У наказі про звільнення в зв'язку з порушенням правил прийому на роботу потрібно послатися на ст. 7 КЗпП, а та-кож на відповідний нормативний акт, вимоги якого відносно прийому на роботу були порушені. Наприклад, "звільнений в зв'язку з порушенням правил прийому, ст. 7 КЗпП Украї-ни, ст. 23 Закону України "Про державну службу".

1.4. Порядок звільнення працівників з ініціативи власника і третіх осіб

У законодавстві встановлений певний порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Цей порядок включає загальні гарантії для всіх працівників і спеціальні гарантії для деяких їх категорій.

Загальною гарантією є необхідність одержання поперед-ньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника. У ст. 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового догово-ру за підставами, передбаченими пунктами 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації), 2, 3, 4, 5, 7 ст. 40 і пункта-ми 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути зроблено лише з поперед-ньої згоди профспілкового органу. Профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган в пись-мовій формі про прийняте рішення в 10-денний термін. Влас-ник має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць від дня отримання згоди профспілкового органу.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 28 жовт-ня 1998 p. встановив, що до професійної спілки, діючої на підприємстві, в установі, організації (за термінологією, вжи-тою в абзаці шостому ч. 1 ст. 43-1 КЗпП) належить будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції України і законів України утворена на під-приємстві, в установі, організації за вільним вибором її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи виступає така профспілка стороною колективного договору, угоди. Питання про надан-ня згоди на розірвання трудового договору вирішує проф-спілка, членом якої є працівник (Право України. -- 1998. -- №12. - С. 127).

Якщо розірвання трудового договору з працівником про-ведено власником або уповноваженим ним органом без звер-тання до профспілкового органу, то у разі судового розгля-ду цього спору суд припиняє судочинство у справі, робить запит про згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розгля-дає спір по суті. Розірвання трудового договору з ініціати-ви власника або уповноваженого ним органу без згоди проф-спілкового комітету допускається у випадках:

-- ліквідації підприємства, установи, організації;

-- незадовільного результату випробування, обумовле-ного при прийомі на роботу;

-- звільнення з роботи, що суміщається в зв'язку з прийо-мом на роботу іншого працівника, що не є сумісником, а та-кож у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

-- поновлення на роботі працівника, котрий раніше вико-нував цю роботу;

-- звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації;

-- звільнення з підприємства, установи, організації, на яких немає профспілкової організації;

-- звільнення керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприєм-ства, установи, організації, його заступників, а також службо-вих осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, і службових осіб дер-жавної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також гро-мадськими організаціями й іншими об'єднаннями громадян;

-- звільнення працівника, котрий вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановле-ного вироком суду, що набрав законної чинності, або постано-вою органу, до компетенції якого входить накладення адмініс-тративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Законодавством можуть бути передбачені й інші випад-ки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного проф-спілкового органу (ст. 43-1 КЗпП).

Працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку при звільненні на підставах, передбачених в пунктах 6 ст. 36, 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП. У разі призову або вступу на військову службу, направления на альтернативну невійськову службу (п. 3 ст. 36) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше 2-місяч-ного середнього заробітку. Працівникам, звільненим за стат-тями 38, 39 КЗпП в зв'язку з порушенням власником законо-давства про працю, умов колективного або трудового догово-ру, вихідна допомога виплачується в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше 3-місячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП в ред. Закону від 24 грудня 1999р. "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України).

Не допускається звільнення працівника з ініціативи влас-ника в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40), а також у період перебування пра-цівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 6 листопада 1992 p. №9 роз'яснив, що при цьому маються на увазі як щорічні, так і інші відпустки, які надаються праців-никам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника не може бути визнане обгрунтованим, якщо в день звільнення праців-нику виданий лікарняний лист (довідка у встановлених за-коном випадках) про його тимчасову непрацездатність.

КЗпП України встановлює додаткові гарантії при звільненні певним категоріям працівників. Так звільнення з ініціативи власника осіб, вибраних до складу профспілко-вих органів і не звільнених від виробничої роботи, допус-кається, крім дотримання загального порядку звільнення, лише з попередньої згоди профспілкового органу, членами якого вони є, а голів і членів профспілкових органів на підприємстві, крім того, -- лише за згодою відповідного об'єднання проф-спілок. Звільнення профспілкових організаторів і профгруппоргів з ініціативи власника або уповноваженого ним орга-ну допускається лише із згоди органу відповідного проф-спілкового об'єднання (ч. 2 ст. 252 КЗпП).

Істотною гарантією для працівників, які обиралися до скла-ду профспілкових органів, є те, що не допускається їх звільнення з ініціативи власника протягом 2 років після закінчення виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підприємства або здійснення працівником винних дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення (пунк-ти 3, 4, 7, 8 ст. 40 і ст. 41 КЗпП).

Члени ради (правління) підприємства, обрані в його склад від трудового колективу, не можуть бути звільнені з ініціативи власника без згоди загальних зборів (конференції) трудового колективу, яка їх обрала. Звільнення членів ради трудового колективу з ініціативи власника, крім дотриман-ня загального порядку звільнення, допускається лише за зго-дою ради трудового колективу (ч. 6 ст. 252 КЗпП).

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3 років (до 6 років -- за наявності медичного висновку), самотніх матерів при наявності дитини у віці до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваже-ного ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допус-кається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обо-в'язкове працевлаштування вказаних жінок здійснюється також у разі їх звільнення після закінчення строкового тру-дового договору. На період працевлаштування за ними збері-гається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Звільнення працівників у віці до 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки із згоди відповідного комітету в справах неповнолітніх, до якого пе-рейшли функції, раніше здійснювані комісією зі справ не-повнолітніх (комітети і служби у справах неповнолітніх створені згідно з Законом України від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні устано-ви для неповнолітніх"). При цьому звільнення на підставах, вказаних в пунктах 1, 2 і 6 ст. 40, може бути лише у винятко-вих випадках і не допускається без працевлаштування.

Народний депутат України протягом п'яти років після закінчення його повноважень не може бути в порядку дис-циплінарного стягнення звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, організації чи установи або уповно-важеного ним органу без попередньої згоди Верховної Ради України (ч. 7 ст. 32 Закону України "Про статус народного депутата України").

Депутат місцевої ради у відповідності до ч. 1 ст. 28 Зако-ну України "Про статус депутата місцевої ради народних депутатів" не може бути з ініціативи адміністрації (власни-ка) підприємства, установи, організації звільнений з роботи або звільнений з посади (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації) без попереднього пого-дження з відповідною місцевою радою, а в період між пле-нарними засіданнями ради -- з головою ради за попереднім висновком мандатної комісії з питань депутатської діяль-ності й етики.

Крім одержання згоди профкому, власник в певних ви-падках зобов'язаний запропонувати працівнику переведен-ня на іншу роботу. Звільнення на підставах, вказаних в пунк-тах 1, 2 і 6 ст. 40, допускається, якщо неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу.

1.5. Оформлення звільнення і проведення розрахунку

1. Болотіна Н.Б. Чанишева Т.І. та інші Трудове право Ук-раїни: підручник - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.

2. Гаврилюк О. Особливості припинення дії трудового кон-тракту. - 1999. - № 8.

3. Дмитренко Ю.П. Трудове право України. Курс лекцій. К -Інститут пі еля дипломної освіти. 2001.

4. Зайкин А.Д. Трудовій договір (контракт): Учеб пособие. -М. -- 1995.

5. Прокопенко В. Розмежування підстав припинення трудово-го договору за угодою сторін від звільнення з ініціативи працівника // Право України. - 1998. № 9.

6. Прокопенко В. І. Трудове право України. Підручник. -- Харків: Консум. 2000.

7. Янчевський В.С. Трудовий договір. Житомир. 1996.

.