Творчість Григорія Ващенка – скарб українського народу

Спадщина Г. Ващенка ще чекає свого глибинного і системного вивчення. Потреба в ньому зростатиме залежно від темпів нашого духовного, національного і демократичного поступу. Як вже про те мовилося, значущість цього педагога полягає у тому, що він, як ніхто інший у ХХ ст., увібрав у себе багатовікову українську педагогіку, оберігав її і розвивав далі. І власне у цьому сенсі можемо стверджувати, що його педагогічна спадщина містить у собі цілісну систему поглядів на освіту й виховання молоді. Відтак освоєння цієї спадщини означає повернення нашої педагогіки до самої себе, до втраченої власної ідентичності, природної рівноваги і гармонії, а відтак і до єдності з власною традицією та зі світовою педагогічною думкою.

Погляди Г. Ващенка на майбутнє педагогіки і її велику роль у суспільстві викладені у “Додатку“ до “Загальних методів навчання", написаному в стилі заповіту. “Віримо, - пише він тут, - що розум і добро візьмуть гору над хижацькими інстинктами і злом. Після тяжкої боротьби кінець-кінцем настане справедливий лад на Землі і настане всесвітня воля. Але справжня свобода накладає й обов'язки, і чим більша перша, тим більші й другі. Відповідно до цього має розбудовуватися і педагогіка майбутнього “.9,73 З курсової роботи бачимо, що педагогічний світогляд Г. Ващенка зорієнтований на християнську стратегію виховання, пріоритетною рисою його педагогічної творчості є орієнтація на духовне життя людини, а її виховання він трактує як розвиток душі. Водночас порятунок він бачить у відродженні моральності і в прийнятті людиною пріоритету духовного над матеріальним. Так, зрештою, він бачить взагалі шлях порятунку людства перед небезпекою вселюдської катастрофи, включаючи процеси екологічні. Варто також підкреслити, що тут Г. Ващенко залишається оптимістом і вважає, що ідеї християнського гуманізму діють все з більшою і з більшою силою.

У розділі “Система цінностей та зміст виховання" до найважливіших цінностей виховання Ващенко відносить моральність (сфера вселюдського життя), патріотизм (сфера національного життя), громадянськість (демократизм) (сфера цивільних стосунків), родинність (сфера стосунків між членами сім'ї), характерність (сфера індивідуального життя) і природосвідомість (ставлення людини до природи - власної і природи довкілля). Із розділу “У пошуках методичного інструментарію” розуміємо, що Г. Ващенко - прихильник таких форм і методів навчання, які передбачають самостійну творчу діяльність учня і що високо ставить виховне значення праці, вважає її чинником виховання в людині працьовитості як риси характеру, а також наголошує на виховній функції українознавства. Вивчаючи діяльність Всеукраїнського Педагогічного Товариства ім.Г. Ващенка, розуміємо, що йому, Товариству, довелося вивчити і відчути болючі питання нашої теперішньої освіти і нашого виховання, а відтак шукати відповіді на них - власне у спадщині Г. Ващенка і його однодумців, і бачимо, що одним з перших завдань Товариства є відродження спадщини педагога - видання та перевидання його творів, які так необхідні нам, теперішнім і майбутнім учителям.

Історична пам'ять є нашим ресурсом на майбутнє, вона може мобілізувати кожного індивідуума до продуктивної праці. Спогади про падіння, невдачі і поразки не можуть паралізувати волю діяльних людей. Варто лише проаналізувати здобутки і помилки, виокремити проблеми і рухатись вперед. Кожен повинен зрештою нести свою частку моральної відповідальності за майбутнє.

Список літератури