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка вжила 125 мг стабільного йоду.

Можна також наносити на поверхню тіла настою йоду у вигляді сітки 1 раз на день упродовж 7 діб.

Організаційні заходи

Заходи по йодній профілактиці повинні бути внесені як самостійний розділ в загальний план ліквідації наслідків аварії на ядерному реакторі.

Для забезпечення високої ефективності йодної профілактики плануванням повинні бути передбачені:

- можливість швидкого розповсюдження препаратів стабільного йоду серед населення;

- способи і терміни інформування населення про необхідність як одноразового так і повторного вживання препаратів стабільного йоду;

- в інструкції по вживанню йодистого препарату повинні бути данні про доцільність цього заходу, механізм захисної дії, дозування препарату для різних груп населення а також можливі побічні ефекти (металевий прикус в роті, нудота і т.д.). Інструкція повинна розроблятися завчасно і роздаватися разом з препаратом йоду.

Організація дозиметричного контролю

Дозиметричний контроль включає:

- контроль опромінення;

- контроль радіоактивного зараження (забруднення).

Дозиметричний (радіометричний) контроль забруднення полягає у:

1. Визначення потужності дози радіоактивного забруднення (РЗ) в зоні аварії.

2. Установлення меж РЗ.

3. Вимірювання концентрації РР у повітрі, воді відкритих водойм і джерел питного водопостачання.

4. Визначення осіб, які зазнали РЗ і впливу радіаційного опромінення.

5. Визначення необхідності проведення заходів щодо дезактивації.

6. Визначення часу можливого перебування людей у зоні радіаційного забруднення.

За даними доз. контролю проводиться оцінка індивідуальних доз зовнішнього опромінення працівників зайнятих на ліквідації наслідків аварії, що викликала РЗ. У разі потреби проводиться оцінка можливого внутрішнього опромінення.

Контроль опромінення особового складу на зараженій місцевості ведеться безперервно. Облік доз опромінення ведеться в журналі контролю опромінення. Сумарну дозу періодично вносять в картку обліку доз опромінення.

Допустимі дози опромінення.

Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення.

Допустимі дози опромінення:

а) на воєнний час:

- при одноразовому опроміненні (до 4 діб) - 50 Р

- при багаторазовому опроміненні за 30 діб - 100 Р

за 3 місяці - 200 Р

за 1 рік - 300 Р

б) на мирний час:

Згідно НРБУ-97 встановлюються такі категорії осіб які зазнають опромінення:

- категорія А (персонал) - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання - ліміт дози опромінення - 20 м зв.рік (2 бер);

- категорія Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення - ліміт дози - 2 м зв.р (0,2 бер);

- категорія В все населення - 1 м зв.рік (0,1 бера);

Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гарантують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Для осіб категорій А і Б ліміти доз встановлюються в термінах індивідуальної річної ефективної та еквівалентних доз зовнішнього опромінення (ліміти річної ефективної та еквівалентної доз). Обмеження опромінення осіб категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії В. Останнє означає, що значення річної дози опромінення осіб, які входять в критичну групу, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В.

З лімітом дози порівнюється сума ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел випромінювання. До цієї суми не включають:

- дозу, яку отримують при медичному обстеженні, або лікуванні;

- дозу опромінення від природних джерел випромінювання;

- дозу, що пов'язана з аварійним опроміненням населення;

- дозу опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення.

Для кожної категорії осіб згідно з НРБУ-97 встановлені відповідні ліміти дози опромінення (мЗв: рік^-1)

	Категорія осіб, які зазнають опромінювання
	А	Б	В
Ліміт ефективної дози	20	2	1
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення:
для кришталика ока	150	15	15
для шкіри	500	50	50
для кистей та стіп	500	50	-

Наведенні значення лімітів доз опромінення встановлені на рівнях, які гарантують настільки низьку імовірність заподіяння шкоди здоров'ю людини від ІВ, що вона є прийнятою як для окремих осіб так і для суспільства в цілому.

Згідно Закону України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” №15/98-ВР передбачені такі допустимі дози опромінення:

- для населення: 1 мЗв/рік (1000 мбер/рік - 0,1 бер)

- для персоналу: не більше 20 мЗв/рік (2000 мбер/рік - 2 бер). Допускається до 5 бер (50 мЗв) за умов, що середньорічна доза протягом п'яти років не більше 20 мЗв за рік (2 бер) в середньому. Ці дози не враховують вище приведені дози опромінення, які отримує людина в повсякденному житті.

Організація дозиметричного контролю повинна забезпечити своєчасне знаходження, зараження (забруднення) радіоактивними речовинами і прийняття заходів по не допущенню опромінення і забруднення особового складу і розповсюдження радіоактивних речовин. Контроль опромінення проводиться в цілях своєчасного отримання даних про поглинуту дозу опромінення людей і тварин. По даним контролю опромінення встановлюється чи підтверджується факт зовнішнього впливу іонізуючих випромінювань, оцінюється працездатність людей і уточнюється сортувальне призначення уражених. Вплив іонізуючого опромінення на організм людини прийнято оцінювати величиною поглинутої дози зовнішнього опромінення, яке вимірюється на поверхні тіла людини в радах (рад), чи експозиційною дозою, яка вимірюється в рентгенах (р) 1Р = 0,95 рад в тканинах.

Поглинута доза зовнішнього опромінення о приділяється дозиметрами, які реєструють гамма-випромінювання.

Контроль опромінення ділиться на:

- груповий;

- індивідуальний.

Груповий для отримання даних по оцінці роботоздатності формувань, працюючих здійснюється ІД-1 чи ДКП-50А, непрацюючого населення - розрахунковим методом.

Груповий контроль опромінення розрахунковим методом полягає у визначенні дози опромінення населення по середнім рівням радіації в населених пунктах з розрахунком часу опромінення і захищеності людей.

Для виміру рівнів радіації використовуються вимірювачі потужності дози (рентгенметри) ДП-5, ІМД-21, ДП-3 і т.д.

Розрахунок доз опромінення проводиться по формулі

Д= Рср Ч Т

Кпосл.

Д - доза опромінення

Рср. - середній рівень радіації в н. п. Р/год.

Т - час опромінення (знаходження в зоні радіації)

К - коефіцієнт послаблення доз гамма чи гамма і нейтронного опромінення.

Дозиметричний контроль повинен бути постійним і носити обов'язковий характер.

Дозиметричному контролі в зоні суворого режиму підлягає:

- зовнішні поверхні одягу, взуття, відкриті у частки тіла;

- поверхні обладнання, автотранспорт, технічні побутові відходи.

Контроль радіоактивного зараження (забруднення)

Проводиться для опре ділення ступені зараження (забруднення) радіоактивними речовинами людей, тварин, техніки, ЗІЗ, одягу, продовольства, води, фуражу і інших об'єктів. Він здійснюється шляхом вимірів степені зараження (забруднення) об'єктів по гамма - випромінювання чи опре ділення питомої активності по бета і альфа опроміненню.

Ступень радіоактивного зараження (забруднення) людей, тварин, техніки і інших мат. засобів оцінюється шляхом виміру потужності експозиційної дози від них, вимірюється в мілірентгенах в годину (мР/год).

Ступінь радіоактивного зараження (забруднення) продуктів харчування, води, фуражу о приділяється питомою активністю і вимірюється в мілікюрі на літр (мКі/л) чи мілікюрі на кг (мКі/кг) чи в Бк/кг(л).

Радіаційна розвідка району радіоактивного забруднення проводиться з метою обстеження відповідної території, споруд, технічних засобів для підтвердження факту їх радіоактивного забруднення, о приділення рівнів радіації і огородження небезпечних в радіаційному відношенні участків місцевості і окремих частин високоактивних об'єктів.

Завдання радіаційної розвідки

1. Встановлення напрямку переміщення радіоактивної хмари.

2. З находження радіоактивного забруднення місцевості, акваторії, повітря, приміщень, споруд, технічних засобів.

3. Визначення рівнів радіації, встановлення і означення кордонів (районів, участків) радіоактивного забруднення чи окремих високоактивних об'єктів.

4. Контроль замірів рівнів радіації.

5. Взяття проб повітря, ґрунту, рослин і відправка їх в лабораторію.

6. Призначення та загальний устрій приладів вимірювання

іонізуючого випромінювання

Іонізуючі випромінювання невидимі, не мають кольору, запаху чи інших ознак, які б показали на їх наявність. Тому їх виявлення та вимірювання визначають не прямим шляхом.

Для виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань, визначення ступеня радіоактивного забруднення, здійснення контролю опромінення людей використовують дозиметричні прилади. Всі дозиметричні прилади побудовано відповідно до методів виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань. Основними методами виявлення і вимірювання є: фотографічний, хімічний, сцинтиляційний, та іонізаційний.

Фотографічний метод -засновано на впливі іонізуючих випромінювань на фотоплівку, щільність потемніння якої пропорційна дозі опромінення, один з перших методів реєстрації іонізуючих випромінювань, який дозволив французькому вченому А.Бекерелю відкрити в 1896р. явище радіоактивності.

Хімічний метод - ґрунтується на зміні забарвлення речовини від впливу іонізуючих випромінювань.

Сцинтиляційний метод - використовує явище світіння деяких речовин під впливом іонізуючих випромінювань. Кількість спалахів пропорційна інтенсивності випромінювання.

Іонізаційний метод - використовує явище іонізації атомів речовин під впливом іонізуючих випромінювань. Сила іонізуючого струму пропорційна потужності дози.

В приладах радіаційного контролю використовують один з цих методів.

Отже прилади радіаційного контролю призначені для визначення:

- потужності дози (рівня радіації або радіаційного фону);

- радіоактивного забруднення поверхонь різних предметів, обладнання, одягу;

- питомої активності (радіоактивності) продуктів харчування, сировини, кормів, води;

- одержаної людиною дози в період роботи в конкретній ситуації (індивідуальний, дозиметричний контроль);

- вмісту радіонуклідів, ізотопів в любому радіоактивно-забрудненому об'єкті.

Всі дозиметричні прилади діляться:

Індикатори	- для знаходження і орієнтовної оцінки потужності в і Х випромінювань. Датчиками є газорозрядні лічильники. (ДП-63, ДП-64...).
Рентгенметри	- для вимірювання потужності дози рентгенівського і Х випромінювань. Датчиками є іонізаційні камери і газорозрядні лічильники. (ДП-2, ДП-3, ДП-5А(Б,В), ІМД-1...).
Радіометри	- для знаходження і опре ділення степені в і радіоактивного зараження територій, повітря, продуктів і т.д. Датчиками є газорозрядні і сцинтиляційні лічильники. (ДП-100, ДП-12, “Прип'ять”, КРБ-1...).
Дозиметри	- для опре ділення сумарної дози опромінювання, яку отримують люди (головним чином Х - випромінювань). В них використовуються іонізаційні камери і фото касети з плівкою.(ДК-02, ДП-22, ДП-24, ІД-1, ід-11).

Принципово схема любого дозиметричного і радіометричного приладу включає три обов'язкові блоки:

1. Детекторний устрій (детектор).

2. Реєтруючий устрій (індикатор).

3. Блок живлення (акумулятори, елементи, електромережа).

Сучасні прилади мають велику кількість допоміжних блоків, устроїв, систем (посилювачів, перетворювачів, стабілізаторів, накопичувачів інформації). Але без названих трьох блоків не може існувати ні дозиметр, ні радіометр, які конструктивно відрізняються тим, що в радіометрі часто джерело іонізуючих випромінювань (пробу землі, води, продуктів) разом з детектором розміщують в свинцеву коробку, яка захищає ці елементи від зовнішнього радіоактивного фону.

Це дозволяє зафіксувати величину питомої активності дуже низько активних проб. Але в спрощеному варіанті радіометр може не мати свинцевої коробки (“Прип'ять”).

Отримавши любий дозиметричний прилад треба уважно вивчити інструкцію по роботі даного приладу і діяти згідно інструкції.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання слухачам, щодо визначення повноти засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз'яснення.

Способи захисту в умовах радіаційного забруднення.

1. Використання ЗІЗ (засобів індивідуального захисту).

2. Захист екраном (використання ЗС). Обмежене перебування на відкритому повітрі.

3. Йодна профілактика.

4. Захист відстанню.(евакуація).

5. Вживання чистих продуктів, води. Використання радіопротекторів.

6. Проведення заходів по дезактивації.

7. Санітарна обробка людей.

8. Дозиметричний контроль.

9. Регулювання доступу в район забруднення, обмеження пересування автотранспорту по забрудненій території.

10. Лікування.

Навчальна література

1. Закон України “Про цивільну оборону України” від 3.02.93 р. (із змінами від 24.03.99 р.)

2. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.04 р. №1859-4.

3. Указ Президента України “Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій” від 26.03.99 р. №284/99.

4. Закон України “Про об'єкти підвищеної небезпеки” від 18.01.2001 р.

5. Наказ начальника цивільної оборони області №4 “Про мережу нагляду та лабораторного контролю в області” від 3 квітня 2000 р.

6. Наказ міністра МНС №168 від 06.08.02 р. Про введення в дію Методики спостереження щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

7. Положення про організацію радіаційного спостереження в містах і районах - затвердженого начальником управління з питань НС Волинської ОДА від 13.03.03 р.

8. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14.01.98 р. №15/98-ВР.

9. Максимов М.Т., Оджагов Г.О. Радиоактивные загрязнения и их измерения. - Москва. Энергоатомиздат, 1989.

10. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерение - Киев “Урожай”, 1990.

11. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) - Київ, 1997.

12. Інформаційний бюлетень про стан радіаційної ситуації на території Волинської області.

13. Формуляри, технічний опис приладів, та інструкції по роботі з ними.

Додаток №1

Радіація позитив і негатив

ПОЗИТИВ	НЕГАТИВ
1. Виробництво електроенергії на АЕС. 2. Морський флот: - криголами; - підводні човни. 3. Космічні кораблі - яд. установки. 4. Медицина: - рентгенодіагностика; - променева терапія; - комп'ютерна томографія; - радонові ванни. 5.В приладах (датчики). 6. Перевірка якості зварювальних робіт. 7. Опромінення насіння в сільському господарстві - дає приріст врожаю. 8.В топографії - опре ділення точок. 9.В геології. 10. При гасінні пожеж на газових і нафтових родовищах. 11. На митницях, аеропортах (детектори контрабанди, рентгенотелевізійні інтроскопи). 12. Стерилізація шприців і іншого інструментарію. 13. Світлові знаки в аварійних умовах.	1. Ядерна зброя. 2. Опромінення понад норми і зв'язані з ним проблеми.

Додаток №2

Одиниці вимірювання радіоактивності

Величини	Одиниці вимірювання	Переведення одиниць
	СІ	Не системні
Активність - число радіоактивних перетворень за одиницю часу.	Бекерель (Бк)	Кюрі (Кі)	1 Кі=3,7х1010 Бк
Експозиційна доза - визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні і характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі.	Кулон на кг повітря (Кл/кг)	Рентген (р)	1 Кл/кг = 3876 р
Поглинута доза - характеризує енергію іонізуючого опромінення, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини.	Грей (Гр)	Рад	1 Гр= 100 рад
Еквівалентна доза - це дозиметрична величина для оцінки шкоди, нанесеної здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь якого складу.	Зіверт (Зв)	Бер	1 Зв= 100 бер

Доза опромінення - енергія поглинута в одиниці об'єму чи маси речовини за час її впливу.

Доза за одиницю часу - це потужність (Р/с, Р/год, зв/год, рад/год і т.д.)

Примітка: 1 рентген = 1 раду = 1 беру.

Додаток №3

Вимоги ДР-97 допустимих рівнів вмісту радіонуклідів в продуктах харчування та питній воді (Бк/кг, Бк/л)

№ п/п	Найменування продуктів	137Сs	90Sг
1.	Хліб, хлібопродукти	20	5
2	Картопля	60	20
3.	Овочі (листові, коренеплоди, столова зелень)	40	20
4.	Фрукти	70	10
5.	М'ясо і м'ясні продукти	200	20
6.	Риба і рибні продукти	150	35
7.	Молоко і молочні продукти	100	20
8.	Яйця (шт.)	6	2
9.	Вода	2	2
10.	Молоко згущене і концентроване	300	60
11.	Молоко сухе	500	100
12.	Свіжі дикоростучі ягоди і гриби	500	50
13	Сушені дикоростучі ягоди і гриби	2500	250
14.	Лікарські рослини	600	200
15	Інші продукти	600	200
16.	Спеціальні продукти дитячого харчування	40	5

Найнижчі межі виправданості та рівні безумовної виправданості для невідкладних контрзаходів

Контрзахід	Відвернута доза за перші 2 тижні після аварії
	Межі виправданості	Рівні безумовної виправданості
	МЗв	мГр	м3в	мГр
	На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру	На все тіло	На щитовидну залозу	На шкіру
Укриття	5	50	100	50	300	500
Евакуація	50	300	500	500	1000	3000
Йодна профілактика	Діти	-	50*	-	-	200*	-
	Дорослі		200*			500*	300
Обмеження пересування на відкритому повітрі	Діти	1	20	50	10	100	300
	Дорослі	2	100	200	20	300	1000
* Очікувана доза при внутрішньому опромінювання радіоізотопами йоду, що надходять до організму протягом перших двох тижнів після початку аварії.

Додаток №4

Тимчасові режими захисту населення у випадку ускладнення обстановки на АЕС

Номер режиму	Потужність дози мР/год.	Заходи радіаційного захисту
І	0,1-0,3	Укриття дітей Герметизація приміщень (вікон, дверей, вентиляційних шляхів). Укриття і упаковка відкритих продуктів харчування, води, одежі. Час знаходження дорослих на вулиці - обмежений. Встановлення санітарних бар'єрів на вході в квартири.
ІІ	0,3-1,5	Заходи першого режиму. Проведення йодної профілактики дітей. Обмежене перебування на вулицях всього населення. Встановлення санітарних бар'єрів на вході в приміщення.
ІІІ	1,5-15	Заходи попередніх режимів. Укриття всього населення в приміщеннях. Проведення йодної профілактики всього населення. Часткова евакуація населення (діти, вагітні жінки). Знаходження на вулиці в респіраторах, чоботах, плащах, головних уборах, рукавицях.
ІV	15-100	Заходи 1,2,3 режимів. Евакуація всього населення (крім задіяного в аварійно-рятувальних роботах).
V	Більше 100	Повна евакуація населення.

Додаток №5

Потенційні шляхи опромінювання, фази аварії та контрзаходи, для яких можуть бути встановлені рівні втручання

Потенційні шляхи опромінювання	Фаза аварії	Контрзахід*
1.	Зовнішнє опромінення від радіоактивної хмари аварійного джерела (установки).	Рання	Укриття. Евакуація. Обмеження режиму поведінки.
2.	Зовнішнє опромінення від шлейфу випадінь з радіоактивної хмари.	Рання	Укриття. Евакуація. Обмеження режиму поведінки.
3.	Вдихання радіонуклідів, які містяться у шлейфу.	Рання	Укриття, герметизація приміщень, відключення зовнішньої вентиляції.
4.	Надходження радіоізотопів йоду інгаляційне, з продуктами харчування та питною водою.	Рання	Укриття. Обмеження режимів поведінки та харчування. Профілактика надходження радіоізотопів йоду за допомогою препаратів стабільності йоду.
5.	Поверхневе забруднення радіонуклідами шкіри, одягу, інших поверхонь.	Рання середня	Евакуація. Укриття. Обмеження режимів поведінки та харчування. Дезактивація.
6.	Зовнішнє опромінювання від випадів радіонуклідів на ґрунт та інші поверхні.	Середня пізня	Евакуація. Тимчасове відселення. Переселення. Обмеження режимів поведінки і харчування. Дезактивація територій, будівель та споруд.
7.	Інгаляційне надходження радіонуклідів за рахунок їх вторинного підняття з вітром.	Середня пізня	Тимчасове відселення. Переселення. Дезактивація територій, будівель та споруд.
8.	Споживання радіоактивно забруднених продуктів харчування та води.	Пізня	Сільськогосподарські та гідротехнічні контрзаходи.

Середні значення коефіцієнта послаблення дози (Кпосл.) радіації (гамма опромінення)

Найменування укриттів та транспортних засобів	Кпосл.	Найменування укриттів та транспортних засобів	Кпосл.
Житлові кам'яні будинки Одноповерхові цегляні Підвал Двоповерхові цегляні Підвал П'ятиповерхові цегляні Підвал П'ятиповерхові панельні Підвал Житлові дерев'яні будинки Одноповерхові підвали	10 40 15 100 20 400 12 70 2 7	Транспортні засоби Автомобілі і автобуси Криті вагони Пасажирські вагони Захисні споруди Сховища ПРУ Перекриті щілини Промислові та адміністративні споруди Промислові споруди (цехи)	2 2 3 1000 та більше 100 та більше 50 6-7

Размещено на Allbest.ru