Формування позитивного ставлення до здорового способу життя у молодших школярів на уроках природознавства

Добираючи додаткові матеріали до уроків, учителю слід особливу увагу звернути на відповідність їх змісту віковим особливостям, реальним потребам учнів та їх навчальним можливостям.

Лише за цих умов реалізація освітньої траєкторії учнями за схемою: „знання” - “уміння” - „ставлення” - „життєві навички” сприятиме формуванню мотивації учнів щодо здорового способу життя.

Також при навчанні основам здоров'я особливого значення набуває оцінювання навчальних досягнень учнів. Важливо оцінювати поступові досягнення учнів щодо дотримання правил і настанов здорового способу життя, кожний крок учня, його практичні дії, спрямовані на опанування навичками здорового способу життя, позитивну спрямованість на ведення такого способу життя.

Навчальні досягнення оцінюються на основі видів навчальної діяльності, що вказані у програмі (права колонка): учень називає, тобто дає точне визначення слова або виразу у найбільш стислій формі, стисло описує (включаючи лише суттєву, необхідну інформацію) вивчені об'єкти або поняття; наводить приклади, називає об'єкти для ілюстрування відповіді; розпізнає, зазначає відмінності між двома або більшою кількістю різних речей, процесів; характеризує, називає характерну назву, значення об'єкта або явища з аргументацією його особливостей; описує, дає детальний опис, включаючи всю інформацію, що стосується даного предмета або явища; пояснює, дає чітке тлумачення явища або об'єкта обговорення, враховуючи причини або механізми його виникнення; розуміє, аргументує необхідність виконання певних дій для досягнення мети; порівнює, враховує подібності та відмінності між двома (або більшою кількістю) речами, посилаючись на обидві (або всі) по всіх пунктах (порівняння можна робити за допомогою таблиці, схеми тощо); аналізує, тлумачить дані для того, щоб дійти певного висновку; спостерігає, дає чіткий звіт, стисло описує план та результати спостереження; використовує, застосовує поняття, принципи, теорію або закон у новій ситуації; виконує, застосовує отримані знання на практиці; дотримується правил, правильно виконує певні дії.

Нова парадигма навчання основам здоров'я потребує й відповідної підготовки педагогічних кадрів. Здійснювати це можна двома шляхами: навчати у педагогічних навчальних закладах за відповідними спеціальностями та через систему підвищення кваліфікації вчителів.

ВИСНОВКИ

Необхідною умовою є формування мотивації до здорового способу життя як функції сфери фізичного виховання. Вислів «спосіб життя» (modus vivendi) було сформульовано ще в античну епоху. Спосіб життя - це одна з найважливіших біосоціальних категорій, які інтегрують уявлення про певний вид (тип) життєдіяльності людини; це звички, фіксовані роками життя. Він складається не випадково, а витікає з джерел власного “Я” та зі світогляду людини. Спосіб життя формується поступово у відповідності з певним баченням світу та свого місця в ньому, системою власних цінностей. Спосіб життя характеризується особливостями повсякденного існування людини, що охоплюють її режим, темп та ритм життя, трудову діяльність, побут, форми використання вільного часу, задоволення матеріальних та духовних потреб, спілкування, участь у суспільному житті, норми та правила поведінки.

Здоровий спосіб життя - характер життєдіяльності людини, спрямований на формування, збереження, зміцнення, відновлення і передачу здоров'я. Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються усіх аспектів здоров'я - фізичного, психічного, соціального і духовного. До основних принципів здорового способу життя належать: висока рухова активність, збалансоване харчування, відмова від шкідливих звичок, здатність протистояти психоемоційним стресам, безпечна сексуальна поведінка, сприятливі умови праці, побуту і відпочинку, медична активність, володіння елементарними методиками самоконтролю, систематичне виконання гігієнічних процедур тощо.

Загострення уваги на основних принципах здорового способу життя та досконале їх вивчення - один з важливіших напрямків підготовки спеціалістів у сфері гуманітарного виховання. Адже студенти педагогічних ВНЗ - не тільки представники молоді, яка найбільш потребує знань щодо позитивного стилю життя, вони ще й майбутні вихователі дітей та молоді; й пропагування здоров'я збережливої поведінки - їх прямий обов'язок як фахівців.

Важливим складником шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров'я.

Природознавство - інтегрований предмет, що за змістом об'єднує питання здоров'я та навколишнього середовища. Його завданнями є формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки, формування в учнів здоров'я зберігаючої компетентності.

Навчальна програма з природознавства побудована на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров'я людини за концентричним принципом, тобто, у різні періоди навчання повторюється вивчення окремих тем з розширенням та поглибленням їх змісту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акмеология: Учебник / Под ред. А.А. Деркача. - М., 2002. - 365с.

2. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под ред. Г.И.Щукиной. - М.: Просвещение, 1984. - 145с.

3. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. - Минск, 1990. - 232с.

4. Аникеева Н.П. Педагогика и психология игры. - М.: Просвещение, 1986. - 178с.

5. Аникеева Н.П. Игра в педагогическом процессе. - Новосибирск, 1989. - 125с.

6. Бабовал Т.І., Рядова СІ. Я і Україна. Уроки громадянської освіти. З клас: Навчальний посібник. -Тернопіль: Навчальна книга- Богдан, 2006. -- 112с.

7. Баяновська М., Опаленик О. Понятійний аппарат "Концепції національного виховання". Проблеми післядипломної освіти." - Ужг., 2003. - С. 42-44.

8. Белухин Д.А. Учитель: от любви до ненависти… (Техника профессионального поведения). Кн. для учителя. - М., 1994. - 236с.

9. Бим И.Л. Личностно-ориентированный подход - основная стратегия обновления школы // Иностранные языки в школе. - 2005. - №2. - С. 18-21.

10. Богоявленская Б.Д. Психология творческих способностей. - М.: Академия, 2004. - 324с.

11. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1995. - 319с.

12. Вахнянская И. Л. Психологические условия формирования эмоционально-эстетического отношения к музыке у младших школьников. -М., 1980. - 341с.

13. Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1965. - 347с.

14. Гоноболин Ф. Н. Психологический анализ педагогических способностей. В сб. Способности и интересы. М.; 1962. -- С. 237.

15. Гоноболин Ф.Н. О педагогических способностях учителя. - М., 1964. - 382с.

16. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб., 2002. - 291с.

17. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления. - М., 1997. - 143с.

18. Есарева З. Ф. Особенности деятельности преподавателя средней школы. Изд-во Ленинградского университета. Л.; 1974. -- С.36.

19. Журавлев В.И. Основы педагогической конфликтологии. - М., 1995. - 343с.

20. Концепція національного виховання / "Рідна школа", 1995, №6. - 263с.

21. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1996. - 436с.

22. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. - М., 1976. - 198с.

23. Ксензова Г.Ю. Оценочная деятельность учителя: Учеб. метод. пособие. - М., 1999. - 326с.

24. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя: Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. - Л., 1967. - 293с.

25. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. - М., 1990. - 334с.

26. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология. - М., 2001. - 312с.

27. Кумекер Л., Шейн Дж. С. Свобода учиться, свобода учить: Пособие для учителя. - М., 1994. - 154с.

28. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству: Кн. для учителя. - М., 1990. - 412с.

29. Левитес Д.Г. Школа для профессионалов, или Семь уроков для тех, кто учит. - М.; Воронеж, 2001. - 231с.

30. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология. - М., 1960. - 189с.

31. Маркова А.К. Психология профессионализма. - М., 1996. - 376с.

32. Маркова А.К., Никонова А.Я. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя // Вопр. психологии. 1987. № 5. - 97с.

33. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / Під ред. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2006. - 328с.

34. Митина Л.М. Учитель как личность и профессионал (психологические проблемы). - М., 1994. - 291с.

35. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-тє видання, доповнене. - К., 2001. - 608с.

36. Мотков О.И. Развитие творчества у детей // Журнал Дополнительное образование, 2000, - № 4. - С. 23 - 34.

37. Питюков В.Ю. Основы педагогической технологии: Учебно-методическое пособие. 3-е изд., испр. и доп. - М., 2001. - 372с.

38. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2005. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. - 576с.

39. Програми для середньої загальноосвітньої школи 3-4 класи. Я і Україна. - К.: Початкова школа, 2006. - С. 170-184.

40. Психология процессов художественного творчества / Под ред. Б. С. Мейлах и Н.А. Хренова. - Л., 1980. - 326с.

41. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - СПб., 1999. - 436с.

42. Савенков А.И. “Эмоциональный и социальный интеллект как предикторы жизненного успеха”. - “Вестник практической психологии образования”, № 1 (6), 2006. - 38с.

43. Сухомлинський В.О. і сучасність: Матеріали Четвертих Всеукр. пед. читань. - Вип. 4-1997. - 73с.

44. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978. - 391с.

45. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2 т. - М., 1985. - 421с.

46. Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление: Проблема мирового образования ХХІ века. - Харьков: Ун-т внутр. дел., 1999. - 326с.

47. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. - М., 1974. - 442с.

48. Чайка В. Педагогіка. Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. - Тернопіль: ТДПУ, 2005. - 168с.

49. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. - М., 1996. - 345с.

50. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании: Учеб. пособие. Ч. 1. Концептуальные и прикладные основы социальной психологии. - М., 1995. - 289с.

51. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. - Изд. 2-е, испр. и доп. - СПб.: Речь, 2007. - 274с.

52. Юркевич В. “Проблема эмоционального интеллекта”. - “Вестник практической психологии образования”. - № 3, 2005. - С.46-52.

Размещено на Allbest.ru