Проблема дитинства в педагогіці

На думку сучасних вчених, дитинство належить до найбільш складних систем. Це можна пояснити так:

По-перше, дитина складніша за дорослу людину. Ця складність обумовлена принаймні двома обставинами. З одного боку, розумовий, фізичний та соціальний розвиток дитини відбуваються пришвидшеними темпами порівняно з дорослими. Це, так би мовити, вибуховий розвиток, який згодом сповільнюється, певною мірою змінюється, але не спиняється.

По-друге, дитину, особливо маленьку, значно складніше зрозуміти, ніж дорослішу, яка може якось висловитися. Окрім того, внаслідок вибуховості розвитку і постійної змінюваності, притаманних дитині, розуміння і стратегії дій дорослих, що є адекватними для попередніх станів, дуже часто не спрацьовують для дій у реальному часі. Тобто дитину складно зрозуміти здебільшого тому, що важко або неможливо отримати адекватну інформацію про неї.

Саме дитинство як певний феномен є неоднозначним і по-різному сприймається представниками наукового світу [30, 3].

Особливого трактування і звучання набуває категорія дитинства у творчій спадщині відомого вітчизняного педагога В. Сухомлинського, який підкреслює, що дитинство - «…найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя…» [26, 15].

Дійсно, дитинство - це не підготовка до життя, а саме життя, і дитина - не майбутня людина, а просто людина, яка «…володіє свободою «бути» і «стати», правом бути зрозумілою і прийнятою іншими, здатністю приймати і розуміти інших, здійснювати відповідальний вибір, будувати свої відносини з дорослими не як зі своїми «господарями» і «менторами», а як із рівноправними, хоча і не однаковими, партнерами по життю» [25, 74].

Ґрунтовне і всеохоплююче визначення категорії «дитинство» дає академік А. Богуш: «Дитинство - це період народження і становлення особистості з її майбутніми духовними і моральними цінностями, період пізнання соціуму і її величності Людини; відкриття дитиною царини життя на планеті Земля в усьому його розмаїтті, з усіма позитивними і негативними проявами; це перші кроки навчання; це жадоба знань, це перші радощі, перші розчарування і перші сльози… Це, нарешті, фундамент становлення громадянина і патріота своєї країни» [4, 92].

Л. Обухова, розглядаючи дитинство як предмет психологічного дослідження, трактує його як «період, що триває від новонародженості до повної соціальної й, відтак, психологічної зрілості; це період становлення дитини повноцінним членом людського суспільства».

У руслі нашого дослідження заслуговує на увагу нестандартний підхід до розуміння простору дитинства як «машини дитинства», висунутий у праці Є. Субботського «Дитина відкриває світ». Він тлумачить дитинство як «своєрідну машину, або організм, складний, розгалужений. Як і у всякого організму, у нього є свої «легені», «серце»… Він «дихає», «рухається», «хворіє». Словом, живе» [11, 61].

Розуміння цього феномену та його адекватне відбиття у сучасному науковому дискурсі, на нашу думку, ускладнені кількома обставинами, спричиненими помилковістю та ілюзіями, притаманними людському мисленню та пізнанню загалом. Саме тому постала проблема переосмислення феномену дитинства з позиції сучасної методології, що містить, зокрема, інше розуміння складності та зважає на постнекласичні практики. Назвемо основні ілюзії та хибні судження щодо феномену дитинства.

Першим є непрофесійне батьківське помилкове розуміння дитини та дитинства як прозорого та простого. У всіх нас (майже у всіх) так чи інакше є власні уявлення про дітей, дитинство, власний досвід очікування, виховання, спілкування з дитиною. Цей досвід у багатьох випадках затьмарює справжню складність дитинства, не дає можливість вийти за межі звичних уявлень. Тому дитина як індивідуальне, або дитинство як загальне явище багатьом людям уявляється відомим, прозорим. Тільки особливо проникливі люди з висоти прожитих років можуть зрозуміти складний характер цього явища та саркастичну неоднозначність відомого вислову: «Любіть ваших онуків, вони помстяться вашим дітям».

Таке спрощене сприйняття дитинства спонукає до такого ж спрощеного розуміння виховання як вироблення певної поведінки, манер, засвоєння необхідного обсягу інформації. Не заперечуючи важливості усього названого, зазначимо, що ці вимоги є вторинними щодо необхідності самопізнання, на що, зокрема, звернув увагу А. Курпатов: «Перше і найголовніше - це те, як ми навчаємо дитину ставитися до себе самої. Якщо дитина живе у середовищі, яке постійно оцінює її як нерозумну, некрасиву, безталанну, заздрісну, агресивну, плаксиву і таке інше - то, повірте, саме такою вона і стає».

Перехід людства до преформативної культури, що пов'язаний з наслідками розвитку інформаційного суспільства та можливостями саме дитячого мозку сприймати та застосовувати новітні досягнення технологій. «Нині раптом в усіх частинах, де усі народи об'єднані електронною комунікативною мережею, у молодих людей виникла спільність досвіду, того досвіду, якого ніколи не було і не має у старших. І, навпаки, старше покоління ніколи не побачить у життя молодих людей повторення свого безпрецедентного досвіду перетворень, що змінюють одне одного. Цей розрив між поколіннями абсолютно новий, він є глобальним та загальним». Виникає ситуація, коли діти починають вчити дорослих та демонструють значно вищі можливості, ніж дорослі. Ця ситуація ускладнює розуміння феномену дитинства.

Також в нашій країні неналежна увага до значення та цінності дитинства приділяється з боку керівних органів держави. З усіх структурних складників освіти саме проблемам раннього дитинства та дошкільного виховання приділяється найменша увага, про що свідчить хоча б той факт, що заробітна плата в дошкільних закладах найменша, порівняно з іншими закладами освіти. Окрім того, з огляду на особливу складність феномену дитинства, необхідно переосмислити весь процес підготовки фахівців дошкільної галузі. Це мають бути артистичні люди, яким притаманна особлива емпатія, обдаровані у багатьох напрямах мистецтва. Вони мають любити дітей та усі свої таланти спрямовувати на розуміння дитини та забезпечення умов для її становлення та розвитку [17, 40].

Суперечливі, різнобічні тенденції в розвитку цивілізації, нашої держави, українського суспільства, сім'ї як її важливої складової не можуть не позначитися на становленні дитини нового часу, коріння якого - в минулому, а потреби і мрії - в майбутньому.

Нормальний розвиток дитинства взагалі і індивідуальний розвиток кожної дитини окремо передбачає суб'єктний принцип побудови відносин не лише між окремими дорослими і дітьми, а й між світами дорослих і дітей як суб'єктами взаємодії.

Проте в сучасному суспільстві прослідковується якісно протилежна картина - картина деформованих взаємовідносин дорослих і дітей [16, 73].

Отже, перебудову цілісної системи дорослих потрібно починати з перебудови поглядів на дитинство. Парадоксальним у нашому сьогоденні є те, що держава не несе прямої відповідальності за кожну дитину зокрема хоча саме це нібито мають на увазі всі державні програми, що стосуються дитинства. Дитина оцінюється лише з позиції виконання завдань держави, яка має сприяти соціальному розвитку нових поколінь. Суспільство створило різні структури й передало їм свої виховні функції, власне все більшою мірою відмовляючись від дитинства як своєї частини [11, 67].

Отже можна зробити висновок, що дитина як одиничне явище та дитинство як соціально-культурний феномен є складними утвореннями, розвиток яких має вибуховий характер та є незворотнім. Складність дитинства характеризується також хибними судженнями щодо феномену дитинства та труднощами його пізнання, коли наявний досвід дорослих не встигає за змінами, які відбуваються з дитиною [17, 42].

Висновки

Як видно з широкого феноменологічного аналізу, дитинство певною мірою вивчалося з різних боків: філософського, педагогічного, етнопедагогічного, психологічного, соціально-культурного, етнографічного, медичного, біологічного. Проаналізувавши ці підходи зазначимо, що проблема дитинства - складна й багатогранна, а отже, вимагає комплексного підходу до її вирішення; поняття «дитинство» несе різне змістове навантаження й використовується широко і багатоаспектно; сучасне розуміння дитинства є результатом тривалого розвитку педагогіки, філософії, психології та інших людинознавчих наук, у ході якого вчені, зокрема, філософи, педагоги (теоретики і практики) крок за кроком наближалися до істини; історія філософсько-педагогічної думки дає широкий спектр поглядів на сутність дитинства, часом суперечливих. При розробці конкретної концепції дитинства важливо враховувати ці різнопланові підходи і водночас не допускати еклектичного розуміння природи дитинства.

Провівши наше дослідження, ми дійшли висновку, що еволюція поглядів на дитинство пройшла через такі етапи:

І-й - ранні ідеї не торкалися вчення про дитину, мова йшла лише про раннє виховання людини, бо предметом вивчення була людина як така.

ІІ-й (епоха середньовіччя) - вчені почали цікавитися дитиною як об'єктом вивчення та виховання. Однак знання про дитину здебільшого були фрагментарними.

ІІІ-й (XVII-XVIII ст.) - поява нових підходів до дитинства, нового розуміння його і відповідно нового образу. Цьому сприяло розуміння інтересу до дитини, більш чітке і строгіше хронологічне і змістове розмежування світу дорослих і світу дітей. І, що не менш важливо, визнання за дитинством автономії, самостійної цінності.

IV-й (ХІХ-ХХ ст.) - поряд із вивченням природи дитинства починає розвиватися ідея дитинства.

Здійснений ретроспективний аналіз показав, що дитинство залежить від ставлення дорослих до дитини; від місця, яке посідає дитина в житті дорослих; від того, як оцінюють люди даної епохи і культури, суспільного ладу; від вимог, що ставляться до дитини; від періодів, на які поділяється її життя; і, найголовніше, від того, як власне дитина розуміє і переживає те, що з нею роблять дорослі.

Огляд літератури дає можливість стверджувати, що новоутворення, які виникають у певні періоди дитинства, здатні забезпечити соціально і психологічно безболісний перехід дитини на наступну сходинку подорослішання, аж до включення її в суспільно-корисну діяльність.

Відомо, що існує два протилежних погляди на дитинство. На думку багатьох вчених, це ціла епоха, сутність якої полягає в тому, щоб служити підготовкою дитини до дорослого життя, самостійної праці. Ряд вчених дотримуються протилежної думки. Вони визнають самоцінність дитинства.

Дитинство - найважливіший перод у житті людини. Доля будь-якої нації, держави, спільноти в майбутньому залежатиме від того, якими виростуть ці діти. Тож інвестиції, вкладені в дитинство сьогодні, обов'язково повернуться суспільству сторицею: гуманізмом, демократією, громадянськістю, цивілізованістю. Отже, тільки міждисциплінарний синтез філософії, педагогіки і психології може привести до вироблення системного, комплексного, екологічного підходу до дитинства (і дитини як цінності) та відповідної організації навчально-виховного процесу на ранніх стадіях дитинства.

Список використаних джерел

1. Ашурко Ю. Проблема виховання дітей у стародавні часи / Ю. Ашурко, Л. Сердюк // Рідна школа. - 2002. - №2. - С. 76-77.

2. Білецька С. Дитинство епохи середньовіччя: становлення християнського сприйняття / Світлана Білецька // Шлях освіти. - 2009. - №3. - С. 35-42.

3. Білецька С. Особливості античної концепції дитинства / С. Білецька // Шлях освіти. - 2008. - №1. - С. 42-47.

4. Богуш А.М. Парадигма дитинства у контексті розвитку особистості дошкільника / А.М. Богуш // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. Сковороди: науково-теоретичний часопис. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - С. 92-99

5. Ваховський Л.Ц. Психоісторичний підхід до вивчення еволюції дитинства / Л.Ц. Ваховський // Шлях освіти. - 2012. - №1. - С. 2-5.

6. Год Б.В. Виховання в епоху європейського Відродження (середина ХIY - початок ХYII століття) / Борис Васильович Год; Полт. держ. пед. ун-т ім. В.Г. Короленка. - Полтава: АСМІ, 2004. - 464 с.

7. Гребинь С.Н. Мировоззренческо-онтологические основания детства в украинской культуре / С.Н. Гребинь // Вестник Бурятского государственного университета. - Улан-Удэ: Изд-во БГУ, 2013. - Выпуск 14: «Философия. Социология. Политология. Культурология». - С. 168 - 171.

8. Гребінь С.М. Проблема дитинства в сучасному українському суспільстві / С.М. Гребінь // Збірник наукових праць студентів, аспірантів і молодих вчених «Молода наука - 2013»: у 5 т. / Запорізький національний університет. - Запоріжжя: ЗНУ, 2013. - Т. 1. - С. 275 - 277.

9. Гребінь С.М. Феномен дитинства: проблема онтогенезу / С.М. Гребінь // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя: Просвіта, 2011. - Вип. 27. - С. 174 - 178.

10. Демоз Л. Психоистория (Эволюция детства) / Л. Демоз. - Ростов-на-Дону, 2000. - 510 с.

11. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Монографія / А.М. Богуш, Л.О. Варяниця, Н.В. Гавриш, С.М. Курінна, І. П. Печенко; Наук. Ред. А.М. Богуш; За заг. ред. Н.В. Гавриш. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - 368 с.

12. Зеньковский В.В. Психология детства / В.В. Зеньковский. - М.: Academia, 1996. - 346 с.

13. Квас О.В. Світ дитинства епохи Середньовіччя / О.В. Квас // Шлях освіти. - 2011. - №4. - С. 38-41.

14. Клыпа О.В. Психологический аспект воспитания детей у древних славян / О.В. Клыпа // Дошкольная педагогика. - 2008. - №2. - С. 48-51.

15. Коляда Н. Дитинство - об'єктивна передумова зародження дитячого руху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://library.udpu.org.ua/library_files/istoruk_ped_almanax/2012/2012_1_3.pdf

16. Корнилова В.В. Особое состояние развития - детство / В.В. Корнилова // Практична психологія та соціальна робота. - 2009. - №12. - С. 71-73.

17. Кочубей Н. Сучасне сприйняття дитинства: складність vs простота / Н. Кочубей // Вища освіта України. - 2012. - №2. - С. 37-42.

18. Кочубей Т. Дитинство: наукові підходи до його розуміння / Т. Кочубей // Рідна школа. - 2003. - №12. - С. 17-21.

19. Кудрявцев В. Культурно-исторический статус детства: эскиз нового понимания / Владимир Кудрявцев // Дошкільна освіта. - 2010. - №2. - С. 23-42.

20. Куруленко Э.А. Историческая эволюция детства. Социокультурный аспект // Весник СамГУ. - Самара: СамГУ, 1988 - №1. - С. 51-57.

21. Лімонченко В. Феномен дитинства в світлі християнської антропології / В. Лімонченко // Філософська антропологія та сучасність (пам'яті В.Г. Табачковського) / упоряд. Є.І. Андрос; НАН України, Ін-т філософії імені Г.С. Сковороди. - К., 2008. - С. 396-405. - (Філософ.-антропологічні студії ' 2008).

22. Носко І. В. Психологія розвитку та вікова психологія: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://medu.pp.ua/psihologiya-vozrastnaya/psihologiya-razvitiya-vozrastnaya.html

23. Обухова Л.Ф. Дитяча (вікова) психологія: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.8ref.com/7/%D1% 80% D0% B5% D1% 84% D0% B5% D1% 80% D0% B0% D1% 82_77179.html

24. Платохина Н. Детство как культурный феномен / Н. Платохина // Дошкільна освіта. - 2011. - №1. - С. 4-10.

25. Рогальська І. П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві: сутність, специфіка, супровід: монографія / І. П. Рогальська. - К.: Міленіум, 2008. - 400 с.

26. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5-ти т. / В.О. Сухомлинський - К.: Рад. школа, 1977. - Т. 3. - 670 с.

27. Украинец Л.В. «Детство и / или Детскость» в контексте философии коммуникации // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури і філософія науки. - №708. - Харків, 2005. - С. 62-65.

28. Украинец Л.В. Концепт детскости в творчестве А. Платонова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Філософія. - №654. - Харків, 2005. - С. 191-196.

29. Украинец Л.В. Феномен детства в философской антропологии // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - №625-1. - Харків, 2004. - С. 137-139.

30. Фельдштейн Д.И. Проблемы Детства в современном мире / Д.И. Фельдштейн // Мир психологии. - 2009. - №1. - С. 211-218.

Размещено на Allbest.ru