Принципи охорони праці

2. Вибір методу розрахунку

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності [ 1…5 ].

Метод світлового потоку, як правило, використовують для розрахунку потужності освітлювальної установки при рівномірному розміщенні світильників загального освітлення над горизонтальною площиною, коли відсутні крупногабаритні затінюючи предмети. При розрахунку за цим методом враховується пряме і відбите світло. Перехід від середньої освітленості до мінімальної здійснюється в цьому методі наближення.

Метод питомої потужності використовується в тих же випадках, що і метод світлового потоку. Цей метод вважається наближеним, оскільки простота розрахунку досягається за рахунок деякої втрати точності.

Загальне локалізоване освітлення, а також загальне рівномірне при наявності суттєвих затінень повинні розраховуватись за точковим методом. Цей же метод використовується при розрахунку освітленості похилих площин та відкритих просторів, а також місцевого освітлення. Відбита складова освітленість у точковому методі враховується наближено.

3. Особливі вимоги до освітлення робочих місць користувачів В Д Т

Враховуючи специфічні особливості праці користувачів ВДТ для створення належних умов на робочих місцях відповідними організаціями розроблено ряд [ 16,17 ] документів що регламентують основні параметри виробничого середовища (в тому числі і освітлення).

Розробкою загальних єдиних нормативних документів для користувачів ВДТ займаються кілька міжнародних організацій:

- International Organization for Standardization (ISO) - міжнародна організація стандартизації;

- The ergonomic committee in ISO (ТС 159) - комітет з ергономіки міжнародної організації стандартизації;

- European Standardization Organszation (CEN) - європейська організація з стандартизації.

Серед низки розроблених нормативних документів щодо використання ВДТ найбільш часто використовуються наступні стандартні:

- ВS 7179 та ISO 9241-3 (більш сучасний), які регламентують ергономічні вимоги стосовно умов праці та охорони здоров'я користувачів;

- ISO 9001, який визначає рівень та якість виробництва апаратури;

- ISO DIN 9995, який встановлює принципи розміщення елементів клавіатури для роботи з текстом в офісних системах;

- IEC 950, який визначає норми безпеки електротехнічного обладнання.

На сьогоднішній день найбільш новим нормативним документом, що регламентує роботу користувачів ВДТ є ISO 9241, який охоплює широке поле питань застосування і використання елементів апаратури, вимоги до їх якості, а також питання організації робочого процесу і розміщення обладнання на робочому місці і регламентують параметри для виробничого середовища приміщень з ВДТ [ 8 ].

Серед вітчизняних основних нормативних документів щодо забезпечення охорони праці користувачів ВДТ слід відзначити ДНАОП 0.00-1.31-99 [16] “Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”, який розроблено Національним науково-дослідним інститутом охорони праці (ННДІОП) Держнаглядохоронпраці за участю Київського інституту медицини праці ПМН України та Українського центру Держсанепіднагляду МОЗ України і затверджено Міністерством праці і соціальної політики (наказ № 21 від10.02.1999р.), а також “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин” ДСанПіН 3.3.2.007-98, які розроблені Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України і затверджені Головним державним санітарним лікарем України (постанова № 7 від 10.12.1998р.) [17].

Відповідно з цими документами освітлення у приміщеннях з ВДТ має бути суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення повинно бути боковим, бажано одностороннім. Для уникнення засліплюючої дії сонячних променів найкраще, коли світлові отвори (вікна) зорієнтовані на північ чи північний схід. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) повинен бути не нижче 1,5% відповідно до вимог СниП П-4-79 “Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования”.

Для забезпечення відносної постійності природного освітлення незалежно від погодних умов чи пори року необхідно вікна обладнати сонцезахисними регульованими жалюзями або світлорозсіючими шторами з коефіцієнтом відбиття 0,5-0,7.

Розташовувати робочі місця з ВДТ необхідно таким чином, щоб в поле зору користувача не потрапляли вікна або світлі поверхні світильників. Окрім того, вони не повинні також знаходитися безпосередньо за його спиною, щоб уникнути відблисків на екрані.

Штучне освітлення у приміщеннях з ВДТ необхідно здійснювати у вигляді загальної системи рівномірного освітлення. Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк.

У приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається застосування комбінованого освітлення, коли на робочих місцях встановлюють світильники місцевого освітлення, які доповнюють загальне освітлення.

Світильники загального освітлення необхідно розташовувати у вигляді ліній (суцільних або переривчастих) з боку від робочих місць (бажано зліва) паралельно лінії зору користувачів. Допускається застосування світильників таких класів світлорозподілу і прямого світла (П), переважно прямого (Н), переважно відбитого (В). Застосовувати світильники без розсіювачів та екранних сіток забороняється. Для зменшення пульсації світлового потоку (коефіцієнт пульсації повинен не перевищувати 5%) необхідно застосовувати світлові пристрої у комплектовані високочастотними пускорегулюючими апаратами. Для загального освітлення рекомендується використовувати світильники серії ЛПО 36 з ВЧ ПРА. При відсутності світильників серії ЛПО 36 з ВЧ ПРА і без ВЧ ПРА модифікації серії “кососвіт” допускається використання світильників загального освітлення серії:

ЛПО 13 - 2 х 40/БЫ - 01; ЛПО 13 - 4 х 40/БЫ - 01;

ЛПО 13 - 2 х 40 - 06; ЛПО 13 - 2 х 65 - 06;

ЛСО 05 - 2 х 40 - 001; ЛСО 05 - 2 х 40 - 003;

ЛСО 04 - 2 х 36 - 008; ЛПО 34 - 4 х 36 - 002;

ЛПО 34 - 4 х 58 - 002; ЛПО 31 - 2 х 31 - 002,

а також їх вітчизняні та закордонні аналоги [17].

В якості джерел штучного світла застосовуються люмінесцентні лампи, які краще поєднуються з природним освітленням, а ніж лампи розжарювання. Окрім того, вони створюють більш дифузні світлові потоки, через що знижується можливість засліплюючої дії світла, відбитого екраном. Найкраще застосовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають найвищу світловіддачу.

Яскравість світильників загального освітлення в зону кутів випромінювання від 50° до 90° відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах повинна складати найбільше 200 кд/м², а захисний кут світильників повинен бути не більшим за 40°.

Світильники місцевого освітлення повинні мати захисний кут не менше за 40°, а в якості джерела світла в них можуть бути встановлені і лампи розжарювання, хоча перевагу все ж таки слід надавати люмінесцентним лампам.

Для обмеження прямої близькості від джерел природного (вікна) та штучного (світильники) освітлення необхідно, щоб яскравість їх поверхонь що перебувають у полі зору не перевищувала 200 кд/м², а яскравість стелі - 200 кд/м². Обмежити засліплюючи дію відблисків на екрані ВДТ можна шляхом правильної орієнтації робочих місць відносно джерел природного та штучного освітлення та вибором світильників з адекватними світловими характеристиками. Зменшенню відблисків сприяє застосування захисних козирків та спеціальних при екранних фільтрів.

В полі зору користувача ВДТ має бути забезпечений відповідний розподіл яскравості. Відношення значень яскравості робочих поверхонь не повинно перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стін, обладнання, меблі) - 5:1. Коефіцієнт (К_з) для освітлювального устаткування загального освітлення повинен дорівнювати 1,4.

Для раціонального використання штучного освітлення необхідно в її електричній схемі живлення передбачити систему вимикачів, за допомогою якої можна регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення.

Надійність та ефективність природного і штучного освітлення приміщень з ВДТ залежить від своєчасності та ретельності їх обслуговування. Забруднення скла світлових отворів, ламп, світильників може знизити освітленість приміщень в 1,5-2,0 рази. Тому віконне скло та світильники необхідно очищати не рідше ніж два рази на рік, та своєчасно проводити заміну перегорівших ламп.

4. Розрахунок загального штучного освітлення приміщення за методом коефіцієнта використання світлового потоку

Розрахувати загальне штучне освітлення приміщення за методом коефіцієнта використання світлового потоку для приміщень розмірами, що наведені в таблиці 4.1.а.

Керуючись СНіП II-4-79, вибрати джерело світла для заданого приміщення і кількості ламп в одному світильнику.

Потрібно:

1. Вибрати джерело світла і тип світильника;

2. Вибрати тип лампи, що забезпечує нормовану освітленість при прийнятій нижче (в подальших розрахунках) їхній кількості, аргументувати необхідний світловий потік однієї лампи;

3. Обґрунтувати норму освітленості робочих поверхонь у заданому приміщенні;

4. Залежно від індексу приміщення та сполучення коефіцієнтів відбиття визначити коефіцієнт використання світлового потоку;

5. Розрахувати кількість світильників (та кількість ламп в одному світильнику);

Таблиця 4.1.а - Вихідні дані за варіантами

Вказівки до розв'язання задачі

Розрахунок ведуть методом загального рівномірного штучного освітлення за коефіцієнтом використання. Залежно від розмірів і призначення приміщення (а також враховуючи варіативні вихідні дані) намічають принципову конструкцію освітлюваної установки, тип джерел світла в ній та ін. (табл. 4.1.б).

Таблиця 4.1.б - Вихідні дані за варіантами

Використовуючи табл. 4.2, визначають необхідний світловий потік однієї лампи Ф _л, що забезпечує нормовану освітленість.

За СНіП II-4-79 визначають норму освітленості для заданого приміщення Е_н, лк залежно від його функціонального призначення).

Залежно від геометричних характеристик приміщення знаходять i - індекс приміщення:

i = S / [h_р(a+b)], (4.3)

де S - площа приміщення,м²;

S = a · b (4.4)

a - довжина, b - ширина приміщення, м;

h - висота підвіски світильника над освітлюваною поверхнею (не плутати із загальною висотою приміщення), м.

Висота робочих поверхонь (столів) hp.п=0,7 м, відстань від світильника до стелі hc= 0,5 м.

Визначаємо висоту підвісу світильників над підлогою

ho=h - hc, м (4.5)

Висота підвісу світильника над робочою поверхнею дорівнює:

hp= ho - hр.п, м (4.6)

Знаючи індекс приміщення i та сполучення коефіцієнтів відбиття с_стелі; с_стін; с_{підлоги}, за табл. 3 визначають так званий коефіцієнт використання світлового потоку: з,%:

з = f(і; с_стелі; с_стін; с_{підлоги}),

де с_стелі; с_стін; с_{підлоги} - коефіцієнти відбиття відповідно стелі, стін та підлоги (табл. 4.1.б).

Рівномірність освітлення досягається при відповідному співвідношенні відстані між світильниками L і висоти їх підвісу hp. Визначимо рекомендовану відстань між світильниками враховуючи, що для світильників типу «Універсаль» (лампи розжарювання) L/hp= 1,2-2,0; для світильників з ДРЛ (газорозрядні лампи) L/hp= 0,7-1,4.

Необхідна кількість світильників становить

, шт. (4.7)

Потім виконують розрахунок лампочок:

n = (Е_н · S · K₃ · Z) / (N · Ф_л · з), (4.8)

де N - кількість світильників, шт. При розрахунку слід вважати, що n (та N) - неодмінно ціле число (не можна зробити якусь дрібну частину лампи чи світильника);

n - кількість ламп в одному світильнику, шт. Світильники з лампами розжарювання можуть мати довільне число ламп. Люмінесцентне освітлення в приміщеннях з постійним перебуванням людей для боротьби з явищем пульсації світлового потоку вимагає число ламп в одному світильнику, кратне 2, тобто n=2, n=4, n=6 тощо. У приміщеннях з постійним перебуванням людей категорично забороняється застосовувати однолампові люмінесцентні світильники, що живляться від змінного струму і не мають спеціальних засобів боротьби із пульсацією;

Ф _л - світловий потік однієї лампи, лм (беруть з технічних характеристик ламп);

Е_н - нормована освітленість за СНіП II-4-79, лк;

K₃ - коефіцієнт запасу, що враховує старіння, запилення світильників (див. табл. 4.4).

Z - коефіцієнт рівномірності: для ламп розжарювання Z = 1,15, для люмінесцентних (газорозрядних) - Z = 1,1;

S - площа приміщення,м²;

з - коефіцієнт використання, визначають за таблицями (табл. 4.3). У вищезгадану формулу підставляють у частках одиниці (а не у відсотках).

Таким чином, на підставі розрахунку визначають необхідну кількість ламп (n); обирають місця розташування світильників і їхню кількість N, що показують на графічній схемі (де зображують розстановку світлових приладів на стелі).

Таблиця 4.2 - Світлові характеристики ламп

Таблиця 4.3 - Коефіцієнт використання з для різних типів ламп

Таблиця 4.4 - Коефіцієнт запасу

Література

1 Жидецький В.Ц., Джигерей В.С., Мельников О.В., Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2000. - 351 с.

2 Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф., Вендиченський В.Н. та ін. Основи охорони праці. - К.: Основа, 2000. - 416 с.

3 Пістун І.П., Кіт Ю.В., Березовецький А.П. Практикум з охорони праці /За заг.ред. І.П. Піскуна. - Суми: “Університетська книга”, 2000. - 207 с.

4 Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М. та ін. Практикум із охорони праці /За ред. В.Ц. Жидецького. - Львів: Афіша, 2000. - 352 с.

5 Безопасность труда на производстве. Производственная санитария. Справочное пособие. /Под ред. Б.М. Злобинского. - М.: Металургія, 1968. - 688 с.

6 Купчик М.П., Гандзюк М.П. та інші. Охорона праці. Лабораторний практикум. - К.: Основа, 1998. - 224 с.

7 Безопасность труда в промышленности: Справ. / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В. Сабарно и др. - К.: Техніка, 1982. - 231 с.

8 Видеодисплейные терминалы и здоровье пользователей. - Женева: ВОЗ, 1989. - 150 с.

9 Доценко І.І., Габович Р.Д., Йонда М.Э. Умови праці з комп'ютером і їх оптимізація. - Львів: ЛДМУ, 1998. - 46 с.

10 Кисилев С.В., Кураков В.П. Оператор ЭВМ. - М.: ИРПО: Изд. Центр «Академия», 1999. - 208 с.

11 Энциклопедия по безопасности и гигиене труда: Пер. с англ. /Под ред. А.П. Бирюкова. В 4-х томах. - М.: Профиздат,1985-1988. - 987 с.

12 Роменов Г.М., Туркина Н.В., Коллещиков Л.С. Человек и дисплей. - Л.: Машиностроение, 1989. - 255 с.

13 Павленко А.Р. Компьютер, TV и здоровье. - К.: Основа, 1988. - 152 с.

14 Навакатікян О.О., Кальниш В.В., Стрюков С.М. Охорона праці користувачів комп'ютерних відеодисплейних терміналів. - К.: Охорона праці, 1997. - 400 с.

15 В.Ц. Жидецький. Охорона праці користувачів комп'ютерів. - Львів: Афіша, 2000. - 176 с.

16 ДНАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. - К.: Держнаглядохоронпраці України, 1999. - 112 с.

17 Государственные санитарные правила и нормы работы с визуальными дисплейными терминалами электронно-вычислительных машин ДСанПИН 3.3.2.007-98. Гигиенические требования организации работы с визуальными дисплейными терминалами электронно-вычислительных машин. - К.: Министерство здравохранения Украины. Главное санитарно-эпидемиологическое управление, 1998. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru