Формування навичок здорового способу життя у дітей та молоді

Дуже ваблять дітей до спиртного ритуал чаркування, атмосфера застілля. Гості й батьки за столом, який заставлений стравами, пляшками, бокалами, що заповнюються шипучим і пінистим вином. Люди піднесено говорять, посміхаються, бажають одне одному добра... Підіймають чарки, бокали, цокаються. Хтось, розморений і роздобрілий, наливає в келишок малюкові лимонаду і пропонує: «Давай поцокаємося». Малюк у захопленні. Він радісно цокається, а потім випиває лимонад під схвальні вигуки присутніх.

Якщо такі випадки мають місце в сім'ї, то можна з впевненістю сказати, що діти стануть продовжувачами її алкогольних традицій. Вони будуть вживати спиртні напої, бо психологічно готуються до такої поведінки описаним ритуалом. Атмосфера застілля, причетність дитини до чаркування та тестування, яскраві фарби етикеток пляшок формують змалку потяг до подібних урочистостей. А коли дитина попробує спиртне, то, не виключено, у неї може почати формуватися схильність до алкоголю. Звичайно, між першою чаркою і звичкою пиячити існує не мала дистанція, але факти алкоголізму серед неповнолітніх свідчать: цю дистанцію людина може дуже швидко пройти, якщо прилучення до алкоголю починається в ранньому віці.

Отже, антиалкогольне виховання у сім'ї може ґрунтуватися тільки на тверезому способі життя всіх її членів. Діти повинні бачити, що ніхто з оточуючих алкоголю не вживає. У цих випадках вдається уникнути розбіжності між словом і діями вихователя. Нині згадана розбіжність спричиняє немало невдач у сімейному вихованні. Не може батько виховати свого сина байдужим до чарки, якщо він сам часто заглядає в неї. Скільки дітям не говори, що горілка та вино - отрута, скільки їх не лякай наслідками споживання алкоголю, ті слова не справлятимуть ніякого впливу на дітей, якщо вони бачать, що батько і мати пиячать.

Дехто з батьків, сподіваючись на успіх у вихованні, робить перед дітьми вигляд, що перестає пити. Але, як уже зазначалося, такий шлях не забезпечить бажаного результату. Можливо, тимчасово посилить виховний вплив батька, поки діти не розпізнають його лицемірства. Рано чи пізно вони «розкриють» батька таким, яким він є насправді. І не можна поручитися за те, чи зроблять діти правильні висновки щодо пияцтва.

У сім'ї має панувати атмосфера негативного ставлення до спиртного, засудження п'яниць. Це теж необхідна умова успішного здійснення виховного впливу на дітей.

Сам же процес антиалкогольного впливу безпосередньо передбачає відвернення дітей від сумнівних цінностей (традицій застілля із вживанням спиртних напоїв тощо), вироблення негативного ставлення до спиртного й тих, хто його вживає, формування переконань у перевагах здорового способу життя, вміння протистояти впливові і негативних, споживацьких тенденцій.

Найбільш надійний спосіб відвернення від алкоголю - залучення дітей до змістовних форм життєдіяльності, особливо під час проведення вільного часу, зокрема до занять фізкультурою, спортом, музикою, читанням, працею в саду та ін. За такої умови їм стане невідомою звичка до байдикування, марнування часу, яка дуже часто призводить до вживання вина й горілки. Звичайно, бажання дітей займатися своїми захопленнями на дозвіллі треба стимулювати.

Існує думка про те, що антиалкогольне виховання у сім'ї слід починати якомога раніше. Адже алкогольні звички сприймаються дітьми ще в дошкільному віці. Не в одному дитсадку помічено, наприклад, що після вихідних і святкових днів діти охоче грають у «зустріч гостей», намагаються за прикладом батька і матері, накривати «багатий стіл». Зрозуміло, цей факт зайвий раз свідчить про те, що антиалкогольне виховання слід починати з раннього віку. Ту ж саму гру в «зустріч гостей» варто спрямовувати не на модель застілля, а, наприклад, на пригощання гостей чаєм, тістечками. Крім того, батьки можуть обережно й тактовно розповідати дітям про згубність вживання спиртного через казку, малюнок, а згодом - і через життєві приклади.

Вироблення негативного ставлення дітей до спиртного й тих, хто його вживає, може відбуватися шляхом бесід. Дітям потрібно розповісти про шкоду, якої завдає людині й суспільству пияцтво. Про руйнування внаслідок вживання алкоголю здоров'я людей, сім'ї, про злочини і хуліганство на ґрунті пияцтва, про народження неповноцінних малят - про все це діти мають дізнатися з вуст батьків.

Дехто може заперечити: чи варто про таке розповідати дітям? На наш погляд, не тільки варто, а й необхідно. Діти надзвичайно допитливі, вони неодмінно самі підійдуть до згаданих питань. Точніше, життя їх до цього підведе. І що буде краще: замовчати істину чи правильно викласти її? Без сумніву, другий варіант забезпечує правильний напрям виховної роботи.

Таким чином, результативність, виховних впливів батьків у прищепленні дітям культури споживання залежить від того, наскільки майстерно вони виходять із тих конкретних ситуацій, що виникають у них у сім'ї, як уміють надати виховному процесові сучасної спрямованості. Формувати у дітей усвідомлення цінності праці, відчуття міри у споживанні, правильне ставлення до речей, уміння змістовно проводити своє дозвілля, виховувати відразу до алкоголю, нетерпимість до пияцтва - все це має бути першочерговим для батьків.

Запитання батькам

1. Говорите ви зі своєю дитиною про алкоголізм чи обходите цю проблему?

2. Як ви говорите про алкоголь і в яких ситуаціях?

3. Чи вважаєте ви: вашу дитину можна легко схилити до вживання алкоголю? Якщо так - то чому? Якщо ні - чому?

4. Як ви вважаєте, які заходи потрібно вживати в родині, щоб уберегти дитину від алкоголізму?

5. Які поради ви би запропонували батькам, щоб запобігти лиху?

Психолог дає кожному з батьків пам'ятку.

Пам'ятка батькам

v Частіше обіймайте, цілуйте дитину, хваліть її. Не думайте, що ваша дитина і так знає, що ви її любите.

v Щодня запитуйте у дитини: «Як справи?», «Що було в школі?»

v Якщо у школі батьківські збори, обов'язково сходіть.

v Навчіть дитину в разі потреби звертатися до психолога.

v Переконайтеся в тому, що ваші діти розуміють: алкоголізм - це захворювання, як рак або діабет. У цьому випадку вони можуть зненавидіти хворобу, але продовжувати любити хворого батька або матір. Дізнайтеся більше інформації про алкоголізм самі, а потім передайте її дітям. Розуміння звільняє, хоча б частково, від страху перед захворюванням.

Просвітницький захід для батьків

Практичний психолог

НВК смт. Муровані Курилівці

Витюк І.В.

Тема: Вплив батьків на формування здорового способу життя дітей

Мета: Надати батькам інформацію про здоров 'я та сфери здоров'я. Сприяти формуванню відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я дітей. Допомогти батькам підготовити дітей до правильного вибору способу життя.

Хід проведення заходу

Психолог. Сьогодні я б хотіла поговорити з Вами на важливу і актуальну у наш час тему це - здоровий спосіб життя наших дітей і як сім'я впливає на формування здорового способу життя.

Найголовнішою метою сім'ї є - утвердження здорового, тверезого способу життя членів сім'ї. Батькам належить виховати дітей так, щоб запобігти формуванню у них інтересу до шкідливого способу життя, а формувати у них усвідомлення цінності праці, відчуття міри у споживанні, правильне ставлення до речей, уміти змістовно проводити дозвілля, - все це має бути першочерговим для батьків.

На даний час засоби масової інформації повідомляють і пропонують нашим дітям і як зберегти здоров'я так і пошкодити його, а сім'я повинна покласти собі за мету, навчити дитину робити завжди, тільки один вибір, який не зашкодить її здоров'ю.

Вправа «Лінія здоров 'я» (додаток 1)

„Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад" - загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення, викладене в Приамбулі Статуту ВООЗ (1948 рік).

З позицій викладеного розуміння феномена здоров'я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту.

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров'я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров'я.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині XX століття як у світі в цілому, так й в Україні.

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров'я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід'ємні одна від одної, вони тісно взаємопов'язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров'я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров'я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров'я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров'я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров'я індивіда.

Соціальне здоров'я пов'язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму - сім'єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв'язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров'я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров'ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров'я людини як цілісного складного феномена.

Вправа «Коло здоров 'я» (додаток 2)

Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім'ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров'я дітей належить до дієвих чинників мікросоціуму сім'ї, що значною мірою впивають на формування дитячого здоров'я.

Сім'я є і залишається природнім середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім'я передусім має залучати дітей до освіти, культури і прищеплювання здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.

Основними методами збереження та зміцнення здоров'я в умовах сім'ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури між родинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.

Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров'я, -особливості стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховуються дитина, характер стосунків батьків з нею.

Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховуються дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним або уповільненим.

У сім'ях, які мають дітей шкільного віку (за даними дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень у 2003 р.), батьки вважають, що найактуальнішими проблемами є низькі прибутки та побутові труднощі, а проблеми морального порядку, як стосунки та дорослими членами сім'ї та взаємини між батьками та дітьми, відходять на другий план.

Причинами такого становища дорослі вважають передусім відсутність вільного часу; завантаженість батьків вирішенням матеріального утримання сім'ї, що призводить до скорочення мінімуму часу для спілкування з дитиною, заняття з нею спільними справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву між ними, що має свої наслідки у погіршенні здоров'я дітей.

Це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу поза домашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або «бути як усі». Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами.

Значна частина батьків має не достатні знання щодо шкідливості цих звичок в сім'ях та байдуже ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщенням. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров'я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну. За даними проведеного соціологічного опитування батьків, значна частина дітей дошкільного віку (29,0%) перебуває в приміщеннях, в яких палять дорослі члени родини як у робочі так і у вихідні дні. У вихідні дні під влив середовищного паління підпадає значно більше дітей, ніж у будні. Привертає до себе увагу те, що серед дітей, які виховуються в дитячих дошкільних закладах (ДДЗ, більша частина перебуває в приміщеннях, в яких палять, порівняно з дітьми, які виховуються дома (31,3% та 27,1% відповідно). Зважаючи на те, що першій названій когорті діти значний час знаходяться в ДДЗ, їх перебування дома в умовах чистого впливу середовищного паління свідчить про байдуже ставлення батьків до негативного впливу тютюнового диму на організм дитини та їх необізнаність з цього питання. В ході дослідження виявлено ще одне надзвичайно негативне явище: майже кожна п'ята дитина (18,2%) в умовах сім'ї, в присутності своїх батьків вже до трирічного віку куштувала ті чи інші алкоголь напої, тобто вже мала «алкогольний» досвід.

Деякі батьки (1,5 - 2,0% батьків) самі пригощають цими напоями свої дітей та регулярно дають їм випити певну кількість алкогольних напоїв. За їх міркуваннями, це робиться для поліпшення апетиту у дітей. З дорослішанням дітей частка дітей, які отримували алкогольні напої від своїх батьків збільшується. Вищенаведені факти свідчать, що в умовах сім'ї дітям прищеплюється думка про дозволеність та допустимість вищеназваних звичок, що є одним з чинників залучення їх ще в шкільному віці до вживання алкоголю та тютюнопаління.

Отже, із цього матеріалу ми можемо зрозуміти, що кожен із батьків прагне, щоб дитина виросла фізично і психічно здоровою, не мала шкідливих звичок. Та багато в чому формування здорового способу життя залежить від стилю життя сім'ї, способу організації життя, характеру взаємин між батьками, участі їх у вихованні, правильної організації вільного часу сім'ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, паління, наркотичних речовин. Спосіб життя сім'ї в основному зумовлює і спосіб життя дітей. Відомо, що батьки для своїх дітей є одним з основних джерел інформації з багатьох питань. Саме до батьків насамперед звертаються молоді люди зі своїми проблемами та труднощами. Діти очікують від батьків порад і допомоги з різних проблем, тому часто батькам доводитися виконувати функції не лише старших друзів і вчителів, а й психолога, лікаря, довідкового бюро та «швидкої допомоги».

Свідченням того, що батьки є надзвичайно важливим і впливовим джерелом формування здорового способу життя, є також те, що 36% 10-16-річних цілком довіряють батькам і відверто обговорюють із ними будь-які питання, а ще 52% довіряють батькам, хоча деякі питання не наважуються з ними обговорювати. Таким чином, 88%) підлітків довіряють батькам, 1% зазначили, що вони зовсім не довіряють батькам. Про високий рівень довіри та достатньо відверті стосунки між дітьми та батьками свідчать відповіді більшої частини опитаних 10-14-річних учнів, що їхні батьки знають, де і з ким вони спілкуються ввечері.

Додаток 1

Вправа «Лінія здоров'я»

Інструкція. Кожен стовпчик таблиці містить стовідсоткову шкалу. Позначте на цій шкалі ваше ставлення до обумовлених факторів згідно з позначками за 0, а його кінець - за 100%.

Перелік факторів:

Р -- режим дня (дотримання режиму дня);

Ф - фізкультура і спорт (зайняття спортом, зокрема зарядкою);

X - харчування (його калорійність та режимність прийому їжі);

С - сон (повноцінність, тривалість);

Е - емоційність життя (стрес, хвилювання, яскравість і вираження емоцій);

ФН - фізичні навантаження їх нормованість);

Т - відсутність тютюнокуріння;

А - відсутність вживання алкоголю;

П - відсутність інших поганих звичок.

З'єднайте позначки і зверніть увагу на лінію, яка утворилася. Цю ж вправу можна провести з дітьми і показати, які лінії у дітей (перед цим обов'язково спитати дозволу у дітей).

Додаток 2

Вправа «Коло здоров'я»

Мета : усвідомити поняття «здоров'я», використовуючи активні форми роботи, з'ясовуючи чинники, які позитивно та негативно впливають на стан здоров'я, показати цінність здоров'я для особистості, розвивати мислення, творчість, уяву та фантазію.

Обладнання: плакат із зображенням сонечка (без промінців), сонячні промінці, хмаринки, фломастери, скотч.

Учасники діляться на дві групи. Кожна група отримує завдання.

І етап (на виконання завдання дається 5 хвилин)

Завдання для першої групи. На «сонячних промінчиках» перелічити фактори, які допомагають людині бути здоровою.

Завдання для другої групи. На «хмаринках» перелічити фактори, які негативно впливають на здоров'я людини.

II етап (на виконання завдання дається 5 хвилин)

На дошці плакат із зображенням сонечка (без промінців). Друга група перелічує і коментує фактори, які негативно впливають на здоров'я людини, кріплять до дошки «хмаринки».

Учасники першої групи група перелічують і коментують фактори, які допомагають людині бути здоровою, кріплять за допомогою скотча до сонечка «промінці».

Психолог ще раз повторює визначення поняття «здоров'я».

Просвітницький захід для батьків

Соціальний педагог

СЗШ І-ІІІ ст. с. Обухів

Возна Л.І.

Тема: Формування здорового способу життя

Мета: звернути увагу батьків на найвищу життєву цінність життя - здоров'я їх та їхніх дітей. Формувати негативне ставлення до вживання тютюнових алкогольних та наркотичних засобів.

Соціальний педагог. Ви, мабуть, погодитеся з твердженням, що для щасливого життя в XXI столітті вашій дитині насамперед необхідно бути здоровою. Міцне здоров'я за всіх часів було найбільшою цінністю, але тільки в останні роки було встановлено, наскільки тісно воно пов'язане зі здоровим способом життя. Що можуть зробити батьки для того, щоб їхній син або дочка вибрали здоровий спосіб життя? І чи можна зробити ще щось, чого Ви ще не робите?

Можливо, ви вважаєте, що дітей у початковій школі мало цікавлять такі типово підліткові проблеми, як уживання тютюну й алкоголю. Ви не одні. Так думає багато хто. На жаль, факти свідчать про інше. Діти вже у віці 7-10 років стикаються з цими речовинами в житті й цікавляться їхньою дією.

Ви маєте унікальну можливість запобігти вживанню тютюну та алкоголю вашими дітьми. Це пов'язано з кількома причинами. По-перше, ви, принаймні поки що, - найголовніші та найавторитетніші для дитини люди. По-друге, успішно сформувати установку на опір зовнішньому тиску простіше, поки він не сильний або його немає. По-третє, оскільки ваша дитина, скоріше за все, ще не пробувала спиртне і не намагалася палити, ви зможете відкрито обговорити всі пов'язані з подібною поведінкою небезпеки.

На хвилину замисліться над тим, як ви розмовляєте із сином або дочкою. Чи часто критикуєте, щось нагадуєте, погрожуєте, читаєте лекції або мораль, допитуєте, висміюєте, чіпляєтесь? Ніколи? Іноді? Ці поширені методи спілкування з дітьми, навіть при найкращих намірах батьків, призводять до втрати довірливих стосунків, ускладнюють і збіднюють спілкування. Уявіть собі, що ви читаєте повчальні лекції друзям або, насміхаючись, критикуєте їх. Навряд чи вони надовго залишаться вашими друзями.

Якщо ви будете поводитися з дітьми як із кращими друзями, то ваші стосунки можуть покращитися. Діти будь-якого віку будуть ділитися з тими, хто вміє слухати. Дитині, як і дорослому, властиве прагнення поділитися з кимось своїми проблемами. Якщо батьки не вміють слухати дитину, вона буде шукати іншого слухача, а для батьків буде втрачена чудова можливість установити більш тісний контакт із дитиною.

Людина, яка вміє уважно слухати, сконцентрована на тому, що їй говорять. Вона дивиться дитині в очі, нахилена до неї, часто повторює: "Я тебе слухаю уважно!" Іноді вона мовчить, іноді відповідає.

Слухаючи дитину, дайте їй зрозуміти й відчути, що ви розумієте її стан, почуття, пов'язані з тією подією, про яку вона вам розповідає. Для цього вислухайте дитину, а потім своїми словами повторіть те, що вона вам розповіла. Ви уб'єте зразу трьох зайців:

- дитина переконається, що ви її чуєте;

- дитина зможе почути сама себе ніби збоку і краще усвідомити свої почуття;

- дитина переконається, що ви її зрозуміли правильно.

Слухаючи дитину, стежте за її мімікою й жестами, аналізуйте їх. Іноді діти запевняють нас, що в них усе гаразд, але тремтяче підборіддя або блискучі очі говорять зовсім про інше. Коли слова й міміка не збігаються, завжди віддавайте перевагу міміці, виразу обличчя, позі, жестам, тону голосу.

Підтримуйте й підбадьорюйте дитину без слів. Посміхніться, обійміть, поплескайте по плечу, кивайте головою, дивіться в очі, візьміть за руку.

Стежте за тим, яким тоном ви відповідаєте на питання дитини. Ваш тон "говорить" не менш ясно, ніж ваші слова. Він не повинен бути глузливим.

Батьки повинні сприяти підвищенню самооцінки дитини. Неспеціалісту може здаватися дивним, що самооцінка людини прямо пов'язана з уживанням тютюну, алкоголю або навіть наркотиків. Однак дослідження показали, що люди, які зловживають цими речовинами, зазвичай мають низьку самооцінку. Так і в дитини, що ставиться до самої себе добре, має позитивну, високу самооцінку, скоріше за все, вистачить самоповаги, щоб відмовитися від уживання алкоголю й наркотиків, вона буде опиратися тиску оточуючих більш активно, ніж та, яка вважає себе "гіршою за інших". П'ять правил підвищення самооцінки дозволять вам підвищити її у вашого сина або дочки.

Правило 1. Заохочуйте, хваліть дитину за старанність і зусилля так само, як за досягнення. Помічайте навіть найменші успіхи. Хваліть якнайчастіше. Давайте зрозуміти, що старання й наполегливість часто важливіші результату.

Правило 2. Допомагайте дітям ставити реалістичні цілі. Якщо вони самі або їхні батьки очікують надто великих результатів, невдача може стати руйнівною для їхньої особистості. Ваша дитина повинна знати, що її особисті, нехай об'єктивно невеликі, порівняно з іншими, досягнення викличуть у вас таку ж гордість і таке захоплення, як найвищі досягнення й перемоги інших.

Правило 3. Виправляючи помилки, критикуйте вчинки й дії, а не саму дитину. Припустимо, ваша дитина полізла на високий паркан, утиканий цвяхами. Для того, щоб не зруйнувати позитивну самооцінку, можна сказати приблизно таке: "Лізти на такий паркан небезпечно. Ти міг упасти й розбитися. Не роби більше цього." Руйнівне для самооцінки висловлення звучить так: " Куди ти поліз? У тебе, що голови на плечах немає?"

Правило 4. Давайте дитині відчути справжню відповідальність. Діти, в яких є обов'язки по дому, вважають себе значущими в родині,. Виконання своїх обов язків вони сприймають як досягнення.

Правило 5. Показуйте й говоріть дітям, що ви їх любите. Поцілунки, обійми, слова "Я тебе люблю!" сприяють тому, що дитина бачить себе в позитивному світлі, приймає себе. Діти ніколи не бувають надто дорослими, щоб їм не повторювати, що вони наймиліші й найдорожчі. Всупереч поширеній думці, неповні сім'ї так само можуть давати дитині основу для позитивної самооцінки, як і повні. Звичайно, за умови, що взаємини з дитиною міцні й грунтуються на любові.

У кожній родині існує своя система цінностей. Стандарти поведінки, звичайно виховані родиною, здаються нам найбільш правильними й важливими, Навіть маленькі діти легко засвоюють, що правильно і що неправильно, і приймають рішення, засновані на сімейних цінностях. Не існує єдиних стандартів виховання, що попереджають уживання тютюну й алкоголю. Скоріше за все, ваша дитина буде спостерігати, як сімейні цінності впливають на вашу поведінку, і переймати ваші стандарти поведінки, установки й переконання.

Наведемо приклади родинних цінностей, що належать до профілактики вживання тютюну, алкоголю й наркотиків дітьми й підлітками:

- наявність особистих переконань або релігійних уявлень, що заперечують вживання алкоголю або наркотиків;

- визнання цінності своєї свободи, цінності прийняття власних рішень; при цьому прагнення бути "як усі", "наслідувати натовп" не є цінністю й стандартом поведінки;

- повага до людського тіла й прагнення того, щоб бути здоровим і красивим;

- дотримання здорового способу життя;

- переконання, що контролювати свою поведінку слід завжди.

Яких із перелічених вище або подібних цінностей ви додержуєтеся, не дуже й важливо. Головне, щоб у вашої дитини були здорові стандарти поведінки й цінності, які вона вважає правильними й важливими. У випадку, коли на неї почнуть тиснути, пропонуючи або навіть змушуючи палити, пити алкоголь чи пробувати наркотики, сімейні цінності допоможуть зберегти контроль над своїми вчинками й залишитися здоровим.

Дослідження показують, що більшість людей вживають алкоголь або палять так само, як це робили їхні батьки. Виявлено також, що ймовірність паління підвищується в тих дітей, чиї батьки палять. Цікаво, що саме по собі вживання алкоголю на очах у дітей не справляє на них шкідливого впливу. Однак фахівці радять не пити при дітях багато. Демонстрація того, що ви можете, в залежності від ситуації, або зовсім не пити, або пити помірковано, являє хороший приклад, а ви самі слугуєте позитивною рольовою моделлю.

Однак кількість випитого вами алкоголю або випалених сигарет далеко не все у вашій поведінці, що помічає дитина. Діти також бачать, чому ви п'єте або палите, коли ви п'єте, чи п'єте, коли ви за кермом. Чи поєднуєте ви із вживанням алкоголю плавання в річці, керування автомобілем, роботу. Те, як ви ставитесь до пов'язаних із цим небезпек, не лишається непоміченим.

Іноді батьки, що не п'ють і не палять, роблять помилку, не обговорюючи проблему вживання тютюну або алкоголю з дітьми. Ці батьки повинні пам'ятати, що вони, на жаль, не є єдиними зразками і рольовими моделями для своїх дітей.

Особливо важкий тягар лягає на родини, в яких один з батьків хворіє на алкоголізм. Вчинки хворого на алкоголізм батька і реакція на його хворобу здорової матері, і навпаки, формують небезпечні для дітей у майбутньому моделі поведінки. Нижче наведемо кілька правил, яких варто дотримуватися з метою полегшення становища дитини в такій родині:

- Не намагайтеся приховати від дітей проблему - захворювання чоловіка або дружини. Діти можуть справитися із ситуацією краще, якщо будуть твердо знати, що один із батьків хворий.

- Переконайтеся в тому, що ваші діти розуміють, алкоголізм - це захворювання, як рак або діабет. У цьому випадку вони можуть зненавидіти хворобу, але продовжувати любити хворого батька або матір.

- Дізнайтеся більше інформації про алкоголізм самі, а потім передайте її дітям. Розуміння звільняє, хоча б частково, від страху перед захворюванням.

- Переконайтеся, що діти не відчувають, що вони є причиною хвороби в цілому або чергового запою зокрема.

- Докладіть зусиль, щоб внести деяку стабільність і порядок, ритуали й традиції в життя вашої родини. Здоровому розвитку дітей сприяють сталість і передбачуваність навколишнього середовища.

Сімейні правила надзвичайно важливі. Дослідження психологів показали, що діти в своєму житті хочуть упорядкованості й поводяться більш відповідально, коли дорослі накладають розумні обмеження на їхню свободу.

Обговоріть з дитиною зазделегідь, якої поведінки ви від неї чекаєте. Що їй потрібно робити і чого не слід робити в рамках очікуваної вами поведінки. Які логічні результати виконання або невиконання встановлених вами правил.

Переконайтеся, що дитина знає: немає і не може бути таких обставин, за яких вона повинна палити, вживати алкоголь або пробувати наркотики. Обговоріть серйозні наслідки порушення цього правила. Докладно обговорені або навіть записані сімейні правила допоможуть дитині відмовитися від пропозиції спробувати алкоголь або наркотики і будуть сприяти розвитку відповідального ставлення до свого здоров'я і вчинків.

Сімейні правила допомагають дитині відносно легко сказати "ні" в ситуації тиску з боку однолітків. Наприклад, уявіть, що у відповідь на пропозицію групи однолітків запалити дитина говорить: "Ні, спасибі. Мої батьки на минулому тижні сказали, що вони не куплять мені комп'ютер, якщо я буду палити".

Чи можна запобігти вживання тютюну та алкоголю з нудьги або простої цікавості?

Певна річ, так! Конструктивною відповіддю на запитання буде організація здорової, творчої діяльності дитини. Можливі, як мінімум, два шляхи.

Перший. Підтримуйте участь дитини в гуртках, спортивних секціях; заохочуйте заняття музикою й хобі, не наполягаючи на тому, щоб вона обов'язково вигравала або домагалася значних результатів. Не важливо, чим буде займатися дитина. Якщо в неї є здорові інтереси, то ймовірність паління, вживання алкоголю або наркотиків невелика.

Інший шлях, що сприяє здоровій, творчій діяльності дитини, - це шлях спільної діяльності. Діти люблять, коли батьки проводять з ними час, навіть якщо це пов'язано з виконанням роботи по дому.

Однак, паління, алкоголізм, наркотики - це не весь перелік небезпек, які можуть погіршити здоров'я нашим дітям. їм випало жити в умовах епідемії ВІЛ/ СНІДу, і ми не повинні залишатися осторонь цієї проблеми. Ця проблема набула характеру глобальної надзвичайної ситуації.

Сьогодні у світі налічується понад 50 мільйонів людей, що живуть із ВІЛ/ СНІДом (ЛЖВС). Щодня до них додається більше 16 тисяч чоловік. Понад 2,4 млн. - це діти віком до 15 років, 400 000 з яких померли від СНІДу.

Епідемія не є суто медичною проблемою. її наслідки стосуються як усіх сфер життя, так і кожного з нас. Світовий досвід показує, що епідемія СНІДу підриває національну економіку: скорочується кількість працездатних людей, втрачаються кваліфіковані кадри, знижується продуктивність праці.

Для попередження СНІДу лише в однієї ВІЛ-інфікованої людини необхідно витратити від 8 до 12 тисяч доларів на рік. Лікування хворих на СНІД також вимагає величезних грошових витрат. ЛЖВС потребують не тільки лікування, але й підтримки. Тому для роботи з ними необхідні соціальні працівники та психологи.

Виплати допомоги за листками непрацездатності, страхувань, пенсій, пільг, які надаються ЛЖВС, оплата витрат на лікування, підготовка медичного персоналу, а також психологів і соціальних працівників - все це важким тягарем лягає на бюджет країни. Для лікування ЛЖВС потрібно вилучати кошти з інших програм охорони здоров'я, зменшуючи допомогу іншим верствам населення.

СНІД - це не просто статистика і не просто цифри. Це долі живих людей. Серед ЛЖВС переважає молодь віком 15-25 років. Далеко не всі з них отримують необхідне лікування. Але навіть ті, кому сучасні ліки подовжують життя, загинуть передчасно.

Будь-яка епідемія створює в суспільстві напругу, відчуття втрати контролю над тим, що відбувається. Виникають страхи, підозрілість, ірраціональна поведінка аж до висування вимог ужити негайних та рішучих заходів проти ЛЖВС. Міфи про ВІЛ/СНІД стають підставою для дискримінації ЛЖВС, що виявляється в порушеннях прав людини, непрофесійних діях фахівців.

Дискримінація виливається в образи, обвинувачення, відмови у прийомі на роботу, до навчальних закладів, а іноді й у ненадання допомоги. ЛЖВС втрачають роботу не тому, що є небезпечними для оточуючих. їхня хвороба вважається в суспільстві "непристойною" або такою, на яку вони "заслужили". Існуючі стереотипи змушують ЛЖВС приховувати свій статус, відчувати страх соціального відчуження, що перешкоджає попередженню поширення епідемії.

Поширення епідемії пов'язане з ризикованою поведінкою. Найчастіше зараження відбувається при незахищених статевих контактах та внутрішньовенному введенні наркотиків нестерильними голками. Ці два види ризикованої поведінки в змозі контролювати кожна людина.

Погляд на епідемію як на проблему асоціальних людей (повій, гомосексуалістів, наркоманів) відійшов у минуле. Зараз ВІЛ-інфекція зачіпає всі верстви населення, включно з благополучними, яких не пов'язують з "групами ризику", але які практикують ризиковану поведінку.

Дослідження показують, що більшість людей, які живуть статевим життям, знають про безпечний секс і вважають, що чоловік і жінка несуть рівну відповідальність за здоров'я один одного. Проте багато хто ризикує всупереч своїм знанням і переконанням.

Найбільшого ризику зараження ВІЛ/СНІДом зазнають підлітки та молодь. Вони не мають достовірної інформації про ВІЛ/СНІД, практикують незахищені сексуальні стосунки, постійно піддаються тискові однолітків, у середовищі яких поширене вживання алкоголю та наркотиків.

Тому профілактика залишається єдиним засобом стримування епідемії. її мета змінити ризиковану поведінку людей і починати це треба з раннього віку. Всі батьки прагнуть, щоб їхня дитина виросла здоровою та успішною людиною, яка здатна самостійно долати різноманітні життєві труднощі. Проте, поки дитина росте, батьки намагаються захистити її від складних проблем, з якими їй рано чи пізно доведеться стикнутися.

Однією з проблем сучасності є ВІЛ/СНІД. І як би не хотілося перенести розмову на цю тему "на потім", життя вимагає обговорювати її з раннього віку.

Проте деякі дорослі досі переконані, що проблема ВІЛ/СНІДу стосується тільки представників певних "груп ризику" і зовсім немає відношення до них та їхніх дітей. Однак "груп ризику" щодо ВІЛ/СНІду не існує. Людина заражається ВІЛ в результаті своїх вчинків, а не через те, ким він або вона є. Міф про "групи ризику" не тільки безглуздий, але й небезпечний. Ті, кого пов'язують з "групами ризику" (наприклад, повії, наркомани, гомосексуалісти), піддаються дискримінації, як "рознощики зарази", а всі інші вважають себе невразливими й нічого не змінюють в своїй поведінці.

Такі забобони вже стали причиною стрімкого зростання епідемії СНІДу у світі й можуть стати загрозою безпеки вашої дитини. ВІЛ не визнає дискримінації й рівною мірою вражає всіх, незалежно від приналежності до тієї чи іншої соціальної групи.

ВІЛ/СНІД - водночас найбільш руйнівна та найбільш парадоксальна з усіх епі демій у сучасній історії. У світі немає ліків, які б боролися безпосередньо з ВІЛ. ВІЛ-інфекцію викликає вірус, що немає особливої здатності зараження. Відома істина "хворобу легше попередити, аніж лікувати" стосується ВІЛ/СНІДу більшою мірою, ніж будь-якого іншого захворювання.

Батьки часто ставлять запитання: "А чи потрібно дітям говорити про ВІЛ/СНІД, адже вони ще дуже малі?", "Чи не принесе таке навчання більше шкоди, ніж користі?".

Реальність така, що діти живуть у світі, де існує епідемія СНІДу, де кожні 10 секунд реєструється нова ВІЛ-інфікована людина. До того ж 9 із 10 людей, які живуть з ВІЛ, не знають про те, що вони заражені.

Діти отримують інформацію про ВІЛ/СНІД з раннього віку, задовго до того, як стають здатними її зрозуміти. Інформація, яку вони чують з екрану телевізора, у школі, спілкуючись з однолітками, часом буває не тільки не досить об'єктивною, але й такою, що формує неприйняття ЛЖВС. Тому в дітей виникає багато запитань і тривог щодо СНІДу. Хто краще від батьків зможе дати на них відповідь? Діти хочуть, щоб дорослі обговорювали з ними складні життєві проблеми. Вчасно розпочата розмова про ВІЛ/СНІД з дитиною дає батькам унікальну можливість не тільки донести до неї достовірну інформацію, але й одночасно транслювати ті цінності й моральні принципи, які вони хотіли б їй прищепити. Втрачені в ранньому дитинстві контакти з дітьми в подальші роки обертаються труднощами у взаєминах батьків і дітей, відсутністю в дитини довіри, прихильності й взаєморозуміння.

Об'єктивні знання про ВІЛ/СНІД і навички безпечної поведінки, набуті дитиною до того, як вона зіткнеться з реальною загрозою передачі ВІЛ-інфекції, допоможуть їй захиститися від зараження у майбутньому.

Часто батьки починають пояснювати дітям, що відбулося, чому це трапилося, що варто відчувати в тому чи іншому випадку і як знайти вихід з ситуації, що склалася. Проте такий підхід перешкоджає розвитку в дітей життєвої мудрості й критики, виробленню суджень і знаходженню помилок як засобу навчання. Говорячи їм, що, як і чому, батьки вчать їх, що думати, а не як думати.

Розвивати навички мислення й прийняття рішень допомагають такі запитання до дитини: "Що трапилося? Як ти думаєш, чому це трапилося? Як би ти вчинив/ ла у подібній ситуації?"

Дитина може сама звернутися до батьків із питаннями і тривогами і тим самим надати вам можливість почати розмову на цю тему. Оскільки у вашої дитини в школі проводяться такі уроки, вона може почати з вами ділитися тим, що відбувалося на уроці, і новою інформацією, яку вона довідалася.

До розмови про ВІЛ/СНІД потрібно готуватися, тоді ви допоможете своєму синові/дочці отримати необхідні знання. Слухайте дитину, коли в неї виникне бажання поговорити на цю тему. Це дозволить вам узяти участь у вихованні вашої дитини й розвинути в неї певну систему цінностей і навички здорової поведінки.

Дитячі уявлення про ВІЛ/СНІД часто бувають хибними. Наприклад: На СНІД можна захворіти, сидячи на унітазі, або коли береш у друзів спідню білизну: СНІД може передаватися через повітря.

Важливо якомога раніше розвіяти такі омани.

Якщо ваш десятирічний син, граючись надворі, розбив коліно, а одноліток говорить йому, що тепер він може захворіти на СНІД, поясніть:

"Ні, ти не захворієш на СНІД, адже його викликає вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), а цей вірус не може проникнути в організм, якщо просто розбити коліно. Це може відбутися, якщо кров ВІЛ-інфікованої людини потрапить до крові здорової, Тому небезпечно торкатися чиєїсь крові".

Підкріпіть це об'єктивною інформацією, відповідною до віку вашої дитини.

"СНІД - це хвороба, через яку людині стає дуже погано. Вона виникає, якщо ВІЛ потрапить до організму людини. ВІЛ -- це вірус, який настільки маленький, що його навіть не можна побачити неозброєним оком ".

Пізніше дитина буде готова до більш докладної інформації. їй можна пояснити, що відбувається, коли ВІЛ потрапляє в організм людини.

"У твоєму тілі мільярди клітин. Деякі клітини допомагають тобі залишатися здоровим, захищаючи від інфекцій. Але коли ВІЛ проникає в тіло, він поступово руйнує ці клітини. За кілька років організм втрачає захист перед інфекціями і людина може захворіти на СНІД".

Дитина може висловлювати занепокоєння щодо своєї безпеки стосовно ВІЛ/ СНІДу. Щоб діти були впевнені у своїй безпеці, розкажіть:

Дуже мало дітей заражені ВІЛ. Більшість із них отримали вірус ще до свого народження, тому що їхні мами були ВІЛ-інфікованими. Безпечно ходити до школи й гратися з ВІЛ-інфікованою дитиною. ВІЛ не передається через повітря та побутовим шляхом. Важливо, щоб ваші ігри не супроводжувалися бійками, а суперечки вирішувалися переговорами ".

Якщо дитина запитає: "Як люди захворюють на СНІД?, розкажіть їй про шляхи зараження ВІЛ-інфекцією, які можуть становити для неї небезпеку.

"ВІЛ-інфекцією можна заразитися при контакті інфікованої крові з відкритими ранами; при пошкодженні шкіри до крові ріжучими предметами, на яких можуть залишатися краплі чужої крові; через нестерильні голки для проколювання вух, татуювань, голковколювання; при користуванні чужим приладдям для гоління ".

Забороніть дитині підбирати предмети, якими можна порізатися або вколотися: бите скло, голки, шприци, леза та ін.

Дітям, які не досягли підліткового віку, складно зрозуміти, яким чином презервативи можуть захистити від ВІЛ або навіщо людям користуватися спільним шприцом.

Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, то не варто починати цю розмову з проблеми СНІДу, щоб у неї секс не став асоціюватися лише з інфекцією та хворобою. Якщо дитина поставила такі запитання, поясніть:

"Підлітки й дорослі заражаються СНІДом, якщо користуються одними голками із хворими на СНІД, коли приймають наркотики або мають статеві контакти й не дбають про безпеку ".

Пам'ятайте, що при обговоренні проблеми ВІЛ/СНІДу у вас з'являється можливість розмовляти з дитиною і про інші складні життєві проблеми, подаючи не тільки "голі факти", але й ті принципи, якими дитина, як вам би хотілося, має керуватися в майбутньому. Тому говоріть дитині про те, у що вірите, і що вважаєте правильним.

На жаль, перемогти ВІЛ/СНІД людство зможе нескоро. Тому постійно повертайтеся до розмов з дитиною про ВІЛ/СНІД. Використовуйте будь-яку можливість поговорити про це захворювання в повсякденному житті. Наприклад, коли сюжети про СНІД показують по телебаченню.

Діліться з дитиною своїми поглядами на життя. Чесно відповідайте на запитання дитини. Якщо не знаєте відповіді, зізнайтеся в цьому й пообіцяйте відповісти пізніше. Не слід турбуватися, що дитина втратить повагу до вас, якщо зрозуміє, що ви не знаєте всього на світі. Відповідь "я не знаю" набагато краща, ніж ті відмовки, які батьки пропонують замість відповіді.

Використовуйте конкретні приклади. Перев'язуючи рану, поясніть дитині, що будь-яка рана - це "відкриті ворота" для інфекції, тому її завжди треба ретельно обробляти.

Цікавтеся літературою про СНІД, перехідний вік, секс. Читайте дитині літературу, що відповідає її вікові та знанням.

Якщо ви відчуваєте, що дитина починає цікавитися питаннями інтимних стосунків чоловіка та жінки, але соромиться про це запитати - почніть розмову перші. Для переважної більшості батьків обговорювати з дитиною проблеми сексу складно. Але безпека вашої дитини вимагає, щоб ви перебороли свої комплекси й донесли до дитини те, що може захистити її в майбутньому. Така розмова дозволить вам тактовно виправити неправильні уявлення дитини про секс.

Проте, в розмовах з маленькими дітьми не варто заглиблюватися в деталі. Просто скажіть, що це такі стосунки, коли двоє дорослих сплять в одному ліжку, щоб показати, як вони кохають один одного.

З підлітком важливо обговорювати питання взаємної відповідальності у стосунках з представниками протилежної статі та безпечного сексу.

Не читайте дитині нотацій, якщо хочете, щоб вона зверталася до вас за порадою, коли в її житті виникатимуть проблеми.

Якщо у вас діти різного віку, слід говорити з ними про ВІЛ/СНІД окремо, адже в них різний обсяг інформації, словниковий запас, їх цікавлять різні питання. Це важливо ще й тому, що старша дитина буде домінувати в розмові і менша не матиме змоги висловитися.

Прищеплюйте вашій дитині співчутливе ставлення до людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом. Вони потребують допомоги та підтримки, лікування та профілактики так само, як і інші хворі. Ніхто не заслуговує на зневажливе ставлення тільки тому, що він заразився. ВІл-інфіковані діти та підлітки мають відвідувати навчальні заклади. За 20 років досліджень ВІЛ/СНІДу у світі не зареєстровано жодного випадку передачі інфекції від дитини до дитини. Отже, ризик зараження від спілкування з ними настільки малоймовірний, що просто жорстоко позбавляти їх можливості вчитися й спілкуватися зі своїми однолітками.

Тест «Чи розумію я?»

№	ТВЕРДЖЕННЯ	ПРАВДА	НЕПРАВДА
1	ВІЛ-інфіковані діти небезпечні
2	Діагноз ВІЛ є лікарською таємницею
3	У нашій країні ВІЛ-інфікованих не можна притягти до кримінальної відповідальності за інфікування здорових
4	У сексі відповідальність лежить тільки на ВІЛ-інфікованому партнері
5	ВІЛ-інфікований може заразити з помсти
6	Від ВІЛ-інфікованих всі відвертаються
7	ВІЛ-інфіковані самі винні в тому, що заразилися
8	ВІЛ-інфекція - це хвороба сексуально розбещених, наркоманів, бомжів, розумово відсталих або неосвічених людей
9	Дискримінація ВІЛ-інфікованих є незаконною

Відповіді до тесту «Чи розумію я?»

1 твердження - неправда.

За всі роки дослідження епідемії невідомі випадки інфікування дітей ВІЛ-інфікованими однолітками.

2 твердження - правда.

За законом України діагноз ВІЛ становить лікарську таємницю, за розголошення якої ті особи, які її порушили, несуть відповідальність, в тому числі, карну.

3 твердження - неправда.

За законом України ВІЛ-інфіковані несуть карну відповідальність за «свідоме піддавання іншої особи небезпеці зараження ВІЛ-інфекцією». При цьому згода здорового партнера на секс не є фактом, який звільняє ВІЛ-інфікованого від кримінальної відповідальності.

4 твердження - неправда.

Відповідальність у сексі лежить на обох партнерах.

5 твердження - правда.

Дискримінація ВІЛ-інфікованих може викликати в них агресію та бажання помститися. Толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ може значно знизити ймовірність і того, й іншого.

6 твердження - неправда.

Дотримання необхідних і достатніх заходів безпеки, знання, що ВІЛ не передається побутовим шляхом, дозволяють не боятися ЛЖВС. Коли та якщо це необхідно, їм варто надавати посильну допомогу та підтримку. Крім того, ВІЛ-інфіковані можуть отримати допомогу та підтримку в спеціальних медичних центрах, в громадських організаціях та від людей, які так само інфіковані ВІЛ, від рідних і близьких, друзів.

7 твердження - неправда.

Розподіл ВІЛ-інфікованих на «винних» і «безневинних» безглуздий. Вірусу байдуже, до якої соціальної групи належить людина, і на скільки її поведінка схвалюється або не схвалюється суспільством. Тому бар'єри потрібно зводити не між ВІЛ-інфікованими й здоровими людьми, а між людьми та ВІЛ.

8 твердження - неправда.

ВІЛ може заразитися будь-яка людина, що практикує ризиковану поведінку (не дотримується правила безпечної поведінки).

9 твердження - правда.

Статтею 18 Закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» категорично заборонено обмеження будь-яких прав людини на тій лише підставі, що вона ВІЛ-інфікована чи хвора на СНІД.

Тест «Чи знаю я?»

№	ТВЕРДЖЕННЯ	ПРАВДА	НЕПРАВДА
1	У світі відомі випадки зараження ВІЛ від укусу комах
	Якщо з'їсти хліб, на який потрапила кров ВІЛ-інфікованого, можна заразитися
	ВІЛ може поширюватися повітряно-крапельним шляхом
	Презерватив не є гарантією від ВІЛ-інфекції
	Якщо жити з ВІЛ-інфікованим в одній квартирі, то обов'язково заразишся
	Щоб не заразитися ВІЛ, досить промити медичні інструменти холодною водою
	Сучасна медицина може вилікувати ВІЛ
	СНІД - не смертельне захворювання
	ВІЛ-інфікованих можна впізнати за зовнішніми ознаками
	ВІЛ можна заразитися, якщо вводити наркотики одним шприцом з іншими людьми
	У наш час не існує щеплення від ВІЛ

Відповіді до тесту «Чи знаю я?»

1 твердження - неправда.

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини, він не живе в організмі комах-та не передається з їхніми укусами.

2 і 3 твердження - неправда.

Дія інфікування ВІЛ обов'язковими є три умови:

1. Наявність ВІЛ

2. Достатня кількість вірусу

3. ВІЛ мас потрапити до кровотоку.

Всі зареєстровані у світі випадки зараження ВІЛ здійснюються трьома шляхами: статевим, парентеральним (через кров) і вертикальним (від матері до дитини).

За кількістю вони розподіляються в такий спосіб:

v статевий шлях - 70-80%;

v через кров: ін'єкційне вживання наркотиків - 5-10%;

v професійне зараження медпрацівників - менше 0,01%;

v переливання зараженої крові - 3-5%;

v вертикальний шлях - від вагітної матері або матері, що годує, до дитини -5-10%.

Середньостатистичний ризик зараження ВІЛ при випадковому уколі інфікованою голкою становить 0,3% (3 на 1000), при попаданні вірусу на ушкоджену шкіру, в очі або на слизові оболонки - 0,1% (1 на 1000).

4 твердження - неправда.

Практика показує, що презервативи «підводять», коли ними користуються нерегулярно або неправильно, а також, при використанні презерватива низької якості або за умови їхнього неправильного зберігання. Правильне і регулярне використання презерватива є гарантією від зараження ВІЛ, а також іншими ІПСШ.

5 твердження - неправда.

Обстеження тисяч родин, у яких жили ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД показало, що жоден з членів родини не заразився при спільному використанні посуду, унітазу, ванни або постільної білизни.