Особливості формування мовлення у розумово відсталих дітей

Зв'язне писемне мовлення розумово відсталих дітей вивчали Л.С. Вавіна, М.Ф. Гнєздилов, Є.О. Гордієнко, Є.Н. Зав'ялова, Р.К. Луцькіна, В.Г. Петрова та ін [8, c.241]. Свої висновки щодо особливостей писемного мовлення учнів допоміжної школи вони робили на основі аналізу їхніх письмових робіт -- переказів та творів Недосконалість переказів деяких школярів зумовлена їх відволіканням, яке спостерігається при сприйманні оповідання, браком прагнення самостійно вникнути в зміст почутого, а в подальшому -- невмінням довільно організувати складний процес відтворення.

Складні речення замінювалися простими, у результаті чого залишаються нерозкритими просторові, часові, цільові та інші відношення. Переказуючи зміст оповідання, учні порушують правила побудови речень.

Великою складністю для учнів з розумовою відсталістю є самостійне написання твору. Учні вживають переважно прості речення. Складні речення трапляються в їхніх творах рідко, вони неправильно побудовані, є громіздкими. Школярам складно виражати часові, причинні та умовні зв'язки, вживати сполучники.

Наявність плану до твору покращує мовленнєву діяльність розумово відсталих учнів усіх класів. План впорядковує мовленнєву діяльність, надає їй певної спрямованості. Користуючись планом, учні глибше і різнобічніше розкривають запропоновану тему. Проте питання плану спонукають школярів лише до однослівних і неповних відповідей. У більшості учнів твори, написані за планом, не становлять єдиного цілого. Діти не прагнуть до зв'язного викладу думок, а складають відповіді на пункти плану, орієнтуючись на їхню кількість та словесне оформлення.

Отже, навчання розумово відсталих дітей писемного мовлення ґрунтується на вже відносно розвиненому усному мовленні.

ВИСНОВКИ

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. І це невипадково. Мовлення - дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам'яті, сприймання (насамперед слухового, зорового), рухової сфери дитини тощо. Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов'язково позначається на стані мовлення дитини.

Порушення мовлення у дошкільників мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі.

Аналіз досліджень показує, що у цих дітей є несформованим не тільки саме мовлення, але й його передумови: у них не розвинуті просторові дії, не сформований інтерес до оточуючого, не розвинута предметна діяльність. Всі ці важливі фактори лежать в основі розвитку смислової сторони мовлення, а також його граматичної побудови. Крім того, у цих дітей нема потреби в спілкуванні, і не розвинуті домовленнєві засоби спілкування; не сформовані слухова увага і сприйняття, фонематичний слух і артикуляційний апарат, що забезпечує становлення звукової сторони мовлення. Тому необхідно вести корекційну роботу з дітьми в двох напрямках - з однієї сторони, над створенням передумов мовленнєвого розвитку, з іншої - над розвитком основних функцій мовлення: функції спілкування (комунікативної), пізнавальної функції і функції регулювання діяльності.

Порушення мовного розвитку розумово відсталих школярів яскраво виявляється при розгляді співвідношення між їх мовленням і діяльністю. Словесне опосередкування, зокрема словесна регуляція діяльності, і здатність використовувати результати власної практичної діяльності для пізнання навколишньої дійсності формуються у цієї категорії дітей зі значним відставанням і серйозними відхиленнями.

Недостатність внутрішнього мовлення при розумовій відсталості позначається на регуляції поведінки у конфліктних ситуаціях, коли безпосередньо бажане суперечить вимогам навколишнього середовища. Конфлікт між "хочу" і "треба" у дітей з нормальним розвитком вирішується через внутрішній діалог, завдяки самопереконанню, зважуванню всіх "за" і "проти". Діти з інтелектуальними вадами не схильні аналізувати наслідків, передбачати результати своєї поведінки, і тому діють імпульсивно. Однак, безперечно, що саме мовлення відіграє істотну роль в організації та упорядкуванні пізнавальної діяльності олігофренів. Залучення мовлення до сприймання, запам'ятовування, пізнання позитивно впливає на ефективність цих процесів. Діти краще впізнають ті предмети, назвами яких вони володіють; якщо дослідження об'єктів супроводжується вербальними поясненнями, це робить їхнє сприймання точнішим і повнішим; обсяг запам'ятовування предметних картинок збільшується, якщо дитина називає вголос кожне зображення. За даними В.Г. Петрової, практичне вивчення предметів сприяє пізнанню їхніх властивостей за умови, що воно супроводжується власним мовленням дитини. Мовлення організовує, упорядковує та активізує мислення школярів, підіймає його на більш високий вербальний рівень.

Під впливом спеціального навчання, яке має корекційну спрямованість, у співвідношенні мовлення і діяльності учнів допоміжної школи, відбуваються позитивні зрушення. Вони виявляються у зростаючому вмінні таких дітей керуватися словесною інструкцією, у підвищенні адекватності звітів про виконану роботу, використанні практичних дій як засобу пізнання об'єктів.

Робота з розвитку мовлення проводиться в найтіснішому зв'язку з емоційним і соціально-особистісним розвитком дитини, з формуванням уявлень про себе, про навколишню наочну і соціальну дійсність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Давидова О. Вплив психофізичних відхилень на стан мовленнєвого розвитку дитини //Дефектологія. - 2007. - №11. - С. 49 - 51.

2.Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. Н. Основи патопсихології. - Главник, 2008. - С. 75 - 80.

3.Пахомова Н. Г. Діагностика мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з дизартрією до навчання в школі. Навчально-методичний посібник. - Полтава: АСМІ, 2008. - 84с.

4.Піроженко Т. Мовлення дитини: Психологія мовленнєвих досягнень дитини. - К. : Главник, 2005 - 112с.

5.Савченко М. А. Методика виправлення вад вимови у дітей. К.: Рад. Школа, 1983. - С.165.

6.Синьов В. М., Коберник Г. М. Основи дефектології: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1994 - С. 61 - 77.

7.Синьов В. М. Розумова відсталість як педагогічна проблема. Навчальний посібник. - К.: 2007. - С. 17 - 37.

8.Синьов В. М., Матвеева М. П., Хохліна О. П. Психологія розумово відсталої дитини. Підручник. - К.: Знання, 2008. - С. 217 - 246.

9.Соботович С., Тищенко В. Засвоєння розумово відсталими дітьми граматичних категорій та абстрактного лексико-граматичного значення слова // Дефектологія. - 1998. №4. - С. 2 - 5.

10.Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник / За редакцією В. І. Бондаря. - Луганськ: Альма-Матер, 2003 - С. 264 - 265.

11.Стадненко Н. М., Обухівська А. Г., Матвєєва М. П. Нариси з олігофренопсихології. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно видавничий відділ, 2002. - 200 с.

12.Теорія і практика олігофренопедагогіки: збірник наукових праць / За редакцією В. В. Золотоверх.- К.:Науковий світ, 2007. - 230с.

13.Тищенко В. В. Зміст інтелектуального компонента мовленнєвої діяльності. Науковий Часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - №3. - С.129 - 141.

14. Тищенко В., Рібцун Ю. Як навчити дитину правильно розмовляти : Від народження до п'яти років: Поради батькам. - К.: Літера ЛТД, 2006. - 128 с.

15.Виготский Л. С. Мышление и речь: Психологические исследования. - М.: Лабиринт, 1996 - 461с.

16.Виготский Л. С. Педагогическая психология / Под редакцией Давидова В. - М.: Педагогика, 1991. - 480с.

17.Катаева А. А, Стребелева Е. А. Дошкольная олигофренопедагогика. -М.: ВЛАДОС, 1998. - 208 с.

18.Логопедия: учебник для студентов дефектол. фак. пед. Высших учеб. Заведений / Под ред. Л. С. Волковой. - М.: Гуманитар изд. центр ВЛАДОС, 2007. - С.572 - 595.

19.Ляпидевський С. С. Невропатология: 2003. - С.160 - 170.

20.Особенности умственного розвиття учащихся в всомагательной школе / Под редакцией Ж. И. Шиф М.: Просвещения, 1965. - С. 129 - 217.

21.Психологические проблемы коррекционной роботы во вспомагательной школе / Под редакцией Ж. И. Шиф, В. Г. Петровой, Т. Н. Головиной . - М.: Педагогика, 1980. - С.171.

22.Селецкий А. И. Психология и психопатология слабоумия. - К.: Рад. Школа, 1981 - С.138.

23.Справочник практического врача / Сост. И. Бородулин; Под. ред. А. И Воробьева. - 9 - е изд., перераб. И доп. - М.: ОООИздательство “Оникс”: Изд. “Мир и Образование”, 2005. - 861с.

24.Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Т. В. Основы логопедии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. “Педагогика и психология (дошк.)”. - М.: Просвещение, 1989. - 223.

ДОДАТОК 1

Відносна частота причин розумової відсталості у Західній Європі

ДОДАТОК 2

Особливості мовленнєвого розвитку дітей з олігофренією