Тістопластика як одна з технік ліплення в початкових класах

В організації показу зразків перед ліпленням по уяві, також можна умовно виділити деякі опорні етапи.

В кожному конкретному випадку кількість їх може бути більшим або меншим, продовжуваність етапа також залежить від конкретної теми і від того, як вона буде розкрита на уроці.

Етапи можуть бути такими:

1.Емоційне сприйняття предмета

2.Визначення найбільш загальних властивостей виробів (порівняння)

3.Аналіз закономірностей форми та конструкції предметів (наприклад 2-3 зразки)

4.Обговорення прийомів художнього рішення

5. Повторне загальне сприйняття всіх типів виробів, демонстрованих на першому етапі.

Наприклад, перед ліпленням декоративної маски (1 клас) вчитель може провести бесіду наступним способом. З початку бесіди він уточнює знання дітей про предмет. Повідомивши тему заняття, учитель запитує у учнів, що таке декоративна маска і для чого вона потрібна.

На цьому етапі можна показати класу ілюстрований матеріал до теми урока, детально не аналізуючи його. Це викликає емоційну реакцію дітей, настроюї їх на роботу.

Далі учні визначають самі загальні властивості предмета, зображення. Вчитель ставить перед класом запитання: - Кого чи що зображує маска? Діти повинні зрозуміти, що будь-яка декоративна маска завжди є зображення, хоч і дужу змінене, людського лиця, вигляду тварини, або їх змішування. Якщо учні будуть затруднятись відповідати на запитання, вчитель повинен їм допомогти: показати зображення квітки, будинку, машини і запитати, чи можна їх перетворити в маску?

Далі вчитель показуї не стилізоване зображення звірів, лице ляльки. Діти встановлюють, що їх можна перетворити в маски.

Чи можна на основі цих зображень получити декоративну маску, якщо зображуване виліпити з глини і розфарбувати? Це запитання підводить дітей до думки, що перш ніж стати декоративною маскою образ реального звіря або людського лиця повинен бути художньо перероблений. В дійсності таких людей і звірів не існує, вони видумані.

Визначення індивідуальної форми маски та прийомів переробки реальних предметів в художній образ можна почати з запитання: Що художник змінює в реальному людському лиці або у мордочці тварини, коли він створює на цій основі декоративну маску?

Спочатку потрібно вислухати декілька відповідей дітей. Вони звичайно вірні, але безсистемні. Вчитель відмічає правильність відповідей спостережливості учнів і пропонує далі роздивитись це питання більш послідовно і детально.

Що можна помітити в формі маски, якщо порівняти її, наприклад, з формою людського лиця? Художник може не дуже змінювати форму лиця, перероблюючи його в маску, але частіше всього ця форма змінюїться і ускладнюється, більш видумкою художника.

Вчитель демонструє зразки, звертаючи особливу увагу дітей на характер та різновид їх форми.

Чим відрізняються маски від своїх прототипів за кольором? Вчитель ще раз демонструє зразок, коротко аналізуючи його розкраску. Деякі маски достатньо лише показати, про деякі поговорити потрібно більш детально.

Як художник змінює риси дійсного лиця в масці? Вчитель звертає увагу, що взагалі риси лияця у виробі зберігаються, але по своїй формі вони сильно переробляються.

На витягнутому лиці, вони витягнуті, на широкому - широкі. Крім цього, всі риси повинні бути стилізованими, так як всі вони грають роль ніби окремих деталей в загальному узорі. В кінці бесіди потрібно дітям ще раз дати подивитися маски, потім вчитель прибирає їх, щоб у дітей не виникло бажання копіювати їх.

Така вступна бесіда дає дітям нові знання і приводять у систему їх уявлення, необхідні для виконання даної роботи. Ніколи не потрібно перевантажувати бесіду даними, що не мають відношення до бесіди (завд.). Учні повинні засвоїти лише матеріал даного заняття, коло знань і розумінь.

Так, наприклад, на уроці ліплення ляльки недоречними будуть розмови про відношення до іграшок і дотримання порядку свого іграшкового куточка, проте, як їх роблять на заводі. І навпаки, якщо розглядають витвір мистецтва. Закінчуїться вступна бесіда вказівками, що відносяться до виконання роботи.

2.4 Організація практичної роботи дітей

Після вступної бесіди учні переходять до практичної роботи. В обох різновидах занять вона має деякі загальні риси. Всю роботу виконують на підкладній дошці. Глину зразуж закріплюють на підставці, та в процесі ліплення виріб постійно повертають разом з дошкою різними боками до виконавця. На перших порах потрібно постійно нагадувати учням, щоб в ході урока вони повертали дошку декілька разів, так як виконуваний виріб об`ємний і повинен добре виглядати з різних сторін. Всю практичну роботу як з натури так і по уяві діти здійснюють самостійно, не під диктовку.

Умовно цей період можна ділити на декілька етапів:

1. закріплення глини на підставці;

2. передача загальної будови предмета;

3. уточнення загальної будови;

4. проробка основних деталей;

5. проробка другорядних деталей (за необхідністью)

6. обробка поверхні виробу.

Така послідовність в ліпленні є загальною для всіх занятть. Учні повинні засвоїти її як правило і завжди користуватись ним. Для кращого запом`ятовування рекомендується перед початком практичної роботи повторити послідовність етапів, що буде для дітей своєрідною пам`яткою. В процесі роботи по виконанню виробу на перших трьох етапах вчитель перевіряє фронтально у всього класу. Далі коли діти достатньо добре навчаться дотримуватись етапів ліплення, від такої перевірки можна відмовитись. Але на перших порах вона необхідна, так як змушує учнів робити обмірковано. Без керування вони намагаються якомого скоріше передати зацікавивші їх деталі (часто не суттєві) і пропускають основні. В результаті робота не виходить. Це загальні вимоги до керівництва практичною роботою в обох видах занятть, але в кожному з них є свої особливості.

На уроках ліплення з натури. Керівництво з боку вчителя більш загальне, особливо з початку роботи весь клас виконує одну модель, тому вчителю легше слідкувати, на скільки виріб кожного учня відповідає задумці (натурі), і таким чином легше навчати прийомам ліплення. Після того, як вчитель переконався, що всі учні правильно почали роботу, в основному передбачили конструкцію і пропорцію моделі, він надає їм в більшій мірі самостійність, прибігаючи в основному до індивідуальної допомоги. Причому необхідно постійно спонукати дітей до сприйняття предмета. Справа в тому, що учні в молодших класах не вміють виконувати виріб з натури.

Модель може стояти у них перед очами цілий урок, але в процесі ліплення вони, як правило, зовсім не звертають на неї уваги, та фактично виконують по уявленню. Як би добре не було організоване сприйняття натури у вступній бесіді, для дійсного її сприйняття і відтворення цього достатньо тільки професійному художнику з добре розвиненою зоровою пам`яттю. Молодший школяр після первинного сприйняття дістає лише самі загальні уявлення про предмет, котре необхідно поглиблювати, уточнювати вже по мірі його відтворення, інакше виріб виходить схематичним або навпаки, перенавантажений деталями, котрі діти часто домислюють.

Якщо вчитель бачить що весь клас або більшість учнів не дивлячись на модель, то вироби виходять невідповідними до натури, то потрібно призупинити та організувати повторне сприйняття предмета всім класом. Час від часу окремим учням необхідно нагадувати щоб вони звіряли хід роботи з моделлю.

Під час роботи за уявою, коли кожен учень виліплює виріб по власній задумці, більш необхідна індивідуальна допомога з боку вчителя. Кінцевий образ виробу після вступної бесіди ще не сформувався. Бесіда дає поштовх, ідею, а сама задумка перед початком роботи буде не дуже туманною, що неможна вважати недоліком. Це скоріше загальне правило в творчому виконанні нового образа, котрий стає тим ясніший, чим більше над ним працюєш. Діти починаючи творчу роботу можуть поки мати лише саме загальне уявлення про те, що повинно вийти. Вони будуть творити уже в процесі роботи, головою і руками. Вийде якась цікава деталь, і вона потягне за собою нові знахідки, задумка може уточнюватися, навіть змінюватись. Вчитель повинен підтримувати цей початок, спонукаючи дітей шукати все нові і нові вирішення, що збагачують образ в процесі його створення. Самі учні можуть навіть не помічати що починає виходити щось цікаве, загубити гарну знахідку. Але вчитель, слідкуючи за роботою кожного школяра, помічає всі повороти в образі виробу, та на кожній оригінальній ідеї обов`язково зупиняє увагу школяра, а іноді і всього класу. Іноді потрібно підказати дітям якесь цікаве вирішення, зміни в формі виробу або в окремих деталях. Робити це потрібно ненав`язливо, а тактовно, у вигляді поради, а не вказівки, спонукаючи дитину до творчості і фантазії.

Найбільш поширеною помилкою в практиці вчителів підчас керівництва роботою учнів є те, що помічаючи помилки в роботі, багато хто з учителів в категоричній формі вимагають їх виправлення , добавки тих чи інших детелей у виробі, або вказують, як повинна бути змінена його форма і т.д. Причому учням часто залишається незрозумілим зміст таких вказівок та, виконуючи певні зміни у виробі, вони не прагнуть відтворити в пам`яті об`єкт зображення не активізують фантазію.

Виправити помилку в практичній роботі - означає усунути її причини. Найбільш часто зустрічаються причини недоліків в виробах, виконаних школярами, наступні: недоліки в сприйнятті натури, недостатній запас вражень, недостатність технічних умінь.

Тому зміст кожного зауваження вчителя повинен бути поясненим учням повторним показом натури або вказівкою на зміст бесіди по темі заняття. Іноді буває необхідний повторний показ окремих технічних прийомів усьому класу або окремим учням.

Підведення підсумків урока. Наприкінці урока вчитель підводить підсумки зробленої роботи. Головною задачею цього етапа є не виставлення оцінок: найголовніше - звернути увагу на їх досягнення. Тому починати підсумки урока можна вже під час виготовлення виробів. Вчитель оцінює найбільш вірний хід роботи по виконанню виробу у окремих учнів, звертаючи на це увагу всьго класу, показуючи найбільш творчі по задумці вирішення, окремі знахідки в оформленні. Цим самим вчитель, з одного боку, допомогає роботі класа та, з іншого боку, ще до кінцевого виконання виробу створює для себе та для дітей критерії оцінювання робіт практично кожної дитини.

В кінці урока слід дати загальну характеристику досягнень усього класа та продемонструвати вдалі вироби. Оцінка проводиться з урахуванням тих вимог, які були поставлені перед дітьми на початку урока. Якщо проводилось ліплення з натури, виріб повинен відповідати натурі, відбивати самі суттеві її риси: загальний характер предмета та його будову. Для того, щоб образ був більш виразним, можна утрірувати деякі найбільш характерні риси. Тобто вимагається не буквальне подражання натурі, не її бездумне копіювання, а розуміння самого суттєвого в ній.

При цьому вчитель зазвичай вимагає, щоб другорядні деталі взагалі не зображувались, це привчає дітей більш вдумливо проявляти головне. Слід пам`ятати, що у будь -якого предмета одні й ті ж деталі можуть бути головними або другорядними - в залежності від характера завдвння.

Наприклад, при ліпленні людини не потрібно зображати деталі лиця; головне завдання тут передача будови та пропорції фігури вцілому. Але якщо у моделі , з якої ліпиться зображення, є щось характерне в зачісці чи одязі, то це, взагалі не суттєво, деталь може служити створенню образа, передачі характера і тому переходить в розряд головних. Під час оцінювання виробів, виконаних по уяві; основна увага звертається на оригінальність, яскравість та емоційність створеного образа, почуття міри в оформленні та відповідність оформлення призначенню предмета.

Важливо, оцінювати роботу, давати можливість вносити поправки до роботи, навіть тоді, коли учень вважає її закінченою, не помічаючи деяких недоліків. В таких випадках потрібно прямо вказати на ці недоліки та запропонувати їх усунути. Підводячи підсумки уроку, вчитель обов`язково повинен відмітити собі найбільш типові недоліки, котрі проявились в роботі учнів, та виявити їх причини. Під час підготовки до наступних занять потрібно продумати, як в процесі їх проведення усунути ці недоліки та по можливості виправити помилки попередніх уроків.

Висновки. За результатами спостережень та аналізу формування практичних вмінь та навичок молодших школярів тістопластиці, продуктів діяльності учнів я можу зробити висновок, що використання різних форм і методів навчання, диференційований та індивідуальний підхід до учнів дозволить підвищити результативність на уроках ліплення, зацікавить учнів працювати в цій техніці мистецтва.

ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вивчення педагогічного досвіду з використання тістопластики в початкових класах

В давні часи тісто пластика була актуальнішою з багатьох причин: одна з головних причин в тому що раніше люди вірили в силу тих самих оберегів з солоного тіста; на мою думку друга причина в тому, що раніше не так розповсюджено було пластилін і людям нічого не залишилося окрім користування природніми матеріалами (глина), або штучно виготовленого з природного матеріалу (солоне тісто).

Під час проходження практики я ознайомилась з досвідом роботи вчителя початкових класів Леонової Наталії Андріївни.

Під час спостереження її уроків я зрозуміла, що в наш час на уроках трудового навчання дуже рідко використовують солоне тісто. Частіше тістопластика використовується на гуртковій роботі. Але все ж таки такий урок дітям приніс велике задоволення, діти пізнали «нове» про солоне тісто та про вироби, які можна створювати. Ґрунтовні знання, доступна мова, вміння зацікавити - ось запорука вдалих уроків. Під час заняття працюють всі учні, кожен отримує достатню кількість уваги. Уроки оригінальні. Побудовані на фронтальній та індивідуальній роботах з школярами. Розширюється кругозір, вдосконалюються навички володіння інструментами. В них виробляється допитливість, цілеспрямованість, працелюбство, взаємоповага та подільчивість. Заняття спрямовані на трудове, естетичне, моральне та фізичне виховання. Вчитель вже. з першого класу привчає дітей до праці, самостійності та відповідальності. Вчитель звертає увагу, в першу чергу, на всебічний розвиток учнів, прищеплює любов до природи та до оточуючого середовища.

На очах дітей з майже звичайного шматка тіста створювалась скульптура або рельєфна форма. Наталія Андріївна дуже гарний та кваліфікований педпрацівник. Має дуже високі знання з дисциплін, користується авторитетом серед учнів та всього педагогічного колективу школи.

Під час роботи з дітьми дотримується таких правил, які допомагають добре співпрацювати з учнями:

* заохочує учня за самостійні думки й дії;

* не заважає бажанню зробити щось по-своєму;

* поважає точку зору вихованця, як художника, якою б вона не була -- не придушую його власну думку, тому що моя думка буде породжувати страх зробити щось «не так»;

* творить разом із дітьми;

* не нав'язує своєї ідеї, навпаки, намагаюся зрозуміти логіку творчої уяви дитини.

Такий підхід до роботи з тістом дозволяє формувати не тільки виконавську, практичну, але й пізнавальну самостійність, процес праці стає осмисленим, інтелектуальним, приносить дітям радість.

З метою визначення методів і форм, які використовують вчителі початкових класів під час проведення уроків ліплення в техніці тістопластика, визначення рівня оволодіння вчителями педагогічних умов, що забезпечують диференційований підхід до навчання учнів в тістопластиці, було проведене інтерв'ю з учителями:

Вчителям було запропоновано такі запитання:

1) які труднощі виникають у вас у процесі навчання учнів тістопластики?

2) які засоби навчання тістопластики частіше всього ви використовуєте у своїй роботі?

3) які умови сприятимуть кращому опануванню учнями об`ємної та рельєфної скульптури?

4) які нові нетрадиційні форми і методи навчання і як часто ви використовуєте у роботі з учнями?

Аналіз одержаних результатів вказує на те, що більшість вчителів (70%) використовують традиційні, стандартні форми і методи навчання ; нові методи використовує 21 % вчителів, але частота використання дуже низька: приблизно один раз у 3-4 місяці. 9 % вчителів постійно використовують нові нестандартні форми і методи навчання з-метою підвищення результативності уроків та зацікавлення учнів у виконанні завдань.

Аналіз здійсненої дослідницької роботи на педагогічній практиці

Переддипломну практику я проходила у 3 класі. Під час проходження практики за програмою майже не було уроків з ліплення, тому я організувала гурток з учнів 3 класу, які виявили бажання в ньому займатися.

Мета гуртка ? залучити гуртківців до активної праці, прищепити любов до народної культури, збагатити духовний світ дітей, навчити їх розуміти прекрасне, цінувати його, створювати самим, розвивати нестандартне, композиційне, об'ємно-просторове мислення, почуття форми, руху, матеріалу, кольору, розвивати логічне мислення та дрібну моторику м'язів рук, виховувати бережливе ставлення до предметів і засобів праці.

В процесі дослідження поставленої нами мети, ми провели експеримент, що дозволяє виявити значення техніки тістопластики для дітей в молодших класах.

Тістопластика відіграє величезне значення для розвитку у дитини таких якостей як: цілеспрямованість, акуратність, наполегливість, товариськість, допомагає розкрити творчі здібності дітей, уміння бачити незвичайне в предметі дослідження, розвивають просторове мислення, орієнтацію, розвивають дрібну моторику рук і багато що інше. Переваги цієї техніки можна перераховувати безкінечно, головне лише вміти правильно її застосувати. На деяких не більш важливих рисах характеру, що часто зустрічаються, ми загостримо свою увагу і за допомогою експерименту, ми покажемо, як тістопластика сприяє їх розвитку і закріпленню.

Тістопластика виконує наступні функції:

* Корекційно-розвивающу - розвиток і корекція всіх психічних функцій (сприйняття, уваги, мислення, моторики і координації рухів і так далі)

* Повчальну - розширення знань і уявлень про самого себе, інших, навколишнє середовище, розкриття творчих здібностей дітей, уміння бачити незвичайне в предметі дослідження.

* Комунікативну - розвиток уміння позитивного спілкування і співпраці.

* Релаксаційну - перетворення деструктивних форм енергії в соціально-адаптивну форму діяльності, зняття психоемоційної напруги.

* Виховну - розвиток етичних сторін особи дитини, любові до праці, процесу творчості і пізнання.

Мета занять з техніки «тістопластика»:

Створення умов для формування:

* стійких емоційних станів у дітей,

* фундаменту основ узгодження,

* посилення пізнавальної діяльності,

Техніка вирішує наступні завдання:

* розвиток пізнавальної сфери дитини,

* розвиток емоційно-вольової сфери,

* формування основ співпраці, взаємодоповнення, взаємодопомоги

* розширення уявлень про навколишню дійсність,

* придбання навиків і умінь в практичній творчій діяльності.

Кожен вид роботи виконує специфічні функції.

1. Групова - в малих групах Служить засобом для:

* зміцнення і розвитку моторики рук,

* корекції емоційного стану

* поліпшення взаємин з батьками, однолітками, дорослими,

* розвитку просторового мислення, просторової орієнтації.

* розвитку уміння позитивної взаємодії в процесі творчої роботи,

* виховання співпраці, підвищення мотивації, допомозі молодшим дітям через проведення ігрових занять із застосуванням дидактичного матеріалу, виготовленого своїми руками,

* розвитку просторового мислення, моторики рук, уяви, естетичного смаку.

Всього ми виділили чотири пункти, які на наш погляд є одними з найнеобхідніших в процесі розвитку дитини молодшого шкільного віку: дрібна моторика рук, взаємини з однолітками, дорослими, уміння довести роботу до кінця (посидючість і наполегливість),охайність.

Експеримент проводився на протязі місяця в 3 класі, клас був поділений на дві групи по 10 чоловік. Як видно, з рис.1.23., вихідні показники у учнів в двох групах практично не відрізняються, що свідчить про однаковий рівень показників учнів. У одній групі двічі в тиждень на уроках праці використовувалася техніка тістопластика, в іншій вона не використовувалася взагалі, а проводилися планові заняття (малювання, вироби)

Після закінчення терміну експерименту була отримана наступна таблиця, де за одиницю виміру (ми вважали) був прийнятий учень (один учень-1 бал)



№ п\н	Показники	Перша група	Друга група
		До	Після	До	Після
1	Дрібна моторика рук	4	10	4	4
2	Комунікабельність	4	5	4	5
3	Наполегливість	3	9	3	5
4	Охайність	4	7	5	6

Рис 1.22

Вплив занять тістопластикою на розвиток дитини має суттєве значення. Воно відображається на особливостях розвитку особистості дитини, його пізнавальної сфери і діяльності.

Рис.1.23 Початкові показники учнів до початку експеремента

Рис.1.24 Динаміка розвитку учнів 1 групи

Рис.1.25 Динаміка розвитку учнів 2 групи

Рис.1.26 Порівняльна характеристика кінцевих результатів

Рис.1.27 Загальна характеристика результатів двох груп

Висновок:

Таким чином, в результаті проведеного дослідження було помічено, що в дітей першої групи, де застосовувалась техніка тістопластика, порівняно з другою групою спостерігається більш високий ріст рівня самооцінки, діти стали більш посидючими, наполегливішими, що виражається в вмінні довести роботу до кінця. Також спостерігається суще закріплення і розвиток дрібної моторики рук. Вченими доведено, що розвиток дрібної моторики знаходиться в тісному зв'язку з розвитком мовлення і розвитком мислення дитини. Що в свою чергу сприяє найбільш повному і швидкому розвитку дитини. (рис.5)

ВИСНОВКИ

Тістопластика - як один з видів трудової діяльності несе величезні можливості для розвитку особистості дитини. Завдання педагога, знаючи і грамотно використовуючи ці можливості, побудувати навчальний процес з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей дітей.

Вивчивши особливості ліплення на уроках трудового навчання в початковій школі, ми прийшли до висновку, що заняття ліпленням на уроках сприяють розвитку дрібної моторики рук, художнього смаку, індивідуальності, інтуїції, виховують організованість, дисциплінованість і акуратність при роботі з солоним тістом, а також уміння планувати творчий проце з кожним учнем.

Ліпленням діти починають займатися вже з молодшого віку, освоюючи найпростіші прийоми роботи з пластиліном та глиною. Цей період є найбільш сензитивним для розвитку творчих здібностей дітей.

Заняття ліпленням є ефективним засобом пізнання об'ємно-просторових властивостей дійсності. Тривимірне зображення об'ємних предметів допомагає школярам пізнати об'єкти в реальній повноті їх форм. У такій роботі в повній мірі реалізуються великі можливості для естетичного і художнього виховання учнів, а також для їх загального розвитку. Також ці заняття дають школярам хорошу можливість в оволодінні навичками роботи з різними матеріалами і інструментами, якими користуються в багатьох видах трудової діяльності.

Ми виявили, що заняття скульптурою розвивають відчуття матеріалу і пластичної форми, удосконалюють окомір і тренують здатність до тонкої ручної роботи.

Творчий початок закладено в кожній дитині, і важливо шукати способи його розкриття. Важливим моментом підтримки інтересу дитини до занять є також його творча активність. Дитину повинен захоплювати сам проце з оволодіння тим чи іншим навиком. Тому перед ним треба ставити посильні, ясні цілі і завдання, обов'язково фіксувати досягнуте, а потім пропонувати нові завдання.

Після вивчення теми ми прийшли до висновку, що заняття ліпленням необхідні дітям, так як вони допомагають розкрити творчий потенціал дитини, його індивідуальні здібності, сприяють всебічному розвитку особистості, допомагають дитині розслабиться, і благотворно впливають на його психіку. Діти починають прагнути до пізнання самих себе і навколишнього їх світу.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Аносова, Є.С. Особливості скульптурного образу / Є.С. Аносова / / Початкова школа № 1: До уроків образотворчого мистецтва .- М., 2010 .- с.82-86.

2. Боголюбов, Микола Сергійович. Скульптура на заняттях у шкільному гуртку: Посібник для вчителя / Н.С.Боголюбов-М.: Просвещение, 1986 .- 128с., Іл.

3. Бриджет Казаградна Поделки из соленого теста., М., 2008 г.

4. Горічева, Валентина Сергіївна. Казку зробимо з глини ...: Посібник для батьків і педагогів / В.С. Горічева-Ярославль: Академія розвитку, 1998 .- 192с., Іл.

5. Давидова, Галина Миколаївна. Дитячий дизайн. Пластілінографія: Посібник для педагогів / Г.М. Давидова .- М.: Скрипторій 2003, 2006 .- 80с.

6. Данкевич Є. В., Жакова О. В. Знайомтесь: глина. - СПб.: Кристал, 1998. - 272 с. (Серія «Від простого до складного»).

7. Долорс, Р Керамика : техника, приемы, изделия [Текст] / Р. Долорс. -- М., 2003

8. Еренгросс, Белла Аронівна. Мистецтво навколо нас: Для середнього і старшого віку / Б.А. Еренгросс .- М.: Дитяча література, 1968 .- 180с.

9. Зимова І. А. Педагогічна психологія: Учеб. Посібник. - Ростов н / Д.: Вид-во «Фенікс», 1997. - 480 с.

10. Казакова Ірина Сергіївна. Вчимося малювати і ліпити тварин / І.С. Казакова - М.: Чисті ставки, 2006. - 32 с.

11. Кард В., Петров С. Казки з пластиліну. / Обкладинка художника М. Обедковой. - СПб.: ЗАТ «Валері СПб», 1997 - 160 с. (Серія «Навчати і виховувати, розважаючи»).

12. Колякіна В.І. Методика організації уроків колективної творчості: Плани та сценарії уроків образотворчого мистецтва. - М.: Гуманит. Вид. Центр ВЛАДОС, 2002. - 176с., - (Б-ка вчителя образотворчої діяльності).

13. Майорова, Ірина Георгіївна. Трудове навчання у початкових класах: Посібник для вчителів / за ред. Е.А. Горшкова .- М.: Просвещение, 1978 .- 270с., Іл.

14. Перевертень Г.І. Програма з трудового навчання для 1-4 класів // Поч. школа. - 1991. - №7. - С. 46-47.

15. Полуянов, Юрій Олександрович. Образотворче мистецтво та художня праця. 1 клас: Книга для вчителя / Ю.О. Полуянов .- М.: Прометей, 2009.-219с.

16. Рубцова Е.Фантазии из соленого теста, М., 2010 г.

17. Сокольникова, Наталя Михайлівна. Образотворче мистецтво та методика його викладання в початковій школі: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / Н.М. Сокольникова .- М.: Видавничий центр «Академія», 2006.-368с, мул.

18. Федотов, Геннадій Якович. Слухняна глина: Основи художнього ремесла / Г.А. Федотов .- М.: Аст-Прес, 2009 .- 144с., Іл.

19. Халезова, Наталя Борисівна. Народна пластика і декоративне ліплення в дитячому саду: Посібник для вихователя / Н.Б. Халезова .- М.: Просвещение, 1984 .- 112с., Іл.

20. Хананова И.Н. Соленое тесто. - М.: АСТ_ПРЕСС Книга. - 104с.:ил.- (Золотая библиотека уключений).

21. Хоменко В.А.Соленое тесто. Шаг за шагом. Харьков, 2007 г.

22. Хорунжий В.І. Практикум в навчальних майстернях з методикою трудового навчання. - Тернопіль: «Астон», 2009

23. Школа ремесел: писанкарство, лозоплетіння, ліплення з глини/упоряд. О.Колонькова. - К.: Шк.свыт. - 2008. - 112с.

24. Шмигельський, Олена Василівна. Скульптура малих форм: Для любителів образотворчого мистецтва / Є.В. Шмигельський .- Л.: Художник РРФСР, 1982 .- 182с .- іл.

Размещено на Allbest.ru