Корекція мовлення дітей із загальним недорозвиненням мовлення засобами логоритміки

– вправи на розвиток міміки обличчя;

– вправи на розвиток дрібної моторики;

– слухання музики;

– гра.

Мовленнєвий матеріал залежить від змісту логопедичної корекції (підготовчий етап, постановка, автоматизація чи диференціація): це пісні, хороводи, скоромовки, вірші, драматизація з піснями, інсценування, тощо.

3. Заключна частина.

Заспокійливі вправи, вправи на розвиток міміки відповідно до музичних образів, ігри, заспокійливе звичайне ходіння під музику, слухання музики в поєднанні зі спокійними рухами з предметами і без предметів, визначення її характеру.

Кожна частина включає в себе різні види вправ, які вирішують певні корекційні завдання.

У вступній частині використовуються вправи на розвиток основних рухів. Ці вправи полягають у вигляді марширування в різних напрямках, побудова шеренг, колон, перестроювання, переступання через предмети, обхід предметів, біг, підскоки, стрибки, підскоки в різних напрямках, вправи на розвиток рівноваги. Вправи розвивають у дітей первинні навички ходіння по колу (по одному і парами), уміння дотримуватися однакової відстані між дітьми які йдуть, а також шикувати шеренги, лінійки, колони тощо.

У вправах на розвиток основних рухів діти вчаться орієнтуватися в просторі, координувати свої рухи, передавати в ходьбі, бігові, підскоках темп і ритм, регулювати дихання. У них формуються слухова і зорова увага, розвивається словник дітей: розуміння і вживання наголосів, визначень, прийменників (праворуч-ліворуч, між, близько, вище-нижче, в центр-з центру, прямо-в сторону і т.д.). Вправи рухового характеру удосконалюють фізіологічне та мовне дихання.

Основна частина включає в себе:

- загальнорозвиваючі вправи;

- вправи на розвиток почуття ритму;

- вправи на розвиток пам'яті та уваги;

- вправи, що розвивають голос і артикуляцію (спів, виспівування);

- вправи для розвитку дрібної моторики;

- ігри.

Загальнорозвиваючі вправи проводяться з положення, сидячи, лежачи, стоячи, без мовлення і з мовленням, і виконуються в певному темпі і ритмі. Загальнорозвиваючі рухи діляться на вправи для м'язів тулуба, м'язів рук і плечового пояса, м'язів шиї і голови, м'язів ніг. При закріпленні рухових умінь корисно включати загальнорозвиваючі рухи в комплекс вправ. Це сприяє активізації уваги, пам'яті, нормалізації м'язового тонусу, темпу і ритму; вихованню спритності, точності виконання рухів.

Основні, загальнорозвиваючі рухи в співі і в спеціальних завданнях, формують плавний і тривалий видих без голосу і з голосом, що забезпечує комплексне вирішення низки корекційних завдань. Наприклад, у вступній вправі «Музичне вітання» діти підспівують зі словами «добрий день» та з одночасним рухом пальців рук. Таким чином, розвивається координація голосодихальних і моторних навичок.

Вправи, що розвивають почуття ритму розучуються під музику, сприяють вихованню темпу і ритму. Музичний керівник проводить на заняттях з логоритміки постійну роботу над розрізненням повільного і швидкого темпів, уповільнення і прискорення в музиці. Тренування можна починати з найпростіших ритмів: проплескати своє ім'я, день тижня і т.д. Діти дуже люблять працювати з ритмічними картками, викладати найпростіші пісеньки - ритми.

Ритмічний малюнок можна виконувати плескаючи в долоні, перетупотіти, бігом, стрибками, грою на дитячих музичних інструментах.

Вправи на розвиток пам'яті та уваги: стимулюють увагу і зміцнюють зорову, слухову та моторну пам'ять дитини; виховують швидку і точну реакцію на зорові і слухові подразники; формують навички швидкого перемикання з одного руху на інший; сприяють утриманню в пам'яті ряду зорових дій.

Вправи повинні бути ретельно продумані для того, щоб отримати максимальні результати, не завантажуючи дитячу психіку надмірним напруженням.

Слід зважати на вік дітей та їх можливості. Включаючи тільки одну з вправ цього розділу в своє заняття, педагог повинен врахувати, чи слід вибрати рухливе завдання, пов'язане з маршируванням або бігом, чи завдання статичного характеру. Цей вибір залежить від психомоторного навантаження попередньої і наступної вправи даного заняття.

Вправи на розвиток дихання, голосу, артикуляції мають важливе значення для корекції ЗНМ. Адже найважливішою умовою правильного мовлення є плавний і тривалий видих, чітка артикуляція. Фізіологічне дихання здійснюється мимоволі, вдих і видих відбуваються через ніс. Тривалість вдиху і видиху однакова. Мовне дихання відрізняється від фізіологічного: мовець на самому початку висловлювання може вдихнути носом, але при тривалому висловлюванні повітря надходить в легені тільки через рот, тому що швидко і безшумно вдихнути через носові ходи неможливо. Тому при постановці мовного дихання необхідно привчати дітей безшумно і швидко робити вдих через рот. Видих повинен бути тривалим і плавним.

Дихання, голосоутворювання і артикуляція являють собою єдиний процес, тому починати роботу з постановки мовного дихання, нормалізації голосу і уточненню артикуляції слід одночасно. Але, перш за все, необхідно виробити тривалий і сильний фізіологічний видих (без мовлення). Поступово завдання ускладнюються: спочатку тренування тривалого видиху проводиться при проголошенні окремих голосних і приголосних звуків, потім - на матеріалі складів, пізніше на видиху вимовляються слова і фрази.

У роботі над розвитком у дітей фізіологічного дихання ми використовували вправи «Подуй на кульбабу», «Задуй свічку», «Погріємо руки».

Прикладами вправ на розвиток мовного дихання можуть бути такі вправи: «Ліс шумить» (діти вимовляють звук «Ш» з одночасним погойдуванням піднятими вгору рук), «Мотор працює» (діти тривало вимовляють звук «Р», роблячи кругові рухи зігнутими в ліктях руками перед грудьми).

З метою оволодіння дітьми навичками мовленнєвого дихання, голосоутворення та артикуляції з урахуванням їх мовленнєвого розвитку, в заняття включаються виспівування і спів пісень.

Ми рекомендуємо музичним керівникам на початкових етапах роботи над співом підбирати пісні з короткими фразами, з метою правильно голосоутворювання. Крім того, небажано, щоб в мелодії зустрічалися великі інтервали; необхідно підбирати пісні в повільному і середньому темпі; бажано, щоб у тексті пісень було багато голосних і дзвінких приголосних; акомпанемент пісень повинен бути нескладним; краще підбирати пісні, які можна інсценувати; текст пісні має відповідати віку і мовленнєвим можливостям дітей.

Так, наприклад, робота музичного керівника з дітьми в розділі «Спів» ділиться на кілька етапів. Перший етап - проспівування голосних. На заняттях слід звертати особливу увагу на правильне дихання під час співу, постановку голосу, темп і ритм мови. Після цього можна відпрацьовувати виразність виконання. Основне завдання цього етапу - розвиток м'язів мовленнєвого апарату, правильне проспівування голосних і виділення їх на слух. Наступний етап - чистомовки з співом на постановку шиплячих і свистячих. Третій етап - чистомовки з співом на постановку сонорних звуків. Останній етап - закріплення всіх звуків у вільному мовленні.

Робота по співу не обмежується тільки правильною постановкою звуків. Вона повинна відрізнятися одним важливим акцентом - розвитком емоційної сфери дитини, яку вона могла б проявити в міміці, жестах.

Для досягнення позитивного ефекту рекомендується на одному занятті давати пісеньки різного характеру, щоб діти могли відчути різницю в настрої і виразити його своєю поведінкою. Розспівування слід більше давати на голосні, щоб краще відпрацьовувати дихання і задіяти затиснуту нижню щелепу. Одну і ту ж тему краще повторювати по 2-4 рази, щоб діти її засвоїли, а розспівування на голосні співати протягом декількох місяців.

Вправи для розвитку дрібної моторики пальців рук також включаються в різні частини заняття, наприклад, в виспівування або спів.

У кожне заняття включені пальчикові ігри, пальчикова гімнастика або масаж пальців. За насиченістю різних важливих зон кисть не поступається вухові та стопі. Так, вплив на ці зони усуває м'язове та емоційне напруження.

Музичні керівники на заняттях використовують «пальчикові вправи». Вони захоплюючі, оригінальні і цікаві тим, що являють собою мініатюрний театр, в якому акторами є пальці.

При уважному знайомстві з пальчиковими іграми виявляється, що текст знаходить тут не буквальне відображення: певно жести - смислова символіка «волає» до своєї розшифровки та інтерпретації. Пальчикові ігри: розвивають м'язовий апарат, дрібну моторику, тактильну чутливість; впливають на реактивність свідомості (зважаючи на швидкість зміни рухів); підвищують загальний рівень організації мислення дитини, розвивають увагу; сприяють розвитку мовленнєвої діяльності дітей. Текст в пальчикових іграх бажано вимовляти двічі. При повторенні діти підлаштовуються до виконання методом «відлуння».

Рухливі ігри слугують закріпленню навичок, отриманих на музично-ритмічних заняттях, і є їх складовою частиною.

Оскільки діти з ЗНМ часто фізично ослаблені, мало витримані, швидко втомлюються, рухливі ігри допомагають їм розвивати моторні навички, наздогнати однолітків у фізичному розвитку. Більше того, у дітей поліпшуються пам'ять, увага, переключення, вони стають більш зібраними, активними, витриманими. Поряд з виробленням швидкості рухової реакції ігри розвивають здібності до гальмування, привчають до стриманості і терпіння. Для деяких дітей гра є тим засобом, який залучає їх в колектив, змушує побороти почуття страху.

На початку корекційної роботи доцільно включати в заняття ігри з різними елементами шикувань або перешикувань, а пізніше, коли основні моторні навички практично сформовані, - ігри з бігом, стрибками, підскоками.

Від поставленого музичним керівником завдання в музичне заняття можуть бути включені рухливі ігри, малорухливі ігри або сюжетні ігри.

У міру формування мови в ігри бажано вводити мовленнєвий матеріал. Музичний супровід ігор допомагає узгоджувати рухи по швидкості та тривалості, виховує почуття ритму.

В заключній частині використовуються мімічні вправи (етюди) відповідно до музичних образів, вони широко застосовуються в логопедичній ритміці і сприяють розвитку артикуляційного апарату а також вихованню особистісних якостей; слухання музики в поєднанні зі спокійними рухами з предметами і без предметів; спокійну ходьбу і марширування. Ці вправи сприяють нормалізації дихання, перебудові і врівноваженню процесів збудження і гальмування нервової системи.

Всі вправи на заняттях проводяться по наслідуванню. Мовленнєвий матеріал попередньо не вивчається. Під час занять бажано, щоб діти стояли разом з педагогом у колі або сиділи півколом. Таке розташування дає можливість дітям добре бачити педагога, рухатися і промовляти мовний матеріал синхронно з ним. Успішність всієї роботи залежатиме від відчуття радості, отриманої дитиною на занятті, щоб діти з нетерпінням чекали наступного.

Логоритмічні заняття дають можливість долати проблеми в мовленні у дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення шляхом розвитку, виховання і корекції у дітей рухової сфери в поєднанні зі словом і музикою, що дозволяє дітям глибше зануритися в ігрову ситуацію, створити сприятливу атмосферу засвоєння досліджуваного матеріалу і розвитку творчих здібностей. Знання засвоюються дітьми швидше, так як їх подача супроводжується різноманітними рухами під музику, що дозволяє активізувати одночасно всі види пам'яті (слухову, рухову, зорову). Крім того, колективне виконання завдань сприяє упорядкуванню і вдосконаленню ритмічних процесів, розвиває уміння зосередитись, що допомагає слабким дітям у колективі виконати ритмічний рух, наслідуючи більш сильніших дітей. Музика, ритм, слово, сигнал створюють сприятливі умови для тренування процесів збудження і тренування. Наприклад, гіпоактивні діти стають більш емоційними, рухливими, жвавішими, а гіперактивні заспокоюються. На заняттях відбувається психологічне розвантаження. Діти, отримуючи яскраві враження, позитивні емоції, почуття радості, поступово звільняються від невпевненості в собі, від слабкості, від особистої несамостійності.

Головним принципом логоритмічних занять є взаємозв'язок слова, руху та музики. І все це поєднано у вправах, завданнях, іграх, та спрямовано на вирішення корекційних, освітніх, а також оздоровчих задач.

2.3 Охорона праці в галузі освіти

Проблеми охорони праці в галузі освіти, як і в усіх сферах суспільного життя, на сьогоднішній день є надзвичайно актуальними, тому що велика кількість захворювань в закладах освіти спричинена тим, що не завжди вихователі, вчителі, учні, науково-педагогічні працівники та студенти дотримуються в повному обсязі правил охорони праці. У наш час, як свідчить міжнародна статистика, рівень травматизму може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років.

Охорона праці та безпека життєдіяльності в сучасному техногенному світі відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя.

Тому, в Законі України «Про охорону праці» [16], в Законі України «Про охорону дитинства» підкреслюється, що основним принципом державної політики України є пріоритет життя і здоров'я людини над результатами її праці.

У сучасних умовах під охороною праці розуміється система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення, адже від цього залежить і продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Таким чином, проблема охорони праці є важливою складовою усіх сфер суспільного життя, включаючи й освітню та науково-дослідну роботу в гуманітарній галузі. Зокрема, проблема охорони праці набуває актуальності при роботі та опрацюванні матеріалів в бібліотечних, архівних, музейних та інших установах, а також при проведенні в навчальних закладах занять та інших форм освітньо-виховної роботи, в тому числі і дозвілля.

Для належної організації охорони праці при здійсненні науково - дослідної та освітньої-виховної роботи необхідно керуватися Законами України, передусім такими як «Про освіту» [15]; «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про вищу освіту»; «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічній діяльності»; «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»; «Про інформацію»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про наукову і науково-технічну діяльність»; «Про Основні правила роботи державних архівів України»; «Про Національний архівний фонд і архівні установи»; «Про музеї та музейну справу», Кодекс законів про працю України, Кримінальний Кодекс України.

Правила охорони праці розробляються на основі державних та відповідних відомчих нормативно-правових документів. Так, при проведенні навчальних занять на базі в архівних установ чинними є «Правила охорони праці в архівних установах», затверджені Державним комітетом архівів України відповідно до Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 1 лютого 2005 року №22 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2005 р. за №245/10525.

Цим документом визначено, зокрема вимоги до санітарно-гігієнічних умов праці в архівах. Зазначається, що освітленість виробничих і побутових приміщень архівних установ має відповідати вимогам СНИП ІІ-4-79. Всі приміщення архівних установ, за винятком архівосховищ та фотолабораторій, мають бути забезпечені природним освітленням. Природне та штучне освітлення для роботи з архівними документами має забезпечувати сприятливі умови для загальної та зорової працездатності.

Для забезпечення охорони праці важливо, щоб під час природного освітлення для захисту від прямого та відбитого світла з поверхні екранів і клавіатури були передбачені сонцезахисні пристрої та правильне розташування робочих місць відносно вікон (природний потік світла має попадати на робочу поверхню з лівого боку).

Працюючи в архівних, а також в бібліотечних та музейних установах необхідно знати, що організація освітлення робочих приміщень і зон має виключати попадання прямих і відбитих світлових потоків в органи зору. Під час заміни джерел світла на обладнанні належить встановлювати лампи, які не знижують рівня освітленості.

Необхідно знати, що з метою запобігання погіршенню природної освітленості не можна розставляти на підвіконнях високорослі квіти, шибки вікон потрібно очищати від пилу і бруду 2 рази на рік, внутрішні поверхні рам перефарбовувати не рідше 1 разу на три роки.

Штучне освітлення досягається системою загального освітлення. Для окремих робочих місць застосовується система комбінованого освітлення - загальне плюс місцеве. У світильниках слід використовувати переважно газорозрядні люмінесцентні лампи типу ЛБ, у світильниках місцевого освітлення допускається використання ламп розжарювання. Застосування відкритих ламп для загального та місцевого освітлення не допускається.

У науково-дослідницькій та освітній роботі, як і в будь-якій професійній діяльності, важливого значення набуває раціональна організація робочого місця з позицій наукової організації праці.

Від правильної організації робочого місця залежать умови його ефективності і безпеки. Такі аспекти наукової організації праці, як пристосування умов праці до людини, аналіз системи «людина-техніка - середовище», умови робочого середовища, рівень освітлення на робочому місці та відсутність шкідливих фізичних, хімічних та інших чинників забезпечують необхідну ефективність праці при мінімальних затратах біологічних ресурсів і створюють безпечні умови праці.

Тому, організовуючи робоче місце під час навчального процесу, необхідно звертати увагу на такі питання:

1. Встановити оптимальні параметри освітлення робочого місця дошкільника, студента чи учня (природного і штучного) в аудиторії, класі; групових кімнатах.

2. З'ясувати особливості і дати оцінку метеорологічним факторам при роботі в галузі археології.

3. При використанні в навчальному процесі наявності персональних комп'ютерів, оргтехніки та інших приладів, звернути увагу на вимоги щодо вибору зони робочих рухів (включення, регулювання, спостерігання та ін.).

При виборі зони робочих рухів слід враховувати:

- антропометричні дані людини - довжина рук і ніг, зріст, поле зору;

- надмірний поворот голови (не більше 40° в горизонтальній площині і 30° у вертикальній площині від лінії зору);

- надмірний поворот корпусу (не більше 45° ліворуч чи праворуч);

- витягування рук (не більше 500 мм в сторону і 300 мм вперед), чи ніг (не більше 500 мм вперед і 300 мм вгору).

При роботі з комп'ютером необхідно суворо дотримуватися таких вимог техніки безпеки:

- не вмикати і не вимикати роз'єми кабелів при поданій напрузі живлення;

- не залишати комп'ютери під живленням без нагляду.

Організовуючи своє робоче місце, необхідно враховувати рекомендації щодо організації робочого місця та захисту від шкідливого впливу комп'ютера на здоров'я людини:

1) положення тіла повинно відповідати напрямку погляду, неправильна поза призводить до виникнення сутулості;

2) нижній край екрана повинен бути на 20 см нижче рівня очей;

3) рівень верхньої кромки екрана повинен бути на висоті чола;

4) екран комп'ютера - на відстані 75-120 см від очей;

5) висота клавіатури повинна бути встановлена таким чином, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо;

6) спинка стільця повинна підтримувати спину користувача;

7) кут між стегнами і хребтом має становити 90°;

8) крісло та клавіатуру розміщують таким чином, щоб не було потреби далеко витягуватись;

9) якщо під час роботи доводиться дивитись на документи, то підставку з оригіналом документа слід встановлювати в одній площині з екраном і на одній з ним висоті;

10) треба уникати яскравого освітлення, не втомлювати очі різкою зміною потужності світлових потоків;

11) екран комп'ютера треба розміщувати під прямим кутом до вікон, самі вікна під час роботи доцільно завішувати або закривати жалюзями;

12) у робочому приміщенні доцільно збільшувати вологість (оптимальна вологість - 60% при температурі 21° С), розмістити квіти, акваріум у радіусі 1,5 м від комп'ютера.

Дотримання вимог техніки безпеки при використанні електроприладів в повній мірі стосується і побутових приладів, якими користуються в установах, а також в закладах освіти. Передусім, це стосується електрообігрівачів, кип'ятильників, вентиляторів, кондиціонерів, холодильників тощо. Особливої уваги вони потребують в періоди температурних максимумів.

Серед вимог до утримання даного робочого місця варто не допускати розміщення на ньому сторонніх предметів, невикористаних пристосувань.

Не слід ігнорувати також стан естетики даного робочого місця і враховувати вимоги технічної естетики при оформленні інтер'єру, розміщенні обладнання, виборі кольору фарбування та ін.

Складовою частиною охорони праці є організація протипожежної безпеки. При роботі з науково-дослідною метою в архівних, бібліотечних, музейних та інших установах, важливого значення набуває знання основних обов'язків у разі виникнення пожежі. У цих випадках відвідувачі вищезгаданих установ нарівні з їх працівниками зобов'язані:

– негайно повідомити телефоном про виникнення пожежі пожежну охорону (101);

– повідомити про пожежу керівника чи відповідальну за пожежну безпеку посадову особу та (або) чергового в установі;

– вжити (по можливості) заходів щодо евакуації людей, архівних документів, книжкового чи музейного фонду, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

– у разі необхідності викликати аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

– у разі загрози життю людей негайно взяти участь або організувати їх урятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» та Закону України «Про охорону дитинства» кожен працівник зобов'язаний:

а) дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

б) знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів із охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

в) проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином, загальний огляд основних вимог до проблем охорони праці в галузі освіти дає підстави для виділення найбільш актуальних і першочергових проблем. Передусім, це: суворе дотримання вимог безпеки при роботі з електроприладами; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; організація протипожежної безпеки; обладнання робочих місць.

У сучасних умовах особливої актуальності набуває забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень із охорони праці на місцевому та державному рівнях.

Отже, охорона праці є актуальною та необхідною на сучасному етапі розвитку нашого суспільства в усіх сферах людської діяльності, в тому числі і в освітній галузі. Ми обов'язково маємо пам'ятати про це і неухильно виконувати нормативні вимоги, щодо дотримання техніки безпеки і забезпечення належних умов праці.



Висновки

Сучасна ситуація у системі освіти, в якій відбуваються зміни, пов'язані з орієнтацією на ціннісні напрями педагогічного процесу, його гуманізацію та індивідуалізацію в підходах до вирішення проблем конкретної дитини, спонукає педагогів та спеціалістів до створення нових моделей, пошуку нових форм і технологій спеціалізованої допомоги дітям, які мають проблеми у психофізичному розвитку, навчанні, спілкуванні і поведінці.

Подолання порушень мовлення в дошкільному віці має величезне значення в подальшому житті дитини. Мовлення можуть бути причиною відхилень у розвитку таких психічних процесів, як пам'ять, мислення, уява, а також сформувати комплекс неповноцінності, що виражається в труднощах спілкування. Своєчасне усунення мовленнєвих порушень допоможе запобігти труднощам в оволодінні навичками читання і письма.

Одним із головних завдань мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу є оволодіння літературними нормами української мови та формування зачатків мовної особистості вже на дошкільному етапі навчання. Важливого значення у цьому зв'язку набуває своєчасна і систематична корекція мовленнєвих відхилень дошкільників.

Перед фахівцями, які працюють з дітьми з мовленнєвими відхиленнями, стоїть завдання пошуку найбільш ефективних методів формування мовленнєвих можливостей, збереження і зміцнення фізичного здоров'я дошкільнят, для успішного оволодіння мовленнєвими навичками. Тому саме логоритміка, як показало наше дослідження, являє собою один із засобів подолання загального недорозвинення мовлення у дітей дошкільного віку. Крім того, на сучасному етапі розвитку дошкільної логопедії логориміка є необхідною для всебічного розвитку дитини, оскільки має великий вплив на її розумовий, фізичний і психічний стан.

Аналіз існуючих на сьогоднішній день методик з проведення логоритмічних занять свідчить про те, що методичний аспект використання логоритміки в системі усунення загального недорозвинення мовлення розроблений недостатньо. Це свідчить про необхідність подальшого вивчення і розвитку даного напрямку, так як логоритміка має велике значення в розвитку дитини і є одним з провідних засобів подолання порушень мовленнєвої, психологічної, рухової і музично-ритмічної сфер. Крім того, проведене нами дослідження свідчить про те, що саме розвиток цих сфер у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення має свої особливості і потребує додаткової корекційно-розвивальної роботи, що також свідчить про велику значущість логоритміки.

Логоритміка - це одночасне виховання й лікування, своєрідна терапія на основі використання слова, музики й руху, що дозволяє пришвидшити процес усунення ЗНМ у дітей дошкільного віку та сприяє соціалізації особистості.

Метою нашого дослідження було розробити методичні рекомендації щодо змісту логоритмічних занять для дітей із ЗНМ.

Логоритмічні заняття дають можливість долати проблеми в мовленні у дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення шляхом розвитку, виховання і корекції у дітей рухової сфери в поєднанні зі словом і музикою, що дозволяє дітям глибше зануритися в ігрову ситуацію, створити сприятливу атмосферу засвоєння досліджуваного матеріалу і розвитку творчих здібностей. Знання засвоюються дітьми швидше, так як їх подача супроводжується різноманітними рухами під музику, що дозволяє активізувати одночасно всі види пам'яті (слухову, рухову, зорову). Крім того, колективне виконання завдань сприяє упорядкуванню і вдосконаленню ритмічних процесів, розвиває уміння зосередитись, що допомагає слабким дітям у колективі виконати ритмічний рух, наслідуючи більш сильніших дітей. Музика, ритм, слово, створюють сприятливі умови для тренування процесів збудження і тренування. На заняттях відбувається психологічне розвантаження. Діти, отримуючи яскраві враження, позитивні емоції, почуття радості, поступово звільняються від невпевненості в собі, від слабкості, від особистої несамостійності.

Розроблені нами методичні рекомендації щодо подолання ЗНМ з урахуванням основних принципів і методів логопедичної ритміки, не вичерпують всіх можливостей логоритмічного впливу на ЗНМ. Тому, ми бачимо необхідність у продовженні роботи в даному напрямку.



Список використаних джерел

1. Бабушкина Р.Л. Логопедическая ритмика: методика работы с дошкольниками, страдающими общим недоразвитием речи / Р.Л. Бабушкина, О.М. Кислякова / Под ред. Г.А. Волковой. - СПб.: КАРО, 2005. - 120 с.

2. Баренбойм Л.А. Система детского музыкального воспитания Карла Орфа / Л.А. Баренбойм. - Л.: Музыка. Ленинградское отделение, 1998. - 160 с.

3. Боромикова О.С. Коррекция речи и движения с музыкальным сопровождением / О.С. Боромикова. - СПб.: Детство-Пресс, 1999. - 206 с.

4. Веккер Л.М. Психические процессы?/ Л.М. Веккер. - Л.: Изд-во Ленинградского университета, 2000. - 334 с.

5. Ветлугина Н.А. Методика музыкального воспитания в детском саду: «Дошк. воспитание» / Н.А. Ветлугина, И.Л. Дзержинская, Л.Н. Комиссарова и др. - М.: Просвещение, 1989. - 270 с.

6. Власова Т.А. Обучение и воспитание детей с недостатками в физическом и умственном развитии / Т.А. Власова. - М.: Просвещение, 1997. - 368 с.

7. Власова Т.А. Фонетическая ритмика / Т.А. Власова, Пфафенродт А.Н. - М.: Гуманитарный издательский центр Владос, 1996. - 364 с.

8. Волкова Г.А. Логопедическая ритмика: учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Г.А. Волкова. - М: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. - 272 с.

9. Волкова Г.А. Логопедия: учебник для пед. вузов дефектолог. фак. / Г.А. Волкова / под ред. Л.С. Волковой. - М.: Владос, 2008. - 348 с.

10. Волкова Г.А. Методика обследования нарушений речи у детей / Г.А. Волкова. - СПб.: Сайма, 2000. - 45 с.

11. Гринер В.А. Логопедическая ритмика для дошкольников: Уч. пед. гиз. / В.А. Гринер. - М.: Просвещение, 2001. - 341 с.

12. Гринер В.А. Ритм в искусстве актера: метoд. пocoбиe для театp. и куль. пpocвет. уч-щ / В.А. Гринер. - М.: Просвещение, 1998. - 154 c.

13. Жукова Н.С. Логопедия: преодоление общ. недоразвития речи у дошкольников / Н.С. Жукова, Е.М. Мастюкова, Т.Б. Филичева. - Екатеринбург: Литур, 2003. - 316 c.

14. Забара О.В. З історії виникнення логопедичної ритміки. / О.В. Забара // Логопед. - 2012. - №10. - С. 8-15.

15. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 23.12.2013: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0414-06. - Загол. з екрану. - Мова укр

16. Закон України «Про охорону праці» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 11.12. 2013: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2694-12>. - Загол. з екрану. - Мова укр.

17. Зееман М. Расстройство речи в детском возрасте / М. Зееман. / под ред. В.К. Труткева, С.С. Ляпидовского - М.: Медгиз, 2004. - 299 с.

18. Зейгарник Б.В. Основы патопсихологии / Б.В. Зейгарник. - М.: Изд-во Московского Государственного Университета, 2001. - 378 с.

19. Картушина М.Ю. Логоритмічні заняття в дитячому садку: метод. посібник / М.Ю. Картушина. - М.: ТЦ Сфера, 2005. - 186 с.

20. Касицына М.А. Коррекционная ритмика / М.А. Касицына, И.Г. Бородина. - М.: Издательство «ГНОМ и Д», 2005. - 276 с.

21. Левина Р.Е. Основы теории и практики логопеди / Р.Е. Левина. - М.: Просвещение, 1998. - 367 с.

22. Лопухіна І. С. Мовлення. Ритм. Рух. / І. С. Лопухіна. - СПб.: Дельта, 2003. - 150 с.

23. Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст): советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии / Е.М. Мастюкова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2007. - 304 с.

24. Найдич В.М. Використання логоритмічних прийомів у корекційній роботі. / В.М. Найдич, Л. І. Конюк // Логопед. - 2014. - №3. - С. 28-30.

25. Никашина Н.А. Логопедическая помощь учащимся с речевым недоразвитием / Н.А. Никашина // Недостатки речи у учащихся. под ред. Левиной Р.Е. - М.: Просвещение, 1999. - 85 с.

26. Понятийно-терминологический словарь логопеда / под ред. В.И. Селиверстова. - М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2000. - 400 с.

27. Радынова О.П. Музыкальное развитие детей / О.П. Радынова. - М.: Владос, 2007. - 545 c.

28. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи / С.Л. Рубинштейн. - СПб.: Изд-во «Питер», 2009. - 592 с.

29. Сухар В.Л. Логоритмічні заняття в ДНЗ. 5-6 років / В. Л Сухар. - Х.: Вид-во «Ранок», 2011. - 160 с.

30. Станиславский К.С. Работа актера над собой в творческом процессе переживания / К.С. Станиславский. - М.: Прайм-Еврознак, 2010. - 416 с.

31. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський. - К.: Акта, 2012. - 914 с.

32. Терапія, яка пробуджує почуття радості [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 17.12.2013: http://kid.sumy.ua/? page_id=27. - Загол. з екрану. - Мова укр.

33. Филичева Т.Б. Основы логопедии: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Педагогика и психология (дошк.)» / Т.Б. Филичева, Н.А. Чевелева, Г.В. Чиркина. - М.: Просвещение, 1999. - 223 с.

34. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Устранение общего недоразвития речи у детей дошкольного возраста: практическое пособие / Т.Б. Филичева, Г.В. Чиркина. - М.: Айрис-пресс, 2004. - 375 с.

35. Флоренская Ю.А. Логопедическая ритмика / Ю.А. Флоренская // Избранные работы по логопедии: - М.: АСТ, 2007. - 236 с.

36. Хватцев М.Е. Логопедия / М.Е. Хватцев. - М.: Гуманит. издат. центр ВЛАДОС, 2009. - 272 с.

37. Хілько Г.О. Логоритміка для дітей-логопатів / Г. О Хілько, І. М. Зятіна // Логопед. - 2013. - №8. - С. 24-28.

38. Шашкина Г.Р. Испольование логоритмических средств в работе логопеда / Г.Р. Шашкина. - М.: Просвещение, 1999. - 248 с.

39. Шашкина Г.Р. Логопедическая ритмика для дошкольников с нарушениями речи: учебник для студентов высших пед. учеб. заведений / Г.Р. Шашкина. - М.: Академия, 2005. - 192 с.

40. Шашкина Г.Р. Логопедическая ритмика в системе коррекционо-педагогических воздействий на детей с ОНР в подготовительной к школе группе / Г.Р. Шашкина // Дефектология. - 2009. - №6. - С. 17-23.

41. Шеремет М.К. Логопедія: підручник / М.К. Шеремет. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. - 672 с.

Размещено на Allbest.ru