Тексти для переказу як засіб навчання на уроках української мови

Варто зауважити учням, що під час першого слухання тексту потрібно не тільки сприймати зміст, визначати тему, знаходити відповідність між заголовком і темою (пряма, переносна, опосередкована), намагатися зрозуміти основну думку тексту, а й аналізувати його будову, тобто звертати увагу на те, як- починається текст, як завершується, відзначати логічний зв'язок між окремими мікротемами, реченнями, абзацами, знаходити ключові слова, повтори, синоніми, визначати основний тип мовлення (розповідь, опис, роздум).

Часто виникають запитання, чи можуть учні робити записи, щоб краще запам'ятати почуте? Після (а не під час) першого слухання можна порадити дітям на чернетці записати слова, словосполучення, які їм видалися особливо виразними, яскравими.

Під час повторного слухання, коли повідомляється завдання, пов'язане з видом переказу (докладний, стислий, вибірковий) і характером критичного осмислення тексту, учні уточнюють, чи правильно запам'ятали послідовність тексту; звертають увагу на фактичний бік (дати, імена, місце дії, події та ін.); визначають часові, причинно-наслідкові зв'язки, на які не звернули уваги під час першого слухання; відзначають виражальні прийоми, використані автором. Вони можуть щось занотувати, проте школярам слід наголосити, щоб вони не намагалися записати багато. В робочих матеріалах можуть бути записані ключові слова, словосполучення, що підкреслюють своєрідність авторського стилю, оцінку зображуваного в тексті, ставлення до нього, можливе використання умовних графічних позначень тощо.

Необхідність у третьому слуханні може виникнути тоді, коли загальний задум автора, складний синтаксис, глибокий підтекст не сприймаються зразу і потребують значної уваги учнів. Під час третього слухання достатньо звернутися до окремих фрагментів тексту, що важко сприймаються дітьми, до складних синтаксичних конструкцій, до використаних автором виражальних прийомів та мовних засобів.

Особливої уваги потребує та частина роботи, яка починається після переказування. Створюючи невеликий твір (його обсяг для старшокласників може бути 1--1,5 сторінки (для учнів шкіл з російською мовою навчання -- до 1 сторінки), учень повинен продумати початок тексту, висловити свої погляди, думки, почуття. З цією метою і в t процесі виконання навчальних переказів, і під час підготовки до державної підсумкової атестації варто запропонувати учням лексичний матеріал, що містить слова, словосполучення, мовленнєві звороти, які їм допоможуть під час оформлення власних висловлювань. Наприклад: На мою думку...; по-моєму...; я вважаю...; я переконаний...; мені хочеться зробити висновок...; я передбачаю, що...; я можу з упевненістю сказати (стверджувати)...; деякі сумніви в мене виникають, коли...; я поділяю погляди...; не можна не погодитися з поглядом (думкою автора, героя)...; вважаю за доцільне...; такий погляд підлягає сумніву...; таке твердження є хибним, бо...; я поділяю (не поділяю) погляди автора (героя)... та ін.

Важливим моментом у методиці проведення переказу є робота з чернеткою, редагування написаного. Формування вміння вдосконалювати написане відбувається як на уроках з розвитку зв'язного мовлення, так і під час вивчення лексики, граматики.

Варто наголосити учням, що складання плану на чернетці -- це та частина роботи, від якої залежить успішне виконання завдання в цілому. Тому дуже важливо цій роботі відвести 5--10 хвилин. План на чернетці може бути простий або складний. Він допоможе учневі логічно, послідовно відтворити зміст почутого тексту, проте в чистовий варіант план не записується.

Під час роботи з чернеткою учні також звертають увагу на те, що треба уникати невиправданих повторів, невдалого вибору слів, синтаксичних конструкцій, неправильної розстановки розділових знаків. Під час аналізу переказу із творчим завданням дуже важливо розглянути текст, написаний учнями, з погляду його відповідності таким параметрам, як:

- обсяг відтвореного висловлювання (характеризується підрахунком лексем і речень);

- кількість мікротем;

- повнота розкриття теми і задуму висловлювання; логічна послідовність у викладі думок; збереження типу, стилю і жанру мовлення;

- збереження (більшою чи меншою мірою) характерних для стилю і жанру мовлення мовних засобів

Аналізуючи доповнення до переказу у вигляді твору, важливо звертати увагу не стільки на кількісний, скільки на якісний аспект виконаної учнем роботи: зв'язність, цілісність, завершеність тексту, сформульованість у ньому основної думки. Важливо з'ясувати, якою мірою учень виявив уміння оформляти своє розуміння почутого у вигляді автономного висловлювання (наявність початку і кінця), особливо в художньому тексті, що характеризується багатоплановістю думки

2.2 Тексти для переказу як засіб навчання на уроках української мови

Для роботи над переказами пропонуються різні збірники з текстами для розширення кругозору, збагачення духовного світу учнів, розвиток їхньої творчої уяви. Тематика текстів для збірників переказів різноманітна: це і історія нашої країни, звичаї та традиції українського народу, знайомство з найкращими його синами та дочками, з одвічними його цінностями, мистецтвом національною культурою, висвітлення питання культури спілкування, краси рідного слова, охорони рідної природи, сенсу людського життя, стосунки батьків і дітей, учителів та учнів, вибору професії тощо. Тексти мають бути адаптовано та відредаговані відповідно до навчально-методичних вимог до такого виду роботи, як переказ (докладний, стислий, вибірковий). Одним із основних критеріїв добору текстів була наявність у них типологічної структури, що являє собою взаємодію різних функціонально-смислових типів мовлення, стильової єдності.

Ефективність різних видів переказів забезпечується неухильним дотриманням відповідних вимог. Перш за все треба подбати, щоб тексти для переказів були високоідейними, змістовними. Різноманітними щодо тематичного спрямування і стильових особливостей, доступними і цікавими для дітей, взірцевими щодо мовного оформлення. Учні з особливою охотою переказують тексти про життя дітей, героїчні вчинки видатних людей, школу, сім'ю, пам'ятні події, трудові звершення, про тварин тощо.

Текстами для переказів можуть бути твори фольклору (казка, легенда, оповідання, гумореска), тексти з художньої літератури, газет, журналів, кінофільмів, радіопередача [4, c. 32].

Усі перекази виконуємо у відповідній системі, яка органічно вплітається в загальну систему роботи над зв'язним текстом.

Успіхів у розвитку зв'язного мовлення на основі переказу доможеться той учитель, який уміє забезпечити поступовість у наростання труднощів, посилення ролі самостійності учнів, а також урізноманітнення видів переказів.

Посібники з текстами для переказів містять тексти для переказів та систему підготовчих вправ і завдань (пояснення лексичного значення окремих слів, добір синонімів та антонімів, складання плану, завдання творчого характеру). мовленнєвий переказ текст урок

У текстах для переказів мають бути представлені різні стилі української мови. Мікротексти для переказів можна брати з уривків з художніх творів класиків вітчизняної та зарубіжної літератури й сучасних письменників, фольклорних текстів, фрагментів наукових і публіцистичних статей. Кожен з текстів має виразні ознаки певного стилю.

Мікротексти змодельовані в повній відповідності до вимог до будови тексту. Кожен текст має виразно окреслені зачин та кінцівку. Учні без труднощів визначають тему й головну думку текстів, а в процесі складання плану - підтеми. У текстах можуть бути логічно поєднано різні типи мовлення. Зміст текстів для переказів має бути цікавий учням відповідно певного віку. Тексти мають виразний виховний потенціал.

Можна навести приклад тексту для переказу і завдання, пов'язані з ним (додаток А).

Таким чином, основні форми роботи з розвитку усного мовлення: аудіювання та читання. Аудіювання передбачає з'ясування вчителем конкретного завдання та повторення його учнями; складання плану почутого; виписування ключових слів; виписування ключових фраз; відповіді на питання; переказування, інтерпретація почутого; складання тез, конспектування; складання таблиць, схем; прослуховування на аудіо- та відеокасетах; мовний аналіз.

Говоріння забезпечує усне спілкування у діалогічній і монологічній формі. Говоріння і письмо -- види мовленнєвої діяльності, пов'язані з усною і писемною формою. Навчання усного і писемного мовлення називається розвитком зв'язного мовлення. Зв'язне мовлення -- це і процес (мовленнєва діяльність), і певний продукт мовленнєвої діяльності (розгорнута відповідь учня на уроці, реферат, стаття в газету, журнал, доповідь, роздум та ін.).

Висновки

Таким чином, говоріння як вид мовленнєвої діяльності передбачає формування й розвиток умінь і навичок діалогічного й монологічного мовлення. Чільне місце у формуванні й розвитку мовленнєвих умінь і навичок займає вдосконалення аудіювання (слухання-розуміння), що передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих завдань із розвитку вмінь слухати й розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлювання (його зміст, особливості побудови й мовного оформлення тощо), добір із прослуханої інформації тих її елементів, які необхідні для розв'язання комунікативних завдань.

Таким чином, теоретичні основи розвитку зв'язного мовлення ґрунтуються на здобутках сучасної науки, насамперед лінгвістики, лінгводидактики, психології, психолінгвістики, соціолінгвістики та інших.

Напрямами роботи з розвитку мовлення є збагачення словника, засвоєння мовних норм та зв'язне мовлення.

Сучасна методика зв'язного мовлення активно розробляє методи і прийоми навчання аудіюванню, читанню, говорінню, письму.

Під час спілкування дуже важливо будувати свої висловлювання з урахуванням мовленнєвої ситуації. Основними умовами є: адресат мовлення, тема й основна думка висловлювання, мета та місце спілкування.

Характер мовлення визначається темою, основною думкою висловлювання, усною і писемною формою мовлення, мовленнєвою ситуацією. Вміння правильно визначати мету спілкування і враховувати особливості адресата мовлення допомагає будувати будь-яке висловлювання, краще розумітися з людьми. Надзвичайно важливо дбати про те, щоб мовлення було змістовним, послідовним, багатим.

Мовленнєвий розвиток передбачає: а) формування мовленнєвої компетенції школярів, опанування ними поняттєвого апарату з мовленнєвого розвитку; 6) розвиток здатності до повноцінного спілкування за допомогою мовних засобів, оволодіння різними стилями, типами і жанрами мовлення, засвоєння особливостей функціонування мовних одиниць у текстах різних стилів, тинів і жанрів мовлення; в) вироблення в учнів основних видів мовленнєвих умінь (є чотири види мовленнєвої діяльності - слухання, читання, говоріння і письмо; їм відповідають чотири основні види мовленнєвих умінь - слухати, читати, говорити і писати); г) засвоєння учнями властивостей гарного мовлення (логічність, правильність, точність, виразність, багатство, доречність, влучність), формування в них такого мовлення; ґ) формування навичок культури мовлення.

Базою мовленнєвого розвитку є формування мовленнєвої компетенції школярів. Сучасна методична наука виходить з того, що мовленнєвий розвиток відбувається у процесі мовленнєвої діяльності. Організація цієї діяльності може бути ефективною лише тоді, коли вона будується на поняттєвій основі. Це означає; учні мають здобути знання, які дають узагальнену інформацію про ознаки понять, що використовуються для розв'язання мовленнєвих завдань. Засвоївши сукупність ознак, вони застосовують поняття до розв'язання мовленнєвих завдань та контролюють себе. Виконуючи завдання, учні відтворюють спосіб дії або вибудовують його самі шляхом аналізу зразка і творчо застосовують у новій ситуації. Таким чином мовленнєва компетенція охоплює систему мовленнєвих знань і вмінь, потрібних для спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності.

Аналіз наукової, навчально-методичної літератури засвідчив, що в сучасній лінгводидактиці переважають сучасні погляди на теоретичні аспекти вивчення мовлення та мовленнєвого розвитку у методиці викладання, мовленнєвий розвиток відбувається у процесі мовленнєвої діяльності. Організація цієї діяльності може бути ефективною лише тоді, коли вона будується на поняттєвій основі. Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Суттєву роль у зв'язку з цим відіграє не сама кількість доступних мовцеві мовних одиниць, але й бездоганне володіння ними, тобто розуміння всіх граней кожної мовної одиниці, розмаїття її лексичних і граматичних значень, семантичних і стилістичних відтінків та цілеспрямоване використання цих її виражальних можливостей.

Велике значення відіграють тексти для переказу, їхній зміст, їхнє мовне та виховне навантаження.

Список використаних джерел

Бадер В. Роль внутрішніх механізмів мовлення у формуванні загально мовленнєвої культури молодших школярів // Педагогика и психология. - 1997. - №4. - С.48-55.

Бондаренко Н. Українська для шкіл з російською мовою навчання // Дивослово. - 2008. - №7. - С.5-8.

Борисюк І.В. Роль тексту на шляху формування комунікативної компетенції учнів // Мовознавство. - 1988. - №1. - С.54-60.

Голуб Н. Робота з текстами на заняттях з риторики / Ніна Голуб // Бібліотечка «Дивослова». - 2008. - № 8 (38). - С. 38-46.

Горошкіна О., Попова Л. Збірник текстів для аудіювання на уроках української мови: 5-11 класи. - Луганськ: Шлях, 2001. - 145с.

Ґудзик І.П. Навчаємо слухати-розуміти українську // Рідні джерела. - 1998. - №1-2. - С.14-17.

Донченко Т. Мовленнєвий розвиток як науково-методична проблема // Дивослово. - 2006. - №5. - С.2-5.

Донченко Т. Опрацьовуємо тему „Мова і мовлення” у 5 класі // Дивослово. - 2007. - №10. - С.5-8.

Концепція вивчення української мови в 5-12 класах загальноосвітньої школи з російською мовою навчання // Українська мова та література у школі. - 2002. - №5. -С.43-49.

Кучерук О. Дидактичні технології комунікативного розвитку школярів // Дивослово. - 2009. - №4. - С. 8-12.

Кучерук О. Технології мовленнєвого розвитку школярів // Дивослово. - 2008. - №10. - С.3-7.

Лобчук О. Мовленнєва діяльність на уроках рідної мови: 2-4 кл.: Аудіювання, діалог, переказ. твір. - К.: Вид. дім „Шкіл. світ”, Вид. Л.Галіцина, 2006. - 128 с.

Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. М.І.Пентилюк. - К.; Ленвіт, 2000. - С.151-155.

Митник О. Діалог у навчально-виховному процесі (на матеріалі уроків української мови) // Початкова школа. - 1998. -№1. - С.9-11.

Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь у процесі вивчення синтаксису // Дивослово. - 2006. -№9. -С.2-6.

Нікітіна А. Актуалізація категоріальних понять тексту як важливий чинник формування мовної особистості // Зб. наук. пр. Педагогічні науки. - Херсон, 2002. - Вип.31. - С.61-65.

Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. - 1997. - №4. - С.10-13.

Пентилюк М. Наукові засади комунікативної спрямованості у навчанні рідної мови // Українська мова та література у школі. - 1999 . - №3. - С.8-10.

Пентилюк М. Аналіз тексту на уроках мови // Дивослово. - 1999. - №3. - С.30-32.

Пентилюк М., Горюшкіна О., Нікітіна А. Концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови // Українська мова і література в школі. - 2006. - №1. - С.4-7.

Програма «Українська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (5-9 класи) [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_

programs/1349869088/

Подлевська Н. формування вмінь та навичок культурного спілкування в учнів 5-6- класів // Українська мова і література в школі. - 2006. - №1. - С.3-6.

Практикум з методики навчання української мови / За ред. М.І.Пентилюк. - К.; Ленвіт, 2003. - С. 190-207, 214-218.

Програми для середньої загальноосвітньої школи: Українська мова 5-11 класи. - К., 2001.

Скуратівський Л. Світоглядні засади навчання словесності // Українська мова та література в школі. - 1998. - №1.- С. 6-11.

Словник-довідник з лінгводидактики / За ред. М.Пентилюк. - К.: Ленвіт, 2003. - 149с.

Сухомлинський В. Слово рідної мови // Українська мова та література в школі. - 1987. - №7.- С. 57-58.

Сухомлинський В. Слово рідної мови // Українська мова та література в школі. - 1989. - №1.- С. 3-9.

Тихоша В. Матеріали до уроків зв'язного мовлення // Дивослово. - 2006. - №11. - С.12-16.

Українська мова: Збірник текстів для переказів із творчими завданнями / Л.В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова, М. Г. Парфьонов, Л. І. Піскорська. - К.: Форум, 2003. - 224 с.

Уроки розвитку зв'язного мовлення / Упоряд. К.Ю.Голобородько. - Х.: Вид. група „Основа”, 2006. - 208 с.

Хорошковська О. Формування умінь діалогічного мовлення учнів 1 класів // Початкова школа. - 1998. - №9. - 49-51.

Цінько С. Методика розвиток навиток аудіювання в учнів 5 класу // Українська мова та література в школі. - №4. - С.7-13.

Цінько С. Розвиток аудиативних умінь та навичок п'ятикласників // Українська мова та література в школі . - 1999. - №1. - С.12-15.

Шелехова Г.Т. Сучасні підходи до навчання рідної мови в загальноосвітній середній школі // Українська мова та література в школі. - 1998. - №1. - С.12-16.

Додаток А

Розповідний текст для переказу з елементами опису пам'яток історії та культури

8 клас

Михайлівський Золотоверхий монастир

Відбудова Михайлівського Золотоверхового монастиря в Києві - знаменний факт життя столиці. Зведена споруда є реставраційною копією давньоруського храму, в XVIII ст. відбудованого в стилі бароко. Нинішня відбудова відтворює стан споруди на середину XVIII ст.

Відбудові монастиря передували палкі суперечки. Варто чи не варто відбудовувати монастир, бути чи не бути в Києві ще одному храмові? За цією суперечкою стоїть серйозна проблема. Адже сучасна наука заперечує можливість відтворювати в натуральних розмірах повністю зруйновані пам'ятки. Така думка зафіксована в кількох міжнародних документах.

Проте існує й інша точка зору. Відбудову зруйнованих пам'яток можна розглядати як відродження загальнонаціональних цінностей. Така відбудова пробуджує національну свідомість, згуртовує націю.

Відомо, що національна культурна спадщина українців протягом ХХ ст. зазнала страхітливих руйнувань. Передусім знищувалися ті твори архітектури та мистецтва, які становили каркас духовності українського суспільства. Безперечно, до таких національних святинь належить київський монастир Святого Архістратига Михаїла, названий Золотоверхим.

Київський князь Святополк Ізяславович був охрещений Михайлом. Тож на честь свого патрона князь звів мурований Михайлівський храм за взірцем Успенського собору Печерської лаври. Символічно, що храм було закладено 11 липня 1108 р., у роковини смерті княгині Ольги.

Це був хрещатий в основі храм з однією позолоченою банею, від чого походить назва «Золотоверхий». Собор було збудовано з каміння і плінфи. Його оздобили мозаїками і фресками.

Від початку XVII ст. в монастирі проводилося значне будівництво. Поряд із собором звели дерев'яну трапезну. Коштом Богдана Хмельницького наново позолотили баню. Іконостас у Михайлівському Золотоверхому соборі замінюють на інший, подарований гетьманом Іваном Скоропадським. Собор розширили, перебудували. Він став семиверхим, оздобленим у стилі бароко. Ще пізніше звели муровану триярусну дзвіницю.

Разом із Софійським монастирем Михайлівський монастир утворював унікальну в світовій архітектурі композицію, коли два храми були поставлені один напроти другого, з двох боків замикаючи вулицю, що їх сполучала. Обидва ансамблі панували в панорамі Києва і уособлювали священний центр міста. (З журналу) (300 сл.)

Завдання.

1. Пояснити лексичне значення слів: реставрація (відновлення чогось у первісному вигляді), копія (точне відтворення, що відповідає оригіналові), бароко, каркас (переносно: основа), патрон (тут: покровитель, захисник), архістратиг (старший воєначальник), плінфа (тонка плитчаста цегла), фреска, мозаїка, трапезна, дзвіниця.

2. Дібрати синоніми до слів: баня (купол), зафіксувати, згуртувати, унікальний, взірець.

3. Скласти план (орієнтовний):

1. Відбудова Михайлівського Золотоверхого собору відновлює його вигляд у середині XVIII ст. 2. Відбудові передували палкі суперечки: а) сучасна наука проти відновлення повністю зруйнованих пам'яток; б) відбудова пробуджує в людях національну свідомість. 3. Київський монастир Святого Архістратига Михаїла - національна святиня українців. 4. Князь Святополк збудував храм на честь свого патрона. 5. Хрещатий в основі храм з позолоченою банею. 6. Будівельний матеріал - каміння та плінфа. 7. Храм оздоблено мозаїками й фресками. 8. Перебудова та розширення монастиря у XVII ст. 9. Унікальна композиція, створювана Михайлівським та Софійським монастирями).

4. План детального переказу перебудувати на план стислого переказу тексту (орієнтовний):

1. Відбудові Михайлівського Золотоверхого собору передували палкі суперечки: а) сучасна наука проти відновлення повністю зруйнованих пам'яток; б) відбудова пробуджує в людях національну свідомість.

2. Київський монастир Святого Архістратига Михаїла - національна святиня українців.

3. Хрещатий в основі храм з позолоченою банею.

4. Будівельний матеріал - каміння та плінфа, оздоблення стін - мозаїки й фрески.

5. Перебудова та розширення монастиря у XVII ст.

6. Унікальна композиція, створювана Михайлівським та Софійським монастирями).

5. Зробити усний стислий переказ.

Размещено на Allbest.ru