Моделювання жакету жіночого святкового призначення

При виготовленні виробу звертають увагу на найбільш важливі її характеристики та особливості: вид виробу, силует, покрій, розмір, зріст, повнота група, та вид тканини.

Найбільш поширені методи технічного моделювання є конічне та паралельне розширення.

Лінії модельних особливостей наносяться на креслення вихідної конструкції і будуються первинні шаблони (лекала) виробу. На цьому стані робіт визначається економічність конструкції, розраховується площа лекал, виконується розкладка, визначається відсоток між лекальних випадів.

В даній моделі виконувалося таке технічне моделювання, як перенос макетним способом нагрудної виточки у зріз горловини, що призводить до розкриття талієвої виточки. На спинці талієва виточка співпадає з вертикальним рельєфом нанесеним графічним способом, який починається від пройми та розташована донизу жакету. Завдяки графічному методу до базової конструкції добудовується комір - стійка суцільно викроєний із пілочкою та спинкою. Комір - стійка на спинці вміщує до себе виточку, яка утворилася під час закриття плечової графічним методом. Оборка по низу пілочки та спинки розводиться конічним способом для досягнення якнайбільшої зборки. Її довжина по нижньому зрізу збільшується на 11 см.

На базовій конструкції горішньої частини рукава від низу по ліктьовому зрізу відкладаю 12 см, отримую точку т.В. З'єдную прямою т.В та т.М3. Поділяю відрізок навпіл т.В1. Відкладаю перпендикулярно 1 см та отримую т.В2. З'єдную точки В, В2, М3 плавною дугою. Так отримую межі декоративної вставки на горішній частині рукава.

На базової конструкції переднього та заднього полотнищ спідниці від т. Н2 вгору по бічному зрізу спідниці відкладаю 33 см та 27 см ( різниця - 6 см - ширина декоративних вставок) та отримую відповідно т.Б5 та т.Б6. Від т.Н1' відкладаю вліво 13см та 19см (т.К4 та т.К3),а від т.Н вправо11см та 17 см (т.К1 та т.К2) - ширина вставок по лінії низу спідниці. Потім з'єднати т.К1та т.Б5, т.К2 та т.Б2, т.К3 та т.Б2, т.К4 та т.Б5 за допомогою лекала.. Для побудови шлиці треба відкласти від т.Н 5 см ліворуч т.Н3, та від т.Н вгору 15 см т.Н4. Підняти перпендикуляри із т.Н3 та т.Н4 отримуємо т.Н3'.

3. Робоча документація

Робоча конструкторська документація - заключна стадія проектування.

Розробка робочої документації виконується для досліджуваного зразка в п'ять етапів, потім для встановлення серії (в два етапи) i далі на вибір встановленого серійного чи масового виробництва.

В швейній промисловості для розробки робочої документації можна віднести оформлення технічного опису моделей. Більшість форм технічного опису заповнюється на стадії розробки ескізного проекту. При проектуванні виробничого та форменого одягу цей етап проектування подається найбільш повно, оскільки зразок моделі проходить випробовування на відповідність вимогам, які встановлюються до одягу даної професії або сам його зразок i його технічний опис, далі виконується випробовування для серій зразків та коректується робоча документація.

Робоча документація на моделі швейного виробу розробляється, як правило, в формах моделей або безпосередньо на швейному виробництві на основі конструкторської документації технічного проекту та його креслення.

Робоча конструкторська документація включає крім технічного опису комплекс лекал деталей виро6у з основного матеріалу, підкладки, прикладу, допоміжних лекал. На цій стадії проектування уточнюють лекала після виготовлення першого зразка, визначають норму витрат матеріалу на модель, виконують технічне розмноження лекал i повністю оформлюють технічний опис на модель, що проектується.

3.1 Розробка остаточних лекал на модель

Лекала деталей виробу - кінцева мета конструювання. По лекалам в подальшому процесі масового виробництва одягу на підприємстві виконують обкрейдування, вирізають i перевіряють край, уточнюють контур деталей при обробці їх в потоці. Лекала отримують по технічним кресленням конструкції. Розробку робочих креслень лекал деталей виробу виконують у встановленій послідовності:

1) перевірка креслень конструкції;

2) винесення уточнень, які враховують усадку тканини;

3) копіювання креслень деталей;

4) розробка контурів лекал з урахуванням технічної обробки;

5) оформлення робочих креслень лекал деталей одягу;

6) побудова робочих креслень лекал допоміжних деталей i лекал;

7) розробка шаблонів лекал деталей виробу для промислового використання.

При перевірці креслення конструкції контролюється спряженість ліній по спряжених зрізах, місця розташування контрольних знаків (надсічок), довжини монтованих зрізів деталей.

Для виготовлення лекал креслення деталей копіюють, контури лекал розробляють з урахуванням технологічної обробки i в відповідності з конструкцією шва. Тут також враховуються товщина i осипання тканини, конфігурація зрізу, необхідність подальшого уточнення крою i т. д.

Розрізняють три види шаблонів: основні, похідні, допоміжні.

Основні, в залежності від призначення поділяють на шаблони-оригінали, шаблони - еталони, робочі шаблони.

Шаблони-оригінали постійно відповідають розробленому зразку конкретної моделі (основного базового розміру). Отримують їх виконуючи деталі конструкції з креслення i додають до кожного зразку деталей необхідні технічні припуски.

Шаблон-еталони отримують по лекалах-оригіналах шляхом градації їх на всі рекомендовані для даної моделі розміри i зросту.

Їх використовують для виготовлення виробів-еталонів i для перевірки якості робочих шаблонів.

Робочі шаблони виготовляють для виконання розкладки шаблонів, перевірки якості крою.

До основних лекал відносять лекала деталей конструкції із основного матеріалу (тканин и верха): спинка, пілочка, нижній колір i т.д.

Похідні лекала отримують на базі основних, до них відносяться лекала деталей, які виготовлені із матеріалу верха (підборт, кишені, хлястики), а також лекала деталей виробу із підкладочних i прокладочних матеріалів.

Допоміжні лекала будують на основі основних i похідних лекал. По них виконують намітку розташування кишень, виточок, дрібних деталей, місця розташування петель i ґудзиків, ліній підрізу при уточненні деталей після ВТО. На кожному шаблоні вказують найменування шаблона, назву виробу, номер моделі, призначення шаблону, найменування деталі, зріст, розмір, кількість деталей, нить основи, відхилення від неї, лінії доступних надставок.

На одній із основ лекал виконують специфікацію деталей крою.

На лекалах також виконують контрольні знаки - надсічки.

3.2 Специфікація деталей крою

Специфікація деталей крою є невід'ємною частиною робочої документації, яка складається на підставі креслень лекал виробу.

Специфікація деталей крою

Найменування деталей	Кількість
	Лекал	Деталей
1 Деталі верху (1 - 16 )
1 Пілочка суцільно викроєним коміром - стійкою	1	2
2 Центральна частина спинки суцільно викроєним коміром - стійкою	1	1
3 Бічна частина спинки	1	2
4 Горішня частина рукава	1	2
5 Нижня частина рукава	1	2
6 Оборка по низу пілочки	1	2
7 Оборка по низу спинки	1	1
8 Підборт	1	2
9 Обшивка по горловині	1	1
10 Корсажна стрічка переднього полотнища спідниці	1	1
11 Корсажна стрічка заднього полотнища	1	2
12 Центральне переднє полотнище спідниці	1	1
13 Бічна частина переднього полотнища спідниці	1	2
14 Центральна частина заднього полотнища	1	2
15 Бічна частина заднього полотнища спідниці	1	2
16 Нижній комір	1	1
2 Деталі підкладки (17 - 22 )
17 Пілочка	1	2
18 Спинка	1	1
19 Горішня частина рукава	1	2
20 Нижня частина рукава	1	2
21 Переднє полотнище спідниці	1	1
22 Заднє полотнище спідниці	1	1
3 Деталі прокладки (23 - 34 )
23 Прокладка пілочки	1	2
24 Прокладка підборта	1	2
25 Прокладка обшивки по горловині	1	1
26 Прокладка в область низу центральної частини спинки	1	1
27 Прокладка в область низу бічної частини спинки	1	2
28 Прокладка в область пройми бічної частини спинки	1	2
29 Прокладка в область пройми центральної частини спинки	1	2
30 Прокладка в область низу горішньої частини рукава	1	2
31 Прокладка в область низу нижньої частини рукава	1	2
32 Прокладка в область низу переднього полотнища спідниці	1	1
33 Прокладка в область низу заднього полотнища	1	2
34 Прокладка в область шлиці заднього полотнища	1	2
4 Деталі декора (35 - 38 )
35 Вставка у горішню частину рукава	1	2
36 Декоративна частина переднього полотнища спідниці	1	2
37 Декоративна частина заднього полотнища спідниці	1	2
38 Декоративна стрічка по горловині та верхньому зрізу коміру	1	1

4. Охорона праці та зовнішнього середовища

4.1 Правові основи охорони праці

Закон України "про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності.

Згідно цього Закону умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Працівнику не може пропонуватися робота, за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, професійного обладнання, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

За період простою з причин, виникнення виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я людей, які виникли не звини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, недодержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівник, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенси на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Працівник зобов'язаний:

- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і

здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи

під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони

праці, користуватися засобами колективного та індивідуального

захисту;

- проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- усі працівники через кожні два роки здають санітарний мінімум;

- виконувати строго правила особистої гігієни, мати приємний зовнішній вигляд.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог, згідно діючого законодавства України.

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше від шістнадцяти років. Винятком можуть бути особи, які досягнули п'ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п'ятнадцятирічних - 24-годинний. Заробітна плата працівникам молодше від вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановленні для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою

роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг;

- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.

4.2 Техніка безпеки при виконанні робіт по тематиці дипломного проекту

Загальні вимоги до технологічних процесів:

· Проектування та проведення технологічних процесів повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ Процессы производственные. Общие требования.

· Необхідно слідкувати за тим, щоб підлога не була слизькою. Всі пролиті на підлогу рідини (масла, емульсії тощо) слід ретельно вимивати та прочищати.

Електробезпека.

· Електропостачання фабрик по ступені забезпечення надійності належить до 2-3-ї категорії з обладнанням електроживлення з напругою 380/220 В.

· Улаштування, експлуатацію і ремонт електротехнічних установок та мереж, переносних електроапаратів та електроінструментів необхідно здійснювати згідно з Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Електробезпека. Загальні правила

· До роботи з електроапаратурою та електроінструментом допускаються особи, які пройшли інструктаж та навчання безпечним методам праці, перевірку знань правил безпеки та інструкції у відповідності до посади.

· Електроапаратура те електроінструмент повинні відповідати таким основним вимогам:

- контролювати зберігання та справність електроінструменту та переносних електричних освітлювачів повинна особа, яка має спеціальне уповноваження.

- перевірка стану ізоляції проводів, заземлювальної жили електроінструменту, переносних електричних світильників, а також ізоляції понижувальних трансформаторів та перетворювачів частоти провадиться мегомметром не менше ніж 1 раз на місяць особою з кваліфікаційною групою не нижчою за 3-тю.

- електроінструмент, переносні електросвітильники та інші електроприлади перевіряються зовнішнім оглядом, звертається увага на справність заземлення та ізоляції проводів, відсутність оголених струмопровідних частин та відповідність інструмента до умов роботи.

- зіткнення проводів з вологими та масляними речами забороняється. При виявленні будь-яких несправностей робота з електроінструментом або переносними електричними світильниками негайно припиняється.

- при припиненні подачі струму під час роботи з електроінструментом або під час перерви електроінструмент необхідно відключати від електромережі. Вимоги до розміщення обладнання та організації робочих місць.

· Обладнання фабрик розмішують відповідно до Норм технологического проектирования фабрик.

· Установка додаткового обладнання, не передбаченого проектом, дозволяється тільки з дозволу технічної те санітарної інспекції.

4.3 Пожежна безпека

1 Пожежна безпека регламентується ГОСТ 12.1.004-85 ССБТ «Пожарная безопасность». Загальні вимоги, будівельними нормами і правилами СНиП 2-80 «Противопожарные нормы проектирования зданий промышленных предприятий» і «Правилами пожежної безпеки України».

2. Пожежна безпека підприємства забезпечується: системою попередження пожежі; системою пожежного захисту.

3. У приміщеннях майстерень забороняється зберігання легкозаймистих речовин біля опалювальних приладів.

Дотримання правил пожежної безпеки є обов'язком кожного працівника.

4. Основними причинами виникнення пожежі в майстернях можуть

бути:

- порушення правил техніки безпеки, інструкцій технологічного обладнання, несправність професійного інструмента;

- несправність електроустановок, електропроводки, вентиляційних систем та опалювальних приладів;

- загазованість виробничих приміщень пожежонебезпечними парами;

- само загорання горючих речовин і матеріалів;

- розряди статичної та атмосферної електрики(газові розряди).

5. Відходячи від робочого місця, швея повинна вимкнути освітлення і електричні прилади.

6 Не дозволяється користуватися електроплиткою для обігрівання приміщення.

7. Забороняється використовувати як абажури тканину, папір і інші горючі матеріали без спец каркасів, що не дозволяють торкатися до лампи та абажура.

8. Забороняється складати на батареї опалення білизну.

9. При перших ознаках пожежі - задимлення, запаху горілого необхідно викликати пожежників. Користуючись засобами первинного пожежогасіння приступити до ліквідації пожежі.

10 При появі запаху газу треба викликати аварійну службу. При цьому не можна палити, вмикати та вимикати електроприлади, користуватись відкритим вогнем.

11. Штори, занавіски та усі м'які меблі необхідно просякнути вогнегасник складом.

12. Кожне приміщення необхідно забезпечити вогнегасниками, інвентарем та інструментом. Усі засоби повинні знаходитись на місцях, які добре видно, захаращувати доступ до них заборонено.

На початковій стадії розвитку пожежі, використовують первинні засоби пожежогасіння -- пожежний інвентар(пожежні відра, ящики з піском, лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна) та пожежні інструменти (багор, лом, сокира тощо).

Як правило, пожежний інвентар, інструменти розмішують на спеціальних стендах (щитках).

Серед вогнегасників широко використовують вуглекислотні ВВ-2, ВВ-5, які застосовують для гасіння легкозаймистих, твердих горючих речовин, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000В, а також цінних предметів.

Використовувати інвентар та обладнання для господарчих, виробничих та інших цілей, не пов'язаних з пожежогасінням категорично забороняється. Весь пожежний інвентар періодично перевіряється та випробується з занесенням результатів перевірки і випробувань до журналу.

4.4 Вимоги гігієни та виробничої санітарії

В усіх приміщеннях майстерні кожний день до початку роботи або після її закінчення провадиться ретельне вологе прибирання, впродовж робочого дня провадиться поточне прибирання, а один раз на місяць підприємство зачиняється на одну зміну на «санітарний день».

1. Під час проведення генерального прибирання та санітарного дня у приміщеннях обмітається пил зі стін та стель, миються світильники та плафони настінних світильників, радіатори опалення, вікна та двері. Умивальні раковини у виробничому та допоміжному приміщеннях ретельно чистять, миють та дезінфікують 0,5%ним розчином хлораміну; стіни та підлоги убиральні також дезінфікуються. Бачки для використаної білизни миються, наводиться порядок у індивідуальних шафах та тумбочках швей. Під час прибирання приміщення перукарні провітрюється.

Засоби колективного захисту в залежності від призначення підрозділяються на такі класи:

- засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць;

- засоби нормалізації освітлення робочих місць;

- засоби захисту від ураження електричним струмом;

- засоби захисту від електростатичних зарядів;

- засоби захисту від підвищення чи пониження температур поверхонь обладнання, матеріалів;

- від дії механічних факторів.

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення розподіляються на такі класи:

- спеціальний захист для органів дихання;

- спеціальний одяг;

- спеціальний захист для очей;

- спеціальне взуття;

- спеціальний захист для рук.

Працівникам фабрик видають спецодяг та спецвзуття згідно з затвердженими нормами, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 Средства защиты работающих. За ним треба здійснювати належний догляд.

Освітлення

2. Природне та штучне освітлення на фабриках відповідає вимогам

СНиП 11-4-79.

3. В усіх приміщеннях використовують природне освітлення максимально.

4. Для штучного використовують світильники з люмінесцентними лампами білого кольору типу ЛБ.

5. Світильники загального освітлення слід розмішувати виходячи з умов створення рівномірної освітленості;

захист ока працюючого від різкого світла; безпека обслуговування; надійність їх кріплення.

6. Вікна та світлові отвори забороняється захаращувати

7. Слід передбачати місцеве освітлення з лампами розжарювання.

8. Скляні поверхні світлових отворів необхідно утримувати в чистоті та справності. Арматуру не менше ніж 2 рази в місяць чистити.

9. Для живлення використовувати напругу, яка не перевищує 220 В, за умов, що проводка та арматура розміщенні на висоті, не меншій за 2,5 м. (Штучне освітлення).

Висновки

Дана дипломна робота полягає у розробці жіночого костюма, який складається із жакету та спідниці напівприлеглого силуету, для жінок молодшої вікової групи.

Для розробки виробів існує єдина система конструкторської документації. До конструкторських документів відносяться графічні та тексові документи, які окремо чи в сукупності визначають склад та устрій виробу, та вміщують необхідні дані для його розробки або виготовлення, контролю, експлуатації та ремонту.

Документи в залежності від стадії розробки поділяються на проектні (технічне завдання, ескізний проект, технічний проект) і робочі (робоча документація).

Технічне завдання. Цей розділ вміщує в собі первинні відомості про модель та вимоги до неї, до обраного матеріалу. Також треба було проаналізувати напрямок моди, її розвиток і відображення модних елементів у обраній моделі, та моделях пропозиціях. Технічне завдання не вміщує графічні зображення: це зображення основної моделі та моделей пропозицій в кольорі.

Ескізний проект також вміщував і графічні зображення, й текстові документи. До текстових документів належить обґрунтування вибору матеріалів для виробу, обґрунтування обраної системи конструювання, та таблиці розмірних ознак, прибавок, розрахунок та побудова базової конструкції виробу. Графічним зображенням на даному етапі проектування є зображення побудови креслення базової конструкції виробу, а також нанесення модельних особливостей різними методами, відображеними в дипломному проекті.

До робочого документації входило тільки графічне зображення розробки остаточних лекал на модель, та специфікація деталей крою.

Робоча документація - це завершальний етап розробки моделі, на якому і закінчується дипломна робота.

Список використаної літератури

1. Коблякова Е.Б. «Конструювання одягу з елементами САПР»: Підручник для вузів. М Легпромбитвидат, 2008р.

2. Коблякова Е.Б. «Основи конструювання одягу» - М 82р.

3. Кокеткин «Довідник по конструюванню»

4. Трухан « Довідник молодого швейника»

5. Шершньова «Конструювання жіночого одягу на типові та нетипові фігури» М.Легка промисловість, 2000

6. Гришпан І.Я. «Конструювання чоловічого верхнього одягу по індивідуальним заказам» - М. Легпромбитвидат, 2007р.

7. Баженов «Матеріалознавство»

8. ДОСТ 17-326-81 «Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури жінок. Розмірні признаки для проектує мого одягу.»

9. ДОСТ 17-325-81 «Вироби швейні, трикотажні, хутряні. Типові фігури чоловіків. Розмірні признаки для проектування одягу.»

10. Янчевська Е.А. «Конструювання верхнього одягу» М Легпромбитвидат.

11. Єрмакова К.І. «Основні та похідні лекала».

12. Саламатова С.М. «Конструювання одягу» М. Легка та харчова промисловість 2004р.

13. Славінська А.Л. «Побудова лекал різного асортименту» 2-ге видання.2002р.

14. Сакулін Б.С. Конструювання чоловічого та жіночого одягу Центр Академія.

15. Матузова Е.М. «Розробка конструкції виробів по моделям» 1975р.

16. Журнал «Легка промисловість» №1-12

17. Журнал «Ательє»

18. Журнал «Бурда» №1-12

19. Журнал «Мьорфі»