Переклади творів Т.Г. Шевченка світовими мовами

Згодом, внаслідок спілкування з українськими діячами культури та літератури, перекладач прийшов до рішення - наступне видання «Кобзаря» готувати тільки за українським оригіналом.

Також серед перекладачів творів українського письменника є видатні діячі китайської культури : Лу Сінь, Го Можо, Мао Дунь, Сяо Сань, Лань Мань.

5. Сприйняття творчості Шевченка в літературних і наукових колах США

Постать Кобзаря стала предметом зацікавлення цілого ряду науковців (як власне американських, так і діаспорних). Серед них: А. Гончаренко, М. Тарнавський, А. Бабій, К. Меннінг, Р. Смаль-Стоцький, Г. Грабович та інші.

Є свідчення про те, що Т. Шевченко був ознайомлений з американською літературою, політичними реаліями країни та її науковими досягненнями. Зокрема, він захоплювався винаходами Р. Фултона, Дж. Уатта, В. Франкліна, діяльністю Дж. Вашингтона та акторською грою А. Олріджа.

Перша згадка про українського поета на американському континенті датується 1 березня 1868 р., коли політичний емігрант з України український православний священик (важко зрозуміти байдужість сучасної православної церкви до цієї особистості!) і громадський діяч А. Гончаренко (псевдонім А. Гумницького) опублікував у двотижневику «The Alaska Herald» («Вісник Аляски») власний прозовий переклад уривків із поеми «Кавказ» під назвою «Блискучі думки поета Тараса Шевченка). Так 133 роки тому, завдяки А. Гончаренкові, Шевченкове слово вперше зазвучало англійською мовою. Це відбулось на далекому заході США, в країні першопоселенців, золотошукачів та звіроловів.

Загалом непересічна постать Кобзаря привертала увагу різних за науковими здібностями та методологічними підходами дослідників. Але окрім утруднення, спричиненого нестачею талановитих критич- них розвідок, є ще більш нагальна проблема неякісних, фрагмен- тарних перекладів. Саме через це Шевченко тривалий час залишався маловідомим для широкої читацької аудиторії.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. зародилася українська преса в США - «Свобода» в Нью-Джерсі; місячник «Робітник» у Детройті, Клівленді, Нью-Йорку; місячник «Гайдамаки». Тут часто друкувались Шевченкові поезії, статті про нього, в яких наголошувалося на актуальності та величі його лірики. Англомовні читачі могли знайти переклади Шевченкових творів та статті про українського поета в місячниках «The Ukrainian American», «Ukrainian Life», квартальниках «The Ukrainian Juvenile Magazine», «Forum», «Наше життя. Our Life». 1931 р. вийшла антологія слов'янської поезії в англійському перекладі Е. Андервудa. У ній Шевченка представлено біографічною довідкою та творами «Минули літа молодії», «Заповіт» та вступом до поеми «Княжна». Проте Р. Зорівчак наголошує на сумнівній якості цих перекладів, через велику кількість недоречних «шаблон- них висловів». Натомість, збірка творів Шевченка перекладена К. Меннінгом у 1945 році отримала схвальні відгуки критиків. Окрім значного внеску в перекладознавство перу Меннінга належать ряд розвідок цієї ж тематики: «Тарас Шевченко як світовий поет», «Освіта Шевченка», «Шевченків «Кавказ»», «Тарас Шевченко - поет України». Провідною темою всіх є проголошення Шевченка як знакової постаті в українській літературі.

Роман-есе 1966 року польського письменника Є. Єнджеєвича «Українські ночі, або Родовід генія» показав українського поета на тлі загальносвітової панорами. літератури Чимало шевченкознавчих статей і матеріалів різної наукової й популяризаторської вартості було опубліковано в ювілейних, 1961 та 1964, шевченківських роках. 1962 р. з ініціативи Української Академії Наук у США за ред. професорів В. Міяковського та Ю. Шевельова, вийшла англомовна збірка матеріалів проведеного в США 1961 року симпозіуму, присвяченому Т. Шевченку. Автори прагнули висловити різні аспекти життя та творчості поета з дистанції сторіччя: джерела його світогляду, ідіостиль, малярські твори.

Одним з найцікавіших сучасних дослідників Шевченка є Г. Грабович - американський літературознавець українського поход- ження, професор кафедри української літератури Українського науко- вого інституту Гарвардського університету, з 2012 року - голова НТШ у США. Він автор ґрунтовних досліджень у галузі україністики. Найскандальнішою з них є монографія «Поет як міфотворець: семантика символів у творчості Т. Шевченка». Грабович свідомо пішов на ризик загальнонародного несприйняття, обравши новий шлях: «відповідь слід шукати в символічному або парадигматичному ладі його поезії, всеосяжну модель якого становить міф». Літературознавець створює конкретну, аргументовану модель на основі антропологічного структуралізму К. Леві-Строса, оцінюючи шевченківський міф як важливий код. Вагомими є праці «Шевченко, якого не знаємо», ««Кобзар», «Каменяр», «Дочка Прометея»: українські літературознавчі парадигми та їхні підтексти» та інші. Загалом, головною характеристикою дослідника можна вважати широту його критичного бачення у поєднанні з чималими горизонтами зацікавлень. Будучи «ученим-опозиціонером» Григорій Грабович зберіг аналітичну розсудливість органічно поєднавши її з широким спектром філософських теорій.

Починаючи з 1914 року щорічні Шевченківські святкування стали традицією в усіх місцях компактного проживання етнічних українців. Варто відмітити ювілейні 1961 та 1964 рр. у Нью-Йорку, Бостоні, Клівленді, Детройді. Образ поета увіковічений у численних пам'ятниках у Нью-Йорку (Клівленд, Сіракюс, Кергонксон, Трой). Але найпафоснішим було відкриття монументу у Вашингтоні. На ньому були викарбувані слова Шевченка про очікування вашингтонівського закону для України.

6. Шевченко в Канаді

У популяризації Шевченкової літературної та мистецької спадщини серед канадців беруть участь різні щодо світогляду, знання та таланту професійні перекладачі, письменники, публіцисти, громадські діячі, що накладає свій відбиток на сприймання творчості поета в Канаді. Матеріали канадської шевченкіани мають неоднакову історико-літературну вартість та заслуговують на критичну оцінку. До канадської, британської, американської та австралійської літератур творчість Т. Шевченка входить майже паралельно. На популяризацію творчості Т. Шевченка в Канаді вирішальний, плідний вплив має українська еміграція до Канади. Уже у 80-х роках XIX століття у Канаді з'явилися перші українці, які приїхали туди разом із протестантською сектою менонітів (протестантський рух, що проповідує відсутність насильства та мирні методи протесту), що масово переселялася з України. Як окреме явище, українську імміграцію започатковано 1891 року. 7 вересня того року до Канади прибуло двоє українських селян із прикарпатського села Небилів - Василь Єленяк та Іван Пилипівський. Побачивши масиви цілинного чорнозему, вони вирішили залишитися там надовго (а виявилося - назавжди). Процес імміграції призупинила Перша світова війна. Друга хвиля імміграції почалася наприкінці 19-20-х років і не припинялася аж до вересня 1939 року За приблизними підрахунками, 237 тисяч українських селян, гнаних земельним голодом, нуждою, національним та соціальним гнітом, переселилося до Канади, переважно із Галичини.

Третя потужна еміграційна хвиля була в 50-х роках, коли до Канади приїхало біля 300 тисяч українcьких скитальців. Хоча серед них було чимало інтелігентів, майже ніхто не знав англійської мови. Поновлена імміграція з України (т. зв. “четверта хвиля”), пов'язана з крахом тоталітарної системи, триває від 1991 року. Вона досить численна, але почуттям національного обов'язку не відзначається. За переписом населення Канади в 2001 р., у цій державі проживає 1 мільйон 700 тисяч осіб українського походження (дев'ята за величиною національна група в Канаді), проте з них лише 148 тисяч визнало українську мову рідною. Перші українські просвітницькі організації у Канаді виникли одразу після приїзду перших іммігрантів, що привезли з собою Шевченкове слово та розгорнули культурно-освітню та громадсько-політичну діяльність, започаткували свою пресу. 1901 року виникла перша читальня імені Тараса Шевченка в Едмонтоні. 29 листопада 1903 року культурно-громадський діяч Кирило Геник і його однодумці заснували читальню імені Тараса Шевченка у Вінніпезі. 1919 р. читалень Шевченкового імені було 23 (у Гамилтоні, Монреалі та ін.). 2 жовтня 1906 р. у Вінніпезі засновано “Товариство ім. Т. Г. Шевченка” - першу українську організацію, що вела не тільки культурно-освітню, а й громадсько-політичну роботу, закликала боротися за економічні й політичні права. Перше Шевченкове свято в Канаді - відзначення 90-річчя з дня народження поета - організував Кирило Геник 1 травня 1904 року у Вінніпезі. 11 березня 1905 року студенти учительських курсів у Вінніпезі влаштували шевченківський концерт. У листопаді 1905 року чех Франк Доячек (довголітній власник газети “Канадійський фармер”) відкрив у Вінніпезі “Руську книгарню”, що популяризувала твори українських класиків, зокрема Т. Шевченка. Книгарня випускала та поширювала серію книжок “Шевченківська бібліотека”. 1906 року учні “Руської ремісничої школи” (Вінніпеґ) відзначили Шевченковий ювілей.

1914 рік у Канаді проголошено ювілейним Шевченковим роком. Великі урочистості відбулися в Едмонтоні (14 лютого), Ванкувері (18 лютого), Монреалі (15 березня), Вінніпезі, Елмвуді. Відтоді канадська громадськість, головно українського походження, щороку відзначає шевченківські ювілеї. Широкого розмаху набуло відзначення поетових ювілеїв 1939 року, і, зокрема, 1951 року. З цього року святкування часто закінчувалося Всекрайовим фестивалем української пісні, музики й танцю. Святково відзначали також шевченкові ювілеї 1961, 1964, 1974, 1989, 1994, 2004, 2014 років. Велика роль у популяризації творчості Тараса Шевченка належить пресі, україномовній та англомовній. Найстаріша українська газета в Канаді “Канадійський фармер” (започаткована у Вінніпезі 1903 року) часто публікувала твори Т. Шевченка, на початковому етапі завдяки Кирилові Геникові, Іванові Бодругові, Іванові Негричу. Активними популяризаторами творчості Т. Шевченка були також газети “Українське життя” (1941-1965, Торонто), “Українське слово” (1943-1965, Вінніпеґ), а з 1965 р. - тижневик “Життя і слово” (з 1991 р. - двомовний місячник “Українсько-канадський вісник = Ukrainian Canadian Herald”, Торонто). З 1 вересня 1947 р. виходило у Торонто англомовне періодичне видання “The Ukrainian Canadian” (“Український канадець”)

Перекладачі, дослідники й популяризатори Шевченкової спадщини новішої епохи в основному (за винятком Ватсона Кіркконела) - вихідці з української імміграції (Джон Вір, Г. Польова, Олександер Івах, Костянтин Генрі Андрусишин, Юрій Луцький, А. Маколкін, Данимло Струк, Ярослав Розумний). 1915 роком датується перша стаття про Т. Шевченка в англомовному науковому “Університетському журналі”, який виходив в Монреалі. Її автор - канадський літератор Ф. Л. Тілсон - подає детальну творчу біографію Т. Шевченка, проводить певну паралель із Робертом Бернсом і стверджує, що Т. Шевченка не можна вважати співцем лише його рідного краю. Він - речник правди і борець за волю, а тому його поезія має всесвітнє значення. Автор наводить повністю вірш “Минули літа молодії...” у перекладі Етель Ліліан Войнич. Інші вірші подає у власному перекладію. Першою канадською перекладачкою творів Т. Шевченка була журналістка Флоренс-Гамільтон-Рендел Лайвсей. Захопившись піснями України, журналістка почала вивчати українську мову та літературу, культуру загалом, щоб перекладати українське художнє слово англійською мовою та популяризувати українську культуру серед канадців. Розшукуючи ноти українських пісень, вона познайомилася з українським літератором, церковним та громадським діячем вихідцем із Слобожанщини - Павлом Кратом. Він чимало допоміг їй не тільки в опануванні української мови та обізнанні з культурою України, а й у самому перекладанні. У 1916 р. у перекладі Ф. Лайвсей опубліковано збірку “Пісні України з русинськими віршами”, що вміщала “Думу про Марусю Богуславку”, понад сімдесят народних пісень, зокрема обрядових та історичних, а також поезії І. Котляревського, С. Руданського, Ю. Федьковича, С. Воробкевича і Т. Шевченка: “У неділю не гуляла…”, “Чого ти ходиш на могилу?..”, “Сонце заходить, гори чорніють…”, “Тополя”, “Не для людей, тієї слави”, “Думка” (“Нащо мені чорні брови…” - уривок), “Навгороді коло броду…”. Ф. Лайвсей переклала гімн “Ще не вмерла Україна” і в книжці подала також ноти до нього зі словами в оригіналі.

У 1902 році канадська влада відправила лікаря і місіонера Е. Дж. Гантера до поселення Тюлон, де було багато українців. Вони заімпонували йому настільки, що він став оборонцем доброго українського імені в Канаді, вивчив українську мову, зацікавившись і захопившись Т. Шевченком, почав перекладати його твори, видав свої переклади на власний кошт у 1922 році під назвою ЅКобзар УкраїниЅ. Усього переклав 23 твори, серед них - ЅЧернецьЅ, ЅГамаліяЅ, ЅТарасова нічЅ, ЅНаймичкаЅ, ЅКавказЅ, ЅІ мертвим, і живим...Ѕ, ЅЗаповітЅ? і чимало ліричних поезій. Крім творів ЅМинають дні, минають ночі... Ѕ, ЅСонце заходить, гори чорніють... Ѕ, ЅЗаповітЅ, усі інші було перекладено англійською мовою уперше. Хоча критика перекладів Е. Дж. Гантера була дуже суворою, протягом десятиріч це видання було найповнішим тлумаченням Тараса Григоровича Шевченка англійською мовою, що допомагало ознайомитися з тематикою його творчості. Якісно новим досягненням шевченкіани в Канаді є творчий доробок канадського перекладача-фахівця - Джона Віра. Він переклав 29 віршованих та чотири прозові твори Т. Шевченка (зокрема, повість “Художник”). Віршові переклади відзначаються змістовою точністю, вдалим (в основому) відтворенням образної системи оригіналів. Так, могутнім, звеличувальним гімном борцям за волю та, водночас, розвінчувальною, гнівною інвективою проти колонізаторів звучить поема “Кавказ” в інтерпретації Джона Віра, що належить до одного з найвдаліших здобутків англомовної шевченкіани. 1940-1941 роках. в англомовному журналі ЅThe Ukrainian Life (ЅУкраїнське життяЅ), що його видавав Український робітничий союз у Скрентоні (штат Пенсильванія у США), опубліковано Шевченкові твори у перекладі американської літераторки та медика Гелен Любач: ЅТополяЅ, ЅМені однаково, чи буду... Ѕ, ЅОй три шляхи широкії... Ѕ, ЅУтопленаЅ, ЅОй гляну я, подивлюся... Ѕ, ЅКоло гаю в чистім полі... Ѕ, ЅПо улиці вітер віє...Ѕ, ЅВітер з гаєм розмовляєЅ.

7. Переклади іншими мовами

Монгольською мовою з творів Шевченка вперше перекладено ЅЗаповітЅ (1939р., Х. Перлее). В 1964 році в Улан-Баторі видано поетичну збірку ЅНаймичкаЅ (перекладачі -- Джон Гомбожав, Мішигійн Цедендорж, Ж. Намсрай).

У В'єтнамі вірші українського поета почали перекладати в 50-х pp. 20 століття. Перекладачі - Те Хань, Нгуєн Суан Шань.

В угорській літературі перша згадка про Шевченка з'явилася 1881 року, а перші переклади його творів -- на початку XX століття (уривки з балади ЅПричиннаЅ та з віршів ЅТече вода в синє мореЅ, ЅОй не п'ються пива-медиЅ - Іштван Молнар, 1910 р.). Вони все частіше друкувалися в угорській пресі в перекладах Гези Каціані, Арпада Земплені (ЅКавказЅ, 1916 р.), Балінта Варги. У 1951 році. вийшов ЅКобзарЅ у перекладі Антала Гідаша, а через два роки - в перекладі Шандора Вереша, а до наступного видання ввійшли переклади, які здійснили Єва Грігаші, Антал Гідаш, Геза Кепеш, Шарлота Лані, Гіадор Стрипський, Імре Тренчені Вальдапфель, Балінт Варга, Йожеф Вальдапфель, Арпад Земплені.

Висновок

Тема «Переклади творів Т.Г.Шевченка світовими мовами» широка й різнопланова, вона охоплює три основні проблеми. Перша -- обізнаність поета з іншими літературами, їхній вплив на його творчість та її еволюцію. Друга -- типологічні сходження і відповідності, аналогії й паралелі між творчістю Шевченка й літературними явищами в різних культурах, типологічні співвідношення, що зумовлені дією спільних закономірностей і чинників суспільного й художнього розвитку людства. Як слушно зазначав О. І. Біленький, передусім через з'ясування цих аспектів пролягає шлях до розкриття світової величі Шевченка. Третя -- шляхи Шевченка до інтернаціональної аудиторії, осмислення його значення як особистості, як громадянина, освоєння Шевченкової творчої спадщини народами Європи та всього світу, сприйняття та інтерпретація його творів у різних країнах.

Але основна увага і вітчизняних, і зарубіжних дослідників зосереджується переважно на висвітленні процесу світового визнання українського співця, обізнаності з його творчістю в різних країнах і регіонах, її входження в культуру народів світу. На цю тематику в останні десятиліття опубліковані численні дослідження, їх діапазон зростає і охоплює вже не тільки Європу, а й інші регіони -- арабський світ, Індію, Далекий Схід і Латинську Америку. Тепер вже на часі узагальнення цього великого конкретного матеріалу, комплексного висвітлення тривалого й багатогранного процесу світового визнання Шевченка.

Як про свого сучасника говорив про Шевченка кубинець Мануель Діас Мартінес, який заявив, що український поет «сьогодні живе і бореться за незалежність разом з народами Центральної Америки. Я бачив там його, я чув там його пісню».

В'єтнамський поет By Куан Фуонг відзначив, що «поезія Шевченка близька і зрозуміла всім волелюбним народам світу, вона нині наснажена високою моральною силою, його твори кличуть поневолені народи до боротьби за свою свободу»

Про світове значення творчості Шевченка добре сказав народний поет Узбекистану, академік Гафур Ґулям: «Вірний і геніальний син українського народу -- безсмертний, він належить усім народам, незалежно від того, якою мовою вони говорять і в якій частині земної кулі вони живуть, бо він оспівував і боровся за такі високі, благородні, справді людські ідеали, які безсмертні і які виражають кращі думи, мрії й прагнення всіх народів».

Список використаних джерел

1. Василенко 2004- Василенко І. М. Тараса Шевченко у світовому літературному контексті/ І. М. Василенко // Література. Фольклор. проблеми поетики:Зб. наук. праць. - К., 2004.- вип. 18.- 4.1. - С.112-117

2. Волошина 2003 - Волошина Н. Й. Шевченко і зарубіжні літератури/ Н. Й. Волошина // Ми є.Були.І будем ми!. - 2003.- С.202-215

3. Зорівчак 2014 - Зорівчак Р.П. Англомовна поетична Шевченкіана: стислий огляд / Р.П.Зорівачак // Слово і час. - 2014.- №20.- С.3-17

4. Зорівчак 2011 - Зорівчак Р.П. Сприйняття особистості та творчості Тараса Шевченка у Великій Британії / Р.П.Зорівачак // Всесвіт. - 2011.- №3-4.- С.216-233

5. Зорівчак 2001 - Зорівчак Р.П. Сприйняття творчості Шевченка в літературних колах США / Р.П.Зорівачак // Слово і час. - 2001.- №9.- С.8-20

6. Мелкумова 2009 - Мелкумова Т.В. Літературна спадщина Т.Шевченка у країнах німецької мови/

7. Т.В.Мелкумова // Україна і Німеччина. - Кривий Ріг, 2009. - С.243

8. Скуратівський 2003 - Скуратівський В. Л. Шевченко в контексті світової літератури /В. Л.

9. Скуратівський // Дивослово. - 2003. -№ 6. - С.68-72

10. Тимошик 1993 - Тимошик М.С. Шевченко в Китаї / М.С.Тимошик // Всесвіт. -1993.- №5-6. - С. 186-187

11. Федоренко 1996 - Федоренко Д. В. В країні троянд і винограду: Т.Шевченко і Болгарія /

12. Д.В. Федоренко // Рідна школа. -1996.-№3. - С.80-81

Размещено на Allbest.ru