Проектні розрахунки сталеливарного цеху електрометалургійного заводу

6.3 Заходи по забезпеченню виробничої санітарії та гігієни праці.

Умови праці у цеху відповідають вимогам СНИП 2.04.85.-86 “Опалення , вентиляція та кондиціонування.”

До побутових відносяться приміщення для задоволення санітарних і побутових потреб працюючих під час перебування їх на роботі : приміщення для прийому їжі, гардеробні , душові. Склад , устаткування і пристрій побутових приміщень залежить від санітарної характеристики виробничих процесів. У цьому відношенні усі виробничі процеси розділені на чотири групи. До першої групи відносять виробничи процеси при нормальних метеорологічних умовах та відсутності виділень та шкідливих газів. До другої групи відносять виробничі процеси при несприятливих метеорологічних умовах або при наявності пилу, а також пов'язані з напруженою хімічною роботою.

До третьої групи відносять виробничі процеси з різно вираженими факторами шкідливості та забруднення робочого одягу та при наявності джерела іонізуючого випромінення передбачають пристрої для знешкодження одягу,взуття. До четвертої групи відносять виробничі процеси , що вимагають особливого режиму для забезпечення якості продукції (харчових продуктів,стерильних матеріалів)

Сталеливарні цехи відносяться до другої групи де виробничі процеси йдуть у несприятливих умовах або при наявності пилу ,а також зв'язані з напруженою хімічною роботою.

Опалення та вентиляція проектуємо відповідно вимог ГОСТ 12.1.0005-88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони”.

Ділянки з тривалим перебуванням робітників і ділянки,які характеризуються тепловим випроміненням, високою температурою або місцевими підвищеними концентраціями пилу і газів ,забезпечені місцевою подачою повітря.

Для боротьби з надлишковим теплом ,а також отруйними парами і газами, не локалізованими в місцях виділення ,влаштовуємо загальнообмінну механічну і природну вентиляцію. Вентиляція досягається переміщенням повітря і забрудненого-із помешкання і свіжого -у помешкання.

У цеху передбачено змішану : природну і механічну (штучну) вентиляцію.

Природна вентиляція здійснюється завдяки різниці температур в помешканні і за його межами. Механічна вентиляція здійснює обмін повітря за допомогою спеціальних механізмів і пристосувань.

Для аерації влаштовуються прорізи в стінах будинку і ліхтарі на даху. Для провітрювання виробничих приміщень передбачають вікна, які відчиняються.

На робочому місці сталевара дотримуються наступні вимоги :

- загазованість окислами -2,0 мг/м3

- запиленість ,не більш - 20 мг/м3

- освітленість, не менш -150 лк;

- шум, не більш -80 дб.

Опалення будинків має значення не тільки для створення потрібної температури в приміщенні , але і для збереження будинків ,тому що будинки схильні до вогкості, що викликає їх руйнування. Нагрівання повітря приміщень досягається установкою опалювальних пристроїв.

Температуру поверхні нагривальних пристроїв вибираємо 60 С0 ,щоб не відбувалося запалення або пригоряння осілого пилу і не створювалась небезпечна сублімація отруйних речовин.

У переносних світильниках передбачені заходи для обмеження засліплення. Лампа має захисний ковпак . Очищення світильників загального освітлення у приміщеннях із виділенням пилу, диму робимо не рідше 3- разів на місяць, а в побутових і подсібних не рідше 2- х разів на місяць. У приміщеннях де знаходяться пульти керування обладнання застосовується комбінована система освітлення. Освітленість 500 лк і використовують люменісцентні лампи. Освітленість від світильників загального освітлення у приміщеннях пультів керування 150 лк.

У цеху передбачаємо наступні види штучного освітлення : робоче, аварійне,евакуаційне,охоронне,чергове. По розподілу світлового потоку в просторі у цеху встановлені світильники прямого ,розсіяного і відбивного світла, а по конструктивному виконанню-світильники відкриті , закриті , захищені,пилонепроникні,вибухозахисні,вибухобезпечні. Згідно з СН 245-71 організовуємо санітарну зону 500 м. Згідно з ГОСТ 12.1.005-88 у цеху температура повітря повинна бути у холодний період року 17-19 0С ,у теплий період 20-22 0С,відносна вологість 60-40 % . У цеху прийняті усі заходи відповідно ГОСТ 12.1.003-83. “Шум общие требования безопасности”.

6.4 Заходи з пожежної безпеки

Із аналізу речовин та матеріалів ,які застосовуються на виробництві , робимо висновок ,що цех відноситься до групи “В” -пожежонебезпечні , відповідно СНиП 2.09.02-85 “Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования”. У залежності від категорії виробництва визначаємо ступінь вогнестійкості основних будівельних конструкцій. Цех має 1-у ступінь вогнестійкості відповідно до СНиП 2.09.02-85 “Производственные здания промышленных предприятий”. Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу згідно СНиП 2.09.02-85 «Производственные здания промышленных предприятий» приймаэмо 100 м.

Пожежна безпека існує при плавленні метала і прогорянні футеровки печі ,запалення масла у гідроциліндрах. .Вихід газу з печі прокалки феросплавів може привести к вибуху. В розливальному відділенні існує небезпека незапланованого загоряння екзосуміші. Порушення у короткої мережі печі теж можуть привести до короткого замикання, та пожежі. Щоб цому запобігти застосовують ізолюючі засоби , проводять переодичні перевірки з'єднань газопроводів, займисті суміші зберігають в спеціальних пакунках або бочках. Трансформаторні підстанції розміщують на окремих ізольованих ділянках. Освітлювальні пристрої відповідають вимогам пожежної безпеки. В цеху передбачено систему пожежного водопроводу та систему автоматичного пожежогасіння. На території цеху розміщаються первинні засоби пожежогасіння. В кожному відділенні цеху наявні пожежні щити у комплект якого входить: вогнегасник, ящик з піском, гаки, ломи, сокири. Вогнегасники розташовуємо на відстані 40 м. від можливого місця пожежі. Передбачаємо у цеху наявність порошкових вогнегасників 2 шт. по 10 л. , та 2 вуглекислотних ,2 повітряно-пінних та водних вогнегасника для кожного прольоту цеху.Застосовуються наступні типи вогнегасників : ОВП-10 ,ОУ-5,ОП-10. В цеху мається система автоматичного оповіщення про пожежу,система пожежної сигналізації.

6.5 Очищення газів електросталеплавильних печей

Вихід газів з електросталеплавильної печі і склад газової фази залежать від складу шихти, швидкості плавлення, технологічного і температурного режимів плавки, режиму кисневої продувки і т.п. По ходу плавки склад газів у залежності від швидкості вигоряння вуглецю змінюється, у наступних межах:

Компоненти: СО СО2 Н2 О2 N2

Зміст, % (об'ємн.) . . 15--25 5--11 0,5--35 3,5--10 61--72

Середні викиди газів з дугових печей при відсмоктуванні через отвір в склепінні і працюючої газовідчистки (питомий вихід газу 350--450 м3/т)

Середній вихід газов 3900-4000 м3/ч.

Наявність у газах оксиду вуглецю робить їх вибухонебезпечними, що необхідно приймати в увагу при проектуванні систем газовідсмоктування.

Великий вплив на режим газовиділення робить ряд факторів і в першу чергу підсмоктування повітря у піч, що залежить від внутреннього тиску, якості ущільнення наявних зазорів, наявності автоматичного регулювання і т.п. Максимальний вихід газів може перевищувати середній на 60--70 % і тривати до 30 хв .Вихідні з печі гази в значній мірі засмічені пилом. Дрібнодисперсний пил утворюється в результаті випару металу в зоні дії електричних дуг і кисневої продувки і наступної конденсації в пічному просторі. Більш великі фракції дають шлакоутворюючі і мелені добавки.

Середня концентрація пилу в газі 15--30 г/м3, що дає питомий вихід пилу 6--9 кг/т стали.

Нижче приведені дані, що характеризують дисперсний склад пилу при виплавці середньовуглецевих і хромистих сталей:

Розмір часток, мкм... <0,7 0,7--7 7--80 >80

Зміст, % (по масі) 42 35 16 7

Основним компонентом пилу є оксиди заліза, сумарна кількість яких складає: у період розплавлювання 80 %, у період кипіння (при продувці киснем) 62 % і в період доведення 53 %. У період розплавлювання в пилу з'являються оксиди марганцю (11 %), у період доведення - оксиди кальцію (6 %) і магнію (9 %).

Питомий електричний опір пилу досить значний, при очищенні газу в електрофільтрах варто вживати заходів для його зниження.

У невеликих кількостях у газах знаходяться наступні токсичні мікрокомпоненти, мг/м3 (г/т): оксиди азоту 550 (270), оксиди сірки 5 (1,6), ціаніди 60 (28,4), фториди 1,2 (0,56). Неорганізовані викиди в цехах досягають 40 % технологічних викидів.

У процесі експлуатації дугової печі здійснюються підйом і опускання електродів, підйом і поворот склепіння, нахил ванни й інші операції. Тому створення стаціонарного пристрою для відсмоктування газів представляє значних конструктивних труднощів. Якщо не прийняти спеціальних мір, гази, що виділяються в процесі плавки через завантажувальні вікна, зазори між електродами і склепінням і інші нещільності, надходять безпосередньо в приміщення цеху, відкуди віддаляються через ліхтарі будинку за допомогою аерації. При цьому пил випадає з потоку ,який повільно піднімається , осідає на зводі печі, устаткуванні, конструкціях будинку, що знижує світлопроникність вікон і вимагає створення спеціальних пристроїв для збирання. Загазованість і запиленість приміщення цеху часто настільки збільшуються, що у верхньої зоні утрудняється видимість для крановщиків, а на робочій площадці концентрація пилу і газів у багато разів перевищує санітарні норми. Пил і газ викидаються через ліхтарі і витяжні шахти й істотно забруднюють атмосферу. Тому з ростом продуктивності печей і кількості газів, що утворяться, особливо при застосуванні кисневої продувки, таке рішення питання стає зовсім неприйнятним.

Трохи кращим рішенням є відсмоктування газів за допомогою парасолів і ковпаків. У найпростішому випадку над піччю вище електродів споруджують парасоль, не зв'язаний з конструкцією печі, що охоплює всі місця пило- і газовиділень і не заважає обслуговуванню печі. Унаслідок великих підсмоктувань повітря температура газів у стін парасоля не перевищує 100--150 °С; парасоль може бути зроблений зі звичайної листової сталі товщиною 2--4 мм. Замість парасоля іноді роблять ковпаки, укріплені на каркасі печі безпосередньо в місцях пило- і газовиділень. Таке рішення ефективніше, але ускладнює конструкцію, тому що ковпаки переміщаються разом з піччю і вимагають шарнірних з'єднань зі стаціонарним газоходом.

Для ефективної роботи відсмоктувача необхідно, щоб швидкість у вхідному перетині парасоля або ковпака була не менш 2 м/с, що викликає великі підсмоктування повітря.

Загальними недоліками відсмоктування газів за допомогою парасолів і ковпаків є: невисока ефективність (70--80 %); велика витрата енергії на переміщення великих мас газу з присмоктаним повітрям; значна металоємність; погіршення умов обслуговування і доступу до печі.

Найбільш доцільним способом видалення газів з печі є відсмоктування їх з робочого обсягу через спеціальний отвір найчастіше в зводі печі поблизу робочого вікна (рис 6.1). Швидкість газів в отворі при відсмоктуванні повинна бути не менш 20 м/с щоб уникнути відкладення пилу. Температура газів в отворі близький до температури газів печі.

Іншим конструктивним рішенням питання є відсмоктування газів через арку робочого вікна (рис 6.2). У верхній частині арки, виконаної трохи подовженої форми, роблять прямокутний отвір розміром 300X800 мм, над яким з невеликим зазором ( -- 20 мм) установлюють газозабірний пристрій Г-образної форми. Уся конструкція виконана з подвійними стінками, між якими циркулює охолоджуюча вода.

Основною перевагою такого відсмоктування є те, що перед виходом з печі гази проходять шар шихти, фільтруючи через неї і віддаючи їй частину свого тепла. Одночасно скорочуються підсмоктування повітря в піч через робоче вікно. Тому в порівнянні з відсмоктуванням через четвертий отвір у зводі гази, що відсмоктуються через арку робочого вікна, характеризуються меншою запиленістю і температурою.



1-склепіння печі ; 2- отвір у склепінні;3- рухомий газохід; 4- стаціонарний газохід ; 5-арка робочого вікна

Рисунок 6.1. Організація відсмоктування газів з електросталеплавильної печі.

Таким чином, винос пилу і втрати тепла з газами, що відсмоктуються, скорочуються. Промислові іспити й експлуатація такої системи газовідсмоктування на декількох печах одного з підприємств показали працездатність і ефективність газовідсмоктування через арку робочого вікна в печах малої і середньої ємності.

Розрізняють дві системи організації відсмоктування: з розривом і без розриву газового потоку. Відсмоктування газів з розривом газового потоку, підсмоктуванням повітря і допалюванням оксиду вуглецю здійснюють при збереженні між отвором у склепінні і трубою відстані, що відсмоктує, близько 0,3 м. Підсмоктуюче у цьому місці атмосферне повітря розбавляє гази і викликає допалювання оксиду вуглецю, унаслідок чого установка стає вибухобезпечною. Так як вихід газів з отвору визначається режимом тиску в печі, то при гарному ущільненні електродних зазорів відсмоктування практично не впливає на процеси, що йдуть у пічному просторі. Унаслідок підсмоктувань повітря і горіння оксиду вуглецю витрата газів у газовідводячому тракті значно перевищує вихід газів з печі.

Відсмоктування газів без розриву газового потоку передбачає пристрій на отворі футеровальному або водоохолоджуючого патрубка, жорстко зв'язаного зі склепінням і переміщюється разом з останнім. У робочому положенні отвір патрубка примикає до отвору стаціонарного газоходу, утворюючи рознімне з'єднання, іноді з пристроєм, що ущільнює. Через те що організованого допалювання оксиду вуглецю на виході з печі немає, система вибухонебезпечна і вимагає спеціального регулювання, виконуваного двопозиційного : для окисного і відновлювального періодів роботи печі. В окисний період під час максимального газовиділення в газовідводячий тракт уводять повітря в такій кількості, щоб коефіцієнт витрати повітря був не менш 2,0. При цьому зміст у газовому тракті оксиду вуглецю стає рівним 1,7-- 2,0 %, що надійно забезпечує безпеку роботи.

а -- газодинамічні; б -- бортові відсмоктувачі.

1-повітряне кільце; 2 -- підводячий повітряпровід; 3 -- електрод; 4 -- опорне кільце;5 -- бортові відсмоктувачі від електродів; 6-відвід до вентилятора; 7 -- склепіння печі; 8 -- тримачі електродів; 9 -- ковпак зливального жолоба; 10 --ковпак у робочого вікна

Рисунок 6.2- Ущільнення зазорів електродів дугової печі

Найменша продуктивність газовідсмоктування спостерігається при роботі без розриву газового тракту. При відсмоктуванні з розривом витрата газу збільшується приблизно в 3--4 рази, а при видаленні газів за допомогою парасолів і ковпаків -- у 12--15 разів і більш. Приблизно пропорційно ростуть розміри газоочищення, продуктивність димососів, витрати на експлуатацію і спорудження газовідводячого тракту. У металургії для великих дугових печей найбільше поширення одержали системи газовідсмоктування з розривом газового потоку.

Великий вплив на газовідсмоктування робить ущільнення місць проходу електродів. При гарному ущільненні скорочується підсмоктування повітря або вибивання газів, зменшується витрата електродів унаслідок меншого окислювання їхньої поверхні, скорочується продуктивність газовідсмоктування.

Найбільш прості і досить ефективні газодинамічні ущільнення (рис.6.2,а) , при яких в ущільнювальну коробку, розташовану на керамічному кільці, що розміщюється на зводі, тангенціально подається вентиляторне повітря під тиском 600--800 Па (до 1200 м3/год на кожен електрод). Замикання фаз повітряводами запобігається установкою на них електроізолюючих прокладок і гумових шлангів.

На деяких підприємствах застосовують секторні ущільнення з нержавіючої сталі, що охоплюють електрод і щільно притискаються до нього за рахунок напруги, створюваного спеціальними вантажами.

Останнім часом почали застосовувати ущільнення у виді бортових відсмоктувачів висотою близько 700 мм, що знаходяться від склепіня печі на відстані близько 600 мм, що охороняє їх від згоряння (рис. 6.2 ,б)



1 -- клапан для канатів крана (відкрит) ;2- те ж саме (зачинений): .3 -- вікно для обслуговування печі; 4--отвір для відсмоктування газів; 5 -- завантажувальні ворота

Рисунок 6.3- Пристрій захистного кожуха для дугової печі .

Однак ніякі конструкції газовідсмоктування не дозволяють цілком уловити гази, що виділяються через електродні зазори, робочі вікна і зливальні лотки. Тому в доповнення до четвертого отвору в зводі під дахом встановлюють парасолі, що уловлюють що виділяються пилогазовиділення. Обсяги газів, що відсмоктуються через ці парасолі, доходять до 600-- 1000 тис. м3/год, що різко здорожує вартість очищення газів. Наступним кроком по зниженню продуктивності газовідсмоктування є заключення усієї печі в захисний кожух, що дозволило різко скоротити обсяг газів, що видаляються, і майже в два рази зменшити потужність системи газовідсмоктування, доводячи питомі енерговитрати до 15 квт·ч/т стали. При цьому можна відсмоктувати гази і через четвертий отвір у зводі, і з кожуха або тільки з кожуха. Приклад розміщення печі в захисному кожусі показаний на мал. 6.3. Для пропуску кошика із шихтою на короткий час відкриваються двостулкові завантажувальні ворота. Одночасно у верхній частині кожуха відкривається вузький клапан, через який проходять канати крана. Ущільнення клапана здійснюється за допомогою повітряної завіси. При цьому відбувається відсмоктування газів і пилу, що виділяються в процесі завалки. По закінченні завалки ворота знову відкриваються для видалення порожнього кошика, потім кожух цілком закривається на весь період плавки.

Найбільш розповсюдженою схемою очищення газів, що відсмоктуються з дугових печей, є очищення в скруберах Вентури при газовідсмоктуванні з розривом газового потоку (рис. 6.4). ;

Установка, як правило, скомпонована з декількох труб Вентури порівняно невеликого розміру з діаметром горловини 100--150 мм. Це, з одного боку, зменшує габарити установки, а з іншого боку -- дозволяє точніше підібрати необхідну пропускну здатність шляхом відключення частини труб.

1-піч; 2 -- склепіння; 3 -- забірний патрубок; 4 -- стаціонарний газохід; 5 -- вентилятор; 6 -- колектор; 7 -- блок труб Вентурі; 8- краплявловлювач; 9--димова труба.

Рисунок 6.4- Схема очищення газів дугових печей у скруберах Вентурі при відсмоктуванні з розривом газового потоку.

В умовах дугових печей, де вихід газу сильно змінюється, ця можливість має велике значення. Застосовують і прямокутні труби Вентурі з регульованим перетином горловини. При відсмоктуванні газів без розриву газового потоку в безпосередній близькості від печі встановлюють допалювальну камеру, у якій за рахунок подачі повітря СО допалюють до СО2, а після неї охолоджувальну камеру, у якій газ прохолоджується за рахунок розведення атмосферним повітрям або вприскуванням води. На практиці в багатьох випадках газоочищення розташовується в окремому будинку. Сполучні газоходи виявляються досить довгими для природного охолодження газу і спеціальних охолодних пристроїв установлювати не приходиться. Як побудники тяги часто застосовують мірошницькі вентилятори, тому що пил дрібнодисперсний і для його уловлювання потрібні режими роботи зі значними перепадами тиску. Димососи встановлюють як після труб Вентурі і краплявловлювачей, так і перед ними. У першому випадку димососи перекачують менші обсяги охолоджених і очищених від пилу газів, однак підвищена вологість сприяє налипанню невловлюваному пилу на лопатки ротора. В другому випадку температури й обсяги газів, що перекачуються, більше, а велика запиленість сприяє абразивному зносу лопаток ротора.

Останнім часом для печей малої і середньої ємності поряд зі скруберами Вентурі успішно починали застосовувати тканеві рукавні фільтри, чому сприяли відносно малі витрати газів і порівняно невеликі габарити фільтрів (рис.6.5)

Електрофільтри для очищення газів, що відсмоктуються з пічного простору, застосовують рідко через малі обсяги газів і можливих утруднень в експлуатації, зв'язаних з високим питомим опором пилу, особливо при виплавці спеціальних сталей.

Крім газів, що відсмоктуються з робочого простору печей, очищенню підлягають і гази, що видаляються від підсклепіневих парасолів. Унаслідок великого розведення повітрям кількість цих газів дуже велика: для великих печей 600--1000 тис. м3/год при температурі 30--50 °С і запиленості 0,3--0,4 г/м3. Для очищення цих газів доцільно застосовувати тканеві рукавні фільтри і електрофільтри. Іноді за рубежем рукавні фільтри розміщають безпосередньо на даху цеху.

1 --піч; 2 -- забірний водоохолоджуючий патрубок; 3--камера допалювання СО; 4 -- охолоджуюча камера ; 5-- муфта регулюваня зазору, що відокремлює піч від стаціонарного газоходу; 6 -- клапан для підсмоктування атмосферного повітря в камеру допалювання; 7 -- клапан для підсмоктування атмосферного повітря в камеру охолодження; 8 -- підсклепіневий парасоль; 9--регулювальний клапан; 10 -- рукавний фільтр; 11 -- пилозавантажувальна установка; 12 -- газопровід чистого газу; 13 -- димососи; 14 -- димар.

Рисунок 6.5. Схема сполученого очищення газів, що відводяться від електропечі і підсклепіневої парасолі, у рукавному фільтрі.

В даний час у більшості випадків обоє запилених потока змішують і передбачають одну сполучену систему газоочистки (рис. 6.5). Звичайно з загальної кількості газів близько 25 % приходиться на гази, що відсмоктуються з робочого простору печі, і близько 75 % на гази, що відсмоктуються від склепіневого парасоля [17,19].

ЗАХОДИ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР), що по своєму впливу на організм людини підрозділяються на нервово-паралітичні- v-гази, зарин), шкірно-наривні (іприт), загальотрутні (синильна кислота) і задушливі (фосген).

Варто враховувати, що застосування хімічної зброї супротивником може бути раптовим або через якийсь час після подачі сигналу «Повітряна тривога». Не виключена можливість хімічного нападу слідом за ядерним ударом. У зв'язку з цим особовий склад підприємства в момент хімічного нападу може виявитися на робочих місцях, в укриттях або вести рятувальні і відбудовні роботи в ядерному вогнищі поразки. З урахуванням цих обставин на підприємстві організуються посади спостереження. Це дозволить вчасно виявити хімічний напад і устигнути вжити заходів захисту.

При виявленні отруйних речовин на місцевості або в повітрі посади спостереження й інших органів розвідки відразу ж доповідають про це на пункт керування начальника цивільної оборони підприємства. З пункту керування по радіотрансляційній мережі негайно подається сигнал «Хімічний напад» (ХН) з конкретними вказівками, які міри захисту можна прийняти. Сигнал дублюється за допомогою допоміжних засобів (обрізків рейок, дзвонів, гонгів і т.п.)

Сигнал ХН може бути також поданий штабом цивільної оборони міста або району. В цьому випадку на підприємстві він дублюється.По сигналі ХН робітники та службовці, негайно надягають індивідуальні засоби протихімічного захисту і вкриваються в притулках, укриттях, будинках з метою запобігання зараження краплями або мрякою ОР, або за рішенням начальника цивільної оборони виводяться з зараженого району. Особовий склад формувань, що веде в цей момент рятувальні і відбудовні роботи, діє по указівках своїх командирів. Формування, забезпечені табельними індивідуальними засобами протихімічного захисту, не припиняють рятувальні роботи. Після подачі сигналу ХН начальник цивільної оборони підприємства і бойовий розрахунок пункту керування організують надання медичної допомоги ураженим, виведення робітників та службовців із заражених ділянок і місць, яким загрожує зараження.

Медична допомога ураженим ОР виявляється негайно. Швидкість дій медичних працівників у цих умовах має велике значення.

Одночасно з наданням медичної допомоги за межами вогнища зараження організується санітарна обробка особового складу, дегазація місцевості, споруджень, виробничого устаткування і транспортних засобів. Ці заходи проводяться на основі оцінки хімічної обстановки за даними хімічної розвідки, що визначає границі району хімічного зараження, вид ОР і напрямок поширення його парів, виявляє і позначає проходи і проїзди для виводу людей у безпечні місця.

Дії дозорів, що ведуть хімічну розвідку, мало чим відрізняється від дій дозорів, що здійснюють радіаційну розвідку.За даними хімічної розвідки начальник служби протирадіаційної і протихімічного захисту за допомогою спеціальних таблиць визначає стійкість ОР на місцевості (час, протягом якого ОР здатне зробити вражаючу дію і оцінює глибину поширення зараженого повітря. Ці дані дозволять правильно визначити режим подальшої роботи, обрати найбільш ефективні міри захисту і визначити задачі формувань.

Приходиться враховувати, що роботи з ліквідації наслідків хімічного нападу можуть вести тільки люди, забезпечені табельними індивідуальними засобами захисту і спеціально підготовлені до дій на зараженій території (формування знезаражування, медичні й охорони суспільного порядку, а також персонал стаціонарного обмивочного пункту, станції знезаражування одягу і станції знезаражування транспорту).

Послідовність проведення робіт в залежності від обставин може бути різною, але в будь-яких умовах рятувальні роботи і надання медичної допомоги потерпілим повинні передувати проведенню робіт зі знезаражування. У зв'язку з цим команди знезаражування на початку прийдеться використовувати на рятувальних роботах.Перша медична допомога ураженим отруйними речовинами ефективна тільки в перші ж хвилини після поразки. Тому основна роль у рятуванні людей належить санітарним дружинам, що працюють безпосередньо в місцях, де виявляться уражені..Загін першої медичної допомоги розгортається і діє на незараженій ділянці і тільки в крайньому випадку в захисному спорудженні, що повинне бути обладнано фильтро-вентиляційною установкою. Задачі санітарним дружинам ставить начальник ОПМ або його заступник по масових формуваннях. При цьому він указує зведення про характер зараження, особливості роботи на відведеній ділянці, шляху і пункти евакуації уражених, де одержувати медикаменти, протигази для уражених, індивідуальні протихімічні пакети й інші засоби, необхідні для надання першої медичної допомоги.Перед входом на заражену ділянку особовий склад санітарних дружин надягає протигази і засоби захисту шкіри. Командири перевіряють справність, правильність надягання і припасування засобів захисту. Знайшовши уражених, сандружинниці негайно надягають на них протигази або заміняють ушкоджені протигази гази справними, уводять їм антидот (протиотрута від даного виду ОР) і доставляють них в ОПМ. При виявленні крапель ОВ на шкірі або одязі ураженого, їх обробляють вмістом індивідуальних пакетів (часткова санітарна обробка). Повна санітарна обробка проводиться на стаціонарних обмивальних пунктах.

Для знезаражування території підприємства, споруджень і устаткування, транспортних засобів, одяги і взуття їх дегазують, тобто нейтралізують отруйні речовини речовинами, що дегазують. Для дегазації шкірно-наривних ОР застосовуються речовини дії, окислюючо-хлорируючої дії; хлорне вапно, дветрегі-основна сіль гипохлорита кальцію, дихлорамін, гексахлора-меламін, хлористий сульфурил. Ці речовини погано розчиняються у воді. Тому такі речовини, як хлорне вапно ,застосовуються у виді кашки або суспензії (хлорне вапно для знезаражування території в сухому виді), а хлораміни -- для дегазації устаткування і техніки -- розчиненими в дихлоретані. Необхідно пам'ятати, що хлорне вапно і двітретіосновна сіль гипохлорита кальцію викликають іржавіння металів, тому вони не можуть використовуватися для дегазації відповідальних кутів устаткування.

Для дегазації ОР нервово-паралітичної дії беруть речовини лужного характеру: їдкий, сірчистий і вуглекислий натрій, аміачну воду. Використовують і місцеві дегазаційні матеріали: ґрунтові (глина, ґрунт, торф); вапняні (гашене і негашене вапно, вапняний шлак, мергель, доломіти); зольні (деревна, торф'яна, кам'яновугільна і сланцева зола, казанові шлаки); промислові відходи (їдкі, вуглекислі і сірчисті луги). Ці матеріали застосовуються в наступному порядку: заражені ділянки території посипають здрібненою речовиною, що дегазує, змочують водою; кашку, що утворилася, перетирають мітлами (прибиральними машинами), після чого видаляють. Якщо одночасна дегазація всієї території підприємства непосильна, начальник цивільної оборони вирішує, які ділянки дегазувати в першу чергу. Насамперед обробляють проходи для евакуації потерпілих і уведення формувань, площадки для розгортання пунктів медичної допомоги. При визначенні черговості і термінів проведення робіт з дегазації території враховуються можливості формувань знезаражування, а також потреби в дегазаційних матеріалах. Нижче приведені орієнтовані дані, з яких варто виходити при розрахунках.

Група знезаражування території і споруджень, укомплектована по типовому штаті (15--22 чіл.) і оснащена по табелі (2--3 поливомоєчні машини і 2--3 машини з підвісними дегазаційними приладами), може зробити дегазацію 35 200 м2/ч, отже, продуктивність команди знезаражування, що складає з двох-трьох груп, складе 70-- 105 тис м2/год; при відсутності спецмашин терміни проведення робіт визначають, виходячи з продуктивності наявних засобів. Порядок роботи формувань знезаражування наступний. Підрозділ команди знезаражування вводяться на заражені ділянки з навітряної сторони. З тієї ж сторони розташовують пункт перезарядження, де роблять зарядку машин і приладів, зберігають запаси майна і матеріалів і де відпочиває особовий склад. Пункт перезарядження повинний мати зручні шляхи під'їзду і виїзду і бути розташований поблизу водяного джерела.

Для дегазації виробничого устаткування, транспорту й іншої техніки застосовують наступні способи:

протирання заражених поверхонь щітками або ганчірками, змоченими в розчинах, що дегазують;обробка поверхонь кашками речовин, що дегазують, з наступним обмиванням водою;оббризкування поверхонь розчинами, що дегазують; протирання або обмивання поверхонь органічними розчинниками (бензином, гасом, спиртом, соляркою);обробка паром або гарячею водою (малоефективна і застосовується тільки при неможливості застосувати інший спосіб). Перед дегазацією верстатів, машин, агрегатів і транспортних засобів з них видаляють змащення, бруд і краплі ОР.Для збільшення продуктивності робіт використовують ранцеві дегазаційні прилади, індивідуальні і групові комплекти для обробки автотракторної техніки (ИДК, ГДК), а також армійські засоби -- артилерійські дегазаційні комплекти (АДК) і індивідуальні дегазаційні пакети (ИДП).

Дегазація одягу, взуття й індивідуальних засобів протихімічного захисту здійснюється провітрюванням, протиранням розчинами, що дегазують, замочуванням і кип'ятінням у розчинах, що дегазують, а також обробкою сумішами, що дегазують, у спеціальних камерах. Останній спосіб найбільш ефективний і може використовуватися для дегазації речей із прогумованих матеріалів і бавовняних тканин. Протирати розчинами, що дегазують, можна тільки одяг і взуття з гуми і прогумованих тканин. У спеціальних камерах сумішшю гарячої пари, аміаку і повітря можна дегазувати речі з будь-яких матеріалів, але цей спосіб складний, він вимагає спеціального устаткування. Дегазація одягу, взуття й індивідуальних засобів протихімічного захисту здійснюється на пунктах знезаражування одягу, що розгортаються на базі станції обеззараження одягу або на відкритих площадках. На брудній половині пункту знезаражування майно оглядають, визначають характер і ступінь зараження, сортують, після чого завантажують у камери (бучильники). На чистій половині камери майно розвантажують, перевіряють повноту знезаражування, висушують і видають по призначенню.

Біологічною зброєю називають різні боєприпаси і прилади, споряджені бактеріальними засобами, тобто хвороботворними мікробами. На думку іноземних військових фахівців, основним засобом застосування біологічної зброї буде розпилення бактеріальних засобів у повітрі, у результаті чого утвориться хмара, здатна заразити великі території і проникнути в будь-які негерметичні приміщення. Крім того, біологічна зброя може поширюватися через переносники (комах і кліщів), а також диверсійним шляхом. Найбільш ймовірне використання як бактеріальних засобів збудників чуми, сибірської виразки, натуральної віспи, : сипного тифу, туляремії, сапу, а також зараження повітря, джерел води, продуктів харчування ботуліні ческим токсином.

Заходи щодо протибактеріологічного захисту, по ліквідації наслідків бактеріологічного нападу проводяться в повному обсязі на всієї території підприємства. Ціль цих заходів-зробити медичну допомогу ураженим, забезпечити виробничу діяльність підприємства і локалізувати поширення інфекційних захворювань.

До протибактеріальних заходів відносяться: бактеріологічна розвідка, установлення карантину або обсервації, проведення екстреної профілактики, санітарна обробка, дезінфекція одягу, взуття і приміщень, знезаражування території, госпіталізація хворих і забезпечення людей доброякісним продовольством і водою. Оповіщення робітників та службовців, населення селищ про бактеріологічну небезпеку здійснюється подачею сигналу «Бактеріальне зараження», що може бути отриманий зі штабу цивільної оборони міста (району). У цьому випадку він дублюється місцевими засобами. Сигнал може бути поданий і по самостійному рішенню начальника цивільної оборони підприємства, якщо розвідка знайде ознаки застосування бактеріальної зброї. Такими ознаками можуть бути вибухи авіабомб із глухим звуком і утворенням мрячної хмари, поява в місцях вибухів краплі рідини або контейнерів, у яких могли бути скинуті заражені комахи і гризуни, раптова поява великого числа хворих з високою температурою, падіж тварин і гризунів і дані лабораторних аналізів про різке підвищення бактеріального забруднення повітря. Сигнал «Бактеріальне зараження» подається по радіотрансляційній мережі з конкретними вказівками про прийняття тих або інших мір захисту.

З моменту нападу супротивника бактеріологічна розвідка ведеться постійно. Її задача -- вчасно установити факт застосування біологічної зброї і визначити вид використаного супротивником збудника. До складу групи бактеріологічної розвідки включають лікаря (бажано епідеміолога), лаборанта і 1--2 санітарів. У завданні групі подають короткі відомості про обстановку, ділянку, на котрій необхідно зробити обстеження, і порядок дій. Розвідувальна група, оглядаючи територію і спорудження, робить добір проб, опитує очевидців, оглядає раптово захворілих людей, по закінченні розвідки здає проби на аналіз у лабораторію. З встановленням у місті (районі) або на окремому підприємстві факту бактеріального нападу начальник цивільної оборони вводить карантин або обсервацію.

Під карантином розуміється система заходів, спрямованих на ізоляцію вогнища зараження і на ліквідацію інфекційних захворювань усередині нього. До них відносяться: оточення всієї території, яка піддалася зараженню (це виконується формуваннями служби охорони суспільного порядку); строге обмеження входу у вогнище і заборону виходу з нього, а також вивозу будь-якого майна. Зазначений режим повинний дотримуватися і на підприємстві в тому випадку, якщо воно знаходиться усередині вогнища зараження. Контакти між робітниками та службовцями різних цехів і відділів гранично обмежуються. Якщо встановлено, що супротивником застосовувалися не збудники чуми, натуральної віспи і холери, а менш небезпечні мікроорганізми, у вогнищі зараження замість карантину вводиться обсервація, тобто менш строгий режим, для того щоб попередити виникнення і поширення інфекційних захворювань. Обсервація вводиться на підприємстві й у випадку, якщо його територія сама не заражена, але граничить з вогнищем бактеріального зараження.

В умовах обсервації в'їзд, виїзд і проїзд через територію підприємства дозволяється, але з обмеженнями; проводяться профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи, за робітниками та службовцями встановлюється підвищене медичне спостереження, здійснюється знезаражування (дезінфекція) робочих місць. Як карантин, так і обсервація скасовуються розпорядженням начальника цивільної оборони підприємства [18].

7 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

7.1 Виробнича програма та її матеріальне забезпечення

Згідно з розділом 1 (загальна частина) річна виробнича програма складає 175000 тонн литва. Також у ньому були розраховані шихта та баланс металу. Виходячи з виробничої програми зробимо розраунок затрат на основні та допоміжні матеріали.

Таблиця 7.1 - Розрахунок витрат основних та допоміжних матеріалів на річ ну програму

Шихтові матеріали	Державний стандарт,сорт, марка.	Витрати матеріалів
		На 1 т.придатних виливків	На програму,т	Вартість однієї тонни, грн	Вартість на програму ,тис.грн.
Основні матеріали
Металевий брухт	ГОСТ 2787-86 , 2А	1098,7	217816,5	850	185144,03
Феросиліцій мол.	ГОСТ 1415-78, ФС65	8	1547,3	4356,4	6740,66
Феромарганець	ДСТУ 3547-97, ФМН78	3,9	773,8	7200	5571,36
Феросиліцій	ГОСТ 1415-78, ФС65	4,1	839,9	4240	3561,18
Ал.втор.чуш.	ГОСТ 295-90, АВ 87	0,3	59,9	7428	444,94
Усього			221037,4		201462,16
Допоміжні матеріали
Залізна руда		23,62	4133,3	136,97	566,14
Вапно		82,67	14466,8	124,14	1795,91
Електроди		8,50	1487,5	8658,75	12879,89
Лункерит		4,13	723,3	1151,19	832,66
Магнезит		37,79	6613,4	395	2612,29
Плавиковий шпат		9,09	1591,35	859,71	1368,10
Екзосуміш		2,36	413	3099,84	1280,23
Зольно-графітова суміш		5,20	909,3	361,53	328,74
Коксовий дріб'язок		9,45	1653	100,5	166,13
Цегла магнезитова		0,50	87,5	1640	143,50
Цегла хромомагнезитова		2,52	441	1686,27	743,65
Матеріали	Державний стандарт,сорт, марка.	Витрати матеріалів
		На 1 т.придат-них виливків	На прог-раму,т	Вартість однієї тонни, грн	Вартість на про-граму ,тис.грн.
Цегла стінова		0,7	122,5	1657,54	203,05
Рідке скло		1,1	192,5	379,28	73,01
Пісок формувальний		3,2	560	35	19,60
Глина вогнетривка		1,82	318,5	82,42	26,25
Усього					23039,14
Разом					224501,3
Транспортно-заготівельні витрати				17960,1
Вороття та відходи ,які реалізуються	17	2975	11,71	34,84
Разом з вирахуванням вартості вороття та відходів,які реалізуються	242426,56

7.2 Основні фонди цеху

Кількість виробничого обладнання були розраховані у розділі 1. Проводимо розрахунок його балансової вартості , потужності електродвигнів, амортизаційних відрахувань . Дані заносимо у таблицю 7.2.

Таблиця 7.2- Розрахунок виробничого обладнання

Обладнання	Кількість обладнання, шт	Коефіцієнт завантаження	Вартість тис.грн.	Амортизація	Потужність електродвигуна, кВт
	Розрахункова	Прйнятого		Одиниці обладнання	Усього обладнання	Коефіц. транспор. монтаж. витрат.	Початкова балансова вартість	Норма %	Сума тис. грн.	Одиниці	Усього
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Технологічне обладнання
Піч електродугова (ДСВ)	3,6	5	0,72	1350	6750	0,1	7425	24	1782
Вакууматор	0,21	1	0,21	6420	6420	0,1	7062	24	1694
Усього	3,81	6	0,46		13170		14487		3476
Допоміжне обладнання
Піч для підігріву феросплавів	1,5	2	0,75	490	980	0,1	1078	24	258,7
Сушило для ковшів	2,25	3	0,75	105	315	0,1	346,5	24	83,16
Ківш заливальний	7	9	0,77	35,5	319,5	0,1	351,4	15	52,7
Бігуни	5,25	7	0,75	15,2	106,4	0,1	117	15	17,5	10	70
Дробарка	0,7	1	0,7	16	16	0,1	17,6	15	2,64	10	10
Стриперна машина	1,4	2	0,7	17	34	0,1	37,4	15	5,61
Усього	18,1	24	0,74		1770,9		1947,9		420,3		80
Підйомно транспортне обладнання
Кран мостовий	7,8	13	0,6	20	260	0,25	325	15	48,75	50	650
Усього	7,8	13	0,6		260		325		48,75		650
Разом по цеху	29,71	43	0,6		15200,9		16759,9		3945		730

Витрати на будівлі та споруди визначаються із вартості 1 куб.м. цеху та побутових приміщень. Об'єм будівлі визначається за формулою 7.1.

V=Fзов •h ,м3 (7.1)

де Fзов - зовнішня площа цеху , м2 ;

h- висота будівлі , м.

V= 15912•18=286416 ,м3

Вартість 1куб.м.=20 грн. Отже мамаємо,що вартість будівлі складає 286416•20=5728320 грн. Капітальні вкладення в інші види основних фондів визначаються за відсотком від вартості виробничого обладнання , яка складає

16759,9 тис. грн.

Розрахунок капітальних вкладень в інші види виробничого обладнання:

-передаточні пристрої = 16759,9•6/100 =1005,5 тис.грн ;

-силове обладнання =16759,9•8/100=1340,7 тис.грн;

-вимірювальні пристрої =16759,9• 2/100=335,1 тис.грн;

-транспортні засоби =16759,9•3/100=502,7 тис.грн;

-інструмент= 16759,9•7/100=1173,1 тис.грн;

- виробничий та господарський інвентар =16759,9•3/100=502,7 тис.грн.

Результати розрахунків заносимо у таблицю 7.3.

Таблиця 7.3 - Структура та склад основних фондів.

№ п/п	Група	Початкова балансова вартість	Амортизація
		тис.грн	Відсоток до підсумку	Норма,%	Сума річної амортизації, тис.грн.
1	Будівлі та споруди	5728,32	21	8	458,2
2	Передаточні пристрої	1005,5	3,6	8	80,4
3	Силове обладнання	1340,7	5	24	321,7
4	Виробниче обладнання	16759,9	61,2	24	4022,37
5	Вимірювальні прилади	335,1	1,26	24	80,4
6	Транспортні засоби	502,7	1,83	40	201
7	Інструмент	1173,1	4,28	24	281,5
8	Виробничий та господарський інвентар	502,7	1,83	40	201
	Усього	27348,02	100		5646,57

7.3 Праця та заробітна плата

7.3.1 Розрахунок чисельності працюючих

Проводимо розрахунок згідно з нормами чисельності для визначення чисельності виробничих робітників ,які виконують роботи з управління агрегатами, печами, машинами та іншим обладнанням та контролю за технологічним процесом. Середньоспискова кількість робітників визначається за формулою 7.2.

R=Kсп Kсп ,чол. (7.2 )

де Ксп- коефіцієнт приведення явочного складу до спискового;

m-кількість типорозмірів обладнання,яке установлене у цеху,шт.;

Rяві-явочна чисельність робітників,необхідних для обслуговування і-го обладнання,чол;

Sі-кількість змін роботи обладнаня, зм.;

ni- кількість обладнання і-го типу, шт.;

Нчі-норма чисельності робітників для обслуговування одиниці обладнання,чол.

Таблиця 7.4- Розрахунок явочної чисельності робітників

Категорія робітників	Обладнання,робоче місце	Кількість робітників в одну зміну
	Найменування	Кількість,шт.	Згідно норми чисельності, чол.	Усього,чол.
1 Піч (ДСВ) 1.1. Сталевар 1.2. Підручний сталевара 1.3.Оператор печі	Піч Піч Піч	5 5 5	1 3 1	5 15 5
2. Вакууматор 2.1.Оператор 2.2.Робітник з установки ковша.	Вакууматор Вакууматор	1 1	1 1	1 1
3. Інші 3.1.Шихтовшик 3.2.Ситовщик 3.3.Бригадир шихтового прольоту 3.4.Бригадир двора виливниць 3.5.Розливальник 3.6.Бригадир розливальник 3.7Підготовлювач составів 3.8.Бригадир вогнетривник 3.9.Вогнетривник 3.10.Машиніст крану		13	0,8	5 1 2 1 5 2 4 1 4 11
Усього	63

Визначаємо середньоспискову чисельність робітників з формули 7.2.

R=1,13• 63•3=214 ,чол.

За нормами обслуговування розраховується середньоспискова чисельність допоміжних робітників:

R=Ксп ,чол. (7.3)

де m- число і-х об'єктів обслуговування, шт.;

Ноі- норма обслуговування, об'єктів/чол.-змін;

Sі -кількість змін роботи об'єктів, змін;

nоі- загальна кількість робочих місць у цеху,які обслуговуються, од.

R=1,13 (5•3/2+1•3/1+2•3/1+1•3/1)=23 чол.

Розрахована чисельностть виробничих та допоміжних робітників розподіляється за професіями,тарифними умовами,розрядами і подається в таблиці 7.5

Таблиця 7.5 -Розрахунок тарифного фонду заробітної плати робітників

Категорія робітників, професія	Розряд	Чисельність, чол.	Дійсний річний фонд,год.	Годинна тарифна ставка,грн.	Доплата, %	Тарифний фонд заробітної плати,тис.грн.
						Без доплати	С доплатою
Сталевар	9	15	1840	3,2	24	88,3	110,39
Підручний сталевара	6	45	1840	2,5	24	207	258,75
Оператор печі	8	15	1840	2,9	24	80,04	100,05
Оператор вакууматора	8	3	1840	2,9	24	16	20
Робітник з установки ківша	6	3	1840	2,5	16	13,8	16
Шихтовщик	6	15	1840	2,5	16	69	80,04
Ситовщик	5	3	1840	2,3	12	12,69	14,21
Бригадир шихтового прольоту	9	6	1840	2,7	16	29,8	34,57
Бригадир двора виливниць	9	3	1840	2,7	16	14,9	17,28
Розливальник	8	15	1840	2,5	12	69	77,28
Бригадир розливальник	9	6	1840	2,7	16	29,8	34,5
Підготовлшювач составів	8	12	1840	2,5	12	55,2	61,82
Бригадир вогнетривник	9	3	1840	2,7	16	14,9	17,28
Вогнетривник	8	12	1840	2,5	14	55,2	62,92
Машиніст крану	6	33	1840	2,3	12	139,65	156,4
Усього	189		895,28	1061,49
Допоміжні робітники ,які обслуговують обладнання
Робітник по ремонту обладнання	11	3	1840	2,9	10	16	17,6
Робітник по ремонту печей	11	3	1840	2,9	10	16	17,6
Робітник по ремонту електрообладнання печей,кранів	11	6	1840	2,9	10	32	35,21
Робітник по ремонту газоочисних установок	11	3	1840	2,8	10	15,45	17
Ремонтники	7	9	1840	2,7	12	44,71	50,07
Електрики	6	18	1840	2,8	12	92,73	103,86
Слюсар-механік	10	12	1840	2,9	10	64,03	70,4
Усього		54				280,92	311,74
Допоміжні робітники які не обслуговують обладнання
МОП	2	10	1840	2	10	36,8	40,4
Разом		253				1213	1413,63

7.3.2 Розрахунок фонду заробітної плати

Річний фонд заробітної плати складається з тарифного фонду та додаткової заробітної плати.Фонд додаткової заробітної плати робітників містить премії та доплату за роботу в нічний час,навчання учнів та інше. Сума премії визначеється збільшено,для виробничих робітників в розмірі 50%, допоміжних 30%,доплати 15% тарифного фонду заробітної плати.Річний фонд заробітної плати ІТП,спеціалістів,службовців розраховується в таблиці 7.6.

Таблиця 7.6-Розрахунок фонду заробітної плати ІТП, спеціалістів,службовців

Посада	Чисельність, чол.	Місячний оклад,грн.	Сума місячних окладів,грн.	Доплата за шкідливі умови,грн	Річний фонд зарплати тис.грн.
1.ІТП 1.1.Начальник цеха	1	1900	1900	190	25,08
1.2.Зам.начальника по виробництву	1	1500	1500	150	19,8
1.3.Зам.начальника по технологїї	1	1500	1500	150	19,8
1.4 Зам начальника по обладнанню	1	1550	1550	155	20,4
1.5.Старший майстер зміни	4	1250	5000	500	66
1.6 Старший майстер по технології	1	1300	1300	130	17,16
1.7 Інженер по якості	1	1100	1100	110	14,52
1.8 Інженер з охорони праці	1	1000	1000	100	13,2
1.9 Інженер по надзору будівель	1	1000	1000	100	13,2
1.10 Інженер по організації та нормуванню	1	1100	1100	110	14,52
1.11.Начальник БОТ	1	1120	1120	112	14,78
Усього	14		18070	1807	238,5
2 Спеціалісти 2.1 Старший майстер по підготовці шихти	1	1100	1100	110	14,52
2.2. Майстер по підготовці шихти	4	1000	4000	400	52,8
2.3.Головний майстер печей	5	1200	6000	600	79,2
2.4 Майстер розливки	5	1050	5250	525	69,3
2.5 Майстер по ремонту обладнання	1	1150	1150	115	15,18
2.6 Економіст	5	980	980	98	12,9
2.7 Головний бухгалтер	1	1000	1000	100	13,2
2.8 Бухгалтер	2	850	1700	170	22,4
Усього	24		21180	2118	279,5
3.Службовці
3.1 Табельщик	2	500	1000	100	13,2
3.2 Секретар-машиністка	3	550	1650	165	21,7
Усього	5		2650	265	34,9
Разом			41900	4190	552,9

Проводимо розрахунок чисельності працюючих і фонду заробітної плати. Розраховуємо премії, розмір яких для робітників 4%,для ІТП та спеціалістів 30% ,для службовців 7% тарифного фонду. Всі розрахунки зводимо у таблицю 7.7.

Таблиця 7.7-Чисельність і фонд заробітної плати працюючих цеху

№ п/п	Категорія працюючих	Чисельність працюючих, чол.	Річний фонд заробітної плати,тис.грн.	Пре мії Із ФС, тис. грн.	Усьо го фонд заробітної плати, тис.грн.	Середня заробітна плата
			Тарифний	Премії	Доплати	Усього
1	Виробничі робітники	189	1061,49	530,7	159	1751,2	42,4	1793,6	790
2	Допоміжні робітники
2.1	Які обслуговують обладнання	54	311,74	93,5	47	452,2	12,4	464,6	716
2.2	Які не обслуговують обладнання	10	40,4	12,12	6	58,5	1,6	60,1	500
3	ІТП	14	238,5			238,5	71,5	310	1845
4	Спеціалісти	24	279,5			279,5	83,8	363,3	1261
5	Службовці	5	34,9			34,9	2,4	37,3	621
	Усього	296	1966,5	636,3	212	2814,8	214,1	3028,9	852

7.4 Собівартість продукції

Собівартість продукції розраховується за наступними калькуляційними статтями витрат:

1.Основні та допоміжні матеріали за вирахуванням вороття та відходів ,які реалізуються.

2. Паливо та енергія на технологічні цілі.

3.Основна заробітна плата виробничих робітників.

4.Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

5.Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

6. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання.

7. Цехові витрати.

Стаття1 . Витрати на основні основні матеріали становлять 201462,16 тис.грн,на допоміжні матеріали 23039,14 .Разом з вирахуванням вартості відходів ,які реалізуються 242426,56 тис.грн. (табл.7.1).

Стаття 2. Затрати на усі види палива та енергії ,які витрачаються безпосередньо в процесі виробництва. Затрати на технологічне паливо визначаються за формулою 7.4

С=Qp ,грн. (7.4)

де Qp- річний випуск придатних відливків,т.;

KNTO- кількість найменувань технологічних операцій, шт ;

Hni- норма витрати палива на 1 т. Придатного литва на і-ту операцію

куб.м./т ;

Цпі- вартість палива , грн.

С=175000(48•0,35+16•0,35)=3920 тис.грн.

Витрати на технологічну електроенергію розраховуються за формулою (7.5)

С=Не•Qn•Кв Це , грн (7.5)

де Не- норма витрат електроенергії на технологічні цілі, кВт.год/т ;

Qn-випуск придатних злитків ,т/рік;

Кв-коефіцієнт який враховує втрати електроенергії в мережі заводу (1,05);

Це-ставка оплати відповідно за 1 кВт.год електроенергії ,грн.

С= 1000•175000•1,05•0,16=29400 тис.грн.

Стаття 3. Основна заробітна плата виробничих робітників розрахована в таблиці 7.5 та становить 1061,49 тис.грн.

Стаття 4 .Додаткова заробітна плата виробничих робітників розрахована в таблиці 7.7 і складає 689,7 тис .грн.

Стаття 5. Відрахування на соціальні заходи складають 37,5% або 0,375•1793,6= 672,6 тис.грн.

7.4.1 Розрахунок витрат на утримання та експлуатацію обладнання

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання є комплексною статтею і визначається за окремим кошторисом.

Стаття1. Сума витрат за даною статтею розрахована в табл.7.3 і складає 4906,9 тис.грн.

Стаття 2 :

а) вартість допоміжних матеріалів ,які витрачаються на єксплуатацію обладнання,приймаються у розмірі 0,4 % від суми початкової вартості обладнання ,транспортних засобів (табл .7.3, гр. 2,рядок 3+4+5+6) та становить 75,7 тис.грн.

б) заробітна плата допоміжних робітників ,які обслуговують обладнання розрахована в таблиці 8.7, відрахування на соціальні заходи визначаються в розмірі від фонду заробітної плати з урахуванням премії із ФС, та становить 37,5 % або 464,6•0,375= 174,2 тис.грн. , всього 174,2+452,2=626,4

в) витрати на силову електроенергію :

С сил.=Р (Кп•Ц1+Кі•Ф•Ц2)(7.6)

де Р- сумарна номінальна потужність,кВт.;

Кп-коефіцієнт попиту ;

Ц1,Ц2- ставка основної оплати відповідно за 1 кВт максимального річно-

го навантаження та оплати за 1 кВт/год спожитої електроенергії,грн ;

Кі-коефіціент,який враховує втрати в мережі заводу ;

Ф- дійсний річний фонд часу роботи обладнання,год.

Ссил=15750 (0,75•50+1,05•7620•0,16)=20753 тис.грн.

г) витрати на воду :

Свт=Н•Qp•Ц (7.7)

де Н-норма витрати м3/т;

Qp-річний випуск придатного ,т;

Ц- вартість 1 м3,грн.

Ссв=0,25•175000 •0,8=35 тис.грн.

Д.Витрати на паливо дорівнюють з формули 7.7. : 0,2•175000•0,35=12,2тис.грн.

Стаття 3.Витрати на поточний ремонт обладнання та транспортних засобів приймаються в розмірі 4% від вартості обладнання та транспортних засобів (табл.7.3,гр.3,рядок 3+4+5+6) =757,5 тис.грн.

Стаття 4. Сума витрат на зношення малоцінних та швидкозношувальних інструментів та пристосувань приймається в розмірі 0,4% вартості обладнання та транспортних засобів (табл.7.3 рядок 3+4+5+6) та становить 75,7 тис.грн.

Стаття 5. Інші витрати розраховуються в розмірі 5% від суми витрат за статтями 1-4 даного кошторису і складають 1362 тис.грн.

Таблиця 7.8- Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання

№	Стаття витрат	Сума тис.грн.
1	Амортизація обладнання ,інструмента, транспортних засобів	4906,9
2	Експлуатація обладнання: а) допоміжні матеріали	75,7
	б) заробітна плата допоміжних робітників , які обслуговують обладнання ,з відрахуваннями на соціальні заходи	626,4
	в) силова електроенергія	20753
	г) вода	35
	д) паливо	12,2
3	Поточний ремонт обладнання та транспортних засобів	757,5
4	Зношення малоцінних та швидкозношувальних інструментів та пристроїв	75,7
5	Інші витрати	1362
	Усього	28604

Процент витрат на утримання та експлуатацію обладнання визначається за формулою 7.8