Фанера шліфується на лінії, до складу якої входить: калібрувально-шліфувальний верстат марки КЗ-СС1650 фірми «COSTA»; конвеєри і підйомних стіл. Листи фанери, призначених для шліфування, подаються за системою конвеєрів поаркушевий в калібрувально-шліфувальний верстат. Потім лист проходить через дві шліфувальні стрічки, розташовані один за одним. Одна шліфувальна стрічка калібрує поверхню фанери, а інша здійснює чистову обробку поверхні фанери. При виході з шліфувального верстата поверхня листа фанери обробляється щіткою для видалення сміття і пилу. Листи фанери шліфуються з одного боку, і далі кантувальником перевертаються і за системою конвеєрів повторно подаються в шліфувальний верстат. Набрана стопа шліфованої фанери по конвеєру передається на ділянку сортування.

Сортування фанери проводиться відповідно до вимог ГОСТ 3916. Стопа фанери сортується поштучно в наступній послідовності:

- оглядається лист з обох боків для виявлення дефектів;

- перевіряються кути і кромки на міцність склеювання візуально. Листи із слабкими кутами і кромками направляються на переобрізку;

- багатошарова фанера простукується дерев'яними молоточками з метою виявлення пухирів(здуття).

Листи фанери, які мають пухирі, відкладаються в стопу некондиційної фанери. Для підвищення якості фанери проводиться лагодження шпатлівками. Тріщини і отвори від випадаючих сучків зашпатльовуються шпатлівками. Шпатлівка наноситься шпателем. Шар шпаклівки повинен виступати не більше як на 0,5 мм над поверхнею листа з урахуванням всихання шпаклівки. Перед шліфуванням проводиться попереднє сортування фанери для виявлення пухирів відриву зовнішнього шару, розслоєння. Шліфована фанера сортується відповідно до вимог ГОСТ 3916.1-96.

Маркування наноситься будь-яким методом, який не приводить до втрати інформації. На листі фанери повинно бути вказано:

назва фанери;

ґатунок фанери;

номер сортувальника.

На пакет фанери наносять наступну інформацію:

назву країни-виробника;

назву підприємства-виробника, його адресу, телефон, товарний знак (за наявності);

умовне позначення фанери;

об'єм або площу листів фанери в пакеті;

дату виготовлення та строк придатності;

номер партії (за наявності);

умови зберігання;

відмітку щодо сертифікації згідно з ДСТУ 2296 (за наявності).

Транспортне маркування згідно з ГОСТ 14192. Маркування виконується українською мовою, при постачанні в середині країни, і на мові, вказаній в угоді (контракті) при постачанні за межі країни.

Фанера повинна бути сформована у пакети масою не більше 1500 кг окремо за породою, ґатунком, класом емісії, видом обробки поверхні і розміром. За узгодженням фанеру можна пакувати у пакети іншої маси у відповідності до угоди (контракту). За узгодженням із замовником допускаються інші види пакування згідно з діючою нормативною документацією, що забезпечує збереження фанери.

2.4 Вибір і розрахунок основного технологічного обладнання

2.4.1 Методика розрахунку кількості обладнання

Розрахунок необхідної кількості обладнання починається з вибору обладнання. Відповідно до технічної характеристики встановлюється режим його роботи і розраховується змінна продуктивність кожного верстату (П_зм).

Далі, користуючись результатами поетапного розрахунку сировини беремо необхідну кількість матеріалу (сировини) на даній технологічній операції і, враховуючи фонд робочого часу, визначаємо розрахункову (n_р) кількість одиниць обладнання за формулою

(2.29)

де N_p - кількість робочих днів за рік (251 день);

m - змінність роботи обладнання.

Отримане значення заокруглюється до цілого числа (n_п) з таким розрахунком, щоб коефіцієнт завантаження не перевищував 110%.

Коефіцієнт завантаження верстату

(2.30)

де n_п - прийнята кількість одиниць обладнання.

2.4.2 Розрахунок продуктивності і кількості пресів

П = 30,34 м³/зм

Кількість пресів

Приймаємо 1 прес.

К_з = 96,6%

2.4.3 Розрахунок продуктивності і кількості клеєнаносних верстатів

Можлива продуктивність клеєнаносних верстатів визначаємо по формулі:

, лист/зм; (2.31)

де U - колова швидкість барабану, м/хв; L - довжина листа шпону, м.

При роботі на клеєнаносних верстатах з двостороннім живленням:

(2.32)

де К_к - коефіцієнт ковзання листа шпону в барабанах; l - торцеві розриви між листами шпону, що подаються, м

лист/зміну

Необхідна продуктивність клеєнаносних верстатів:

, лист/зм; (2.33)

де n - число листів шпону, які намазані на одну запре совку; ?_ц - час однієї запресовки пресу, хв.

(2.34)

де Z - число листів шпону, намазаних смолою в одному листі фанери

, лист/зм;

Необхідна кількість клеєнаносних верстатів для забезпечення роботи одного гарячого пресу:

шт.

Приймаємо 1 клеєнаносний верстат на один прес.

Відсоток завантаження:

К_з = 93,4%

Мета даної операції - одержання пакетів зручних для транспортування і завантаження в гарячий прес. Підпресування проводиться при використання карбамідних клеїв, які не потребують підсушування. Підпресування виконується в однопрольотних пресах.

Продуктивність пресу виражена в числі одиничних пакетів:

, шт./зм; (2.35)

де Н - висота робочого проміжку пресу, мм; К_u - коефіцієнт щільності укладки шпону; S_n - товщина одиничного пакету, яка рівна сумі товщин листів шпону, мм; ₁ - час циклу холодного підпресування, хв.

шт./зм;

Необхідна кількість підпресовочних пресів:

, шт.; (2.36)

де m - число одиничних пакетів шпону, які розміщуються в одному проміжку багатоповерхового пресу; n - число поверхів пресу; Кр' - коефіцієнт використання робочого часу гарячого пресу; ф₂ - цикл роботи гарячого пресу.

шт.;

Приймаємо 1 прес для підпресування на одиницю головного технологічного обладнання.

Коефіцієнт навантаження

К_з = 37,9%

Ця операція потрібна для зниження температури і вологості фанери, а також для усунення з неї вільного формальдегіду. Довжину конвеєрного охолоджувача знаходимо за формулою:

, м; (2.37)

де n_пр - кількість пресів, які обслуговує один охолоджувач; n₁ - кількість робочих проміжків пресу; m - кількість листів фанери в одному проміжку пресу; z - час охолодження фанери; ф_ц - час циклу одного пресу; a+b - крок планок конвеєрного охолоджувача; a - відстань між планками - 0,2 м; b - товщина підтримуючих планок - 0,015 м.

м;

Корисний вихід і якість фанери залежить від припусків на обрізку, чистоти кромок листів, які повинні бути прямолінійними. Для обрізки застосовуємо двохпильні спарені верстати.

, лист/зм; (2.38)

де U - швидкість ланцюгів конвеєра, м/хв; n - кількість листів в пачці; К_м - коефіцієнт використання машинного часу:

, лист/зм;

Продуктивність в м³:

, м³/зм; (2.39)

, м³/зм;

Кількість верстатів

шт.

Приймаємо 1 спарений обрізний верстат

К_з = 63,7%

Кінцева обробка фанери здійснюється в основному шляхом шліфування. Оскільки, у програмі випуску цеху переважають вищі сорти фанери, доцільним буде застосування двосторонніх шліфувальних верстатів.

Продуктивність шліфувальних верстатів:

, лист/зм; (2.40)

де U - швидкість подачі, м/хв; Кз - коефіцієнт заповнення верстату по довжині; l - довжина листа фанери, м.

, лист/зм;

Продуктивність виражена в м³:

, м³/зм;

Кількість шліфувальних верстатів визначаємо по формулі:

шт.

Приймаємо один шліфувальний верстат з відсотком завантаження

К_з = 71,7%

Переобрізку фанери здійснюємо на однопильному обрізному верстаті:

, лист/зм; (2.41)

де U - швидкість подачі, м/хв; m - кількість листів в пачці; l - довжина листа фанери, м.

лист/зм;

Продуктивність у м³ складає

м³/зм;

Кількість верстатів

шт.

Приймаємо 1 верстат, коефіцієнт завантаження якого становить:

К_з = 37,4%

Пакетування фанери здійснюється вручну. Два робітника при використанні стальної стрічки за 1 годину можуть запакувати 4…5 м³ Продуктивність пакетування складає в середньому 35-40 м³ в зміну.

Кількість робочих місць пакування

Приймаємо одне робоче місце для пакування фанери. Коефіцієнт завантаження становить:

К_з = 81,4%

Таблиця 2.3. Відомість обладнання

№ п/п	Назва обладнання	Марка	Кількість	Коефіцієнт завантаження
1	Клеєнаносний верстат	2 LV 20 «Raute»	1	93,4
2	Прес для підпресування пакетів шпону	Переобладнаний П 714 Б	1	37,9
3	Лінія гарячого пресування	30 - VPH	1	96,6
4	Охолоджувальна камера	«Raute»	1	-
5	Обрізний верстат	«ЛОФ»	1	63,7
6	Шліфувальний верстат	«COSTA»	1	71,7
7	Круглопилковий верстат для переобрізки фанери	ЦФ-5	1	37,4
8	Робочі місця пакування	РМ	1	81,4

2.5 Розрахунок складів

2.5.1 Розрахунок складу для добового запасу фанери

м³ (2.42)

де Q_ф. - річна кількість фанери, м³

 м³

Кількість стоп:

шт. (2.43)

м³ (2.44)

де L - довжина листа сухого шпону, м; B - ширина листа сухого шпону, м; H - висота стопи, Н = 1,5 - 2 м; K_вкл - коефіцієнт вкладання сухого шпону, K_вкл = 0,8.

м³

стоп

Площа складу, що займається стопами, м²

м² (2.45)

м²

Площа цеху з врахуванням проходів і проїздів, м²

м² (2.46)

де К_пр - коефіцієнт, який враховує проходи проїзди; К_пр=1,8-2,0 м

м² 149 м²

2.6 Розрахунок потреби в електроенергії

Визначенню підлягає річна потреба об'єкту в силовій та освітлювальній електроенергії. Споживачами силової електроенергії є:

електродвигуни технологічного, вантажопідйомного та транспортного устаткування, в т.ч. і пневмотранспорту;

електродвигуни устаткування допоміжних цехів, дільниць та служб;

електронагрівальні установки, преси гарячого склеювання пакетів шпону та ін.

Розрахунок електричних навантажень та річного споживання силової електроенергії ведуть у послідовності, представленій таблицею 8. Спочатку визначають споживачів силової електроенергії, їх тип, марку та кількість. Потім на основі технічних характеристик (паспортів) устаткування, а для нестандартного устаткування - розрахунковим методом знаходять встановлену потужність споживачів Р_в.

Розрахункова активна потужність струмоприймачів (тобто та частина енергії, яка перетворює механічну, теплову або світлову енергію) виражається у ватах (Вт) або кіловатах (кВт) і визначається за формулою:

, кВт (2.47)

де Р_в - встановлена потужність однотипних струмоприймачів, кВт; К_п - коефіцієнт попиту; враховує втрати потужності в двигуні, мережі, а також одночасність роботи та завантаження двигунів.

Коефіцієнт попиту електродвигунів, а також нагрівальних установок, які мають у своєму складі трансформатори, лампові генератори, випрямлячі, визначається за формулою:

 (2.48)

Для нагрівальних установок (ТЕНів), які живляться безпосередньо від мережі напругою 220 / 380 В:

(2.49)

де К_о - коефіцієнт одночасності (0,6…0,8); К_з - коефіцієнт завантаження (0,4…0,9); h_д - коефіцієнт корисної дії електродвигунів (0,75…0,90); h_м - коефіцієнт корисної дії електромережі (0,95…0,97).

Коефіцієнт завантаження електродвигунів деревообробних підприємств рекомендується приймати в межах: для електродвигунів насосів, вентиляторів, компресорів, стрічкових транспортерів - 0,8…0,9.

Електричні установки, що характеризуються індуктивністю, крім активної потужності, споживають реактивну потужність. До таких установок відносяться асинхронні електродвигуни, а також нагрівальні установки, які містять у своєму складі трансформатори, лампові генератори високої частоти, випрямлячі. Розрахункова реактивна потужність цих струмоприймачів визначається за формулою:

, кВАр (2.50)

де tgj - тангенс кута зсуву фаз.

Повна розрахункова потужність (геометрична сума активної і реактивної потужностей) визначається за формулою:

, кВА (2.51)

де cosj_н - номінальне значення коефіцієнта потужності.

Коефіцієнт потужності (cosj) називається відношення активної потужності до повної (Р/S). Коефіцієнт потужності геометрично може виражатись косинусом кута j між катетом Р і гіпотенузою S. Коефіцієнти сosj та tgj для основного устаткування цехів виготовлення матеріалів в деревини наведені у відповідній літературі.

Річне споживання електроенергії:

, кВтЧгод (2.52)

де Тр - розрахунковий річний час роботи споживачів електроенергії, год.

Для технологічного устаткування Т_р дорівнює фактичному фонду робочого часу устаткування, який враховувався при розрахунку необхідної його кількості.

Визначаємо споживачів освітлювальної електроенергії, площу приміщень (м²), питома витрата електроенергії на одиницю площі (кВт/м²) і на їх основі - встановлену потужність об'єктів.

Величина коефіцієнта одночасності (К_о) коливається в межах 0,5…1,0, в т.ч. для світильників виробничих приміщень - 0,5…1,0, побутових приміщень - 0,9, складських - 0,6. Величина коефіцієнта корисної дії мережі (h_м) для освітлення складає 0,94…0,96, значення коефіцієнту попиту визначається за формулою 85, активної потужності - за формулою 83.

Загальна витрата електроенергії на освітлення цехом (дільницею) визначається шляхом підсумовування річних витрат всіма споживачами.

2.7 Розрахунок витрати пари

2.7.1 Технологічні потреби

Пара витрачається на технологічні потреби, опалення та вентиляцію, а також побутові потреби.

Споживачами технологічної пари є:

устаткування для гідротермічної обробки деревини;

установки для сушіння шпону.

Річна витрата пари на технологічні потреби становить:

при пресуванні - 4368 т;

всього - 4368 т.

2.7.2 Потреба пари на опалення і вентиляцію цехів

Розрахунок опалення та вентиляції деревообробних цехів включає вирішення у певній послідовності таких питань:

встановлення метеорологічних параметрів у виробничих приміщеннях;

вибір системи опалення та вентиляції;

розрахунок повітрообміну у виробничих приміщеннях;

визначення витрат тепла;

підбір та розрахунок опалювально-вентиляційного устаткування.

Роботу у фанерному цеху можна віднести до категорії середньої важкості.

Приймаємо:

температуру повітря в цеху - 18 С;

відносна вологість повітря - 60%;

швидкість руху повітря - 0,3 м/с.

Оскільки в приміщеннях цеху передбачається штучний повітрообмін шляхом місцевих відсмоктувачів та загальнообмінної вентиляції застосовуємо повітряне опалення, суміщене з припливною вентиляцією.

Повітрообмін здійснюється з метою дотримання в повітрі приміщення певної концентрації шкідливих речовин, яка не повинна перевищувати граничних норм, так званих гранично допустимих концентрацій (ГДК). Повітрообмін допускається за рахунок вентиляції, яка буває трьох типів, а саме:

загальнообмінна;

локалізуюча (місцева);

змішана.

Загальнообмінною вентиляцією називається повітрообмін, при якому в приміщення подається свіже зовнішнє повітря, яке не містить шкідливих парів та газів або містить їх в невеликій кількості і яке, проходячи через приміщення, змішується з шкідливими виділеннями (речовинами) і видаляється разом з ними.

Локалізуючою (місцевою) вентиляцією називається вловлювання шкідливих виділень безпосередньо на місцях їх утворення з допомогою спеціальних пристроїв, які не допускають проникнення шкідливих виділень в повітря приміщень.

В цеху застосовуємо змішану систему вентиляції, яка є комбінацією локалізуючої та загальнообмінної.

Кількісне визначення повітрообміну ведеться в залежності від виду шкідливих виділень. Виробничими шкідливими виділеннями на дільниці є тепло та волога. При надлишкових тепловиділеннях повітрообмін визначається за формулою:

, кг/год. (2.53)

де Q_н - надлишкові тепловиділення, ккал/год.;

, ккал/год. (2.54)

де Q_в - загальна кількість тепловиділень в приміщенні, ккал/год.; Q_о - сумарні тепловтрати через огородження, ккал/год.; с - питома теплоємність сухого повітря, ккал /(кг·°С); t₁ - температура припливного повітря,°С; t₂ - температура повітря, яке видаляється в приміщення, °С.

Різниця t₂ - t₁ не повинна перевищувати 5 °С.

При наявності надлишків вологи повітрообмін визначається за формулою:

, кг/год. (2.55)

де Gп - маса водяної пари, яка виділяється в приміщенні, кг/год.; d2 - вологомісткість повітря, яке видаляється з приміщення, г/кг сухого повітря; значення d2 приймається при максимально допустимих відносній вологості повітря в приміщенні та температурі повітря, яке видаляється; d1 - вологомісткість поступаючого повітря, г/кг; приймається залежно від відносної вологості та температури зовнішнього повітря для відповідного періоду року згідно вимог.

В приміщеннях, де відсутні виробничі виділення шкідливих речовин та надлишкові тепло і волога, джерелом шкідливих виділень є люди, які виділяють вуглекислоту, тепло та вологу. У виробничих приміщеннях з об'ємом на одного працюючого менше 20 м³ необхідно передбачати подачу зовнішнього повітря не менше 30 м³/год на кожного працюючого, в приміщеннях з об'ємом на кожного працюючого від 20 до 40 м³ - не менше 20 м³/год. Якщо об'єм приміщення на одного працюючого перевищує 40 м³, допускається передбачати лише періодично діючу природну вентиляцію (відкривання вікон, фрамуг та ліхтарів).

Вид та кількість виділень у виробничих приміщеннях залежать від технологічних особливостей устаткування, місцевих умов тощо.

При розрахунку вентиляції необхідно враховувати видалення через місцеві відсмоктувачі технологічного устаткування, дані про яке наводяться в технічних характеристиках (паспортах) устаткування.

Тепловий баланс у виробничому приміщенні виражається таким рівнянням:

, ккал/год. (2.56)

де Q - загальні витрати тепла; Q_о - втрати тепла через будівельні конструкції (огородження); Q_в - витрати тепла на нагрівання повітря, яке видаляється з приміщення; Q_н.м. - витрати тепла на нагрівання матеріалів, устаткування та транспорту, які поступають в приміщення; Q_т - сума всіх тепловиділень в приміщенні.

Втрати тепла через будівельні огородження можуть приблизно визначатись на основі теплової характеристики будинку за формулою:

, ккал/год. (2.57)

де q_o - теплова характеристика будинку, ккал/(м³·год·град); V_б - об'єм будинку за зовнішнім обміром, м³; t_р - розрахункова температура повітря в приміщенні, град; t_з - розрахункова температура зовнішнього повітря для холодного періоду року.

Теплова характеристика залежить від об'єму (зменшується із збільшенням об'єму будинку) та призначення будинку і може коливатись в межах: для деревообробних цехів - від 0,60 до 0,38, для адміністративних будинків - від 0,42 до 0,26 для побутових та адміністративно-допоміжних приміщень - від 0,60 до 0,20. Рекомендується приймати такі значення теплової характеристики будинків:

одноповерхових - 0,4 ккал/(м³·год·град);

багатоповерхових - 0,35 ккал/(м³·год·град).

Значення розрахункової температури повітря в приміщенні приймається у відповідності з вибраними метеорологічними параметрами, а розрахункової температури зовнішнього повітря - на основі Будівельних норм та правил - за параметром Б для холодного періоду року в залежності від географічного розташування підприємства.

Витрати тепла на нагрівання повітря, яке видаляється в приміщення системою витяжної вентиляції, визначаються за формулою:

, ккал/год. (2.58)

де с - питома теплоємність повітря, ккал/(кг·град.); G_п - кількість повітря, яке видаляється з приміщення, кг/год.; t_п - температура повітря, яке видаляється, град; приймається рівною температурі повітря в приміщенні, тобто t_п = t_p; t_з.в. - розрахункова зовнішньо-вентиляційна температура, град.

Для природної та механічної загальнообмінної вентиляції, призначеної для видалення надлишків тепла, вологи або шкідливих газів, які характеризуються гранично допустимими концентраціями понад 100 мг/м³, розрахункова зовнішньо-вентиляційна температура приймається за параметром А для холодного періоду року. Для загальнообмінної вентиляції, призначеної для видалення шкідливих газів, які характеризуються гранично допустимими концентраціями до 100 мг/м³. або для компенсації повітря, яке видаляється місцевими відсмоктувачами і технологічним устаткуванням, значення t_з.в. приймається рівним параметру Б для холодного періоду року. У переважній більшості випадків для деревообробних цехів розрахунок ведеться за параметром Б повітря.

Якщо в холодний період року в цех поступав матеріал безпосередньо з відкритих або неопалюваних складів, необхідно враховувати витрати тепла на нагрівання такого матеріалу, які визначаються за формулою:

, ккал/год. (2.59)

де G_м. - маса матеріалу, який завозиться в цех протягом години, кг; с_м - питома теплоємність матеріалу, ккал/(кг·град); t_п - температура повітря в приміщенні, град; t_м - температура матеріалу, який поступає в цех; приймається рівною: для несипучих матеріалів - на 10 °C, а для сипучих - на 20 °C вище температури (t_з) зовнішнього повітря; для металу та металевих виробів - температурі зовнішнього повітря; В - коефіцієнт інтенсивності поглинання тепла матеріалом.

Значення коефіцієнта В залежить від виду матеріалів та тривалості перебування його в цеху і зростає із збільшенням останньої. При неперервному або періодичному з невеликими проміжками часу надходженні матеріалу в цех при зміні тривалості перебування матеріалу в цеху від 1 до 4-ох годин значення коефіцієнта В змінюється в межах: для несипучих матеріалів, виробів та транспорту - від 0,5 до 1,0, для сипучих матеріалів - від 0,4 до 0,92. Якщо матеріал перебуває в цеху понад 4 год., коефіцієнт В приймається рівним одиниці (В = 1).

При розрахунку балансу тепла необхідно враховувати теплові виділення від технологічного устаткування, електродвигунів, нагрітого матеріалу, електронагрівальних приладів, а також від людей, тобто:

, ккал/год. (2.60)

Тепловиділення від технологічного устаткування (преси і сушильні камери та ін.) визначають на основі даних технічних характеристик устаткування або теплових розрахунків.

Тепловиділення від електродвигунів визначають за формулою:

, ккал/год. (2.61)

де 860 - тепловий еквівалент однієї кВт·год; а - коефіцієнт, який характеризує відношення середньої фактичної потужності до встановленої (а = 0,2…0,25); Р_в - сумарна встановлена потужність всіх електродвигунів в цеху, кВт.

Кількість тепла, яке виділяється при охолодженні матеріалу (після розвантаження сушильних камер, пресів тощо) визначається за формулою:

, ккал/год. (2.62)

де G_м - маса нагрітого матеріалу, який завозиться в цех на протязі години, кг/год; с_м - питома теплоємність матеріалу, ккал/(кг·град); t_поч - початкова температура матеріалу, град; t_к - кінцева температура матеріалу, град; при тривалому (понад 3 год.) перебуванні матеріалу в цеху кінцеву температуру можна приймати рівною температурі повітря в цеху.

Теплові виділення від електронагрівачів визначаються за формулою:

, ккал/год. (2.63)

де Р_в - сумарна встановлена потужність електронагрівачів, кВт.

Тепловиділення від людей при спокійній роботі складають 70 ккал/год, при роботі середньої важкості - 100 ккал/год, при важкій фізичній роботі - 150 ккал/год. Тепловиділення від людей не враховуються, якщо на одного працівника приходиться понад 50 м³ об'єму приміщення.

Максимальна годинна витрата пари визначається з виразу:

, кг/год. (2.64)

де Q - загальні витрати тепла цехом, ккал/год; і_п - тепломісткість пари, ккал/кг; і_к - тепломісткість конденсату при відповідному тиску пари, ккал/кг.

Річна витрата тепла складається з витрат в робочий (Q_рр) та неробочий (Q_рн) час, тобто:

, Гкал/рік (2.65)

Річні витрати тепла в робочий та неробочий час визначаються за формулами:

, Гкал/рік (2.66)

, Гкал/рік (2.67)

де п - число календарних днів опалювального сезону: визначається на основі кліматологічних даних міст та географічних регіонів; k - коефіцієнт, який характеризує відношення кількості робочих днів (за період опалювального сезону) до тривалості опалювального сезону: при шестиденному робочому тижні k = = 0,875, при п'ятиденному - k = 0,714; n - число робочих днів опалювального сезону; m - тривалість роботи цеху протягом доби, год; Q - максимальна годинна витрата тепла в робочий час, ккал/год; t_р - температура повітря в приміщенні в робочий час, °С; t_сер - середня зовнішня температура опалювального сезону (визначається на основі кліматологічних даних); - коефіцієнт переходу від максимальної годинної витрати тепла (Q) до середньої годинної витрати за опалювальний сезон в робочий час; Q_о - максимальна годинна витрата тепла на покриття втрати через огородження; t_нр - температура повітря в цеху в неробочий час (при розрахунках приймається рівною 5 °С); - коефіцієнт переходу від максимальної годинної витрати тепла в неробочий час (Q_o) до середньої годинної витрати за опалювальний сезон в неробочий час; 10^-6 - коефіцієнт переведення ккал в Гкал.

Річна витрата пари визначається за формулою:

, т/рік (2.68)

де Кт - коефіцієнт, який враховує втрати тепла в трубопроводах, Кт = 1,05…1,15.

2.7.3 Витрата пари на побутові потреби

Витрати пари на побутові потреби враховуються, якщо нагрівання води для душових і умивальників здійснюється шляхом змішування її з парою. При цьому витрати пари приймаються в кількості 2,5…3,0 кг в зміну на одного робітника.

кг/рік = 38 т/рік

Відомість загальної витрати пари дільницею

№ п/п	Види споживання	Річна витрата пари, Qр, т
1	Технологічні потреби	4368
2	Опалення та вентиляція	3420
3	Побутові потреби	38
Всього	7808

2.9 Розрахунок потреб у воді

Розрізняють витрати води на технологічні, господарсько-побутові та протипожежні потреби. Загальні річні витрати води визначаються як сума річних витрат на кожну з названих потреб.

До технологічних споживачів води дільниці виготовлення фанери відносяться преси.

Розрахунок витрат води на технологічні потреби

№ п/п	Назва споживачів	Кількість споживачів	Фактична годинна витрата води Qг, м3/год	Річна кількість годин роботи	Річна витрата води Qр, м3
			на одинцю	всього
1	Преси	1	-	-	50,4	50,4
Всього					50,4

Витрати води на господарсько-побутові потреби визначають у відповідності з будівельними нормами та правилами в залежності від кількості працюючих в цеху (відділенні, дільниці), а саме:

для робітників та службовців гарячих цехів на одного працюючого - 35 л за зміну, для інших цехів - 25 л за зміну,

на душові - 40 л за зміну на кожного, хто користується душем.

Розрахунок витрат води на господарсько-побутові потреби

№ п/п	Назва дільниці	Кількість споживачів (працюючих) в зміну	Види витрат води	Норма витрат на одного працівника у зміну, л/зм	Кількість робочих змін у році Т, змін
1	фанерна	28	загальні	25	502
2	фанерна	28	на душові	40	502
Всього

Витрати води на протипожежні потреби визначаються з урахуванням необхідності щотижневої перевірки пожежних гідрантів:

, л/рік (2.69)

де n_з та n_в - відповідно кількість зовнішніх та внутрішніх гідрантів; 52 - кількість тижнів у році; 600 та 300 - витрата води одним гідрантом, л/хв.; 5 - тривалість перевірки гідрантів, хв.

л/рік = 468 м³/рік

Можливий резерв забезпечення водою визначається пропускною здатністю водопроводу, по якому вода поступає на підприємство. У випадку відсутності резерву (а також, якщо він недостатній) робиться висновок про необхідність прокладання додаткової вітки водопроводу або про заміну діючого новим водопроводом більшого діаметру.

3. Будівельний розділ

3.1 Кліматичні дані для смт. Дзвиняч

Кліматичні дані для смт. Дзвиняч:

розрахункова температура повітря для проектування опалення - 20С.

розрахункова температура повітря для проектування вентиляції - 9С.

Дані для побудови троянди вітрів: Пн - 10; Пн-Сх - 7; Сх - 5; Пд-Сх - 8; Пд - 7; Пд-Зх - 11; Зх - 29; Пн-Зх - 23

Майданчик підприємства рівний, із загальним пониженням в південно-західному напрямку. Територія підприємства не затоплюється. Рівень ґрунтових вод залягає нижче підземних споруд. По відношенню до бетону нормальної густини ґрунтові води не агресивні.

3.2 Генеральний план

Кількість в'їздів на територію підприємства - один. Підприємство має сітку господарсько-питтєвого, і протипожежного водопроводу, а також має пожежну водойму. Каналізація приєднана до колектора. Розміщення пожежонебезпечних об'єктів по відношенню до житлових будинків із урахуванням троянди вітрів - сприятливе. Цех відноситься до другого степеня вогнестійкості. Із західного боку проведена асфальтована дорога. З метою виконання санітарних вимог, на території підприємства є наявність дерев, кущів, газонів. Огородження підприємства виконано із залізобетонних плит.

3.3 Виробничий режим цеху

Після технічного переоснащення виробничі процеси в цеху по вибухо-пожежонебезпечності відносяться до категорії - В-Іа.

3.4 Розряди зорової роботи

В цеху розряд зорової роботи - середньої точності при найменших розмірах об'єктів від 0,5 до 1 мм - відноситься до ІV групи.

Внутрішньоцеховий транспорт - електронавантажувачі.

Наявні шкідливі виділення:

підвищена вологість на дільниці лущення;

тепло від електродвигунів та сушарок.

3.5 Архітектурно-конструктивне рішення будинку

Будинок цеху побудований в 1948 році. Будинок одноповерховий каркасного типу з внутрішніми залізобетонними колонами. Ширина будинку - 54,8 м, довжина будинку - 102 м, висота будинку - 8 м. Стіни будинку цегляні товщиною 510 мм (дві цеглини). Перекриття з монолітного залізобетону з поперечними головними і дрібними поздовжніми балками.

По БН і П 2.01.02 - 85 (Протипожежні норми проектування будинків і споруд) ступінь вогнестійкості будинку - 1.

Еваковиходи - загальні виходи, що розміщені в різних кінцях будинку. Гранична віддаль до еваковиходу згідно БН і П 2.01.02 - 85 в будинку першого ступеня вогнестійкості складає 75 м. Фактична довжина шляху між обладнанням від найбільш віддаленого робочого місця до еваковиходу складає 45 м < 75 м. Підлога цеху бетонна, засклення вікон подвійне.

3.6 Природне освітлення

Розрахунок природного та штучного освітлення цеху виконано згідно БН і П ІІ - 4 - 79 (див. розділ - охорона праці).

3.7 Санітарна техніка

Опалення цеху з врахуванням санітарних вимог - повітряне. (Розрахунок див. в розділі - технологічна частина).

3.8 Адміністративно-побутові приміщення

Для розрахунку необхідно скласти зведену відомість робітників (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Зведена відомість робітників

Групи виробничих процесів за санітарною характеристикою	Обліковий склад	1 - зміна	2 - зміна	3 - зміна
	Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж
1б	12	26	6	13	6	13	6	13
2г	14	4	7	2	7	2	7	2
Всього	26	30	13	15	13	15	13	15

Гардеробні розраховуємо на списковий склад працівників. Всі приміщення - душеві, умивальні і інші - на одну зміну.

Чоловіча гардеробна.

Для робочих групи Іб потрібно 12 шафок для вуличного, домашнього і 12 шафок для спеціального одягу розміром 250 х 500 мм.

Для робочих групи 2г потрібно 14 шаф для вуличного і домашнього одягу розміром 250 х 500 мм і 14 шаф для спеціального одягу розміром 250 х 500 мм.

Всього потрібно 52 шафи розміром 250 х 500 мм.

Гардеробна обладнана лавами для переодягання шириною 300 мм і довжиною 6 м.

Для робітників, які працюють на відкритому повітрі, необхідне приміщення для обігрівання і сушіння спецодягу і взуття площею 0,1 м² на одну особу, але не менше ніж 4 м². Приміщення для обігрівання і сушіння спецодягу і взуття - 20 0,1 = 2 м². Приймаємо площу 4 м². При гардеробних передбачаємо комору для зберігання спецодягу площею із розрахунку 0,04 м² 26 0,04 = 1,04 м². Приймаємо площу 4 м².

Жіноча гардеробна.

Для робочих групи Іб потрібно 26 шафок для вуличного, домашнього і 26 шафок для спеціального одягу розміром 250 х 500 мм.

Для робочих групи 2г потрібно 4 шафки для вуличного і домашнього одягу розміром 250 х 500 мм і 4 шафки для спеціального одягу розміром 250 х 500 мм.

Всього потрібно 60 шафок розміром 250 х 500 мм.

Гардеробна обладнана лавами для переодягання шириною 300 мм і довжиною 8 м.

Чоловічі душові.

Кількість відкритих душових кабін беремо в залежності від санітарної характеристики виробничих процесів і кількості людей в найбільшу зміну

Для робітників групи 1б - 6 / 15 = 0,4.

Для робітників групи 2г - 7 / 5 = 1,4

Загальна кількість душових кабін 1,8, приймаємо 2.

Жіночі душові.

Кількість душових кабін вибираємо за тими ж характеристиками

Для робітників групи 1б - 13 / 15 = 0,9.

Для робітників групи 2г - 2 / 5 = 0,4

Всього загальна кількість душових кабін - 2.

Переддушові обладнані лавами шириною 300 мм і довжиною 1,6 м (чоловічі і жіночі) на одну душову сітку: 2 0,8 = 1,6 п.м.

Ванна для ніг передбачені для робочих груп 1б і 2г в кількості:

- для чоловіків на 13 чол. - 1 ванна;

- для жінок на 15 чол. - 1 ванна.

Кількість умивальників беремо в залежності від санітарної характеристики виробничих процесів і кількості працюючих в найбільшу зміну:

Чоловіча умивальня:

Для робітників групи 1б - 6 / 10 = 0,6.

Для робітників групи 2г - 7 / 20 = 0,35.

Всього загальна кількість кранів - 1.

Жіноча умивальня:

Для робітників групи 1б - 13 / 10 = 1,3.

Для робітників групи 2г - 2 / 20 = 0,1.

Приймаємо 2 крани.

Чоловіча убиральня:

Приймаємо для чоловіків 1 унітаз і 1 пісуар на 18 чоловік. Розрахункова кількість: 13 / 18 = 0,7. Приймаємо унітазів - 1, пісуарів - 1.

Кількість кранів і електрорушників в тамбурі убиральні: 13 / 72 = 0,2. Приймаємо 1 кран і 1 електрорушник.

Жіноча убиральня:

Приймаємо для жінок 1 унітаз на 12 чоловік. Розрахункова кількість: 15 / 12 = 1,25. Приймаємо 2 унітази.

Кількість кранів і електрорушників в тамбурі убиральні: 15 / 43 = 0,35. Приймаємо 1 кран і 1 електрорушник.

Площу кімнати для куріння приймаємо із розрахунку 0,02 м² на одного робітника: 28 0,02 = 0,56. Площа кімнати для куріння буде 9 м².

Приміщення особистої гігієни жінки розміщуються в убиральнях. Найменші розміри: 1,8 ? 0,9 м. Кількість кабін визначається із розрахунку 1 кабіна на 75 жінок. Приймаємо 1 кабіну.

Список літератури

фанера виробництво пресування сировина

Бехта П.А. Виробництво і обробка лущеного та струганого шпону. - Київ.: ІСДО, 1995. - 296 с.

Бехта П.А. Технологія виробництва фанери. - Київ.: ІЗМН, 1996. - 280 с.

Справочник по производству фанеры / Веселов А.А., Галюк Л.Г., Доронин Ю.Г. и др.: под ред. канд. техн. наук Н.В. Качалина. - М.: Лесн. пром-сть, 1984. - 432 с.

Куликов В.А. Производство фанеры. - Москва.: Лесная промышленность, 1976. - 368 с.

Смирнов А.В. Технология и механизация фанерного производства. - Москва.: Гослесбумиздат, 1961. - 368 с.

Серговский П.С., Расев А.И. Гидротермическая обработка и консервирование древесины: Учебник для вузов. - 4-е изд., перераб. и доп. - Москва: лесная промышленость, 1987. - 360 с.

Стерлин Д.М. Сушка в производстве фанеры и древесно-стружечных плит. Изд. 2-е, перераб. и доп. - Москва: Лесная промышленость, 1977. -384 с.

Апостолюк С.О., Джигирей В.С., Михайловський А.Г. Методичні вказівки до виконання розділу Ѕ Охорона праці і промислова екологія Ѕ в дипломних проектах. - Львів, ЛЛТУ. 1993 - 23 с.

Апостолюк С.О., Апостолюк А.С., Сомар Г.В., Гродзик В.С., Сторожук В.М., Соколовський І.А., Рудик В.І., Миць В.І. Охорона праці в деревообробній промисловості: Навчальний посібник. - Київ: Основа. 2003 - 488 с.

Размещено на Allbest.ru