Інноваційні методи позакласної та позашкільної роботи у початковій школі

Зміст і завдання позакласної та позашкільної роботи у початковій школі. Характеристика умов проведення позакласної і позашкільної роботи у процесі образотворчої діяльності молодших школярів, особливості її організації в педагогічному досвіді вчителів.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.07.2009
Размер файла 88,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Підготувавши малюнок у натуральну величину, приступають до виготовлення трафаретів. Трафарети ріжуть на щільному папері креслярського типу, на тонкому добре проклеєнном картоні, на клейонці або плівці. При вирізанні трафаретів доводиться прибігати до деякої винахідливості, тому що не всякий малюнок можна виконати за допомогою трафарету. Щоб розширити цю можливість, на більш складні форми доводиться робити два трафарети.

Оволодіння всіма перерахованими способами художнього розпису тканин, досягнення відомої майстерності в цьому мистецтві дозволить учням створювати цікаві добутки. Робота ця дасть можливість проникнути в сферу прекрасного, звичайно, за умови, якщо заняття будуть супроводжуватися відвідуванням музеїв, виставок декоративно-прикладного мистецтва, натурними замальовками й бесідами про принципи оформлення декоративних виробів.

2.1.3 Мозаїка

Техніка мозаїки. Зображення, складене зі шматочків твердого матеріалу, називається мозаїкою. Матеріал для мозаїки може бути різноманітний: кольорові камінці, шматочки скла, потовченої цегли, дерева, глиняні черепки, намистинки, керамічні плитки. Але найкраще виглядає мозаїка, зроблена зі смальти - сплаву скла з оксидами металу. Смальту розбивають на квадратні або прямокутні шматочки, ніби камінці. З них викладають зображення на цементі, гіпсі або вапні з піском (мулярській заправі). Мозаїка - давній вид мистецтва. Ним займались ще художники античного світу. Вони викладали мозаїкою підлоги та стіни у палацах і храмах.

Ще у часи Київської Русі мозаїка була вже добре відома. Дотепер збереглись залишки прекрасних мозаїчних зображень у Софійському соборі, їх складали руки талановитих людей, а любов до прекрасного підказувала неповторні форми і кольори візерунків. Але пізніше перестали цікавитися мозаїкою і довгий час не поверталися до неї. Здавалось, що цей вид мистецтва вже відійшов у минуле разом з княжою добою. Та згодом художників знову привабила особлива краса мозаїчних зображень, незрівнянна чистота кольорів і величезна витривалість матеріалу.

Мозаїки з паперу або картону. Папір і картон - гарні матеріали Для виконання мозаїчних робіт способом наклеювання клаптиків паперу на основу. Підготовка паперу проста: його треба порізати на тонкі смужки, наприклад, завширшки 1 см, а потім їх ще раз порізати на маленькі квадрати, прямокутники або трикутники. Папір необхідно добирати так, щоб основа (папір, на який наклеюємо) був іншого контрастного кольору до матеріалу викладення (порізаних клаптиків паперу).

Коли ескіз готовий, за допомогою копіювального паперу переносимо його на картон чи папір. Кольорові папірці нарізаємо невеликими квадратиками. Заповнюємо ними малюнок. При цьому треба пам'ятати, що напрям нарізаних клаптиків паперу мусить підкреслювати форму малюнка. Малюнок треба зробити великий. Спочатку клаптики паперу викладаємо, не наклеюючи. Поки квадратики не приклеєні, їх можна перемістити, замінити іншими тощо. Під час цієї роботи уважно стежимо за добором кольору.

Наклеювати треба кожен квадратик, намазуючи його невеликою кількістю клею, щоб не було плям. Не слід використовувати силікатні клеї, бо від них надто змінюється колір паперу (кольорового і білого). Готову роботу кладемо, щоб просохла. Можемо накласти на неї невеликий прес: чистий аркуш паперу, 2-3 газети і 2-3 великі й важкі книги.

Цікавіше виглядає паперова мозаїка з оксамитового паперу: це папір товщий, його поверхня має невеликий ворс, що надає роботі гарного вигляду, більшої святковості. Оригінальними можуть бути роботи, виконані з клаптиків картону. Картон, як правило, не має різких кольорів, а пригашені сірі, сіро-жовті, сіро-зелені, сіро-сині, коричневі. Добираючи вдумливо різні відтінки картону, можна скласти цікаві композиції.

Роботи з оксамитового паперу й картону треба робити на міцній основі. Якщо немає картону певного кольору, на нього слід наклеїти папір потрібного кольору. Коли роблять велику роботу, замість картону беруть гладеньку фанерну дощечку. Роботи на дощечці більш витривалі, міцні, довше зберігаються, їх легко оформляти для виставок.

Мозаїка на дерев'яній основі. Як ми зазначали, матеріалом для мозаїки є скло, фарфор, керамічні плитки, пластмаса.

Скло може бути прозоре і кольорове. Останнє виглядає красиво. Краще самому заготовляти кольорове скло. Робимо це так. Купуємо олійні фарби (є у продажу в наборах або в окремих тюбиках), трохи оліфи і щетинні пензлі. На палітрі (тарілці, шматочку пластмаси, скла, бляхи) розводимо фарбу з додаванням оліфи до густоти сметани. Цією фарбою акуратно замазуємо поверхню скла так, щоб не було пробілів. Фарбу не слід накладати товстим шаром. Через кілька днів вона висохне. Так можна підготувати багато кольорових шибок різних кольорів і відтінків. Якщо хочемо мати кілька відтінків одного кольору, готуємо фарбу з двох кольорів. Наприклад, є зелений і жовтий кольори. Змішуючи їх, отримуємо жовто-зелений (з перевагою жовтого) чи зелено-жовтий (з перевагою зеленого) колір. Якщо до цієї фарби додамо білої, дістанемо той самий колір, але на тон світліший. Фарба на склі повинна добре просохнути. Краще почекати 2-3 дні, але впевнитись, що фарба не тільки підсохла на поверхні, а й увесь шар фарби сухіш. Коли був надто товстий шар фарби або вона недовго сохнула, тоді лише на поверхні фарби утворилась суха плівочка, а під нею фарба ще сира. При розбиванні скла на шматочки нижній шар фарб, що не висох, розмазуватиметься і заважатиме у роботі. Як готувати скло для роботи над мозаїкою? Розмальоване скло (з добре просохлою фарбою) загортаємо у газету, а тоді на неї намотуємо клаптик тканини. Загорнуте скло кладемо на рівну поверхню і ударяємо в кількох місцях твердим предметом, наприклад, молотком. Скло розіб'ється на дрібні, більші й менші, різної форми шматочки. Не слід допускати, щоб скло потовклось на дрібний пісок, бо тоді нічого з нього не зробимо. Розгортаємо клаптик тканини і газету, обережно (щоб не покалічити пальців) вибираємо шматочки скла і складаємо їх у коробку, призначену лише для цього кольору. На кришечці наклеюємо клаптик паперу певного кольору. Так робимо з усіма кольоровими шматочками скла і матимемо завжди колір, який нам потрібний. Використовуються також шматочки з розбитого люстерка. Якщо є склоріз, то розрізаємо скляну шибку на рівні менші квадратики, а ті у свою чергу на половинки, потім на смужки 3-4 см, далі плоскогубцями відломлюємо з цих смужок по шматочку (правильні квадратики чи прямокутники).

Робота зі склорізом довга і складна. Вона під силу лише старшокласникам. Але зате маємо правильної форми шматочки, а мозаїчне зображення з такого матеріалу буде красиве, більше наближене до справжньої мозаїки зі смальти. Проте з неправильних шматочків розбитого скла теж бувають чудові роботи, якщо гарний задум і продумана композиція.

Мозаїку зі скла можемо викладати на товстому картоні, дереві та гіпсових і цементних основах.

Розглянемо, як виготовляють мозаїку на картоні й дерев'яній основі. Підготовка картону полягає у тому, що ми виріжемо потрібний формат і на нього через копіювальний папір нанесемо зображення. З дошкою треба попрацювати довше. Пилочкою вирізуємо потрібний формат дошки. Вона має бути рівна, без значних подряпин, сучків (хіба що сучок можна закрити склом), тріщин, коробитись. Щоб дошка стала гладкою, добре протираємо її наждачним папером, особливо вигладжуємо різні подряпини. Звертаємо увагу на краї й кути дошки, їх найкраще протерти наждачним папером, щоб вони були трохи заокруглені й вигладжені. Дошку треба протерти грубозернистим, а потім тонкозернистим наждаком. Дошку можемо залишити у такому вигляді, як після протирання наждаком або пофарбувати її. Розводимо акварельну чи анілінову фарбу потрібного кольору (в такій кількості, щоб її вистачило на цілу дошку) і наносимо пензлем фарбу на дошку, покриємо усю Поверхню і залишаємо, щоб добре просохла.

Якщо поверхня надто бліда, покриваємо другий раз тією самою фарбою, але по зовсім сухій дошці, інакше будуть плями. Мокра фарба під впливом нового шару фарби змивається, внаслідок чого в одному місці з'являється розмита світліша пляма, а в іншому згусток фарби - темніша пляма. Найчастіше дошку фарбуємо у коричневий колір. Гарний коричневий колір дає розведений у воді марганець у сильному концентраті. У розфарбованої дошки матова (не блискуча) поверхня. Якщо врахувати, що зображення на дошці викладаємо з блискучого скла, то матова поверхня дає красивий ефект і робота від цього лише виграє. Іноді потребують не матову, а блискучу Поверхню дошки. Тоді її покриваємо лаком. Однак слід пам'ятати, що не можна покривати мокру чи навіть вологу дошку. Вологість разом із лаком дають неприємні, білуваті плями на поверхні, що не зникають, як лак просохне.

На підготовлену суху дошку наносимо малюнок за допомогою копіювального паперу. Якщо поверхня дошки ясна - немає жодних труднощів. Але коли поверхня темна, тоді треба добирати ясний (білий або жовтий) копіювальний папір. Такий папір знаходиться у комплектах копіювального паперу для вишивання І роботи з тканиною. («Різнокольоровий копіювальний папір для переведення малюнків на тканину»). За допомогою такого (найчастіше жовтого) копіювального паперу легко переносять зображення з паперу на темну поверхню дошки. Далі робимо так, як із паперовою мозаїкою: накладаємо шматочки скла на контурний малюнок, а коли усе зображення викладене, шматочки наклеюємо на дошку. Для цієї роботи використовують клей БФ_2. Шматочки скла наклеюємо фарбою вниз, тобто клей намазуємо на шар сухої фарби і прикладаємо до дошки.

На поверхні має бути скло, через яке добре видно фарбу. Блиск скла надає красивого вигляду усій роботі, колір фарби стає чіткіший, відбиває свіжістю, відтінки ніби поглиблюються. Шматочки скла треба класти щільно. При добиранні шматочків скла мусимо пам'ятати, що вони мають неправильну форму і треба добре добирати різні форми, щоб вони підходили одна до одної.

Для мозаїки можна використовувати не лише розфарбоване, а й кольорове скло з битого скляного посуду (пляшок, склянок, блюдечок), шматки фарфору з битих тарілок і чашечок, черепки з битого глиняного посуду. Проте робота з цим матеріалом має одну особливість: шматки з битого посуду мають нерівну, часто трохи опуклу поверхню, тому наклеювати їх важче, ніж скло, бо вони не прилягають рівномірно. Іноді прозорий колір непідфарбованого скла негарно виглядає на дошці, особливо на темнішій, водночас як підфарбоване олійною фарбою скло завжди має однаковий колір.

Гарно виглядає мозаїка, викладена з керамічної плитки, яку художники використовують для облицьовування стін. Мається на увазі маленька (2 см2) керамічна плитка. Вона тонка, її плоскогубцями можна ламати на шматочки потрібної величини і форми, наклеювати. Велика керамічна плитка (5x10 см) надто товста (1 см), її можна лише розбивати, а при цьому руйнується глазурована поверхня. Крім того, велика товщина і тягар не дають можливості отримувати красиві роботи. Отже, вона непридатна для роботи з учнями в гуртку.

Мозаїка на цементній і гіпсовій основі. Техніка роботи при складанні мозаїки на гіпсовій або цементній основі зовсім інша. Спочатку, як і в попередній роботі, малюємо бажану композицію на папері.

Він може бути будь-який. На зображення накладаємо шматочки битого скла так, щоб заповнити площину в середині намальованого предмета. Проте шматочки вже не підганяємо так щільно, між ними можуть бути проміжки 1-0,5 мм. Найкращий клей із пшеничного або картопляного борошна. Він міцно тримає і досить легко відстає після зволоження. При роботі на цементній або гіпсовій основі шматочки скла треба класти лицьовим боком униз.

Після цього беремось до підготовки рамочки зі смужки бляхи або дерева. Вона повинна бути на 1-2 см більша від паперу, на якому зроблена мозаїка, заввишки 2-3 см. Рамку із середини намазуємо вазеліном. На дошку (скло) кладемо папір з мозаїкою зображенням наверх, на нього накладаємо рамку так, щоб мозаїка була всередині рамки. Назовні внизу рамку обліплюємо пластиліном у тих місцях, де вона торкається дошки. Тепер готуємо цемент. Він має бути якісний, непромерзлий. У посудину ложкою набираємо цемент і чистий, просіяний дрібний пісок. Пропорція 1:1, тобто-скільки ложок піску, стільки й цементу. Добре розмішуємо, щоб не було скупчень піску чи цементу. В цю суміш наливаємо води, розмішуємо до густоти сметани. Тепер обережно виливаємо цю суміш на мозаїку в рамочці. Якщо ви добре обліпили рамочку внизу пластиліном, вода не протікатиме. Суміш повинна добре ввійти в усі щілинки між шматками скла, бо лише за цієї умови скло триматиметься цементу. Заливати треба поступово, повільно, щоб повітря вийшло зі щілин. Якщо між щілини не зайде цементна суміш, у тому місці буде нерівна заглибина. Робота виглядатиме погано і випадатимуть шматки скла.

Залиту цементом рамку накривають вологою тканиною і залишають на кілька днів. На другий день її треба обережно полити водою, не торкаючись До неї руками. Те саме зробити на третій і четвертий день. За цей час маса добре ствердне. Потім залишити ще на 2-3 дні. За цей час мозаїка повністю висохне. Ні в якому разі не брати напівсухої роботи у руки, бо поламається. Тепер мозаїку можна відкрити. Спочатку знімаємо пластилін. Робота лежить лицьовою стороною вниз на дощечці. Прикладаємо зверху другу дощечку, обома руками беремо за кінці обох дощечок і легким швидким рухом повертаємо нижню дощечку наверх. Знімаємо верхню дощечку і обережно рамочку. Зверху папір, до якого ми приклеювали скло. Якщо папір сухий, трохи його зволожуємо і обережно знімаємо. Тепер мозаїка має справжній вигляд, але ще замазана клеєм І цементом. Невеликим клаптиком тканини її треба обережно промити і протерти. Фон цементу після просушування завжди світло-сірий. Іноді нас не влаштовує такий фон, а потрібний темніший або з голубим, чи іншим відтінком. Темно-сірий колір отримуємо за допомогою туші, а інші кольори можна легко зробити, підфарбувавши цемент аквареллю (перед заливанням, коли він ще був у посудині).

Туш чи акварель додаємо до води, розводимо потрібний колір. Підфарбовану воду вливаємо у суміш цементу з піском. Тоді фарба рівномірно розійдеться у всій цементній масі, не буде темніших і світліших плям. При підфарбовуванні треба пам'ятати, що після висихання фарба у цементі світлішає. Отже, слід завжди робити трохи інтенсивніший колір води.

Замість цементної основи для. мозаїки можна підготувати гіпсову. Мозаїка на гіпсі виглядає гарно, бо на білому тлі усі кольори скла стають світлішими, веселішими і радіснішими. Поверхня гіпсу буває гладша, ніж цементу. Але з гіпсом треба швидко працювати. Його розводять так само, як і цемент (не додаючи піску) до густоти сметани і швидко, але обережно заливають викладену на папері мозаїку. Заливання має бути 2-3 хв., бо після цього гіпс стане твердий і не заливатиме поверхні роботи.

Далі процес роботи такий самий, як і з цементом. Гіпс також можна підфарбувати. Гарно виглядають роботи на блідо-жовтому, кремовому кольорах, на тлі кольору піску, сіро-синьому, синьо-зеленому. Очевидно, колір фону повинен бути світлий, якщо хочемо, щоб зображення виступало чітко. Але буває, що викладання робимо зі світлих шматочків, наприклад, із білого фарфору або дзеркала. Тоді можемо дати темніший фон. Подумайте, як красиво може виглядати зображення білих голубів на блакитному тлі, ніби на небі. Але й зображення «Ластівки» не менш красиво виглядатиме на такому самому фоні. Проте коли ми схочемо створити композицію «Метелик», краще дати світліший фон, бо крильця метелика багаті на різноманітні кольорові поєднання, а з темно-синім тлом вони погано виглядатимуть.

Мозаїка на основі з вапна і піску. Ви вже знаєте про мозаїку, яку відразу виконують на лицьовій стороні прямим набором (на папері, картоні, дереві), і таку техніку роботи з мозаїкою, коли зображення роблять лицьовою стороною вниз (на цементі й гіпсі). Це так званий зворотний набір. Тепер ознайомимось з мозаїкою на основі з вапна і піску. Це буде також прямий набір. Хоч основа подібна до цементної, проте виконується не на папері й не лицьовою стороною вниз.

Треба підготувати суміш вапна і піску, як це роблять мулярі. Слід подбати, щоб матеріал був якісний. Для виконання мозаїки треба мати плоску скриньку за величиною задуманої композиції. Бортики скриньки мають бути невисокі, на 1,5-2 см.

За розміром цієї скриньки беремо папір і на ньому контурно малюємо композицію.

Малюнок виконуємо чіткими лініями лише олівцем. Тепер беремо голку і за лінією малюнка, за його контуром робимо дірки на усьому малюнку. Готуємо скло чи кольорові камінці, черепки (той матеріал, яким викладатимемо мозаїку). Підготуємо кольоровий порошок, наприклад, синьку-ультрамарин або іншу глиняну кольорову фарбу в порошку. Фарба має бути темна, бо її ліпше видно на вапні. Беремо розведене вапно з піском і накладаємо його у скриньку, вирівнюємо (можна струснути кілька разів скринькою, щоб вапно розмістилось рівномірно). Кладемо на вапно той продіркований малюнок так, щоб отвори йшли вниз (коли голка проколювала папір, то вона трохи з однієї сторони відгинала папір униз, отже, ця сторона має бути вниз до вапна). Тепер кольоровим порошком посипаємо по малюнку (по проколених контурах) так, щоб порошок через отвори потрапляв на розведене вапно.

Пензликом можна допомагати йому. При цьому папір з малюнком не рухають, щоб не порушився вигляд малюнка. У такий спосіб переносимо малюнок на вапно. Закінчивши роботу, знімаємо обережно папір (щоб порошок, який є на папері, не потрапив на вапно і не замазав малюнка). Тепер беремось до основної роботи: викладання мозаїки зі шматочків підготовленого матеріалу. Шматочки легенько втискуємо у вапно, щоб не втиснути їх зовсім у масу вапна з піском. Закінчена робота має висохнути зі скринькою і так з нею залишається назавжди. Бортики скриньки правлять за рамочку для мозаїки.

Мозаїка на основі з піску та клею. Цікава мозаїка може вийти на основі з піску і клею. Пісок треба підготувати заздалегідь: просіяти і промити його, потім просушити.

Для того щоб він не розсипався у роботі й в ньому тримались кольорові черепки та шматочки скла, треба домішати невелику кількість клейової води. Клей найкраще брати столярний. У металеву консервну банку кладемо кілька шматків столярного клею (іноді столярний клей буває у гранулах, це ще краще), заливаємо водою і залишаємо на ніч. За цей час клей набухне. Банку з клеєм вкладаємо в посудину з водою і ставимо на вогонь. Воду з клеєм злегка помішуємо і через деякий час вій повністю розтане у воді. Якщо клей густий, до нього доливаємо води. У клейову воду (не гарячу) треба вмочити два пальці: великий і вказівний. Якщо пальці злегка злипаються, клейова вода готова. Цю воду вливаємо у пісок і перемішуємо його, щоб він рівномірно промок і проклеївся. На картоні з піску формуємо пластинку будь-якої форми (квадрат, прямокутник, круг, овал, ромб, неправильний чотирикутник, фігурна форма (за бажанням автора) і поки ще пісок вологий, викладаємо на ньому зображення: квітку, птаха, гілку, тварину тощо. Шматочки скла і фарфору злегка втискуємо у пісок, щоб вони закріпились і пізніше не випадали. Для цієї мозаїки використовуємо шматки деревини, прутики гілочок, шишки, жолуді, мох, кору, биту Цеглу, дрібні камінці. Працювати треба досить швидко, бо після охолодження пісок погано клеїться, У теплому приміщенні він довше тримається вологим.

Мозаїка на основі з пластиліну. Пластилін - легкодоступний матеріал: у кожній крамниці канцтоварів або шкільного приладдя його можна знайти. Пластилін використовують як основу для мозаїки, а за матеріал правитиме, крім згаданих шматків скла, фарфору й камінців, також природний матеріал: зернятка кукурудзи, гороху, пшона, рису. Треба пам'ятати, що дрібний матеріал (пшоно, рис) слугує для більш тонкої й складної роботи, водночас як із кукурудзи, гороху чи камінців таких дрібних зображень не зробиш.

Беремо картон, на який накладаємо пластилін шаром завтовшки 0,5 см (для пшона і рису може бути тонший шар). Пластилін повинен добре триматися картону, тому його найкраще намазувати великим пальцем, ніби втираючи пластилін у картон. Поверхню пластиліну добре вигладжуємо. Паличку (наприклад, стару дерев'яну шкільну ручку) загострюємо так, як олівець. Цим загостреним кінцем на пластиліні виконуємо малюнок, який заповнюємо матеріалом, втискаючи зернятка у пластилін. Гарно виглядає робота, коли одні частини малюнка повністю викладені матеріалом, а інші лише по контуру, Наприклад, зображення квітки може мати заповнені пелюстки, а серединку обведену контурне, листочок буває наполовину заповнений, друга половинка відмічена тільки по контуру. Іноді роботу виконують лише контурною мозаїкою. По краях картону можна дати зернятка у вигляді рамки. Це надасть закінченості, оформленості роботі.

Мозаїка з природного матеріалу. Мозаїку з природного матеріалу легко можуть виконувати діти молодшого шкільного віку, і, зрозуміло, старшого віку, поставившись до композиції й техніки виконання з більшими вимогами. Найкращим природним матеріалом можуть бути різноманітні зернятка: кукурудзи, пшениці, рису, проса, маку, конопляного насіння, а також кусочки насіння клена, ясена. Роботу виконуємо на картоні (на тоненькій, рівній, зачищеній дощечці чи фанерці). Спочатку малюємо композицію (квіткову, анімалістичну, пейзаж, портрет) на папері, а тоді переносимо її за допомогою копіювального паперу на картон. Малюнок має бути виконаний чіткими площинами, бо кожну таку площину маємо заповнити зернятками певного кольору. Тло також виконуємо із зерняток.

Коли малюнок готовий, покриваємо якусь невеличку його частину клеєм (найкраще ПВА, БФ_2, БФ_6) і заповнюємо зернятками. Не слід замазувати клеєм великого простору відразу, бо поки виконаємо частину роботи в одному місці, то в іншому малюнок підсохне і зернятка погано приклеяться. Якийсь один вид зерняток, наприклад пшеницю, можна призначити для оконтурювання головних форм. Лінію контурів площин складаємо із зерняток, покладених у потрібному порядку, а всередині дану деталь форми заповнюємо зернятками хаотично, проте щільно, зернятко біля зернятка.

Щоб робота була цікавою і природний матеріал на малюнку не зливався в одну масу, робимо його кольоровим: підфарбовуємо воду сильно аквареллю і кладемо у неї зернятка. Через годину виймаємо і просушуємо. Сухе складаємо у коробочки або скляночки, кожен колір окремо.

Фарбувати можна інакше, не перед виконанням роботи, а тоді, коли робота на картоні вже закінчена. Для цього беремо гуашеві або олійні фарби і готову роботу розфарбовуємо пензликом, кожну деталь іншим кольором, можна теж контур дати темнішим або яснішим контрастним забарвленням. Якщо композицію покриваєте олійною фарбою, то така робота буде досить витривалою і не боятиметься води. Для розведення цих фарб треба, певно, брати розчинники №1, №4 або швидковисихаючу олію і для кожної фарби інший щетинний пензлик, який після використання добре промиваємо теплою водою з милом і просушуємо. Готова робота з олійним покриттям має висихати 4-6 днів.

Мозаїку із зерняток можна і не підфарбовувати, але тоді треба брати зернятка різних кольорів, наприклад, рис, пшеницю, мак і кукурудзу.

Імітація мозаїки, виконана гумовим штампом. Як ми зазначали, мозаїка - це зображення, викладене зі шматочків твердого матеріалу. Але мозаїку можна імітувати фарбами за допомогою гумового штампу. Тоді зображений буде із шматочків, але не твердого матеріалу, а мальованих, точніше - віддрукованих у вигляді квадратиків чи прямокутників. Для такої роботи потрібні акварельні (або гуашеві) фарби й звичайна гумка. Прямокутну гумку поділяємо олівцем на 4-5 частин паралельно до коротшої сторони і гострим ножем розрізаємо по цих лініях. Залежно від того, чи ми хочемо мати квадратний чи прямокутний штамп, добираємо розмір ширини однієї смужки і тоді вийде більша або менша кількість гумових штампиків (найчастіше виходить 4-5). Розрізані шматочки гумки - брусочки - і є гумовими штампами. Вони повинні мати правильну торцеву грань. Цією торцевою гранню робитимемо відбитки - маленькі чотирикутники, які замінюватимуть твердий матеріал: смальту, скло, фарфор чи папір.

Відповідно до потреби гумовий штамп можна зробити маленьким чи великим. Якщо зображення складне, у ньому багато дрібних деталей, то зрозуміло, що краще використовувати невеликий штамп. Малий штамп потрібний також, коли саме зображення невелике.

Доцільно зробити кілька штампиків, усі однієї величини, щоб були для різних кольорів, щоб не треба після кожної фарби мити і витирати штамп (якщо він один, а зображення має бути багатоколірне).

Починаємо роботу. На аркуші паперу намічаємо потрібну композицію. Роботу виконуємо лише олівцем і контурне, без використання гумки.

Тепер готуємо фарбу. Найкраще її підготувати на білій тарілочці, на шматочку скла, під яке підкладено білий папір, або на кришці металевої коробки від фарб. Фарбу розводимо досить густу, не таку прозору, як для малювання аквареллю. Гумовий штампик вмочуємо торцевою стороною у фарбу і для перевірки робимо кілька відбитків на якомусь клаптику паперу. Якщо відбиток чіткий, правильний щодо форми, не розмазаний, значить фарба добра. Якщо фарба витискується поза краї штампа, плямить, тоді вона надто рідка, треба зробити густішу. Якщо фарба надто густа, вона ліпитиметься до штампа. Вмочуючи гумовий штамп у фарбу, поступово малюнок заповнюємо квадратиками. Треба пам'ятати, що відбитки штампу не можна класти на малюнок хаотично, а за формою предмета. Іноді використовують два штампи, один квадратний, а другий прямокутний, або один більший, а другий менший. Відбиток штампа не буде рівномірний щодо сили кольору на всій поверхні. В одному місці «збереться» більше фарби, в іншому менше, але це не недолік, від цього лише виграє малюнок. Здається, неначе це блиск на мозаїчних роботах зі скла чи смальти.

Висновки

Отже, позакласна і позаурочна робота має велике значення в навчальному процесі з образотворчого мистецтва. Вона сприяє розширенню знань, набутих на уроках, їх конкретизації, формує вміння і навички практичного характеру, викликає інтерес до нового матеріалу, розвиває самостійне мислення молодших школярів.

Позаурочна робота - 1) форма різноманітної організації обов'язкової до виконання роботи учнів поза уроками під керівництвом учителя з метою поглиблення й удосконалення їх знань, а також збудження пізнавальних інтересів і творчої самодіяльності. Зміст її виходить регулюється шкільною програмою; 2) організовані та цілеспрямовані заняття з учнями, які проводяться в позаурочний час для розширення і поглиблення знань, умінь і навичок, розвитку самостійності особистих здібностей і схильностей учнів, а також задоволення їх інтересів та забезпечення розумного відпочинку. Позаурочна робота передбачена програмою.

Головні напрямки позаурочної роботи - розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, передбачених програмою, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення мистецтва, формування у дітей естетичного ставлення до мистецьких явищ і природи; виявлення найпростіших закономірностей; встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими елементами та явищами мистецтва; забезпечення застосування знань на практиці.

Позакласна робота організовується на основі самодіяльності дітей з урахуванням їхніх інтересів і запитів, що виникають під час вивчення природи. Тому така робота дає широкий простір для виявлення ініціативи дітей і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість.

Правильно організована позакласна робота (індивідуальна, групова, масова) сприяє формуванню в учнів пізнавальних інтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань. Усі зазначені позакласні заняття пов'язані між собою і доповнюють одне одного. Добре налагоджена позакласна робота допомагає вчителеві зібрати і підготувати матеріал для занять, організувати тривалі спостереження тощо. Отже, позакласна робота є одним із засобів всебічного розвитку особистості дитини.

Позаурочна робота організовується вчителем і передбачає обов'язкову звітність з приводу її результатів. Вона визначається з урахуванням інтересів і запитів дітей, що виникають під час вивчення природи. Тому така робота дає широкий простір для виявлення ініціативи дітей і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість. Правильно організована позакласна робота сприяє формуванню в учнів пізнавальних інтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань.

Добре налагоджена позаурочна робота допомагає вчителеві зібрати і підготувати матеріал для занять, організувати тривалі спостереження за тваринами і рослинами в кутку живої природи, на пришкільній ділянці, при виконанні літніх завдань тощо. Отже, позаурочна робота є одним із засобів всебічного розвитку особистості дитини. Головною умовою організації позаурочної роботи є керівна роль учителя.

За змістом, формами організації та методами проведення позакласна робота різноманітна. Виділяють такі види позакласної роботи: індивідуальні, групові, масові. Особливостями позакласних занять слід вважати добровільність участі учнів у різних заходах; зміст занять не обмежується рамками програми; методи і форми занять основані на творчій діяльності й інтересах учнів молодшого шкільного віку.

Усі види позаурочних занять тісно пов'язані з уроками і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань, передбачених програмою. Всі форми організації процесу навчання образотворчого мистецтва тісно пов'язані між собою, взаємодоповнюють одна одну, чим і забезпечують досягнення освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Список використаної літератури

1. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.

2. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи. - К.: Рад. нас., 1991. 128 с.

3. Воїнственський М.А., Стопко С.М. Охорона природи. - К.: Рад. шк., 1977. - 140 с.

4. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей // Початкова школа. - 1990. - №4. - С. 64-66.

5. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. - 1989. - №3. - С. 23-25.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

7. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. - М.: Педагогика, 1986. - 126 с.

8. Давидов А.И. Знай, люби, береги. - К.: Веселка, 1989. - 224 с.

9. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

10. Кириллова З.П. Эситетическое воспитание школьников в процессе

11. внеклассной работы // Нач. школа. - 1989. - №5. - С. 25-27.

12. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. - К.: Освіта, 1996. -128 с. Комісаренко Н. Особливості творчої діяльності молодших школярів у позакласній роботі // Поч. школа. - 2002. - №2. - С. 28-31.

13. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М.: Искусство, 1983. - 96 с.

14. Любарська Л.М. Виховні можливості образотворчого мистецтва // Початкова школа. - 1986. - №2. - С. 55-59.

15. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - 354 с.

16. Мойсеюк М.Є. Педагогіка. - К.: Либідь, 2001. - 446 с.

17. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2005. - 386 с.

18. Проців В.І., Кириченко М.А. Уроки образотворчого мистецтва в 1-3 класах. - К.: Рад. шк., 1984. - 188 с.

19. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Ґенеза, 1999. - 368 с.

20. Титаренко Л.І. Особливості позакласної роботи в класах-комплектах // Початкова школа - 1993. - №9. - С 37-40.

21. Хмель В. Позакласна виховна робота на основі життєдіяльності об'єднання-гри // Поч. школа. - 2004. - №12. - С. 39-40.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.