Підготовка гравців в студентських баскетбольних командах з акцентом на застосуванні тактичних вправ

Проведене дослідження переконливо показало доцільність застосування комплексної методики підготовки баскетбольних команд вищих навчальних закладів. Про це свідчать результати порівняльного аналізу показників тестування контрольної й експериментальної груп до і після проведення експерименту. Розглянемо результати впливу експериментальної методики на показники спеціальної фізичної і технічної підготовленості, ігрової ефективності, розвиток психофізіологічних можливостей.

Спеціальна фізична підготовленість. По показниках спеціальної фізичної і технічної підготовленості до проведення експерименту контрольна й експериментальна групи статистично не розрізнялися між собою (табл. 3.1). При порівнянні середніх значень показників тестування контрольної й експериментальної груп застосовувався тест Стьюдента для незалежних вибірок. Результати статистичної обробки даних показали, що значення t - розрахункового для всіх аналізованих показників спеціальної фізичної і технічної підготовленості баскетболісток менше t-критичного (р>0,05), що свідчить про відсутність статистично значимих розходжень між контрольною й експериментальною групами до проведення експерименту (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Показники спеціальної фізичної підготовленості баскетболісток контрольної й експериментальної груп до проведення експерименту (n=11 в експериментальній групі, n=12 у контрольній групі)

Порівняння середніх значень показників тестування до проведення експерименту і після проведення експерименту показали, що практично за всіма показниками спеціальної фізичної і технічної підготовленості результати спортсменок експериментальної групи вірогідно покращилися, у той час як показники тестування контрольної групи покращилися недостовірно або не так явно, як в експериментальній групі (табл. 3.2, рис. 3.32).

Таблиця 3.2 - Показники спеціальної фізичної підготовленості баскетболісток контрольної й експериментальної груп до і після проведення експерименту (виділені достовірні значення t-критерію Стьюдента) (n=11 в експериментальній групі, n=12 у контрольній групі)

У тесті «біг 6 м» у результаті проведення експерименту в експериментальній групі результат покращився на 0,06 с, у той час як у контрольній групі результат покращився на 0,03 с. И в контрольній, і в експериментальній групі приріст даного показника статистично недостовірний (р>0,05). Невірогідність приросту результату в бігу на 6м и в контрольній, і в експериментальній групі можна пояснити недостатністю часу, протягом якого проводився педагогічний експеримент, для достовірного поліпшення даного показника, тому що результат у бігу на таку коротку дистанцію, як 6 м, поліпшується протягом усього тренувального процесу дуже незначно і досить повільно.

Рис. 3.32 - Зміна результатів тестування баскетболісток у контрольній і експериментальній групах (%): 1 - біг 6м (с); 2 - біг 2х28 м (с); 3 - стрибок з місця (см); 4 - стрибок з розбігу (см); 5 - швидкісна стрибучість (кількість разів); 6 - швидкісна техніка (с); 7 - метання набивного м'яча з розбігу (м); 8 - метання. наб. м'яча з місця (м); 9- час захисних пересувань (с); 10 - % влучень кидків із середньої відстані; 11 - % влучень штрафних кидків; 12 - швидкісна витривалість, сума 3-х спроб (с)

Проте, результат пробігання 6 - метрового відрізка має тенденцію до поліпшення, і ця тенденція в експериментальній групі виражена більше в порівнянні з контрольною (табл. 3.2). Таким чином, час пробігання 6-метрового відрізка зменшився недостовірно як у контрольній, так і в експериментальній групі, намітилася лише тенденція до зменшення даного показника, що більше виражена в експериментальній групі.

Однак результати всіх інших тестів в експериментальній групі покращилися вірогідно при р<0,05, у той час як у контрольній групі вірогідно покращилися лише показники швидкісної техніки, метання набивного м'яча з місця, швидкості захисних переміщень, точності штрафних кидків і кидків із середньої дистанції (табл. 3.2). При цьому приріст даних показників, виражений у відсотках, в експериментальній групі вище в порівнянні з контрольною (табл. 3.2, рис. 3.18).

Результат виконання тесту «біг 2*28 м» в експериментальній групі до проведення експерименту склав 9,69 с, а після проведення експерименту даний результат склав 9,01 с. Поліпшення показника пробігання відрізків «2*28 м» в експериментальній групі склало 0,68 с або 7,01%, що вірогідно при р<0,05 (табл. 3.2). У контрольній групі час пробігання відрізків «2*28 м» змінився від 9,58 с до експерименту до 9,31 с послу експерименту, що статистично не вірогідно (р>0,05) (табл. 3.2).

Результат у тесті «стрибок з місця» у контрольній групі до проведення експерименту склав 55,5 см, а після проведення експерименту 56,8 см. Дана зміна статистично не достовірна (р>0,05) (табл. 3.2). У той же час в експериментальній групі показник тесту «стрибок з місця» до експерименту склав 57,1 см, а після проведення експерименту - 58,75 см. Поліпшення даного показника в результаті застосування експериментальної методики склало 1,65 см або 2,22%, що вірогідно при р<0,05 (табл. 3.2).

Більш виражені зміни в результаті застосування експериментальної методики відбулися в показниках швидкісно-силової підготовленості, що характеризують сполучення швидкості і вибухової сили, тобто найбільш типових для гри в баскетбол, а саме - у тесті «стрибок з розбігу». Так, до проведення експерименту в експериментальній групі результат у тесті «стрибок з розбігу» склав 66,5 см, а після проведення експерименту - 73,25 см. Приріст результату в даному тесті склав 6,75 см або 10,15 %. Це зміна статистично достовірна при р<0,01 (табл. 3.2). У контрольній групі результат у тесті «стрибок з розбігу» змінився від 69,17 см до 71,83 см. Дана зміна недостовірна (р>0,05) (табл. 3.2).

Результати виконання тесту «швидкісна стрибучість» в експериментальній групі підвищилися від 31,3 стрибків за 20с до 35,5 стрибків за 20с, що складає 13,4 % від вихідного рівня і вірогідно при р<0,01 (табл. 3.2). У контрольній групі приріст показників у даному тесті недостовірний: результат до проведення експерименту склав 32,13 стрибків за 20с, а після проведення експерименту - 33,33 стрибка за 20с (р>0,05) (табл. 3.2).

Результати виконання тесту «швидкісна техніка» як в експериментальній, так і в контрольній групах змінилися вірогідно при р<0,05 (табл. 3.2). В експериментальній групі час виконання даного тесту змінився від 12,87 с до експерименту до 12,04 с після експерименту, дана зміна склала 0,83 с або 2,74%. У контрольній групі виконання тесту «швидкісна техніка» покращилося від 12,52 с до 12,08 с, відсоток приросту результату склав 2,45%, що вірогідно при р<0,05, однак трохи гірше в порівнянні з експериментальною групою (табл. 3.2).

В експериментальній групі в результаті застосування розробленої експериментальної методики відбулося також достовірне поліпшення показника виконання тесту «метання набивного м'яча». Так, при виконанні метання набивного м'яча з місця в експериментальній групі результат покращився на 0,89 м (5,87 % від споконвічного рівня, від 15,16 м до 16,05 м). Дана зміна достовірна при р<0,05 (табл. 3.2). У контрольній групі також спостерігається достовірний приріст результатів тесту «метання набивного м'яча з місця»: від 15,52 м до 15,96 м. Результат у даному тесті в контрольній групі покращився на 0,44 м або на 2,83% р<0,05, що, однак, нижче, ніж поліпшення даного показника в експериментальній групі (табл. 3.2).

Аналогічні результати отримані в тесті «метання набивного м'яча з розбігу»: в експериментальній групі приріст результату склав 2,12 % р<0,05 (табл. 3.2), а в контрольній групі приріст результату склав 0,84%, що статистично не вірогідно (р>0,05) (табл. 3.2).

Результат виконання тесту «час захисних переміщень» в експериментальній групі покращився від 23,52 с до 23,05 с, відсоток поліпшення склав 2,0 %, що статистично вірогідно при р<0,05 (табл. 3.2). У контрольній групі поліпшення даного показника склало 0,46% (від 23,41 с до 23,05 с), що також вірогідно при р<0,05 (табл. 3.2), однак нижче в порівнянні в експериментальною групою (табл. 3.2).

Результативність кидків із середньої дистанції в експериментальній групі до проведення експерименту склала 45,23 %, а після проведення експерименту - 60,15%, що вірогідно при р<0,01 (табл. 3.2). У контрольній групі подібні зміни, хоча і достовірні, але виражені менше, ніж в експериментальній групі. У контрольній групі до проведення експерименту результативність кидків із середньої дистанції склала 44,33%, а після проведення експерименту - 51,77% (р<0,01) (табл. 3.2).

Результативність штрафних кидків в експериментальній групі виросла від 57,25% до проведення експерименту до 67,5% після проведення експерименту, що статистично вірогідно при р<0,01 (табл. 3.2). У контрольній групі результативність штрафних кидків склала 56,33% до проведення експерименту і 61,67% після проведення експерименту. Дана зміна достовірна при р<0,05, тобто в експериментальній групі приріст результативності штрафних кидків статистично більш достовірний у порівнянні з контрольною групою (табл. 3.2).

Таким чином, результати виконання описаних вище тестів в експериментальній групі покращилися більш істотно в порівнянні з контрольною групою. Описані вище тести відбивали, головним чином рівень швидкісних, швидкісно-силових здібностей і технічної підготовленості. Поліпшення в результатах даних тестів у результаті застосування експериментальної методики цілком закономірно, оскільки розроблена методика була спрямована, головним чином, на розвиток швидкісних і швидкісно-силових якостей згідно даним факторного аналізу показників комплексної підготовленості баскетболісток.

Однак розроблена методика мала на увазі також і розвиток працездатності баскетболісток ВНЗ на основі поступового підвищення кількості серій вправ, спрямованих на розвиток швидкісних і швидкісно-силових якостей, оскільки для студенток більш специфічною є робота перемінного характеру. Однак один раз у тиждень спортсменам пропонувалася кросова підготовка спеціально для розвитку загальної витривалості й удосконалення таким чином найбільш проблемного фактора в комплексній структурі підготовленості спортсменок-баскетболісток ВНЗ.

Про ступінь впливу розробленої методики на показники спеціальної витривалості можна судити за результатами виконання тесту «швидкісна витривалість». В експериментальній групі даний показник підвищився від 83,52 с до 82,0 с, що вірогідно при р<0,05 (табл. 3.2). У контрольній групі підвищення результату виконання даного тесту не вірогідно (р>0,05) (табл. 3.2). Розроблена методика була спрямована, головним чином на розвиток швидкісних і швидкісно-силових якостей, а розвиток витривалості проводився в більшій мірі як її аеробно-анаеробний компонент, тобто швидкісна витривалість. Проте результати тесту на спеціальну витривалість показують ефективність розробленої методики і для розвитку працездатності студентів ВНЗ, що підтверджує її ефективність як спеціальної методики для підготовки студентських баскетбольних команд.

Таким чином, узагальнюючи результати впливу розробленої методики на показники спеціальної фізичної і технічної підготовленості баскетболісток ВНЗ, можна відзначити, що відсоток поліпшення показників спеціальної фізичної підготовленості у баскетболісток експериментальної групи підвищився на 1,81-32,99 % (табл. 3.2, рис. 3.34), у той час як у контрольній групі даний відсоток склав від 0,21 до 16,78% (табл. 3.2, рис. 3.34).

Можна зробити висновок, що комплексна методика підготовки баскетбольних команд вищих навчальних закладів, що була застосована в навчально-тренувальному процесі баскетболісток експериментальної групи, сприяла підвищенню практично всіх показників тестування спеціальної фізичної підготовленості.

Найбільші показники приросту результатів виявлені в тестах "Швидкісна стрибучість" (% приросту склав 13,4, t-критерій виявився рівним 4,54, що перевершує дані значення для інших показників) (табл. 3.2, рис. 3.18), "Стрибок з розбігу" (% приросту склав 10,15), "Метання набивного м'яча" (% приросту склав 5,7-9,7), "Швидкість захисних переміщень" (% приросту склав 9,68), "Ефективність штрафних кидків" і "Ефективність кидків із середньої дистанції" (% приросту 17,9 і 32,99 відповідно) (табл. 3.2, рис. 3.32). Крім того, після проведення експерименту контрольна й експериментальна групи стали практично за всіма показниками вірогідно розрізнятися між собою (табл. 3.3).

Це свідчить про підвищення головним чином основних якостей, що визначилися як основні в сучасному баскетболі, а саме - показників швидкісно-силової підготовленості і точності, що базується на високому рівні розвитку координації рухів, зокрема, "почутті м'яча", хоча дані показники і є антагоністами.

Звідси випливає висновок про доцільність застосування розробленої методики підготовки баскетбольних команд вищих навчальних закладів у широкій практиці.

Таблиця 3.3 - Показники спеціальної фізичної підготовленості баскетболісток контрольної й експериментальної груп після проведення експерименту (n=11 в експериментальній групі, n=12 у контрольній групі)

Ігрова ефективність. Крім порівняльного аналізу рівня спеціальної фізичної і технічної підготовленості студентських баскетбольних команд до і після застосування розробленої експериментальної методики, був проведений також порівняльний аналіз динаміки ігрової ефективності, що визначалася за формулою, що дозволяє підсумовувати результативність різних дій у нападі і захисті (формула описана в розділі 2).

До проведення експерименту контрольна й експериментальна група відповідно до результатів t-тесту для незалежних вибірок вірогідно не розрізнялася за показниками ігрової ефективності (р=0,345) (табл. 3.4). Однак після проведення експерименту розходження між групами відповідно до результатів t-тесту для незалежних вибірок стали достовірними (р<0,001) (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Результати порівняльного аналізу ігрової ефективності баскетболісток контрольної й експериментальної груп до і після проведення експерименту (t-тест для незалежних вибірок) (n=11 в експериментальній групі, n=12 у контрольній групі)

Середнє значення показника ігрової ефективності в експериментальній групі до проведення експерименту склало 16,84 балів. Після проведення експерименту середньогруповий показник ігрової ефективності в експериментальній групі став дорівнювати 22,31 балам (табл. 3.3, рис. 3.33). Дана зміна достовірна при найвищому рівні значимості (р<0,001) (табл. 3.5).

У контрольній групі подібні зміни ігрової ефективності практично не виражені. Так, до проведення експерименту середнє значення показника ігрової ефективності в контрольній групі до проведення експерименту склало 17,49 балів.

Таблиця 3.5 - Результати порівняльного аналізу зміни ігрової ефективності баскетболісток контрольної й експериментальної груп у результаті проведення експерименту (t-тест для залежних вибірок) (n=11 в експериментальній групі, n=12 у контрольній групі)

Після проведення експерименту середньогруповий показник ігрової ефективності в контрольній групі став дорівнювати 17,22 бала (табл. 3.5, рис. 3.34). Дана зміна не достовірна (р=0,45) (табл. 3.5).

Рис. 3.33 - Показники ігрової ефективності в контрольній і експериментальній групах до і після проведення експерименту

Виходячи з отриманих даних динаміки ігрової ефективності можна укласти, що розроблена методика підготовки гравців студентських баскетбольних команд вплинула не тільки на показники спеціальної фізичної і технічної підготовленості, але і на ефективність ігрових дій, що виразилося в достовірному підвищенні сумарного значення коефіцієнта ігрової ефективності в експериментальній групі. У той же час у контрольній групі подібних змін не було виявлено.

Експертна оцінка техніки виконання основних технічних прийомів у баскетболі. Для заглибленого аналізу ефективності використання експериментальної методики на показники технічної підготовленості була проведена експертна оцінка техніки виконання одного з основних технічних прийомів у баскетболі - кидка одною рукою зверху із середньої дистанції (таблиця 3.6). Експертна оцінка проводилася за 12-ти бальною системою.

Таблиця 3.6 - Показники експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху баскетболісток контрольної й експериментальної груп

Як видно з таблиці 3.6, до проведення експерименту середні значення експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху із середньої дистанції у спортсменок контрольної й експериментальної групи статистично не розрізнялися. В експериментальній групі середня експертна оцінка техніки кидка склала 5,00 балів, а в контрольній групі - 5,42 бала (t= -0,42; р>0,05).

Результати вихідного тестування показали, що показники експертної оцінки техніки кидка носять випадковий характер. По первісному тестуванню показники експертної оцінки техніки кидка у спортсменок контрольної групи трохи перевищували (хоча і статистично недостовірно) показники експериментальної групи.

За період експерименту в обох групах покращилися показники, що характеризують ефективність володіння кидком одною рукою зверху із середньої дистанції. Однак це поліпшення в різних групах учасників експерименту носило різний характер. Як показано в таблиці 3.6, після експерименту експериментальна і контрольна групи стали вірогідно розрізнятися між собою. В експериментальній групі середня експертна оцінка техніки виконання кидка одною рукою зверху склала 7,55 бала, а в контрольній 6,00 балів (t=4,15; р=0,00). Отримані дані свідчать про позитивний вплив розробленої нами методики на техніку кидка одною рукою зверху. Оскільки даний технічний прийом є одним з основних у баскетболі, що інтегрує різні рухові дії баскетболіста, то ми можемо укласти, що розроблена нами методика вплинула на показники технічної підготовленості баскетболісток ВНЗ.

Протягом 7 місяців педагогічного експерименту у баскетболісток експериментальної групи техніка виконання кидка одною рукою зверху перейшла на нову, якісно більш високу ступінь (табл. 3.7). Як видно з табл. 3.7, у результаті застосування розробленої методики виявлено достовірний приріст показників експертної оцінки техніки виконання кидка як в експериментальній групі, так і в контрольній. В експериментальній групі приріст експертної оцінки на 2,55 бали в результаті застосування експериментальної методики достовірний при р<0,001 (t=10,29) (табл. 3.7), тобто при найвищому рівні значимості. У контрольній групі приріст показника експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху складає 0,58 бала, що вірогідно при меншому рівні значимості в порівнянні з експериментальною групою (t=3,02, р<0,05) (табл. 3.7, рис. 3.34).

Аналіз отриманих результатів в експериментальній групі і порівняння їх з даними, отриманими в контрольній групі, дають підставу затверджувати, що запропонована нами методика підвищує ефективність навчально-тренувального процесу студентських баскетбольних команд з погляду володіння основними технічними прийомами.

Таблиця 3.7 - Результати порівняльного аналізу зміни показників експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху баскетболісток контрольної й експериментальної груп (t-тест для залежних вибірок) (n=11 в експериментальній групі, n=12 у контрольній групі)

Рис. 3.34 - Зміна показників експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху баскетболісток контрольної й експериментальної груп у результаті проведення експерименту

Кількість реалізованих у грі групових тактичних взаємодій. До і після проведення експерименту була проаналізована кількість групових взаємодій, реалізованих (тобто таких, що закінчилися успішною атакою кільця) у ході гри. Реєструвалися такі групові взаємодії, як «передай-вийди», «заслін», «наведення», «трійка», «швидкий прорив». Усього було проаналізовано 10 ігор першості серед ВНЗ Харківської області до експерименту і 10 ігор після експерименту. Обчислювалося середнє значення кількості застосованих взаємодій у ході однієї гри. До проведення експерименту контрольна й експериментальна групи відповідно до результатів t-тесту для незалежних вибірок вірогідно не розрізнялася по кількості застосовуваних у грі тактичних взаємодій (р>0,05) (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 - Кількість тактичних прийомів, реалізованих у грі у баскетболісток експериментальної і контрольної груп до проведення експерименту (кількість ігор - 10)

До проведення експерименту середні значення кількості тактичних взаємодій як у контрольній, так і в експериментальній групах коливалися від 1 до 2 (табл. 3.9). Однак після проведення експерименту розходження між групами по кількості тактичних взаємодій, реалізованих у ході гри, відповідно до результатів t-тесту для незалежних вибірок стали достовірними (р<0,001) (табл. 3.9).

Таблиця 3.9 - Кількість тактичних прийомів, реалізованих у грі в баскетболісток експериментальної і контрольної груп після проведення експерименту (кількість ігор - 10)

В експериментальній групі середнє значення кількості застосованих тактичних взаємодій склало: 2,8 для взаємодії «передай-вийди»; 2,10 для взаємодії «заслін»; 2,30 для взаємодії «наведення»; 2,20 для взаємодії «трійка»; 3,70 для взаємодії «швидкий прорив». Середні значення приросту кількості взаємодій, застосованих у грі у баскетболісток експериментальної групи, склало від 1,60 до 3,70 взаємодій. Дані зміни достовірні при найвищому рівні значимості (р<0,001) (табл. 3.10, рис.3.35).

У контрольній групі подібні зміни кількості тактичних взаємодій, застосованих у ході гри, практично не виражені. Так, середні значення показників кількості тактичних взаємодій у контрольній групі як до проведення експерименту, так і після проведення експерименту, склали від 0 до 2 взаємодій. Зміни даних показників у ході експерименту недостовірні (р>0,05) (табл. 3.11, рис. 3.35).

Таблиця 3.10 - Кількість тактичних прийомів, реалізованих у грі в баскетболісток експериментальної групи до і після проведення експерименту

У той же час у контрольній групі подібних змін не було виявлено. Ми вважаємо, що дані зміни в рівні організованості ігрових дій у баскетболісток експериментальної групи викликані, головним чином, цілеспрямованим впливом на розуміння тактичних схем гравцями за допомогою застосування інформаційних технологій. Крім того, результати кластерного аналізу [24,49] дозволили підібрати найбільш доцільний розподіл гравців у пари, трійки на тренуванні, підібрати найбільш доцільні заміни в грі. У той же час результати факторного аналізу в сполученні з результатами кластерного аналізу дозволили найбільше точно розподілити гравців по функціях і підібрати раціональні програми індивідуальних занять.

Таблиця 3.11 - Кількість тактичних прийомів, реалізованих у грі у баскетболісток контрольної групи до і після проведення експерименту

Рис. 3.35 - Кількість тактичних прийомів, реалізованих у грі у баскетболісток експериментальної групи до і після проведення експерименту

3.2 Вплив застосування тактичних вправ на психофізіологічні показники баскетболісток

Як відомо [26,29], психофізіологічні показники важко піддаються розвитку, і саме тому одержання статистично значимих розходжень між показниками, отриманими до проведення експерименту й показниками, отриманими після проведення експерименту, свідчать про позитивний вплив розробленої нами методики не тільки на рівень фізичної й технічної підготовленості, але й на рівень психофізіологічних можливостей.

Результати порівняльного аналізу психофізіологічних показників, отриманих при тестуванні баскетболісток експериментальної групи до й після проведення експерименту, показують, що всі психофізіологічні показники випробуваних експериментальної групи статистично значиме покращилися (рис. 3.36). У контрольній групі кількість статистично значимих змін виявилося значно меншим у порівнянні з експериментальною групою (рис. 3.36). Так, коефіцієнт ефективності розумової роботи в експериментальній групі покращився на 11,11 у.о. (р=0,01), а в контрольній групі зміна даного показника становить 2,10 у.о. (р=0,04). Розроблена методика зробила позитивний вплив також на показники уваги. Так, після проведення експерименту у випробуваних експериментальної групи виявлене достовірне зниження кількості помилок по тесту Бурдона. Середнє значення зменшення кількості помилок в експериментальній групі склало 5,45 (р=0,000), тобто дана зміна вірогідно при найвищому рівні значимості (рис. 3.36). У контрольній групі зміна даного показника становить 3,53 при р=0,02 (рис. 3.36), що вірогідно при меншому рівні значимості в порівнянні з експериментальною групою.

Найвищий рівень значимості характерний також для ступеня поліпшення показника концентрації уваги за даними тесту Бурдона у баскетболісток експериментальної групи. Поліпшення даного показника склало 49,80 у.о., що вірогідно при р=0,000, тобто при найвищому рівні значимості (рис. 3.36). У той же час у баскетболісток контрольної групи зміна даного показника статистично не вірогідно (зміна коефіцієнта становить 15,50 у.о., при р=0,16) (рис. 3.36).

Рис. 3.36 - Процентна зміна психофізіологічних показників у результаті проведення експерименту у баскетболісток експериментальної й контрольної груп

На основі узагальнення педагогічних спостережень за навчально-тренувальним і загальним процесом студентських баскетбольних команд і літературних даних була розроблена методика підготовки спортсменок - гравців баскетбольних команд ВНЗ, що стала основою формуючого педагогічного експерименту.

Проведене дослідження переконливе показало доцільність застосування комплексної методики підготовки баскетбольних команд вищих навчальних закладів. Дані педагогічного тестування показали, що практично за усіма показниками результати спортсменок експериментальної групи вірогідно покращилися, у той час як показники тестування контрольної групи покращилися недостовірно або не так істотно, як в експериментальній групі.

Порівняльний аналіз динаміки ігрової ефективності показав, що розроблена методика підготовки гравців студентських баскетбольних команд вплинула на ефективність ігрових дій, що виразилося в достовірному підвищенні сумарного значення коефіцієнта ігрової ефективності в експериментальній групі. У той же час у контрольній групі подібних змін не було виявлено. Середнє значення показника ігрової ефективності в експериментальній групі до проведення експерименту склало 16,84 балів. Після проведення експерименту середньогруповий показник ігрової ефективності в експериментальній групі став дорівнювати 22,31 балів. Дана зміна достовірна при найвищому рівні значимості (р<0,001). До проведення експерименту середнє значення показника ігрової ефективності в контрольній групі до проведення експерименту склало 17,49 балів. Після проведення експерименту середньогруповий показник ігрової ефективності в контрольній групі став дорівнювати 17,22 бала. Дана зміна не достовірна (р=0,45).

У результаті застосування розробленої методики виявлено достовірний приріст показників експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху із середньої дистанції як в експериментальній групі, так і в контрольній. В експериментальній групі з'явився приріст експертної оцінки на 2,55 бали в результаті застосування експериментальної методики достовірний при р<0,001 (t=10,29), тобто при найвищому рівні значимості. У контрольній групі приріст показника експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху складає 0,58 бала, що вірогідно при меншому рівні значимості в порівнянні з експериментальною групою (t=3,02, р<0,05). В експериментальній групі знизилося також процентне співвідношення помилок з 43-70% до 0-43%. У контрольній групі відсоток помилок знизився до 14-57% при кінцевому тестуванні. Розроблена методика підготовки гравців студентських баскетбольних команд уплинула не тільки на показники спеціальної фізичної і технічної підготовленості, але і на рівень організованості ігрових дій, що виразилося в збільшенні кількості реалізованих тактичних взаємодій у ході гри у спортсменок експериментальної групи. В експериментальній групі середні значення кількості застосованих тактичних взаємодій склали 2,8 для взаємодії «передай-вийди»; 2,10 для взаємодії «заслін»; 2,30 для взаємодії «наведення»; 2,20 для взаємодії «трійка»; 3,70 для взаємодії «швидкий прорив». Середні значення приросту кількості взаємодій, застосованих у грі у баскетболісток експериментальної групи, склали від 1,60 до 3,70 взаємодій. Дані зміни достовірні при найвищому рівні значимості (р<0,001). У контрольній групі подібні зміни кількості тактичних взаємодій, застосованих у ході гри, недостовірні (р>0,05).

Таким чином, розроблена нами методика є адекватною для рішення завдань навчально-тренувального процесу в студентських баскетбольних командах.

ВИСНОВКИ

баскетбольний команда підготовка методика

1. Для підвищення ефективності навчально-тренувального процесу студенток-баскетболісток доцільно застосовувати розроблену нами методику, що має на увазі застосування методів для активізації образного сприйняття елементів техніки і тактики баскетболу на основі сучасних інформаційних технологій, а також упор на тактичну підготовку гравців за запропонованою нами методикою.

2. Розроблена комплексна методика підготовки студенток-баскетболісток з опорою на застосування тактичних вправ сприяє підвищенню практично всіх показників тестування спеціальної фізичної підготовленості, якості техніки виконання технічних примов баскетболу, ефективності ігрових дій, підвищенню кількості реалізованих у грі тактичних взаємодій, підвищенню психофізіологічних здібностей. Про це свідчать такі дані:

Найбільші показники приросту результатів виявлені в тестах "Швидкісна стрибучість" (% приросту склав 13,4, t-критерій дорівнює 4,54, що перевершує значення для інших показників), "Стрибок з розбігу" (% приросту склав 10,15), "Метання набивного м'яча" (% приросту склав 5,7-9,7), "Швидкість захисних переміщень" (% приросту склав 9,68), "Ефективність штрафних кидків" і "Ефективність кидків із середньої дистанції".

Зміна показників ігрової ефективності в експериментальній групі вірогідно при найвищому рівні значимості (р<0,001). У контрольній групі подібні зміни ігрової ефективності практично не виражені (р=0,45).

В експериментальній групі існує приріст експертної оцінки на 2,55 бали в результаті застосування експериментальної методики достовірний при р<0,001 (t=10,29), тобто при найвищому рівні значимості. У контрольній групі приріст показника експертної оцінки техніки виконання кидка одною рукою зверху складає 0,58 бала, що вірогідно при меншому рівні значимості в порівнянні з експериментальною групою (t=3,02, р<0,05). В експериментальній групі знизилося також процентне співвідношення помилок з 43-70% до 0-43%. У контрольній групі відсоток помилок знизився до 14-57% при кінцевому тестуванні.

Середні значення приросту кількості взаємодій, застосованих у грі в баскетболісток експериментальної групи, склали від 1,60 до 3,70 взаємодій. Дані зміни достовірні при найвищому рівні значимості (р<0,001). У контрольній групі подібні зміни кількості тактичних взаємодій, застосованих у ході гри, недостовірні (р>0,05).

Результати порівняльного аналізу психофізіологічних показників, отриманих при тестуванні баскетболісток експериментальної групи до і після проведення експерименту, показують, що всі психофізіологічні показники випробуваних експериментальної групи статистично значимо покращилися (відсоток поліпшення складає 6,55-42,76% при р<0,001). У контрольній групі кількість статистично значимих змін виявився значно меншим (2 показники) у порівнянні з експериментальною групою (відсоток поліпшення складає 1,62-19,20% при р=0,00 - 0,21). Найбільші розходження у баскетболісток експериментальної групи в результаті проведення експерименту виявлені в показниках уваги, психічній стійкості, розумовій працездатності, швидкості простій і складній реакції, почутті часу.

Розроблена методика є адекватною для рішення завдань навчально-тренувального процесу в студенток-баскетболісток і може бути рекомендована в широку практику підготовки баскетбольних команд вищих навчальних закладів.

В навчально-тренувальному процесі студентських баскетбольних команд варто застосовувати розроблену в нашому дослідженні методику з опорою на тактичну підготовку гравців.

Приклади вправ для вдосконалення тактичної підготовки спортсменок

Вправа 1. Нападаючий 2 робить хитрощі на рух до лицьової лінії, примушуючи зміститися захисника, коротким ривком у зворотному напрямі відкривається і отримує м'яч від нападаючого 1. Захисник 2 протидіє, захисник 1 переходить в протилежну колону, нападаючий 1 стає захисником, вправа продовжується і так далі

При неправильній позиції або пасивних діях захисника нападаючий має право увірватися в обмежену зону штрафного майданчика, отримати м'яч і провести кидок в кільце, що вабить зауваження захисникові. Вправа виконується в різних варіантах розташування гравців по відношенню до кільця.

Вправа 2. Нападаючий без м'яча робить помилковий рух до нападаючому з м'ячем або у бік корзини. Гравець з м'ячем виконує хитрощі на передачу, що примушує захисника зміщуватися у бік м'яча. Далі, зробивши ривок мимо захисника, нападаючий отримує м'яч за спиною захисника або перед захисником, завершуючи вправу кидком по кільцю.

Після виконання вправи нападаючі міняються колонами, захисники міняються після декількох повторень по вказівці тренера. Вправа виконується в різних варіантах розташування нападаючих по відношенню до кільця.

Вправа 3. Половина баскетбольного майданчика умовно ділиться на 4 частини. У тих з них знаходяться нападаючий і захисник. Нападаючий 1, володіючи м'ячем, при активній протидії захисника 1 виконує ті, що крокують і повороти, прагнучи передати м'яч що вийшов у вільний «квадрат» нападаючому 2, також долає активний опір захисника 2. Нападаючий 2, зловивши м'яч, починає виконувати ті, що крокують і повороти, прагнучи передати м'яч нападаючому 3, що виходить в «квадрат», що звільнився, і так далі

У міру освоєння вправа може виконуватися п'ятьма парами і двома м'ячами з діленням майданчика на 6 частин.

Вправа 4. Учбова гра 3х3, 4х4, 5х5 на 1 і 2 кільця без застосування ведення.

Вправа 5. Гравець 2 переміщається між стійками, отримають м'яч від гравця 1 і негайно повертає його назад. У той час, поки гравець 2 біжить до іншої стійки, гравець 1 виконує ті, що крокують і повороти з м'ячем.

Вправа 6. Перешкода (стійка, стілець) розташована в 2-х метрах від корзини. Дріблінг правою - подвійний крок навколо перешкоди, виконавши хитрощі, - кидок - оволодіння м'ячем і повернення з дриблингом в початкове положення.

Вправа 7. Дві стійкі під корзиною злегка розставлені в сторони. Ведення до першої стійки, стрибок вперед-управо до іншої стійки, спертися на ліву ногу і зробити кидок правою рукою; оволодіти м'ячем і повернутися у вихідну позицію.

Вправа 8. Три групи гравців. На пару - один м'яч, гра на одне кільце: передача - дриблинг - хитрощі під час подвійного кроку і кидок в корзину. Після кожного кидка гравець виводить м'яч із зони або передає партнерові, що стоїть поза зоною, після чого займає вихідну позицію.

Вправа 9. Група ділиться на 2 колони. Гравець 1 з м'ячем виконує передачу, робить хитрощі, обіграє перешкоду (стійка, стілець), після чого уривається в зону, отримує м'яч від гравця 2, виконує кидок в кільце. Гравець 2 підбирає м'яч. Після цього гравці міняються колонами. Вправа може виконуватися в різних розташуваннях по відношенню до кільця. У міру освоєння вправи перешкода замінюється на захисника.

Вправа 10. Три гравці розташовуються, як показано на Рис. 3.16. Виконуються швидкі передачі між гравцями спочатку без зміни місць, пізніше - із зміною місць. У міру освоєння вводяться 2 захисники. Вправа може виконуватися і у вигляді гри: за попадання - 1 очко; за підбір захисників - 1 очко; за підбір нападаючих - рахунок без зміни. Гра ведеться до 7 очок.

ЛІТЕРАТУРА