-- забезпечення наочності в ознайомленні з речами і явищами,

-- розширення рамок дитячого досвіду,

-- ознайомлення з різноманітною технікою спорудами, виробництвом.

Екскурсійний метод був єдиним засобом безпосереднього, живого і справжнього сприйняття дітьми довкілля

Вказуючи на багатогранність екскурсійного методу, дослідники виділяли такі основні його аспекти 1) подорожування -- набуття, збагачення, розширення знань учнів, 2) контакт із справжнім матеріалом у його природному середовищі. вносить гостроту та інтенсивність сприйняття, піднесенні благородних і чистих емоцій, високу напругу енергії у боротьбі з труднощами, волю до мирної перемоги над ними при розв`язуванні певної навчальної проблеми, 3) можливість виявити самодіяльність, самостійність і творчість, 4) поєднання спостереження з моторними елементами, 5) можливість отримувати знання, перебуваючи на свіжому повітрі.

Для досягнення ефекту при застосуванні екскурсій у навчанні школярів дослідники рекомендували зосереджувати увагу на таких питаннях:

-- визначення мети завдань тематики,

-- етапи проведення,

-- зв'язок екскурси із навчальною програмою

Мета екскурсії на думку Г. Ващенка, допомагає свідомо сприймати матеріал. Вона може бути вузькою, спеціальною або широкою. Педагог рекомендував для старших класів ставити вузькі спеціальні завдання, щоб поглиблювати знання учнів.

Мета передбачає навчальні і виховне завдання. Для посилення інтересу учнів до екскурсії Г. Ващенко радив підводити їх до самостійного визначення останньої. Такий підхід можливий при органічному зв'язку екскурсії з навчальним процесом, з якого природно випливають завдання Г. Ващенко вказував, що екскурсії, як метод роботи, вимагають багато часу і повинні поєднувати в собі низку завдань. Особливу увагу дослідник приділяв їх поєднанню під час екскурсій на виробництво. Уникнути поверховості вивчення виробництва, на його думку, можна через доручення студіювати дрібні питання окремими учнями чи ланками. Він вважав поділ широкого завдання на окремі питання дуже доцільним у шкільних екскурсіях. Для цього дослідник рекомендував виробляти спеціальні анкети із цілою низкою питань, що на них учні шукають відповіді під час екскурсій. Такі анкети були доцільними під час вивчення різних виробництв, кооперацій, адміністративних установ розробки тем суспільствознавчого характеру.

Чітко продуманий план екскурсії мав не менше значення, ніж усвідомлення її мети. План екскурси включав її місце, час проведення деталі змісту роботи. Вчені виділяють ближні і дальні екскурсії. До дальніх екскурсій мала проводитися ретельніша підготовка. План дальньої екскурсії потребував підготовки й обговорення за активної участі учнів. Важливо було врахувати і її побутовий характер. Підготовлений план був основою для проведення екскурсії. Його потрібно було корегувати після прибуття на місце. При плануванні важливим було врахувати набуття учнями якнайбільше потрібних вражень з найменшою витратою енергії. Для утримання інтересів учнів на належному рівні рекомендували так планувати роботу, щоб одна половина дня була використана для спостережень, що вимагали напруженої роботи, а друга -- на прогулянки і культурні розваги, які мали разом з тим і освітній характер. Свої спостереження екскурсанти повинні були ретельно фіксувати у формі записів і щоденників [15].

Воропай застерігав, що відсутність детально продуманого плану екскурсій призводить до марнування часу неможливості залучити до роботи всіх дітей, невдалого розподілу їх за спеціальними завданнями, відсутності приладів для виконання завдань екскурсії.

Щодо етапів проведення екскурсії, то найдоцільніша їх послідовність така 1) підготовка до екскурси, 2) робота під час екскурси, 3) оброблення матеріалів, здобутих на екскурсії, і висновки.

Визначальним в організації екскурсії дослідники вважали їхнє спрямування на ознайомлення з природою.

Г. Ващенко, Фр. Гофман, П Волобуїв, І Брук переконували у доцільності проведення екскурсії з метою організації систематичної роботи з краєзнавства. Вона включала вивчення особливостей природи і господарства, історії рідного краю.

Вдумливе ставлення педагога до екскурсії на думку дослідників важливе знаряддя формування особистості правдою і красою довкілля. Г. Ващенко вказував на непересічну роль підготовчої роботи до екскурсії через бесіду роботу з навчальною літературою самостійне читання семінарські та лабораторні заняття. Екскурсія слугує завершенням фіксації і поглибленням досягнутих результатів від застосування зазначених методів.

Важливий аспект -- організація поведінки учнів під час екскурсії. Засобом цієї організації був педагогічний вплив керівника екскурсії пояснення того як мусять поводитися учні. Формування громадської думки колективу та відповідальність дітей перед школою за порушення дисципліни.

Справжня дослідна екскурсія вимагала, щоб діти самостійно проводили спостереження і збирали матеріали. Так можна було проводити біль шість екскурсій із природознавства деякі екскурси з історії. Але, зважаючи на цілу низку складних явищ, що їх повинні вивчити діти припускалися і пояснення дорослих. До них дослідники зараховують функції складних машин організацію виробництва, постановку агрономічних дослідів, організацію управління тощо. Педагогічно виправдані пояснення що дозволяли звернутися до самостійної думки учнів збудити їхню активність, міг дати вчитель. Але він не міг бути ґрунтовно обізнаним з різними галузями виробництва через те шкільні екскурсії за таких обставин не могли обійтися без пояснень соціалістів адміністраторів тощо. Під час екскурсії дослідники рекомендували ретельно стежити за активною працею усіх учнів. Цьому сприяла документація спостережень. Актуальною була вимога щоб кожен учень після екскурсії подав певні записи та малюнки тих явищ що він спостерігав експонати та досліджував. Педагоги акцентували увагу на збереженні природи і об'єктів спостереження рекомендували навчальну роботу під час екскурсії поєднувати із виховною.

Підсумком усієї екскурсійної роботи було о6роблення здобутого матеріалу висновки з нього та їх фіксування. Матеріали систематизували і вивчали. Завдання цього вивчення випливало із дослідницького характеру екскурсії і роботи встановлювати причинні зв`язки між явищами.

Г. Ващенко, К. Брезкни, С. Тисаревський, К. Міхії зосереджували свою увагу на важливості дослідних екскурсій у природу. Вони вважали, що найбагатший матеріал для таких екскурсій мав весняно літній триместр. Життя природи у цей період мало дуже жваву динаміку, захоплювало учнів. Дослідні екскурсії в природу вимагали від викладача окрім знань, відповідних методичних навичок. Екскурсію в природу, яка тривала дві години, учні повинні були використати на спостереження, збирання природного матеріалу, складання відповідей і підготовку до звітної доповіді. Після виконання завдань прямо на галявині звітували про проведену роботу, демонстрували об'єкти природи, робили уточнення. Дослідники акцентували увагу на тому що така робота проходила жваво, учні справлялися із завданням. Як підсумки зібраного матеріалу ставилась низка завдань 1) скласти гербарій рослин 2) скласти колекцію підземних стебел, 3) посадити рослини біля школи і спостерігати за ними.

С. Тисаревський радив спостерігати за природою, починаючи з ранньої весни. У тих школах, де не було змоги організувати власні ботанічні екскурсії, доцільно використовувати окремий ботанічний матеріал під час проведення екскурсій загального характеру у першому концентрі та розробки деяких питань з курсу ботаніки та біологи в другому концентрі [15].

Спостереження за весняними рос линами у природних умовах дозволяли вивчити ряд властивостей протягом їх розвитку С. Тисарєвський радив під час таких екскурсій спостерігати за різними особливостями проростання рослин крізь грунт та торішній лист.

Під час екскурсій педагог вважав важливим вивчення питання ролі комах у запилюванні рослин, особливостей розвитку рослин-паразитів, захисту рослин від ворогів способів розповсюдження насіння рослин.

Темою осінніх екскурсій С. Тисаревський радив обирати підготовку природи до зими. Кожну тему вважав за можливе розробити, використовуючи схему запитань, на які учні повинні були відповісти на підставі самостійних спостережень. Акцентував увагу на одному із важливих пунктів організації екскурси уважному та дбайливому ставленні до природи.

К. Міхно найцікавішим матеріалом з природознавства який можна було вивчити за допомогою методу екскурсії вважав бджільництво.

Всебічне використання екскурсій до пасіки забезпечувало вивчення таких питань біологія та анатомія бджола, ознайомлення з ворогами бджоли та їхньою анатомією, збирання, визнаємо і вивчення медоносних рослин.

Найкращим К. Міхно вважав ознайомлення з тими пасіками що функціонують при садівництвах або дослідних станціях, але допускав використання для спостереження і невеликої пасіки з рамковими вуликами.

Дослідник ретельно продумав і подав завдання до вивчення окреслених питань, які відбивали активний підхід у розгляді матеріалу. Спостереження за бджолами на пасіці слугували фундаментом для влаштування вулика на присадибній шкільній ділянці та створення колекції Матеріали колекції поділені на два відділи. До першого входили бджола і різновиди членів бджолиного сімейства, другий складався із ворогів бджіл. Така робота допомагала закріпити знання дітей про спостережуване явище і зберегти результати учнівських дослідів у природі.

Після ознайомлення із біологічними особливостями бджоли дослідник вважав за потрібне провести екскурсію до лісу і луків для ознайомлення з рослинами, що з них бджоли збирали пилок. Конкретно визначені завдання допомагали учням отримати знання про ці рослини, а закріпити їх мало створення гербарію медоносних рослин.

Найкращим результатом таких екскурсій вважалося заснування гуртка молодих бджолярів і створення зразкової пасіки при школі. Найціннішим моментом екскурсій до пасіки була демонстрація значення природного колективізму.

Досвід застосування екскурсійного методу при вивченні суспільствознавства розкрили у своїх дослідженнях П. Волобуів, Фр. Гофман. Н. Яцутін.

Фр. Гофман вважав організацію екскурсій важливою для активізації навчання учнів. В екскурсіях він констатував наявність дослідницького елементу, за умови якого учень так ставиться до життя, що потреба у дослідах органічно випливає із дійсності. Це допомагало школі стати справді трудовою позбавляло від значної переваги словесного методу навчання.

П. Волобуів вважав, що найяскравіше дослідницький елемент у навчанні може проявитися при застосуванні екскурсійного методу у роботі з дітьми. Під час ознайомлення з краєзнавчим матеріалом. Дослідник подав схему, яку рекомендував вважати основною для краєзнавчої екскурсії.

Із принципу агітаційності в краєзнавстві П. Волобуів виводив таку форму краєзнавчої роботи, як організацію музею або виставки Музей був наочним показником роботи кожного учня У музеї місцевого краю мали бути сфокусованими особливості місцевої природи, суспільного і трудового життя та діяльності населення Дослідник вважав музей важливим засобом здійснення пізнання краю.

Н.Яцутін, аналізуючи використання екскурсій у навчальному процесі, особливо важливим вважав ступінь засвоєння знань. На цьому етапі виявлявся тісний зв'язок між різними навчальними предметами, тому що знання, отримані учнями під час екскурсій, виражалися через твори, ліплення, столярні роботи, креслення, які розкривали особливості тієї чи іншої теми. Велике значення мас також створення шкільного історичного музею, історичної виставки учнівських робіт [15].

Не буди перебільшенням констатувати, що екскурсійний метод вносив у шкільне навчання пожвавлення, забезпечував зв'язок із навколишньою природою і суспільним життям, примушував учня зануритися у сферу життя минулого, викликав інтерес і бажання продовжувати роботу, творити, мислити, шукати, перетворитися на маленького дослідника довкілля, рідного краю і старовини, закликав до свідомої творчості і самодіяльності і разом з тим розкривав розмаїття рідної природи, справжню історію рідного краю з її джерелами, гіпотезами, сумнівами та істиною.

2.3 Анкетування

Розглядаючи екскурсію як дидактичну категорію, слід насамперед зазначити, що вона суттєво відрізняється від інших форм навчальних занять специфікою організації пізнавальної діяльності учнів. Під час екскурсій учні активно сприймають натуральні об'єкти дійсності -- предмети, процеси, явища в їхньому природному середовищі, в звичайних режимах функціонування.

Класифікація уроків-екскурсій здійснюється за двома ознаками: обсягом власне предметного змісту теми екскурсії (однотомний, багатотемний) та його місцем у структурі вивчення розділу або курсу (вступний, поточний, підсумковий).

Педагогічні можливості екскурсій, як і інших занять, визначається кінцевими результатами. Відомо, що кінцевий результат будь-якої дії завжди ширший від змісту тих цілей, на які вона була спрямована. У ньому, крім основного його компонента, що відповідає меті дії (прямий її продукт), завжди наявний додатковий (побічний), який склався сам собою без свідомого наміру виконавця.

В основі підготовки до екскурсії лежить складанням перспективного тематичного плану й визначенням в ньому місця для цього виду занять. З урахуванням оточення (виробничого, культурного, економічного) учитель намічає об'єкт екскурсії. При цьому він виходить насамперед з того, щоб зміст екскурсії відповідав програмі і вимогам безпеки, був доступним для розуміння учнів. Обираючи об'єкт виробничої екскурсії, вчитель обов'язково має враховувати рівень технології й технічної оснащеності підприємства, його можливості для розв'язання. актуальних завдань школи (політехнізація змісту освіти, профорієнтація тощо). Об'єкт екскурсії попередньо вивчається вчителем. Це допомагає йому правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба довести до свідомості учнів під час екскурсії, опрацювати методику її організації і проведення.

Проводячи аналіз програмного забезпечення з курсу природознавства в початковій школі ми прийшли до певного узагальнення. У початковій школі дитина сприймає світ в єдності, так він і подається їй у моделі освіти "Довкілля" для вивчення в єдності природного, суспільного і антропогенного оточення дитини, яке з її ростом розширюється. Відповідно розширюється і зміст курсу "Довкілля", який являє собою інтегровані знання про природу, суспільство, об'єкти, створені людиною, та саму дитину. В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназви курсу в кожному класі.

В своїй роботі ми провели аналіз педагогічного досвіду провідних спеціалістів в даній області педагогічної роботи, і можемо сказати, що екскурсійний метод роботи в початковій школі займає провідне місце при вивченні предмету „Я і Україна”.

Література

1. Державний стандарт початкової загальної освіти // Освіта України, №50, від 13 грудня 2000 р.

2. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових классах: Навч. посібник. - К.: Веселка, 1998. - 334 с.

3. Викладання довкілля в 1 класі. Книга для вчителя. -- Полтава: ОІПОП, 1999.

4. Викладання довкілля в 2 класі. Книга для вчителя. -- Полтава: ОІПОП, 1999.

5. Викладання довкілля в 3 класі. Книга для вчителя. -- Полтава: ОІПОП, 2000.

6. Викладання довкілля в 4 класі. Книга для вчителя. -- Полтава: ОІПОП, 2000.

7. Гуз К.Ж., Ільченко В.Р., Собакар С. І. Моє Довкілля. 1 клас. Експериментальний підручник для 1 класу чотирирічної початкової школи. -- Полтава: ПОІППО, 2001. - 44 с.

8. Гуз К.Ж., Ільченко В.Р., Собакар СІ. Довкілля-1(2). Запитую довкілля. Експериментальний підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. Полтава: ПОІППО, 2001. -- 64 с.

9. Гуз К.Ж., Ільченко В.Р.таін. Довкілля-2(3). Спостерігаю довкілля: Підручник для 2 класу трирічної і 3 класу чотирирічної початкової школи. -- Полтава: ПОІППО, 2001. - 104 с.

10. Ільченко В.Р., Гуз К.Ж., Ільченко О.Г., Водолазська Т.В., Довкілля 4(3). Досліджуємо довкілля. -- Полтава, 1999. -- 129 с.

11. Гуз К.Ж., Водолазська Т.В., Лелюх О.О. Зошит з довкілля для 1 класу чотирирічної початкової школи. -- Полтава: ПОІППО, 2001. -- 24 с.

12. Гуз К.Ж., Водолазська Т.В. та ін. Зошит з довкілля для 2 класу чотирирічної початкової школи. -- Полтава: ПОІППО, 2001. -- 36 с.

13. Сєдих К.В., Ільченко О.В., Ільченко О.Г. Щоденник спостережень 2(3). Навчальний посібник для 2 класу трирічної і 3 класу чотирирічної початкової школи. -- Полтава: ПОІППО. 2001. -- 40 с.

14. Гуз К.Ж., Сєдих К.В., Ільченко О.Г. Щоденник досліджень 3(4). Навчальний посібник для З класу трирічної і 4 класу чотирирічної початкової школи. -- Полтава: ПОІППО, 2001. -- 36 с.

15. Гуз К.Ж. „Довкілля” у вашій школі. // Поч. школа., 2002. - № 7. - С. 35 - 38.

16. Ільченко В.Р., Гуз К.Ж. Освітня програма "Довкілля": Концептуальні засади інтеграції змісту природничонаукової освіти. -- Київ--Полтава: ПОІППО, 1999. - 123 с.

17. Остроградський М.В., Блум І.А. Роздуми про викладання // Остроградский М.В. Педагогическое наследие. -- М., 1962. -- С. 20--49.

18. Програми. Навчальний курс "Я і Україна" ("Довкілля") // Початкова школа, №8, серпень 2001 р.

19. Про підбиття підсумків експерименту з апробації освітньої програми "Довкілля" / Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, №2, 2001 р.