Особливості проведення уроків природознавства з використанням плану і карти в сучасній початковій школі

Удосконалення підготовки до життя учнів допоміжної школи передбачає приведення у відповідність з новими потребами суспільства визначеної для осіб даної категорії мети їх виховання й навчання, а також добору і реалізації засобів для досягнення її.

Ефективність корекційно-розвивального впливу на учнів допоміжної школи досягається створенням оптимальних педагогічних умов. При цьому треба враховувати, що педагогічний процес всебічно впливає на особистість дитини, яка розвивається. Викладання окремих предметів не повинне обмежуватись вузькоспеціальним підходом, оскільки людина розвивається системно і в навчанні, і в інших видах діяльності. Розглядаючи навчання з позицій комплексного підходу, треба визначити завдання і зміст кожного навчального предмета в загальній системі педагогічних засобів формування особистості.

У процесі навчання природознавства у розумово відсталих учнів формується система знань про природу земної кулі, про життя і працю людей, закладається підґрунтя наукового світогляду, формується ставлення до природи, до праці. Вивчення природознавства розвиває в учнів спостережливість, пам'ять, логічне мислення, уяву і мову. Цьому сприяє зміст природознавства і спеціальні педагогічні засоби, які використовуються при її вивченні.

Розділ 2. Дослідження особливостей використання плану та карти на уроках у сучасній початковій школі

2.1 Особливості вивчення природознавства у 4 класі

За навчальним планом на вивчення природознавства у 4 класі відводиться 1 год. на тиждень, всього 34 год. Завдання курсу природознавства у 4 класі полягають у тому, щоб поглибити знання учнів про неживу і живу природу та працю людей свого краю, дати їм уявлення про різноманітні професії, сформувати вміння читати нескладний план, географічну карту, глобус, навчитись орієнтуватися на місцевості за допомогою компасу і місцевих ознак (Сонця, розташування мурашників, розростання гілок на південь, а моху з північного боку дерев та інших орієнтирів). Озброїти учнів знаннями про природу та працю людей нашої Батьківщини. У 4 класі учні продовжують вести спостереження за природою і працею людей своєї місцевості, і, таким чином, здійснюється сезонний і краєзнавчий принципи навчання.

Використання краєзнавчого матеріалу під час спостережень дає змогу учням побачити навколишню дійсність у різноманітних зв'язках, відношеннях і залежностях. Безпосереднє спілкування з природою сприяє розвитку у дітей спостережливості, самостійності в набутті знань, зацікавленості в навчанні.

Кожного сезону на підставі спостережень учнів проводяться узагальнення.

Кожний розділ програми з природознавства має специфіку викладання. Так, досить складним і зовсім новим для учнів є розділ «План і карта». Ознайомлення учнів з фізичною картою України дає змогу вчителеві створити у них певні просторові уявлення, які сприятимуть кращому засвоєнню матеріалу наступних тем. Серед інших методів, які вчитель використовує на уроках, перевага надається роботі з картою. Але, щоб учні усвідомили поняття «географічна карта», вчителю необхідно провести велику роботу по формуванню цілої низки проміжних уявлень і понять, а саме: «горизонт», «сторони горизонту», «орієнтування на місцевості», «масштаб», «план», «топографічна карта» і лише після цього - «географічна карта» (Додаток Б).

Метод роботи з картою включає певну систему прийомів. Користуватися ними треба навчити дітей в першу чергу. Всі прийоми роботи з картою поділяються на такі групи.

1. Підготовчі. Учні усвідомлюють поняття про план і карту.

2. Математичні. Учні знайомляться з математичною основою карти, засвоюють поняття про масштаб, вчаться вимірювати по карті.

З Графічні. Це прийоми, які допомагають учням набути вміння креслити плани (шляху, ділянки), заповнювати контурні карти.

4. Прийоми цієї групи дають можливість учителю навчити учнів висловлювати за даними карт свої судження, складати усні та письмові розповіді, робити висновки.

5. Виховні. Підводять учнів до відповідних ідейно-політичних висновків. Наприклад, формуючи в учнів поняття про ту або іншу карту, учитель на яскравих прикладах показує значення цієї карти в житті людей. Розкриваючи зміст окремих географічних назв, учитель може розказати дітям про героїчні подвиги вітчизняних учених-географів, дослідників та ін.

Найбільш складною темою є «Масштаб». Тому, щоб полегшити дітям усвідомлення її, необхідно запропонувати виконати кілька вправ не тільки на даному уроці, а й повернутися до формування поняття «масштаб» в інших темах і дати учням вправи на визначення відстані між містами, протяжності гір, річок, особливо під час ігор - уявних подорожей по карті.

Щоб швидше навчити молодших школярів читати карту, необхідно залучати їх до практичної діяльності. Давати дітям завдання для самостійного знаходження об'єктів за умовними знаками, обчислювати відстань між пунктами за масштабом, складати коротенькі характеристики об'єктів, а також вчити аналізувати, зіставляти, порівнювати, робити відповідні висновки. Слід відмовитися від пасивного і механічного запам'ятовування умовних знаків карти.

Активізувати пізнавальну діяльність учнів при вивченні карти сприяють різноманітні ігри як на уроках, так і в позакласній роботі.

Географічні карти відносяться до знакових засобів навчання, так як вся інформація на них передається за допомогою умовних знаків та кольорів, тобто в абстрагуватися логічно завершеному вигляді. Це дозволяє побачити всі наявні на Землі об'єкти, оцінити їх взаємоположення і положення в просторі. У початковому курсі природознавства застосовуються наступні види карт - фізичні карти своєї місцевості, України, півкуль та карта природних зон України, плани місцевості, а також атлас "Світ і людина"..

У сучасній методиці карта розглядається як "… засіб триєдиного навчання: вона служить об'єктом вивчення, засобом наочності і джерелом знань про досліджувані географічні явища. Всі три компоненти географічних знань взаємопов'язані і взаємодіють один з одним, бо, не знаючи карти, неможливо використовувати її як засіб наочності і джерело знань". Таким чином, перед вчителем початкових класів стоїть складне завдання - навчити дітей розуміти карту, читати її, використовувати для отримання нових знань. Ця задача реалізується послідовно - робота починається з практичних занять на місцевості. Учні встановлюють місце розташування окремих предметів по сторонам горизонту, визначають відстані між ними.

У класі дається поняття плану, проводиться знайомство з масштабом, умовними знаками, складається план місцевості. Розуміння карти буде більш повним, якщо при формуванні уявлення про неї використовується методичний прийом порівняння плану і карти. При цьому зіставляються величина території, масштаби, умовні позначення, способи визначення сторін горизонту. Доцільно результати порівняння записати в таблицю: завдання - розуміння карти.

Використання прийому порівняння плану місцевості і карти за такими ознаками, як величина, зображає територію, масштаб, способи визначення сторін горизонту і умовні позначення, які допоможуть школярам виявити специфіку карти, а отже, зрозуміти її сутність.

У 4 класі письмові роботи можуть виконуватись за контурними картами, планом, масштабом; можна давати ширші запитання: чим займається населення тундри? який клімат зони пустинь? тощо.

2.2 Підготовка до проведення уроків природознавства з використанням плану і карти в сучасній початковій школі

Карта - важливе джерело географічних знань, щоб вміти читати карту учні повинні спочатку опанувати географічну грамоту. Читати карту - це означає навчитися за поєднанням символів бачити місцевість такою, якою вона є насправді, навчитися оживляти карту.

Щоб навчити карту, спочатку дітей ознайомлюють з топографічним планом місцевості, треба навчити учнів читати план місцевості.

Підготовча робота починається при ознайомленні з планом і картою в 4 класі з теми "Орієнтування на місцевості". Учні дістають знання про горизонт, основні і проміжні сторони горизонту, їх позначення, правила визначення їх за гномоном і компасом.

Під час вивчення теми "План" діти визначають що таке план, ознайомлюються з умовними знаками плану, з'ясовують значення плану, вчаться креслити план сірникової коробки, стола, класу, майданчика школи користуючись власними вимірами і заданим масштабом. Це підводить учнів до розуміння умовних знаків географічної карти, до вміння читати їх.

При вивченні теми "Карта" діти з'ясовують різницю між планом і картою, яка полягає у масштабі і площі зображуваної території: на карті зображено більші території, але масштаб їх зображення менший.

При ознайомленні з об'єктами карти, вчителеві потрібно спочатку назвати об'єкт, показати на карті, пояснити значення, звернути увагу на характерні особливості, написати назви на дошці, знайти на своїх картах.

Щоб створити відповідне образне уявлення про виучуваний географічний об'єкт роботу з картою потрібно поєднувати з використанням інших наочних посібників, які конкретизують зображення на карті, розкривають зміст умовних знаків. Карта є джерелом знань. Карта вміщує стільки відомостей, скільки може діти найдокладніший текстовий опис, тому необхідно вміти її читати.

Для кращого орієнтування по карті доцільно проводити різноманітні практичні роботи, використовуючи масштаб і визначення напряму. Ефективним методом є умовні подорожі, коли вчитель вказує маршрут, а учні розповідають усе що їм відомо про місцевість, через яку проходить подорож.

У 4 класі виробляються найпростіші навики роботи з контурними картами. Методика роботи з ними ґрунтується на методі порівняння контурної карти з фізичною або картою півкуль.

Назви географічних об'єктів на контурній карті потрібно писати великими буквами. Лист підписують справа від умовного позначення, всі річки - вздовж течії, великі ріки підписують два рази - біля витоку і гирла, назви гірських хребтів - вздовж їх простягання, червоним кольором - кордони, чорним - родовища корисних копалин.

Програма визначає наступні етапи роботи: орієнтація на місцевості за компасом, креслення плану, поняття про масштаб, зображення напрямків предметів на плані. Умовні знаки відмінність плану від малюнків, читання плану, карти, її відмінність від плану, фізична карта України, її читання, знаходження свого міста, району, області на карті.

При перевірці засвоєння матеріалу про план і карту не слід вимагати від дітей переказування відповідних статей підручника. Щоб карти частіше "працювали" потрібно частіше пропонувати дітям знаходити ті або інші об'єкти на карті, які подаються в підручнику.

Умовні знаки оживають в дитячій уяві, показують учням і стрімкі потоки і спокійні ріки, і рівнини, розповідають про могутні лісові простори і широкі простори степу.

Географічна карта включає в себе стільки повідомлень про місцевість, скільки може дати тільки докладний опис. В початкових класах карта служить не тільки наочним посібником, але й джерелом знань. Завдання вчителя - допомогти зрозуміти мову карти.

Спочатку вчитель зупиняється на порівнянні плану та карти (масштаб, територія, знаки). Далі знайомить з умовним зображенням суші і моря. (кольори).

Під час практичних робіт діти вимірюють невеликі відстані між окремими пунктами. Вимірювання протяжності Чорного моря з заходу на схід дає дітям уявлення про відстань 1000 км. Ця робота розвиває просторові уявлення.

Потрібно добитися, щоб діти вміли визначати не тільки основні але проміжні сторони горизонту. Тому слід виконувати вправи на вимірювання відстані в якому напряму від Києва знаходиться Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ, Сімферополь (вимірювання відстані).

Тому у 4 кл. вчитель знайомить учнів з невеликою кількістю одиничних об'єктів: назв материків і океанів, місце розташування Києва - столиці України, діти знаходять Чорне море, гори і інші об'єкти.

Перш ніж показати об'єкт на карті. Вчитель розповідає про нього, показує на картині, виявляє характерні особливості, пояснює його значення. Наприклад показуючи Чорне море, вчитель говорить, що Чорне море не замерзає. Свою назву воно одержало за те, що під час бурі, особливо восени і взимку його поверхня здається зовсім чорною, хоч в спокійному стані воно яскраво-голубе, виблискує на сонці. Вчитель показує картину "Буря на морі" і для порівняння картину "Спокійне море", "Південний берег моря" з серії таблиць для 4 кл (Додаток В).

Повідомлення нових назв і показ їх на карті можуть бути різноманітними. Так при вивчення материків і океанів вчитель показує їх на карті, а діти знаходять у своїх атласах вчитель може сам не показувати, а тільки називати об'єкти (наприклад океан або материк). Діти самостійно знаходять їх в атласах. Вчитель може заздалегідь написати на дошці наприклад назви материків, а діти, коли буде необхідно прочитають ці назви і знайдуть на глобусі або карті півкуль.

Методика роботи з контурними картами будується на порівнянні їх з фізичною картою і картою півкуль. Після вивчення материків і океанів вчитель проводить роботу по контурних картах півкуль, пропонуючи покласти поруч контурну і фізичну карту, а потім знайти спочатку на фізичній карті, а потім на контурній карті материк Північної Америки і відповісти, який океан омиває береги Північну Америку з заходу, сходу, півночі. Знайшовши на контурній карті назви материків і океанів діти підписують їх печатними буквами. Недопустимо розфарбування контурної карти у кольори фізичної карти. Це робота важка і непотрібна, бо діти звикають до неправильного зображення поверхні на контурній карті. Кольором можна позначити кордони, родовища корисних копалин.

Види карт для початкової школи (атлас "Україна географічний атлас") (Додаток Г)

1. Відрізняються карти для початкової школи зображенням масштабу. Для початкової школи дається лінійний масштаб і записують його так 1 см - 50 км. (1 см заміняє 50 км).

2. Карти мають більш яскраве забарвлення.

3. Навантаження на карту значно менше (це кількість зображених об'єктів і назв даних на ній).

Правила показу на карті. Стояти так, щоб не закривати собою карту і показувати указкою довжину від 50 до 75 см. Показувати не підпис, а місцезнаходження об'єкта. Мова під час розповіді по карті повинна бути географічною "не зверху", а на північ.

В темі "Земля - планета" дітям в елементарній формі дається наукове уявлення про нашу планету, закладаються первинні поняття про форму і величину Землі, способах її зображення на глобусі і карті півкуль (Додаток Д). Глобус є моделлю Землі. Це повинні собі чітко уявляти діти. Він розфарбований як і карта. На глобусі можна легко показати основні сторони горизонту. Пластиліном до глобусі в різних місцях ставлять фігури. Якщо фігурка дивиться на північ, то позаду буде південь.

При проведенні уроків в класі ми з'ясували, що розміщення океанів легше запам'ятати користуючись так прийомом: Вчитель показує на карті Тихий океан, пояснює, чому його так називають, а потім записує на дошці назву, а на глобус прикріпляє смужку з написом "Тихий океан". Діти роблять такий же надпис на папері і закладають на карту півкуль. При закріпленні слід дати запитання: які материки омиваються Тихим океаном? Якими океанами омивається Північна Америка? Які океани перетинають екватор? Які материки розташовані тільки в південній півкулі? Який материк знаходиться в північній півкулі? Який материк розташований навколо південного полюса?

Перевірка знань показала, що найбільше помилок допускаються при показі Атлантичного, Тихого і Антарктичного океанів, тобто тих океанів і материків, які розділені на карті півкуль.

Для того, щоб діти одержали цілісне уявлення про положення Антарктиди, Атлантичного і Тихого океанів потрібно при розгляді використовувати глобус.

2.3 Географічні інновації для молодшої школи

природознавство навчання карта комп'ютерний

В зв'язку з переходом на дванадцятирічну освіту навчальний курс «Наша Батьківщина» був замінений на предмет «Я і Україна». Це курс географічного циклу, тому зрозуміло, що він потребує підтримки високоякісним картографічним матеріалом. Інститут передових технологій, що протягом багатьох років долучає українських школярів до досягнень новітньої географічної науки, розробив навчальний атлас з курсу «Наша Батьківщина».

Це видання створене з урахуванням вікових особливостей сприйняття матеріалу учнями молодшої школи. Картографічний матеріал подається спрощено, але не примітизовано. Використання атласу на уроках дає можливість реалізувати індивідуальні здібності учнів, розвивати просторове уявлення та відкриває нові можливості у викладанні предмету.

Атлас має значне інформаційне наповнення. Головна складова - карти або ілюстровані схеми виготовлені на високому професійному та художньому рівні.

Як того вимагає програма, видання знайомить учнів з державною символікою та культурною спадщиною України. Карти та схеми «Зоряне небом північної півкулі», «Сонячна система», «Земля - планета сонячної системи, Глобус - модель землі, Річний рух Землі, Добовий рух Землі», «Горизонт. Положення Сонця на небосхилі в різні пори року», «Поняття сторін горизонту. Орієнтування на місцевості» закладають підвалини знань з астрономії та загальної географії.

Розділ «Поняття про план. Поняття про масштаб» знайомить учнів четвертого класу з основами картографічних знань, щоби більш підготовлено зустріти цю тему у шостому класі.

«Фізична карта півкуль», «Природні зони і тваринний світ Землі» ознайомлює учнів з основами географії материків та океанів, формує поняття про закономірності поясної зональності та висотної поясності.

«Фізична карта України. Форми земної поверхні», «Природні зони України Рослинний і тваринний світ» знайомлять учнів з основами фізичної географії України.

Карти «Населення України. Землі й області» та «Господарство України» знайомлять учнів з основами соціальної та економічної географії України, в легенді карти «Господарство» подаються стислі коментарі до її змісту.

Сучасний досвід показує, що значних результатів у початковому навчанні дає його інформатизація. Поява комп'ютерів у класних кімнатах молодших школярів є загальносвітовою тенденцією.

Сучасні учні початкової школи завдяки загальній комп'ютеризації життя мають базовий рівень користування комп'ютером, що дозволяє більшості з них досить впевнено почувати себе при застосуванні ПК у навчанні.

Комбінування різноманітних джерел інформації, що дозволяє використання комп'ютера на уроці, дає змогу задіяти кілька систем запам'ятовування інформації учнями, до яких додається емоційна сфера сприйняття вивченого матеріалу, яка відіграє особливо велике значення у молодшому шкільному віці, а у дорослих стає менш значущою. Саме тому, використання інформаційних технологій у навчанні значно ефективніше при роботі з молодшими школярами, ніж з старшокласниками.

Певні напрацювання у інформатизації молодшої школи є і в Україні. Кілька років тому Інститут передових технологій розробив для учнів 5 класу електроні атласи з Історії України та курсу «Мій Київ», які успішно використовують вчителі-предметники.

У школі нами був проведений моніторинг рівня запам'ятовування учнями 4-х класів. Зазначений на діаграмі 4-в клас був експериментальним, уроки в якому проходили в обладнаному комп'ютером кабінеті, 4-г клас - контрольний, учні якого навчались у звичайному кабінеті (Додаток Е).

Логічним продовженням CD для молодшої школи стала розробка електронного атласу для 4 класу «Я і Україна», підготовленого до видання Інститутом передових технологій. Це - перший педагогічний програмний засіб, підготовлений в Україні для початкової школи.

Видання відповідає навчальній програмі, доповнює підручник і може бути гарним доповненням до поліграфічних навчальних ресурсів у школі. Окрім високоякісних електронних карт, CD-атлас містить малюнки, фотографії, тексти, запитання до самоперевірки та «розваги», що в ігровій формі активізують наполегливість, посидючість, сприяють зацікавленню предметом.

У виданні витримана збалансованість тематичного навантаження та співвідношення ілюстративних, текстових та картографічних елементів карти. Карти атласу добре оформлені, доповнені малюнками, оригінальними схемами та таблицями. Велике значення у вивченні предмету мають ілюстрації та відеосюжети, що роблять матеріал, що вивчається більш доступним, зрозумілим, покращують його запам'ятовування.

Велике значення набуває використання електронного атласу під час виконання практичних робіт та вивчення теми «Твій рідний край». Так, на уроках «Рідний край на території України» та «Корисні копалини в рідному краї» доцільно використання електронної фізичної карти України, збільшеної на необхідній ділянці до максимального масштабу. Додаткові знання учням дадуть слайди та відеосюжети, особливо під час використання електронної карти «Природні зони України. Рослинний та тваринний світ».

Цікавою як для учня, так і для вчителя, може бути робота з електронними контурними картами, що входять до складу атласу. На контурній карті великого розміру, що подається, наприклад, на мультимедійній дошці, набагато зручніше пояснити правила заповнення контурних карт, вимоги до підписів, нанесенню умовних знаків. Це спрощує поточний контроль знань учнів, пов'язаний зі знанням географічної номенклатури, підсилює інтерес школярів до предмету і безумовно стимулює розвиток комп'ютерних навичок.

Інтерфейс педагогічного програмного засобу легкий для сприйняття як вчителями, так і учнями, а у «Керівництві користувача» надається детальна інформація щодо використання програми.

Хоча використання електронного атласу потребує певного рівня технічного забезпечення навчальних класів та комп'ютерної обізнаності користувачів, воно відкриває нові можливості у вивченні предмету та реалізації індивідуальних здібностей учнів.

Наявні функції СD-атласу дають можливість використовувати його вчителем при підготовці до уроку, розробці та використанні тестового контролю знань учнів, тиражування завдань на окремих аркушах. А учням він буде у пригоді при підготовці домашніх завдань, в написанні рефератів та повідомлень, формуванні навичок роботи з комп'ютером.

Використання СD-атласу можливе при наявності хоча б одного комп'ютера, до якого під'єднано проектор, мультимедійну дошку, телевізор або монітор з великим екраном. В цьому випадку карти електронного атласу можливо використовувати замість стінних. Інший напрямок - використання у комп'ютерного класу, коли учні можуть переглядати зміст CD з персональних комп'ютерів.

Висновки

Аналіз шкільної практики засвідчує наявність суперечностей між завданнями щодо формування у молодших школярів природничих знань, які передбачені у новітніх нормативних документах, та недостатнім рівнем їх вирішення. Зокрема набуває особливої значущості проблема формування понять план місцевості та карта. Учні часто засвоюють визначення поняття без розуміння його сутності, оперують термінами без усвідомлення наявних істотних ознак, відчувають труднощі у класифікації і систематизації понять. Зняття цих суперечностей передбачає здійснення спеціально організованого процесу формування понять та цілеспрямованої системи роботи в ньому, що дозволить поєднати процеси навчання і розвитку учнів.

Навчання природознавства здійснюється методами, в яких ураховуються їх внутрішня (зміст) і зовнішня (форма) сторони. Внутрішню сторону відображають методи за рівнем пізнавальної самостійності учнів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, евристичний (частково-пошуковий), дослідницький (пошуковий). А зовнішню - методи за джерелом знань: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), практичні (дослід, практична робота, спостереження), наочні (використання натуральних, образотворчих, аудіовізуальних засобів наочності, моделей). Зазначені методи поєднуються. Обов'язковою умовою поєднання є відповідність змісту методу його формі, тобто зовнішньої сторони - внутрішній. Наприклад, репродуктивна бесіда, евристична бесіда, репродуктивна розповідь, проблемний виклад, репродуктивна практична робота, дослідницька практична робота.

При роботі з планом, а надалі й з іншими планами та картами треба звернути увагу учнів на те, що саме зображено на них.

Вже в другому класі, продовжуючи роботу з планом класу, переходити від роботи з макетом шкільної ділянки до її плану, причому на початковому етапі роботи план використовувати паралельно з макетом, що дає можливість співвіднести умовні знаки плану опосередковано через макет з позначеними ними об'єктами реальної місцевості.

Головним у цій роботі є формування свідомого сталого уявлення про просторове розміщення знайомих, які постійно спостерігаються, об'єктів, співвідношення їх з умовно-об'ємними і символічними зображеннями, вміння передавати словесно та графічно їхні просторові характеристики. В план найближчого оточення включаються вулиці, розташовані поряд зі школою.

Учні другого класу можуть відтворити за планом макет шкільного подвір'я, скопіювати план. Упродовж всього навчального року проводяться вправи на закріплення навиків просторового орієнтування. Необхідно добиватися від учнів використання під час роботи з макетом і планом слів, що позначають просторові характеристики об'єктів (великий, маленький, високий, низький) та просторові відношення між ними (ближче, далі, праворуч, ліворуч, спереду, ззаду). Учні повинні вміти правильно зорієнтувати будинок школи на макеті і розмістити решту об'єктів відносно нього.

У третьому і четвертому класах радіус найближчого оточення розширюється. В класній кімнаті повинні бути плани мікрорайону, населеного пункту (міста, села), на яких виділені знайомі дітям орієнтири. Учні мають знати, де на плані розташована їхня школа, і навчитися показувати шляхи сполучення, які зв'язують школу та інші знайомі об'єкти (вокзали, центр міста, кінотеатри та ін.).

Таким чином, перед систематичним навчанням природознавства, коли, як вже вказується, вивчається одна з найважливіших і найскладніших тем - "План і карта", учні отримують істотну основу для її вивчення і розуміння. Картографічна пропедевтика ставить за мету навчити учнів формальному читанню картографічних посібників, а завдання вчителя природознавства полягає в тому, щоб розвинути ці вміння до рівня, необхідного для вивчення географічного матеріалу, передбаченого програмою допоміжної школи.

У сучасній методиці карта розглядається як "… засіб триєдиного навчання: вона служить об'єктом вивчення, засобом наочності і джерелом знань про досліджувані географічні явища. Всі три компоненти географічних знань взаємопов'язані і взаємодіють один з одним, бо, не знаючи карти, неможливо використовувати її як засіб наочності і джерело знань". Таким чином, перед вчителем початкових класів стоїть складне завдання - навчити дітей розуміти карту, читати її, використовувати для отримання нових знань. Ця задача реалізується послідовно - робота починається з практичних занять на місцевості. Учні встановлюють місце розташування окремих предметів по сторонам горизонту, визначають відстані між ними.

У школі нами був проведений моніторинг рівня запам'ятовування учнями 4-х класів бесіди "Орієнтування в туристичному поході". Ми дійшли висновку, що використання плану та карти на уроках природознавства сприяє не тільки отриманню нових знань, а й підвищенню рівня навчальної діяльності (Додаток Ж).

Список використаної літератури

1. Закон України "Про загальну середню освіту". - К., 1999.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти. - К., 2000.

3. Концепція загальної середньої освіти. - К., 2001.

4. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. - К.: Початкова школа, 2001. - 256 с.

5. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 3-4 класи. - К.: Початкова школа, 2003. - 296 с.

6. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. ? К.: Початкова школа. - 2006. - 432 с.

7. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах. Навч. посібник. ? К.: Веселка, 1998. - 334 с.

8. Байбара Т.М. Я і Україна: Підручник для 3 кл./ Т.М. Байбара, Н.М. БІЙК. - К.: Форум, 2003. - 176 с.

9. Байбара Т.М. Я і Україна: Підручник для 4 кл./Т.М. Байбара, Н.М. Бібік, -К.: Форум, 2004. - 176 с.

10. Байбара Т.М. Природознавство в 3(2) класі: Посібник для вчителя. - К.: Освіта, 2001. - 224 с.

11. Душина И.В.; Понурова Г.А. Методика преподавания географии: Пособие для учителей и студентов педагогичных университетов и институтов. - М.: Просвещение, 1996. - 192с.

12. Зміст та корекційна спрямованість вивченні географії в допоміжній школі. ? К., 1996.

13. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання природознавства в школі : Навчально-методичний посібник. - К.: Стафед-2, 2000. ? 320с.

14. Коваль Н.С, Грущинська І.В., Варакута О.М. Готуємось до уроків природознавства. 3(2) клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, ? 2000. - 112 с.

15. Липа В. Картографическая наглядность в коррекционном обучении учащихся вспомогательной школы. //Дефектология. ? 1997. ? №2.

16. Липа В., Одинченко Л. Вивчення економічної та соціальної географії в допоміжній школі. // Дефектологія. ? 1998. ? №4.

17. Любишина Л.С. Практическая направленность уроков географии в вспомогательной школе. // Дефектология. ? 1990. ? №2.

18. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання. Доповнене, 2001. - 144 с.

19. Нарочна П.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. - К.: Вища школа, 1990. - 302с.

20. Пакулова В.Н., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1990. - 192с.

21. Пороцкая Т.И. Лекции по методике преподавания географии во вспомогательной школе. ? М., 1970.

22. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 1997. - 432 с.

23. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. - К.: Магістр-S, 1997.

24. Синев В.Н., Стожок Л.С. Коррекционная работа на уроках географии и естествознания во вспомогательной школе. ? К., 1977.

25. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. - К.: Радянська школа., 1988. - 310 с.

26. Шипович Є.Й. Методика викладання природознавства: Навчальний посібник для студентів географічних факультетів університетів. - К.: Вища школа, 1981. - 174 с.

Додаток А

Додаток Б

Географічна карта України

Адміністративно-територіальний поділ України

План місцевості

Цифровий план місцевості

Додаток В

Карта. Чорне море

Буря на морі



Спокійне море

Додаток Г

Додаток Д

Карта півкуль

Глобус

Додаток Е

Діаграма рівня запам'ятовування учнів з природознавства

Додаток Ж

Орієнтування в туристичному поході

Орієнтуватися - це означає вміти визначити своє місцеположення на місцевості, в просторі по відношенню до сторін горизонту й предмета-орієнтира, видимого з точки місця знаходження. Орієнтування при пересуванні по незнайомій місцевості полягає і у визначенні відстаней та дотримуванні потрібного напряму маршруту. Для цього застосовують найрізноманітніші прийоми і засоби: компас, карту, годинник, небесні світила, обриси рельєфу, різноманітні місцеві предмети та природні ознаки. Важливо, щоб орієнтування проводилось безперервно і одночасно кількома способами, які б доповнювали один одного і служили своєрідним контролем.

При будь-якому способі орієнтування дуже важливо вибрати на місцевості такі орієнтири, які стануть маяками, вказуватимуть потрібний напрям, забезпечуватимуть рух без помилок. Це можуть бути вершини горбів, вигини річок, перехрестя доріг, окремі будинки тощо.

Визначити своє місце знаходження відносно сторін горизонту, знайти північ, південь, схід та захід найпростіше за допомогою компаса. Користуватись ним можна у будь-який час і в будь-яку погоду. Але з компасом треба поводитися обережно: тримати подалі від металевих предметів, оберігати від ударів, уникати його використання поблизу залізничних ліній, ліній електропередач, оскільки вони будуть впливати на точність показу магнітної стрілки.

У туристичному поході обов'язково повинна бути карта. Вона являє собою зображення на площині земної поверхні в зменшеному вигляді. Доречним також буде детальний план місцевості, де певними топографічними знаками служитимуть зазначені орієнтири місцевості. Знання топографії, вміння читати карту за умовними позначками дозволять без помилок і втрати часу успішно здійснити запланований рух по маршруту.

При відсутності компасу і карти можна також орієнтуватись за природними ознаками. Варто пам'ятати, що коли в полудень стати спиною до сонця, то попереду буде північ, позаду - південь, з правого боку - схід, з лівого - захід. В безхмарну ніч сторони горизонту найлегше встановлювати за Полярною зіркою, яка завжди вказує напрям на північ. А ще важливо знати, що у дерева з північного боку гілки коротші, а з південного - довші і густіші; мох укриває північний бік дерев та каміння; мурашники майже завжди знаходяться з південної сторони дерева, пенька чи куща; південна сторона більш полога, ніж північна; ягоди і фрукти раніше достигають з південної сторони, а відстань між річними кільцями на пні дерева ширша з південного боку.

Размещено на Allbest.ru