Методика проведення інтерактивних уроків з української мови

Педагоги самі себе обманюють, якщо думають, що добрих намірів і відповідних вказівок, типу „працюйте разом”, „співробітничайте” і „будьте єдиним колективом”, буде досить, щоб члени групи дійсно почали працювати спільно. Об'єднавши учнів у групи і поставивши їм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що це само собою приведе до спільної діяльності. Не всі групи є групами співробітництва. Об'єднання в групи цілком може закінчитися конкуренцією, причому в тісному просторі, або приведе до окремої, індивідуальної діяльності, що перемежовується з розмовами. організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва.

Оволодіння суттєвими компонентами співробітництва дає можливість вчителям:

· застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за діючими навчальними програмами в межах звичайних шкільних курсів;

· перебудовувати уроки, вже побудовані на принципах кооперативного навчання, таким чином, щоб вони відповідали даній навчальній ситуації і дозволяли корегувати недоліки навчальних програм та недостатній пізнавальний рівень учнів;

· діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів при кооперативному навчанні, і втручатися, щоб збільшити ефективність навчання в групі.

Суттєвими компонентами співробітництва є: позитивна взаємозалежність; особистісна взаємодія, що стимулює діяльність; індивідуальна і групова підзвітність; навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка даних про роботу групи. Структурне систематичне включення цих основних елементів у ситуацію навчання дозволяє сподіватися, що група буде застосовувати саме спільні зусилля і що удасться дисципліновано впровадити кооперативне навчання -- успішно і надовго.

Перший і найважливіший елемент при структуруванні кооперативного навчання -- позитивна взаємозалежність. Її можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розуміють, що вони пов'язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, групові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти учням так, щоб вони повірили, що вони або «потонуть», або «випливуть», але тільки разом. Коли позитивна взаємозалежність вибудована міцно, для всіх стає абсолютно зрозумілим, що:

· зусилля кожного члена групи потрібні і незамінні для успіху всієї групи;

· кожен член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля групи завдяки його /її можливостям і/ чи ролі й обов'язку при виконанні завдання.

Це породжує відданість і зацікавленість не тільки у власному успіху, а й в успіху інших членів групи, що і є суттю навчання у кооперації. Якщо немає позитивної взаємозалежності, немає і співробітництва.

Другий основний елемент спільного навчання -- особистісна взаємодія, що стимулює діяльність, причому важливо, щоб учні фізично розташовувалися обличчям один до одного. Учні повинні спільно займатися реальною діяльністю, у якій кожний працює на успіх не тільки свій, а й товаришів, спільно використовуючи можливості, допомагаючи один одному, підтримуючи, заохочуючи і радіючи досягненням товаришів. Існують важливі види пізнавальної діяльності і міжособистісної динаміки, що можуть здійснитися тільки у випадку, коли учні сприяють навчанню один одного.

Сюди належить і усне пояснення того, як вирішувати проблеми, і передача друзям власних знань, і перевірка розуміння, і обговорення досліджуваних понять, і поєднання досліджуваного матеріалу з вивченим. Кожний із цих видів діяльності може бути структурно включений у загальне русло завдань, одержуваних групою, і в процес їх виконання.

Завдяки цьому групи кооперативного навчання є одночасно системою академічної (кожен учень має когось, кому небайдужі його успіхи в навчанні, бере на себе зобов'язання з надання допомоги) й особистісної підтримки (кожен учень має когось, хто йому по-людськи відданий). Саме завдяки особистісній взаємній підтримці в процесі навчання члени групи беруть на себе зобов'язання один стосовно одного і виявляють відданість загальній справі і цілям.

Третій обновний елемент спільного навчання -- індивідуальна і групова підзвітність. Два рівні підзвітності повинні неодмінно бути структурно включені в уроки, засновані на кооперативному навчанні. Група повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, і кожен член повинен відповідати за свою частину роботи. Індивідуальна підзвітність існує, коли оцінюється діяльність кожної особи, і результати надходять назад у групу, і самій особі -- з метою встановити, хто більше потребує допомоги, підтримки і схвалення в ході навчання. Ціль кооперативного навчання в навчальних групах полягає в тому, щоб кожен член групи зміцнився, реалізувався як повноправна особистість. Учні навчаються спільно для того, щоб згодом змогли придбати велику індивідуальну компетентність.

Четвертим основним елементом спільного навчання є розвиток навичок міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах. Спільне навчання є по своїй суті складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне навчання, оскільки учні повинні одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і робити групову роботу (ефективно функціонувати як єдина група). Соціальні вміння, необхідні для ефективної співпраці, не з'являються за помахом чарівної палички в той момент, коли організовуються подібні уроки. Такі соціальні здібності необхідно розвивати в учнів так само цілеспрямовано й акуратно, як і академічні навички. Навички керівництва, прийняття рішень, вироблення довіри, спілкування й улагоджування конфліктів дають учням можливість успішно справитися як із процесом групової роботи, так і з виконанням академічного завдання. Оскільки співробітництво і конфлікт нерозривно пов'язані процедури, то навички конструктивного розв'язання конфліктів особливо важливі для довгострокового успіху при кооперативному навчанні.

П'ятим основним елементом кооперативного навчання є обробка (аналіз, опрацювання) даних про роботу групи. Таке опрацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, наскільки успішно вони досягають своїх цілей і наскільки успішно вони підтримують ефективні робочі стосунки.

Група повинна розібратися, які дії окремих її членів корисні, а які марні, і прийняти рішення, про те, як варто поводитися надалі: що залишити і що змінити у своїй поведінці. Підвищення ефективності процесу навчання відбувається завдяки ретельному аналізу того, як співпрацюють члени групи, і визначенню способів поліпшення ефективності цієї роботи.

Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, а й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі, порівняно з групою, має свої особливості, які позначаються на організації діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей є значною мірою подібною до трупової діяльності. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах, який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички.

Така групова навчальна діяльність сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до умов роботи в групі і забезпечує високу загальну активність учнівського колективу. Крім того, саме групові форми організації навчальної діяльності є надзвичайно важливими для широкого та ефективного використання інтерактивних технологій. Кооперативне навчання дає можливість всім учням активно працювати на уроці, застосовувати на практиці уміння активного слухання, сприяє виробленню спільної думки в ситуації, менш напруженій, ніж робота у великій групі. Невимушена обстановка в малій групі сприяє розвиткові у сором'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Крім того, технології кооперативного навчання вчать учнів уникати конфліктних ситуацій при вирішенні спірних питань.

Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Потік ідей допомагає учням бути корисними один одному. Висловлення думок дає їм змогу відчути їхні власні ресурси та зміцнити їх.

Сутнісним є встановлення міцного контакту між учителем і класом, а також Між учнями.

Отже, обновними ознаками кооперативної групової роботи є:

1. Поділ класу на групи для досягнення конкретного навчального результату.

2. Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.

3. Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням, яке може бути;

· за складністю однаковим для гетерогенних (складаються з учнів з різним рівнем пізнавальних можливостей) груп або диференційованим для гомогенних (складаються з учнів, приблизно рівних за пізнавальними можливостями);

· за змістом та навчальною метою однаковим для всіх груп (не залежно від складу групи);

· за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов'язаним із завданнями інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків;

· за способом ( процедурою) виконання різним або однаковим.

4. Завдання в групі виконується таким способом, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи й групи в цілому.

Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх у класі, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи. Вона обумовлюється наданням кожному учневі можливості зробити чітко визначений внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають групу з 3-6 осіб, тому що за меншої кількості учням важко різнобічно розглянути проблему, а за більшої -- складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний учень.

Зі збільшенням розміру групи збільшується рівень набуття спроможності, досвіду і навичок. Проте підвищується ймовірність порушень правил поведінки, прийнятих усіма.

Групи непарної і парної кількості членів -- незгода складніше долається в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з глухого кута.

Групи з двох осіб (пара) -- високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя людина для примирення.

Групи з трьох осіб -- найбільш стабільні групові структури випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою людиною.

П'ять осіб -- оптимальний розмір навчальної групи. Він досить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визнання. Співвідношення 2:3 забезпечує меншість підтримкою.

Об'єднання в групи може здійснювались вчителем (здебільшого на добровільній основі, за результатами жеребкування) або самими учнями за власним вибором. Існує багато ефективних способів об'єднання учнів у групи.

· Можна заздалегідь скласти список і вивісити його в класі ще до уроку. У цьому випадку вчитель контролює склад групи.

· Можна попросити учнів розрахуватися на «перший, другий... », об'єднати їх за порами року, квітками тощо (замість номерів можна використовувати різнобарвні картки, різноманітні предмети тощо).

В окремих випадках учитель може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кілька уроків у постійному складі або виділити постійно (на певний час) діючу групу експертів, спостерігачів тощо. Треба тільки пам'ятати, що демократичність інтерактивного навчання, його особистісна орієнтованість потребують обов'язкового залучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обговорення з ними можливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результатів і досягнення демократичної згоди між учнями і вчителем на всіх етапах навчально-виховного процесу.

Отже, групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднувати учнів за певними ознаками, наприклад за рівнем знань та позаурочної інформації з предмета, або гетерогенними (різнорідними). Бажано об'єднувати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.

Таким чином, використання групових форм організації діяльності учнів у рамках класно-урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.

інтерактивний урок українська мова

II. ПРИКЛАДИ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2.1 Урок-гра «Найрозумніший». Повторення вивченого [2, c. 33-36]

Мета: повторити й узагальнити засвоєний учнями матеріал шостого класу; формувати уміння й навички усного мовлення, вміння швидко орієнтуватися у запропонованій ситуації; виховувати в учнів наполегливість у здобутті знань, інтерес до вивчення рідної мови.

Обладнання: сигнальні картки або набір цифр (1,2,3,4), комп'ютер, таблиця на дошці.

Тип уроку: нестандартний урок-гра.

Хід уроку.

І. Мотивація навчання

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми та мети уроку.

3. Ознайомлення з правилами гри «Найрозумніший».

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Проведення двох турів гри «Найрозумніший».

На старт виходять 12 учнів - представники 6-А класу. Із чотирьох варіантів відповідей кожен повинен вибрати один правильний. На обміркування дається 5 секунд. Троє переможців виходять у півфінал, щоб продовжити боротьбу за почесний титул «Найрозумніший».

І тур гри «Найрозумніший»

Варіанти відповідей учні показують за допомогою сигнальних цифр 1, 2, 3, 4; асистент із зворотного боку дошки в ході гри фіксує результати на турнірній таблиці. Після кожного запитання учитель повідомляє, скільки учасників дало правильні відповіді.

Запитання для І туру

1. Звуки мовлення вивчає такий розділ науки про мову:

1) лексикологія; 2) будова слова; 3) фонетика; 4) орфоепія.

2. Слова, вивчення яких обмежене певною місцевістю, називаються:

1) загальновживаними; 2) професійними; 3) архаїзмами; 4) діалектизмами.

3. Закони, угоди, постанови, плани, оголошення та ін.. - це основні жанри висловлювань стилю…

1) наукового; 2) офіційно - ділового; 3) публіцистичного; 4) художнього.

4. Іменник бідолаха належить до:

1) чоловічого роду; 2) жіночого роду; 3) середнього роду; 4) спільного роду.

5. Іменники в називному і кличному відмінках вживаються:

1) завжди з прийменниками;

2) завжди без прийменників;

3) у називному без прийменників, у кличному можуть вживатися з прийменниками і без них;

4) з прийменниками і без них в обох відмінках.

6. Іменник курчатко належить до:

1) першої відміни; 2) другої відміни;

3) третьої відміни; 4) четвертої відміни.

Після шостого запитання всі дивляться на турнірну таблицю, яку в ході гри заповнював асистент із зворотного боку дошки (або фіксував на комп'ютері). Турнірна таблиця покаже, чи є лідери. Учитель називає їхні прізвища.

7. Знайдіть правильний варіант чоловічого імені по батькові від іменника Хома:

1) Хоминович; 2) Хомич; 3) Хомович; 4) Хомич і Хомович.

8. До якісних належить прикметник у такому словосполученні:

1) заячий хвіст; 2) заячий слід; 3) заячий характер; 4) заяча шапка.

9. У якому варіанті складний прикметник пишеться разом:

1) жовте/коричневий; 2) молочно/білий;

3) біло/сніжний; 4) сніжно/білий?

Знову дивимось в турнірну таблицю, чи є зміни в групі лідерів.

10. Як правильно утворити форму орудного відмінка від числівника дев'ятсот?

1) Дев'ятистами; 2) дев'ятьомастами;

3) дев'ятьмастами; 4) дев'ятьмастами або дев'ятьомастами.

11. Займенники за значенням і граматичними ознаками поділяються на (скільки?) розрядів:

1) 9; 2) 10; 3) 8; 4) 7.

12. Дієслово говорить вжите у формі:

1) неозначеній; 2) дійсного способу;

3) умовного способу; 4) наказового способу.

Дивимося в турнірну таблицю, чи є перші три півфіналісти. Якщо такі учні є, учитель називає їхні прізвища і бали, оголошує, скільки балів кожний отримав, вітає цих учнів з перемогою. Іншим учасникам гри, які не стали переможцями, оголошується подяка за участь у змаганні за титул «Найрозумніший». Якщо ж претендентів більше, ніж три, то учасникам даються додаткові запитання. Перший тур гри триває доти, поки не визначаться три півфіналісти.

Додаткові запитання

13. Скільки існує всього частин мови?

1) 8; 2) 9; 3) 10; 4) 11.

14. До якого розряду за значенням належить займенник казна в чому:

1) означальні; 2) заперечні; 3) вказівні; 4) неозначені.

15. Іменник Онтаріо належить до:

1) чоловічого роду; 2) жіночого роду;

3) середнього роду; 4) спільного роду.

16. До скількох дієвідмін належать дієслова?

1) До двох; 2) до трьох; 3) не належать; 4) до чотирьох?

17. Як змінюються дієслова наказового способу?

1) За часами і числами; 2) за часами і способами;

3) за числами і особами; 4) за часами і родами.

18. У якому ряду всі слова - числівники?

1) П'ятірка, п'ятеро, п'ятий, п'ять;

2) багато, декілька, сто, тисячний;

3) другий, двічі, двоє, по-друге;

4) другий, одна друга, двоє, двохсотий.

19. Знайдіть правильне продовження речення «Прикметники змінюються…»

1) тільки за відмінками;

2) за родами, числами й відмінками;

3) тільки за числами;

4) за числами та відмінками.

20. Прикметник - це:

1) член речення; 2) розділ науки про мову;

3) самостійна частина мови; 4) службова частина мови.

Запитання для І туру гри (6-Б клас)

1. Правила вимови слів вивчає такий розділ науки про мову:

1) фонетика; 2) графіка; 3) орфоепія; 4) орфографія.

2. Слова засвоєні українською мовою з інших мов, називаються…

1) архаїзмами; 2) історизмами; 3) неологізмами; 4) запозиченими.

3. До самостійних частин мови належать:

1) іменник, прикметник, числівник, займенник;

2) усі, крім прислівника;

3) іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник;

4) прийменник, сполучник, частка.

4. Визначте рід іменника тюль:

1) чоловічий; 2) жіночий; 3) середній; 4) спільний.

5. Знайти іменник, в якому пишеться буква е в суфіксі:

1) пал…во; 2) мар…во; 3) плет…во; 4) міс…во.

6. Іменник біль належить до:

1) першої відміни; 2) другої відміни;

3) третьої відміни; 4) четвертої відміни.

Звертаємо увагу на турнірну таблицю.

7. Прикметник називає:

1) число; 2) предмет; 3) ознаку; 4) дію.

8. Серед поданих слів знайти прикметник:

1) білити; 2) біло; 3) біліючий; 4) білий.

9. На які питання відповідають числівники:

1) Який? яка? яке? 2) чий? Чия? Чиє?

3) котрий? Скільки? 4) хто? Що?

Звертаємо увагу на турнірну таблицю, чи є зміни в групі лідерів.

10. Визначити відмінок поданих числівників: двомастами, п'ятьмастами, сорока, дев'яноста.

1) Родовий; 2) орудний; 3) давальний; 4) місцевий.

11. Який займенник при відмінюванні не має називного відмінка, роду й числа?

1) Я; 2) мій; 3) він; 4) себе.

12. У якій формі вжиті дієслова у реченні: «Ідеш, і слухаєш, і чуєш рідну землю…» (О. Довженко)?

1) У неозначеній формі;

2) У минулому часі дійсного способу;

3) у теперішньому часі дійсного способу;

4) у майбутньому часі дійсного способу.

Додаткові запитання (якщо є потреба).

13. Яка частина мови серед названих є службовою?

1) Прислівник; 2) прийменник; 3) прикметник; 4) вигук.

14. У якому рядку дібрано правильно фразеологізм - синонім до дієслова «прислухатися»:

1) витріщити очі; 2) хоч у вухо бгати;

3) нашорошити вуха; 4) аж у вухах лящить.

15. Яку дію виражає наказовий спосіб?

1) Наказ; 2) бажану; 3) реальну; 4) можливу.

16 Яку роль виконують без способові дієслова в реченні?

1) Роль підмета; 2) роль присудка у реченні з одним головним членом;

3) роль додатка; 4) роль означення.

17. Яким способом утворено неозначені займенники дехто, дещо, будь-що, будь-хто, деякий?

1) Суфіксальним; 2) префіксальним;

3) префіксально-суфіксальним; 4) складанням основ.

18. Скільки числівників є у реченні: «Мала собі удова дев'ять синів і десяту дочку Галю»?

1) Жодного; 2)один; 3) два; 4) три.

19. У якому рядку прикметники тільки присвійні?

1) Петрів, бабусин, сестрин, сусідів;

2) дядьків, мій суворий, спортивний;

3) Оксанчин, залізний, твердий, наш;

4) їхній, український, материн, заячий.

20. Знайдіть правильне продовження думки «Лексикологія - це…»:

1) частина мови; 2) член речення;

3) стиль мовлення; 4) розділ мовознавчої науки.

Учитель. Ми продовжуємо наше змагання. Тепер перед нами 6 півфіналістів. Вони змагатимуться за титул «Найрозумніший». У якому порядку будуть відповідати учні, допоможе визначити конкурс «Дешифрувальник».

Ваше завдання: назвати правильно стародавнє жіноче ім'я, що зустрічається на Україні за першою і останньою буквами (написати на аркуші паперу, передати вчителеві).

Д----а (Домаха)

Хто виконає завдання першим, той матиме право відповідати першим. Відповідно всі учасники будуть відповідати почергово.

Проводиться конкурс «Дешифрувальник».

Учитель. У цьому турі необхідно за одну хвилину дати якомога більше правильних відповідей із запропонованих категорій - ними будуть розділи науки про мову: «Фонетика», «Графіка», «Лексикологія», «Будова слова», «Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфографія», «Пунктуація», «Фразеологія».

Перший учасник має право вибору будь-якої категорії, другий вибирає з тих, що залишилися, і так до кінця. Зрозуміло, що найважче доведеться останньому учаснику.

Після першої спроби (коли будуть задіяні 6 категорій (розділів мовознавчої науки), вибраних учасниками) всі дивляться на турнірну таблицю і з'ясовують, чи є лідери. У кожного гравця є ще одна спроба. Попереду - ше одне півфінальне коло. (Учні продовжують змагання, даючи відповіді на питання решти категорій. Отримані учасниками бали додаються до попередніх).

Якщо правила гри зрозумілі, то розпочинаємо другий тур.

ІІ тур гри «Найрозумніший»

Перший учасник вибирає собі розділ мовознавчої науки, який його найбільш приваблює. За одну хвилину дає якомога більше правильних відповідей. Коли ж відповіді не знає, то говорить «Далі…». Варіанти відповідей тепер не даються.

Результати відповіді кожного учасника фіксуються асистентом у турнірній таблиці (на дошці або на комп'ютері).

Запитання до деяких розділів мовознавчої науки

І. Фонетика

1. Що є найменшою неподільною одиницею мовлення? (Звук).

2. Що таке фонетична транскрипція? (Звуковий запис слів).

3. Яким значком у фонетичній транскрипції передається м'якість приголосних? (Рисочкою зверху праворуч від звука)

4. Ви всі вчили, як утворюються звуки. Пригадайте, куди надходить видихуване повітря з гортані? (У ротову порожнину).

5. Які звуки є складотворними: голосні чи приголосні? (Голосні).

6. Скільки звуків в українській мові? (38).

7. Скільки голосних звуків в українській мові? (6).

8. Скільки приголосних звуків в українській мові? (32).

9. Скільки твердих приголосних? (22).

10. Скільки м'яких приголосних? (10).

11. Який звук не має парного серед твердих? ([й]).

12. Назвіть шиплячи звуки ([ж], [ч], [ш], [дж],).

13. Назвіть губні звуки ([б], [п],[ в], [м], [ф]).

14. Які приголосні звуки творяться шумом і голосом? (Дзвінкі).

15. Скільки звуків у слові джміль? ( 4[ джм ' іл]).

16. Назвіть непарний глухий звукові [дж] .([ч]).

17. Завершіть ряд сонорних приголосних звуків:[ м],[ в], [н], [л], …, …, ([р] , [й]).

18.[ о],[а],[ е], [й], [і], [у], - це які звуки? (Голосні).

19. Я називаю звуки. Знайдіть помилку: [ч], [д],[ і], [ю],[ е]. ([ю]).

20. Назвіть парний дзвінкий до звука [ц]. ([дз]).

2. графіка

1. Як називається сукупність букв, розміщених в установленому порядку? (Алфавіт).

2. Що вивчає графіка? (Знаки письма).

3. Скільки букв в українському алфавіті? (33).

4. Правильно назвіть п'яту букву алфавіту. (і).

5. Назвіть останню букву алфавіту.(я).

6. Яка буква окремо не позначає звука? (ь).

7. Які букви завжди позначають два звуки? (я, щ).

8. Визначне, яке зі слів порушує алфавітний порядок?

1) Букет; 2) далекий; 3) гори; 4) з'їзд.

10. Скільки звуків позначає буква ю у слові в'юн? (Два).

11. Наведіть приклад слів, що різняться тільки першими звуками, які на письмі позначаються буквами г і г. (Гніт і гніт, грати і грати…).

12. Яку ще назву, крім алфавіт, мають букви, розташовані в установленому порядку? (Азбука, абетка).

13. Від давніх назв яких літер і якого алфавіту утворено слово «азбука»? («Аз» (А) і «буки» (Б)).

14. Розкажіть алфавіт від букви у до м'якого знака. (У, еф, ха, це, че, ша, ща, м'який знак).

15. Правильно назвіть передостанню букву у слові заєць. (Це).

16. Закінчіть думку: «Розрізняйте звуки і букви! Звуки ми чуємо і вимовляємо. Букви ми …» (бачимо і пишемо).

17. Як називається спосіб швидкого записування за допомогою системи скорочень і умовних знаків? (Стенографія).

18 Як називається галузь промисловості, що займається виготовленням друкованої продукції? (Поліграфія).

19. Розташуйте в алфавітному порядку слова, що починаються однаковою буквою: щоденно, щогодини, щодуху. (Щогодини, щоденно, щодуху).

20. Скільки звуків позначає буква є у слові «ллє»? (Один).

2.2 Урок-гра. Значення іменника в морфології української мови

Мета: повторити і закріпити пройдений матеріал; розвивати логічне мислення учнів; виховувати почуття колективізму [18, c. 109].

Тип уроку: повторення і закріплення попередніх знань.

Хід уроку

Клас ділиться на команди. Кількість команд відповідатиме кількості рядів парт у класі (найчастіше 3). Команди обирають самостійно капітана, назву відповідно до теми уроку. За результатами виконаного завдання місця співвідносяться із такими ігровими балами:

1 місце - 5 балів;

2 місце - 3 бали;

3 місце - 1 бал.

Якщо в завданні допущені помилки або не дотримана послідовність, команда не отримує жодного бала.

І тур. Іменник як частина мови

Кожній команді надається чистий альбомний аркуш, на якому написане одне слово-іменник.

Завдання: утворити ланцюжок, у якому кінцева буква ( крім и, ь - тоді береться попередня буква) є початком наступного слова-іменника. Останній гравець повинен створити таке слово, щоб останнє слово-іменник ще й закінчувалося на початкову букву першого наданого команді слова-іменника (закрити ланцюжок). Слова-іменники мають бути загальними , в однині, в називному відмінку. Виграє та команда, яка швидше впорається із завданням. Наприклад: хліб - білка - актор - рама - ананас - салат - трактор - рівчак - кінь - нога - артикул - лікоть - токар - ріг - горох.

ІІ тур. Поділ іменників на відміни

Класна дошка розділена на три частини. На кожній написана рівна кількість слів-іменників.

Завдання: написати над кожним словом-іменником відміну. Кожний із учнів повинен встати і вписати відміну над відповідним до черги словом-іменником. Виграє та команда, яка впорається швидше із завданням. Наприклад: лист (ІІ в.), вим'я (ІV в.), подорож (ІІІ в.), хмара (І в.).

ІІІ тур. Група іменників ІІ відміни з основою на -р

Кожній команді надається альбомний аркуш, на якому зображена таблиця, що складається із 3 колонок, які учасники повинні заповнити словами, що знаходяться під нею.

Завдання: вписати в колонки слова-іменники ІІ відміни з основою на -р відповідно груп. Кожен член команди повинен по порядку вписати у відповідну колонку слова-іменники. Виграє та команда, що впорається швидше із завданням. Якщо в завданні допущені помилки або не дотримана послідовність, команда не одержує жодного бала.

ІV тур. Визначення роду іменників в російській і українській мовах

Дошка поділена на три частини. У рядочок написані російською мовою словосполучення. Завдання: через дефіс написати переклад їх українською мовою. У дужках вказати рід поданих слів. На завдання виділяється 15 хвилин. По закінченні часу гра завершується. Кожен член команди одержує один бал, якщо правильно перекладе словосполучення, вкаже правильно рід. Наприклад: Далекая Сибирь (ж.р.) - Далекий Сибір (ч. р.).

V тур. Відмінювання іменників

Це конкурс капітанів команд. На дошці, поділеній на три частини, написане слово іменник. Завдання: провідміняти правильно слово як в однині, так і в множині.

VІ тур. Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

На альбомних аркушах командам подаються написані в рядок іменники ІІ відміни чоловічого роду однини. Завдання: записати через дефіс подані іменники у родовому відмінку. Виконувати по порядку - кожному гравцеві одне слово (учень, прогрес, четвер, Київ, катет, Дніпро, метр, кит, відмінок).

VІІ тур. Творення і правопис імен по-батькові

Кожна команда отримує аркуш із чоловічими іменами та іменами по-батькові, написаними в рядок. Завдання: виправити допущені помилки, якщо такі є. Кожному гравцеві надається один стовпчик. Якщо він правильно виконає завдання, отримує один бал (Василь - Васильович - Василівна; Ігор - Ігорович - Ігорівна; Лука - Лукич - Луківна; Сава - Савич - Савівна).

У кінці всіх турів відбувається контрольне підрахування балів, які отримала кожна команда.

Таке колективне повторення дає повне уявлення про засвоєння попереднього матеріалу класом, виявляє недоліки в знаннях учнів, допомагає відсталим у навчанні учням отримати уявлення про вивчений матеріал.

ВИСНОВКИ

З усього сказаного випливає висновок: сучасний урок рідної мови - плід майстерності і творчості вчителя-словесника, його професійності, ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії, мовознавства, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.

Серед найголовніших критеріїв сучасного уроку варто виділити такі:

* розвивальний потенціал уроку;

* використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками);

* проблемне та інтерактивне навчання;

* раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного учня);

* системність знань учнів (повторення й узагальнення і систематизація вивченого, блоковий виклад матеріалу, з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) уроку);

* методичне забезпечення уроку, сучасна технологія;

* творчий потенціал уроку (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні уроки);

* вивчення кращого досвіду, використання досягнень сучасної лінгводидактики.

Сказане вище не вичерпує можливостей організації і проведення уроку рідної мови. Сучасний вчитель має широкі можливості для його удосконалення.

Сьогодні перед учителем української мови постає нелегке запитання: як зробити, щоб урок був радісним і цікавим для учнів, щоб розкрив творчий потенціал особистості, поставив у ситуацію морального вибору і прийняття самостійного рішення. Потрібні шляхи оптимізації навчального процесу. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування вольових та інтелектуальних сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості.

Методичний аналіз сучасних форм роботи та проведення нестандартних уроків дає підстави стверджувати, що всі вони можуть успішно використовуватися в процесі навчання української мови.

Наукова достовірність виучуваного матеріалу, його оптимальність, змістова наповнюваність є важливими чинниками, що в сполученні з правильним вибором типу, структури уроку та методів навчання сприяють підвищенню ефективності занять.

Однотипність уроків знижує учнівську активність, притупляє увагу. Нестандартний урок - це органічний стиль навчання.

Література

1. Абасов 3. Форма обучения -- групповая работа //Директор школы, 1998. -- № 6. -- С.62-66.

2. Бабанський Ю. К. Оптимізація навчально-виховного процесу: Методичні основи. - М.: Педагогіка, 1982. - 192с.

3. Баранник Н. Л. Урок-гра « Найрозумніший». Повторення вивченого // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2007. - №14. - С. 33-36.

4. Беле И., Шнейдер И. Продуктивное обучение: слагаемые системы // Школьные технологии. -- 1999. -- № 4, вып. 9. -- С. 59-70.

5. Белова H. Откроем свои мастерские // Дайджест педагогічних ідей і технологій. -- № 5-6. -- 2001. -- С. 57-58.

6. Бєляєв О. М. Інтегровані уроки рідної мови // Дивослово. - 2003. - №5. - С.36-40.

7. Бєляєв О. М. Сучасний урок української мови. - К. : Рад. школа, 1981.

8. Відкритий урок. Біологія. -- К.: Плеяди. -- 2003. -- 72 с.

9. Волокітіна А. Море, сонце і … навчання (урок-естафета) // Дивослово. - 1999. - №6. - С. 26-27.

10. Вооружайтесь! (Приемы педтехники) / Відкритий урок. -- № 11-12. -- 2002. -- С.59-63.

11. Гаврилова В.С. Мова. Суспільство. Особистість. Урок-конференція // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2004. - №22-23. - С. 17-19.

12. Гадяцький M. В., Хлебнікова T. M. Організація навчального процесу в сучасній школі. -- Харків: Видавництво «Ранок», «Векста». -- 2004. -- 136 с.

13. Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв'язок. Ідеальність: посібник для вчителів. - Луганськ, 2005. - 84 ст.

14. Гин А.А. Конструктор урока / Відкритий урок. -- № 5-6. -- 2002. -- C. 11-19.

15. Гин А.А. Конструктор урока / Відкритий урок. -- № 11-12. -- 2002. -- C. 40-53.

16. Гин А А Конструктор урока / Відкритий урок. -- № 13-14.--2002. -- C. 10-15.

17. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. - К. : Академвидав, 2004.

18. Іванов І. П. Енциклопедія колективних творчих справ. - М.: Педагогіка, 1989. - 207с.

19. Іваницький О. І. Сучасні технології навчання фізики в середній школі: монографія. -- Запоріжжя. -- Прем'єр. -- 2001. -- 266 с.

20. Інтерактивні методи навчання. Досвід упровадження / За ред. В. Шарко. -- Херсон: Олді-Плюс. -- 2002. -- 207 с.

21. Игры для интенсивного обучения / Под ред. В. В. Петрусинского. -- M.: Прометей. -- 1991. --219с.

22. Забашта Л. Узагальнення і систематизація знань з української мови. 10 клас. - К. : Освіта, 1991.

23. Караман С. Методика навчання української мови в гімназії. - К. : Ленвіт, 2000.

24. Кларін М. В. Педагогічна технологія в навчальному процесі (Аналіз зарубіжного досвіду). - М.: Знання, 1989. - 325с.

25. Коваленко В.Г. Дидактические игры на уроках математики. Книга для учителя. -- M.: Просвещение, 1990. -- С. 96.

26. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті. -- К.: КНЕУ, 1999. -- 128 с.

27. Коменский A.M. Психологические проблемы учебно-воспитательного процесса на уроках физики. -- Санкт-Петербург, 1996. -- 94 с.

28. Кратасюк Л. Урок-конкурс // Дивослово. - 1998. - №4. - С. 56-57.

29. Кучеренко T.А., Смирнова M. E., Малютіна О.В. Інновації як умова ефективної організації навчально-виховного процесу в сучасній школі // Відкритий урок. -- № 7-8. -- 2003. -- C. 33-50.

30. Малафіїк І.В. Урок в сучасній школі. Питання теорії та практики. -- Рівне. -- 1997. -- 76с.

31. Мариновська О. Методика векторного аналізу уроку // Відкритий урок. -- № 9-10. -- 2004. -- С. 33-43; Відкритий урок. -- № 9-10. -- 2004. -- С. 11-29.

32. Махмутов M.И. Организация проблемного обучения в школе. -- M., 1977. -- 149 с.

33. Мельничайко В. Я., Пентилюк М. І., Рожило Л. П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. - К. : Рад. школа, 1982.

34. Методика викладання української мови в школі / С. І. Дорошенко, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. - К. : Вища школа, 1992.

35. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. M. І. Пентилюк. -- K.: Ленвіт, 2000. -- C. 145-148.

36. Онищук В. Типи, структура і методика уроку в школі. - К.: Радянська школа, 1976. - 184с.

37. Остапенко Т. Пишіть листи ( Урок-гра, 5 клас) // Українська мова та література. - 2003. - №23-28. - С. 3-5.

38. Панчук О. «Ігрова допомога» на уроках української мови // Українська мова та література в школі. - 2007. - №3. - С. 27-29.

39. Пархоменко I.M. 12-бальна система оцінювання //Фізика. -- №2. -- 2001. -- С. 1-2.

40. Педагогічна творчість і майстерність: Хрестоматія / Укл. H. В. Гузій. -- K.: ІЗМН, 2000. -- 168с.

41. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок української мови. - Х.: Вид. група «Основа», 2007. - 176с.

42. Пластун Я. Текст, його основні ознаки та структурні особливості : Урок-подорож // Українська мова та література. - 2006. - №29-30. - С. 3-5.

43. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. Учебник для студентов пед. вузов. В 2-х кн. -- M.: Гуманист, изд. центр ВЛАДОС, 1999. -- Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения.--576с.

44. Подмазін С.І. Особистісно-орієнтований освітній процес. Принципи. Технології // Педагогіка і психологія. -- № 2. -- 1997. -- C. 37-43.

45. Пометун О.І. , Пироженко Л. В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. - метод. посіб. / За ред.. О. І. Пометун. - К.: «А.С.К»., 2005. - 192с.: іл.

46. Пономаренко О. В. Урок програма-передач // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - №9. - С. 17-18.

47. Попова Т. Ю. Рольова гра на уроках словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2007. - №16. - С.18-19.

48. Поташник M., Левит M. Подготовка и проведение открытого урока // Відкритий урок. -- № 9-Ю. -- 2004. -- С. 29-34.

49. Репкин В. Что такое развивающее обучение? // Дайджест педагогічних ідей та технологій. -- №3. -- 2003. -- С. 18-21.

50. Сачава H. M. Педагогіка В. O. Сухомлинського -- педагогіка XXI століття // Відкритий урок. -- № 19-20. -- 2003. -- C. 25-56.

51. Сиротенко Г.O. Шляхи оновлення освіти: науково-методичний аспект. -- Харків: Основа. -- 2003. -- 96 с.

52. Сиротенко Г.O. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. -- Харків: Основа. -- 2003. -- 80 с.

53. Співаковський O.В. Теорія і практика використання інформаційних технологій у процесі підготовки студентів математичних спеціальностей. -- Херсон: Айлант. -- 2003. -- 224 с.

54. Тучкова T. Урок -- показатель мастерства учителя // Відкритий урок. -- №9-10.-- 2004. -- C. 11-29.

55. Форми навчання в школі / За ред. Ю. І. Мальованого. - К. : Освіта, 1992.

56. Цінько С. та ін. Інноваційні методи в навчанні рідної мови // Українська мова та література. - 2007. - №2. - С. 9-13.

57. Шамова T.И., Давиденко T. M. Управление образовательным процессом в адаптивной школе. -- M.: Центр «Педагогический поиск». -- 2001. -- 384 с.

58. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект/ Посібник для вчителів і студентів. - Київ: СПД Богданова А.М., 2007. - 220 с.

59. Шаромова В., Дубас З. Нетрадиційні уроки фізики. Частина 1.2. -- Тернопіль. «Підручники і посібники». -- 2003. -- 160 с.

60. Шкільні інновації / Інформаційно-методичний збірник для працівників системи освіти, методистів, керівників шкіл та вчителів. -- Одеса. -- 2002. -- 96 с.

61. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. -- M.: -- 1996.-- 132с.

Размещено на Allbest.ru