Рис. 3.1 Розподіл забрудненості палива по гранулометричному складу і об'ємній концентрації при різному часі відстоювання (рівень 1 м)

Результати дослідження показали, що при максимальному рівні забрудненості, який відповідає початковому моменту процесу відстоювання, найбільша частина розміром 10…25 мкм і складає близько 42% від загального об'єму, частинки 5…10 мкм - 7…8%, 25…50 мкм - 12%, 50…75 мкм - 3…4%, 75…100 мкм - 19% і вище 100 мкм - 16%. Тобто в початковий період відстювання найбільшу долю в загальному об'ємі забруднюючих частинок складають частинки розміром 10…25, 25…50, 75…100 і більше 100 мкм.

Через 20 год відстоювання забрудненість палива стала значно меншою (рис. 3.1) і зі всього об'єму забруднень частинки розміром 5…10 мкм складають 16%, 10…25 мкм - 70%, 25…50 мкм - 8%, 50…75 мкм - 3,5%, 75…100 мкм -1,5%, більше 100 мкм - 1,5%. Таким чином після 20 год відстоювання із палива майже повністю осіли частинки більше 50мкм, практично без змін залишилася кількість частинок розміром до 10 мкм, тим не менше відносний їх об'єм в загальному балансі об'ємної концентрації підвищився з 7,5% до 16%, а частинок10…25 мкм з 42% до 70%. Скоротилася кількість і об'ємна концентрація частинок розміром 25…50 мкм, з 12% до 8%.

Результати гранулометричних аналізів відібраних проб з різних висот палива також після тривалого відстоювання (декілька десятків годин) виявили наявність в них частинок забруднень розміром 25…100 мкм і більше. Їх вміст в паливі можливо пояснюється тим, що природний склад забруднень сильно відрізняється. Питома вага забруднюючих частинок може коливатися від величини співрозмірної з питомою вагою палива величини 3,78 г/см³, тому і швидкості однакових за розміром частинок можуть значно відрізнятися. Тим більше, що з процесом відстоювання одночасно протікають процеси коагуляції мілких частинок, на стінки бака впливають вібраційні навантаження, температурні напруження, в результаті чого з паливом можуть поступати додаткові частинки забруднення різного розміру і з різних рівнів відстоювання.

При оцінці гранулометричної характеристики забрудненості палива на різній висоті резервуару визначилася чітка залежність ефективності процесу відстоювання від початкової концентрації забрудненості палива. Дані приведені в табл. 3.2 показують, що чим вища початкова концентрація забрудненості палива, тобто сума об'ємів забруднюючих частинок, тим триваліше необхідно відстоювати паливо для отримання одного і того ж значення ступеня чистоти.



Таблиця 3.2

Час відстоювання, год	0	10	20	30	40	50	60	70
Об'ємна концентрація забруднень, мм3·10-4/100см3	1800	1610	1260	1015	908	900	890	890
	1300	1240	1050	675	750	738	650	640
	1010	1112	650	500	490	485	480	475

Разом з тим навіть значне збільшення часу відстоювання не дає можливості досягнути того ступеня чистоти палива, який можливо отримати при відстоюванні палива з більш низькою початковою концентрацією забруднюючих домішок.

Так, наприклад, при початковій об'ємній концентрації 1800 мм³·10^-4/100см³ забруднень. Ця величина понижується в 2 рази через 50 год. відстоювання і далі, із збільшенням часу відстоювання, не понижається. Того ж рівня чистоти досягає паливо з початковою концентрацією з 1300 мм³·10^-4/100см³ через 8 год.

Із приведених даних випливає, що після майже повного осадження крупних частинок забруднень, основна маса забруднень, що міститься в паливі, - частинки менше 10 мкм, які знаходяться у зваженому вигляді або мігрують під впливом конвективних токів. Для їх видалення з палива шляхом осадження необхідно застосовувати спеціальні методи, які б привели до їх коагуляції (збільшення розмірів) і, звичайно, маси. Це можливо досягнути шляхом застосування спеціальних присадок, які в той же час, не повинні погіршувати інші показники кондиційності палива.

На рис. 3.2 представлені результати вимірювань приведені у вигляді залежності кількості частинок забруднень різних розірів по висоті відстоювання палив. Поверхня, утворена гранулометричними характеристиками забруднень по рівнях відстоювання палива, дає наглядне представлення про розподіл забрудненості в різних шарах палива, що відстоювалося протягом 10 годин.



Рис. 3.2 Гранулометричні характеристики механічних домішок по висоті наливу палива, що відстоюється (час відстоювання - 10 годин)

Отримані дані в результаті статистичної обробки (більше ніж двохсот проб) результатів вимірювань дають можливість не тільки встановлювати характер процесу відстоювання забруднень, але і дозволяють прогнозувати вміст забруднюючих домішок в паливі на різній висоті резервуару. Для цього необхідно знати гранулометричну характеристику проби палива, відібраної з конкретної висоти резервуару після закачування.

На рис. 3.3 представлені результати вимірювань дисперсного складу забруднення в залежності від часу відстоювання палива в резервуарі на рівень в один метр. На цьому графіку відмічається найбільша ефективність в перші години відстоювання, потім відбувається зниження його темпу і поступова стабілізація на певному рівні. Найбільш швидко осаджуються крупні частинки, кількість же частинок розміром до 10 мкм зменшується на невелику величину і подовження часу відстоювання не являється ефективним засобом для їх видалення із маси палива, що знаходиться в резервуарі.

Рис. 3.3 Дисперсний склад механічних домішок авіа палива в залежності від тривалості його відстоювання (рівень 1 метр)

Частинки більше 10 мкм, особливо розміром 10…25 мкм, з найбільшою інтенсивністю осаджуються в перші 40 - 60 годин (рис. 3.4). Частинки більше 25 мкм за 20 - 40 годин. Тобто, приблизно 7,5…2,5 години на метр взливу приходиться на найбільш інтенсивний період осадження забруднюючих домішок із шару палива висотою у 8 метрів.

Отримана в результаті досліджень залежність (рис. 3.4) кількість частинок забруднення від часу відстоювання і розмірів частинок дає можливість проводити розрахунки необхідного часу відстоювання палива в резервуарі з певною величиною наливу. Для цього необхідно визначити гранулометричну характеристику проби палива з конкретного рівня відбору проби і висоту залитого в резервуар палива.



Рис. 3.4. Зміна кількості частинок механічних домішок авіа палива у процесі відстоювання в залежності від величини їх діаметра

Розподілення забруднень палива по висоті резервуару в залежності від тривалості відстоювання, представлено на рис. 3.5. Ці дані повністю відповідають встановленим раніше закономірностям процесу відстоювання палива, що знаходиться в резервуарі. Із приведеної тримірної залежності видно, що найбільш ефективно паливо очищується в початковий період відстоювання, при чому найбільш ефективно цей процес протікає в верхній шарах палива.

По мірі зменшення висоти шару палива темп зміни вмісту забруднюючих його домішок зменшується, так як відбувається постійне поповнення механічними частинками нижніх шарів палива із верхніх. Тобто, відбувається одночасний процес уходу з цих шарів власне свого бруду і поповнення їх частинками, що осідають, з шарів палива, що знаходяться за ними. Можна вважати, що в початковий момент спостерігається рівноважний баланс частинок, що потрапляють і виходять, з однієї розмірної групи в шарі, що розглядається, протягом часу, за рахунок меншої швидкості осідання більш менших частинок з одночасним уходом в осад найбільш крупних частинок, все ж таки відбувається сумарне скорочення об'єму забруднень по всій масі палива, що відстоюється.

Рис. 3.5 Розподіл забруднень палива по висоті резервуару в залежності від тривалості відстоювання

Отримані в результаті досліджень результати, приведені на рис. 3.5 дають можливість визначати рівень забрудненості палив на будь-якій висоті резервуару і при будь-якій заданій тривалості відстоювання палива. Для визначення цих параметрів, на основі аналізів статистичної обробки результатів, розроблена номограма.

Номограмою (рис. 3.6) можна користуватися для розрахунків при умові, коли визначена гранулометрична характеристика забруднень палива, відібраного з певної висоти резервуару при відомому значенні часу, що пройшов після закачування палива на відстоювання. Проба для аналізу повинна бути відібрана або відразу ж після закінчення закачування, або не менше ніж через 3 години після його закінчення.

Рис. 3.6 Залежність вмісту забрудненості палива (об'ємна концентрація) по висоті наливу від тривалості відстоювання

3.1 Аналіз результатів

Дослідження процесів відстоювання в природних умовах складу ПММ дають об'єктивні дані, які враховують весь комплекс умов, що здійснюють вплив на ефективність осадження забруднюючих частинок. В результаті дослідження встановлено, що найбільш ефективно осаджуються частинки розміром більше 10 мкм, частинки меншого діаметра відстоюються більш триваліше і майже не осаджуються забруднення розміром до 2 мкм. Набільшу частину всього об'єму забруднень, що містяться в паливі, що відстоюєстья, складають частинки розміром 10…25 мкм (рис. 3.1). Швидкість осадження частинок забруднення цього розмірного діапазону в найбільшому ступені визначають ефективність відстоювання палива в резервуарах складу ПММ. Протягом досліджуваних періодів відстоювання палива була виявлена залежність ступеня очищення палива від початкової концентрації забруднень. Встановлено, що чим більше забруднене палива поступає в резервуар, тим менша можливість його відстоювання до потрібного рівня чистоти. Це пов'язано з тим, що навіть при повному видалені з палива крупних частинок, в ньому знаходиться велика аса мілких частинок, смолоподібних речовин, питома вага яких мало відрізняться від палива. Навіть подовження часу відстоювання не приводить до позитивного результату, так як в цей період в паливі йдуть паралельні процеси: коагуляції мілких частинок і їх осадження, а також поява нових частинок, що утворюються внаслідок окислення палива.

Підвищення рівня забрудненості палива, відразу після закачування в резервуар, на 2…3 класи пояснюється перш за все технічним станом внутрішніх поверхонь резервуарів, ступінню їх корозії, а також наявністю на дні резервуару осаду забруднення, що утворюється після кожного циклу відстоювання палива. Внаслідок бурного перемішування, в момент закачування, паливо насичується додатковими продуктами забруднення.

Як було встановлено (рис. 3.2 та 3.3) найбільший темп відстоювання відбувається в верхніх шарах палива і на перших 20…40 годинах відстоювання. Далі, по мірі збільшення стовпа палива, що відстоюється, ефективність осадження знижується за рахунок опускання забруднення з верхніх шарів в більш низькі. З цього випливає, що зменшуючи висоту наливу палива в резервуар можна досягнути більш швидкого його відстоювання.

Як видно з отриманих результатів (рис. 3.5), найбільша концентрація забруднень в паливі міститься в придонній частині резервуару і у вигляді осаду на дні. Тому при постановці резервуару на видачу неможна допускати його повного опорожнення. При залишку в резервуарі палива на висоті приблизно 1 метр необхідно здійснити переключення видачі палива на інший резервуар. Паливо, що залишилося в придонній частині резервуару необхідно інтенсивно перемішати, перекачуючи його по замкненому циклу, а потім злити в окрему ємність для більш тривалого відстоювання і додаткового очищення засобами фільтрації або сепарації. Цей захід дозволить запобігти накопичуванню забруднень в резервуарі і попередити потрапляння додаткової маси механічних домішок у паливо, що відстоюється.

Отримані дані про більшу концентрацію забрудненості палива в придонній зоні резервуару говорять про необхідність розробки спеціальних засобів, які б в період закачування палива в резервуар могли ізолювати цю зону, запобігаючи таким чином перемішуванню палива, що закачується, з тим, що залишилося на дні. В процесі відстоювання ці засоби повинні забезпечувати можливість вільного проходження через них частинок в придонну зону резервуару. При витраті палива з резервуару (плаваючий забірник) придонна зона резервуару також ізолюється.

В результаті статистичної обробки даних дослідження отримані об'ємні графіки і розроблені номограми з допомогою яких можна проводити інженерні розрахунки величини забрудненості палива на різних висотах і тривалості відстоювання.

На основі інформації про забрудненість палива складу ПММ, технічного стану кожного конкретного резервуару, характеристики забрудненості палива, що поступає на відстоювання його тривалості в використовуваних резервуарах у фіксований момент часу можна скласти найбільш оптимальний графік видачі палива зі складу.

Специфічним для даної спецмашини є вплив хімічного реагенту на водія-оператора та обслуговуючий персонал.

Застосування розчинів НОРДВЭЙ у якості хімреагента визначає наявність небезпечного і шкідливого виробничого чинника, що відноситься до використання токсичних речовин.

Водночас, слід зазначити, що хімреагенти такого типу не відносяться до високотоксичних речовин. Хімічні реагенти на ацетатній основі типу «НОРДВЭЙ» мають ще меньшу токсичність.

Але при заповненні ємкості спецобладнання розподільника хімреагентами, необхідно враховувати наявність шкідливих речовин у пароподібному стані, що негативно діють на органи дихання обслуговуючого персоналу. Тому робітники використовують ватно- пов'язки.

3.2 Технічні і організаційні заходи для зменшення рівня впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників при експлуатації розподілювача хімреагентів

Для зменшення або виключення впливу на робітників, пов'язаних з експлуатацією розподілювача хімічних реагентів, небезпечних і шкідливих виробничих чинників необхідно передбачити ряд організаційних і технічних заходів.

Агрегатування розкидача з базовим шасі повинно здійснюватись лише при справних механічних опорах (аркуш 7).

З метою запобігання травматизму, монтаж спецобладнання на базове шасі повинен провадитись двома людьми: водієм - оператором та допоміжним робітником, під наглядом інженерно-технічного працівника служби спецтранспорту або аеродромної служби аеропорту.

Спецобладнання розкидача повинно надійно зєднуватись із платформою базового шасі. Для цього передбачається наявність спеціальних ланцюгів з обох боків бункера. Кріплення проводиться зачепленням за таврові виступи, що, у свою чергу, кріпляться разом із гумовими буксами до поверхні платформи базового шасі.

Для запобігання сильної вібрації елементів конструкції спецобладнання при роботі насоса потрійної дії, його верхня частина має додаткову жорсткість, яка надається за допомогою спеціальних розтяжок. Таке кріплення запобігає зсуву автономного вузла спецобладнання з платформи базового шасі у випадках різкого гальмування або будь-яких інших випадків.

Зменшення впливу шуму і вібрації на водія досягається за рахунок впровадження технічних рішень по звукоізоляції кузова та кабіни, застосування нейтралізаторів на вихлопній трубі, використання кріпильних елементів, що мають можливість самозакріплення [24].

Каркасні елементи базового шасі: дах кабіни, рама, передня і задня стінки кабіни, двері з внутрішнього боку покриваються спеціальною звукоізолюючою мастикою товщиною 2 мм. Після цього монтується покриття зі звукоізолюючих панелей, поверх яких встановлюється внутрішня обшивка кабіни.

При роботі з рідкими хімічними реагентами, особи, що обслуговують розподілювач хімреагентів повинні дотримуватись підвищених заходів безпеки та особистої гігієни, користуватись індивідуальними засобами захисту. Також періодично, не рідше одного разу в 6 місяців, проходити медичний огляд. Для запобігання шкідливого впливу токсичних реовин робітники повинні використовувати ватно-марлеві пов'язки.

Після закінчення роботи на спецмашині необхідно обмити руки, лице та тіло теплою водою з милом.

Для зменшення шкідливого впливу компонентів вихлопних газів та паливо - мастильних матеріалів передбачається герметизація кабіни водія -оператора [24].

3.2.1 Розрахунок рівня шуму, який створюється агрегатами розподілювача хімреагентів

Так як привід автономного спецобладнання розподілювача здійснюється від базового шасі спецмашини, то основним джерелом шумового впливу на водія є дизельний двигун базового шасі. Крім того, за конструкцією цей двигун знаходиться безпосередньо під кабіною водія.

Рівень шуму, який створює при роботі дизель базового шасі розраховується за формулою [25]:

Д_{аю дю} = 68 + 10дп(М_м2.к₂)б дБ (3ю1)

деV_м - робоча швидкість розкидача, м/с;

r - відстань від сидіння водія до центру двигуна, м.

Підставляючи вихідні дані у формулу (3.1), одержимо:

L_{а. д.} = 68 + 10lg(4,172/2,82) = 71,4 дБ.

Загальний рівень шуму двигуна визначається з врахуванням поправки при додаванні шумів різної потужності.

У = b_max + 0,5 = 71,4 + 0,5 = 71,9 дБ.

Загальний рівень шуму двигуна і спецобладнання дорівнює:

b_об = bК_с.о.; (3.2)

деК_с.о. = 1,05 - коефіцієнт, який враховує вплив шуму від агрегатів спецобладнання.

Отримані дані підставляємо у формулу (3.2):

b_об = 79,31,05 = 83,3 дБ.

Рівень шуму в кабіні повинний бути не більшим 70 дБА [24], реальний шум, за результатами розрахунків складає 83,3 дБ, що перевищує допустимий.

Для зниження шуму кабіну слід обладнати звукоізолюючими матеріалами, наприклад, технічним войлоком товщиною 20 мм.

Коефіцієнт (ізоляції) поглинання шуму для технічного войлоку складає (= 0,47).

Рівень поглиненого шуму дорівнює:

b_погл = b_об = 83,30,47 = 39,15 дБ

Тоді, з врахуванням застосування звукопоглинаючого матеріалу матеріалу рівень шуму в кабіні водія базового шасі буде:

B_изм. = b_об - b_погл = 83,3 - 39,15 = 44,15 дБ,

Що є цілком припустимим.

3.2.2 Забезпечення пожежної і вибухової безпеки при експлуатації розподілювача хімреагентів

Забезпечення пожежної та вибухової безпеки досягається впровадженням заходів як конструкційного, так і організаційного характеру [25].

З цією метою спецобладнання розподілювача хімреагентів в основному виконано з металу і негорючих матеріалів.

Примусова вентиляція запобігає від утворення небезпечних концентрацій горючих речовин.

Джерела вибуху відсутні. Проте пожежа може виникнути під час експлуатації розподілювача хімреагентів.

Джерелами пожежі можуть виявитись:

несправне електроустаткування;

негерметичність системи живлення двигуна базового шасі;

накоплення на двигуні бруду та залишків паливо - мастильних матеріалів;

паління в безпосередній близькості від системи живлення двигуна; застосування відкритого вогню для підігріву двигуна, а також палива, яке використовується в системі живлення двигуна та оливи в системі змащування.

До горючих матеріалів також відноситься звукоізоляційні матеріали та теплоізоляція кабіни, ізоляція електроустаткування тощо.

Для запобігання пожежі необхідно дотримуватись спеціальних вимог і заходів, які регламентуються нормативними документами.

Щодня, перед початком роботи, провести огляд розподілювача хімреагентів та переконуватися у відсутності подтікання палива та мастил.

Забороняється використовувати розподілювач хімреагентів із простроченими датами перевірки параметрів паливної системи, використовувати паливо - мастильні матеріали не призначені для даного типу техніки.

Необхідно стежити за чистотою двигуна і агрегатів, своєчасно проводити їх технічне обслуговування та ремонт.

Забороняється паління цигарок у безпосередній близькості від спецмашини. Необхідно постійно дотримуватись правил пожежної безпеки як при експлуатації, так і при зберіганні спецобладнання у періоди міжсезоння.

На розподілювачеві хімреагентів можуть застосовуватись вогнегасники типу ОУ-5. Це вуглекислотний вогнегасник, має заряд двоокису вуглецю (ГОСТ 8050-85). Ємкість вогнегасника 5 л, тиск 5,8 МПа, час випуску заряду не більш 15 сек.

При виникненні пожежі необхідно негайно покинути місце роботи, якщо це загрожує безпечній роботі, застосувати екстрені заходи по гасінню вогню вогнегасниками і підручними засобами. Терміново повідомити безпосередніх керівників і викликати, якщо необхідно, аварійну службу або пожежну машину.

3.2.3 Охорона навколишнього середовища при очищені авіаційних палив в резервуарній групі складу ПММ

Охорона навколишнього середовища - один з найважливіших факторів збереження здоров'я людини і чистоти оточуючого повітря.

На підприємствах паливозабезпечення щодоби перекачуються, зливаються і наливаються сотні тон ПММ і спецрідин. Пально-мастильні матеріали і спецрідини шкідливі й отруйні, а при накопиченні в навколишньому середовищі, попадання в атмосферне повітря і воду (вони не розпадаються на окремі елементи) можуть становити небезпеку для здоров'я людини, а також призвести до виникнення пожеж і вибухів.

Забруднення нафтопродуктами ґрунтів і ґрунтових вод являється одним із найбільших небезпечних видів забруднення природного середовища внаслідок можливості вуглеводнів створювати надтоксичні сполуки в водах господарсько-питного призначення і здатності розповсюджуватися на значні відстані в горизонтальній і вертикальній площинах, забруднюючи підземний простір, навколишнє середовище, атмосферне повітря.

Звичайно, джерелами забруднення підземної гідросфери є підприємства по видобутку, переробки, транспортуванні, збереганні і розподіленні нафтопродуктів. Як правило, цей техногенний комплекс на Україні діє в умовах використання недосконалих технологій та застарілого обладнання, відсутності систем контролю і нагляду за забрудненнями.

В цілому екологічну ситуацію в місцях забруднення ґрунтів і ґрунтових вод нафтою і нафтопродуктами необхідно розглядати як надзвичайну і вимагаючу негайного рішення, так як забруднені ґрунтові води мігрують в просторі і зони забруднення постійно розширюються. Тому першочерговою задачею є виявлення масштабів, локалізація і поетапна ліквідація забруднення.

Охорона навколишнього середовища здійснюється відповідно до ГОСТ 24.525.4-80 “Нормы и требования по охране окружающей среды”.

Найбільшу небезпеку для ґрунту і водяних ресурсів представляють випаровування з резервуарів та стояків на території складу. При перепадах температур відбуваються „малі” і „великі” дихання резервуара, що призводять до викиду великої кількості парів нафтопродукту. Річні втрати нафтопродукту в резервуарах ємністю 5000 м³ досягають 4,5% у рік.

У нафтопродуктах, що випаровуються та розливаються містяться небезпечні феноли, мінеральні олії, та ін. Попадаючи в організм людини токсичні речовини накопичуються, а потім надходять у кров, викликаючи сильні зміни.

Рис. 3.7: 1 - кришка; 2 - маховик; 3 - клапан надлишкового тиску; 4 - випускний клапан; 5 - фланець; 6 - впускний клапан; 7 - направляючі стержні; 8 - корпус; 9 - клапан розрідження.

Заходами щодо захисту навколишнього середовища від забруднення ПММ варто вважати наступні: перешкоджаючі випаровуванню нафти та нафтопродуктів з резервуарів при їхньому наповненні, “диханні”, заборі і т.д.; перешкоджаючі розливанню ПММ на поверхні обладнання, землю, бетонні поверхні, при наповненні ємкостей і паливозаправників; витоки, що ліквідують, через нещільності фланцевих з'єднань, щілини, розриви і тріщини; що усувають можливість нагромадження нафтопродуктів на території складу; спрямовані на збір і використання пролитих і відпрацьованих продуктів для потреб народного господарства і для переробки з метою відновлення і повторного використання пально-мастильних матеріалів.

Заходами для підвищення екологічної безпеки на складі ПММ, що запобігають забруднення навколишнього середовища варто вважати:

· використання резервуарів з понтонами;

· усунення можливості накопичення пролитих нафтопродуктів на території складу;

· перешкода випару авіабензинів і авіакеросинів із резервуарів при їхньому накопиченні;

· збір і використання пролитих і відпрацьованих мастил із подальшою переробкою з метою відновлення і повторного їх використання;

· протипожежні заходи.

Для запобігання забруднення стічними водами резервуари обгороджують земляним валом (обвалуванням) відповідно до норм технологічного проектування об'єктів авіапаливозабезпечення аеропортів ЦА.

Для збору ПММ і запобіганню забруднення стічними водами служить виробнича каналізація, нафтопастка. Виробничо-дощова каналізація передбачена для виробничих стічних вод від миття площадок із технологічним устаткуванням і зливно-наливному пристрої, підтоварних вод із резервуарів, для атмосферних вод із відкритих площадок, обвалованих територій резервуарних парків, де ці води забруднюються нафтопродуктами. Стічні води, що містять нафтопродукти віддаляються по окремій каналізації на очисні споруди.

З метою охорони навколишнього середовища на проектованому складі ПММ слід:

застосовувати пристрої нижнього зливу палива з залізничних цистерн;

використовувати наконечники нижньої заправки при наповнені паливозаправників;

забезпечити герметичність зливо-наливних пристроїв, трубопроводів, резервуарів;

для транспортування і зберігання авіаційних палив застосовувати резервуари і трубопроводи з антикорозійним покриттям;

забезпечити постійний нагляд за герметичністю насосів, трубопроводів і іншого технологічного устаткування;

Ці заходи можуть значно сприяти охороні навколишнього середовища від забруднення.

Паливо на складі ПММ зберігається в сталевих резервуарах.

Для зменшення втрат від дихань резервуарів і захисту навколишнього середовища застосовуються резервуари з понтоном. Річні втрати нафтопродуктів при використанні таких резервуарів (об'ємом 5000 мі) з понтоном складають 2% у рік. Збиток, який завдається атмосфері при викиді нафтопродуктів вираховується за формулою:

У = k₁k₂yM,

де k₁ = 0.1 - коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду;

k₂ = 2 - коефіцієнт, що враховує висоту викиду;

у = 150 - питомий збиток від викиду нафтопродукту в атмосферу, грн/т;

М - маса викиду нафтопродукту в атмосферу, т/рік.

ПММ і спецрідини шкідливі і отруйні, а при накопиченні в навколишньому середовищі, атмосферному повітрі і воді можуть представляти небезпеку для здоров'я людини, а також привести до виникнення пожеж та вибухів.

Стічні води складу можуть містити тетраетилсвинець, такі води видаляються окремо передбаченою каналізацією. Концентрація нафтопродуктів у воді, що потрапляють до неї, може досягати 400 - 15000 мг/л. Для збору ПММ і запобіганню забруднень стічними водами навколишнього середовища повинні бути правильно споруджень виробничо-дощові каналізації і нафтовловлюючі пристрої. Виробничо-дощова каналізація використовується для стоку: виробничих стічних вод від миття майданчиків з технологічним обладнанням і зливо-наливними пристроями, підтоварних вод (вода, що накопичується під шаром палива під час відстоювання), із резервуарів від охолодження резервуарів при пожежі, дощових вод з відкритих ділянок, обвалованої території резервуарних парків, де ці води забруднюються нафтопродуктами. Стічні води складів ПММ, забруднені нафтопродуктами, очищуються на місцевих очисних спорудах. Для очистки використовують механічні, фізико-хімічні і біологічні методи.

Механічна очистка стічних вод здійснюється в очисних спорудах: піскоуловлювачах, нафтовловлювачах, флотаційних установках, резервуарах відстійниках і ставках-відстійниках, дощоприймальні колодязі, ставки допоміжного відстоювання.

Стічні води складів ПММ, забруднені нафтопродуктами, очищаються на місцевих очисних спорудах. Ступінь очищення і склад очисних споруд залежать від подальшого використання, очищених вод - зворотне водопостачання, випаровування, спуск у водоймище, подальше очищення в очисних спорудах міста чи сусіднього промислового підприємства.

Очищення виробничих стічних вод, що містять тетраетилсвинець, здійснюється в озонаторних установках чи ставках-відстійниках. Ставки-відстійники, ставки-накопичувачі, шлаконакопичувачі складів ПММ і аварійні земляні комори обладнують із протифільтраційним захистом відкосів і днищ, щоб уникнути забруднення ґрунту і підземних вод нафтопродуктами. Протифільтраційний захист виконують за допомогою полімерних плівок, глини та інших матеріалів.

Нафтовловлювачі облаштовуються для окремих об'єктів складу або для всього складу в цілому.

Після проходження всіх споруджень механічного очищення вміст нафтопродуктів у стічних водах може бути знижене до 20 - 30 мг/л. З таким вмістом нафтопродуктів воду скидати у водойми не можна, тому проводять її доочищення у флотаторах. Його принцип роботи заснований на прилипанні часток нафтопродуктів до поверхні пухирців повітря, яким штучно насичується вода. Стічна вода, насичена повітрям, через обертовий водорозподільник, надходить у флотаційну камеру, де виділяються пухирці повітря, а потім - у відстійну камеру. Пухирці разом з частками нафтопродуктів, що прилипли до них, спливають, на поверхні відстійної камери утвориться піна. Вона скребковими пристроями згрібається в пінозбірний лоток і виводиться з флотатора. Очищена вода проходить через кільцевий зазор, утворений стінкою флотатора і підвісною нафтоутримуючою стінкою, йде в лоток і виводиться по відводу в ставок додаткового відстоювання, що складає з одного або двох відділень, де відстій повинний бути протягом З0 діб.

Пісковловлювачі призначені для уловлення основної маси механічних домішок. При витратах води до 80 - 100 м³/год установлюють щілеві пісковловлювачі , при великих - горизонтальні.

Атмосферні води, забруднені нафтопродуктами, повинні проходити через дощоприймальні колодязі, що підключають через пуски з гідравлічними затворами до мережі виробничо-дощових каналізацій. Нафтопастки і колодязі виконуються з незпалювальних матеріалів .

Однак одним засобом забезпечити повне видалення нафтопродуктів зі стічних вод не представляється можливим. Цю задачу можна вирішити тільки декількома методами очищення. За процесом очищення стічних вод здійснюють лабораторний контроль, що передбачає визначення вмісту нафтопродуктів, механічних домішок, водневого показника (реакція середовища), лужності і вмісту тетраетилсвинця.

Єдиним засобом забезпечити видалення нафтопродуктів із стічних вод є неможливим. Тому на складі вирішено використовувати комплексні методи очищення.

Стічні води, забрудненні нафтопродуктами, повинні проходити через дощоприймальні колодязі, які підключають через випуски з гідравлічними затворами до мережі виробничо-дощової каналізації. В зоні обвалування резервуарів дощоприйомні колодязі обладнанні хлопавками. Виробничо-дощова каналізація забезпечує відвід стоків до засобів попереднього очищення, до яких відносяться пісколовки, нафтоуловлювачі, флотатори, ставки допоміжного відстоювання, ставки-випаровувачі.

Стічні води з тетраетилсвинцем відводять по спеціальним лоткам в бензоуловлювач, де етильований нафтопродукт відділяється. Потім вода поступає на знезараження в водоймища довготривалого відстоювання чи на спеціальні установки екстрагування чи хлорування. Екстрагування заключається в адсорбції тетраетилсвинця із стічних вод неетильованим бензином. При хлоруванні тетраетилсвинець розкладається під дією оточуючого середовища. Час відстою в водоймищах не менше 30 діб. В водоймищах довготривалого відстоювання не рідше одного разу за зміну перевіряють вміст тетраетилсвинця. Очищенні сточні води випускають в водоймище за згодою з місцевими органами держсанінспекції



висновки

1. З метою забезпечення оптимальної технології відстоювання необхідно розробити програмне забезпечення, яке слугуватиме для обробки результатів аналізів палива, розрахунку і прогнозування часу відстоювання палива індивідуального у кожному резервуарі та складання плану черговості підключення резервуарів на видачу палива з найбільшим ступенем чистоти.

2. Для попередження потрапляння у резервуари забрудненого палива необхідно доопрацювати технологічну схему прийому палива з метою забезпечення можливості зливання частини палива (у початковий та кінцевий моменти спорожнення цистерни) у окрему ємність для подальшого очищення.

3. Під час видавання палива на заправку не допускати повного спорожнення резервуару з метою подовження ресурсу роботи фільтрів. Невироблений залишок н/пр у резервуарі не повинен бути меншим за 1 метр.

4. Паливо, що залишається у придонній зоні резервуару необхідно постійно зливати у окрему ємність шляхом попереднього ретельного перемішування. Це паливо підлягає наступному відстоюванню та очищенню, а також воно може використовуватися для потреб транспортних служб аеропорту.

5. Для повного видалення осаду вертикальні резервуари доцільно розробляти з конусоподібним днищем та заглибленням - вловлювачем забруднень, а горизонтальні - монтувати з певним кутом нахилу та встановленням вловлювача забруднень у найнижчій точці (дод. 1).

6. Для зменшення надходження у паливо забруднень з придонної зони під час закачування, оснащати резервуари жалюзеподібними пристроями, що дозволять ізолювати відстій та використовувати „заспокоювачі” струменю.

7. Доцільно використовувати газовирівнювальну систему резервуару (дод. 2), в яку включено конденсатор та теплообмінник, яка дозволить видалити воду з паливо-повітряної суміші шляхом конденсації та виморожування, а також зменшить ймовірність забруднення палива з атмосфери при малих і великих диханнях та потрапляння парів н/пр у навколишнє середовище.

8. Для визначення гранулометричної характеристики палива, що відстоюється та розрахунку оптимального часу його відстоювання за допомогою номограм необхідно обладнати резервуари складу спеціальними пробовідбірниками і системою поточного контролю забруднення н/пр.

9. Виходячи з об'єктивних даних ступеню чистоти палива у кожному резервуарі, скласти графік черговості підключення резервуарів до магістралі видачі на заправку. У цьому випадку у витратну магістраль буде подаватися з найбільшим рівнем чистоти.

10. З метою зниження забрудненості палива у резервуарах від процесів корозії та відвернення налипання на внутрішню поверхню стінки продуктів окислення, необхідно обов'язково виконувати внутрішнє антикорозійне покриття та при можливості мінімізувати шорсткість покриття шляхом полірування чи застосуванням новітніх полімерних покриттів, наприклад, фторопластових, що мають високий рівень поверхневої енергії, яке перешкоджає налипанню забруднень.



Список літератури

1. Авиационная наземная техника: Справочник. В.Е. Канарчук, Г.Н. Гелетуха, В.В. Запорожець и др.; Под ред. В.Е. Канарчука. - М.Транспорт,1999. - 278с.

2. Белінський И.А., Самородок В.К., Соколов В.С. Зимове утримання аеродромів. Транспорт, 2006. - 210с.

3. Гончаренко Ф.П., Прусенко Э.Д., Скорченко В.Ф.. Експлуатаційне утримання та ремонт автомобільних доріг за складних погодних та екологічних умов: навчальний посібник - К.,1999. - 264с.

4 Борьба со снегом и гололедом на транспорте: материалы 2-го Международного симпозиума, состоявшегося 15-19 мая 1998 г., / Ганновер, штат Нью-Гемпшир, США/Пер. с англ. Л.Я. Менис, М.Н. Шипковой. Под ред. А.П. Васильева. - М.: Транспорт, 1998. - 216с.

5. Руководство по эксплуатации гражданских аєродромов Российской Федерации. - М.: Воздушный транспорт, 1996 - 232 с.

6. ДСТУ 3432 - 96. Авіаційна наземна техніка. терміни та визначення.

7. Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 року № 3167-12

8. Наставление по службе спецранспорта аеропортів гражданской авиации (НСС ГА - 87) - М.: Воздушный транспорт, 2007. - 358 с.

9. ИКАО. Doc. 9476 - AN/927. Руководство по системам управления наземным движением и контроля за ним.

10. Универсальные разбрасыватели химреагентов Проспект фірми МAX PIETSCH KG GmbH &. Co./ Germany. 1999 - 8 c.

11. НОРДЕКС-П - высокоэффективный антигололедный реагент для аэропортов. Группа «Дизель». - М.: 2000. - 4 с.

12. Аеродромный роспределитель Spraer -RSP / Проспект фірми Spraer Германия. 2002 -4 с.

13. Анти обледенительное оборудование для взлетных полос. Проспект фірми BATS Inc США. 2001 - 4с.

14. Анти обледенительная жидкость Е. Проспект фирмы SCOTT-EUROPEAN CORPORATION/ 2000 - 4.c.

15. Top competence for all seasons/ Проспект Buher-ScHorling, 2000 - 24 c.

16. Методика прогнозирования льдообразований на аэродромных на аэродромных покрытиях./ Аэропорт. № 1. с. 9 - 12.

17. Наставление по аэродромной службе аэропортов гражданской авиации (НАС ГА - 86). -М.: Воздушный транспорт, 1986. - 457 с.

18. Организация и технология работ по зимнему содержанию аэродрома. Метод. указания и задание на курсовую работу. - К.: КИИГА, 1998 - 46 с.

19. Карабан Г.Л., Баловнев В.И., Засов И.А. Машины для содержания и ремонта автомобильных дорог и аэродромов. - М.: Машиностроение, 1975.-368с.

Инструкция по эксплуатации разбрасывателя ECOS. Фирма Schmidt / NIDO. - Yolten: Germany. 2002 - 68 c.

Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Затверджено Постановою Верховної ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР

Екологічне управління/ Шевчук В.Я., - Київ, ЕКО, 199. - 198 с.

Технічна експлуатація засобів зберігання, заправки і контроль якості пально-мастильних матеріалів. Методичні вказівки з дипломного проектування. К.: КМУЦА, 2000 - 89 с.

Тернавський С.П.Проектирование деталей машин - М.: Машиностроение, 1985 - 268 с.

Спецмашины аэропортов. Справочник Г.Н. Гелетуха, В.Е. Канарчук, - М.: Транспорт, 1980. - 351 с.

ДНАОП 0,00-1.07-94 Правила будови і безпечної експлуатації посуден, що працюють під тиском

Катан Л.И., Макеэв Е.М. Контактика задач для цилиндрической оболочки, механизации на круговых опорах произвольной протяженности. - Прикладная механика, 1986, том ХХ, №3.

Катан Л.И., Макеэв Е.М. Контактное воздействие цилиндрической емкости с односторонними упругими опорами. - В. прочность и надежность сложных систем. Сб. научных трудов, Киев, Наукова думка, 1986.

Гузенков П.Г. Детали машин. М.: Высш.шк., 1982. - 351 с.

Иванов М.Н. Детали машин. М.: Высш.шк., 1982. - 351 с.

Устименко В.Л., Киркач Н.Ф., Баоасанян Р.А. Основы проектирования деталей машин. - Харьков: Вища шк. 1993. - 181 с.

ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.

Требования безопасности труда в службах спецтранспорта, авиапредприятиях и автохазяйствах организации Г.А.М. - 1985

Буриченко Л.А. Охрана труда в гражданской авиации. -М.: Воздушный транспорт, 1994. - 342 с.

ДНАОП 0.00-1.28-97. Правила охорони праці на автомобільному транспорті. - Київ: 1997. - 336 с.

ДСТУ 2272-93. Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Терміни та визначення.

ДСТУ 3855-99. Пожежна безпека. Визначення пожежної безпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення.

Исхаков Х.И., Пахомов А.В., Каминский Я.Н. Пожарная безопасность автомобиля. - М.: Транспорт, 1987. - 87 с.

Методические указания по выполнению раздела дипломного проекта «Охрана окружающей среды». - Киев: КИИГА, 1987. -40 с.



Додаток 1

Принципові схеми обладнання для зберігання авіаційних палив:

а) вертикальний резервуар;

б) горизонтальний резервуар;

1 - дренажний пристрій; 2 - показник рівня; 3 - дихальний пристрій; 4 - поплавець; 5 - приймальна труба; 7 - фільтр; 8 - насос



Додаток 2

Принципова схема паливосховища з зовнішнім конденсатором пари води:

1 - люк; 2 - резервуар; 3 - горизонтальний повітропровід; 4 - конденсатор; 5 - жалюзеве огородження; 6 - перехідник; 7 - теплообмінник; 8 - підземний конденсатор; 9 - колодязь; 10 - повітропровід; 11 - вентилятор; 12 - люк.

Размещено на Allbest.ru