Характеристика українських етнічних територій

Етнічні фактори регіоналізму: поняття етносів, релігій, батьківщини, етногенез, етичні ознаки. Українські землі і межі. Проблема консолідації українського суспільства. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Конфлікти на території.

Рубрика Краеведение и этнография
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.09.2013
Размер файла 48,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Також важливим є конфлікт, який традиційний для всього європейського світу. Так зване «єврейське питання». На даний момент воно гостро не стоїть, проте найновіші соціологічні дослідження показують зростаючий рівень антисемітизму в Україні. Проте характер сутичок свідчить скоріше, що це винятки ніж правило.

Традиційною залишається нелюбов українців до циган, яка спровокована способом життя останніх. Цигани і у наш час ведуть переважно бродячий спосіб життя і мало зважають на закони країни у які проживають. Через це трапляються сутички між осілим населенням та «прийшлими» циганами.

З новою проблемою зіткнулися українці у останні декілька років - це нелегальна міграція з країн Африки та Азії. З появою якої різко збільшився обіг наркотичних речовин на території України а також емігранти розпочали займати вигідні економічні місця на які претендують українці. А це в свою чергу породило рух «скінхедів» та інших ультра - правих угруповань. Учасники цього руху виступають проти за полонення України темношкірими емігрантами, застосовуючи при цьому усі методи боротьби включаючи вбивства та тілесні ушкодження [27].

3.2 Проблема консолідації українського суспільства

На сучасному етапі актуалізується проблема загальнодержавної консолідації українського суспільства як життєво необхідна умова процесу становлення та успішного функціонування держави, що передбачає розв'язання ряду важливих міжетнічних та міжнаціональних проблем і, що не менш важливо - вимагає утвердження (а досить часто навіть і формування) національної самосвідомості українців як етнонаціональної спільноти[29].

Культура (у вигляді як матеріальних, так і духовних надбань народу) виступає засобом адаптації конкретної людської популяції до природно-географічних та соціальних умов її існування. Саме внаслідок такого пристосування до природно-географічного середовища та поступового набуття певних характерних особливостей популяція і перетворюється на етнос. Формування самобутнього українського типу етнічної культури на величезних просторах від Дону до Карпат, від Полісся до Криму супроводжувалося поступовим розвитком у автохтонного населення етнічної самосвідомості, ідентифікації «своїх» як носіїв аналогічного типу культурних знань, навичок, поведінкових стереотипів. З покоління в покоління сталі етнодиференціюючі ознаки етносу поступово поглиблювались, розвивались, передавались та засвоювались.

Специфіка історичної генези української нації та її культурних надбань значною мірою зумовлена межовим, пограничним розташуванням українських земель. Протягом віків Україна виступає не лише як порубіжжя хліборобської цивілізації та кочових народів степу, а також і як місце зіткнення та взаємовпливу західного і східного християнства, ісламу та іудаїзму. У ХХ ст. в умовах політичної біполярності світу Україна виступає пограниччям «диктатури пролетаріату» з країнами європейської демократичної традиції. У програмних документах розвитку країни декларується роль держави як своєрідного «моста» між геополітичними та соціокультурними материками - європейським та пострадянським просторами. Актуальність межовості, пограничної ролі України, її геополітичного значення та перспектив зростає з огляду на подальше розширення Європейського Союзу на схід. Чим була в минулому і чим є сьогодні Україна з погляду геополітичного, історично усталені форми стосунків з сусідами, її роль у Європі та світі в часовому і просторовому історичному розвитку - ось питання, на які ми повинні відповісти собі.

Бездержавність українського етносу, а також, великою мірою, - межове розташування українських земель та відсутність природних перепон (за винятком Карпат на заході та Чорного і Азовського морів на півдні) на її кордонах з давніх-давен спричиняло територіальні посягання сусідніх держав та народів. Українська історія знає не один випадок імперсько-великодержавного переділу кордонів просто по живій плоті питомо українських етнічних земель, в результаті яких постала сучасна, з усіх сторін обкраяна територія нашої держави, що включає minimum minimorum предковічних теренів розселення українського етносу. Крім того, багатовікове перебування українських земель у складі різних сусідніх держав нині породжує непоодинокі заклики щодо відновлення ідеї регіоналізації чи краєвого поділу України, яку намагаються актуалізувати деякі політичні сили. Згадаємо, що проти краєвого поділу України, абсолютизації регіональних етнопсихічних відмінностей українців рішуче виступав М. Грушевський, який застерігав тих, хто з будь-яких причин «хапається за ті відміни, витворені на нашім національнім тілі чужими впливами та зверхніми обставинами, і поняття цілісної української території підміняють поняттям краю, області, із української території викроюють обласні автономії». Хоч під тиском чужих політичних систем та через політику примусового великодержавного розчленування різні частини України недостатньо відчували свою національну єдність та пасивно піддавалися стороннім впливам, проте в українських загальнонаціональних інтересах «лежить власне концентрація всіх національних сил, а для того всіх частин української території», - підкреслював Грушевський [3; 211].

Настанови та заклики вченого розвивати в українців почуття єдності, солідарності, а не розпалювати ворожнечу, надто актуально звучать сьогодні, коли вкотре поширюється міф про нібито принципові ментальні відмінності українського населення різних регіонів, а відтак про потребу регіоналізації, впровадження федеративного устрою України. Цей міф досить прозоро переслідує політичну мету - дистанціювати окремі частини українських земель, сприяти активізації в них відцентрових тенденцій, а отже - перешкодити загальноукраїнській консолідації і домогтися чергового розчленування України.

Крім того, попри існування визнаних усією світовою спільнотою як цілком легітимних базових договорів про дружбу і співробітництво та задеклароване визнання державних кордонів і територіальної цілісності України, подекуди з-за кордону (а інколи подають голос і доморощені колабораціоністи) лунають вимоги щодо з'ясування етнічної належності тих чи інших територій на кшталт вимог про повернення Південної Бессарабії, Північної Буковини, острова Зміїний, сумнозвісної Тузли або ж визнання Півдня України та Криму «исконно русской землёй» [6; 99].

А тому з погляду державно-національної української перспективи слід рішуче відкинути ідею регіоналізації та будь-яких зазіхань на територіальну цілісність України, протиставити їй на державному рівні чітке формулювання загальнонаціональних інтересів та неухильне справжнє, а не декларативне, їх відстоювання.

За цих умов важливим завданням є чітке визначення та окреслення кордонів етнічних українських теренів зі статистичним, демографічним, історіографічним, картографічним, діалектологічним обґрунтуванням етнічної належності межових територій. Поставлене завдання повинно розв'язуватись на основі ретельного вивчення накопичених історичною наукою знань з даної проблематики, застосування історичного досвіду та набутків суміжних наукових дисциплін, опрацювання доробку вчених світової науки. Важливо чітко та рішуче означити Українську державу як геополітичну реальність, межі якої співпадають з природними кордонами питомо українських етнічних територій.

Висновки

Однією з головних ознак народу (етносу), нації як певної стійкої спільності людей є територія, на якій проживає ядро, основний масив цього народу і разом з якою він творить цілісний біогеографічний і етносоціальний організм. Отже, поняття етнічна, або національна територія означає землю, яку з найдавніших часів заселяє той чи інший народ, яку цей народ освоював, захищав, був і є її корінним жителем та господарем.

Етнічна територія - категорія більш стійка, ніж державна територія. Державні кордони нерідко пересуваються, встановлюються з порушенням етнографічних меж розселення народів. Особливо складною є доля народів, які втрачали державність і територія яких, залежно від певних політичних обставин, підлягала членуванню чи зазнавала утисків чужоземних завойовників. Але й за таких умов етнічна територія залишалася стійким утворенням, базисом цілісності народу і його державницьких потенцій.

Характерною рисою державної території України тепер є те, що вона не повністю співпадає з межами її етнічних земель. У свою чергу, українські етнічні землі (етнічна територія) - це простір земної поверхні, яке компактно заселене і освоєно українцями, українським етносом за багато століть його розвитку і розселення. Часто чіткі межі заселеного простору важко визначити, тому що вони непомітно переходить в етнічно змішані території. Розподіл між сучасними державами української етнічної території - суцільний і змішаної.

Дух національного відродження і державотворення є сьогодні найголовнішим чинником єднання українців як на своїй рідній землі, так і поза нею сущих.

Нажаль ґрунтовних праць про етнографічні проблеми на Україні у сучасний час не написано, тому основною джерельною базою цього ІНДЗ були газетні та журнальні статі, а також всесвітня мережа Internet.
Підводячи підсумки на основі вище викладеного матеріалу, можна дійти висновків, що для вирішення деяких конфліктних ситуацій достатньо провадити більш вдалу економічну політику. Тоді як ряд інших потребує втручання влади, а деколи навіть і правоохоронних органів для вирішення, також потрібно більш серйозно ставитися до зовнішньополітичних втручань у внутрішньодержавні справи з боку інших держав. Якщо ж вчасно не прийняти адекватних дій то можливі військові конфлікти на території нашої держави.

Перелік джерел

1. Атлас. Українці. Східна діаспора - К., 2002 - 64 с.

2. Грушевський М. Галичина і Україна // Літературно-науковий вісник. - 1906. - Т. 36. - Кн. 12. - С. 493.

3. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. - К., 1990. -360 с.

4. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред.. - К., КНЕУ, 2006 - 988 с.

5. Дяченко В.Г. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. - К., 2003. - с. 149-153

6. Заставний Ф.Д. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах. - Львів, 2001. - 230 с.

7. Заставний Ф.Д. Східна українська діаспора - Львів: Світ, 2002.-260 с.

8. Зінич В.Т. Про євреїв в Україні на початку XX ст. // Український історичний журнал: - 2006 №5, С. 4-5

9. Карта этнического состава населения Украины. М. 1:1500000 / Министерство культуры и искусств Государственная служба геодезии, картографии и кадастра. - К.: Укргеодезкартография, ГНПП Картография, 2007

10. Кубійович В. Етнічні групи Південно-Західної України (Галичини) на 01.01.1939 року. - Весбаден, 2007.

11. Кубійович В.М. Атлас України й сумежних країн // За заг. Ред. В.М. Кубійовича - Львів, Знання, 2006 - 102 с.

12. Кубійович В.М. Географія українських і суміжних земель // За заг. Ред. В.М. Кубійовича - Львів, Краків, 2004 - 414 с.

13. Меликян Г.Г. Народонаселение. Энциклопедический словарь / Гл. ред. Г.Г. Меликян. - М., 2004.-425 с.

14. Паламарчук М.М. Географія України - К., Инфра-М, 2004 - 321 с.

15. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. - К., 2006.-468 с.

16. Пономарьов А.П. Українська етнографія. - К., 2008.-375 с.

17. Римаренко Ю.І., Курас І.Ф. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії: - Київ, 2003. - 800 с.).

18. Самарцев І.Г. Зокрема про татар в Україні // Український історичний журнал: - 2004 №14 С. 12-13

19. Сергейчук В. Этнические границы и государственная граница Украины. - М., 2006. - 310 с.

20. Статистичний Щорічник України // За 1999-2008 р.р. - К., Статистика.-115 с.

21. Тарасенко Н.Г. Экономическая и социальная география - Донецк, Академия, 2008 - 160 с.

22. Чирков А.В. восстановят ли народы Украины утраченное численное преимущество в Крыму? (Современные и возможные будущие изменения этнической структуры населения Крымского полуострова). - М., 2009. - 40 с.

23. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України. Навч. посібник / За ред. Шаблія О.І. - Львів, Світ, 2006 - 680 с.

24. Щокин Г.В., Головатий М.Ф. Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи / За аг. Ред. Г.В. Щокина, М.Ф. Головатого - К, МАУП, 2006 - 384 с.

регіоналізм український етнічний земля

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Особливості поняття етнос і народ. Історія формування та національний склад Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та АР Крим. Етнічні конфлікти на території Причорноморського району у сучасний час. Проблема консолідації українського суспільства.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 28.04.2014

  • Наукова сутність проблеми географічного дослідження етнічного складу міського населення. Аналіз взаємозв’язку між містом та етносом. Вплив урбанізації на етнічні спільноти. Міста як центри консолідації етносу. Вивчення етнічного складу населення міста.

    реферат [23,4 K], добавлен 10.03.2010

  • Історія заселення Північного Причорномор'я та Миколаївщини зокрема. Кількість та розміщення національних меншин на даній території області. Актуальні проблеми духовного розвитку етнічних спільнот Миколаївщини. Сучасна демографічна ситуація в регіоні.

    реферат [32,6 K], добавлен 16.04.2014

  • Перелік держав, які входять до складу Північної Європи. Національний склад, міграція. Найбільші міста Фінляндії. Австрія, Угорщина, Німеччина, Польща, Словаччина, Чехія, Швейцарія. Вид територіального устрою Східної Європи. Трудова міграція у Франції.

    реферат [33,3 K], добавлен 12.02.2015

  • Характерні риси традиційного українського суспільства ХІХ — початку ХХ ст. Українські обряди і ритуали, пов’язані з традиційними формами спілкування молоді. Особливості вікового символізму. Гендерна специфіка вечорниць. Еротичне підґрунтя вечорниць.

    научная работа [415,3 K], добавлен 10.12.2012

  • Причини і наслідки переселення українців по території Російської імперії кінця XVIII - початку XX ст. Дослідження кількісного складу українського етносу в у Лівобережній, Правобережній Україні та Новоросії. Розселення українців у Австро-Угорській імперії.

    реферат [36,1 K], добавлен 29.10.2010

  • Дослідження етногенезу греків українського Приазов'я. Проведення компаративного аналізу специфіки діалектів румеїв та урумів, оцінка їх антропологічних та культурних відмінностей. Визначення особливостей культури та історії маріупольських греків.

    реферат [28,7 K], добавлен 20.09.2010

  • Особливості вірування у множинність небес у різних місцевостях України. Уявлення про будову землі та небес, перебування там Бога та янголів в українських легендах. Якості Сонця та Зорі у народних оповіданнях, прикмети, що зв'язані з природними стихіями.

    реферат [36,1 K], добавлен 15.12.2010

  • Найперші звістки про гунів як народність, безплідні намагання дослідників знайти їх етнічні і географічні корені. Свідчення про слов’янську етнічну приналежність гунів у дослідженні грека Прокопія Кесарійського. Схожість звичаїв гунів із слов’янами.

    статья [10,4 K], добавлен 05.05.2009

  • Етапи та принципи розселення євреїв на території України, суспільні, політичні та економічні передумови даного процесу. Причини гоніння євреїв з боку польського та українського суспільства. Відношення українців до росіян як до національної меншини.

    контрольная работа [58,7 K], добавлен 04.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.